Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
По си1хъ и4де ї}съ на w4нъ п0лъ м0рz галілeи тіверіaдска:
1
Після цього пішов Ісус на той бік Тиверіадського моря в Галилеї.
2
и3 по нeмъ и3дsше нар0дъ мн0гъ, ћкw ви1дzху знaмєніz є3гw2, ±же творsше над8 недyжными.
2
За Ним ішло багато народу, бо бачили чудеса, які Він творив над недужими.
3
Взhде же на г0ру ї}съ, и3 тY сэдsше со ўчн7ки6 свои1ми.
3
Ісус зійшов на гору і сидів там з учениками Своїми.
4
Бё же бли1з8 пaсха, прaздникъ жид0вскій.
4
Наближалася ж Пасха, юдейське свято.
5
(За? }‹.) Возвeдъ u5бо ї}съ џчи и3 ви1дэвъ, ћкw мн0гъ нар0дъ грzдeтъ къ немY, глаг0ла къ філjппу: чи1мъ кyпимъ хлёбы, да kдsтъ сjи;
5
Ісус, звівши очі і побачивши, що багато народу йде до Нього, говорить Филипові: за що нам купити хлібів, щоб їх нагодувати?
6
Сіe же глаг0лаше, и3скушaz є3го2: сaмъ бо вёдzше, что2 х0щетъ сотвори1ти.
6
Говорив же це, випробовуючи його, бо Сам знав, що хотів зробити.
7
TвэщA є3мY філjппъ: двэмA ст0ма пёнzзей хлёбы не довлёютъ и4мъ, да кjиждо и4хъ мaло что2 пріи1метъ.
7
Филип відповів Йому: і на двісті динаріїв не вистачить хліба, щоб кожний з них хоч трохи одержав.
8
Глаг0ла є3мY є3ди1нъ t ўчн7къ є3гw2, ґндрeй, брaтъ сjмwна петрA:
8
Один з учеників Його, Андрій, брат Симона-Петра, говорить Йому:
9
є4сть џтрочищь здЁ є3ди1нъ, и4же и4мать пsть хлёбъ kчмeнныхъ и3 двЁ ры6бэ: но сjи что2 сyть на толи1ко;
9
тут є один юнак, який має п’ять хлібів ячмінних і дві рибини; але що то на таку безліч?
10
Речe же ї}съ: сотвори1те человёки возлещи2. Бё же травA мн0га на мёстэ. ВозлежE u5бо мужeй числ0мъ ћкw пsть тhсzщъ.
10
Ісус сказав: звеліть людям сісти. Було ж на тому місці багато трави. Отже, сіло людей близько п’яти тисяч.
11
Пріsтъ же хлёбы ї}съ и3, хвалY воздaвъ, подадE ўчн7кHмъ, ўчн7цh же возлежaщымъ: тaкожде и3 t ры6бу, є3ли1кw хотsху.
11
Ісус, взявши хліби і воздавши хвалу, роздав ученикам, а ученики — тим, що сиділи, також і риби, скільки хто хотів.
12
И# ћкw насhтишасz, гlа ўчн7кHмъ свои6мъ: собери1те и3збhтки ўкр{хъ, да не поги1бнетъ ничт0же.
12
І коли наситилися, то сказав ученикам Своїм: зберіть залишки, щоб нічого не пропало.
13
Собрaша же, и3 и3сп0лниша дванaдесzте к0шz ўкр{хъ t пzти1хъ хлBбъ kчмeнныхъ, и5же и3збhша ћдшымъ.
13
І зібрали, і наповнили дванадцять кошиків залишками від п’яти ячмінних хлібів, що їли.
14
(За? f7‹.) Человёцы же ви1дэвше знaменіе, є4же сотвори2 ї}съ, глаг0лаху, ћкw сeй є4сть вои1стинну прbр0къ грzдhй въ мjръ.
14
Тоді люди, побачивши, яке чудо сотворив Ісус, сказали: це воістину Той Пророк, Який має прийти у світ.
