Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
ізво́лися і мні послі́довавшу ви́ше вся іспи́тно, поря́ду писа́ти тебі́, держа́вний Феофі́ле,
4
да разумёеши, њ ни1хже научи1лсz є3си2 словесёхъ ўтверждeніе.
4
да разумі́єши, о ни́хже научи́лся єси́ словесі́х утвержде́ніє.
5
(За? в7.) Бhсть во дни2 и4рwда царS їудeйска, їерeй нёкій, и4менемъ захaріа, t дневнhz чреды2 ґвіaни: и3 женA є3гw2 t дщeрей ґарHновэхъ, и3 и4мz є4й є3лісавeтъ.
5
(Зач. 2) Бисть во дні І́рода царя́ Іуде́йська, ієре́й ні́кий, і́менем Заха́рія, от дневни́я чреди́ Авія́ни, і жена́ єго́ от дще́рей Ааро́новіх, і і́м'я єй Єлисаве́т.
6
Бёста же првdна џба пред8 бGомъ, ход‰ща во всёхъ зaповэдехъ и3 њправдaніихъ гDнихъ безпорHчна.
6
Бі́ста же пра́ведна о́ба пред Бо́гом, ходя́ща во всіх за́повідех і оправда́ніїх Госпо́дніх безпоро́чна.
7
И# не бЁ и4ма чaда, понeже є3лісавeтъ бЁ непл0ды, и3 џба заматорBвша во днeхъ свои1хъ бёста.
7
І не бі ї́ма ча́да, поне́же Єлисаве́т бі непло́ди, і о́ба заматорі́вша во днех свої́х бі́ста.
8
Бhсть же служaщу є3мY въ чинY чреды2 своеS пред8 бGомъ,
8
Бисть же служа́щу єму́ в чину́ чреди́ своєя́ пред Бо́гом,
9
по њбhчаю свzщeнничества ключи1сz є3мY покади1ти, вшeдшу въ цeрковь гDню:
9
по оби́чаю свяще́нничества ключи́ся єму́ покади́ти, вше́дшу в це́рков Госпо́дню,
Рече́ же к нему́ А́нгел: не бо́йся, Заха́ріє, зане́ усли́шана бисть моли́тва твоя́, і жена́ твоя́ Єлисаве́т роди́ть си́на тебі́, і нарече́ши і́м'я єму́ Іоа́нн.
І той преди́деть пред Ним ду́хом і си́лою Іліїно́ю, обрати́ти сердця́ отце́м на ча́да, і проти́вния в му́дрості пра́ведних, угото́вати Го́сподеві лю́ди соверше́ни.
18
И# речE захaріа ко ѓгGлу: по чесомY разумёю сіE; ѓзъ бо є4смь стaръ, и3 женA моS заматорёвши во днeхъ свои1хъ.
18
І рече́ Заха́рія ко А́нгелу: по чесому́ разумі́ю сіє́? Аз бо єсьм стар, і жена́ моя́ заматорі́вши во днех свої́х.
Взhде же и3 їHсифъ t галілeи, и3з8 грaда назарeта, во їудeю, во грaдъ дв7довъ, и5же нарицaетсz виfлеeмъ, занE бhти є3мY t д0му и3 nтeчества дв7дова,
4
Взи́де же і Іо́сиф от Галиле́ї, із гра́да Назаре́та, во Іуде́ю, во град Дави́дов, і́же нарица́ється Вифлеє́м, зане́ би́ти єму́ от до́му і оте́чества Дави́дова,
І внеза́пу бисть со А́нгелом мно́жество вой небе́сних, хва́лящих Бо́га і глаго́лющих:
14
слaва въ вhшнихъ бGу, и3 на земли2 ми1ръ, во человёцэхъ бlговолeніе.
14
сла́ва в ви́шніх Бо́гу, і на землі́ мир, во челові́ціх благоволе́ніє.
15
И# бhсть, ћкw tид0ша t ни1хъ на нeбо ѓгGли, и3 человёцы пaстыріе рёша дрyгъ ко дрyгу: прeйдемъ до виfлеeма и3 ви1димъ глаг0лъ сeй бhвшій, є3г0же гDь сказA нaмъ.
15
І бисть, я́ко отидо́ша от них на не́бо А́нгели, і челові́ци па́стиріє рі́ша друг ко дру́гу: пре́йдем до Вифлеє́ма і ви́дим глаго́л сей би́вший, єго́же Госпо́дь сказа́ нам.
16
И# пріид0ша поспёшшесz, и3 њбрэт0ша мRіaмь же и3 їHсифа, и3 младeнца лежaща во ћслехъ.
16
І прийдо́ша поспі́шшеся, і обріто́ша Маріа́м же і Іо́сифа, і Младе́нця лежа́ща во я́слех.
17
Ви1дэвше же сказaша њ глаг0лэ глаг0ланнэмъ и5мъ њ nтрочaти сeмъ.
17
Ви́дівше же сказа́ша о глаго́лі глаго́ланнім їм о Отроча́ті Сем.
18
И# вси2 слhшавшіи диви1шасz њ глаг0ланныхъ t пaстырей къ ни6мъ.
18
І всі сли́шавшії диви́шася о глаго́ланних от па́стирей к ним.
19
МRіaмь же соблюдaше вс‰ глаг0лы сі‰, слагaющи въ сeрдцы своeмъ.
19
Маріа́м же соблюда́ше вся глаго́ли сія́, слага́ющи в се́рдці Своє́м.
вся́ка дебр іспо́лниться, і вся́ка гора́ і холм смири́ться; і бу́дуть стро́потная в пра́вая, і о́стрії в путі́ гла́дкі;
6
и3 ќзритъ всsка пл0ть спcніе б9іе.
6
і у́зрить вся́ка плоть спасе́ніє Бо́жиє.
7
Глаг0лаше же и3сходsщымъ нар0дwмъ крести1тисz t негw2: порождє1ніz є3хjднwва, кто2 сказA вaмъ бэжaти t грzдyщагw гнёва;
7
Глаго́лаше же ісходя́щим наро́дом крести́тися от него́: порожде́нія єхи́днова! Кто сказа́ вам біжа́ти от гряду́щаго гні́ва?
8
Сотвори1те u5бо плоды2 достHины покаsніz: и3 не начинaйте глаг0лати въ себЁ: nтцA и4мамы ґвраaма: глаг0лю бо вaмъ, ћкw м0жетъ бGъ t кaменіz сегw2 воздви1гнути ч†да ґвраaму.
8
Сотворі́те у́бо плоди́ досто́йни покая́нія, і не начина́йте глаго́лати в себі́: отця́ і́мами Авраа́ма. Глаго́лю бо вам, я́ко мо́жеть Бог от ка́менія сего́ воздви́гнути ча́да Авраа́му.
9
Ўжe бо и3 сэки1ра при к0рени дрeва лежи1тъ: всsко u5бо дрeво, не творsщее плодA добрA, посэкaетсz и3 во џгнь вметaетсz.
9
Уже́ бо і сіки́ра при ко́рені дре́ва лежи́ть: вся́ко у́бо дре́во, не творя́щеє плода́ добра́, посіка́ється і во огнь вмета́ється.
І вопроша́ху єго́ наро́ди, глаго́люще: что у́бо сотвори́м?
11
Tвэщaвъ же глаг0ла и5мъ: и3мёzй двЁ ри6зэ, да подaстъ не и3мyщему: и3 и3мёzй бр†шна, тaкожде да твори1тъ.
11
Отвіща́в же глаго́ла їм: імі́яй дві ри́зі, да пода́сть не іму́щему, і імі́яй бра́шна, та́кожде да твори́ть.
12
Пріид0ша же и3 мhтари крести1тисz t негw2, и3 рёша къ немY: ўчи1телю, что2 сотвори1мъ;
12
Прийдо́ша же і ми́тарі крести́тися от него́, і рі́ша к нему́: учи́телю, что сотвори́м?
13
Џнъ же речE къ ни6мъ: ничт0же б0лэе t повелённагw вaмъ твори1те.
13
Он же рече́ к ним: нічто́же бо́ліє от повелі́ннаго вам творі́те.
14
Вопрошaху же є3го2 и3 в0ини, глаг0люще: и3 мы2 что2 сотвори1мъ; И# речE къ ни6мъ: ни ког0же њби1дите, ни њклеветавaйте: и3 дов0лни бyдите њбрHки вaшими.
14
Вопроша́ху же єго́ і во́їни, глаго́люще: і ми что сотвори́м? І рече́ к ним: ні кого́же оби́діте, ні оклеветава́йте, і дово́льни бу́діте обро́ки ва́шими.
І рече́ к ним: вся́ко рече́те Мі при́тчу сію́: врачу́, ісціли́ся Сам, єли́ка сли́шахом би́вшая в Капернау́мі, сотвори́ і зді во оте́чествії Своє́м.
24
Речe же: ґми1нь гlю вaмъ, ћкw ни кот0рый прbр0къ пріsтенъ є4сть во nтeчествіи своeмъ:
24
Рече́ же: амі́нь глаго́лю вам, я́ко ні кото́рий проро́к прия́тен єсть во оте́чествії своє́м;
25
пои1стиннэ же гlю вaмъ: мнHги вдови6цы бёша во дни6 и3ліины6 во ї}ли, є3гдA заключи1сz нeбо три2 лBта и3 мцcъ шeсть, ћкw бhсть глaдъ вели1къ по всeй земли2:
25
поі́стинні же глаго́лю вам: мно́гі вдови́ці бі́ша во дні Іліїни́ во Ізра́їлі, єгда́ заключи́ся не́бо три лі́та і мі́сяць шесть, я́ко бисть глад вели́к по всей землі́;
26
и3 ни ко є3ди1ной и4хъ п0сланъ бhсть и3ліA, т0кмw въ сарeпту сідHнскую къ женЁ вдови1цэ.
26
і ні ко єди́ной їх по́слан бисть Ілія́, то́кмо в Саре́пту Сидо́нськую к жені́ вдови́ці.
27
И# мн0зи прокажeни бёху при є3ліссeи прbр0цэ во ї}ли: и3 ни є3ди1нъ же t ни1хъ њчи1стисz, т0кмw неемaнъ сmріани1нъ.
27
І мно́зі прокаже́нні бі́ху при Єліссе́ї проро́ці во Ізра́їлі; і ні єди́н же от них очи́стися, то́кмо Неєма́н Сиріяни́н.
І став над не́ю, запрети́ огню́, і оста́ви ю; а́біє же воста́вши служа́ше їм.
40
Заходsщу же с0лнцу, вси2, є3ли1цы и3мёzху болsщыz нед{ги разли1чными, привождaху и5хъ къ немY: џнъ же на є3ди1наго коег0ждо и4хъ рyцэ возл0жь, и3сцэлsше и5хъ.
