Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Главa №
1
(За? №.) Зачaло є3ђліа ї}са хrтA, сн7а б9іz,
1
(Зач. 1) Зача́ло Єва́нгелія Ісу́са Христа́, Си́на Бо́жия,
2
ћкоже є4сть пи1сано во прbр0цэхъ: сE, ѓзъ посылaю ѓгGла моего2 пред8 лицeмъ твои1мъ, и4же ўгот0витъ пyть тв0й пред8 тоб0ю.
2
я́коже єсть пи́сано во проро́ціх: се, Аз посила́ю а́нгела Моєго́ пред лице́м Твої́м, і́же угото́вить путь Твой пред Тобо́ю.
3
Глaсъ вопію1щагw въ пустhни: ўгот0вайте пyть гDень, пр†вы твори1те стєзи2 є3гw2.
3
Глас вопію́щаго в пусти́ні: угото́вайте путь Госпо́день, пра́ви творі́те стезі́ Єго́.
4
Бhсть їwaннъ крестsй въ пустhни и3 проповёдаz кRщeніе покаsніz во tпущeніе грэхHвъ.
4
Бисть Іоа́нн крестя́й в пусти́ні і пропові́дая креще́ніє покая́нія во отпуще́ніє гріхо́в.
5
И# и3схождaше къ немY всS їудeйскаz странA и3 їеrли1млzне: и3 крещaхусz вси2 во їoрдaнэ рэцЁ t негw2, и3сповёдающе грэхи2 сво‰.
5
І ісхожда́ше к нему́ вся Іуде́йськая страна́ і Ієрусали́мляне; і креща́хуся всі во Іорда́ні ріці́ от него́, іспові́дающе гріхи́ своя́.
6
Бё же їwaннъ њболчeнъ власы6 велбл{жди, и3 п0zсъ ўсмeнъ њ чреслёхъ є3гw2, и3 kдhй ґкр‡ды и3 мeдъ ди1вій.
6
Бі же Іоа́нн оболче́н власи́ вельблу́жді, і по́яс усме́н о чреслі́х єго́, і яди́й акри́ди і мед ди́вій.
7
И# проповёдаше, глаг0лz: грzдeтъ крёплій менє2 в8слёдъ менє2, є3мyже нёсмь дост0инъ прекл0ньсz разрэши1ти ремeнь сапHгъ є3гw2:
7
І пропові́даше, глаго́ля: гряде́ть Крі́плій мене́ вслід мене́, Єму́же нісьм досто́їн прекло́нься разріши́ти реме́нь сапо́г Єго́;
8
ѓзъ ќбw крести1хъ вы2 вод0ю: т0й же кrти1тъ вы2 д¦омъ с™hмъ.
8
аз у́бо крести́х ви водо́ю, Той же крести́ть ви Ду́хом Святи́м.
9
(За? в7.) И# бhсть во џнэхъ днeхъ, пріи1де ї}съ t назарeта галілeйскагw и3 кrти1сz t їwaнна во їoрдaнэ.
9
(Зач. 2) І бисть во о́ніх днех, при́йде Ісу́с от Назаре́та Галиле́йськаго і крести́ся от Іоа́нна во Іорда́ні.
10
И# ѓбіе восходS t воды2, ви1дэ развод‰щасz небесA и3 д¦а ћкw г0лубz, сходsща нaнь.
10
І а́біє восходя́ от води́, ви́ді разводя́щася небеса́ і Ду́ха, я́ко го́луба, сходя́ща Нань.
11
И# глaсъ бhсть съ небесE: ты2 є3си2 сн7ъ м0й возлю1бленный, њ нeмже бlговоли1хъ.
11
І глас бисть с небесе́: Ти єси́ Син Мой возлю́бленний, о Не́мже благоволи́х.
12
И# ѓбіе д¦ъ и3зведE є3го2 въ пустhню.
12
І а́біє Дух ізведе́ Єго́ в пусти́ню.
13
И# бЁ тY въ пустhни днjй четhредесzть, и3скушaемь сатан0ю, и3 бЁ со ѕвэрьми2: и3 ѓгGли служaху є3мY.
13
І бі ту в пусти́ні дній чети́редесять, іскуша́єм сатано́ю, і бі со звірми́; і а́нгели служа́ху Єму́.
14
По предaніи же їwaнновэ, пріи1де ї}съ въ галілeю, проповёдаz є3ђліе цrтвіz б9іz
14
По преда́нії же Іоа́ннові, при́йде Ісу́с в Галиле́ю, пропові́дая Єва́нгеліє Ца́рствія Бо́жия
15
и3 гlz, ћкw и3сп0лнисz врeмz и3 прибли1жисz цrтвіе б9іе: покaйтесz и3 вёруйте во є3ђліе.
15
і глаго́ля, я́ко іспо́лнися вре́м'я і прибли́жися Ца́рствіє Бо́жиє: пока́йтеся і ві́руйте во Єва́нгеліє.
16
(За? G.) Ходs же при м0ри галілeйстэмъ, ви1дэ сjмwна и3 ґндрeа брaта (тогw2) сjмwна, вмет†юща мрє1жи въ м0ре: бёста бо ры6барz.
16
(Зач. 3) Ходя́ же при мо́рі Галиле́йстім, ви́ді Си́мона і Андре́я, бра́та (того́) Си́мона, вмета́юща мре́жі в мо́ре, бі́ста бо ри́баря.
17
И# речE и4ма ї}съ: пріиди1та в8слёдъ менє2, и3 сотворю2 вaсъ бhти ловц† человёкwмъ.
17
І рече́ ї́ма Ісу́с: прийді́та вслід Мене́, і сотворю́ вас би́ти ловця́ челові́ком.
18
И# ѓбіе њст†вльша мрє1жи сво‰, по нeмъ и3д0ста.
18
І а́біє оста́вльша мре́жі своя́, по Нем ідо́ста.
19
И# прешeдъ мaлw tтyду, ўзрЁ їaкwва зеведeова и3 їwaнна брaта є3гw2, и3 т† въ корабли2 стрHzща мрє1жа:
19
І преше́д ма́ло отту́ду, узрі́ Іа́кова Зеведе́йова і Іоа́нна, бра́та єго́, і та в кораблі́ стро́яща мре́жа;
20
и3 ѓбіе воззвA |. И# њст†вльша nтцA своего2 зеведeа въ корабли2 съ нає1мники, по нeмъ и3д0ста.
20
і а́біє воззва́ я. І оста́вльша отця́ своєго́ Зеведе́я в кораблі́ с нає́мники, по Нем ідо́ста.
21
И# внид0ша въ капернаyмъ: и3 ѓбіе въ суббw6ты вшeдъ въ с0нмище, ўчaше.
21
І внидо́ша в Капернау́м; і а́біє в субо́ти вшед в со́нмище, уча́ше.
22
И# дивлsхусz њ ў§ніи є3гw2: бё бо ўчS и5хъ ћкw влaсть и3мhй, и3 не ћкw кни1жницы.
22
І дивля́хуся о уче́нії Єго́; бі бо учя́ їх, я́ко власть іми́й, і не я́ко кни́жници.
