Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
(За? д7‹.) По си1хъ (же) бЁ прaздникъ їудeйскій, и3 взhде ї}съ во їеrли1мъ.
1
Після цього було юдейське свято, і прийшов Ісус до Єрусалима.
2
Е$сть же во їеrли1мэхъ џвчаz купёль, ћже глаг0летсz є3врeйски виfесдA, пsть притвHръ и3мyщи:
2
В Єрусалимі ж біля Овечих воріт є купальня, що по-єврейськи зветься Вифезда, яка мала п’ять критих входів.
3
въ тёхъ слежaше мн0жество болsщихъ, слэпhхъ, хромhхъ, сухи1хъ, чaющихъ движeніz воды2:
3
У них лежало багато хворих, сліпих, кривих, сухих, що чекали руху води,
4
ѓгGлъ бо гDень на (всsко) лёто схождaше въ купёль и3 возмущaше в0ду: (и3) и4же пeрвэе влaзzше по возмущeніи воды2, здрaвъ бывaше, kцёмъ же недyгомъ њдержи1мь бывaше.
4
бо ангел Господній щороку сходив у купальню і збурював воду; і хто перший входив після збурення води, той одужував, хоч би яку недугу мав.
5
Бё же тY нёкій человёкъ, три1десzть и3 џсмь лётъ и3мhй въ недyзэ (своeмъ).
5
Тут був чоловік, який хворів тридцять вісім років.
6
Сего2 ви1дэвъ ї}съ лежaща, и3 разумёвъ, ћкw мнHга лBта ўжE и3мsше (въ недyзэ), гlа є3мY: х0щеши ли цёлъ бhти;
6
Ісус, побачивши, що він лежить, і знаючи, що вже довго хворіє, говорить йому: чи хочеш бути здоровим?
7
TвэщA є3мY недyжный: є4й, гDи, человёка не и4мамъ, да, є3гдA возмути1тсz водA, ввeржетъ мS въ купёль: є3гдa же прихождY ѓзъ, и4нъ прeжде менє2 слaзитъ.
7
Недужий відповів Йому: так, Господи! Але людини не маю, щоб, коли збуриться вода, опустила мене в купальню; коли ж я приходжу, інший вже поперед мене входить.
8
Гlа є3мY ї}съ: востaни, возми2 џдръ тв0й, и3 ходи2.
8
Ісус говорить йому: встань, візьми постіль твою і ходи.
9
И# ѓбіе здрaвъ бhсть человёкъ: и3 взeмъ џдръ св0й, и3 хождaше. Бё же суббHта въ т0й дeнь.
9
І він одразу одужав, взяв постіль свою і пішов. Була ж субота у той день.
10
Глаг0лаху же жи1дове и3сцэлёвшему: суббHта є4сть, и3 не дост0итъ ти2 взsти nдрA (твоегw2).
10
Тому юдеї говорили зціленому: сьогодні субота, і не слід було тобі брати постіль свою.
11
Џнъ (же) tвэщA и4мъ: и4же мS сотвори2 цёла, т0й мнЁ речE: возми2 џдръ тв0й и3 ходи2.
11
Він відповів їм: Хто зцілив мене, Той сказав мені: візьми постіль твою і ходи.
12
Вопроси1ша же є3го2: кто2 є4сть человёкъ рекjи ти2: возми2 џдръ тв0й и3 ходи2;
12
Його спитали: Хто Той Чоловік, Який сказав тобі: візьми постіль твою і ходи?
13
И#сцэлёвый же не вёдzше, кто2 є4сть: ї}съ бо ўклони1сz, нар0ду сyщу на мёстэ.
13
А зцілений не знав, хто Він, бо Ісус зник у натовпі, що був на тому місці.
14
Пот0мъ (же) њбрёте є3го2 ї}съ въ цeркви, и3 речE є3мY: сE здрaвъ є4си: ктомY не согрэшaй, да не г0рше ти2 что2 бyдетъ.
14
Потім Ісус зустрів його у храмі і сказав йому: ось ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не сталося чого гіршого.
15
И$де (же) человёкъ, и3 повёда їудewмъ, ћкw ї}съ є4сть, и4же мS сотвори2 цёла.
15
Чоловік цей пішов і сказав юдеям, що Той, Хто зцілив його, є Ісус.