40
Заходя́щу же со́лнцю, всі, єли́ці імі́яху боля́щия неду́ги разли́чними, привожда́ху їх к Нему́; Он же на єди́наго коєго́ждо їх ру́ці возло́ж, ісціля́ше їх.
41
И#схождaху же и3 бёси t мн0гихъ, вопію1ще и3 глаг0люще, ћкw ты2 є3си2 хrт0съ сн7ъ б9ій. И# запрещaz не даsше и4мъ глаг0лати, ћкw вёдzху хrтA самаго2 сyща.
41
Ісхожда́ху же і бі́си от мно́гих, вопію́ще і глаго́люще, я́ко Ти єси́ Христо́с, Син Бо́жий. І запреща́я не дая́ше їм глаго́лати, я́ко ві́дяху Христа́ Самаго́ су́ща.
42
Бhвшу же дни2, и3зшeдъ и3дE въ пyсто мёсто: и3 нар0ди и3скaху є3го2, и3 пріид0ша къ немY, и3 ўдержавaху є3го2, да бы2 не tшeлъ t ни1хъ.
42
Би́вшу же дні, ізше́д іде́ в пу́сто мі́сто; і наро́ди іска́ху Єго́, і прийдо́ша к Нему́, і удержава́ху Єго́, да би не отше́л от них.
43
Џнъ же речE къ ни6мъ, ћкw и3 други6мъ градовHмъ бlговэсти1ти ми2 подобaетъ цrтвіе б9іе: ћкw на сE п0сланъ є4смь.
43
Он же рече́ к ним: я́ко і други́м градово́м благовісти́ти Мі подоба́єть Ца́рствіє Бо́жиє, я́ко на се по́слан єсьм.
44
И# бЁ проповёдаz на с0нмищихъ галілeйскихъ.
44
І бі пропові́дая на со́нмищих Галиле́йських.
Главa є7
1
(За? з7‹.) Бhсть же належaщу є3мY нар0ду, да бhша слhшали сл0во б9іе, и3 т0й бЁ стоS при є4зерэ геннисарeтстэ:
1
(Зач. 17) Бисть же належа́щу Єму́ наро́ду, да би́ша сли́шали сло́во Бо́жиє, і Той бі стоя́ при є́зері Геннисаре́тсті,
2
и3 ви1дэ двA корабл‰ стоsща при є4зерэ: рhбаріе же tшeдше t нею2, и3змывaху мрє1жи.
2
і ви́ді два корабля́ стоя́ща при є́зері; ри́баріє же отше́дше от нею́, ізмива́ху мре́жі.
3
Влёзъ же въ є3ди1нъ t кораблю6, и4же бЁ сjмwновъ, моли2 є3го2 t земли2 tступи1ти мaлw: и3 сёдъ ўчaше и3з8 кораблS нар0ды.
3
Вліз же в єди́н от кораблю́, і́же бі Си́монов, моли́ єго́ от землі́ отступи́ти ма́ло; і сід уча́ше із корабля́ наро́ди.
Та́кожде же Іа́кова і Іоа́нна, си́на Зеведе́йова, я́же бі́ста обе́щника Си́монові. І рече́ к Си́мону Ісу́с: не бо́йся, отсе́лі бу́деши челові́ки лов'я́.
(Зач. 18) І бисть єгда́ бі Ісу́с во єди́ном от градо́в, і се муж іспо́лнь прокаже́нія; і ви́дів Ісу́са, пад ниць, моля́ся Єму́, глаго́ля: Го́споди, а́ще хо́щеши, мо́жеши м'я очи́стити.
(Зач. 19) І бисть во єди́н от дній, і Той бі учя́; і бі́ху сідя́ще фарисе́є і законоучи́теліє, і́же бі́ху пришли́ от вся́кия ве́сі Галиле́йськия, і Іуде́йськия, і Ієрусали́мськия; і си́ла Госпо́дня бі ісціля́ющи їх;
Что єсть удо́біє, рещи́: оставля́ютьтіся грісі́ твої́? Іли́ рещи́: воста́ни і ходи́?
24
но да ўвёсте, ћкw влaсть и4мать сн7ъ чlвёческій на земли2 tпущaти грэхи2, (речE разслaбленному:) тебЁ глаг0лю: востaни и3 возми2 џдръ тв0й, и3 и3ди2 въ д0мъ тв0й.
24
Но да уві́сте, я́ко власть і́мать Син Челові́чеський на землі́ отпуща́ти гріхи́, (рече́ разсла́бленному:) тебі́ глаго́лю: воста́ни і возьми́ одр твой, і іди́ в дом твой.
Он же рече́ к ним: єда́ мо́жете сини́ бра́чния, до́ндеже жени́х с ни́ми єсть, сотвори́ти пости́тися?
35
Пріи1дутъ же днjе, є3гдA tsтъ бyдетъ t ни1хъ жени1хъ, и3 тогдA постsтсz въ ты6z дни6.
35
При́йдуть же дні́є, єгда́ от'я́т бу́деть от них жени́х, і тогда́ постя́ться в ти́я дні.
36
Гlаше же и3 при1тчу къ ни6мъ, ћкw никт0же приставлeніz ри1зы н0вы приставлsетъ на ри1зу вeтху: ѓще ли же ни2, и3 н0вую раздерeтъ, и3 вeтсэй не согласyетъ є4же t н0вагw.
36
Глаго́лаше же і при́тчу к ним, я́ко нікто́же приставле́нія ри́зи но́ви приставля́єть на ри́зу ве́тху; а́ще ли же ні, і но́вую раздере́ть, і ве́тсій не согласу́єть є́же от но́ваго.
(Зач. 24) Ізше́д с ни́ми, ста на мі́сті ра́вні; і наро́д учени́к Єго́, і мно́жество мно́го люде́й от всея́ Іуде́ї і Ієрусали́ма і помо́рія Ти́рська і Сидо́нська,
18
и5же пріид0ша послyшати є3гw2 и3 и3сцэли1тисz t нед{гъ свои1хъ, и3 стрaждущіи t д{хъ нечи1стыхъ: и3 и3сцэлsхусz.
18
і́же прийдо́ша послу́шати Єго́ і ісціли́тися от неду́г свої́х, і стра́ждущії от дух нечи́стих; і ісціля́хуся.
Оба́че любі́те враги́ ва́ша, і благотворі́те, і взайм да́йте, нічесо́же ча́юще; і бу́деть мзда ва́ша мно́га, і бу́дете си́нове Ви́шняго; я́ко Той благ єсть на безблагода́тния [неблагода́рния] і зли́я.
Ність учени́к над учи́теля своєго́; соверше́н же всяк бу́деть, я́коже (і) учи́тель єго́.
41
Чт0 же ви1диши сучeцъ, и4же є4сть во nчеси2 брaта твоегw2, бервнa же, є4же є4сть во nчеси2 твоeмъ, не чyеши;
41
Что же ви́диши суче́ць, і́же єсть во очесі́ бра́та твоєго́, бервна́ же, є́же єсть во очесі́ твоє́м, не чу́єши?
42
И#ли2 кaкw м0жеши рещи2 брaту твоемY: брaте, њстaви, да и3змY сучeцъ, и4же є4сть во nчеси2 твоeмъ, сaмъ сyщагw во nчеси2 твоeмъ бервнA не ви1дz; Лицемёре, и3зми2 пeрвэе бервно2 и3з8 nчесE твоегw2, и3 тогдA пр0зриши и3з8sти сучeцъ и3з8 nчесE брaта твоегw2.
42
Іли́ ка́ко мо́жеши рещи́ бра́ту твоєму́: бра́те, оста́ви, да ізму́ суче́ць, і́же єсть во очесі́ твоє́м, сам су́щаго во очесі́ твоє́м бервна́ не ви́дя? Лицемі́ре, ізми́ пе́рвіє бервно́ із очесе́ твоєго́, і тогда́ про́зриши із'я́ти суче́ць із очесе́ бра́та твоєго́.
Всяк гряди́й ко Мні і сли́шай словеса́ Моя́ і творя́ я, скажу́ вам, кому́ єсть подо́бен;
48
под0бенъ є4сть человёку зи1ждущу хрaмину, и4же и3скопA и3 ўглуби2, и3 положи2 њсновaніе на кaмени: наводнeнію же бhвшу, припадE рэкA ко хрaминэ т0й, и3 не м0же поколебaти є3S: њснованa бо бЁ на кaмени.
48
подо́бен єсть челові́ку зи́ждущу хра́мину, і́же іскопа́ і углуби́, і положи́ основа́ніє на ка́мені; наводне́нію же би́вшу, припаде́ ріка́ ко хра́мині той, і не мо́же поколеба́ти єя́; основана́ бо бі на ка́мені.
49
Слhшавый же и3 не сотвори1вый под0бенъ є4сть человёку создaвшему хрaмину на земли2 без8 њсновaніz: къ нeйже припадE рэкA, и3 ѓбіе падeсz, и3 бhсть разрушeніе хрaмины тоS вeліе.
49
Сли́шавий же і не сотвори́вий подо́бен єсть челові́ку созда́вшему хра́мину на землі́ без основа́нія; к не́йже припаде́ ріка́, і а́біє паде́ся, і бисть разруше́ніє хра́мини тоя́ ве́ліє.
Слhшавъ же њ ї}сэ, послA къ немY стaрцы їудє1йскіz, молS є3го2, ћкw да пришeдъ сп7сeтъ рабA є3гw2.
3
Сли́шав же о Ісу́сі, посла́ к Нему́ ста́рці іуде́йськія, моля́ Єго́, я́ко да прише́д спасе́ть раба́ єго́.
4
Nни1 же пришeдше ко ї}сови, молsху є3го2 т0щно, глаг0люще, ћкw дост0инъ є4сть, є3мyже дaси сіE:
4
Они́ же прише́дше ко Ісу́сові, моля́ху Єго́ то́щно, глаго́люще, я́ко досто́їн єсть, єму́же да́си сіє́;
5
лю1битъ бо kзhкъ нaшъ, и3 с0нмище т0й создA нaмъ.
5
лю́бить бо язи́к наш, і со́нмище той созда́ нам.
6
Ї}съ же и3дsше съ ни1ми. И# ўжE є3мY не далeче сyщу t хрaмины, послA къ немY с0тникъ дрyги, глаг0лz є3мY: гDи, не дви1жисz: нёсмь бо дост0инъ, да под8 кр0въ м0й вни1деши:
6
Ісу́с же ідя́ше с ни́ми. І уже́ Єму́ не дале́че су́щу от хра́мини, посла́ к Нему́ со́тник дру́ги, глаго́ля Єму́: Го́споди, не дви́жися; нісьм бо досто́їн, да под кров мой вни́деши;
7
тёмже ни себE дост0йна сотвори1хъ пріити2 къ тебЁ: но рцы2 сл0во, и3 и3сцэлёетъ џтрокъ м0й:
7
ті́мже ні себе́ досто́йна сотвори́х прийти́ к Тебі́; но рци сло́во, і ісцілі́єть о́трок мой;
і́бо і аз челові́к єсьм под влади́кою учине́н, імі́я под собо́ю во́їни; і глаго́лю сему́: іди́, і іде́ть; і друго́му: прийди́, і при́йдеть; і рабу́ моєму́: сотвори́ сіє́, і сотвори́ть.