23
(За? д7.) И# бЁ въ с0нмищи и4хъ человёкъ въ дyсэ нечи1стэ, и3 воззвA,
23
(Зач. 4) І бі в со́нмищі їх челові́к в ду́сі нечи́сті, і воззва́,
24
глаг0лz: њстaви, что2 нaмъ и3 тебЁ, ї}се назарzни1не; пришeлъ є3си2 погуби1ти нaсъ: вёмъ тS, кто2 є3си2, с™hй б9ій.
24
глаго́ля: оста́ви, что нам і Тебі́, Ісу́се Назаряни́не? Прише́л єси́ погуби́ти нас; вім Тя, кто єси́, — Святи́й Бо́жий.
25
И# запрети2 є3мY ї}съ, гlz: ўмолчи2 и3 и3зhди и3з8 негw2.
25
І запрети́ єму́ Ісу́с, глаго́ля: умолчи́ і ізи́ди із него́.
26
И# стрzсE є3го2 дyхъ нечи1стый, и3 возопи2 глaсомъ вели1кимъ, и3 и3зhде и3з8 негw2.
26
І стрясе́ єго́ дух нечи́стий, і возопи́ гла́сом вели́ким, і ізи́де із него́.
27
И# ўжас0шасz вси2, ћкоже стzзaтисz и5мъ къ себЁ, глаг0лющымъ: что2 є4сть сіE; (и3) что2 ў§ніе н0вое сіE, ћкw по w4бласти и3 духовHмъ нечи6стымъ вели1тъ, и3 послyшаютъ є3гw2;
27
І ужасо́шася всі, я́коже стяза́тися їм к себі́, глаго́лющим: что єсть сіє́? (І) что уче́ніє но́воє сіє́, я́ко по о́бласті і духово́м нечи́стим вели́ть, і послу́шають Єго́?
28
И#зhде же слyхъ є3гw2 ѓбіе во всю2 странY галілeйску.
28
Ізи́де же слух Єго́ а́біє во всю страну́ Галиле́йську.
29
(За? е7.) И# ѓбіе и3з8 с0нмища и3зшeдше, пріид0ша въ д0мъ сjмwновъ и3 ґндрeовъ, со їaкwвомъ и3 їwaнномъ.
29
(Зач. 5) І а́біє із со́нмища ізше́дше, прийдо́ша в дом Си́монов і Андре́йов, со Іа́ковом і Іоа́нном.
30
Тeща же сjмwнова лежaше nгнeмъ жег0ма: и3 ѓбіе глаг0лаша є3мY њ нeй.
30
Те́ща же Си́монова лежа́ше огне́м жего́ма; і а́біє глаго́лаша Єму́ о ней.
31
И# пристyпль воздви1же ю5, є4мь за рyку є3S: и3 њстaви ю5 џгнь ѓбіе, и3 служaше и5мъ.
31
І присту́пль воздви́же ю, єм за ру́ку єя́; і оста́ви ю огнь а́біє, і служа́ше їм.
32
П0здэ же бhвшу, є3гдA захождaше с0лнце, приношaху къ немY вс‰ нед{жныz и3 бэсны6z.
32
По́зді же би́вшу, єгда́ захожда́ше со́лнце, приноша́ху к Нему́ вся неду́жния і бісни́я.
33
И# бЁ вeсь грaдъ собрaлсz къ двeремъ.
33
І бі весь град собра́лся к две́рем.
34
И# и3сцэли2 мнHги ѕлЁ стрaждущыz разли1чными нед{ги: и3 бёсы мнHги и3згнA, и3 не њставлsше глаг0лати бёсы, ћкw вёдzху є3го2 хrтA сyща.
34
І ісціли́ мно́гі злі стра́ждущия разли́чними неду́ги; і бі́си мно́гі ізгна́, і не оставля́ше глаго́лати бі́си, я́ко ві́дяху Єго́ Христа́ су́ща.
35
(За? ѕ7.) И# ќтрw, н0щи сyщей ѕэлw2, востaвъ и3зhде, и3 и4де въ пyсто мёсто, и3 тY мlтву дёzше.
35
(Зач. 6) І у́тро, но́щі су́щей зіло́, воста́в ізи́де, і і́де в пу́сто мі́сто, і ту моли́тву ді́яше.
36
И# гнaша є3го2 сjмwнъ и3 и5же съ ни1мъ:
36
І гна́ша Єго́ Си́мон і і́же с ним;
37
и3 њбрётше є3го2, глаг0лаша є3мY, ћкw вси2 тебE и4щутъ.
37
і обрі́тше Єго́, глаго́лаша Єму́, я́ко всі Тебе́ і́щуть.
38
И# гlа и5мъ: и4демъ въ бли6жніz вє1си и3 грaды, да и3 тaмw проповёмъ: на сіe бо и3зыд0хъ.
38
І глаго́ла їм: і́дем в бли́жнія ве́сі і гра́ди, да і та́мо пропові́м; на сіє́ бо ізидо́х.
39
И# бЁ проповёдаz на с0нмищихъ и4хъ, во всeй галілeи, и3 бёсы и3згонS.
39
І бі пропові́дая на со́нмищих їх, во всей Галиле́ї, і бі́си ізгоня́.
40
И# пріи1де къ немY прокажeнъ, молS є3го2 и3 на колBну припадaz пред8 ни1мъ, и3 глаг0лz є3мY, ћкw, ѓще х0щеши, м0жеши мS њчcтити.
40
І при́йде к Нему́ прокаже́н, моля́ Єго́ і на колі́ну припада́я пред Ним, і глаго́ля Єму́, я́ко, а́ще хо́щеши, мо́жеши м'я очи́стити.
41
Ї}съ же млcрдовавъ, простeръ рyку, коснyсz є3гw2, и3 гlа є3мY: хощY, њчи1стисz.
41
Ісу́с же милосе́рдовав, просте́р ру́ку, косну́ся єго́, і глаго́ла єму́: хощу́, очи́стися.
42
И# рeкшу є3мY, ѓбіе tи1де t негw2 прокажeніе, и3 чи1стъ бhсть.
42
І ре́кшу Єму́, а́біє оти́де от него́ прокаже́ніє, і чист бисть.
43
И# запрeщь є3мY, ѓбіе и3згнA є3го2:
43
І запре́щ єму́, а́біє ізгна́ єго́;
44
и3 гlа є3мY: блюди2, никомyже ничесHже рцы2: но шeдъ покажи1сz їерeеви и3 принеси2 за њчищeніе твоE, ±же повелЁ мwmсeй, во свидётелство и5мъ.
44
і глаго́ла єму́: блюди́, нікому́же нічесо́же рци; но шед покажи́ся ієре́єві і принеси́ за очище́ніє твоє́, я́же повелі́ Моїсе́й, во свиді́тельство їм.
45
Џнъ же и3зшeдъ начaтъ проповёдати мн0гw и3 проноси1ти сл0во, ћкоже ктомY не мощи2 є3мY ћвэ во грaдъ вни1ти: но внЁ въ пустhхъ мёстэхъ бЁ. И# прихождaху къ немY tвсю1ду.
