¹

(За? н7ѕ7.) Сі‰ гlа ї}съ и3 возведE џчи свои2 на нeбо и3 речE: џ§е, пріи1де чaсъ: прослaви сн7а твоего2, да и3 сн7ъ тв0й прослaвитъ тS:

¹

Після цих слів Ісус звів очі Свої до неба і сказав: Отче! Прийшов час. Прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе;

²

ћкоже дaлъ є3си2 є3мY влaсть всsкіz пл0ти, да всsко, є4же дaлъ є3си2 є3мY, дaстъ и5мъ жив0тъ вёчный:

²

як Ти дав Йому владу над усякою плоттю, щоб усьому, що Ти дав Йому, дав Він життя вічне.

³

сe же є4сть жив0тъ вёчный, да знaютъ тебE є3ди1наго и4стиннаго бGа, и3 є3г0же послaлъ є3си2 ї}съ хrтA.

³

Це ж є життя вічне, щоб пізнали Тебе, Єдиного Істинного Бога, і Того, Кого Ти послав, Ісуса Христа.

⁴

Ѓзъ прослaвихъ тS на земли2, дёло соверши1хъ, є4же дaлъ є3си2 мнЁ да сотворю2:

⁴

Я прославив Тебе на землі, звершив діло, яке Ти доручив Мені виконати.

⁵

и3 нн7э прослaви мS ты2, џ§е, ў тебє2 самогw2 слaвою, ю4же и3мёхъ ў тебє2 прeжде мjръ не бhсть.

⁵

І нині прослав Мене Ти, Отче, в Тебе Самого — славою, яку Я мав у Тебе, коли ще не було світу.

⁶

Kви1хъ и4мz твоE человёкwмъ, и5хже дaлъ є3си2 мнЁ t мjра: твои2 бёша, и3 мнЁ и5хъ дaлъ є3си2, и3 сл0во твоE сохрани1ша:

⁶

Я явив ім’я Твоє людям, яких Ти дав Мені від світу; вони були Твої, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли слово Твоє.

⁷

нн7э разумёша, ћкw вс‰, є3ли6ка дaлъ є3си2 мнЁ, t тебє2 сyть:

⁷

Нині зрозуміли, що все, що Ти дав Мені, є від Тебе.

⁸

ћкw гlг0лы, и5хже дaлъ є3си2 мнЁ, дaхъ и5мъ, и3 тjи пріsша, и3 разумёша вои1стинну, ћкw t тебє2 и3зыд0хъ, и3 вёроваша, ћкw ты2 мS послaлъ є3си2.

⁸

Бо слова, які Ти дав Мені, Я передав їм, і вони прийняли і зрозуміли воістину, що Я зійшов від Тебе, і увірували, що Ти послав Мене.

⁹

Ѓзъ њ си1хъ молю2: не њ (всeмъ) мjрэ молю2, но њ тёхъ, и5хже дaлъ є3си2 мнЁ, ћкw твои2 сyть:

⁹

Я за них благаю, — не за весь світ благаю, але за тих, яких Ти дав Мені, тому що вони Твої.

¹⁰

и3 мо‰ вс‰ тво‰ сyть, и3 тво‰ мо‰: и3 прослaвихсz въ ни1хъ:

¹⁰

І все Моє — Твоє, і Твоє — Моє; і Я прославився в них.

¹¹

и3 ктомY нёсмь въ мjрэ, и3 сjи въ мjрэ сyть, и3 ѓзъ къ тебЁ грzдY. Џ§е с™hй, соблюди2 и5хъ во и4мz твоE, и5хже дaлъ є3си2 мнЁ, да бyдутъ є3ди1но, ћкоже (и3) мы2.

¹¹

Я вже не в світі, та вони в світі, а Я до Тебе йду. Отче Святий! Збережи їх в ім’я Твоє, тих, кого Ти дав Мені, щоб вони були єдине, як і Ми.

¹²

Е#гдA бёхъ съ ни1ми въ мjрэ, ѓзъ соблюдaхъ и5хъ во и4мz твоE: и5хже дaлъ є3си2 мнЁ, сохрани1хъ, и3 никт0же t ни1хъ поги1бе, т0кмw сhнъ поги1бельный, да сбyдетсz писaніе:

¹²

Коли Я був з ними у світі, Я зберігав їх в ім’я Твоє; тих, яких Ти дав Мені, Я зберіг, і ніхто з них не загинув, тільки син погибельний, щоб збулося Писання.

