Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
(За? з7‹.) Бhсть же належaщу є3мY нар0ду, да бhша слhшали сл0во б9іе, и3 т0й бЁ стоS при є4зерэ геннисарeтстэ:
1
Одного разу, коли народ тиснувся до Нього, щоб слухати Слово Боже, а Він стояв біля озера Генісаретського,
2
и3 ви1дэ двA корабл‰ стоsща при є4зерэ: рhбаріе же tшeдше t нею2, и3змывaху мрє1жи.
2
і побачив Він два човни, що стояли при озері; а рибалки, вийшовши з них, полоскали сіті.
3
Влёзъ же въ є3ди1нъ t кораблю6, и4же бЁ сjмwновъ, моли2 є3го2 t земли2 tступи1ти мaлw: и3 сёдъ ўчaше и3з8 кораблS нар0ды.
3
Увійшовши в один з човнів, який належав Симонові, Він просив його відплисти трохи від берега і, сівши, навчав людей з човна.
4
Ћкоже престA глаг0лz, речE къ сjмwну: поступи2 во глубинY, и3 ввeрзите мрє1жи вaшz въ лови1тву.
4
Коли ж перестав навчати, сказав Симонові: відпливи на глибину і закиньте сіті свої для лову.
5
И# tвэщaвъ сjмwнъ речE є3мY: настaвниче, њб8 н0щь всю2 трyждшесz, ничес0же ћхомъ: по глаг0лу же твоемY ввeргу мрeжу.
5
Симон сказав Йому у відповідь: Наставнику, ми трудилися всю ніч і нічого не впіймали, але за словом Твоїм закину сіть.
6
И# сE сотв0рше, ћша мн0жество рhбъ мн0го: протерзaшесz же мрeжа и4хъ.
6
Зробивши це, вони наловили дуже багато риби, аж проривалася сіть у них.
7
И# поманyша причaстникwмъ, и5же бёху во друзёмъ корабли2, да пришeдше пом0гутъ и5мъ: и3 пріид0ша, и3 и3сп0лниша џба корабл‰, ћкw погружaтисz и4ма.
7
І дали знак друзям з другого човна, щоб прийшли допомогти їм; і прийшли, і наповнили обидва човни так, що вони почали тонути.
8
Ви1дэвъ же сjмwнъ пeтръ, припадE къ колёнома ї}совома, глаг0лz: и3зhди t менє2, ћкw мyжъ грёшенъ є4смь, гDи.
8
Побачивши це, Симон-Петро припав до колін Ісусових і сказав: Господи, відійди від мене, бо я чоловік грішний!
9
Ќжасъ бо њдержaше є3го2 и3 вс‰ сyщыz съ ни1мъ, њ лови1твэ рhбъ, ±же ћша.
9
Бо жах охопив його і всіх, що були з ним, від того улову риби, яку зловили;
10
Тaкожде же їaкwва и3 їwaнна сы6на зеведewва, ћже бёста њбє1щника сjмwнови. И# речE къ сjмwну ї}съ: не б0йсz: tсeлэ бyдеши человёки ловS.
10
також і Якова та Іоана, синів Зеведеєвих, які були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: не бійся, віднині будеш ловцем людей.
11
И# и3звлeкше (џба) корабл‰ на зeмлю, њстaвльше вс‰, в8слёдъ є3гw2 и3д0ша.
11
І, витягнувши обидва човни на берег, залишили все і пішли за Ним.
12
(За? }‹.) И# бhсть є3гдA бЁ ї}съ во є3ди1номъ t градHвъ, и3 сE, мyжъ и3сп0лнь прокажeніz: и3 ви1дэвъ ї}са, пaдъ ни1цъ, молsсz є3мY, глаг0лz: гDи, ѓще х0щеши, м0жеши мS њчcтити.
12
Коли Ісус був в одному місті, прийшов чоловік, увесь в проказі, і, побачивши Ісуса, упав ниць і благав Його: Господи, якщо Ти хочеш, можеш мене очистити.
13
И# простeръ рyку, коснyсz є3гw2, рeкъ: хощY, њчи1стисz: и3 ѓбіе прокaза tи1де t негw2.