45
Он же ізше́д нача́т пропові́дати мно́го і проноси́ти сло́во, я́коже ктому́ не мощи́ Єму́ я́ві во град вни́ти; но вні в пусти́х мі́стіх бі. І прихожда́ху к Нему́ отвсю́ду.
Главa в7
1
(За? з7.) И# вни1де пaки въ капернаyмъ по днeхъ: и3 слhшано бhсть, ћкw въ домY є4сть.
1
(Зач. 7) І вни́де па́ки в Капернау́м по днех; і сли́шано бисть, я́ко в дому́ єсть.
2
И# ѓбіе собрaшасz мн0зи, ћкоже ктомY не вмещaтисz ни при двeрехъ: и3 гlаше и5мъ сл0во.
2
І а́біє собра́шася мно́зі, я́коже ктому́ не вмеща́тися ні при две́рех; і глаго́лаше їм сло́во.
3
И# пріид0ша къ немY носsще разслaбленна (жи1лами), носи1ма четhрьми:
3
І прийдо́ша к Нему́ нося́ще разсла́бленна [жи́лами], носи́ма чети́рми;
4
и3 не могyщымъ прибли1житисz къ немY нар0да рaди, tкрhша покр0въ, и3дёже бЁ, и3 прокопaвше свёсиша џдръ, на нeмже разслaбленный лежaше.
4
і не могу́щим прибли́житися к Нему́ наро́да ра́ди, откри́ша покро́в, іді́же бі, і прокопа́вше сві́сиша одр, на не́мже разсла́бленний лежа́ше.
5
Ви1дэвъ же ї}съ вёру и4хъ, гlа разслaбленному: чaдо, tпущaютсz тебЁ грэси2 твои2.
5
Ви́дів же Ісу́с ві́ру їх, глаго́ла разсла́бленному: ча́до, отпуща́ються тебі́ грісі́ твої́.
6
Бsху же нёцыи t кни6жникъ тY сэдsще и3 помышлsюще въ сердцaхъ свои1хъ:
6
Бя́ху же ні́ції от кни́жник ту сідя́ще і помишля́юще в сердця́х свої́х:
7
что2 сeй тaкw гlетъ хулы6; кто2 м0жетъ њставлsти грэхи2, т0кмw є3ди1нъ бGъ;
7
что Сей та́ко глаго́леть хули́? Кто мо́жеть оставля́ти гріхи́, то́кмо єди́н Бог?
8
И# ѓбіе разумёвъ ї}съ д¦омъ свои1мъ, ћкw тaкw тjи помышлsютъ въ себЁ, речE и5мъ: что2 сі‰ помышлsете въ сердцaхъ вaшихъ;
8
І а́біє разумі́в Ісу́с ду́хом Свої́м, я́ко та́ко ті́ї помишля́ють в себі́, рече́ їм: что сія́ помишля́єте в сердця́х ва́ших?
9
что2 є4сть ўд0бэе; рещи2 разслaбленному: tпущaютсz тебЁ грэси2; и3ли2 рещи2: востaни, и3 возми2 џдръ тв0й, и3 ходи2;
9
Что єсть удо́біє? Рещи́ разсла́бленному: отпуща́ються тебі́ грісі́? Іли́ рещи́: воста́ни, і возьми́ одр твой і ходи́?
10
но да ўвёсте, ћкw влaсть и4мать сн7ъ чlвёческій на земли2 tпущaти грэхи2: гlа разслaбленному:
10
Но да уві́сте, я́ко власть і́мать Син Челові́чеський на землі́ отпуща́ти гріхи́; глаго́ла разсла́бленному:
11
тебЁ гlю: востaни, и3 возми2 џдръ тв0й, и3 и3ди2 въ д0мъ тв0й.
11
тебі́ глаго́лю: воста́ни, і возьми́ одр твой, і іди́ в дом твой.
12
И# востA ѓбіе, и3 взeмъ џдръ, и3зhде пред8 всёми: ћкw диви1тисz всBмъ и3 слaвити бGа, глаг0лющымъ, ћкw николи1же тaкw ви1дэхомъ.
12
І воста́ а́біє, і взем одр, ізи́де пред всі́ми, я́ко диви́тися всім і сла́вити Бо́га, глаго́лющим, я́ко ніколи́же та́ко ви́діхом.
13
(За? }.) И# и3зhде пaки къ м0рю: и3 вeсь нар0дъ и3дsше къ немY, и3 ўчaше и5хъ.
13
(Зач. 8) І ізи́де па́ки к мо́рю; і весь наро́д ідя́ше к Нему́, і уча́ше їх.
14
И# мимогрsдый ви1дэ леvjю ґлфeова, сэдsща на мhтницэ, и3 гlа є3мY: по мнЁ грzди2. И# востaвъ в8слёдъ є3гw2 и4де.
14
І мимогря́дий ви́ді Леві́ю Алфе́йова, сідя́ща на ми́тниці, і глаго́ла єму́: по Мні гряди́. І воста́в вслід Єго́ і́де.
15
И# бhсть возлежaщу є3мY въ домY є3гw2, и3 мн0зи мытари6 и3 грёшницы возлежaху со ї}сомъ и3 со ўчн7ки6 є3гw2: бsху бо мн0зи, и3 по нeмъ и3д0ша.
15
І бисть возлежа́щу Єму́ в дому́ єго́, і мно́зі митарі́ і грі́шници возлежа́ху со Ісу́сом і со ученики́ Єго́; бя́ху бо мно́зі, і по Нем ідо́ша.
16
И# кни1жницы и3 фарісeє, ви1дэвше є3го2 kдyща съ мытари6 и3 грBшники, глаг0лаху ўчн7кHмъ є3гw2: что2 ћкw съ мытари6 и3 грBшники ћстъ и3 піeтъ;
16
І кни́жници і фарисе́є, ви́дівше Єго́ яду́ща с митарі́ і грі́шники, глаго́лаху ученико́м Єго́: что я́ко с митарі́ і грі́шники ясть і піє́ть?
17
И# слhшавъ ї}съ гlа и5мъ: не трeбуютъ здр†віи врачA, но болsщіи: не пріид0хъ призвaти првdники, но грёшники на покаsніе.
17
І сли́шав Ісу́с глаго́ла їм: не тре́бують здра́вії врача́, но боля́щії; не прийдо́х призва́ти пра́ведники, но грі́шники на покая́ніє.
18
(За? f7.) И# бsху ўченицы2 їwaннwвы и3 фарісeйстіи постsщесz. И# пріид0ша и3 глаг0лаша є3мY: почто2 ўченицы2 їwaннwвы и3 фарісeйстіи постsтсz, ґ твои2 ўчн7цы2 не постsтсz;
18
(Зач. 9) І бя́ху ученици́ Іоа́ннови і фарисе́йстії постя́щеся. І прийдо́ша і глаго́лаша Єму́: почто́ ученици́ Іоа́ннови і фарисе́йстії постя́ться, а Твої́ ученици́ не постя́ться?