¹³

нн7э же къ тебЁ грzдY, и3 сі‰ гlю въ мjрэ, да и4мутъ рaдость мою2 и3сп0лнену въ себЁ.

¹³

Нині ж до Тебе йду, і це говорю у світі, щоб вони мали в собі радість Мою повну.

¹⁴

Ѓзъ дaхъ и5мъ сл0во твоE, и3 мjръ возненави1дэ и4хъ, ћкw не сyть t мjра, ћкоже (и3) ѓзъ t мjра нёсмь:

¹⁴

Я дав їм слово Твоє, і світ зненавидів їх, тому що вони не від світу, як і Я не від світу.

¹⁵

не молю2, да в0змеши и5хъ t мjра, но да соблюдeши и5хъ t непріsзни:

¹⁵

Не благаю, щоб Ти взяв їх від світу, але щоб зберіг їх від зла.

¹⁶

t мjра не сyть, ћкоже (и3) ѓзъ t мjра нёсмь:

¹⁶

Вони не від світу, як і Я не від світу.

¹⁷

с™и2 и5хъ во и4стину твою2: сл0во твоE и4стина є4сть.

¹⁷

Освяти їх істиною Твоєю; слово Твоє є істина.

¹⁸

(За? н7з7.) Ћкоже менE послaлъ є3си2 въ мjръ, и3 ѓзъ послaхъ и5хъ въ мjръ,

¹⁸

Як Ти послав Мене у світ, так і Я послав їх у світ.

¹⁹

и3 за ни1хъ ѓзъ сщ7Y себE, да и3 тjи бyдутъ сщ7eни во и4стину.

¹⁹

І за них Я освячую Себе, щоб і вони були освячені істиною.

²⁰

Не њ си1хъ же молю2 т0кмw, но и3 њ вёрующихъ словесE и4хъ рaди въ мS,

²⁰

Не за них же тільки благаю, але й за віруючих у Мене за словом їхнім.

²¹

да вси2 є3ди1но бyдутъ: ћкоже ты2, џ§е, во мнЁ, и3 ѓзъ въ тебЁ, да и3 тjи въ нaсъ є3ди1но бyдутъ: да (и3) мjръ вёру и4метъ, ћкw ты2 мS послaлъ є3си2:

²¹

Щоб усі були єдине: як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони нехай будуть в Нас єдине, — щоб увірував світ, що Ти послав Мене.

²²

и3 ѓзъ слaву, ю4же дaлъ є3си2 мнЁ, дaхъ и5мъ: да бyдутъ є3ди1но, ћкоже мы2 є3ди1но є3смA:

²²

І славу, яку Ти дав Мені, Я дав їм: щоб були єдине, як і Ми єдине;

²³

ѓзъ въ ни1хъ, и3 ты2 во мнЁ: да бyдутъ совершeни во є3ди1но, и3 да разумёетъ мjръ, ћкw ты2 мS послaлъ є3си2 и3 возлюби1лъ є3си2 и5хъ, ћкоже менE возлюби1лъ є3си2.

²³

Я в них, і Ти в Мені; щоб вони були звершені в єдності, і щоб зрозумів світ, що Ти послав Мене і полюбив їх, як полюбив Мене.

²⁴

Џ§е, и5хже дaлъ є3си2 мнЁ, хощY, да и3дёже є4смь ѓзъ, и3 тjи бyдутъ со мн0ю, да ви1дzтъ слaву мою2, ю4же дaлъ є3си2 мнЁ, ћкw возлюби1лъ мS є3си2 прeжде сложeніz мjра.

²⁴

Отче! Ті, кого Ти дав Мені, хочу, щоб там, де Я, і вони були зі Мною, щоб бачили славу Мою, яку Ти дав Мені, тому що полюбив Мене раніше від створення світу.

²⁵

Џ§е првdный, и3 мjръ тебє2 не познA, ѓзъ же тS познaхъ, и3 сjи познaша, ћкw ты2 мS послaлъ є3си2:

²⁵

Отче Праведний! І світ Тебе не пізнав; а Я пізнав Тебе, і ці пізнали, що Ти послав Мене.

²⁶

и3 сказaхъ и5мъ и4мz твоE, и3 скажY, да любы2, є4юже мS є3си2 возлюби1лъ, въ ни1хъ бyдетъ, и3 ѓзъ въ ни1хъ.

²⁶

І Я відкрив їм ім’я Твоє і відкрию, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, в них була, і Я в них.