Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
(За? Rв7‹.) Во є3ди1ну же t суббHтъ ѕэлw2 рaнw пріид0ша на гр0бъ, носsщz ±же ўгот0ваша ґрwмaты: и3 друг‡z съ ни1ми:
1
Першого ж дня після суботи, дуже рано, несучи наготовані пахощі, вони прийшли до гробу, і разом з ними деякі інші.
2
њбрэт0ша же кaмень tвалeнъ t гр0ба,
2
Знайшли ж, що камінь був відвалений від гробу.
3
и3 вшeдшz не њбрэт0ша тэлесE гDа ї}са.
3
І, увійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.
4
И# бhсть не домышлsющымсz и5мъ њ сeмъ, и3 сE м{жа двA стaста пред8 ни1ми въ ри1захъ блещaщихсz.
4
Коли ж вони не могли зрозуміти цього, ось два мужі стали перед ними в одежах блискучих.
5
Пристр†шнымъ же бhвшымъ и5мъ и3 покл0ншымъ ли1ца на зeмлю, рек0ста къ ни6мъ: что2 и4щете живaго съ мeртвыми;
5
Налякалися вони і схилилися обличчям до землі, а ті сказали їм: чого шукаєте Живого між мертвими?
6
нёсть здЁ, но востA: помzни1те, ћкоже гlа вaмъ, є3щE сhй въ галілeи,
6
Нема Його тут, Він воскрес. Згадайте, як Він говорив вам, коли був ще в Галилеї,
7
глаг0лz, ћкw подобaетъ сн7у чlвёческому прeдану бhти въ рyцэ человBкъ грBшникъ, и3 пропsту бhти, и3 въ трeтій дeнь воскрeснути.
7
кажучи, що Синові Людському належить бути виданому до рук людей-грішників, і бути розп’ятим, і на третій день воскреснути.
8
И# помzнyша гlг0лы є3гw2:
8
І згадали слова Його.
9
и3 возврaщшzсz t гр0ба, возвэсти1ша вс‰ сі‰ є3диномунaдесzте и3 всёмъ пр0чымъ.
9
І, повернувшись від гробу, сповістили про все те одинадцятьох і всіх інших.
10
Бsше же магдали1на марjа и3 їwaнна и3 марjа їaкwвлz, и3 пр0чыz съ ни1ми, ±же глаг0лаху ко ґпcлwмъ сі‰.
10
То були Магдалина Марія, й Іоанна, і Марія Яковова, та інші з ними, які сказали про це апостолам.
11
И# kви1шасz пред8 ни1ми ћкw лжA глаг0лы и4хъ, и3 не вёроваху и5мъ.
11
І здалися їм слова їхні неправдивими, і вони не повірили їм.
12
(За? RG‹.) Пeтръ же востaвъ течE ко гр0бу, и3 прини1къ ви1дэ ри6зы є3ди6ны лежaщz: и3 tи1де, въ себЁ дивsсz бhвшему.
12
Петро ж, уставши, побіг до гробу і, нахилившись, побачив самі тільки ризи, що лежали, і пішов назад, дивуючися з того, що сталося.
13
И# сE двA t ни1хъ бёста и3д{ща въ т0йже дeнь въ вeсь, tстоsщу стaдій шестьдесsтъ t їеrли1ма, є4йже и4мz є3ммаyсъ:
13
Того ж дня двоє з них йшли в село, що було стадій* за шістдесят від Єрусалима і звалося Еммаус.
14
и3 т† бесёдоваста къ себЁ њ всёхъ си1хъ приклю1чшихсz.
14
І розмовляли між собою про всі ці події.
15
И# бhсть бесёдующема и4ма и3 совопрошaющемасz, и3 сaмъ ї}съ прибли1живсz и3дsше съ ни1ма:
15
І коли вони розмовляли і міркували між собою, Сам Ісус, наблизившись, пішов з ними.
16
џчи же є3ю2 держaстэсz, да є3гw2 не познaета.
16
Але очі їхні були стримані, так що вони не впізнали Його.
17
Речe же къ ни1ма: что2 сyть словесA сі‰, њ ни1хже стzзaетасz къ себЁ и3д{ща, и3 є3стA др‰хла;
17
Він же сказав до них: про що ви сперечаєтесь між собою, ідучи, і чим ви засмучені?
18
Tвэщaвъ же є3ди1нъ, є3мyже и4мz кле0па, речE къ немY: тh ли є3ди1нъ пришлeцъ є3си2 во їеrли1мъ, и3 не ўвёдэлъ є3си2 бhвшихъ въ нeмъ во дни6 сі‰;
18
Один з них, на ім’я Клеопа, сказав Йому у відповідь: невже Ти, один з тих, що прийшли до Єрусалима, не знаєш, що сталося в ньому цими днями?