19
И# речE и5мъ ї}съ: є3дA м0гутъ сhнове брaчніи, д0ндеже жени1хъ съ ни1ми є4сть, пости1тисz; є3ли1ко врeмz съ соб0ю и4мутъ женихA, не м0гутъ пости1тисz:
19
І рече́ їм Ісу́с: єда́ мо́гуть си́нове бра́чнії, до́ндеже жени́х с ни́ми єсть, пости́тися? Єли́ко вре́м'я с собо́ю і́муть жениха́, не мо́гуть пости́тися;
20
пріи1дутъ же днjе, є3гдA tи1метсz t ни1хъ жени1хъ, и3 тогдA постsтсz въ ты6z дни6:
20
при́йдуть же дні́є, єгда́ оти́меться от них жени́х, і тогда́ постя́ться в ти́я дні;
21
и3 никт0же приложeніz плaта небёлена пришивaетъ къ ри1зэ вeтсэ: ѓще ли же ни2, в0зметъ конeцъ є3гw2 н0вое t вeтхагw [tт0ргнетъ приставлeніе є3гw2 н0вое (нёчто) t вeтхагw], и3 г0рша дирA бyдетъ:
21
і нікто́же приложе́нія пла́та небі́лена пришива́єть к ри́зі ве́тсі: а́ще ли же ні, во́зьметь коне́ць єго́ но́воє от ве́тхаго [отто́ргнеть приставле́ніє єго́ но́воє (ні́что) от ве́тхаго], і го́рша дира́ бу́деть:
22
и3 никт0же вливaетъ вінA н0ва въ мёхи вє1тхи: ѓще ли же ни2, просади1тъ віно2 н0вое мёхи, и3 віно2 проліeтсz, и3 мёси поги1бнутъ: но віно2 н0вое въ мёхи нHвы вліsти [подобaетъ].
22
і нікто́же влива́єть вина́ но́ва в мі́хи ве́тхі: а́ще ли же ні, просади́ть вино́ но́воє мі́хи, і вино́ проліє́ться, і мі́сі поги́бнуть; но вино́ но́воє в мі́хи но́ви влія́ти [подоба́єть].
23
(За? ‹.) И# бhсть мимоходи1ти є3мY въ суббw6ты сквозЁ сBzніz, и3 начaша ўчн7цы2 є3гw2 пyть твори1ти, востерзaюще клaсы.
23
(Зач. 10) І бисть мимоходи́ти Єму́ в субо́ти сквозі́ сі́янія, і нача́ша ученици́ Єго́ путь твори́ти, востерза́юще кла́си.
24
И# фарісeє глаг0лаху є3мY: ви1ждь, что2 творsтъ въ суббw6ты, є3гHже не дост0итъ;
24
І фарисе́є глаго́лаху Єму́: виждь, что творя́ть в субо́ти, єго́же не досто́їть?
25
И# т0й гlаше и5мъ: нёсте ли николи1же чли2, что2 сотвори2 дв7дъ, є3гдA трeбованіе и3мЁ и3 взалкA сaмъ и3 и5же съ ни1мъ;
25
І Той глаго́лаше їм: ні́сте ли ніколи́же чли, что сотвори́ Дави́д, єгда́ тре́бованіє імі́ і взалка́ сам і і́же с ним?
26
кaкw вни1де въ д0мъ б9ій при ґвіаfaрэ ґрхіерeи, и3 хлёбы предложeніz снэдE, и4хже не достоsше ћсти т0кмw їерeємъ, и3 дадE и3 сyщымъ съ ни1мъ;
26
Ка́ко вни́де в дом Бо́жий при Авіафа́рі архієре́ї, і хлі́би предложе́нія сніде́, ї́хже не достоя́ше я́сти то́кмо ієре́єм, і даде́ і су́щим с ним?
27
И# гlаше и5мъ: суббHта человёка рaди бhсть, ґ не человёкъ суббHты рaди:
27
І глаго́лаше їм: субо́та челові́ка ра́ди бисть, а не челові́к субо́ти ра́ди;
28
тёмже госп0дь є4сть сн7ъ чlвёческій и3 суббHтэ.
28
ті́мже госпо́дь єсть Син Челові́чеський і субо́ті.
Главa G
1
И# вни1де пaки въ с0нмище: и3 бЁ тaмw человёкъ, сyху и3мhй рyку.
1
І вни́де па́ки в со́нмище; і бі та́мо челові́к, су́ху іми́й ру́ку.
2
И# назирaху є3го2, ѓще въ суббw6ты и3сцэли1тъ є3го2, да нaнь возглаг0лютъ.
2
І назира́ху Єго́, а́ще в субо́ти ісціли́ть єго́, да Нань возглаго́лють.
3
И# гlа человёку сyху и3мyщему рyку: стaни посредЁ.
3
І глаго́ла челові́ку су́ху іму́щему ру́ку: ста́ни посреді́.
4
И# гlа и5мъ: дост0итъ ли въ суббw6ты добро2 твори1ти, и3ли2 ѕло2 твори1ти; дyшу спасти2, и3ли2 погуби1ти; Nни1 же молчaху.
4
І глаго́ла їм: досто́їть ли в субо́ти добро́ твори́ти, іли́ зло твори́ти? Ду́шу спасти́, іли́ погуби́ти? Они́ же молча́ху.
5
И# воззрёвъ на ни1хъ со гнёвомъ, скорбS њ њкаменeніи сердeцъ и4хъ, гlа человёку: простри2 рyку твою2. И# прострE: и3 ўтверди1сz рукA є3гw2 цэлA ћкw другaz.
5
І воззрі́в на них со гні́вом, скорб'я́ о окамене́нії серде́ць їх, глаго́ла челові́ку: простри́ ру́ку твою́. І простре́; і утверди́ся рука́ єго́ ціла́, я́ко друга́я.
6
(За? №‹.) И# и3зшeдше фарісeє, ѓбіе со и3рwді†ны совётъ творsху нaнь, кaкw є3го2 погубsтъ.
6
(Зач. 11) І ізше́дше фарисе́є, а́біє со іродіа́ни сові́т творя́ху Нань, ка́ко Єго́ погуб'я́ть.
7
Ї}съ же tи1де со ўчн7ки6 свои1ми къ м0рю: и3 мн0гъ нар0дъ t галілeи по нeмъ и4де, и3 t їудeи,
7
Ісу́с же оти́де со ученики́ Свої́ми к мо́рю; і мног наро́д от Галиле́ї по Нем і́де, і от Іуде́ї,
8
и3 t їеrли1ма, и3 t їдумeи, и3 со џнагw п0лу їoрдaна. И# t тЂра и3 сідHна мн0жество мн0гое, слhшавше, є3ли6ка творsше, (и3) пріид0ша къ немY.
8
і от Ієрусали́ма, і от Ідуме́ї, і со о́наго по́лу Іорда́на. І от Ти́ра і Сидо́на мно́жество мно́гоє, сли́шавше, єли́ка творя́ше, [і] прийдо́ша к Нему́.
9
И# речE ўчн7кHмъ свои6мъ, да корaбль бyдетъ ў негw2 нар0да рaди, да не стужaютъ є3мY.
9
І рече́ ученико́м Свої́м, да кора́бль бу́деть у Него́ наро́да ра́ди, да не стужа́ють Єму́.
10
МнHги бо и3сцэли2, ћкоже нападaти на него2, да є3мY прик0снутсz, є3ли1цы и3мэsху р†ны.