9
Слhшавъ же сі‰ ї}съ, чуди1сz є3мY, и3 њбрaщьсz и3дyщему по нeмъ нар0ду речE: глаг0лю вaмъ, ни во ї}ли толи1ки вёры њбрэт0хъ.
9
Сли́шав же сія́ Ісу́с, чуди́ся єму́, і, обра́щся іду́щему по Нем наро́ду, рече́: глаго́лю вам, ні во Ізра́їлі толи́ки ві́ри обріто́х.
Tшeдшема же ўченик0ма їwaнновома, начaтъ глаг0лати къ нар0дwмъ њ їwaннэ: чесw2 и3зыд0сте въ пустhню ви1дэти, тр0сть ли вётромъ колeблему;
24
Отше́дшема же ученико́ма Іоа́нновома, нача́т глаго́лати к наро́дом о Іоа́нні: чесо́ ізидо́сте в пусти́ню ви́діти, трость ли ві́тром коле́блему?
25
Но чесw2 и3зыд0сте ви1дэти; человёка ли въ м‰гки ри6зы њдёzна; СE, и5же во nдeжди слaвнэй и3 пи1щи сyщіи, во цaрствіи [во дв0рэхъ цaрскихъ] сyть.
25
Но чесо́ ізидо́сте ви́діти? Челові́ка ли в м'я́гкі ри́зи оді́яна? Се, і́же во оде́жді сла́вній і пи́щі су́щії, во ца́рствії [во дво́ріх ца́рських] суть.
(Зач. 32) Рече́ же Госпо́дь: кому́ у́бо уподо́блю челові́ки ро́да сего́, і кому́ суть подо́бні?
32
Под0бни сyть џтрочищємъ сэдsщымъ на т0ржищихъ и3 приглашaющымъ дрyгъ дрyга, и3 глаг0лющымъ: пискaхомъ вaмъ, и3 не плzсaсте: рыдaхомъ вaмъ, и3 не плaкасте.
32
Подо́бні суть о́трочищем сідя́щим на то́ржищих і приглаша́ющим друг дру́га, і глаго́лющим: писка́хом вам, і не пляса́сте; рида́хом вам, і не пла́касте.
33
Пріи1де бо їwaннъ кrти1тель ни хлёба kдhй, ни вінA піS, и3 глаг0лете: бёсz и4мать.
33
При́йде бо Іоа́нн Крести́тель ні хлі́ба яди́й, ні вина́ пія́, і глаго́лете: бі́ся і́мать.
і ста́вши при ногу́ Єго́ созади́, пла́чущися, нача́т умива́ти но́зі Єго́ слеза́ми, і власи́ глави́ своєя́ отира́ше, і облобиза́ше но́зі Єго́, і ма́заше ми́ром.
39
Ви1дэвъ же фарісeй воззвaвый є3го2, речE въ себЁ, глаг0лz сeй ѓще бы бhлъ прbр0къ, вёдэлъ бы кто2 и3 каковA женA прикасaетсz є3мY: ћкw грёшница є4сть.
39
Ви́дів же фарисе́й воззва́вий Єго́, рече́ в себі́, глаго́ля: Сей, а́ще би бил проро́к, ві́діл би кто і какова́ жена́ прикаса́ється Єму́; я́ко грі́шниця єсть.
І отвіща́в Ісу́с рече́ к нему́: Си́моне, і́мам ті ні́что рещи́. Он же рече́: Учи́телю, рци.
41
Ї}съ же речE: двA должник† бёста заимодaвцу нёкоему: є3ди1нъ бЁ д0лженъ пzтію1сwтъ дин†ріи, другjй же пzтію1десzтъ:
41
Ісу́с же рече́: два должника́ бі́ста займода́вцю ні́коєму; єди́н бі до́лжен п'ятію́сот дина́рії, други́й же п'ятію́десят;
42
не и3мyщема же и4ма воздaти, nбёма tдA [њстaви]. Кот0рый u5бо є3ю2, рцы2, пaче возлю1битъ є3го2;
42
не іму́щема же ї́ма возда́ти, обі́ма отда́ [оста́ви]. Кото́рий у́бо єю́, рци, па́че возлю́бить єго́?
43
Tвэщaвъ же сjмwнъ речE: мню2, ћкw є3мyже вsщше tдA [њстaви]. Џнъ же речE є3мY: прaвw суди1лъ є3си2.
43
Отвіща́в же Си́мон рече́: мню, я́ко єму́же вя́щше отда́ [оста́ви]. Он же рече́ єму́: пра́во суди́л єси́.
44
И# њбрaщьсz къ женЁ, сjмwнови речE: ви1диши ли сію2 женY; Внид0хъ въ д0мъ тв0й, воды2 на н0зэ мои2 не дaлъ є3си2: сіs же слезaми њбліS ми2 н0зэ и3 власы6 главы2 своеS њтрE.
44
І обра́щся к жені́, Си́монові рече́: ви́диши ли сію́ жену́? Внидо́х в дом твой, води́ на но́зі Мої́ не дал єси́; сія́ же слеза́ми облія́ Мі но́зі і власи́ глави́ своєя́ отре́.
45
Лобзaніz ми2 не дaлъ є3си2: сіs же, tнeлиже внид0хъ, не престA њблобызaющи ми2 н0зэ.
45
Лобза́нія Мі не дал єси́; сія́ же, отне́лиже внидо́х, не преста́ облобиза́ющи Мі но́зі.
46
Мaсломъ главы2 моеS не помaзалъ є3си2: сіs же мЂромъ помaза ми2 н0зэ.
46
Ма́слом глави́ Моєя́ не пома́зал єси́; сія́ же ми́ром пома́за Мі но́зі.
і друго́є паде́ посреді́ те́рнія, і возрасте́ те́рніє, і подави́ є;
8
друг0е же падE на земли2 блaзэ, и3 прозsбъ сотвори2 пл0дъ стори1цею. Сі‰ глаг0лz, возгласи2: и3мёzй ќшы слhшати, да слhшитъ.
8
друго́є же паде́ на землі́ бла́зі, і прозя́б сотвори́ плод стори́цею. Сія́ глаго́ля, возгласи́: імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить.
9
Вопрошaху же є3го2 ўчн7цы2 є3гw2, глаг0люще: что2 є4сть при1тча сіS;
9
Вопроша́ху же Єго́ ученици́ Єго́, глаго́люще: что єсть при́тча сія́?
10
Џнъ же речE: вaмъ є4сть дано2 вёдати тaйны цrтвіz б9іz, пр0чымъ же въ при1тчахъ, да ви1дzще не ви1дzтъ и3 слhшаще не разумёютъ.
10
Он же рече́: вам єсть дано́ ві́дати та́йни Ца́рствія Бо́жия, про́чим же в при́тчах, да ви́дяще не ви́дять і сли́шаще не разумі́ють.
11
Е$сть же сіS при1тча: сёмz є4сть сл0во б9іе:
11
Єсть же сія́ при́тча: сі́м'я єсть сло́во Бо́жиє;
12
ґ и5же при пути2, сyть слhшащіи, пот0мъ же прих0дитъ діaволъ и3 взeмлетъ сл0во t сeрдца и4хъ, да не вёровавше спасyтсz:
12
а і́же при путі́, суть сли́шащії, пото́м же прихо́дить дия́вол і взе́млеть сло́во от се́рдця їх, да не ві́ровавше спасу́ться;
13
ґ и5же на кaмени, и5же є3гдA ўслhшатъ, съ рaдостію пріeмлютъ сл0во: и3 сіи2 к0рене не и4мутъ, и5же во врeмz вёруютъ, и3 во врeмz напaсти tпадaютъ:
13
а і́же на ка́мені, і́же єгда́ усли́шать, с ра́достію приє́млють сло́во; і сії́ ко́рене не і́муть, і́же во вре́м'я ві́рують, і во вре́м'я напа́сти отпада́ють;
а і́же на до́брій землі́, сі́ї суть, і́же до́брим се́рдцем і благи́м сли́шавше сло́во, держа́ть і плод творя́ть в терпі́нії. Сія́ глаго́ля, возгласи́: імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить.
16
(За? lѕ7.) Никт0же (u5бо) свэти1лника вжeгъ, покрывaетъ є3го2 сосyдомъ, и3ли2 под8 џдръ подлагaетъ: но на свёщникъ возлагaетъ, да входsщіи ви1дzтъ свётъ.
16
(Зач. 36) Нікто́же (у́бо) світи́льника вжег, покрива́єть єго́ сосу́дом, іли́ под одр подлага́єть, но на сві́щник возлага́єть, да входя́щії ви́дять світ.
17
Нёсть бо тaйно, є4же не ћвлено бyдетъ: нижE ўтаeно, є4же не познaетсz и3 въ kвлeніе пріи1детъ.
17
Ність бо та́йно, є́же не я́влено бу́деть, ніже́ утає́но, є́же не позна́ється і в явле́ніє при́йдеть.
18
Блюди1тесz u5бо, кaкw слhшите: и4же бо и4мать, дaстсz є3мY: и3 и4же ѓще не и4мать, и3 є4же мни1тсz и3мёz, в0зметсz t негw2.
18
Блюді́теся у́бо, ка́ко сли́шите: і́же бо і́мать, да́сться єму́; і і́же а́ще не і́мать, і є́же мни́ться імі́я, во́зметься от него́.
19
Пріид0ша же къ немY м™и и3 брaтіz є3гw2, и3 не можaху бесёдовати къ немY нар0да рaди.
19
Прийдо́ша же к Нему́ Ма́ти і бра́тія Єго́, і не можа́ху бесі́довати к Нему́ наро́да ра́ди.
І присту́пльше воздвиго́ша Єго́, глаго́люще: Наста́вниче! Наста́вниче, погиба́єм! Он же воста́в запрети́ ві́тру і волне́нію во́дному; і улего́ста, і бисть тишина́.
25
Речe же и5мъ: гдЁ є4сть вёра вaша; Ўбоsвшесz же чуди1шасz, глаг0люще дрyгъ ко дрyгу: кто2 u5бо сeй є4сть, ћкw и3 вётрwмъ повелэвaетъ и3 водЁ, и3 послyшаютъ є3гw2;
25
Рече́ же їм: гді єсть ві́ра ва́ша? Убоя́вшеся же чуди́шася, глаго́люще друг ко дру́гу: Кто у́бо Сей єсть, я́ко і ві́тром повеліва́єть і воді́, і послу́шають Єго́?
