Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
І йтиме перед Ним з духом і силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, і непокірних — до мудрості праведників, щоб приготувати Господеві народ звершений.
18
И# речE захaріа ко ѓгGлу: по чесомY разумёю сіE; ѓзъ бо є4смь стaръ, и3 женA моS заматорёвши во днeхъ свои1хъ.
18
І сказав Захарія ангелові: з чого я пізнаю це? Бо я старий, і жінка моя постарілася у днях своїх.
Ангел сказав йому у відповідь: я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий говорити з тобою і благовістити тобі про це.
20
и3 сE бyдеши молчS и3 не могjй проглаг0лати, до негHже днE бyдутъ сі‰: занE не вёровалъ є3си2 словесє1мъ мои6мъ, ћже сбyдутсz во врeмz своE.
20
І ось ти будеш мовчати і не матимеш можливости говорити до того дня, коли збудеться це, за те, що ти не повірив словам моїм, котрі збудуться свого часу.
У п’ятнадцятий же рік правління Тиверія-кесаря, коли Понтійський Пилат правив Юдеєю, Ірод був четвертовладником у Галилеї, Филип, брат його, був четвертовладником в Ітуреї і Трахонітському краї, а Лисаній був четвертовладником в Авилинеї,
2
при ґрхіерeи ѓннэ и3 каіaфэ, бhсть гlг0лъ б9ій ко їwaнну захaріину сhну въ пустhни.
2
за первосвящеників Анни і Каяфи, було слово Боже до Іоана, сина Захарії, в пустелі.
3
И# пріи1де во всю2 странY їoрдaнскую, проповёдаz крещeніе покаsніz во њставлeніе грэхHвъ:
3
І він проходив по всій околиці Йорданській, проповідуючи хрещення покаяння для прощення гріхів,
Кожна долина нехай наповниться, і всяка гора і пагорб зрівняються, і хай стане криве прямим, і вибоїсті дороги — рівними.
6
и3 ќзритъ всsка пл0ть спcніе б9іе.
6
І побачить всяка плоть спасіння Боже.
7
Глаг0лаше же и3сходsщымъ нар0дwмъ крести1тисz t негw2: порождє1ніz є3хjднwва, кто2 сказA вaмъ бэжaти t грzдyщагw гнёва;
7
Іоан говорив народові, що приходив хреститися від нього: поріддя єхиднове! Хто навчив вас тікати від грядущого гніву?
8
Сотвори1те u5бо плоды2 достHины покаsніz: и3 не начинaйте глаг0лати въ себЁ: nтцA и4мамы ґвраaма: глаг0лю бо вaмъ, ћкw м0жетъ бGъ t кaменіz сегw2 воздви1гнути ч†да ґвраaму.
8
Створіть же плоди, достойні покаяння, і не думайте говорити в собі: отця маємо Авраама. Кажу бо вам, що Бог з каміння цього може створити дітей Авраамові.
9
Ўжe бо и3 сэки1ра при к0рени дрeва лежи1тъ: всsко u5бо дрeво, не творsщее плодA добрA, посэкaетсz и3 во џгнь вметaетсz.
9
Вже й сокира при корені дерева лежить: всяке дерево, що не приносить доброго плоду, зрубується і вкидається у вогонь.
Іоан усім відповідав: я хрещу вас водою: але гряде Сильніший за мене, Якому я недостойний розв’язати ремінь взуття Його; Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем.
Дух Господній на Мені; бо Він помазав Мене благовістити убогим, і послав Мене зціляти розбитих серцем, проповідувати полоненим визволення, сліпим прозріння, відпустити замучених на волю,
Він сказав їм: напевно, ви скажете Мені приказку: лікарю, зцілися Сам, зроби і тут, на Твоїй батьківщині, те, що, ми чули, було в Капернаумі.
24
Речe же: ґми1нь гlю вaмъ, ћкw ни кот0рый прbр0къ пріsтенъ є4сть во nтeчествіи своeмъ:
24
І сказав: істинно кажу вам: ніякого пророка не приймають на батьківщині своїй.
25
пои1стиннэ же гlю вaмъ: мнHги вдови6цы бёша во дни6 и3ліины6 во ї}ли, є3гдA заключи1сz нeбо три2 лBта и3 мцcъ шeсть, ћкw бhсть глaдъ вели1къ по всeй земли2:
25
По правді ж кажу вам, багато вдів було в Ізраїлі у дні Іллі, коли небо замкнулося на три роки і шість місяців, так що настав великий голод по всій землі,
26
и3 ни ко є3ди1ной и4хъ п0сланъ бhсть и3ліA, т0кмw въ сарeпту сідHнскую къ женЁ вдови1цэ.
26
і до жодної з них не був посланий Ілля, а тільки в Сарепту сидонську, до жінки-вдови.
27
И# мн0зи прокажeни бёху при є3ліссeи прbр0цэ во ї}ли: и3 ни є3ди1нъ же t ни1хъ њчи1стисz, т0кмw неемaнъ сmріани1нъ.
27
І багато також було прокажених в Ізраїлі за пророка Єлисея, і жоден з них не очистився, тільки Неєман-сирієць.
Коли Ісус був в одному місті, прийшов чоловік, увесь в проказі, і, побачивши Ісуса, упав ниць і благав Його: Господи, якщо Ти хочеш, можеш мене очистити.
Одного дня, коли Він навчав, і сиділи тут фарисеї і законовчителі, що поприходили з усяких місць Галилеї та Юдеї і з Єрусалима, і сила Господня являлася у зціленні хворих, —
Що легше — сказати: відпускаються тобі гріхи твої, чи сказати: встань і ходи?
24
но да ўвёсте, ћкw влaсть и4мать сн7ъ чlвёческій на земли2 tпущaти грэхи2, (речE разслaбленному:) тебЁ глаг0лю: востaни и3 возми2 џдръ тв0й, и3 и3ди2 въ д0мъ тв0й.
24
Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, — сказав Він розслабленому: тобі кажу, встань, візьми постіль твою та йди в дім твій.
Він же сказав їм: чи можете примусити гостей весільних постити, доки з ними жених?
35
Пріи1дутъ же днjе, є3гдA tsтъ бyдетъ t ни1хъ жени1хъ, и3 тогдA постsтсz въ ты6z дни6.
35
Але прийдуть дні, коли забраний буде від них жених, і тоді поститимуть у ті дні.
36
Гlаше же и3 при1тчу къ ни6мъ, ћкw никт0же приставлeніz ри1зы н0вы приставлsетъ на ри1зу вeтху: ѓще ли же ни2, и3 н0вую раздерeтъ, и3 вeтсэй не согласyетъ є4же t н0вагw.
36
Сказав же і притчу їм: ніхто не накладає латки до старої одежі, відірвавши від нової одежі; а інакше і нове розірветься, і до старого не підійде те, що з нового.
І зійшовши з ними, Він став на рівному місці; також багато учеників Його і безліч народу з усієї Юдеї та Єрусалима, з приморських місць Тирських і Сидонських,
18
и5же пріид0ша послyшати є3гw2 и3 и3сцэли1тисz t нед{гъ свои1хъ, и3 стрaждущіи t д{хъ нечи1стыхъ: и3 и3сцэлsхусz.
18
що прийшли послухати Його і зцілитися від недуг своїх, також і ті, що страждали від нечистих духів, — і зцілялися.
Але ви любіть ворогів ваших, добро творіть і позичайте, нічого не сподіваючись; і буде вам нагорода велика, і будете синами Всевишнього; бо Він добрий і до невдячних, і злих.
