¹

И# возвэщeио бhсть nлофeрну вождоначaлнику си1лы ґссyрскіz, ћкw сhнове ї}лєвы ўгот0вашасz на брaнь, и3 прох0ды г0рніz заключи1ша, и3 њгради1ша стэнaми всsкій вeрхъ горы2 выс0кіz, и3 положи1ша на полsхъ преткновє1ніz.

¹

Тим часом Олоферну, воєначальникові війська ассирійського, дано було знати, що сини Ізраїля приготувалися до війни: заклали входи у нагірну країну і зміцнили стінами кожну вершину високої гори, а на рівнинах влаштували перешкоди.

²

И# разгнёвасz ћростію ѕэлw2, и3 созвA всёхъ начaлникwвъ мwaвлихъ и3 воев0дъ сынHвъ ґммHнихъ и3 всёхъ влaстелей пом0ріz,

²

Він дуже розгнівався і, покликавши всіх начальників Моава і вождів Аммона і всіх правителів приморської країни, сказав їм:

³

и3 речe и5мъ: возвэсти1те u5бо ми2, сhнове хана†ни, кто2 лю1діе сjи живyщіи въ г0рней, и3 каковы2, въ ни1хже живyтъ, грaди, и3 мн0жество си1лы и4хъ, и3 въ чeмъ держaва и4хъ и3 крёпость и4хъ, и3 кто2 постaвленъ над8 ни1ми цaрь в0ждь в0инства и4хъ;

³

скажіть мені, сини Ханаана, що це за народ, який живе в нагірній країні, які міста населені ними, чи багато у них війська, у чому їхня міцність і сила, хто поставлений над ними царем, проводирем війська їхнього,

⁴

и3 чесw2 рaди сопроти1вишасz, є4же не и3зhти во срётеніе мнЁ, пaче всёхъ живyщихъ на зaпадэхъ;

⁴

і чому вони більше за усіх, хто живе на заході, уперто не хочуть вийти мені назустріч?

⁵

И# речE къ немY ґхіHръ в0ждь всёхъ сынHвъ ґммHнихъ: послyшай ўбо, господи1не м0й, сл0ва t ќстъ рабA твоегw2, и3 возвэщY тебЁ и4стину њ лю1дехъ си1хъ, и5же њбитaютъ въ г0рней сeй бли1з8 тебє2 живyще, и3 не и3зhдетъ л0жь и3з8 ќстъ рабA твоегw2:

⁵

Ахиор, проводир усіх синів Аммона, сказав йому: вислухай, господарю мій, слово з вуст раба твого; я скажу тобі істину про цей народ, який живе біля тебе в цій нагірній країні, і не вийде неправда з вуст раба твого.

⁶

лю1діе сjи сyть и3сч†діz халдewвъ

⁶

Цей народ походить від халдеїв.

⁷

и3 всели1шасz пeрвэе въ месопотaміи, понeже не восхотёша послёдовати богHмъ nтцє1въ свои1хъ, и5же бёша въ земли2 халдeйстэй:

⁷

Колись вони оселилися в Месопотамії, тому що не хотіли служити богам батьків своїх, які були в землі Халдейській,

⁸

и3 tврати1шасz t пути2 nтє1цъ свои1хъ и3 поклони1шасz бGу нб7сE, бGу, є3г0же познaша: и3 и3згнaша и5хъ t лицA богHвъ свои1хъ, и3 побэг0ша въ месопотaмію и3 њбитaша тaмw дни6 мнHги:

⁸

і ухилилися від путі предків своїх і почали поклонятися Богу неба, Богу, Якого вони пізнали; і халдеї вигнали їх від лиця богів своїх, — і вони втекли в Месопотамію і довго там жили.

⁹

и3 речE бGъ и4хъ, да и3зhдутъ t пришeлствіz своегw2 и3 да и4дутъ въ зeмлю хаиаaню: и3 всели1шасz тaмw, и3 ўмн0жишасz злaтомъ и3 сребр0мъ и3 скwты2 мн0гими ѕэлw2:

⁹

Але Бог їхній сказав, щоб вони вийшли з місця переселення і йшли в землю Ханаанську; вони оселилися там і дуже збагатилися золотом, сріблом і безліччю худоби.

¹⁰

и3 снид0ша во є3гЂпетъ, покрh бо лицE земли2 ханаaни глaдъ, и3 пришeлствоваша тaмw, д0идеже прекорми1шасz, и3 бhша тaмw во мн0жество мн0го, и3 не бЁ числA р0ду и4хъ:

¹⁰

Звідси перейшли вони в Єгипет, тому що голод покрив лице землі Ханаанської, і там залишалися, поки знаходили їжу, і розмножилися там до того, що не було і числа роду їхньому.

¹¹

и3 востA на ни1хъ цaрь є3гЂпетскій и3 прехи1три и5хъ, и3 въ трудЁ и3 плjнfэ смири2 и5хъ, и3 положи2 и5хъ въ рабы6:

¹¹

І постав на них цар Єгипетський, ужив проти них хитрість, обтяжуючи їх працею і виробленням цегли, і зробив їх рабами.

