Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Гlаше же и3 при1тчу къ ни6мъ, кaкw подобaетъ всегдA моли1тисz и3 не стужaти (си2),
1
Сказав також їм і притчу про те, як треба завжди молитися і не занепадати духом,
2
гlz: (За? п7}.) судіS бЁ нёкій въ нёкоемъ грaдэ, бGа не боsсz и3 человBкъ не срамлszсz.
2
кажучи: в одному місті був суддя, який Бога не боявся і людей не соромився.
3
Вдовa же нёкаz бЁ во грaдэ т0мъ: и3 прихождaше къ немY, глаг0лющи: tмсти2 менє2 t сопeрника моегw2.
3
В тому ж місті була одна вдова, і вона, приходячи до нього, говорила: захисти мене від суперника мого.
4
И# не хотsше на д0лзэ врeмени. Послэди1 же речE въ себЁ: ѓще и3 бGа не бою1сz, и3 человBкъ не срамлsюсz:
4
Але він довгий час не хотів. А потім сказав сам собі: хоч я і Бога не боюся і людей не соромлюсь,
5
но занE твори1тъ ми2 труды2 вдови1ца сіS, tмщY є3S: да не до концA приходsщи застои1тъ [труди1тъ] менE.
5
але, оскільки ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила більш докучати мені.
6
Речe же гDь: слhшите, что2 судіS непрaвды глаг0летъ;
6
І сказав Господь: чуєте, що каже суддя неправедний?
7
БGъ же не и4мать ли сотвори1ти tмщeніе и3збрaнныхъ свои1хъ, вопію1щихъ къ немY дeнь и3 н0щь, и3 долготерпS њ ни1хъ;
7
Хіба Бог не захистить обранців Своїх, що волають до Нього день і ніч, чи баритиметься до них?
8
гlю вaмъ, ћкw сотвори1тъ tмщeніе и4хъ вск0рэ. Nбaче сн7ъ чlвёческій пришeдъ ќбw њбрsщетъ ли (си2) вёру на земли2;
8
Кажу вам, що захистить їх скоро. Але Син Людський, коли прийде, чи знайде віру на землі?
9
Речe же и3 ко други6мъ ўповaющымъ соб0ю, ћкw сyть прaвєдницы, и3 ўничижaющымъ пр0чихъ, при1тчу сію2:
9
Сказав також і до деяких, які були упевнені в собі, що вони праведні, а інших принижували, таку притчу.
10
(За? п7f7.) человBка двA внид0ста въ цeрковь помоли1тисz: є3ди1нъ фарісeй, ґ другjй мытaрь.
10
Два чоловіки прийшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митар.
11
Фарісeй же стaвъ, си1це въ себЁ молsшесz: б9е, хвалY тебЁ воздаю2, ћкw нёсмь ћкоже пр0чіи человёцы, хи1щницы, непрaвєдницы, прелюбодёє, и3ли2 ћкоже сeй мытaрь:
11
Фарисей, ставши, так про себе молився: Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники, або як цей митар.
12
пощyсz двакрaты въ суббHту, десzти1ну даю2 всегw2 є3ли1кw притzжY.
12
Пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю.
13
Мытaрь же и3здалeча стоS, не хотsше ни џчію возвести2 на нeбо: но біsше пє1рси сво‰, глаг0лz: б9е, ми1лостивъ бyди мнЁ грёшнику.
13
А митар, стоячи віддалік, не смів навіть очей звести на небо; але, б’ючи себе в груди, говорив: Боже, будь милостивий до мене, грішного!
14
Глаг0лю вaмъ, ћкw сни1де сeй њправдaнъ въ д0мъ св0й пaче џнагw: ћкw всsкъ возносsйсz смири1тсz, смирszй же себE вознесeтсz.
14
Кажу вам, що цей пішов до дому свого виправданий більше, ніж той: бо всякий, хто підноситься, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться.
15
(За? §.) Приношaху же къ немY и3 младeнцы, да и4хъ к0снетсz: ви1дэвше же ўчн7цы2 запрети1ша и5мъ.
15
Приносили ж до Нього і дітей, щоб Він доторкнувся до них; а ученики, бачачи те, боронили їм.
16
Ї}съ же призвaвъ и5хъ, глаг0ла: њстaвите дэтeй приходи1ти ко мнЁ и3 не брани1те и5мъ: таковhхъ бо є4сть цrтвіе б9іе.
16
Але Ісус, підізвавши їх, сказав: пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм; бо таких є Царство Боже.
17
Ґми1нь бо глаг0лю вaмъ: и4же ѓще не пріи1метъ цrтвіz б9іz ћкw nтрочA, не и4мать вни1ти въ нE.
17
Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде в нього.
18
(За? §№.) И# вопроси2 є3го2 нёкій кнsзь, глаг0лz: ўч™лю бlгjй, что2 сотвори1въ, жив0тъ вёчный наслёдствую;
18
І запитав Його один з начальників, кажучи: Учителю благий, що мені зробити, щоб успадкувати життя вічне?
19
Речe же є3мY ї}съ: чт0 мz глаг0леши бlга, никт0же бlгъ, т0кмw є3ди1нъ бGъ.
19
Ісус сказав йому: чого ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог.
20
Зaпwвэди вёси: не прелю1бы твори2: не ўбjй: не ўкради2: не лжесвидётелствуй: чти2 nтцA твоего2 и3 мaтерь твою2.
20
Заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, шануй батька твого і матір твою.
21
Џнъ же речE: вс‰ сі‰ сохрани1хъ t ю4ности моеS.
21
Він же сказав: усе це я зберіг від юности моєї.