Учень не буває вищим від свого учителя; але, удосконалившись, кожен буде, як і вчитель його.
41
Чт0 же ви1диши сучeцъ, и4же є4сть во nчеси2 брaта твоегw2, бервнa же, є4же є4сть во nчеси2 твоeмъ, не чyеши;
41
Що ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш?
42
И#ли2 кaкw м0жеши рещи2 брaту твоемY: брaте, њстaви, да и3змY сучeцъ, и4же є4сть во nчеси2 твоeмъ, сaмъ сyщагw во nчеси2 твоeмъ бервнA не ви1дz; Лицемёре, и3зми2 пeрвэе бервно2 и3з8 nчесE твоегw2, и3 тогдA пр0зриши и3з8sти сучeцъ и3з8 nчесE брaта твоегw2.
42
Або, як можеш сказати братові твоєму: брате, дай я вийму скалку з ока твого, коли сам не бачиш колоди у своєму оці? Лицеміре! Вийми перше колоду з ока свого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.
Нема доброго дерева, яке родило б поганий плід, і немає поганого дерева, яке родило б плід добрий.
44
Всsко бо дрeво t плодA своегw2 познаeтсz: не t тeрніz бо чeшутъ смHквы, ни t купины2 є4млютъ грHздіz.
44
Бо всяке дерево пізнається за плодом своїм: не збирають смокви з терня і не знімають винограду з чагарника.
45
Бlгjй человёкъ t бlгaгw сокр0вища сeрдца своегw2 и3зн0ситъ бlг0е: и3 ѕлhй человёкъ t ѕлaгw сокр0вища сeрдца своегw2 и3зн0ситъ ѕл0е: t и3збhтка бо сeрдца глаг0лютъ ўстA є3гw2.
45
Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре, а зла людина з лихого скарбу серця свого виносить зле: бо з повноти серця промовляють уста її.
46
(За? к7}.) Чт0 же мS зоветE: гDи, гDи, и3 не творитE, ±же гlю;
46
Чому ж ви Мене кличете: Господи! Господи! — а не робите того, що Я кажу?
Всякий, хто приходить до Мене та слухає слова Мої і виконує їх, — скажу вам, до кого подібний.
48
под0бенъ є4сть человёку зи1ждущу хрaмину, и4же и3скопA и3 ўглуби2, и3 положи2 њсновaніе на кaмени: наводнeнію же бhвшу, припадE рэкA ко хрaминэ т0й, и3 не м0же поколебaти є3S: њснованa бо бЁ на кaмени.
48
Він подібний до людини, яка, будуючи дім, вкопала, заглибила і поклала основу на камені; коли ж сталася повінь і вода підступила до того дому, то не могла його зрушити, бо він був збудований на камені.
49
Слhшавый же и3 не сотвори1вый под0бенъ є4сть человёку создaвшему хрaмину на земли2 без8 њсновaніz: къ нeйже припадE рэкA, и3 ѓбіе падeсz, и3 бhсть разрушeніе хрaмины тоS вeліе.
49
А хто слухає і не виконує, той подібний до людини, яка збудувала дім на землі без основи, то як тільки ринула на нього вода, він зараз же розвалився; і руйнування дому того було велике.
У одного сотника був хворий при смерті слуга, яким той дорожив.
3
Слhшавъ же њ ї}сэ, послA къ немY стaрцы їудє1йскіz, молS є3го2, ћкw да пришeдъ сп7сeтъ рабA є3гw2.
3
Почувши про Ісуса, він послав до Нього старійшин юдейських просити Його, щоб прийшов зцілити слугу його.
4
Nни1 же пришeдше ко ї}сови, молsху є3го2 т0щно, глаг0люще, ћкw дост0инъ є4сть, є3мyже дaси сіE:
4
І вони, прийшовши до Ісуса, щиро благали Його, кажучи: він достойний, щоб Ти зробив для нього це,
5
лю1битъ бо kзhкъ нaшъ, и3 с0нмище т0й создA нaмъ.
5
бо любить народ наш і збудував нам синагогу.
6
Ї}съ же и3дsше съ ни1ми. И# ўжE є3мY не далeче сyщу t хрaмины, послA къ немY с0тникъ дрyги, глаг0лz є3мY: гDи, не дви1жисz: нёсмь бо дост0инъ, да под8 кр0въ м0й вни1деши:
6
Ісус пішов з ними. І коли Він був уже недалеко від дому, сотник послав до Нього друзів сказати Йому: Господи, не трудися, бо я недостойний, щоб Ти під дах мій увійшов.
7
тёмже ни себE дост0йна сотвори1хъ пріити2 къ тебЁ: но рцы2 сл0во, и3 и3сцэлёетъ џтрокъ м0й:
7
Тому і самого себе не вважаю я достойним прийти до Тебе; але скажи тільки слово, і одужає слуга мій.
І сказав їм Ісус у відповідь: підіть, розкажіть Іоанові, що ви бачили і чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві воскресають, убогі благовістять.
23
и3 блажeнъ є4сть, и4же ѓще не соблазни1тсz њ мнЁ.
23
І блаженний той, хто не спокуситься через Мене!
24
Tшeдшема же ўченик0ма їwaнновома, начaтъ глаг0лати къ нар0дwмъ њ їwaннэ: чесw2 и3зыд0сте въ пустhню ви1дэти, тр0сть ли вётромъ колeблему;
24
А як одійшли учні Іоана, Він почав говорити народові про Іоана: на що ходили ви дивитися в пустелю? Чи на тростину, що вітер колише?
25
Но чесw2 и3зыд0сте ви1дэти; человёка ли въ м‰гки ри6зы њдёzна; СE, и5же во nдeжди слaвнэй и3 пи1щи сyщіи, во цaрствіи [во дв0рэхъ цaрскихъ] сyть.
25
На кого ходили дивитися? Чи на людину, одягнену в м’який одяг? Але ті, що одягаються пишно та живуть у розкошах, знаходяться в царських палатах.
Тоді Господь сказав: кому уподібню людей роду цього і до кого вони подібні?
32
Под0бни сyть џтрочищємъ сэдsщымъ на т0ржищихъ и3 приглашaющымъ дрyгъ дрyга, и3 глаг0лющымъ: пискaхомъ вaмъ, и3 не плzсaсте: рыдaхомъ вaмъ, и3 не плaкасте.
32
Вони подібні до дітей, що сидять на торжищах і кличуть одне одного й кажуть: ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, а ви не плакали.
33
Пріи1де бо їwaннъ кrти1тель ни хлёба kдhй, ни вінA піS, и3 глаг0лете: бёсz и4мать.
33
Бо прийшов Іоан Хреститель, який ні хліба не їсть, ні вина не п’є, і говорите: він біса має.
і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слізьми і обтирати волоссям голови своєї, цілувала ноги Його і мастила миром.
39
Ви1дэвъ же фарісeй воззвaвый є3го2, речE въ себЁ, глаг0лz сeй ѓще бы бhлъ прbр0къ, вёдэлъ бы кто2 и3 каковA женA прикасaетсz є3мY: ћкw грёшница є4сть.
39
Фарисей же, що запросив Його, побачивши це, сказав сам собі: якби Він був пророком, то знав би, хто і яка жінка доторкається до Нього, бо вона грішниця.
Звернувшись до нього, Ісус сказав: Симоне, Я маю тобі дещо сказати. Він же говорить: кажи, Вчителю.