(Зач. 38) І прейдо́ша во страну́ Гадари́нську, я́же єсть об он пол Галиле́ї.
27
И#зшeдшу же є3мY на зeмлю, срёте є3го2 мyжъ нёкій t грaда, и4же и3мsше бёсы t лётъ мн0гихъ, и3 въ ри1зу не њблачaшесz, и3 во хрaмэ не живsше, но во гробёхъ.
27
Ізше́дшу же Єму́ на зе́млю, срі́те Єго́ муж ні́кий от гра́да, і́же ім'я́ше бі́си от літ мно́гих, і в ри́зу не облача́шеся, і во хра́мі не жив'я́ше, но во гробі́х.
Узрі́в же Ісу́са і возопи́в, припаде́ к Нему́, і гла́сом ве́ліїм рече́: что мні і Тебі́, Ісу́се, Си́не Бо́га Ви́шняго? Молю́ся Ті, не му́чи мене́.
29
Повелё бо дyхови нечи1стому и3зhти t человёка: t мн0гихъ бо лётъ восхищaше є3го2: и3 вsзаху є3го2 ќзы (желBзны) и3 п{ты, стрегyще є3го2: и3 растерзaz ќзы, гони1мь бывaше бёсомъ сквозЁ пусты6ни.
29
Повелі́ бо ду́хові нечи́стому ізи́ти от челові́ка; от мно́гих бо літ восхища́ше єго́; і в'я́заху єго́ у́зи (желі́зни) і пу́ти, стрегу́ще єго́; і растерза́я у́зи, гони́м бива́ше бі́сом сквозі́ пусти́ні.
30
Вопроси1 же є3го2 ї}съ, глаг0лz: что2 ти2 є4сть и4мz; Џнъ же речE: легеHнъ: ћкw бёси мн0зи внид0ша в0нь.
30
Вопроси́ же єго́ Ісу́с, глаго́ля: что ті єсть і́м'я? Он же рече́: легео́н; я́ко бі́си мно́зі внидо́ша вонь.
31
И# молsху є3го2, да не повели1тъ и5мъ въ бeздну и3ти2.
31
І моля́ху Єго́, да не повели́ть їм в бе́здну іти́.
Бі же ту ста́до свине́й мно́го пасо́мо в горі́; і моля́ху Єго́, да повели́ть їм в ти вни́ти. І повелі́ їм.
33
И#зшeдше же бёси t человёка, внид0ша во свині‰: и3 ўстреми1сz стaдо по брeгу въ є4зеро, и3 и3стопE.
33
Ізше́дше же бі́си от челові́ка, внидо́ша во свинія́; і устреми́ся ста́до по бре́гу в є́зеро, і істопе́.
34
Ви1дэвше же пасyщіи бhвшее, бэжaша, и3 возвэсти1ша во грaдэ и3 въ сeлэхъ.
34
Ви́дівше же пасу́щії би́вшеє, біжа́ша, і возвісти́ша во гра́ді і в се́ліх.
35
И#зыд0ша же ви1дэти бhвшее: и3 пріид0ша ко ї}сови и3 њбрэт0ша человёка сэдsща, и3з8 негHже бёси и3зыд0ша, њболчeна и3 смhслzща, при ногY ї}сwву: и3 ўбоsшасz.
35
Ізидо́ша же ви́діти би́вшеє; і прийдо́ша ко Ісу́сові і обріто́ша челові́ка сідя́ща, із него́же бі́си ізидо́ша, оболче́на і сми́сляща, при ногу́ Ісу́сову; і убоя́шася.
36
Возвэсти1ша же и5мъ ви1дэвшіи, кaкw спасeсz бэсновaвыйсz.
36
Возвісти́ша же їм ви́дівшії, ка́ко спасе́ся біснова́вийся.
І рече́ Ісу́с: кто єсть косну́вийся Мні? Отмета́ющимся же всім, рече́ Петр і і́же с Ним: Наста́вниче, наро́ди одержа́ть Тя і гніту́ть, і глаго́леши: кто єсть косну́вийся Мні?
46
Ї}съ же речE: прикоснyсz мнЁ нёкто: ѓзъ бо чyхъ си1лу и3зшeдшую и3з8 менє2.
46
Ісу́с же рече́: прикосну́ся Мні ні́кто; Аз бо чух си́лу ізше́дшую із Мене́.
Ви́дівши же жена́, я́ко не утаї́ся, трепе́щущи при́йде, і па́дши пред Ним, єя́же ра́ди вини́ прикосну́ся Єму́, пові́да Єму́ пред всі́ми людьми́, і я́ко ісцілі́ а́біє.
І возвра́щшеся апо́столи пові́даша Єму́, єли́ка сотвори́ша; і пої́м їх, оти́де єди́н [осо́б] на мі́сто пу́сто гра́да, нарица́ємаго Вифсаї́да.
11
Нар0ди же разумёвше, по нeмъ и3д0ша: и3 пріeмъ и5хъ, гlаше и5мъ њ цrтвіи б9іи и3 трeбующыz и3сцэлeніz цэлsше.
11
Наро́ди же разумі́вше, по Нем ідо́ша; і приє́м їх, глаго́лаше їм о Ца́рствії Бо́жиї і тре́бующия ісціле́нія ціля́ше.
12
Дeнь же начaтъ прекланsтисz. (За? м7в7.) Пристyпльше же nбанaдесzте рек0ша є3мY: tпусти2 нар0дъ, да шeдше во њкрє1стныz вє1си и3 сeла витaютъ и3 њбрsщутъ брaшно: ћкw здЁ въ пyстэ мёстэ є3смы2.
12
День же нача́т прекланя́тися. (Зач. 42) Присту́пльше же обана́десяте реко́ша Єму́: отпусти́ наро́д, да ше́дше во окре́стния ве́сі і се́ла вита́ють і обря́щуть бра́шно; я́ко зді в пу́сті мі́сті єсьми́.
13
Речe же къ ни6мъ: дади1те и5мъ вы2 ћсти. Nни1 же рёша: нёсть ў нaсъ вsщше, т0кмw пsть хлBбъ и3 ры6бэ двЁ, ѓще u5бо не шeдше мы2 кyпимъ во вс‰ лю1ди сі‰ бр†шна.
13
Рече́ же к ним: даді́те їм ви я́сти. Они́ же рі́ша: ність у нас вя́щше, то́кмо п'ять хліб і ри́бі дві, а́ще у́бо не ше́дше ми ку́пим во вся лю́ди сія́ бра́шна.
14
Бёху бо мужeй ћкw пsть тhсzщъ. Речe же ко ўчн7кHмъ свои6мъ: посади1те и5хъ на к{пы по пzти1десzтъ.
14
Бі́ху бо муже́й я́ко п'ять ти́сящ. Рече́ же ко ученико́м Свої́м: посаді́те їх на ку́пи по п'яти́десят.
15
И# сотвори1ша тaкw и3 посади1ша и5хъ вс‰.
15
І сотвори́ша та́ко і посади́ша їх вся.
16
Пріи1мъ же пsть хлBбъ и3 џбэ ры6бэ, воззрёвъ на нeбо, блгcви2 и5хъ, и3 преломи2, и3 даsше ўчн7кHмъ предложи1ти нар0ду.
16
Приі́м же п'ять хліб і о́бі ри́бі, воззрі́в на не́бо, благослови́ їх, і преломи́, і дая́ше ученико́м предложи́ти наро́ду.
рек, я́ко подоба́єть Си́ну Челові́чеському мно́го пострада́ти, і іскуше́ну [отве́ржену] би́ти от ста́рець, і архієре́й, і кни́жник, і убіє́ну би́ти, і в тре́тій день воста́ти.
23
(За? м7д7.) Гlаше же ко всBмъ: ѓще кто2 х0щетъ по мнЁ и3ти2, да tвeржетсz себє2, и3 в0зметъ крeстъ св0й, и3 послёдуетъ ми2.
23
(Зач. 44) Глаго́лаше же ко всім: а́ще кто хо́щеть по Мні іти́, да отве́ржеться себе́, і во́зьметь крест свой, і послі́дуєть Мі.
І бисть єгда́ разлучи́стася от Него́, рече́ Петр ко Ісу́су: Наста́вниче, добро́ єсть нам зді би́ти; і сотвори́м сі́ні три: єди́ну Тебі́, і єди́ну Моїсе́йові, і єди́ну Ілії́, — не ві́дий, є́же глаго́лаше.
34
Сe же є3мY глаг0лющу, бhсть w4блакъ, и3 њсэни2 и5хъ: ўбоsшасz же, вшeдше во w4блакъ.
34
Се же єму́ глаго́лющу, бисть о́блак, і осіни́ їх; убоя́шася же, вше́дше во о́блак.
і рече́ їм: і́же а́ще при́йметь сіє́ отроча́ во і́м'я Моє́, Мене́ приє́млеть; і і́же а́ще Мене́ приє́млеть, приє́млеть Посла́вшаго М'я; і́же бо ме́нший єсть в вас, сей єсть вели́к.
(Зач. 48) Отвіща́в же Іоа́нн рече́: Наста́вниче, ви́діхом ні́коєго о і́мені Твоє́м ізгоня́ща бі́си, і возбрани́хом єму́, я́ко вослі́д не хо́дить с на́ми.
50
И# речE къ немY ї}съ: не брани1те: и4же бо нёсть на вы2, по вaсъ є4сть.
50
І рече́ к нему́ Ісу́с: не брані́те; і́же бо ність на ви, по вас єсть.
51
(За?.) Бhсть же є3гдA скончавaхусz днjе восхождeнію є3гw2, и3 т0й ўтверди2 лицE своE и3ти2 во їеrли1мъ:
51
(Зач.) Бисть же єгда́ скончава́хуся дні́є восхожде́нію Єго́, і Той утверди́ лице́ Своє́ іти́ во Ієрусали́м;
В той час возра́довася ду́хом Ісу́с і рече́: іспові́даютіся, О́тче, Го́споди небесе́ і землі́, я́ко утаї́л єси́ сія́ от прему́дрих і разу́мних, і откри́л єси́ та младе́нцем; єй, О́тче, я́ко та́ко бисть благоволе́ніє пред Тобо́ю.
І обра́щся ко ученико́м, рече́: вся Мні предана́ би́ша от Отця́ Моєго́; і нікто́же вість, кто єсть Син, то́кмо Оте́ць; і кто єсть Оте́ць, то́кмо Син, і єму́же а́ще хо́щеть Син откри́ти.