22
Слhшавъ же сі‰, ї}съ речE є3мY: є3щE є3ди1нагw не докончaлъ є3си2: вс‰, є3ли1ка и4маши, продaждь, и3 раздaй ни1щымъ: и3 и3мёти и4маши сокр0вище на нб7си2: и3 грzди2 вослёдъ менє2.
22
Почувши це, Ісус сказав: ще одного не вистачає тобі: все, що маєш, продай і роздай убогим, і матимеш скарб на небесах, і йди слідом за Мною.
23
Џнъ же слhшавъ сіE, приск0рбенъ бhсть: бё бо богaтъ ѕэлw2.
23
Він же, почувши це, засмутився, бо був дуже багатий.
24
Ви1дэвъ же є3го2 ї}съ приск0рбна бhвша, речE: кaкw не ўд0бь и3мyщіи богaтство въ цrтвіе б9іе вни1дутъ:
24
Ісус же, побачивши, що він засмутився, сказав: як важко тим, що мають багатство, увійти в Царство Боже!
25
ўд0бэе бо є4сть велбyду сквозЁ и3глинB ќшы проити2, нeже богaту въ цrтвіе б9іе вни1ти.
25
Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти до Царства Божого.
26
Рёша же слhшавшіи: то2 кто2 м0жетъ сп7сeнъ бhти;
26
Ті, що чули, сказали: то хто ж може спастися?
27
Џнъ же речE: невозмHжнаz ў человBкъ возмHжна сyть ў бGа.
27
Він же сказав: неможливе для людей — можливе для Бога.
28
Речe же пeтръ: сE мы2 њстaвихомъ вс‰ и3 по тебЁ и3д0хомъ.
28
Петро ж сказав: ось ми покинули все і пішли за Тобою.
29
Џнъ же речE и5мъ: ґми1нь глаг0лю вaмъ, ћкw никт0же є4сть, и4же њстaвитъ д0мъ, и3ли2 роди1тєли, и3ли2 брaтію, и3ли2 сє1стры, и3ли2 женY, и3ли2 чaда, цrтвіz рaди б9іz,
29
Він сказав їм: істинно говорю вам, що немає нікого, хто покинув би дім, або батьків, або братів, або сестер, або жінку, або дітей заради Царства Божого
30
и4же не пріи1метъ мн0жицею во врeмz сіE, и3 въ вёкъ грzдyщій жив0тъ вёчный.
30
і не одержав би значно більше в цей час, а у віці майбутньому — життя вічне.
31
(За? §в7.) Поeмь же nбанaдесzте ўчн7ки2 сво‰, речE къ ни6мъ: сE восх0димъ во їеrли1мъ, и3 скончaютсz вс‰ пи6саннаz прbрHки њ сн7э чlвёчестэ:
31
Взявши ж дванадцятьох учеників Своїх, сказав їм: ось ми йдемо до Єрусалима, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського,
32
предадsтъ бо є3го2 kзhкwмъ, и3 поругaютсz є3мY, и3 ўкорsтъ є3го2, и3 њплюю1тъ є3го2,
32
бо видадуть Його язичникам, і глузуватимуть з Нього, і скривдять Його, і обплюють Його.
33
и3 би1вше ўбію1тъ є3го2: и3 въ трeтій дeнь воскрeснетъ.
33
І будуть бити, і уб’ють Його; та на третій день воскресне.
34
И# тjи ничесHже t си1хъ разумёша: и3 бЁ глаг0лъ сeй сокровeнъ t ни1хъ, и3 не разумэвaху глаг0лемыхъ.
34
Але вони нічого з цього не зрозуміли; і були слова ці приховані для них, і вони не розуміли сказаного.
35
(За? §G.) Бhсть же є3гдA прибли1жишасz во їеріхHнъ, слэпeцъ нёкій сэдsше при пути2 просS:
35
Коли ж наближався Він до Єрихона, один сліпий сидів край дороги і просив милостині.
36
слhшавъ же нар0дъ мимоходsщь, вопрошaше: что2 ќбw є4сть сE;
36
Почувши, що повз нього проходить народ, запитав: що це таке?
37
Повёдаша же є3мY, ћкw ї}съ назарzни1нъ мимох0дитъ.
37
Йому сказали, що Ісус Назарянин проходить.
38
И# возопи2, глаг0лz: ї}се сн7е дв7довъ, поми1луй мS.
38
Тоді він закричав: Ісусе, Сину Давидів, помилуй мене!
39
И# пред8идyщіи прещaху є3мY, да ўмолчи1тъ: џнъ же пaче мн0жае вопіsше: сн7е дв7довъ, поми1луй мS.
39
І ті, що йшли попереду, примушували його замовкнути; а він ще голосніше кричав: Сину Давидів, помилуй мене!
40
Стaвъ же ї}съ повелЁ привести2 є3го2 къ себЁ: прибли1жшусz же є3мY къ немY, вопроси2 є3го2,
40
Зупинившись, Ісус звелів привести його до Себе. Коли той наблизився до Нього, спитав його:
41
глаг0лz: что2 х0щеши, да ти2 сотворю2; Џнъ же речE: гDи, да прозрю2.
41
чого ти хочеш від Мене? Він сказав: Господи, щоб мені прозріти!
42
Ї}съ же речE є3мY: прозри2: вёра твоS сп7сe тz.
42
Ісус сказав йому: прозри! Віра твоя спасла тебе.
43
И# ѓбіе прозрЁ, и3 в8слёдъ є3гw2 и3дsше, слaвz бGа. И# вси2 лю1діе ви1дэвше воздaша хвалY бGови.
43
І він умить прозрів і пішов за Ним, славлячи Бога; і всі люди, побачивши це, віддали хвалу Богові.