41
Ї}съ же речE: двA должник† бёста заимодaвцу нёкоему: є3ди1нъ бЁ д0лженъ пzтію1сwтъ дин†ріи, другjй же пzтію1десzтъ:
41
Ісус сказав: у одного лихваря було два боржники, один винен був п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят.
42
не и3мyщема же и4ма воздaти, nбёма tдA [њстaви]. Кот0рый u5бо є3ю2, рцы2, пaче возлю1битъ є3го2;
42
Коли ж вони не мали чим віддати, він простив обом. Скажи ж, котрий з них більше полюбить його?
43
Tвэщaвъ же сjмwнъ речE: мню2, ћкw є3мyже вsщше tдA [њстaви]. Џнъ же речE є3мY: прaвw суди1лъ є3си2.
43
У відповідь Симон сказав: думаю, що той, якому більше простив. Він сказав: правильно ти розсудив.
44
И# њбрaщьсz къ женЁ, сjмwнови речE: ви1диши ли сію2 женY; Внид0хъ въ д0мъ тв0й, воды2 на н0зэ мои2 не дaлъ є3си2: сіs же слезaми њбліS ми2 н0зэ и3 власы6 главы2 своеS њтрE.
44
І, обернувшись до жінки, сказав Симонові: чи бачиш цю жінку? Я прийшов у дім твій, і ти не дав Мені води на ноги, вона ж слізьми обливала ноги Мої і волоссям голови своєї обтерла.
45
Лобзaніz ми2 не дaлъ є3си2: сіs же, tнeлиже внид0хъ, не престA њблобызaющи ми2 н0зэ.
45
Ти цілування не дав Мені, а вона, відколи Я прийшов, не перестає цілувати ноги Мої.
46
Мaсломъ главы2 моеS не помaзалъ є3си2: сіs же мЂромъ помaза ми2 н0зэ.
46
Ти оливою не помастив голови Моєї, вона ж миром намастила ноги Мої.
А те, що впало в добру землю, це ті, які добрим і щирим серцем почуте слово бережуть і приносять плід у терпінні. Сказавши це, Він виголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає.
16
(За? lѕ7.) Никт0же (u5бо) свэти1лника вжeгъ, покрывaетъ є3го2 сосyдомъ, и3ли2 под8 џдръ подлагaетъ: но на свёщникъ возлагaетъ, да входsщіи ви1дzтъ свётъ.
16
Ніхто, засвітивши світильник, не покриває його посудиною або не ставить під ліжко, а ставить на свічник, щоб ті, що входять, бачили світло.
17
Нёсть бо тaйно, є4же не ћвлено бyдетъ: нижE ўтаeно, є4же не познaетсz и3 въ kвлeніе пріи1детъ.
17
Бо немає нічого таємного, що не стало б явним, ні прихованого, що не стало б відомим і не відкрилося б.
18
Блюди1тесz u5бо, кaкw слhшите: и4же бо и4мать, дaстсz є3мY: и3 и4же ѓще не и4мать, и3 є4же мни1тсz и3мёz, в0зметсz t негw2.
18
Отже, пильнуйте, як слухаєте: бо хто має, тому дасться, а хто не має, у того відбереться і те, що він думає мати.
19
Пріид0ша же къ немY м™и и3 брaтіz є3гw2, и3 не можaху бесёдовати къ немY нар0да рaди.
19
Прийшли до Нього Мати і брати Його, і не могли доступитися до Нього через народ.
І, приступивши, вони розбудили Його, кажучи: Наставнику! Наставнику, гинемо! Він же, вставши, заборонив вітрові і хвилям; і вони уляглись, і настала тиша.
25
Речe же и5мъ: гдЁ є4сть вёра вaша; Ўбоsвшесz же чуди1шасz, глаг0люще дрyгъ ко дрyгу: кто2 u5бо сeй є4сть, ћкw и3 вётрwмъ повелэвaетъ и3 водЁ, и3 послyшаютъ є3гw2;
25
Тоді Він сказав їм: де віра ваша? Вони ж у страху і здивуванні говорили один одному: Хто ж Цей, що й вітрам і воді наказує, і слухаються Його?
І припливли в землю Гадаринську, що навпроти Галилеї.
27
И#зшeдшу же є3мY на зeмлю, срёте є3го2 мyжъ нёкій t грaда, и4же и3мsше бёсы t лётъ мн0гихъ, и3 въ ри1зу не њблачaшесz, и3 во хрaмэ не живsше, но во гробёхъ.
27
Коли ж Він зійшов на берег, зустрів Його один чоловік з міста, що упродовж багатьох років мав бісів, і не вдягався в одяг, і жив не в домі, а в гробах.
Побачивши ж Ісуса, він закричав, припав до Нього і гучним голосом сказав: що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Благаю Тебе, не муч мене!
29
Повелё бо дyхови нечи1стому и3зhти t человёка: t мн0гихъ бо лётъ восхищaше є3го2: и3 вsзаху є3го2 ќзы (желBзны) и3 п{ты, стрегyще є3го2: и3 растерзaz ќзы, гони1мь бывaше бёсомъ сквозЁ пусты6ни.
29
Бо Ісус повелів нечистому духові вийти з цього чоловіка, тому що він багато років мучив його; і в’язали його ланцюгами залізними і путами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, і гнав його біс у пустелю.
30
Вопроси1 же є3го2 ї}съ, глаг0лz: что2 ти2 є4сть и4мz; Џнъ же речE: легеHнъ: ћкw бёси мн0зи внид0ша в0нь.
30
Ісус запитав його: як твоє ім’я? Він же сказав: легіон, — бо багато бісів увійшло в нього.
31
И# молsху є3го2, да не повели1тъ и5мъ въ бeздну и3ти2.
31
І вони благали Ісуса, щоб не повелів їм іти в безодню.
Тут же на горі паслося велике стадо свиней. І біси благали Його, щоб дозволив їм увійти в них, і повелів їм.
33
И#зшeдше же бёси t человёка, внид0ша во свині‰: и3 ўстреми1сz стaдо по брeгу въ є4зеро, и3 и3стопE.
33
Біси, вийшовши з чоловіка, увійшли в свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро, і потонуло.
34
Ви1дэвше же пасyщіи бhвшее, бэжaша, и3 возвэсти1ша во грaдэ и3 въ сeлэхъ.
34
Пастухи, побачивши, що сталося, побігли і розповіли в місті і по селах.
35
И#зыд0ша же ви1дэти бhвшее: и3 пріид0ша ко ї}сови и3 њбрэт0ша человёка сэдsща, и3з8 негHже бёси и3зыд0ша, њболчeна и3 смhслzща, при ногY ї}сwву: и3 ўбоsшасz.
35
І вийшли побачити, що сталось; і, прийшовши до Ісуса, знайшли чоловіка, з якого вийшли біси, одягненого і при своєму розумі, котрий сидів біля ніг Ісусових, і вжахнулися.
36
Возвэсти1ша же и5мъ ви1дэвшіи, кaкw спасeсz бэсновaвыйсz.
36
А ті, що бачили, розповіли їм, як зцілився біснуватий.
І сказав Ісус: хто доторкнувся до Мене? Коли ж усі відмовлялися, Петро і ті, що були з Ним, сказали: Наставнику, народ оточує Тебе і тисне, — а Ти говориш: хто доторкнувся до Мене?
46
Ї}съ же речE: прикоснyсz мнЁ нёкто: ѓзъ бо чyхъ си1лу и3зшeдшую и3з8 менє2.
46
Ісус же сказав: хтось доторкнувся до Мене, бо Я відчув, як сила вийшла з Мене.