19
И# речE и4ма: кjихъ; W$на же рёста є3мY: ±же њ ї}сэ назарzни1нэ, и4же бhсть мyжъ прbр0къ, си1ленъ дёломъ и3 сл0вомъ пред8 бGомъ и3 всёми людьми2:
19
І сказав їм: що саме? Вони відповіли Йому: про Ісуса Назарянина, Який був мужем-пророком, сильним ділом і словом перед Богом і всіма людьми.
20
кaкw предaша є3го2 ґрхіерє1и и3 кн‰зи нaши на њсуждeніе смeрти, и3 распsша є3го2:
20
Як видали Його первосвященики і начальники наші для засудження на смерть і розіп’яли Його.
21
мh же надёzхомсz, ћкw сeй є4сть хотS и3збaвити ї}лz: но и3 над8 всёми си1ми, трeтій сeй дeнь є4сть днeсь, tнeлиже сі‰ бhша.
21
Ми ж сподівалися, що Він є Той, Хто має визволити Ізраїль, до того ж сьогодні вже третій день, як усе це сталося.
22
Но и3 жєны2 нBкіz t нaсъ ўжаси1ша ны2, бhвшыz рaнw ў гр0ба:
22
Та ще й налякали нас деякі жінки з наших, які вранці були біля гробу,
23
и3 не њбрётшz тэлесE є3гw2, пріид0ша, глаг0лющz, ћкw и3 kвлeніе ѓгGлъ ви1дэша, и5же глаг0лютъ є3го2 жи1ва.
23
і не знайшли тіла Його, і, прийшовши, розповідали, що вони бачили і явлення ангелів, які говорять, що Він живий.
24
И# и3д0ша нёцыи t нaсъ ко гр0бу, и3 њбрэт0ша тaкw, ћкоже и3 жєны2 рёша: самагH же не ви1дэша.
24
І пішли деякі з наших до гробу, і знайшли так, як жінки говорили, а Самого ж не бачили.
25
И# т0й речE къ ни1ма: q несмhслєннаz и3 кHснаz сeрдцемъ, є4же вёровати њ всёхъ, ±же глаг0лаша прbр0цы:
25
Тоді Він сказав їм: о нерозумні і мляві серцем, щоб вірувати в усе, про що говорили пророки!
26
не сі‰ ли подобaше пострадaти хrтY и3 вни1ти въ слaву свою2;
26
Чи не так же належало постраждати Христу й увійти в славу Свою?
27
И# начeнъ t мwmсeа и3 t всёхъ прbрHкъ, сказaше и4ма t всёхъ писaній ±же њ нeмъ.
27
І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, пояснював їм сказане про Нього у всьому Писанні.
28
И# прибли1жишасz въ вeсь, въ ню1же и3дsста: и3 т0й творsшесz далечaйше и3ти2.
28
І наблизились вони до того села, куди йшли; і Він робив вигляд, що хоче йти далі.
29
И# нyждаста є3го2, глагHлюща: њблsзи съ нaма, ћкw къ вeчеру є4сть, и3 приклони1лсz є4сть дeнь. И# вни1де съ ни1ма њблещи2.
29
А вони затримували Його, кажучи: залишся з нами, бо вже вечоріє, і день закінчується. І Він увійшов і залишився з ними.
30
И# бhсть ћкw возлежE съ ни1ма, и3 пріи1мъ хлёбъ блгcви2, и3 преломи1въ даsше и4ма:
30
І коли Він возлежав з ними, то взяв хліб, благословив, переломив і подав їм.
31
џнэма же tверз0стэсz џчи, и3 познaста є3го2: и3 т0й неви1димь бhсть и4ма.
31
У них же відкрилися очі, і вони впізнали Його. Але Він став невидимим для них.
32
И# рек0ста къ себЁ: не сeрдце ли нaю горS бЁ въ нaю, є3гдA гlаше нaма на пути2 и3 є3гдA скaзоваше нaма пис†ніz;
32
І вони казали один одному: чи ж не палало в нас серце наше, коли Він говорив нам у дорозі і коли пояснював нам Писання?
33
И# вост†вша въ т0й чaсъ, возврати1стасz во їеrли1мъ, и3 њбрэт0ста совокyпленныхъ є3динонaдесzте и3 и5же бsху съ ни1ми,
33
І, вставши тієї ж години, повернулися до Єрусалима і знайшли разом одинадцятьох і тих, що були з ними,
34
глаг0лющихъ, ћкw вои1стинну востA гDь и3 kви1сz сjмwну.
34
які говорили, що Господь воістину воскрес і явився Симонові.