Он же отвіща́в рече́: возлю́биши Го́спода Бо́га твоєго́ от всего́ се́рдця твоєго́, і от всея́ душі́ твоєя́, і все́ю крі́постію твоє́ю, і всім помишле́нієм твої́м, і бли́жняго своєго́ я́ко сам себе́.
Рече́ же єму́: пра́во отвіща́л єси́; сіє́ сотвори́, і жив бу́деши.
29
Џнъ же хотS њправди1тисz сaмъ, речE ко ї}су: и3 кто2 є4сть бли1жній м0й;
29
Он же хотя́ оправди́тися сам, рече́ ко Ісу́су: і кто єсть бли́жній мой?
30
Tвэщaвъ же ї}съ речE: человёкъ нёкій схождaше t їеrли1ма во їеріхHнъ, и3 въ разб0йники впадE, и5же совлeкше є3го2, и3 ћзвы возл0жше tид0ша, њстaвльше є3двA жи1ва сyща.
30
Отвіща́в же Ісу́с рече́: челові́к ні́кий схожда́ше от Ієрусали́ма во Ієрихо́н, і в разбо́йники впаде́, і́же совле́кше єго́, і я́зви возло́жше отидо́ша, оста́вльше єдва́ жи́ва су́ща.
31
По слyчаю же свzщeнникъ нёкій схождaше путeмъ тёмъ, и3 ви1дэвъ є3го2, мимои1де.
31
По слу́чаю же свяще́нник ні́кий схожда́ше путе́м тім, і ви́дів єго́, мимоі́де.
32
Тaкожде же и3 леvjтъ, бhвъ на т0мъ мёстэ, пришeдъ и3 ви1дэвъ, мимои1де.
32
Та́кожде же і леви́т, бив на том мі́сті, прише́д і ви́дів, мимоі́де.
(Зач. 55) І бисть внегда́ би́ти Єму́ на мі́сті ні́коєм моля́щуся, (і) я́ко преста́, рече́ ні́кий от учени́к Єго́ к Нему́: Го́споди, научи́ ни моли́тися, я́коже і Іоа́нн научи́ ученики́ своя́.
2
Речe же и5мъ: є3гдA м0литесz, глаг0лите: џ§е нaшъ, и4же на нб7сёхъ, да свzти1тсz и4мz твоE: да пріи1детъ цrтвіе твоE: да бyдетъ в0лz твоS, ћкw на нб7си2, и3 на земли2:
2
Рече́ же їм: єгда́ мо́литеся, глаго́літе: О́тче наш, І́же на небесі́х, да святи́ться і́м'я Твоє́; да при́йдеть Ца́рствіє Твоє́; да бу́деть во́ля Твоя́, я́ко на небесі́, і на землі́:
3
хлёбъ нaшъ насyщный подавaй нaмъ на всsкъ дeнь:
3
хліб наш насу́щний подава́й нам на всяк день;
4
и3 њстaви нaмъ грэхи2 нaшz, и4бо и3 сaми њставлsемъ всsкому должникY нaшему: и3 не введи2 нaсъ во и3скушeніе, но и3збaви нaсъ t лукaвагw.
4
і оста́ви нам гріхи́ на́ша, і́бо і са́мі оставля́єм вся́кому должнику́ на́шему; і не введи́ нас во іскуше́ніє, но ізба́ви нас от лука́ваго.
І рече́ к ним: кто от вас і́мать дру́га, і і́деть к нему́ в полу́нощі, і рече́ть єму́: дру́же, даждь мі взайм три хлі́би;
6
понeже дрyгъ пріи1де съ пyти ко мнЁ, и3 не и4мамъ чесw2 предложи1ти є3мY.
6
поне́же друг при́йде с пу́ті ко мні, і не і́мам чесо́ предложи́ти єму́.
7
И# т0й и3звнyтрь tвэщaвъ речeтъ: не твори1 ми труды2: ўжE двє1ри затворены2 сyть, и3 дёти мо‰ со мн0ю на л0жи сyть: (и3) не могY востaвъ дaти тебЁ.
7
І той ізвну́тр отвіща́в рече́ть: не твори́ мі труди́; уже́ две́рі затворени́ суть, і ді́ти моя́ со мно́ю на ло́жі суть; (і) не могу́ воста́в да́ти тебі́.
8
Гlю же вaмъ: ѓще и3 не дaстъ є3мY востaвъ, занE дрyгъ є3мY є4сть: но за без80чьство є3гw2, востaвъ дaстъ є3мY, є3ли6ка трeбуетъ.
8
Глаго́лю же вам: а́ще і не дасть єму́ воста́в, зане́ друг єму́ єсть, но за безо́чство єго́, воста́в дасть єму́, єли́ка тре́буєть.
Єгда́ (же) нечи́стий дух ізи́деть от челові́ка, прехо́дить сквозі́ безво́дная мі́ста, іщя́ поко́я; і не обріта́я, глаго́леть: возвращу́ся в дом мой, отню́дуже ізидо́х.
(Зач. 59) Наро́дом же собира́ющимся нача́т глаго́лати: род сей лука́в єсть — зна́менія і́щеть, і зна́меніє не да́сться єму́, то́кмо зна́меніє Іо́ни проро́ка;
Цари́ця ю́жськая воста́неть на суд с му́жі ро́да сего́ і осу́дить їх; я́ко при́йде от коне́ць землі́ сли́шати прему́дрость Соломо́нову; і се мно́жає Соломо́на зді.
Оба́че от су́щих даді́те ми́лостиню; і се вся чи́ста вам бу́дуть.
42
(За? …№.) Но г0ре вaмъ фарісewмъ, ћкw њдесsтствуете t мsтвы и3 пигaна и3 всsкагw ѕeліz, и3 мимох0дите сyдъ и3 люб0вь б9ію: сі‰ подобaше сотвори1ти, и3 џнэхъ не њставлsти.
42
(Зач. 61) Но го́ре вам фарисе́йом, я́ко одеся́тствуєте от м'я́тви, і пига́на, і вся́каго зе́лія, і мимохо́дите суд і любо́в Бо́жию; сія́ подоба́ше сотвори́ти, і о́ніх не оставля́ти.
43
Г0ре вaмъ фарісewмъ, ћкw лю1бите предсэд†ніz на с0нмищехъ и3 цэлов†ніz на т0ржищихъ.
43
Го́ре вам, фарисе́йом, я́ко лю́бите предсіда́нія на со́нмищех і цілова́нія на то́ржищих.
Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко єсте́ я́ко гро́би неві́домі, і челові́ци ходя́щії верху́ не ві́дять.
45
Tвэщaвъ же нёкій t закHнникъ речE є3мY: ўчи1телю, сі‰ глаг0лz, и3 нaмъ досаждaеши.
45
Отвіща́в же ні́кий от зако́нник рече́ Єму́: Учи́телю, сія́ глаго́ля, і нам досажда́єши.
46
Џнъ же речE: и3 вaмъ зак0нникwмъ г0ре, ћкw наклaдаете на человёки бременA не ўд0бь носи1ма, и3 сaми є3ди1нэмъ перст0мъ вaшимъ не прикасaетесz бременє1мъ.
46
Он же рече́: і вам зако́нником го́ре, я́ко накла́даєте на челові́ки бремена́ не удо́б носи́ма, і са́мі єди́нім персто́м ва́шим не прикаса́єтеся бремене́м.
при́йдеть господи́н раба́ того́ в день, во́ньже не ча́єть, і в час, во́ньже не вість, і расте́шеть єго́, і часть єго́ с неві́рними положи́ть.
47
Т0й же рaбъ вёдэвый в0лю господи1на своегw2, и3 не ўгот0вавъ, ни сотвори1въ по в0ли є3гw2, біeнъ бyдетъ мн0гw:
47
Той же раб ві́дівий во́лю господи́на своєго́, і не угото́вав, ні сотвори́в по во́лі єго́, біє́н бу́деть мно́го;
48
невёдэвый же, сотвори1въ же достHйнаz рaнамъ, біeнъ бyдетъ мaлw. (За? …f7.) Всsкому же, є3мyже дано2 бyдетъ мн0гw, мн0гw взhщетсz t негw2: и3 є3мyже предaша мн0жайше, мн0жайше пр0сzтъ [и3стsжутъ] t негw2.
48
неві́дівий же, сотвори́в же досто́йная ра́нам, біє́н бу́деть ма́ло. (Зач. 69) Вся́кому же, єму́же дано́ бу́деть мно́го, мно́го взи́щеться от него́, і єму́же преда́ша мно́жайше, мно́жайше про́сять [істя́жуть] от него́.
І єгда́ юг ві́ющ, глаго́лете: зной бу́деть, і бива́єть.
56
Лицемёри, лицE нeбу и3 земли2 вёсте и3скушaти: врeмене же сегw2 кaкw не и3скушaете;
56
Лицемі́ри, лице́ не́бу і землі́ ві́сте іскуша́ти; вре́мене же сего́ ка́ко не іскуша́єте?
57
Чт0 же и3 њ себЁ не сyдите прaведное;
57
Что же і о себі́ не су́дите пра́ведноє?
58
Е#гдa бо грzдeши съ сопeрникомъ твои1мъ ко кнsзю, на пути2 дaждь дёланіе [потщи1сz] и3збhти t негw2: да не кaкw привлечeтъ тебE къ судіи2, и3 судіS тS предaстъ слузЁ, и3 слугA всади1тъ тS въ темни1цу:
58
Єгда́ бо гряде́ши с сопе́рником твої́м ко кня́зю, на путі́ даждь ді́ланіє [потщи́ся] ізби́ти от него́, да не ка́ко привлече́ть тебе́ к судії́, і судія́ тя преда́сть слузі́, і слуга́ всади́ть тя в темни́цю;
59
гlю тебЁ: не и3зhдеши tтyду, д0ндеже и3 послёднюю мёдницу воздaси.
59
глаго́лю тебі́: не ізи́деши отту́ду, до́ндеже і послі́днюю мі́дницю возда́си.
Іли́ о́ні осьмна́десяте, на ни́хже паде́ столп Силоа́мський і поби́ їх, мни́те ли, я́ко ті́ї до́лжнійші бя́ху па́че всіх живу́щих во Ієрусали́мі?
5
Ни2, гlю вaмъ: но ѓще не покaетесz, вси2 тaкожде поги1бнете.
5
Ні, глаго́лю вам; но а́ще не пока́єтеся, всі та́кожде поги́бнете.