Жінка, побачивши, що вона не втаїлася, тремтячи, підійшла і, впавши перед Ним, розповіла Йому перед усім народом, з якої причини доторкнулася до Нього і як раптом зцілилася.
Апостоли, повернувшись, розповіли Йому, що вони зробили. І Він, взявши їх з Собою, відійшов осібно в безлюдне місце біля міста, що зветься Вифсаїда.
11
Нар0ди же разумёвше, по нeмъ и3д0ша: и3 пріeмъ и5хъ, гlаше и5мъ њ цrтвіи б9іи и3 трeбующыz и3сцэлeніz цэлsше.
11
Але люди, довідавшись, пішли за Ним; і Він, прийнявши їх, говорив їм про Царство Боже і зціляв тих, хто потребував зцілення.
12
Дeнь же начaтъ прекланsтисz. (За? м7в7.) Пристyпльше же nбанaдесzте рек0ша є3мY: tпусти2 нар0дъ, да шeдше во њкрє1стныz вє1си и3 сeла витaютъ и3 њбрsщутъ брaшно: ћкw здЁ въ пyстэ мёстэ є3смы2.
12
День же почав схилятись. І приступивши до Нього, дванадцять сказали Йому: відпусти людей, щоб вони пішли в навколишні села і селища ночувати і знайти їжу, бо ми тут у безлюдному місці.
13
Речe же къ ни6мъ: дади1те и5мъ вы2 ћсти. Nни1 же рёша: нёсть ў нaсъ вsщше, т0кмw пsть хлBбъ и3 ры6бэ двЁ, ѓще u5бо не шeдше мы2 кyпимъ во вс‰ лю1ди сі‰ бр†шна.
13
А Він сказав їм: ви дайте їм їсти. Вони сказали: нема в нас нічого, крім п’яти хлібів та двох рибин; хіба піти нам та купити їжі для всіх цих людей?
14
Бёху бо мужeй ћкw пsть тhсzщъ. Речe же ко ўчн7кHмъ свои6мъ: посади1те и5хъ на к{пы по пzти1десzтъ.
14
Бо їх було близько п’яти тисяч мужів. Але Він сказав ученикам Своїм: розсадіть їх рядами по п’ятдесят.
15
И# сотвори1ша тaкw и3 посади1ша и5хъ вс‰.
15
І зробили так, і розсадили всіх.
16
Пріи1мъ же пsть хлBбъ и3 џбэ ры6бэ, воззрёвъ на нeбо, блгcви2 и5хъ, и3 преломи2, и3 даsше ўчн7кHмъ предложи1ти нар0ду.
16
Він же, узявши п’ять хлібів і дві рибини і поглянувши на небо, благословив їх, переломив і дав ученикам, щоб роздали народові.
сказавши, що Синові Людському належить багато постраждати, бути зневаженим старійшинами, первосвящениками і книжниками, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.
23
(За? м7д7.) Гlаше же ко всBмъ: ѓще кто2 х0щетъ по мнЁ и3ти2, да tвeржетсz себє2, и3 в0зметъ крeстъ св0й, и3 послёдуетъ ми2.
23
До всіх же сказав: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, візьме хрест свій та йде за Мною.
Коли вони відійшли від Нього, Петро сказав Ісусові: Наставнику, добре нам тут бути; поставимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі, — не знаючи сам, що говорить.
34
Сe же є3мY глаг0лющу, бhсть w4блакъ, и3 њсэни2 и5хъ: ўбоsшасz же, вшeдше во w4блакъ.
34
Коли ж він це говорив, з’явилася хмара і покрила їх, і вони злякались, як увійшли в хмару.
і сказав їм: хто прийме оце дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; і хто приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене; бо хто найменший між вами, той є великий.
Горе тобі, Хоразине, горе тобі, Вифсаїдо, бо якби у Тирі та Сидоні сталися ті чудеса, які були у вас, то давно б вони, сидячи у веретищі й попелі, покаялися.
14
nбaче тЂру и3 сідHну tрaднэе бyдетъ на судЁ, нeже вaма.
14
Однак Тиру і Сидону відрадніше буде на суді, ніж вам.
15
И# ты2, капернаyме, и4же до небeсъ вознесhйсz, до ѓда низведeшисz.
15
І ти, Капернауме, що піднісся до неба, до пекла зійдеш.
У той час зрадів духом Ісус і сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що Ти утаїв це від премудрих та розумних і відкрив те дітям. Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління.
І, звернувшись до учеників, сказав: усе передав Мені Отець Мій; і ніхто не знає, хто є Син, тільки Отець; і хто є Отець, знає тільки Син і той, кому Син хоче відкрити.
Він сказав у відповідь: люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого — як самого себе.
Ісус сказав йому: правильно ти відповідав; так роби — і будеш жити.
29
Џнъ же хотS њправди1тисz сaмъ, речE ко ї}су: и3 кто2 є4сть бли1жній м0й;
29
Він же, бажаючи виправдати себе, сказав Ісусові: а хто ж мій ближній?
30
Tвэщaвъ же ї}съ речE: человёкъ нёкій схождaше t їеrли1ма во їеріхHнъ, и3 въ разб0йники впадE, и5же совлeкше є3го2, и3 ћзвы возл0жше tид0ша, њстaвльше є3двA жи1ва сyща.
30
На це Ісус сказав: один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона і потрапив до рук розбійників, які зняли з нього одяг, поранили його і відійшли, залишивши його ледве живого.
31
По слyчаю же свzщeнникъ нёкій схождaше путeмъ тёмъ, и3 ви1дэвъ є3го2, мимои1де.
31
Випадково один священик проходив тією дорогою і, побачивши його, пройшов мимо.
32
Тaкожде же и3 леvjтъ, бhвъ на т0мъ мёстэ, пришeдъ и3 ви1дэвъ, мимои1де.
32
Так само і левит, що був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо.
а на другий день, відходячи, вийняв два динарії, дав господареві заїжджого двору і сказав йому: подбай про нього; і якщо витратиш на нього більше, я, коли повертатимусь, віддам тобі.
У неї була сестра, що звалася Марією, котра сіла біля ніг Ісуса і слухала слово Його.
40
Мaрfа же м0лвzше њ мн0зэ слyжбэ, стaвши же речE: гDи, не брежeши ли, ћкw сестрA моS є3ди1ну мS њстaви служи1ти; рцы2 u5бо є4й, да ми2 пом0жетъ.
40
Марфа ж клопоталася про велике частування і, підійшовши, сказала: Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя покинула мене одну слугувати? Скажи їй, щоб допомогла мені.
І сталося, коли в одному місці Він молився і перестав, один з учеників Його сказав Йому: Господи! Навчи нас молитися, як і Іоан навчив учнів своїх.
2
Речe же и5мъ: є3гдA м0литесz, глаг0лите: џ§е нaшъ, и4же на нб7сёхъ, да свzти1тсz и4мz твоE: да пріи1детъ цrтвіе твоE: да бyдетъ в0лz твоS, ћкw на нб7си2, и3 на земли2:
2
Він сказав їм: коли молитесь, говоріть: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.
3
хлёбъ нaшъ насyщный подавaй нaмъ на всsкъ дeнь:
3
Хліб наш насущний дай нам сьогодні;
4
и3 њстaви нaмъ грэхи2 нaшz, и4бо и3 сaми њставлsемъ всsкому должникY нaшему: и3 не введи2 нaсъ во и3скушeніе, но и3збaви нaсъ t лукaвагw.
4
і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.
Коли ж багато народу стало збиратися, Він почав говорити: рід цей лукавий — він знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка.