15
Ї}съ u5бо разумёвъ, ћкw хотsтъ пріити2, да восхи1тzтъ є3го2 и3 сотворsтъ є3го2 цRS, tи1де пaки въ г0ру є3ди1нъ.
15
Ісус же, дізнавшись, що хочуть прийти, несподівано взяти Його і зробити царем, знову пішов на гору один.
16
Ћкw п0здэ бhсть, снид0ша ўчн7цы2 є3гw2 на м0ре,
16
Коли ж настав вечір, то ученики Його зійшли до моря.
17
и3 влэз0ша въ корaбль, и3 и3дsху на w4нъ п0лъ м0рz въ капернаyмъ. И# тмA ѓбіе бhсть, и3 не (u5) бЁ пришeлъ къ ни6мъ ї}съ.
17
І, сівши в човен, попливли на другий бік моря до Капернаума. Було вже темно, а Ісус не приходив до них.
18
М0ре же, вётру вeлію дыхaющу, воздвизaшесz.
18
Дув сильний вітер, і море хвилювалося.
19
Грeбше же ћкw стaдій двaдесzть пsть и3ли2 три1десzть, ўзрёша ї}са ходsща по м0рю и3 бли1з8 кораблS бhвша, и3 ўбоsшасz.
19
Пропливши стадій близько двадцяти п’яти чи тридцяти*, вони побачили Ісуса, Який ішов по морю і вже наближався до човна, і злякались.
20
Џнъ же гlа и4мъ: ѓзъ є4смь, не б0йтесz.
20
Але Він сказав їм: це Я, не бійтеся.
21
Хотsху u5бо пріsти є3го2 въ корaбль: и3 ѓбіе корaбль бhсть на земли2, въ ню1же и3дsху.
21
Вони хотіли взяти Його в човен; і у ту ж мить човен пристав до берега, куди пливли.
22
Во ќтрій (же) нар0дъ, и4же стоsше њб8 w4нъ п0лъ м0рz, ви1дэвъ, ћкw кораблS и3н0гw не бЁ тY, т0кмw є3ди1нъ т0й, въ џньже внид0ша ўчн7цы2 є3гw2, и3 ћкw не вни1де со ўчн7ки6 свои1ми ї}съ въ корaбль, но є3ди1ни ўчн7цы2 є3гw2 и3д0ша:
22
Наступного дня народ, який стояв по той бік моря, бачив, що іншого човна не було там, крім того, в який увійшли ученики Його, і що Ісус не входив у човен з учениками Своїми, а відпливли одні ученики Його.
23
и3 и4ни пріид0ша корабли6 t тіверіaды бли1з8 мёста, и3дёже kд0ша хлёбы, хвалY воздaвше гDеви:
23
Тим часом прийшли з Тиверіади інші човни до того місця, де їли хліб за благословенням Господнім.
24
є3гдa же ви1дэша нар0ди, ћкw ї}са не бhсть тY, ни ўчн7къ є3гw2, влэз0ша сaми въ корабли6, и3 пріид0ша въ капернаyмъ, и4щуще ї}са,
24
Коли ж люди побачили, що тут немає ні Ісуса, ні учеників Його, то посідали в човни і попливли до Капернаума, шукаючи Ісуса.
25
и3 њбрётше є3го2 њб8 w4нъ п0лъ м0рz, рёша є3мY: раввJ, когдA здЁ бhсть [когдA сёмw пришeлъ є3си2];
25
І, знайшовши Його по той бік моря, сказали Йому: Учителю, коли Ти прибув сюди?
26
TвэщA и4мъ ї}съ и3 речE: ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ, и4щете менє2, не ћкw ви1дэсте знaменіе, но ћкw ћли є3стE хлёбы и3 насhтистесz:
26
Ісус сказав їм у відповідь: істинно, істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що бачили чудеса, а тому, що їли хліб і наситились.
27
(За? к7.) дёлайте же не брaшно ги1блющее, но брaшно пребывaющее въ жив0тъ вёчный, є4же сн7ъ чlвёческій вaмъ дaстъ: сег0 бо nц7ъ знaмена бGъ.