10
Мно́гі бо ісціли́, я́коже напада́ти на Него́, да Єму́ прико́снуться, єли́ці імія́ху ра́ни.
11
И# дyси нечи1стіи, є3гдA ви1дzху є3го2, припадaху къ немY и3 звaху, глаг0люще, ћкw ты2 є3си2 сн7ъ б9ій.
11
І ду́сі нечи́стії, єгда́ ви́дяху Єго́, припада́ху к Нему́ і зва́ху, глаго́люще, я́ко Ти єси́ Син Бо́жий.
12
И# мн0гw прещaше и5мъ, да не kвлeна є3го2 сотворsтъ.
12
І мно́го преща́ше їм, да не явле́на Єго́ сотворя́ть.
13
(За? в7‹.) И# взhде на горY и3 призвA, и5хже хотsше сaмъ: и3 пріид0ша къ немY.
13
(Зач. 12) І взи́де на гору́ і призва́, ї́хже хотя́ше Сам; і прийдо́ша к Нему́.
14
И# сотвори2 дванaдесzте, да бyдутъ съ ни1мъ, и3 да посылaетъ и4хъ проповёдати,
14
І сотвори́ двана́десяте, да бу́дуть с Ним, і да посила́єть їх пропові́дати,
15
и3 и3мёти влaсть цэли1ти недyги и3 и3згони1ти бёсы:
15
і імі́ти власть ціли́ти неду́ги і ізгони́ти бі́си;
16
и3 наречE сjмwну и4мz пeтръ:
16
і нарече́ Си́мону і́м'я Петр,
17
и3 їaкwва зеведeова и3 їwaнна брaта їaкwвлz: и3 наречE и4ма и3менA воанергeсъ, є4же є4сть сы6на гр0мwва:
17
і Іа́кова Зеведе́йова, і Іоа́нна, бра́та Іа́ковля: і нарече́ ї́ма імена́ Воанерге́с, є́же єсть си́на гро́мова,
18
и3 ґндрeа, и3 філjппа, и3 варfоломeа, и3 матfeа, и3 fwмY, и3 їaкwва ґлфeова, и3 fаддeа, и3 сjмwна кананjта,
18
і Андре́я, і Фили́ппа, і Варфоломе́я, і Матфе́я, і Фому́, і Іа́кова Алфе́йова, і Фадде́я, і Си́мона Канані́та,
19
и3 їyду їскаріHтскаго, и4же и3 предадE є3го2.
19
і Іу́ду Іскаріо́тськаго, і́же і предаде́ Єго́.
20
(За? G‹.) И# пріид0ша въ д0мъ: и3 собрaсz пaки нар0дъ, ћкw не мощи2 и5мъ ни хлёба ћсти.
20
(Зач. 13) І прийдо́ша в дом; і собра́ся па́ки наро́д, я́ко не мощи́ їм ні хлі́ба я́сти.
21
И# слhшавше и5же бsху ў негw2, и3зыд0ша, да и4мутъ є3го2: глаг0лаху бо, ћкw неи1стовъ є4сть.
21
І сли́шавше і́же бя́ху у Него́, ізидо́ша, да і́муть Єго́, глаго́лаху бо, я́ко неі́стов єсть.
22
И# кни1жницы, и5же t їеrли1ма низшeдшіи, глаг0лаху, ћкw веельзевyла и4мать и3 ћкw њ кнsзи бэс0встэмъ и3зг0нитъ бёсы.
22
І кни́жници, і́же от Ієрусали́ма низше́дшії, глаго́лаху, я́ко Веєльзеву́ла і́мать і я́ко о кня́зі бісо́встім ізго́нить бі́си.
23
И# призвaвъ и5хъ, въ при1тчахъ гlаше и5мъ: кaкw м0жетъ сатанA сатанY и3згони1ти;
23
І призва́в їх, в при́тчах глаго́лаше їм: ка́ко мо́жеть сатана́ сатану́ ізгони́ти?
24
И# ѓще цaрство на сS раздэли1тсz, не м0жетъ стaти цaрство то2:
24
І а́ще ца́рство на ся разділи́ться, не мо́жеть ста́ти ца́рство то;
25
и3 ѓще д0мъ на сS раздэли1тсz, не м0жетъ стaти д0мъ т0й:
25
і а́ще дом на ся разділи́ться, не мо́жеть ста́ти дом той;
26
и3 ѓще сатaна востA на сS сaмъ и3 раздэли1сz, не м0жетъ стaти, но конeцъ и4мать.
26
і а́ще сата́на воста́ на ся сам і разділи́ся, не мо́жеть ста́ти, но коне́ць і́мать.
27
Никт0же м0жетъ сосyды крёпкагw, вшeдъ въ д0мъ є3гw2, расхи1тити, ѓще не пeрвэе крёпкаго свsжетъ: и3 тогдA д0мъ є3гw2 расхи1титъ.
27
Нікто́же мо́жеть сосу́ди крі́пкаго, вшед в дом єго́, расхи́тити, а́ще не пе́рвіє крі́пкаго св'я́жеть, і тогда́ дом єго́ расхи́тить.
28
(За? д7‹.) Ґми1нь гlю вaмъ, ћкw вс‰ tпyстzтсz согрэшє1ніz сынHмъ человёчєскимъ, и3 хулє1ніz, є3ли6ка ѓще восхулsтъ:
28
(Зач. 14) Амі́нь глаго́лю вам, я́ко вся отпу́стяться согріше́нія сино́м челові́чеським, і хуле́нія, єли́ка а́ще восхуля́ть;
29
ґ и4же восхyлитъ на д¦а с™aго, не и4мать tпущeніz во вёки, но пови1ненъ є4сть вёчному судY.
29
а і́же восху́лить на Ду́ха Свята́го, не і́мать отпуще́нія во ві́ки, но пови́нен єсть ві́чному суду́.
30
ЗанE глаг0лаху: дyха нечи1стаго и4мать.
30
Зане́ глаго́лаху: ду́ха нечи́стаго і́мать.
31
Пріид0ша ќбw м™и и3 брaтіz є3гw2, и3 внЁ стоsще послaша къ немY, зовyще є3го2.
31
Прийдо́ша у́бо Ма́ти і бра́тія Єго́, і вні стоя́ще посла́ша к Нему́, зову́ще Єго́.
32
И# сэдsше нар0дъ w4крестъ є3гw2. Рёша же є3мY: сE, м™и твоS и3 брaтіz тво‰ (и3 сєстры2 тво‰) внЁ и4щутъ тебE.
32
І сідя́ше наро́д о́крест Єго́. Рі́ша же Єму́: се Ма́ти Твоя́ і бра́тія Твоя́ [і сестри́ Твоя́] вні і́щуть Тебе́.
33
И# tвэщA и4мъ, гlz: кто2 є4сть м™и моS, и3ли2 брaтіz мо‰;
33
І отвіща́ їм, глаго́ля: кто єсть ма́ти Моя́, іли́ бра́тія Моя́?