Цариця південна постане на суд з людьми роду цього і осудить їх, бо вона від краю землі прийшла послухати мудрість Соломонову; а ось тут Більший від Соломона.
Краще подавайте милостиню з того, що маєте, тоді все буде у вас чисте.
42
(За? …№.) Но г0ре вaмъ фарісewмъ, ћкw њдесsтствуете t мsтвы и3 пигaна и3 всsкагw ѕeліz, и3 мимох0дите сyдъ и3 люб0вь б9ію: сі‰ подобaше сотвори1ти, и3 џнэхъ не њставлsти.
42
Але горе вам, фарисеям, що даєте десяту частину з м’яти, рути і з усякого зілля, а не дбаєте про суд і любов Божу: і це належить робити, і того не залишати.
43
Г0ре вaмъ фарісewмъ, ћкw лю1бите предсэд†ніz на с0нмищехъ и3 цэлов†ніz на т0ржищихъ.
43
Горе вам, фарисеям, що любите перші місця в синагогах і привітання на торжищах.
Тим часом, коли зібралися тисячі народу, так що тиснули один одного, Він почав говорити, передусім ученикам Своїм: бережіться закваски фарисейської, яка є лицемірство.
2
(За? …G.) Ничт0же бо покровeно є4сть, є4же не tкрhетсz, и3 тaйно, є4же не ўразумёетсz:
2
Немає нічого прихованого, що не відкрилося б, і таємного, про що б не дізналися.
3
занE, є3ли6ка во тмЁ рёсте, во свётэ ўслhшатсz: и3 є4же ко ќху глаг0ласте во хрaмэхъ, проповёстсz на кр0вэхъ.
3
Тому те, що ви сказали у пітьмі, почується при світлі; і що говорили на вухо в домах, те буде проголошене на покрівлях.
4
Гlю же вaмъ другHмъ свои6мъ: не ўб0йтесz t ўбивaющихъ тёло и3 пот0мъ не м0гущихъ ли1шше что2 сотвори1ти:
4
Кажу ж вам, друзям Моїм: не бійтеся тих, що вбивають тіло і потім нічого більше зробити не можуть,
5
сказyю же вaмъ, когw2 ўб0йтесz: ўб0йтесz и3мyщагw влaсть по ўбіeніи воврещи2 въ дeбрь џгненную: є4й, гlю вaмъ, тогw2 ўб0йтесz.
5
але скажу вам, кого боятися: бійтеся того, хто має владу після вбиття вкинути в геєну вогненну; так, кажу вам, того бійтеся.
6
Не пsть ли пти1цъ цэни1тсz пёнzзема двэмA, и3 ни є3ди1на t ни1хъ нёсть забвeна пред8 бGомъ.
6
Чи не п’ять малих птахів продаються за два асарія? І жоден з них не забутий Богом.
7
Но и3 влaси главы2 вaшеz вси2 и3зочтeни сyть. Не ўб0йтесz u5бо: мн0зэхъ пти1цъ ќнши є3стE вы2.
7
А у вас і волосся на голові все перелічене. Отже, не бійтеся; ви дорожчі за багатьох малих птахів.
Не бійся, мале стадо! Бо Отець ваш благозволив дати вам Царство.
33
Продади1те и3мёніz в†ша и3 дади1те ми1лостыню. Сотвори1те себЁ влаг†лища неветш†юща, сокр0вище неwскудёемо на нб7сёхъ, и3дёже тaть не приближaетсz, ни м0ль растлэвaетъ.
33
Продайте майно ваше і роздайте милостиню. Зробіть собі гамани, що не старіють, і скарб, що не зменшується на небесах, куди злодій не наближається і де міль не точить.
34
И#дёже бо сокр0вище вaше, тY и3 сeрдце вaше бyдетъ.
34
Бо де скарб ваш, там і серце ваше буде.
35
Да бyдутъ чрeсла в†ша препо‰сана, и3 свэти1лницы горsщіи:
35
Нехай будуть стегна ваші підперезані і світильники засвічені.
36
и3 вы2 под0бни человёкwмъ чaющымъ г0спода своегw2, когдA возврати1тсz t брaка, да пришeдшу и3 толкнyвшу, ѓбіе tвeрзутъ є3мY.
36
І ви будьте подібні до людей, які чекають повернення господаря свого з весілля, щоб, коли прийде і постукає, негайно відчинити йому.
Блаженні ті раби, господар яких, прийшовши, знайде, що пильнують вони. Істинно говорю вам, що він підпережеться і посадить їх та, підійшовши, послужить їм.
то прийде господар раба того у день, коли він не сподівається, і в годину, якої не відає, і розітне його, і визначить йому долю з невірними.
47
Т0й же рaбъ вёдэвый в0лю господи1на своегw2, и3 не ўгот0вавъ, ни сотвори1въ по в0ли є3гw2, біeнъ бyдетъ мн0гw:
47
Раб же той, який знав волю господаря свого, та не був готовий і не робив за волею його, буде багато битий.
48
невёдэвый же, сотвори1въ же достHйнаz рaнамъ, біeнъ бyдетъ мaлw. (За? …f7.) Всsкому же, є3мyже дано2 бyдетъ мн0гw, мн0гw взhщетсz t негw2: и3 є3мyже предaша мн0жайше, мн0жайше пр0сzтъ [и3стsжутъ] t негw2.
48
А той, хто не знав і зробив щось гідне покарання, буде битий менше. Від усякого, кому дано багато, багато й вимагається, і кому багато довірено, з того більше й спитають.
І коли віє південний вітер, говорите: спека буде, і буває.
56
Лицемёри, лицE нeбу и3 земли2 вёсте и3скушaти: врeмене же сегw2 кaкw не и3скушaете;
56
Лицеміри! Лице неба і землі розпізнавати умієте; як же час цей не розпізнаєте?
57
Чт0 же и3 њ себЁ не сyдите прaведное;
57
Чому ж ви і по собі не судите, що є справедливе?
58
Е#гдa бо грzдeши съ сопeрникомъ твои1мъ ко кнsзю, на пути2 дaждь дёланіе [потщи1сz] и3збhти t негw2: да не кaкw привлечeтъ тебE къ судіи2, и3 судіS тS предaстъ слузЁ, и3 слугA всади1тъ тS въ темни1цу:
58
Коли ти йдеш з супротивником своїм до правителя, то дорогою подбай, щоб звільнитися від нього, щоб він не притяг тебе до судді, а суддя не віддав тебе слузі, а слуга не посадив би тебе до в’язниці.
59
гlю тебЁ: не и3зhдеши tтyду, д0ндеже и3 послёднюю мёдницу воздaси.
59
Кажу тобі: не вийдеш звідти, аж поки не віддаси й останнього гроша.
При цьому начальник синагоги, обурюючись, що Ісус зцілив її в суботу, сказав народові: є шість днів, в які дозволено робити; в ті і приходьте зцілятися, а не в день суботній.
15
Tвэщa (же) u5бо є3мY гDь и3 речE: лицемёре, к0ждо вaсъ въ суббHту не tрэшaетъ ли своего2 волA и3ли2 nслA t ћслій, и3 вeдъ напаsетъ,
15
Господь сказав йому у відповідь: лицеміре, чи не відв’язує кожний з вас у суботу вола свого або осла від ясел і не веде напувати?
16
сію1 же дщeрь ґвраaмлю сyщу, ю4же свzзA сатанA сE nсмоенaдесzте лёто, не дост0zше ли разрэши1тисz є4й t ю4зы сеS въ дeнь суббHтный;
16
А цю дочку Авраамову, яку зв’язав сатана ось уже вісімнадцятий рік, чи не належало визволити від цих пут у день суботній?