35
И# т† повёдаста, ±же бhша на пути2, и3 ћкw познaсz и4ма въ преломлeніи хлёба.
35
І вони розповіли, що було в дорозі, і як вони Його впізнали у переломленні хліба.
36
(За? Rд7‹.) Сі‰ же и5мъ глаг0лющымъ, (и3) сaмъ ї}съ стA посредЁ и4хъ, и3 гlа и5мъ: ми1ръ вaмъ.
36
Коли вони про це говорили, Сам Ісус став посеред них і сказав їм: мир вам.
37
Ўбоsвшесz же и3 пристрaшни бhвше, мнsху дyхъ ви1дэти:
37
Вони схвилювались і злякалися, гадаючи, що бачать духа.
38
и3 речE и5мъ: что2 смущeни є3стE; и3 почто2 помышлє1ніz вх0дzтъ въ сердцA в†ша;
38
Але Він сказав їм: чого хвилюєтесь, чому такі думки входять до сердець ваших?
39
ви1дите рyцэ мои2 и3 н0зэ мои2, ћкw сaмъ ѓзъ є4смь: њсzжи1те мS и3 ви1дите: ћкw дyхъ пл0ти и3 к0сти не и4мать, ћкоже менE ви1дите и3мyща.
39
Погляньте на руки Мої і на ноги Мої; це Я Сам. Доторкніться до Мене і роздивіться; бо дух тіла і кісток не має, як бачите у Мене.
40
И# сіE рeкъ, показA и5мъ рyцэ и3 н0зэ.
40
І, сказавши це, показав їм руки і ноги.
41
Е#щe же невёрующымъ и5мъ t рaдости и3 чудsщымсz, речE и5мъ: и4мате ли что2 снёдно здЁ;
41
Коли ж вони від радости ще не вірили і дивувалися, Він сказав їм: чи маєте тут якусь їжу?
42
Nни1 же дaша є3мY рhбы печeны чaсть и3 t пчeлъ с0тъ.
42
Вони подали Йому частину печеної риби і стільниковий мед.
43
И# взeмъ пред8 ни1ми kдE,
43
І, взявши, їв перед ними.
44
речe же и5мъ: сі‰ сyть словесA, ±же гlахъ къ вaмъ є3щE сhй съ вaми, ћкw подобaетъ скончaтисz всBмъ напи6саннымъ въ зак0нэ мwmсeовэ и3 прbр0цэхъ и3 pалмёхъ њ мнЁ.
44
І сказав їм: ось ті слова, що Я говорив вам, коли ще був з вами, як належить справдитися всьому, написаному про Мене в законі Мойсеєвому і у пророків та в псалмах.
45
ТогдA tвeрзе и5мъ ќмъ разумёти пис†ніz
45
Тоді розкрив їм розум до розуміння Писання.
46
и3 речE и5мъ, ћкw тaкw пи1сано є4сть, и3 тaкw подобaше пострадaти хrтY и3 воскrнути t мeртвыхъ въ трeтій дeнь,
46
І сказав їм: так написано, і так належало постраждати Христу, і воскреснути з мертвих на третій день,
47
и3 проповёдатисz во и4мz є3гw2 покаsнію и3 tпущeнію грэхHвъ во всёхъ kзhцэхъ, начeнше t їеrли1ма:
47
і щоб проповідувалося в ім’я Його покаяння і відпущення гріхів між усіма народами, починаючи від Єрусалима.
48
вh же є3стE свидётеліе си6мъ:
48
Ви ж є свідками цього.
49
и3 сE, ѓзъ послю2 њбэтовaніе nц7A моегw2 на вы2: вh же сэди1те во грaдэ їеrли1мстэ, д0ндеже њблечeтесz си1лою свhше.
49
І ось Я посилаю обітницю Отця Мого на вас; ви ж лишайтесь у місті Єрусалимі, доки не сповнитеся силою з неба.
50
И#звeдъ же и5хъ в0нъ до виfaніи и3 воздви1гъ рyцэ свои2, (и3) блгcви2 и5хъ.
50
І вивів їх до Вифанії, і, піднявши руки Свої, благословив їх.
51
И# бhсть є3гдA блгcвлsше и5хъ, tступи2 t ни1хъ и3 возношaшесz на нeбо.
51
І коли Він благословляв їх, почав віддалятися від них і вознісся на небо.
52
И# тjи поклони1шасz є3мY и3 возврати1шасz во їеrли1мъ съ рaдостію вели1кою:
52
Вони, поклонившись Йому, повернулися до Єрусалима з великою радістю.
53
и3 бsху вhну въ цeркви, хвaлzще и3 благословsще бGа. Ґми1нь.
53
І перебували завжди в храмі, прославляючи і благословляючи Бога. Амінь.