¹²

и3 возопи1ша къ бGу своемY, и3 порази2 всю2 землю є3гЂпетскую ћзвами, въ ни1хже не бЁ и3зцэлeніе, и3 и3згнaша и5хъ є3гЂптzне t лицA своегw2:

¹²

Тоді вони воззвали до Бога свого, — і Він уразив усю землю Єгипетську невиліковними виразками, — і єгиптяни прогнали їх від себе.

¹³

и3 и3зсуши2 бGъ чермн0е м0ре пред8 ни1ми,

¹³

Бог висушив перед ними Червоне море

¹⁴

и3 ведE и5хъ на пyть сіны2 и3 кaдисъ-варни2, и3 и3згнaша всёхъ живyщихъ въ пустhни,

¹⁴

і вів їх шляхом Сини і Кадис-Варні; вони вигнали усіх, хто жив у цій пустелі;

¹⁵

и3 всели1шасz въ земли2 ґморрewвъ, и3 всёхъ є3севwнjтwвъ и3стреби1ша крёпостію своeю, и3 прешeдше їoрдaнъ наслёдиша всю2 г0рнюю:

¹⁵

оселилися в землі аморреїв, своєю силою знищили усіх есевонитян, перейшли Йордан, успадкували всю нагірну країну

¹⁶

и3 и3згнaша t лицA своегw2 хананeа и3 ферезeа, и3 їевусeа и3 сmхeма и3 всёхъ гергесewвъ, и3 њбитaша въ нeй дни6 мнHги:

¹⁶

і, прогнавши від себе Хананея, Ферезея, Ієвусея, Сихема і всіх гергесеян, жили у ній багато днів.

¹⁷

и3 д0идеже не согрэши1ша пред8 бGомъ свои1мъ, бёша благ†z съ ни1ми, понeже бGъ ненави1дzй непрaвды съ ни1ми є4сть:

¹⁷

І доки не згрішили перед Богом своїм, щастя було з ними, тому що з ними Бог, який ненавидить неправду.

¹⁸

є3гдa же tступи1ша t пути2, є3г0же завэщA и5мъ, и3стреби1шасz во мн0зэхъ брaнехъ на мн0го ѕэлw2, и3 плэнeни бhша въ зeмлю не свою2, и3 хрaмъ бGа и4хъ бhсть въ попрaніе, и3 грaди и4хъ њдержaни бhша t супост†тъ:

¹⁸

Але коли вони ухилилися від путі, яку Він заповів їм, то у багатьох війнах вони потерпіли дуже сильні поразки, були відведені у полон, у чужу землю, храм Бога їхнього зруйнований, і міста їхні узяті ворогами.

¹⁹

и3 нн7э њбрати1вшесz къ бGу своемY, взыд0ша t разсёzніz, и3дёже разсёzни бhша тaмw, и3 њдержaша їеrли1мъ, и3дёже свzти1лище и4хъ, и3 всели1шасz въ г0рней, понeже бЁ пустA:

¹⁹

Нині ж, навернувшись до Бога свого, вони повернулися з розсіяння, у якому були, оволоділи Єрусалимом, в якому святилище їхнє, й оселилися у нагірній країні, тому що вона була порожня.

²⁰

и3 н}э, владhко господи1не, ѓще ўбw є4сть безyміе въ лю1дехъ си1хъ, и3 согрэшaютъ къ бGу своемY, и3 разсм0тримъ сіE, ћкw є4сть въ ни1хъ соблaзнъ сeй, и3 взhдемъ и3 повою1емъ и5хъ:

²⁰

І тепер, повелителю-господарю, якщо є омана в цьому народі, і вони грішать перед Богом своїм, і ми помітимо, що у них є це спотикання, то ми підемо і переможемо їх.

²¹

ѓще же нёсть беззак0ніz въ kзhцэ и4хъ, да прeйдетъ господи1нъ м0й, да не когдA защи1титъ гDь и4хъ и3 бGъ и4хъ по ни1хъ, и3 бyдемъ въ поношeніе пред8 всeю землeю.

²¹

А якщо немає в цьому народі беззаконня, то нехай відійде господар мій, щоб Господь не захистив їх, і Бог їхній не був за них, — і тоді ми для всієї землі будемо предметом ганьби.

²²

И# бhстэ ћкw престA ґхіHръ глаг0лz словесA сі‰, и3 возроптaша вси2 лю1діе њбстоsщіи шатeръ и3 предстоsщіи, и3 рёша вельмHжи nлофeрнwвы и3 вси живyщіи въ прим0ріи и3 въ мwaвэ посэщи2 є3го2:

²²

Коли Ахиор закінчив цю розповідь, весь народ, який стояв навколо намету, почав нарікати, а вельможі Олоферна і всі, хто населяв примор’я і землю Моава, заговорили: негайно потрібно вбити його;

²³

не бо2 ўбои1мсz t сынHвъ ї}левыхъ: сe бо, лю1діе, въ ни1хже нёсть си1лы, нижE могyтства ко њполчeнію крёпкому:

²³

тому що ми не побоїмося синів Ізраїля: це — народ, у якого немає ні війська, ні сили для міцного ополчення.

²⁴

тёмже u5бо взhдимъ, и3 бyдутъ во снёдь всемY в0инству твоемY, владhко nлофeрне.

²⁴

Отже, підемо, повелителю Олоферне, — і вони стануть здобиччю всього війська твого.