6
Гlаше же сію2 при1тчу: смок0вницу и3мsше нёкій въ віногрaдэ своeмъ всажденY: и3 пріи1де и3щS плодA на нeй, и3 не њбрёте:
6
Глаго́лаше же сію́ при́тчу: смоко́вницю ім'я́ше ні́кий в виногра́ді своє́м всаждену́; і при́йде іщя́ плода́ на ней, і не обрі́те;
7
речe же къ вінарeви: сE трeтіе лёто, tнeлиже прихождY и3щS плодA на смок0вницэ сeй, и3 не њбрэтaю: посэцы2 ю5 (u5бо), вскyю и3 зeмлю ўпражнsетъ;
7
рече́ же к винаре́ві: се тре́тіє лі́то, отне́лиже прихожду́ іщя́ плода́ на смоко́вниці сей, і не обріта́ю; посіці́ ю (у́бо), вску́ю і зе́млю упражня́єть?
Отвіща́в же старі́йшина собо́ру, негоду́я, зане́ в субо́ту ісціли́ (ю) Ісу́с, глаго́лаше наро́ду: шесть дній єсть, в ня́же досто́їть ді́лати; в ти́я у́бо приходя́ще цілі́теся, а не в день субо́тний.
15
Tвэщa (же) u5бо є3мY гDь и3 речE: лицемёре, к0ждо вaсъ въ суббHту не tрэшaетъ ли своего2 волA и3ли2 nслA t ћслій, и3 вeдъ напаsетъ,
15
Отвіща́ (же) у́бо єму́ Госпо́дь і рече́: лицемі́ре, ко́ждо вас в субо́ту не отріша́єть ли своєго́ вола́ іли́ осла́ от я́слій, і вед напая́єть,
16
сію1 же дщeрь ґвраaмлю сyщу, ю4же свzзA сатанA сE nсмоенaдесzте лёто, не дост0zше ли разрэши1тисz є4й t ю4зы сеS въ дeнь суббHтный;
16
сію́ же дщер Авраа́млю су́щу, ю́же св'яза́ сатана́ се осьмоєна́десяте лі́то, не досто́яше ли разріши́тися єй от ю́зи сея́ в день субо́тний?
Подо́бно єсть зе́рну гору́шну, є́же приє́м челові́к вве́рже в вертогра́д свой; і возрасте́, і бисть дре́во ве́ліє, і пти́ці небе́сния всели́шася в ві́твіє єго́.
Отне́ліже воста́неть до́му влади́ка, і затвори́ть две́рі, і на́чнете вні стоя́ти і ударя́ти в две́рі, глаго́люще: Го́споди, Го́споди, отве́рзи нам. І отвіща́в рече́ть вам: не вім вас, отку́ду єсте́.
Ієрусали́ме, Ієрусали́ме, ізби́вий проро́ки і ка́менієм побива́я по́сланния к тебі́, колькра́ти восхоті́х собра́ти ча́да твоя́, я́коже коко́ш гніздо́ своє́ под крилі́, і не восхоті́сте?
35
СE њставлsетсz вaмъ д0мъ вaшъ пyстъ. Глаг0лю же вaмъ, ћкw не и4мате менE ви1дэти, д0ндеже пріи1детъ, є3гдA речeте: блгcвeнъ грzдhй во и4мz гDне.
35
Се оставля́ється вам дом ваш пуст. Глаго́лю же вам, я́ко не і́мате Мене́ ви́діти, до́ндеже при́йдеть, єгда́ рече́те: благослове́н Гряди́й во і́м'я Госпо́днє.
і прише́д і́же тебе́ зва́вий і о́наго, рече́ть ті: даждь сему́ мі́сто; і тогда́ на́чнеши со студо́м послі́днеє мі́сто держа́ти.
10
Но є3гдA звaнъ бyдеши, шeдъ сsди на послёднемъ мёстэ, да є3гдA пріи1детъ звaвый тS, речeтъ ти2: дрyже, посsди вhше: тогдA бyдетъ ти2 слaва пред8 звaнными съ тоб0ю.
10
Но єгда́ зван бу́деши, шед ся́ди на послі́днем мі́сті, да єгда́ при́йдеть зва́вий тя, рече́ть ті: дру́же, пося́ди ви́ше; тогда́ бу́деть ті сла́ва пред зва́нними с тобо́ю.
Я́ко всяк вознося́йся смири́ться, і смиря́яйся вознесе́ться.
12
(За? о7е7.) Гlаше же и3 ко звaвшему є3го2: є3гдA сотвори1ши њбёдъ и3ли2 вeчерю, не зови2 другHвъ твои1хъ, ни брaтіи твоеS, ни срHдникъ твои1хъ, ни сосBдъ богaтыхъ: є3дA когдA и3 тjи тS тaкожде воззовyтъ, и3 бyдетъ ти2 воздаsніе.
12
(Зач. 75) Глаго́лаше же і ко зва́вшему Єго́: єгда́ сотвори́ши обі́д іли́ ве́черю, не зови́ друго́в твої́х, ні бра́тії твоєя́, ні сро́дник твої́х, ні сосі́д бога́тих — єда́ когда́ і ті́ї тя та́кожде воззову́ть, і бу́деть ті воздая́ніє.
13
Но є3гдA твори1ши пи1ръ, зови2 ни1щыz, маломHщныz, хромы6z, слэпы6z:
13
Но єгда́ твори́ши пир, зови́ ни́щия, маломо́щния, хроми́я, сліпи́я —
14
и3 блажeнъ бyдеши, ћкw не и4мутъ ти2 что2 воздaти: воздaстъ же ти2 сS въ воскрешeніе прaведныхъ.
14
і блаже́н бу́деши, я́ко не і́муть ті что возда́ти; возда́сть же ті ся в воскреше́ніє пра́ведних.
15
Слhшавъ же нёкій t возлежaщихъ съ ни1мъ сі‰, речE є3мY: блажeнъ, и4же снёсть њбёдъ въ цrтвіи б9іи.
15
Сли́шав же ні́кий от возлежа́щих с Ним сія́, рече́ Єму́: блаже́н, і́же сність обі́д в Ца́рствії Бо́жиї.
І прише́д раб той пові́да господи́ну своєму́ сія́. Тогда́ разгні́вався до́му влади́ка, рече́ рабу́ своєму́: ізи́ди ско́ро на распу́тія і сто́гни гра́да, і ни́щия, і бі́дния, і сліпи́я, і хроми́я введи́ сі́мо.
(Зач. 77) Ідя́ху же с Ним наро́ди мно́зі; і обра́щся рече́ к ним:
26
ѓще кто2 грzдeтъ ко мнЁ, и3 не возненави1дитъ nтцA своего2 и3 мaтерь, и3 женY, и3 ч†дъ, и3 брaтію, и3 сeстръ, є3щe же и3 дyшу свою2, не м0жетъ м0й бhти ўчени1къ:
26
а́ще кто гряде́ть ко Мні і не возненави́дить отця́ своєго́ і ма́тер, і жену́, і чад, і бра́тію, і сестр, єще́ же і ду́шу свою́, не мо́жеть Мой би́ти учени́к;
27
и3 и4же не н0ситъ крестA своегw2 и3 в8слёдъ менє2 грzдeтъ, не м0жетъ м0й бhти ўчени1къ.
27
і і́же не но́сить креста́ своєго́ і вслід Мене́ гряде́ть, не мо́жеть Мой би́ти учени́к.
28
Кт0 бо t вaсъ, хотsй ст0лпъ создaти, не прeжде ли сёдъ расчтeтъ и3мёніе, ѓще и4мать, є4же є4сть на совершeніе,
28
Кто бо от вас, хотя́й столп созда́ти, не пре́жде ли сід расчте́ть імі́ніє, а́ще і́мать, є́же єсть на соверше́ніє,
29
да не, когдA положи1тъ њсновaніе и3 не возм0жетъ соверши1ти, вси2 ви1дzщіи начнyтъ ругaтисz є3мY,
29
да не, когда́ положи́ть основа́ніє і не возмо́жеть соверши́ти, всі ви́дящії начну́ть руга́тися єму́,
30
глаг0люще, ћкw сeй человёкъ начaтъ здaти и3 не м0же соверши1ти.
30
глаго́люще, я́ко сей челові́к нача́т зда́ти і не мо́же соверши́ти.
31
И#ли2 кjй цaрь и3дhй ко и3н0му царю2 сни1тисz съ ни1мъ на брaнь, не сёдъ ли прeжде совэщавaетъ, ѓще си1ленъ є4сть срёсти съ десzтію2 тhсzщъ грzдyщаго со двэмaдесzтма тhсzщама нaнь;
31
Іли́ кий цар іди́й ко іно́му царю́ сни́тися с ним на брань, не сід ли пре́жде совіщава́єть, а́ще си́лен єсть срі́сти с десятію́ ти́сящ гряду́щаго со двіма́десятма ти́сящама нань?
32
Ѓще ли же ни2, є3щE далeче є3мY сyщу, молeніе послaвъ м0литсz њ смирeніи.
32
А́ще ли же ні, єще́ дале́че єму́ су́щу, моле́ніє посла́в мо́литься о смире́нії.
33
Тaкw u5бо всsкъ t вaсъ, и4же не tречeтсz всегw2 своегw2 и3мёніz, не м0жетъ бhти м0й ўчени1къ.
33
Та́ко у́бо всяк от вас, і́же не отрече́ться всего́ своєго́ імі́нія, не мо́жеть би́ти Мой учени́к.
34
Добро2 є4сть с0ль: ѓще же с0ль њбуsетъ, чи1мъ њсоли1тсz;
34
Добро́ єсть соль; а́ще же соль обуя́єть, чим осоли́ться?
35
Ни въ зeмлю, ни въ гн0й потрeбна є4сть: в0нъ и3зсhплютъ ю5. И#мёzй ќшы слhшати, да слhшитъ.
35
Ні в зе́млю, ні в гной потре́бна єсть; вон ізси́плють ю. Імі́яй у́ші сли́шати, да сли́шить.
І ропта́ху фарисе́є і кни́жници, глаго́люще, я́ко Сей грі́шники приє́млеть і с ни́ми ясть.
3
Речe же къ ни6мъ при1тчу сію2, глаг0лz:
3
Рече́ же к ним при́тчу сію́, глаго́ля:
4
кjй человёкъ t вaсъ и3мhй сто2 nвeцъ, и3 погyбль є3ди1ну t ни1хъ, не њстaвитъ ли девzти1десzти и3 девzти2 въ пустhни, и3 и4детъ в8слёдъ поги1бшіz, д0ндеже њбрsщетъ ю5;
4
кий челові́к от вас іми́й сто ове́ць і погу́бль єди́ну от них, не оста́вить ли дев'яти́десяти і дев'яти́ в пусти́ні, і і́деть вслід поги́бшия, до́ндеже обря́щеть ю?
Глаго́лю вам, я́ко та́ко ра́дость бу́деть на небесі́ о єди́ном грі́шниці ка́ющемся, не́жели о дев'яти́десятих і дев'яти́ пра́ведник, і́же не тре́бують покая́нія.
Он же рече́ єму́, я́ко брат твой при́йде; і закла́ оте́ць твой тельця́ упита́нна, я́ко здра́ва єго́ прия́т.