Воно подібне до зерна гірчичного, яке чоловік взяв і посадив у своєму саду; і виросло, і стало великим деревом, і птахи небесні оселилися у гілках його.
Коли Господар дому встане і зачинить двері, тоді ви, стоячи зовні, почнете стукати у двері і говорити: Господи! Господи! Відчини нам. А Він скаже вам у відповідь: не знаю вас, звідки ви.
Єрусалиме, Єрусалиме, що вбивав пророків і камінням побив посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах пташенят своїх під крила, і ви не захотіли!
35
СE њставлsетсz вaмъ д0мъ вaшъ пyстъ. Глаг0лю же вaмъ, ћкw не и4мате менE ви1дэти, д0ндеже пріи1детъ, є3гдA речeте: блгcвeнъ грzдhй во и4мz гDне.
35
Ось залишається вам дім ваш порожнім. Кажу ж вам, що ви не побачите Мене, доки не прийде час, коли скажете: благословенний, Хто гряде в ім’я Господнє!
і щоб той, хто запросив тебе і його, підійшовши, не сказав тобі, щоб поступився цьому місцем, і тоді доведеться тобі з соромом зайняти останнє місце.
10
Но є3гдA звaнъ бyдеши, шeдъ сsди на послёднемъ мёстэ, да є3гдA пріи1детъ звaвый тS, речeтъ ти2: дрyже, посsди вhше: тогдA бyдетъ ти2 слaва пред8 звaнными съ тоб0ю.
10
Але коли будеш запрошений, то, прийшовши, сідай на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшовши, сказав тобі: друже, пересядь вище. Тоді буде тобі честь перед тими, хто сидить з тобою.
Бо всякий, хто підноситься, буде принижений, а хто принижує себе, піднесеться.
12
(За? о7е7.) Гlаше же и3 ко звaвшему є3го2: є3гдA сотвори1ши њбёдъ и3ли2 вeчерю, не зови2 другHвъ твои1хъ, ни брaтіи твоеS, ни срHдникъ твои1хъ, ни сосBдъ богaтыхъ: є3дA когдA и3 тjи тS тaкожде воззовyтъ, и3 бyдетъ ти2 воздаsніе.
12
Сказав же і тому, хто запросив Його: коли справляєш обід або вечерю, не клич друзів твоїх, ні братів твоїх, ні родичів твоїх, ні сусідів багатих, щоб і вони тебе колись не запросили і не одержав ти відплати.
13
Но є3гдA твори1ши пи1ръ, зови2 ни1щыz, маломHщныz, хромы6z, слэпы6z:
13
Але, коли справляєш званий обід, клич убогих, калік, кривих, сліпих,
14
и3 блажeнъ бyдеши, ћкw не и4мутъ ти2 что2 воздaти: воздaстъ же ти2 сS въ воскрешeніе прaведныхъ.
14
і блаженний будеш, бо вони не мають чим віддати тобі; віддасться ж тобі у воскресіння праведних.
15
Слhшавъ же нёкій t возлежaщихъ съ ни1мъ сі‰, речE є3мY: блажeнъ, и4же снёсть њбёдъ въ цrтвіи б9іи.
15
Почувши це, один з тих, що возлежали з Ним, сказав Йому: блаженний, хто споживатиме хліб у Царстві Божому!
І, повернувшись, раб той розповів про це господареві своєму. Тоді, розгнівавшись, господар сказав рабові своєму: піди швидше на вулиці й провулки міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих і кривих.
З Ним ішло багато народу, і, обернувшись, Він сказав їм:
26
ѓще кто2 грzдeтъ ко мнЁ, и3 не возненави1дитъ nтцA своего2 и3 мaтерь, и3 женY, и3 ч†дъ, и3 брaтію, и3 сeстръ, є3щe же и3 дyшу свою2, не м0жетъ м0й бhти ўчени1къ:
26
коли хто приходить до Мене і не зненавидить батька свого і матері, жінки і дітей, братів і сестер, та ще й життя свого, той не може бути Моїм учеником.
27
и3 и4же не н0ситъ крестA своегw2 и3 в8слёдъ менє2 грzдeтъ, не м0жетъ м0й бhти ўчени1къ.
27
І хто не несе хрест свій і не йде слідом за Мною, той не може бути Моїм учеником.
28
Кт0 бо t вaсъ, хотsй ст0лпъ создaти, не прeжде ли сёдъ расчтeтъ и3мёніе, ѓще и4мать, є4же є4сть на совершeніе,
28
Бо хто з вас, бажаючи будувати башту, не сяде спершу і не обчислить витрат, чи вистачить у нього коштів, щоб закінчити?
29
да не, когдA положи1тъ њсновaніе и3 не возм0жетъ соверши1ти, вси2 ви1дzщіи начнyтъ ругaтисz є3мY,
29
Щоб, коли закладе основу і не зможе закінчити, усі, хто побачить, не почали сміятися з нього,
30
глаг0люще, ћкw сeй человёкъ начaтъ здaти и3 не м0же соверши1ти.
30
кажучи: як цей чоловік почав будувати, та не зміг закінчити.
31
И#ли2 кjй цaрь и3дhй ко и3н0му царю2 сни1тисz съ ни1мъ на брaнь, не сёдъ ли прeжде совэщавaетъ, ѓще си1ленъ є4сть срёсти съ десzтію2 тhсzщъ грzдyщаго со двэмaдесzтма тhсzщама нaнь;
31
Або який цар, ідучи на війну проти іншого царя, не сяде і не порадиться спершу, чи під силу йому з десятьма тисячами встояти проти того, хто йде на нього з двадцятьма тисячами?
32
Ѓще ли же ни2, є3щE далeче є3мY сyщу, молeніе послaвъ м0литсz њ смирeніи.
32
Якщо ж ні, то поки той ще далеко, він пошле до нього посольство просити про мир.
33
Тaкw u5бо всsкъ t вaсъ, и4же не tречeтсz всегw2 своегw2 и3мёніz, не м0жетъ бhти м0й ўчени1къ.
33
Так і кожний з вас, хто не зречеться усього свого майна, не може бути Моїм учеником.
34
Добро2 є4сть с0ль: ѓще же с0ль њбуsетъ, чи1мъ њсоли1тсz;
34
Сіль — добра річ; але якщо сіль утратить силу, то чим осолиться?
35
Ни въ зeмлю, ни въ гн0й потрeбна є4сть: в0нъ и3зсhплютъ ю5. И#мёzй ќшы слhшати, да слhшитъ.
35
Ні в землю, ні на гній не придатна; геть висипають її. Хто має вуха слухати, нехай слухає!
Той же сказав йому: брат твій прийшов; і батько твій заколов відгодоване теля, бо прийняв його здоровим.
28
Разгнёвасz же, и3 не хотsше вни1ти. Nтeцъ же є3гw2 и3зшeдъ молsше є3го2.
28
Він розгнівався і не схотів увійти. Батько ж його, вийшовши, кликав його.
29
Џнъ же tвэщaвъ речE nтцY: сE толи1кw лётъ раб0таю тебЁ, и3 николи1же зaпwвэди тво‰ преступи1хъ, и3 мнЁ николи1же дaлъ є3си2 козлsте, да со др{ги свои1ми возвесели1лсz бhхъ:
29
Але він сказав у відповідь батькові: ось я стільки років служу тобі і ніколи заповіді твоєї не переступав, але ти ніколи не дав мені й козляти, щоб мені повеселитися з друзями моїми.