34
И# соглsдавъ w4крестъ себє2 сэдsщыz, гlа: сE, м™и моS и3 брaтіz мо‰:
34
І согля́дав о́крест Себе́ сідя́щия, глаго́ла: се, ма́ти Моя́ і бра́тія Моя́;
35
и4же бо ѓще сотвори1тъ в0лю б9ію, сeй брaтъ м0й и3 сестрA моS и3 м™и (ми2) є4сть.
35
і́же бо а́ще сотвори́ть во́лю Бо́жию, сей брат Мой і сестра́ Моя́ і ма́ти (Мі) єсть.
Главa д7
1
И# пaки начaтъ ўчи1ти при м0ри: и3 собрaсz къ немY нар0дъ мн0гъ, ћкоже самомY влёзшу въ корaбль, сэдёти въ м0ри: и3 вeсь нар0дъ при2 м0ри на земли2 бsше.
1
(Зач. 15) І па́ки нача́т учи́ти при мо́рі; і собра́ся к Нему́ наро́д мног, я́коже Самому́ влі́зшу в кора́бль, сіді́ти в мо́рі; і весь наро́д при мо́рі на землі́ бя́ше.
2
И# ўчaше и5хъ при1тчами мн0гw и3 гlаше и5мъ во ў§ніи своeмъ:
2
І уча́ше їх при́тчами мно́го і глаго́лаше їм во уче́нії Своє́м:
3
слhшите: сE, и3зhде сёzй сёzти:
3
сли́шіте: се, ізи́де сі́яй сі́яти;
4
и3 бhсть є3гдA сёzше, џво падE при пути2, и3 пріид0ша пти6цы, и3 позобaша є5:
4
і бисть єгда́ сі́яше, о́во паде́ при путі́, і прийдо́ша пти́ці, і позоба́ша є;
5
друг0е же падE при кaмени, и3дёже не и3мsше земли2 мн0ги, и3 ѓбіе прозzбE, занE не и3мsше глубины2 земнhz:
5
друго́є же паде́ при ка́мені, іді́же не ім'я́ше землі́ мно́ги, і а́біє прозябе́, зане́ не ім'я́ше глубини́ земни́я:
6
с0лнцу же возсіsвшу присвsде, и3 занE не и3мsше к0рене, и4зсше:
6
со́лнцю же возсія́вшу присвя́де, і зане́ не ім'я́ше ко́рене, і́зсше;
7
и3 друг0е падE въ тeрніи, и3 взhде тeрніе, и3 подави2 є5: и3 плодA не дадE:
7
і друго́є паде́ в те́рнії, і взи́де те́рніє, і подави́ є, і плода́ не даде́:
8
и3 друг0е падE на земли2 д0брэй, и3 даsше пл0дъ восходsщь и3 растyщь, и3 припл0доваше на три1десzть, и3 на шестьдесsтъ, и3 на сто2.
8
і друго́є паде́ на землі́ до́брій, і дая́ше плод восходя́щ і расту́щ, і припло́доваше на три́десять, і на шестьдеся́т, і на сто.
9
И# гlаше: и3мёzй ќшы слhшати да слhшитъ.
9
І глаго́лаше: імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить.
10
(За? ѕ7‹.) Е#гдa же бhсть є3ди1нъ, вопроси1ша є3го2, и5же бsху съ ни1мъ, со nбэманaдесzте њ при1тчи.
10
(Зач. 16) Єгда́ же бисть єди́н, вопроси́ша Єго́, і́же бя́ху с Ним, со обімана́десяте о при́тчі.
11
И# гlаше и5мъ: вaмъ є4сть дано2 вёдати т†йны цrтвіz б9іz: w4нэмъ же внBшнимъ въ при1тчахъ вс‰ бывaютъ,
11
І глаго́лаше їм: вам єсть дано́ ві́дати та́йни Ца́рствія Бо́жия, о́нім же вні́шним в при́тчах вся бива́ють,
12
да ви1дzще ви1дzтъ, и3 не ќзрzтъ: и3 слhшаще слhшатъ, и3 не разумёютъ: да не когдA њбратsтсz, и3 њстaвzтсz и5мъ грэси2.
12
да ви́дяще ви́дять, і не у́зрять; і сли́шаще сли́шать, і не разумі́ють; да не когда́ обратя́ться, і оста́в'яться їм грісі́.
13
И# гlа и5мъ: не вёсте ли при1тчи сеS; и3 кaкw вс‰ при6тчи ўразумёете;
13
І глаго́ла їм: не ві́сте ли при́тчі сея́? І ка́ко вся при́тчі уразумі́єте?
14
Сёzй, сл0во сёетъ.
14
Сі́яй, сло́во сі́єть.
15
Сjи же сyть, и5же при пути2, и3дёже сёетсz сл0во, и3 є3гдA ўслhшатъ, ѓбіе прих0дитъ сатанA и3 teмлетъ сл0во сёzнное въ сердцaхъ и4хъ.
15
Сі́ї же суть, і́же при путі́, іді́же сі́ється сло́во, і єгда́ усли́шать, а́біє прихо́дить сатана́ і оте́млеть сло́во сі́янноє в сердця́х їх.
16
И# сjи сyть тaкожде и4же на кaменныхъ сёеміи, и5же є3гдA ўслhшатъ сл0во, ѓбіе съ рaдостію пріeмлютъ є5:
16
І сі́ї суть та́кожде і́же на ка́менних сі́ємії, і́же єгда́ усли́шать сло́во, а́біє с ра́достію приє́млють є;
17
и3 не и4мутъ корeніz въ себЁ, но приврeменни сyть: тaже бhвшей печaли и3ли2 гонeнію словесE рaди, ѓбіе соблажнsютсz.
17
і не і́муть коре́нія в себі́, но привре́менні суть; та́же би́вшей печа́лі іли́ гоне́нію словесе́ ра́ди, а́біє соблажня́ються.
18
Ґ сjи сyть, и5же въ тeрніи сёеміи, слhшащіи сл0во:
18
А сі́ї суть, і́же в те́рнії сі́ємії, сли́шащії сло́во;
19
и3 печ†ли вёка сегw2, и3 лeсть богaтства, и3 њ пр0чихъ п0хwти входsщыz подавлsютъ сл0во, и3 безпл0дно бывaетъ.
19
і печа́лі ві́ка сего́, і лесть бога́тства, і о про́чих по́хоті входя́щия подавля́ють сло́во, і безпло́дно бива́єть.
20
И# сjи сyть, и5же на земли2 д0брэй сёzнніи, и5же слhшатъ сл0во и3 пріeмлютъ, и3 пл0дствуютъ на три1десzть, и3 на шестьдесsтъ, и3 на сто2.
20
І сі́ї суть, і́же на землі́ до́брій сі́яннії, і́же сли́шать сло́во і приє́млють, і пло́дствують на три́десять, і на шестьдеся́т, і на сто.
21
И# гlаше и5мъ: є3дA свэти1лникъ прих0дитъ [вжигaютъ], да под8 спyдомъ положaтъ є3го2 и3ли2 под8 nдр0мъ; не да ли на свёщницэ положeнъ бyдетъ;
21
І глаго́лаше їм: єда́ світи́льник прихо́дить [вжига́ють], да под спу́дом положа́ть єго́ іли́ под одро́м? Не да ли на сві́щниці положе́н бу́деть?