27
Дбайте не про їжу тлінну, а про їжу, яка залишається на життя вічне, яку дасть вам Син Людський, бо назнаменував Його Отець, Бог.
28
Рёша же къ немY: что2 сотвори1мъ, да дёлаемъ дэлA б9іz;
28
Вони сказали Йому: що нам робити, щоб чинити діла Божі?
29
TвэщA ї}съ и3 речE и4мъ: сE є4сть дёло б9іе, да вёруете въ того2, є3г0же послA џнъ.
29
Ісус сказав їм у відповідь: ось діло Боже, щоб ви увірували в Того, Кого Він послав.
30
Рёша же є3мY: к0е u5бо ты2 твори1ши знaменіе, да ви1димъ и3 вёру и4мемъ тебЁ, что2 дёлаеши,
30
На це вони сказали Йому: яке ж знамення Ти створиш, щоб ми побачили і увірували в Тебе? Що Ти чиниш?
31
nтцы2 нaши kд0ша мaнну въ пустhни, ћкоже є4сть пи1сано: хлёбъ съ небесE дадE и4мъ ћсти.
31
Батьки наші їли манну в пустелі, як написано: хліб з неба дав їм їсти.
32
РечE u5бо и4мъ ї}съ: ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ, не мwmсeй дадE вaмъ хлёбъ съ небесE, но nц7ъ м0й даeтъ вaмъ хлёбъ и4стинный съ нб7сE:
32
Ісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: не Мойсей дав вам хліб з неба, але Отець Мій дає вам істинний хліб з небес.
33
хлёбъ бо б9ій є4сть сходsй съ нб7сE и3 даsй жив0тъ мjру.
33
Бо хліб Божий є той, який сходить з небес і дає життя світові.
34
Рёша u5бо къ немY: гDи, всегдA дaждь нaмъ хлёбъ сeй.
34
На це сказали Йому: Господи! Завжди давай нам хліб цей.
35
Речe же и4мъ ї}съ: (За? к7№.) ѓзъ є4смь хлёбъ жив0тный: грzдhй ко мнЁ не и4мать взалкaтисz, и3 вёруzй въ мS не и4мать вжaждатисz никогдaже.
35
Ісус сказав їм: Я є хліб життя; хто приходить до Мене, не відчуватиме голоду, і хто вірує в Мене, ніколи не матиме спраги.
36
Но рёхъ вaмъ, ћкw и3 ви1дэсте мS, и3 не вёруете.
36
Але Я вам сказав, що ви хоч і бачили Мене, та не віруєте.
37
ВсE, є4же даeтъ мнЁ nц7ъ, ко мнЁ пріи1детъ, и3 грzдyщаго ко мнЁ не и3зженY в0нъ:
37
Усе, що дає Мені Отець, до Мене прийде; і того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть.
38
ћкw снид0хъ съ нб7сE, не да творю2 в0лю мою2, но в0лю послaвшагw мS nц7A.
38
Бо Я зійшов з небес не для того, щоб творити волю Мою, а волю Отця, Який послав Мене.
39
Сe же є4сть в0лz послaвшагw мS nц7A, да всE, є4же дaде ми2, не погублю2 t негw2, но воскрешY є5 въ послёдній дeнь.
39
Воля ж Отця, Який послав Мене, є та, щоб з усього, що Він дав Мені, нічого не погубити, а все те воскресити в останній день.
40
(За? к7в7.) Сe же є4сть в0лz послaвшагw мS, да всsкъ ви1дzй сн7а и3 вёруzй въ него2 и4мать жив0тъ вёчный, и3 воскрешY є3го2 ѓзъ въ послёдній дeнь.
40
Воля Того, Хто послав Мене, є та, щоб кожен, хто бачить Сина і вірує в Нього, мав життя вічне; і Я воскрешу його в останній день.
41
Роптaху u5бо їудeє њ нeмъ, ћкw речE: ѓзъ є4смь хлёбъ сшeдый съ нб7сE.
41
Ремствували на Нього юдеї за те, що Він казав: Я є хліб, який зійшов з небес.