І якщо в чужому не були вірні, ваше хто вам дасть?
13
Никjй же рaбъ м0жетъ двэмA господи1нома раб0тати: и4бо и3ли2 є3ди1наго возненави1дитъ, ґ другaго возлю1битъ: и3ли2 є3ди1нагw держи1тсz, њ друзёмъ же нерадёти нaчнетъ: не м0жете бGу раб0тати и3 мамHнэ.
13
Ніякий слуга не може служити двом господарям, бо або одного зненавидить, а другого полюбить, або до одного виявлятиме прихильність, а другого занедбає. Не можете служити Богові і мамоні*.
14
Слhшаху же сі‰ вс‰ и3 фарісeє, сребролю1бцы сyще, ругaхусz є3мY.
14
Чули все це і фарисеї, що були сріблолюбцями, і глузували з Нього.
І, голосно закричавши, сказав: отче Аврааме, змилосердься наді мною і пошли Лазаря, нехай умочить кінець пальця свого у воду та прохолодить язик мій, бо я мучусь у полум’ї цьому.
25
Речe же ґвраaмъ: чaдо, помzни2, ћкw воспріsлъ є3си2 благ†z тво‰ въ животЁ твоeмъ, и3 лaзарь тaкожде ѕл†z: нн7э же здЁ ўтэшaетсz, тh же стрaждеши:
25
Але Авраам сказав: чадо! Згадай, що ти одержав уже блага твої за життя твого, а Лазар — тільки зло; отже, тепер він тут тішиться, а ти страждаєш.
26
и3 над8 всёми си1ми междY нaми и3 вaми пр0пасть вели1ка ўтверди1сz, ћкw да хотsщіи прейти2 tсю1ду къ вaмъ не возм0гутъ, ни и5же tтyду, къ нaмъ прех0дzтъ.
26
І, крім усього того, між нами і вами утверджена велика безодня, так що ті, які хочуть перейти звідси до вас, не зможуть, так само звідти до нас не переходять.
Він сказав їм: істинно говорю вам, що немає нікого, хто покинув би дім, або батьків, або братів, або сестер, або жінку, або дітей заради Царства Божого
30
и4же не пріи1метъ мн0жицею во врeмz сіE, и3 въ вёкъ грzдyщій жив0тъ вёчный.
30
і не одержав би значно більше в цей час, а у віці майбутньому — життя вічне.
і сказав: підіть до села, що перед вами; увійшовши в нього, знайдете осля прив’язане, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв’язавши його, приведіть.
Учителю, Мойсей написав нам: коли у кого помре брат, що мав жінку, і помре бездітним, то нехай брат його візьме жінку його, відродить потомство братові своєму.
Отже, Давид називає Його Господом; як же Він син йому?
45
(За? RG.) Слhшащымъ же всBмъ лю1демъ, речE ўчн7кHмъ свои6мъ:
45
І коли увесь народ слухав, Він сказав ученикам Своїм:
46
внемли1те себЁ t кни6жникъ, хотsщихъ ходи1ти во nдeждахъ, и3 лю1бzщихъ цэлов†ніz на т0ржищихъ и3 предсэд†ніz на с0нмищихъ, и3 преждевозлеж†ніz на вeчерzхъ:
46
стережіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі і люблять, щоб їх вітали на народних зібраннях, мати перші місця в синагогах і перші місця на вечерях,
І запитали Його: Учителю, коли ж це буде? І яке знамення, коли це має статися?
8
(За? Rе7.) Џнъ же речE: блюди1те, да не прельщeни бyдете: мн0зи бо пріи1дутъ во и4мz моE, глаг0люще, ћкw ѓзъ є4смь: и3 врeмz прибли1жисz. Не и3зhдите u5бо вослёдъ и4хъ.
8
Він сказав: стережіться, щоб вас не ввели в оману: бо багато прийде у Моє ім’я, кажучи, що це Я. І час цей наблизився. Отже, не йдіть слідом за ними.
9
Е#гдa же ўслhшите бр†ни и3 нестроє1ніz, не ўб0йтесz: подобaетъ бо си6мъ бhти прeжде: но не u5 ѓбіе кончи1на.
9
Коли ж почуєте про війни та розрухи, не жахайтеся: бо цьому належить бути раніш; але то ще не кінець.
10
ТогдA глаг0лаше и5мъ: востaнетъ бо kзhкъ на kзhкъ, и3 цaрство на цaрство:
10
Тоді сказав їм: постане народ на народ і царство на царство.
11
трyси же вели1цы по мёстwмъ, и3 глaди и3 п†губы бyдутъ, страхов†ніz же и3 знaмєніz вє1ліz съ небесE бyдутъ.
11
Будуть великі землетруси місцями, і голод, і пошесті; і жахливі та великі знамення з неба будуть.
12
(За? Rѕ7.) Прeжде же си1хъ всёхъ возложaтъ на вы2 рyки сво‰, и3 и3жденyтъ, предаю1ще на сHнмища и3 темни6цы, ведHмы къ царє1мъ и3 владhкамъ, и4мене моегw2 рaди:
12
А перед усім тим накладуть на вас руки і гнатимуть вас, видаючи в синагоги і у в’язниці, і поведуть перед царів і правителів за ім’я Моє.
13
прилучи1тсz же вaмъ во свидётелство.
13
І буде це вам на свідчення.
14
Положи1те u5бо на сердцaхъ вaшихъ, не прeжде поучaтисz tвэщавaти:
14
Отже, покладіть собі у серцях ваших не загадувати наперед, що відповідати,
15
ѓзъ бо дaмъ вaмъ ўстA и3 премyдрость, є4йже не возм0гутъ проти1витисz и3ли2 tвэщaти вси2 противлsющіисz вaмъ.
15
бо Я дам вам уста і премудрість, якій не зможуть противитися, ні суперечити всі супротивники ваші.
16
Прeдани же бyдете и3 роди1тєли и3 брaтіею и3 р0домъ и3 др{ги, и3 ўмертвsтъ t вaсъ:
16
І видаватимуть вас і батьки, і брати, і родичі, і друзі, і декого з вас умертвлять;
Г0ре же и3мyщымъ во ўтр0бэ и3 доsщымъ въ ты6z дни6: бyдетъ бо бэдA вeліz на земли2, и3 гнёвъ на лю1дехъ си1хъ,
23
Горе вагітним і тим, що годують грудьми, в ті дні: бо буде велика біда на землі і гнів на народ цей.
24
и3 падyтъ во џстріи мечA, и3 плэнeни бyдутъ во вс‰ kзhки: и3 їеrли1мъ бyдетъ попирaемь kзы6ки, д0ндеже скончaютсz временA kзы6къ.
24
І поляжуть від гострого меча, і відведені будуть у полон поміж усі народи; і Єрусалим буде потоптаний язичниками, аж доки не скінчаться часи язичників.
25
И# бyдутъ знaмєніz въ с0лнцэ и3 лунЁ и3 ѕвэздaхъ: и3 на земли2 тугA kзhкwмъ t нечazніz, шyма морскaгw и3 возмущeніz,
25
І будуть знамення на сонці, і місяці, і зірках, а на землі туга народів від раптового шуму морського і збурення.
26
и3здыхaющымъ человёкwмъ t стрaха и3 чazніz грzдyщихъ на вселeнную: си6лы бо небє1сныz подви1гнутсz.
26
Люди вмиратимуть від страху і чекання біди, що йде на всесвіт, бо сили небесні захитаються.