16
И# сегw2 рaди гонsху ї}са їудeє, и3 и3скaху є3го2 ўби1ти, занE сі‰ творsше въ суббHту.
16
І почали юдеї переслідувати Ісуса, і шукали, як Його вбити за те, що творив такі діла в суботу.
17
Ї}съ же tвэщaваше и4мъ: (За? е7‹.) nц7ъ м0й досeлэ дёлаетъ, и3 ѓзъ дёлаю.
17
Ісус же говорив їм: Отець Мій донині робить, і Я роблю.
18
И# сегw2 рaди пaче и3скaху є3го2 їудeє ўби1ти, ћкw не т0кмw разорsше суббHту, но и3 nц7A своего2 гlаше бGа, рaвенъ сS творS бGу.
18
Юдеї ще більше вишукували, як Його вбити за те, що Він не тільки порушував суботу, але й Отцем Своїм називав Бога, рівняючи Себе до Бога.
19
Tвэщa же ї}съ и3 речE и5мъ: ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ, не м0жетъ сн7ъ твори1ти њ себЁ ничесHже, ѓще не є4же ви1дитъ nц7A творsща: ±же бо џнъ твори1тъ, сі‰ и3 сн7ъ тaкожде тв0ритъ.
19
На це Ісус сказав: істинно, істинно говорю вам: Син нічого не може творити Сам від Себе, якщо не побачить, як творить Отець; бо, що Він творить, те так само творить і Син.
20
Nц7ъ бо лю1битъ сн7а, и3 вс‰ показyетъ є3мY, ћже сaмъ твори1тъ: и3 бHлша си1хъ покaжетъ є3мY дэлA, да вы2 чудитeсz.
20
Бо Отець любить Сина і показує Йому все, що Сам творить; і покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивувались.
21
Ћкоже бо nц7ъ воскрешaетъ мє1ртвыz и3 живи1тъ, тaкw и3 сн7ъ, и4хже х0щетъ, живи1тъ.
21
Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син оживляє, кого хоче.
22
Nц7ъ бо не сyдитъ ни комyже, но сyдъ вeсь дадE сн7ови,
22
Бо Отець не судить нікого, а весь суд віддав Синові,
23
да вси2 чтyтъ сн7а, ћкоже чтyтъ nц7A. (Ґ) и4же не чти1тъ сн7а, не чти1тъ nц7A послaвшагw є3го2.
23
щоб усі шанували Сина, як шанують Отця; а хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який послав Його.
24
(За? ѕ7‹.) Ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ, ћкw слyшаzй словесE моегw2 и3 вёруzй послaвшему мS и4мать жив0тъ вёчный, и3 на сyдъ не пріи1детъ, но преи1детъ t смeрти въ жив0тъ.
24
Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя і на суд не приходить, а перейшов від смерти до життя.
25
Ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ, ћкw грzдeтъ чaсъ, и3 нн7э є4сть, є3гдA мeртвіи ўслhшатъ глaсъ сн7а б9іz, и3 ўслhшавше њживyтъ.
25
Істинно, істинно кажу вам, що настане час, і нині вже є, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть.
26
Ћкоже бо nц7ъ и4мать жив0тъ въ себЁ, тaкw дадE и3 сн7ови жив0тъ и3мёти въ себЁ
26
Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі.
27
и3 w4бласть дадE є3мY и3 сyдъ твори1ти, ћкw сн7ъ чlвёчь є4сть.
27
І дав Йому владу суд творити, бо Він є Син Людський.
28
Не диви1тесz семY: ћкw грzдeтъ чaсъ, въ џньже вси2 сyщіи во гробёхъ ўслhшатъ глaсъ сн7а б9іz,
28
Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого;
29
и3 и3зhдутъ сотв0ршіи бlгaz въ воскрешeніе животA, ґ сотв0ршіи ѕлaz въ воскрешeніе судA.
29
і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло, — у воскресіння суду.
30
Не могY ѓзъ њ себЁ твори1ти ничесHже. (За? з7‹.) Ћкоже слhшу, суждY, и3 сyдъ м0й прaведенъ є4сть, ћкw не и3щY в0ли моеS, но в0ли послaвшагw мS nц7A.
30
Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і суджу, і суд Мій праведний; бо не шукаю Моєї волі, а волі Отця, Який послав Мене.
31
Ѓще ѓзъ свидётелствую њ мнЁ, свидётелство моE нёсть и4стинно:
31
Коли Я свідчу Сам про Себе, то свідчення Моє не є істинне.