22
нёсть бо тaйно, є4же не kви1тсz, нижE бhсть потаeно, но да пріи1детъ въ kвлeніе:
22
Ність бо та́йно, є́же не яви́ться, ніже́ бисть потає́но, но да при́йдеть в явле́ніє;
23
ѓще кто2 и4мать ќшы слhшати, да слhшитъ.
23
а́ще кто і́мать у́ші сли́шати, да сли́шить.
24
(За? з7‹.) И# гlаше и5мъ: блюди1те что2 слhшите: въ ню1же мёру мёрите, возмёритсz вaмъ, и3 приложи1тсz вaмъ слhшащымъ:
24
(Зач. 17) І глаго́лаше їм: блюді́те что сли́шите: в ню́же мі́ру мі́рите, возмі́риться вам, і приложи́ться вам сли́шащим;
25
и4же бо ѓще и4мать, дaстсz є3мY: ґ и4же не и4мать, и3 є4же и4мать, tи1метсz t негw2.
25
і́же бо а́ще і́мать, да́сться єму́, а і́же не і́мать, і є́же і́мать, оти́меться от него́.
26
И# гlаше: тaкw є4сть (и3) цrтвіе б9іе, ћкоже человёкъ вметaетъ сёмz въ зeмлю,
26
І глаго́лаше: та́ко єсть [і] Ца́рствіє Бо́жиє, я́коже челові́к вмета́єть сі́м'я в зе́млю,
27
и3 спи1тъ, и3 востаeтъ н0щію и3 днjю: и3 сёмz прозzбaетъ и3 растeтъ, ћкоже не вёсть џнъ:
27
і спить, і востає́ть но́щію і дні́ю, і сі́м'я прозяба́єть і расте́ть, я́коже не вість он;
28
t себє1 бо землS плоди1тъ прeжде травY, пот0мъ клaсъ, тaже и3сполнsетъ пшени1цу въ клaсэ:
28
от себе́ бо земля́ плоди́ть пре́жде траву́, пото́м клас, та́же ісполня́єть пшени́цю в кла́сі;
29
є3гдa же созрёетъ пл0дъ, ѓбіе п0слетъ сeрпъ, ћкw настA жaтва.
29
єгда́ же созрі́єть плод, а́біє по́слеть серп, я́ко наста́ жа́тва.
30
И# гlаше: чесомY ўпод0бимъ цrтвіе б9іе; и3ли2 к0ей при1тчи приложи1мъ є5;
30
І глаго́лаше: чесому́ уподо́бим Ца́рствіє Бо́жиє? Іли́ ко́єй при́тчі приложи́м є?
31
ћкw зeрно горyшично, є4же є3гдA всёzно бyдетъ въ земли2, мнёе всёхъ сёменъ є4сть земнhхъ:
31
Я́ко зе́рно гору́шично, є́же єгда́ всі́яно бу́деть в землі́, мні́є всіх сі́мен єсть земни́х;
32
и3 є3гдA всёzно бyдетъ, возрастaетъ, и3 бывaетъ б0лэе всёхъ ѕeлій, и3 твори1тъ вBтви вє1ліz, ћкw мощи2 под8 сёнію є3гw2 пти1цамъ небє1снымъ витaти.
32
і єгда́ всі́яно бу́деть, возраста́єть, і бива́єть бо́ліє всіх зе́лій, і твори́ть ві́тві ве́лія, я́ко мощи́ под сі́нію єго́ пти́цям небе́сним вита́ти.
33
И# таковhми при1тчами мн0гими гlаше и5мъ сл0во, ћкоже можaху слhшати.
33
І такови́ми при́тчами мно́гими глаго́лаше їм сло́во, я́коже можа́ху сли́шати.
34
Без8 при1тчи же не гlаше и5мъ словесE: њс0бь же ўчн7кHмъ свои6мъ сказaше вс‰.
34
Без при́тчі же не глаго́лаше їм словесе́; осо́б же ученико́м Свої́м сказа́ше вся.
35
(За? }‹.) И# гlа и5мъ въ т0й дeнь, вeчеру бhвшу: прeйдемъ на w4нъ п0лъ.
35
(Зач. 18) І глаго́ла їм в той день, ве́черу би́вшу: пре́йдем на он пол.
36
И# tпyщше нар0ды, поsша є3го2 ћкоже бЁ въ корабли2: и3 и3нjи же корабли6 бsху съ ни1мъ.
36
І отпу́щше наро́ди, поя́ша Єго́ я́коже бі в кораблі́; і іні́ї же кораблі́ бя́ху с Ним.
37
И# бhсть бyрz вётрена вели1ка: вHлны же вливaхусz въ корaбль, ћкw ўжE погружaтисz є3мY.
37
І бисть бу́ря ві́трена вели́ка; во́лни же влива́хуся в кора́бль, я́ко уже́ погружа́тися єму́.
38
И# бЁ сaмъ на кормЁ на возглaвницэ спS. И# возбуди1ша є3го2 и3 глаг0лаша є3мY: ўч™лю, не ради1ши ли, ћкw погибaемъ;
38
І бі Сам на кормі́ на возгла́вниці спя. І возбуди́ша Єго́ і глаго́лаша Єму́: Учи́телю, не ради́ши ли, я́ко погиба́єм?
39
И# востaвъ запрети2 вётру и3 речE м0рю: молчи2, престaни. И# ўлeже вётръ, и3 бhсть тишинA вeліz.
39
І воста́в запрети́ ві́тру і рече́ мо́рю: молчи́, преста́ни. І уле́же вітр, і бисть тишина́ ве́лія.
40
И# речE и5мъ: что2 тaкw страшли1ви є3стE; кaкw не и4мате вёры;
40
І рече́ їм: что та́ко страшли́ві єсте́? Ка́ко не і́мате ві́ри?
41
И# ўбоsшасz стрaхомъ вeліимъ и3 глаг0лаху дрyгъ ко дрyгу: кто2 u5бо сeй є4сть, ћкw и3 вётръ и3 м0ре послyшаютъ є3гw2;
41
І убоя́шася стра́хом ве́ліїм і глаго́лаху друг ко дру́гу: кто у́бо Сей єсть, я́ко і вітр, і мо́ре послу́шають Єго́?
Главa є7
1
(За? f7‹.) И# пріид0ша на w4нъ п0лъ м0рz, во странY гадари1нскую.
1
(Зач.19) І прийдо́ша на он пол мо́ря, во страну́ Гадари́нськую.
2
И# и3злёзшу є3мY и3з8 кораблS, ѓбіе срёте є3го2 t гробHвъ человёкъ въ дyсэ нечи1стэ,
2
І ізлі́зшу Єму́ із корабля́, а́біє срі́те Єго́ от гробо́в челові́к в ду́сі нечи́сті,
3
и4же жили1ще и3мsше во гробёхъ, и3 ни вери1гами никт0же можaше є3го2 свzзaти:
3
і́же жили́ще ім'я́ше во гробі́х, і ні вери́гами нікто́же можа́ше єго́ св'яза́ти;
4
занE є3мY мн0гажды п{ты и3 ќжы (желBзны) свsзану сyщу, и3 растерзaтисz t негw2 ќжємъ (желBзнымъ) и3 пyтwмъ сокрушaтисz: и3 никт0же можaше є3го2 ўмyчити [ўкроти1ти]:
4
зане́ єму́ мно́гажди пу́ти і у́жі [желі́зни] св'я́зану су́щу, і растерза́тися от него́ у́жем [желі́зним] і пу́том сокруша́тися; і нікто́же можа́ше єго́ уму́чити [укроти́ти];
5
и3 вhну н0щь и3 дeнь во гробёхъ и3 въ горaхъ бЁ, вопіS и3 толкjйсz кaменіемъ.