13
Він простяг руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І відразу проказа зійшла з нього.
14
И# т0й заповёда є3мY ни комyже повёдати: но шeдъ покажи1сz їерeови, и3 принеси2 њ њчищeніи твоeмъ, ћкоже повелЁ мwmсeй, во свидётелство и5мъ.
14
І Він звелів йому нікому не говорити, а піти показатися священикові і принести жертву за очищення своє, як повелів Мойсей, на свідчення їм.
15
Прохождaше же пaче сл0во њ нeмъ: и3 схождaхусz нар0ди мн0зи слhшати и3 цэли1тисz t негw2 t нед{гъ свои1хъ.
15
Розійшлася ще більше чутка про Нього, і сходилося до Нього безліч народу послухати і зцілитися від Нього від недуг своїх.
16
Т0й же бЁ tходS въ пустhню и3 молsсz.
16
Він же відходив у безлюдні місця і молився.
17
(За? f7‹.) И# бhсть во є3ди1нъ t днjй, и3 т0й бЁ ўчS: и3 бёху сэдsще фарісeє и3 законоучи1теліе, и5же бёху пришли2 t всsкіz вeси галілeйскіz и3 їудeйскіz и3 їеrли1мскіz: и3 си1ла гDнz бЁ и3сцэлsющи и5хъ:
17
Одного дня, коли Він навчав, і сиділи тут фарисеї і законовчителі, що поприходили з усяких місць Галилеї та Юдеї і з Єрусалима, і сила Господня являлася у зціленні хворих, —
18
и3 сE мyжіе носsще на nдрЁ человёка, и4же бЁ разслaбленъ, и3 и3скaху внести2 є3го2 и3 положи1ти пред8 ни1мъ:
18
і ось люди принесли на постелі чоловіка, який був розслаблений, і намагалися внести його в дім і покласти перед Ним;
19
и3 не њбрётше кудЁ внести2 є3го2 нар0да рaди, взлёзше на хрaмъ, сквозЁ скудeлы [кр0въ скудeльный] низвёсиша є3го2 со nдр0мъ на средY пред8 ї}са.
19
і, не знайшовши, як пронести його через натовп, вилізли на дім і через покрівлю спустили його з постіллю на середину, перед Ісусом.
20
И# ви1дэвъ вёру и4хъ, речE є3мY: человёче, њставлsюттисz грэси2 твои2.
20
І Він, побачивши віру їхню, сказав йому: чоловіче, відпускаються тобі гріхи твої.
21
И# начaша помышлsти кни1жницы и3 фарісeє, глаг0люще: кто2 є4сть сeй, и4же глаг0летъ хулы6, кто2 м0жетъ њставлsти грэхи2, т0кмw є3ди1нъ бGъ;
21
Книжники і фарисеї почали розмірковувати, кажучи: хто ж є Цей, що богохульствує? Хто може відпускати гріхи, крім одного Бога?
22
Разумёвъ же ї}съ помышлє1ніz и4хъ, tвэщaвъ речE къ ни6мъ: что2 помышлsете въ сердцaхъ вaшихъ;
22
Ісус, зрозумівши міркування їхні, сказав їм у відповідь: що помишляєте в серцях ваших?
23
что2 є4сть ўд0бэе, рещи2: њставлsюттисz грэси2 твои2; и3ли2 рещи2: востaни и3 ходи2;
23
Що легше — сказати: відпускаються тобі гріхи твої, чи сказати: встань і ходи?
24
но да ўвёсте, ћкw влaсть и4мать сн7ъ чlвёческій на земли2 tпущaти грэхи2, (речE разслaбленному:) тебЁ глаг0лю: востaни и3 возми2 џдръ тв0й, и3 и3ди2 въ д0мъ тв0й.
24
Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, — сказав Він розслабленому: тобі кажу, встань, візьми постіль твою та йди в дім твій.
25
И# ѓбіе востaвъ пред8 ни1ми, взeмъ, на нeмже лежaше, и4де въ д0мъ св0й, слaвz бGа.
25
І він відразу встав перед ними, взяв те, на чому лежав, та й пішов до дому свого, славлячи Бога.