32
и4нъ є4сть свидётелствуzй њ мнЁ, и3 вёмъ, ћкw и4стинно є4сть свидётелство, є4же свидётелствуетъ њ мнЁ:
32
Є інший, який свідчить про Мене; і Я знаю, що істинне те свідчення, яким він свідчить про Мене.
33
вы2 послaсте ко їwaнну, и3 свидётелствова њ и4стинэ.
33
Ви посилали до Іоана, і він засвідчив істину.
34
Ѓзъ же не t человёка свидётелства пріeмлю, но сі‰ гlю, да вы2 спасeни бyдете.
34
А втім, Я не від людини приймаю свідчення, але говорю це для того, щоб ви спаслися.
35
Џнъ бЁ свэти1лникъ горS и3 свэтS: вh же восхотёсте возрaдоватисz въ чaсъ свэтёніz є3гw2 [до врeмене въ свэтёніи є3гw2].
35
Він був світильник, який горів і світив; ви ж хотіли короткий час порадуватися при світлі його.
36
Ѓзъ же и4мамъ свидётелство б0лэе їwaннова: дэлa бо, ћже дадE мнЁ nц7ъ, да совершY |, т† дэлA, ћже ѓзъ творю2, свидётелствуютъ њ мнЁ, ћкw nц7ъ мS послA.
36
Я ж маю свідчення більше за Іоанове: бо діла, які Отець дав Мені звершити, саме ці діла, які Я творю, свідчать про Мене, що Отець Мене послав.
37
И# послaвый мS nц7ъ сaмъ свидётелствова њ мнЁ. Ни глaса є3гw2 нигдёже слhшасте, ни видёніz є3гw2 ви1дэсте,
37
І Отець, Який послав Мене, Сам засвідчив про Мене. А ви ні голосу Його ніколи не чули, ні лиця Його ніколи не бачили;
38
и3 словесE є3гw2 не и4мате пребывaюща въ вaсъ, занE, є3г0же т0й послA, семY вы2 вёры не є4млете.
38
і не маєте слова Його, яке перебувало б у вас; бо ви не віруєте в Того, Кого Він послав.
39
И#спытaйте писaній, ћкw вы2 мнитE въ ни1хъ и3мёти жив0тъ вёчный: и3 т† сyть свидётєлствующаz њ мнЁ.
39
Дослідіть Писання, бо ви сподіваєтесь через них мати життя вічне; а вони свідчать про Мене.
40
И# не х0щете пріити2 ко мнЁ, да жив0тъ и4мате.
40
Але ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя.
41
Слaвы t человёкъ не пріeмлю,
41
Не приймаю слави від людей,
42
но разумёхъ вы2, ћкw любвE б9іz не и4мате въ себЁ.
42
але знаю вас: ви не маєте в собі любови до Бога.
43
Ѓзъ пріид0хъ во и4мz nц7A моегw2, и3 не пріeмлете менE: ѓще и4нъ пріи1детъ во и4мz своE, того2 пріeмлете.
43
Я прийшов в ім’я Отця Мого, і не приймаєте Мене; а коли інший прийде в ім’я своє, того приймете.
44
Кaкw вы2 м0жете вёровати, слaву дрyгъ t дрyга пріeмлюще, и3 слaвы, ћже t є3ди1нагw бGа, не и4щете;
44
Як ви можете вірувати, коли приймаєте славу один від одного, а слави, яка від Єдиного Бога, не шукаєте?
45
Не мни1те, ћкw ѓзъ на вы2 рекY ко nц7Y: є4сть, и4же на вы2 глаг0летъ, мwmсeй, нaньже вы2 ўповaете.
45
Не думайте, що Я буду звинувачувати вас перед Отцем: є той, хто вас звинувачує, — Мойсей, на якого ви уповаєте.
46
Ѓще бо бhсте вёровали мwmсeови, вёровали бhсте (ќбw и3) мнЁ: њ мнё бо т0й писA.
46
Бо якби ви вірили Мойсеєві, то повірили б і Мені, тому що він писав про Мене.
47
Ѓще ли тогw2 писaніємъ не вёруете, кaкw мои1мъ гlг0лwмъ вёру и4мете;
47
Якщо ж його Писанням не вірите, то як повірите Моїм словам?