42
И# глаг0лаху: не сeй ли є4сть ї}съ сhнъ їHсифовъ, є3гHже мы2 знaемъ nтцA и3 мaтерь, кaкw u5бо глаг0летъ сeй, ћкw съ нб7сE снид0хъ;
42
І говорили: чи це не Ісус, син Йосифів, батька і матір Якого ми знаємо? Як же говорить Він: Я зійшов з небес?
43
TвэщA u5бо ї}съ и3 речE и5мъ: не ропщи1те междY соб0ю:
43
Ісус сказав їм у відповідь: не ремствуйте між собою.
44
никт0же м0жетъ пріити2 ко мнЁ, ѓще не nц7ъ послaвый мS привлечeтъ є3го2, и3 ѓзъ воскрешY є3го2 въ послёдній дeнь.
44
Ніхто не може прийти до Мене, якщо Отець, Який послав Мене, не залучить його; і Я воскрешу його в останній день.
45
Е$сть пи1сано во прbр0цэхъ: и3 бyдутъ вси2 научeни бGомъ. Всsкъ слhшавый t nц7A и3 навhкъ, пріи1детъ ко мнЁ.
45
У пророків написано: і будуть усі навчені Богом. Кожен, хто чув Отця і навчився, приходить до Мене.
46
Не ћкw nц7A ви1дэлъ є4сть кто2, т0кмw сhй t бGа, сeй ви1дэ nц7A.
46
Це не значить, що хтось бачив Отця, хіба лише Той, Хто від Бога; Він бачив Отця.
47
Ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ: вёруzй въ мS и4мать жив0тъ вёчный.
47
Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, має життя вічне.
48
(За? к7G.) Ѓзъ є4смь хлёбъ жив0тный:
48
Я є хліб життя.
49
nтцы2 вaши kд0ша мaнну въ пустhни, и3 ўмр0ша:
49
Батьки ваші їли манну в пустелі — й померли.
50
сeй є4сть хлёбъ сходsй съ нб7сE, да, ѓще кто2 t негw2 ћстъ, не ќмретъ:
50
Це ж є хліб, який сходить з небес, той, хто його їсть, не помре.
51
ѓзъ є4смь хлёбъ жив0тный, и4же сшeдый съ нб7сE: ѓще кто2 снёсть t хлёба сегw2, жи1въ бyдетъ во вёки: и3 хлёбъ, є3г0же ѓзъ дaмъ, пlть моS є4сть, ю4же ѓзъ дaмъ за жив0тъ мjра.
51
Я — хліб живий, який зійшов з небес; хто їсть цей хліб, житиме вічно; хліб же, який Я дам, є Плоть Моя, яку Я віддам за життя світу.
52
Прsхусz же междY соб0ю жи1дове, глаг0люще: кaкw м0жетъ сeй нaмъ дaти пlть (свою2) ћсти;
52
Тоді юдеї почали сперечатися між собою, кажучи: як Він може дати нам Плоть Свою їсти?
53
Речe же и5мъ ї}съ: ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ: ѓще не снёсте пlти сн7а чlвёческагw, ни піeте кр0ве є3гw2, животA не и4мате въ себЁ.
53
Ісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: якщо не будете споживати Плоті Сина Людського і не питимете Його Крови, то не будете мати життя в собі.
54
Kдhй мою2 пlть и3 піsй мою2 кр0вь и4мать жив0тъ вёчный, и3 ѓзъ воскрешY є3го2 въ послёдній дeнь.
54
Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день.
55
Пlть бо моS и4стиннw є4сть брaшно, и3 кр0вь моS и4стиннw є4сть пи1во.
55
Бо Плоть Моя є істинною їжею, і Кров Моя є істинним питтям.
56
(За? к7д7.) Kдhй мою2 пlть и3 піsй мою2 кр0вь во мнЁ пребывaетъ, и3 ѓзъ въ нeмъ.
56
Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, в Мені перебуває, і Я в ньому.