28
Разгнёвасz же, и3 не хотsше вни1ти. Nтeцъ же є3гw2 и3зшeдъ молsше є3го2.
28
Разгні́вася же, і не хотя́ше вни́ти. Оте́ць же єго́ ізше́д моля́ше єго́.
29
Џнъ же tвэщaвъ речE nтцY: сE толи1кw лётъ раб0таю тебЁ, и3 николи1же зaпwвэди тво‰ преступи1хъ, и3 мнЁ николи1же дaлъ є3си2 козлsте, да со др{ги свои1ми возвесели1лсz бhхъ:
29
Он же отвіща́в рече́ отцю́: се толи́ко літ рабо́таю тебі́, і ніколи́же за́повіді твоя́ преступи́х, і мні ніколи́же дал єси́ козля́те, да со дру́ги свої́ми возвесели́лся бих;
(Зач. 80) Глаго́лаше же ко ученико́м Свої́м: челові́к ні́кий бі бога́т, і́же ім'я́ше приста́вника; і той оклевета́н бисть к нему́, я́ко расточа́єть імі́нія єго́.
І а́ще в чуже́м ві́рні не би́сте, ва́ше кто вам дасть?
13
Никjй же рaбъ м0жетъ двэмA господи1нома раб0тати: и4бо и3ли2 є3ди1наго возненави1дитъ, ґ другaго возлю1битъ: и3ли2 є3ди1нагw держи1тсz, њ друзёмъ же нерадёти нaчнетъ: не м0жете бGу раб0тати и3 мамHнэ.
13
Ніки́й же раб мо́жеть двіма́ господи́нома рабо́тати, і́бо іли́ єди́наго возненави́дить, а друга́го возлю́бить, іли́ єди́наго держи́ться, о друзі́м же нераді́ти на́чнеть; не мо́жете Бо́гу рабо́тати і мамо́ні.
14
Слhшаху же сі‰ вс‰ и3 фарісeє, сребролю1бцы сyще, ругaхусz є3мY.
14
Сли́шаху же сія́ вся і фарисе́є, сребролю́бці су́ще, руга́хуся Єму́.
І рече́ їм: (Зач. 82) ви єсте́ оправда́юще себе́ пред челові́ки, Бог же вість сердця́ ва́ша, я́ко, є́же єсть в челові́ціх високо́, ме́рзость єсть пред Бо́гом.
і той возгла́ш рече́: о́тче Авраа́ме, поми́луй м'я і посли́ Ла́заря, да омо́чить коне́ць пе́рста своєго́ в воді́ і устуди́ть язи́к мой, я́ко стра́жду во пла́мені сем.
25
Речe же ґвраaмъ: чaдо, помzни2, ћкw воспріsлъ є3си2 благ†z тво‰ въ животЁ твоeмъ, и3 лaзарь тaкожде ѕл†z: нн7э же здЁ ўтэшaетсz, тh же стрaждеши:
25
Рече́ же Авраа́м: ча́до, пом'яни́, я́ко восприя́л єси́ блага́я твоя́ в животі́ твоє́м, і Ла́зар та́кожде зла́я; ни́ні же зді утіша́ється, ти же стра́ждеши;
26
и3 над8 всёми си1ми междY нaми и3 вaми пр0пасть вели1ка ўтверди1сz, ћкw да хотsщіи прейти2 tсю1ду къ вaмъ не возм0гутъ, ни и5же tтyду, къ нaмъ прех0дzтъ.
26
і над всі́ми си́ми между́ на́ми і ва́ми про́пасть вели́ка утверди́ся, я́ко да хотя́щії прейти́ отсю́ду к вам не возмо́гуть, ні і́же отту́ду, к нам прехо́дять.
Рече́ же Госпо́дь: а́ще би́сте імі́ли ві́ру, я́ко зерно́ гору́шно, глаго́лали би́сте у́бо я́годичині сей: восто́ргнися і всади́ся в мо́ре, і послу́шала би вас.
7
Кот0рый же t вaсъ рабA и3мёz њрю1ща и3ли2 пасyща, и4же пришeдшу є3мY съ селA речeтъ: ѓбіе минyвъ [пришeдъ] возлsзи;
7
Кото́рий же от вас раба́ імі́я орю́ща іли́ пасу́ща, і́же прише́дшу єму́ с села́ рече́ть: а́біє мину́в [прише́д] возля́зи?
8
Но не речeтъ ли є3мY: ўгот0вай, что2 вечерsю, и3 препоsсавсz служи2 ми2, д0ндеже ћмъ и3 пію2: и3 пот0мъ ћси и3 піeши ты2;
8
Но не рече́ть ли єму́: угото́вай, что вечеря́ю і, препоя́сався, служи́ мі, до́ндеже ям і пію́, і пото́м я́си і піє́ши ти?
і паде́ ниць при ногу́ Єго́, хвалу́ Єму́ воздая́; і той бі Самаряни́н.
17
Tвэщaвъ же ї}съ речE: не дeсzть ли њчи1стишасz; да дeвzть гдЁ;
17
Отвіща́в же Ісу́с рече́: не де́сять ли очи́стишася? Да де́в'ять гді?
18
кaкw не њбрэт0шасz возврaщшесz дaти слaву бGу, т0кмw и3ноплемeнникъ сeй;
18
Ка́ко не обріто́шася возвра́щшеся да́ти сла́ву Бо́гу, то́кмо іноплеме́нник сей?
19
И# речE є3мY: востaвъ и3ди2: вёра твоS сп7сe тz.
19
І рече́ єму́: воста́в іди́; ві́ра твоя́ спасе́ тя.
20
(За? п7ѕ7.) Вопрошeнъ же бhвъ t фарісє1й, когдA пріи1детъ цrтвіе б9іе, tвэщaвъ и5мъ речE: не пріи1детъ цrтвіе б9іе съ соблюдeніемъ [со ўсмотрeніемъ]:
20
(Зач. 86) Вопроше́н же бив от фарисе́й, когда́ при́йдеть Ца́рствіє Бо́жиє, отвіща́в їм рече́: не при́йдеть Ца́рствіє Бо́жиє с соблюде́нієм [со усмотре́нієм];
Рече́ же єму́ Ісу́с: что М'я глаго́леши бла́га, нікто́же благ, то́кмо єди́н Бог.
20
Зaпwвэди вёси: не прелю1бы твори2: не ўбjй: не ўкради2: не лжесвидётелствуй: чти2 nтцA твоего2 и3 мaтерь твою2.
20
За́повіді ві́си: не прелю́би твори́, не уби́й, не укради́, не лжесвиді́тельствуй, чти отця́ твоєго́ і ма́тер твою́.
21
Џнъ же речE: вс‰ сі‰ сохрани1хъ t ю4ности моеS.
21
Он же рече́: вся сія́ сохрани́х от ю́ности моєя́.
22
Слhшавъ же сі‰, ї}съ речE є3мY: є3щE є3ди1нагw не докончaлъ є3си2: вс‰, є3ли1ка и4маши, продaждь, и3 раздaй ни1щымъ: и3 и3мёти и4маши сокр0вище на нб7си2: и3 грzди2 вослёдъ менє2.
22
Сли́шав же сія́, Ісу́с рече́ єму́: єще́ єди́наго не доконча́л єси́: вся, єли́ка і́маши, прода́ждь і разда́й ни́щим, і імі́ти і́маши сокро́вище на небесі́; і гряди́ вослі́д Мене́.
23
Џнъ же слhшавъ сіE, приск0рбенъ бhсть: бё бо богaтъ ѕэлw2.
23
Он же сли́шав сіє́, приско́рбен бисть, бі бо бога́т зіло́.
24
Ви1дэвъ же є3го2 ї}съ приск0рбна бhвша, речE: кaкw не ўд0бь и3мyщіи богaтство въ цrтвіе б9іе вни1дутъ:
24
Ви́дів же єго́ Ісу́с приско́рбна би́вша, рече́: ка́ко не удо́б іму́щії бога́тство в Ца́рствіє Бо́жиє вни́дуть;
глаго́ля: іді́та в пря́мную весь, (і) в ню́же входя́ща обря́щета жреб'я́ прив'я́зано, на не́же нікто́же ніколи́же от челові́к всі́де; отрі́шша є приведі́та.
І наблю́дше посла́ша ла́ятелі [наві́тников], притворя́ющих себе́ пра́ведники би́ти, да і́муть Єго́ в словесі́, во є́же преда́ти Єго́ нача́льству і о́бласті іге́монові.
21
И# вопроси1ша є3го2, глаг0люще: ўчи1телю, вёмы, ћкw прaвw глаг0леши и3 ўчи1ши, и3 не на лиц† зри1ши, но вои1стинну пути2 б9ію ўчи1ши:
21
І вопроси́ша Єго́, глаго́люще: Учи́телю, ві́ми, я́ко пра́во глаго́леши і учи́ши, і не на лиця́ зри́ши, но воі́стину путі́ Бо́жию учи́ши;
22
дост0итъ ли нaмъ кeсареви дaнь даsти, и3ли2 ни2;
22
досто́їть ли нам ке́сареві дань дая́ти, іли́ ні?
23
Разумёвъ же и4хъ лукaвство, речE къ ни6мъ: чт0 мz и3скушaете;
23
Разумі́в же їх лука́вство, рече́ к ним: что М'я іскуша́єте?
глаго́люще: Учи́телю, Моїсе́й написа́ нам: а́ще кому́ брат у́мреть іми́й жену́, і той безча́ден у́мреть, да брат єго́ по́йметь жену́ і возста́вить сі́м'я бра́ту своєму́.
Дави́д у́бо Го́спода Єго́ нарица́єть, і ка́ко Син єму́ єсть?
45
(За? RG.) Слhшащымъ же всBмъ лю1демъ, речE ўчн7кHмъ свои6мъ:
45
(Зач. 103) Сли́шащим же всім лю́дем, рече́ ученико́м Свої́м:
46
внемли1те себЁ t кни6жникъ, хотsщихъ ходи1ти во nдeждахъ, и3 лю1бzщихъ цэлов†ніz на т0ржищихъ и3 предсэд†ніz на с0нмищихъ, и3 преждевозлеж†ніz на вeчерzхъ:
46
внемлі́те себі́ от кни́жник, хотя́щих ходи́ти во оде́ждах, і лю́б’ящих цілова́нія на то́ржищих і предсіда́нія на со́нмищих, і преждевозлежа́нія на ве́черях;
Вопроси́ша же Єго́, глаго́люще: Учи́телю, когда́ у́бо сія́ бу́дуть? І что єсть зна́меніє, єгда́ хотя́ть сія́ би́ти?
