¹

И# сjи наслёдовавшіи t сынHвъ ї}левыхъ въ земли2 ханаaнстэй, и5мже раздэли1ша ю5 въ наслёдіе є3леазaръ жрeцъ и3 їисyсъ сhнъ наvи1нъ и3 кн‰зи nтeчествъ племeнъ сынHвъ ї}левыхъ:

¹

Ось що одержали в наділ сини Ізраїлеві в землі Ханаанській, що розділили їм у наділ Єлеазар священик та Ісус, син Навина, і начальники поколінь у колінах синів Ізраїлевих;

²

по жрeбіємъ наслёдиша, ћкоже заповёда гDь мwmсeомъ дaти девzти2 племенHмъ и3 полплeмени (манассjину),

²

за жеребом ділили вони, як повелів Господь через Мойсея, дев’ятьом колінам і половині коліна [Манассіїного],

³

дадe бо мwmсeй наслёдіе двY племенHмъ и3 полплeмени манассjину њб8 nнY странY їoрдaна: леvjтwмъ же не дадE жрeбіz въ ни1хъ:

³

бо двом колінам і половині коліна [Манассіїного] Мойсей дав наділ за Йорданом, левитам же не дав наділу між ними;

⁴

занeже бhша сhнове їHсифwвы двA племенA, манассjино и3 є3фрeмле: и3 не дадeсz чaсти въ земли2 леvjтwмъ, но т0кмw грaды њбитaти, и3 предгр†діz скотHмъ и4хъ, и3 скоты2 и4хъ.

⁴

бо від синів Йосифових народилися два коліна: Манассіїне і Єфремове; тому вони і не дали левитам частини в землі, [а тільки] міста для проживання з околицями їх для худоби їхньої і для інших потреб їхніх.

⁵

Ћкоже заповёда гDь мwmсeю, тaкw сотвори1ша сhнове ї}лєвы и3 раздэли1ша зeмлю.

⁵

Як повелів Господь Мойсеєві, так і зробили сини Ізраїлеві, коли ділили на наділи землю.

⁶

И# пріид0ша сhнове ї{дины ко їисyсу въ галгaлы. И# речE къ немY халeвъ їефоннjинъ кенезeй: ты2 вёси сл0во, є4же гlа гDь къ мwmсeю человёку б9ію њ мнЁ и3 њ тебЁ въ кaдисъ-варни2:

⁶

Сини Іудині прийшли в Галгал до Ісуса. І сказав йому Халев, син Ієфоннії, кенезеянин: ти знаєш, що говорив Господь Мойсеєві, чоловіку Божому, про мене і про тебе в Кадес-Варні;

⁷

четhредесzти бо лётъ бёхъ, є3гдA послa мz мwmсeй рaбъ гDень t кaдисъ-варни2 соглsдати зeмлю: и3 tвэщaхъ є3мY сл0во по сeрдцу є3гw2:

⁷

я був сорока років, коли Мойсей, раб Господній, посилав мене з Кадес-Варні оглянути землю, і я приніс йому у відповідь, що було в мене на серці:

⁸

брaтіz мо‰ ходи1вшіи со мн0ю преврати1ша сeрдце людjй, ѓзъ же приложи1хсz послёдовати гDеви бGу моемY:

⁸

брати мої, які ходили зі мною, привели у страх серце народу, а я ретельно додержувався Господа Бога мого;

⁹

и3 клsтсz мwmсeй въ т0й дeнь, глаг0лz: землS, на ню1же возшeлъ є3си2, тебЁ бyдетъ въ жрeбій и3 чaдwмъ твои6мъ во вёкъ, ћкw приложи1лсz є3си2 послёдовати гDу бGу моемY:

⁹

і клявся Мойсей у той день і сказав: «земля, по якій ходила нога твоя, буде наділом тобі і дітям твоїм навік, тому що ти достеменно пішов за Господом Богом моїм»;

¹⁰

и3 нн7э препитa мz гDь, ћкоже речE, сіE четhредесzть и3 пsтое лёто, tнeлэже гlа гDь сл0во сіE къ мwmсeю, и3 хождaше ї}ль въ пустhни: и3 нн7э сE, ми2 днeсь џсмьдесzтъ и3 пsть лётъ:

¹⁰

отже, ось, Господь зберіг мене в живих, як Він говорив; уже сорок п’ять років минуло від того часу, коли Господь сказав Мойсеєві слово це, й Ізраїль ходив по пустелі; тепер, ось, мені вісімдесят п’ять років;

¹¹

є3щE є4смь днeсь могjй, ћкоже є3гдA послa мz мwmсeй: тaкw и3 нн7э могY входи1ти и3 и3сходи1ти на брaнь:

¹¹

але і нині я настільки ж міцний, як і тоді, коли посилав мене Мойсей: скільки тоді було в мене сили, стільки і тепер є для того, щоб воювати і виходити і входити;

¹²

и3 нн7э прошY ў тебє2 горы2 сеS, ћкоже речE гDь въ дeнь w4нъ, ћкw ты2 слhшалъ є3си2 сл0во сіE въ дeнь џный: нн7э же є3накjми тaмw сyть, грaды твє1рды и3 вели1цы: ѓще u5бо бyдетъ гDь со мн0ю, потреблю2 и5хъ, ћкоже речe ми гDь.

¹²

отже, дай мені цю гору, про яку говорив Господь у той день; бо ти чув у той день, що там [живуть] сини Єнакові, і міста у них великі й укріплені; можливо, Господь [буде] зі мною, і я вижену їх, як говорив Господь.

¹³

И# благослови2 є3го2 їисyсъ, и3 дадE хеврHнъ халeву сhну їефоннjину, сhну кенезeину въ жрeбій.

¹³

Ісус благословив його, і дав у наділ Халеву, синові Ієфонніїному, [кенезеянину,] Хеврон.

¹⁴

Сегw2 рaди бhсть хеврHнъ халeву їефоннjину кенезeину въ жрeбій дaже до днE сегw2: понeже возслёдова повелёнію гDа бGа ї}лева.

¹⁴

Таким чином Хеврон залишився наділом Халева, сина Ієфонніїного, кенезеянина, до цього дня, за те, що він справді пішов за [повелінням] Господа Бога Ізраїлевого.

¹⁵

И$мz же хеврHну прeжде бsше грaдъ ґрг0въ: митроп0ль є3накjмлzнъ сeй. И# почи2 землS t брaни.

¹⁵

Ім’я Хеврону раніше було Кириаф-Арби, як називався між синами Єнака один чоловік великий. І земля заспокоїлася від війни.