57
Ћкоже послa мz живhй nц7ъ, и3 ѓзъ живY nц7A рaди: и3 kдhй мS, и3 т0й жи1въ бyдетъ менє2 рaди.
57
Як послав Мене Живий Отець, — і Я живу Отцем, — так і той, хто їсть Мене, житиме через Мене.
58
Сeй є4сть хлёбъ сшeдый съ нб7сE: не ћкоже kд0ша nтцы2 вaши мaнну, и3 ўмр0ша: kдhй хлёбъ сeй жи1въ бyдетъ во вёки.
58
Цей і є хліб, який зійшов з небес. Не так, як батьки ваші їли манну і померли; хто їсть хліб цей, житиме повік.
59
Сі‰ речE на с0нмищи, ўчS въ капернаyмэ.
59
Це Він говорив, навчаючи у синагозі, в Капернаумі.
60
Мн0зи u5бо слhшавше t ўчн7къ є3гw2, рёша: жест0ко є4сть сл0во сіE: (и3) кто2 м0жетъ є3гw2 послyшати;
60
Багато хто з учеників Його, слухаючи те, говорили: жорстоке це слово! Хто може це слухати?
61
Вёдый же ї}съ въ себЁ, ћкw р0пщутъ њ сeмъ ўчн7цы2 є3гw2, речE и4мъ: сіe ли вы2 блазни1тъ;
61
Але Ісус, знаючи Сам у Собі, що ученики Його ремствують на те, сказав їм: чи це спокушає вас?
62
ѓще u5бо ќзрите сн7а чlвёческаго восходsща, и3дёже бЁ прeжде;
62
А що ж, коли побачите Сина Людського, Який возноситься туди, де був раніш?
63
дyхъ є4сть, и4же њживлsетъ, пл0ть не п0льзуетъ ничт0же: гlг0лы, ћже ѓзъ гlахъ вaмъ, дyхъ сyть и3 жив0тъ сyть:
63
Дух оживляє; плоть аніскільки не допомагає.
64
но сyть t вaсъ нёцыи, и4же не вёруютъ. Вёдzше бо и3скони2 ї}съ, кjи сyть невёрующіи, и3 кто2 є4сть предаsй є3го2.
64
Але є між вами деякі, що не вірують. Бо Ісус знав з самого початку, хто не вірує і хто зрадить Його.
65
И# гlаше: сегw2 рaди рёхъ вaмъ, ћкw никт0же м0жетъ пріити2 ко мнЁ, ѓще не бyдетъ є3мY дано2 t nц7A моегw2.
65
І сказав: Я для того і говорив вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо те не буде дано йому від Отця Мого.
66
T сегw2 мн0зи t ўчн7къ є3гw2 и3д0ша вспsть, и3 ктомY не хождaху съ ни1мъ.
66
Відтоді багато з учеників Його відійшли від Нього і вже з Ним не ходили.
67
Речe же ї}съ nбэманaдесzте: є3дA и3 вы2 х0щете и3ти2;
67
Тоді Ісус сказав дванадцятьом: чи не хочете відійти і ви?
68
TвэщA u5бо є3мY сjмwнъ пeтръ: гDи, къ комY и4демъ; гlг0лы животA вёчнагw и4маши,
68
Симон-Петро відповів Йому: Господи, до кого нам іти? Ти маєш слова життя вічного,
69
и3 мы2 вёровахомъ, и3 познaхомъ, ћкw ты2 є3си2 хrт0съ, сн7ъ бGа живaгw.
69
і ми увірували і пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого.
70
TвэщA и5мъ ї}съ: не ѓзъ ли вaсъ дванaдесzте и3збрaхъ; и3 є3ди1нъ t вaсъ діaволъ є4сть.
70
Ісус відповів їм: чи не дванадцять Я обрав вас? Але один з вас є диявол.
71
Гlаше же їyду сімHнова їскаріHта: сeй бо хотsше предaти є3го2, є3ди1нъ сhй t nбоюнaдесzте.
71
Це говорив Він про Іуду Симонового Іскаріота, бо той мав зрадити Його, хоч був одним з дванадцятьох.