8
(За? Rе7.) Џнъ же речE: блюди1те, да не прельщeни бyдете: мн0зи бо пріи1дутъ во и4мz моE, глаг0люще, ћкw ѓзъ є4смь: и3 врeмz прибли1жисz. Не и3зhдите u5бо вослёдъ и4хъ.
8
(Зач. 105) Он же рече́: блюді́те, да не прельще́ні бу́дете: мно́зі бо при́йдуть во і́м'я Моє́, глаго́люще, я́ко Аз єсьм; і вре́м'я прибли́жися. Не ізи́діте у́бо вослі́д їх.
9
Е#гдa же ўслhшите бр†ни и3 нестроє1ніz, не ўб0йтесz: подобaетъ бо си6мъ бhти прeжде: но не u5 ѓбіе кончи1на.
9
Єгда́ же усли́шите бра́ні і нестроє́нія, не убо́йтеся: подоба́єть бо сим би́ти пре́жде; но не у а́біє кончи́на.
10
ТогдA глаг0лаше и5мъ: востaнетъ бо kзhкъ на kзhкъ, и3 цaрство на цaрство:
10
Тогда́ глаго́лаше їм: воста́неть бо язи́к на язи́к, і ца́рство на ца́рство;
11
трyси же вели1цы по мёстwмъ, и3 глaди и3 п†губы бyдутъ, страхов†ніz же и3 знaмєніz вє1ліz съ небесE бyдутъ.
11
тру́си же вели́ці по мі́стом, і гла́ди і па́губи бу́дуть, страхова́нія же і зна́менія ве́лія с небесе́ бу́дуть.
12
(За? Rѕ7.) Прeжде же си1хъ всёхъ возложaтъ на вы2 рyки сво‰, и3 и3жденyтъ, предаю1ще на сHнмища и3 темни6цы, ведHмы къ царє1мъ и3 владhкамъ, и4мене моегw2 рaди:
12
(Зач. 106) Пре́жде же сих всіх возложа́ть на ви ру́ки своя́, і іждену́ть, предаю́ще на со́нмища і темни́ці, ведо́ми к царе́м і влади́кам, і́мене Моєго́ ра́ди;
13
прилучи1тсz же вaмъ во свидётелство.
13
прилучи́ться же вам во свиді́тельство.
14
Положи1те u5бо на сердцaхъ вaшихъ, не прeжде поучaтисz tвэщавaти:
14
Положі́те у́бо на сердця́х ва́ших, не пре́жде поуча́тися отвіщава́ти,
15
ѓзъ бо дaмъ вaмъ ўстA и3 премyдрость, є4йже не возм0гутъ проти1витисz и3ли2 tвэщaти вси2 противлsющіисz вaмъ.
15
Аз бо дам вам уста́ і прему́дрость, є́йже не возмо́гуть проти́витися іли́ отвіща́ти всі противля́ющіїся вам.
16
Прeдани же бyдете и3 роди1тєли и3 брaтіею и3 р0домъ и3 др{ги, и3 ўмертвsтъ t вaсъ:
16
Пре́дані же бу́дете і роди́телі, і бра́тією, і ро́дом, і дру́ги, і умертвя́ть от вас;
17
и3 бyдете ненави1дими t всёхъ и4мене моегw2 рaди.
17
і бу́дете ненави́димі от всіх і́мене Моєго́ ра́ди.
І Сам отступи́ от них, я́ко верже́нієм ка́мене, і, покло́нь колі́на, моля́шеся,
42
глаг0лz: џ§е, ѓще в0лиши мимонести2 чaшу сію2 t менє2: nбaче не моS в0лz, но твоS да бyдетъ.
42
глаго́ля: О́тче, а́ще во́лиши мимонести́ ча́шу сію́ от Мене́! Оба́че не Моя́ во́ля, но Твоя́ да бу́деть.
43
Kви1сz же є3мY ѓгGлъ съ нб7сE, ўкрэплsz є3го2.
43
Яви́ся же Єму́ а́нгел с небесе́, укріпля́я Єго́.
44
И# бhвъ въ п0двизэ, прилёжнэе молsшесz: бhсть же п0тъ є3гw2 ћкw к†пли кр0ве кaплющыz на зeмлю.
44
І, бив в по́двизі, прилі́жніє моля́шеся; бисть же пот Єго́, я́ко ка́плі кро́ве ка́плющия на зе́млю.
45
И# востaвъ t моли1твы (и3) пришeдъ ко ўчн7кHмъ, њбрёте и5хъ спsщихъ t печaли
45
І воста́в от моли́тви (і) прише́д ко ученико́м, обрі́те їх спя́щих от печа́лі
46
и3 речE и5мъ: что2 спитE; востaвше моли1тесz, да не вни1дете въ напaсть.
46
і рече́ їм: что спите́? Воста́вше молі́теся, да не вни́дете в напа́сть.
47
Е#щe же є3мY глаг0лющу, сE нар0дъ, и3 нарицaемый їyда, є3ди1нъ t nбоюнaдесzте, и3дsше пред8 ни1ми, и3 приступи2 ко ї}сови цэловaти є3го2. Сіe бо бЁ знaменіе дaлъ и5мъ: є3г0же ѓще лобжY, т0й є4сть.
47
Єще́ же Єму́ глаго́лющу, се наро́д і нарица́ємий Іу́да, єди́н от обоюна́десяте, ідя́ше пред ни́ми, і приступи́ ко Ісу́сові цілова́ти Єго́. Сіє́ бо бі зна́меніє дал їм: Єго́же а́ще лобжу́, Той єсть.
48
Ї}съ же речE є3мY: їyдо, лобзaніемъ ли сн7а чlвёческаго предаeши;
48
Ісу́с же рече́ єму́: Іу́до, лобза́нієм ли Си́на Челові́чеськаго предає́ши?
І обра́щся Госпо́дь воззрі́ на Петра́; і пом'яну́ Петр сло́во Госпо́днє, я́коже рече́ єму́, я́ко пре́жде да́же пі́тель не возгласи́ть, отве́ржешися Мене́ трикра́ти.
Нача́ша же Нань ва́дити, глаго́люще: Сего́ обріто́хом развраща́юща язи́к наш і возбраня́юща ке́сареві дань дая́ти, глаго́люща Себе́ Христа́ Царя́ би́ти.
3
Пілaтъ же вопроси2 є3го2, глаг0лz: тh ли є3си2 цRь їудewмъ; Џнъ же tвэщaвъ речE є3мY: ты2 глаг0леши.
3
Пила́т же вопроси́ Єго́, глаго́ля: Ти ли єси́ Цар Іуде́йом? Он же отвіща́в рече́ єму́: ти глаго́леши.
4
Пілaтъ же речE ко ґрхіерewмъ и3 нар0ду: ник0еzже њбрэтaю вины2 въ чlвёцэ сeмъ.
4
Пила́т же рече́ ко архієре́йом і наро́ду: ніко́єяже обріта́ю вини́ в челові́ці Сем.
5
Nни1 же крэплsхусz глаг0люще, ћкw развращaетъ лю1ди, ўчS по всeи їудeи, начeнъ t галілeи до здЁ.
5
Они́ же кріпля́хуся глаго́люще, я́ко развраща́єть лю́ди, учя́ по все́ї Іуде́ї, наче́н от Галиле́ї до зді.
6
Пілaтъ же слhшавъ галілeю, вопроси2, ѓще чlвёкъ галілeанинъ є4сть;
6
Пила́т же сли́шав Галиле́ю, вопроси́, а́ще челові́к Галиле́янин єсть?
7
И# разумёвъ, ћкw t w4бласти и4рwдовы є4сть, послA є3го2 ко и4рwду, сyщу и3 томY во їеrли1мэ въ ты6z дни6.
7
І разумі́в, я́ко от о́бласті І́родови єсть, посла́ Єго́ ко І́роду, су́щу і тому́ во Ієрусали́мі в ти́я дні.
8
И$рwдъ же ви1дэвъ ї}са рaдъ бhсть ѕэлw2: бё бо желaz t мн0га врeмене ви1дэти є3го2, занE слhшаше мнHга њ нeмъ: и3 надёzшесz знaменіе нёкое ви1дэти t негw2 бывaемо.
8
І́род же ви́дів Ісу́са рад бисть зіло́; бі бо жела́я от мно́га вре́мене ви́діти Єго́, зане́ сли́шаше мно́га о Нем; і наді́яшеся зна́меніє ні́коє ви́діти от Него́ бива́ємо.
9
Вопрошaше же є3го2 словесы2 мн0гими: џнъ же ничесHже tвэщавaше є3мY.
9
Вопроша́ше же Єго́ словеси́ мно́гими; Он же нічесо́же отвіщава́ше єму́.
10
Стоsху же ґрхіерeє и3 кни1жницы, прилёжнw вaдzще нaнь.
10
Стоя́ху же архієре́є і кни́жници, прилі́жно ва́дяще Нань.
рече́ к ним: приведо́сте мі Челові́ка Сего́, я́ко развраща́юща лю́ди; і се аз пред ва́ми істяза́в, ні єди́ния же обріта́ю в Челові́ці Сем вини́, я́же Нань ва́дите;
15
но ни и4рwдъ: послaхъ бо є3го2 къ немY, и3 сE ничт0же дост0йно смeрти сотворeно є4сть њ нeмъ:
15
но ні І́род, посла́х бо Єго́ к нему́, і се нічто́же досто́йно сме́рти сотворе́но єсть о Нем;
16
наказaвъ u5бо є3го2 tпущY.
16
наказа́в у́бо Єго́ отпущу́.
17
Нyжду же и3мsше на вс‰ прaздники tпущaти и5мъ є3ди1наго.
17
Ну́жду же ім'я́ше на вся пра́здники отпуща́ти їм єди́наго.
18
Возопи1ша же вси2 нар0ди, глаг0люще: возми2 сего2, tпусти1 же нaмъ варaвву.
18
Возопи́ша же всі наро́ди, глаго́люще: возьми́ Сего́, отпусти́ же нам Вара́вву.
19
И$же бЁ за нёкую крам0лу бhвшую во грaдэ и3 ўбjйство ввeрженъ въ темни1цу.
19
І́же бі за ні́кую крамо́лу би́вшую во гра́ді і уби́йство вве́ржен в темни́цю.
20
Пaки же пілaтъ возгласи2, хотS tпусти1ти ї}са.
20
Па́ки же Пила́т возгласи́, хотя́ отпусти́ти Ісу́са.
21
Nни1 же возглашaху, глаг0люще: распни2, распни2 є3го2.
21
Они́ же возглаша́ху, глаго́люще: распни́, распни́ Єго́.
рече́ же їм: сія́ суть словеса́, я́же глаго́лах к вам єще́ сий с ва́ми, я́ко подоба́єть сконча́тися всім напи́санним в зако́ні Моїсе́йові, і проро́ціх, і псалмі́х о Мні.