26
И# ќжасъ пріsтъ всёхъ, и3 слaвлzху бGа: и3 и3сп0лнишасz стрaха, глаг0люще, ћкw ви1дэхомъ пресл†внаz днeсь.
26
І жах охопив усіх, і славили Бога і, сповнені страхом, говорили: преславне бачили ми нині.
27
(За? к7.) И# посeмъ и3зhде, и3 ўзрЁ мытарS и4менемъ леvjю, сэдsща на мhтницэ, и3 речE є3мY: и3ди2 по мнЁ.
27
І після цього вийшов Ісус і побачив митаря на ім’я Левій, що сидів на митниці, і сказав йому: йди за Мною.
28
И# њстaвль вс‰, востaвъ вослёдъ є3гw2 и4де.
28
І той, покинувши все, встав і пішов услід за Ним.
29
И# сотвори2 ўчреждeніе вeліе леvjй є3мY въ домY своeмъ: и3 бЁ нар0дъ мытарeй мн0гъ, и3 и3нёхъ, и5же бsху съ ни1мъ возлежaще.
29
І влаштував Йому Левій у домі своїм велику гостину; і там було багато митарів та інших, які возлежали з ними.
30
И# роптaху кни1жницы на него2 и3 фарісeє, ко ўчн7кHмъ є3гw2 глаг0люще: почто2 съ мытари6 и3 грBшники ћсте и3 піeте;
30
Книжники ж і фарисеї нарікали на Нього і говорили ученикам Його: чому ви їсте і п’єте з митарями та грішниками?
31
И# tвэщaвъ ї}съ речE къ ни6мъ: не трeбуютъ здр†віи врачA, но болsщіи:
31
Ісус же сказав їм у відповідь: не здорові потребують лікаря, а недужі.
32
не пріид0хъ призвaти прaведныхъ, но грBшныz въ пока‰ніе.
32
Я прийшов покликати не праведників до покаяння, але грішників.
33
(За? к7№.) Nни1 же рёша къ немY: почто2 ўченицы2 їwaнновы постsтсz чaстw и3 моли6твы творsтъ, тaкожде и3 фарісeйстіи, ґ твои2 kдsтъ и3 пію1тъ;
33
Вони ж сказали Йому: чому учні Іоанові часто постять і моляться, також і фарисейські, а Твої їдять і п’ють?
34
Џнъ же речE къ ни6мъ: є3дA м0жете сыны2 бр†чныz, д0ндеже жени1хъ съ ни1ми є4сть, сотвори1ти пости1тисz;
34
Він же сказав їм: чи можете примусити гостей весільних постити, доки з ними жених?
35
Пріи1дутъ же днjе, є3гдA tsтъ бyдетъ t ни1хъ жени1хъ, и3 тогдA постsтсz въ ты6z дни6.
35
Але прийдуть дні, коли забраний буде від них жених, і тоді поститимуть у ті дні.
36
Гlаше же и3 при1тчу къ ни6мъ, ћкw никт0же приставлeніz ри1зы н0вы приставлsетъ на ри1зу вeтху: ѓще ли же ни2, и3 н0вую раздерeтъ, и3 вeтсэй не согласyетъ є4же t н0вагw.
36
Сказав же і притчу їм: ніхто не накладає латки до старої одежі, відірвавши від нової одежі; а інакше і нове розірветься, і до старого не підійде те, що з нового.
37
И# никт0же вливaетъ вінA н0ва въ мёхи вє1тхи: ѓще ли же ни2, раст0ргнетъ н0вое віно2 мёхи, и3 само2 и3зліeтсz, и3 мёси поги1бнутъ:
37
І ніхто не вливає молодого вина в старі міхи, і саме виллється, і міхи пропадуть.
38
но віно2 н0вое въ мёхи нHвы вливaти [подобaетъ]: и3 nбо‰ соблюдyтсz.
38
А молоде вино в нові міхи треба вливати; тоді збережеться і те, і друге.
39
И# никт0же пи1въ вeтхое, ѓбіе х0щетъ н0вагw: глаг0летъ бо: вeтхое лyчше є4сть.
39
І ніхто, пивши старе вино, не захоче зараз же молодого, бо скаже: старе краще.