А Сам відійшов від них, як докинути каменем, і, ставши на коліна, молився,
42
глаг0лz: џ§е, ѓще в0лиши мимонести2 чaшу сію2 t менє2: nбaче не моS в0лz, но твоS да бyдетъ.
42
говорячи: Отче, о, коли б Ти благоволив пронести чашу цю мимо Мене! А втім, не Моя воля, а Твоя нехай буде!
43
Kви1сz же є3мY ѓгGлъ съ нб7сE, ўкрэплsz є3го2.
43
Явився ж Йому ангел з небес і укріплював Його.
44
И# бhвъ въ п0двизэ, прилёжнэе молsшесz: бhсть же п0тъ є3гw2 ћкw к†пли кр0ве кaплющыz на зeмлю.
44
І, перебуваючи в борінні, старанніше молився; і був піт Його як краплі крови, що падають на землю.
45
И# востaвъ t моли1твы (и3) пришeдъ ко ўчн7кHмъ, њбрёте и5хъ спsщихъ t печaли
45
Вставши від молитви, Він прийшов до учеників і знайшов, що вони спали від смутку,
46
и3 речE и5мъ: что2 спитE; востaвше моли1тесz, да не вни1дете въ напaсть.
46
і сказав їм: чого спите? Встаньте і моліться, щоб не ввійшли у спокусу.
47
Е#щe же є3мY глаг0лющу, сE нар0дъ, и3 нарицaемый їyда, є3ди1нъ t nбоюнaдесzте, и3дsше пред8 ни1ми, и3 приступи2 ко ї}сови цэловaти є3го2. Сіe бо бЁ знaменіе дaлъ и5мъ: є3г0же ѓще лобжY, т0й є4сть.
47
Коли Він ще говорив це, то ось з’явився народ, і званий Іудою, один з дванадцятьох, ішов попереду. І він приступив до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо такий знак він дав їм: Кого я поцілую, Той і є.
48
Ї}съ же речE є3мY: їyдо, лобзaніемъ ли сн7а чlвёческаго предаeши;
48
Ісус же сказав йому: Іудо! То ти поцілунком Сина Людського видаєш?!
І один з них вдарив слугу первосвященика і відсік йому праве вухо.
51
Tвэщaвъ же ї}съ речE: њстaвите до сегw2. И# коснyвсz ќха є3гw2, и3сцэли2 є3го2.
51
Озвався тоді Ісус і сказав: облиште, досить! І, доторкнувшись до його вуха, зцілив його.
52
Речe же ї}съ ко пришeдшымъ нaнь ґрхіерewмъ и3 воев0дамъ церкHвнымъ и3 стaрцємъ: ћкw на разб0йника ли и3зыд0сте со nрyжіемъ и3 дрек0льми ћти мS;
52
Сказав Ісус тим, що прийшли по Нього, — первосвященикам і начальникам храму та старійшинам: мов на розбійника, вийшли ви з мечами й киями, щоб узяти Мене!
53
по вс‰ дни6 сyщу ми2 съ вaми въ цeркви, не простр0сте руки2 на мS: но сE є4сть вaша годи1на и3 w4бласть тeмнаz.
53
Щодня бував Я з вами у храмі, і ви не здіймали рук на Мене; але тепер ваша година і влада темряви.
54
Е$мше же є3го2 вед0ша, и3 введ0ша є3го2 во дв0ръ ґрхіерeовъ. Пeтръ же вослёдъ и3дsше и3здалeча.
54
Узявши Його, повели і привели Його у двір первосвященика. Петро ж ішов слідом віддалік.
І почали звинувачувати Його, кажучи: ми знайшли Цього, Який розбещує народ наш і забороняє давати податок кесареві, називаючи Себе Христом Царем.
3
Пілaтъ же вопроси2 є3го2, глаг0лz: тh ли є3си2 цRь їудewмъ; Џнъ же tвэщaвъ речE є3мY: ты2 глаг0леши.
3
Пилат запитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти кажеш.
4
Пілaтъ же речE ко ґрхіерewмъ и3 нар0ду: ник0еzже њбрэтaю вины2 въ чlвёцэ сeмъ.
4
Пилат сказав первосвященикам і народові: ніякої провини я не знаходжу в Чоловікові Цьому.
5
Nни1 же крэплsхусz глаг0люще, ћкw развращaетъ лю1ди, ўчS по всeи їудeи, начeнъ t галілeи до здЁ.
5
Але вони наполягали, кажучи, що Він розбещує народ, навчаючи по всій Юдеї, починаючи від Галилеї і аж до цього місця.
6
Пілaтъ же слhшавъ галілeю, вопроси2, ѓще чlвёкъ галілeанинъ є4сть;
6
Пилат, почувши про Галилею, запитав: хіба Він галилеянин?
7
И# разумёвъ, ћкw t w4бласти и4рwдовы є4сть, послA є3го2 ко и4рwду, сyщу и3 томY во їеrли1мэ въ ты6z дни6.
7
І, довідавшись, що Він з области Іродової, послав Його до Ірода, який у ці дні теж був у Єрусалимі.
8
И$рwдъ же ви1дэвъ ї}са рaдъ бhсть ѕэлw2: бё бо желaz t мн0га врeмене ви1дэти є3го2, занE слhшаше мнHга њ нeмъ: и3 надёzшесz знaменіе нёкое ви1дэти t негw2 бывaемо.
8
Ірод же, побачивши Ісуса, дуже зрадів, бо давно вже хотів Його бачити, тому що багато чув про Нього і сподівався побачити від Нього яке-небудь знамення.
9
Вопрошaше же є3го2 словесы2 мн0гими: џнъ же ничесHже tвэщавaше є3мY.
9
І ставив Йому багато запитань, але Він нічого не відповідав йому.
10
Стоsху же ґрхіерeє и3 кни1жницы, прилёжнw вaдzще нaнь.
10
Первосвященики ж і книжники стояли і наполегливо звинувачували Його.
сказав їм: ви привели до мене Чоловіка Цього, який ніби розбещує народ; і ось я перед вами допитав і не знайшов Чоловіка Цього винним ні в чому з того, в чому ви звинувачуєте Його.
15
но ни и4рwдъ: послaхъ бо є3го2 къ немY, и3 сE ничт0же дост0йно смeрти сотворeно є4сть њ нeмъ:
15
Й Ірод теж, бо я послав Його до нього, і нічого, вартого смерти, Він не вчинив.
16
наказaвъ u5бо є3го2 tпущY.
16
Отже, покаравши Його, відпущу.
17
Нyжду же и3мsше на вс‰ прaздники tпущaти и5мъ є3ди1наго.
17
А йому і треба було заради свята відпустити їм одного в’язня.
18
Возопи1ша же вси2 нар0ди, глаг0люще: возми2 сего2, tпусти1 же нaмъ варaвву.
18
Але весь народ почав кричати: візьми Цього, відпусти ж нам Варавву!
19
И$же бЁ за нёкую крам0лу бhвшую во грaдэ и3 ўбjйство ввeрженъ въ темни1цу.
19
А той за якийсь вчинений у місті бунт і вбивство був посаджений до в’язниці.
20
Пaки же пілaтъ возгласи2, хотS tпусти1ти ї}са.
20
Пилат знову підвищив голос, бажаючи відпустити Ісуса.
21
Nни1 же возглашaху, глаг0люще: распни2, распни2 є3го2.
І сказав їм: ось ті слова, що Я говорив вам, коли ще був з вами, як належить справдитися всьому, написаному про Мене в законі Мойсеєвому і у пророків та в псалмах.