5
і ви́ну нощ і день во гробі́х і в гора́х бі, вопія́ і толки́йся ка́менієм.
6
Ўзрёвъ же ї}са и3здалeча, течE и3 поклони1сz є3мY,
6
Узрі́в же Ісу́са іздале́ча, тече́ і поклони́ся Єму́,
7
и3 возопи1въ глaсомъ вeліимъ, речE: что2 мнЁ и3 тебЁ, ї}се, сн7е бGа вhшнzгw; заклинaю тS бGомъ, не мyчи менє2.
7
і возопи́в гла́сом ве́ліїм, рече́: что мні і Тебі́, Ісу́се, Си́не Бо́га Ви́шняго? Заклина́ю Тя Бо́гом, не му́чи мене́.
8
Гlаше бо є3мY: и3зhди, дyше нечи1стый, t человёка.
8
Глаго́лаше бо єму́: ізи́ди, ду́ше нечи́стий, от челові́ка.
9
И# вопрошaше є3го2: чт0 ти є4сть и4мz; И# tвэщA глаг0лz: легеHнъ и4мz мнЁ, ћкw мн0зи є3смы2.
9
І вопроша́ше єго́: что ті єсть і́м'я? І отвіща́ глаго́ля: легео́н і́м'я мні, я́ко мно́зі єсьми́.
10
И# моли1ша є3го2 мн0гw, да не п0слетъ и5хъ внЁ страны2.
10
І моли́ша Єго́ мно́го, да не по́слеть їх вні страни́.
11
Бё же тY при горЁ стaдо свин0е вeліе пас0мо.
11
Бі же ту при горі́ ста́до свино́є ве́ліє пасо́мо.
12
И# моли1ша є3го2 вси2 бёси, глаг0люще: посли1 ны во свині‰, да въ нS вни1демъ.
12
І моли́ша Єго́ всі бі́си, глаго́люще: посли́ ни во свинія́, да в ня вни́дем.
13
И# повелЁ и5мъ ѓбіе ї}съ. И# и3зшeдше дyси нечи1стіи, внид0ша во свині‰: и3 ўстреми1сz стaдо по брeгу въ м0ре, бsху же ћкw двЁ тhсzщы, и3 ўтопaху въ м0ри.
13
І повелі́ їм а́біє Ісу́с. І ізше́дше ду́сі нечи́стії, внидо́ша во свинія́; і устреми́ся ста́до по бре́гу в мо́ре, бя́ху же я́ко дві ти́сящі, і утопа́ху в мо́рі.
14
Пасyщіи же свині‰ бэжaша и3 возвэсти1ша во грaдэ и3 въ сeлэхъ. И# и3зыд0ша ви1дэти, что2 є4сть бhвшее.
14
Пасу́щії же свинія́ біжа́ша і возвісти́ша во гра́ді і в се́ліх. І ізидо́ша ви́діти, что єсть би́вшеє.
15
И# пріид0ша ко ї}сови, и3 ви1дэша бэсновaвшагосz сэдsща и3 њболчeна и3 смhслzща, и3мёвшаго легеHнъ: и3 ўбоsшасz.
15
І прийдо́ша ко Ісу́сові, і ви́діша біснова́вшагося сідя́ща і оболче́на і сми́сляща, імі́вшаго легео́н; і убоя́шася.
16
Повёдаша же и5мъ ви1дэвшіи, кaкw бhсть бэсн0му, и3 њ свиніsхъ.
16
Пові́даша же їм ви́дівшії, ка́ко бисть бісно́му, і о свинія́х.
17
И# начaша моли1ти є3го2 tити2 t предBлъ и4хъ.
17
І нача́ша моли́ти Єго́ отити́ от преді́л їх.
18
И# влёзшу є3мY въ корaбль, молsше є3го2 бэсновaвыйсz, дабы2 бhлъ съ ни1мъ.
18
І влі́зшу Єму́ в кора́бль, моля́ше Єго́ біснова́вийся, даби́ бил с Ним.
19
Ї}съ же не дадE є3мY, но речE є3мY: и3ди2 въ д0мъ тв0й ко твои6мъ и3 возвэсти2 и5мъ, є3ли6ка ти2 гDь сотвори2 и3 поми1лова тS.
19
Ісу́с же не даде́ єму́, но рече́ єму́: іди́ в дом твой ко твої́м і возвісти́ їм, єли́ка ті Госпо́дь сотвори́ і поми́лова тя.
20
И# и4де и3 начA проповёдати въ десzти2 грaдэхъ, є3ли6ка сотвори2 є3мY ї}съ. И# вси2 дивлsхусz.
20
І і́де і нача́ пропові́дати в десяти́ гра́діх, єли́ка сотвори́ єму́ Ісу́с. І всі дивля́хуся.
21
(За? к7.) И# прешeдшу ї}су въ корабли2 пaки на w4нъ п0лъ, собрaсz нар0дъ мн0гъ њ нeмъ [къ немY]. И# бЁ при м0ри.
21
(Зач. 20) І преше́дшу Ісу́су в кораблі́ па́ки на он пол, собра́ся наро́д мног о Нем [к Нему́]. І бі при мо́рі.
22
И# сE, пріи1де є3ди1нъ t ґрхісmнагw6гъ, и4менемъ їаjръ, и3 ви1дэвъ є3го2, падE при ногY є3гw2
22
І се, при́йде єди́н от архісинаго́г, і́менем Іаі́р, і ви́дів Єго́, паде́ при ногу́ Єго́
23
и3 молsше є3го2 мн0гw, глаг0лz, ћкw дщи2 моS на кончи1нэ є4сть: да пришeдъ возложи1ши на ню2 рyцэ, ћкw да спасeтсz и3 живA бyдетъ.
23
і моля́ше Єго́ мно́го, глаго́ля, я́ко дщи моя́ на кончи́ні єсть; да прише́д возложи́ши на ню ру́ці, я́ко да спасе́ться і жива́ бу́деть.
24
И# и4де съ ни1мъ: (За? к7№.) и3 по нeмъ и3дsху нар0ди мн0зи и3 ўгнетaху є3го2.
24
І і́де с ним; (Зач. 21) і по Нем ідя́ху наро́ди мно́зі і угнета́ху Єго́.
25
И# женA нёкаz сyщи въ точeніи кр0ве лётъ дванaдесzте,
25
І жена́ ні́кая су́щи в точе́нії кро́ве літ двана́десяте,
26
и3 мн0гw пострадaвши t мнHгъ врачє1въ, и3 и3здaвши сво‰ вс‰, и3 ни є3ди1ныz п0льзы њбрётши, но пaче въ г0ршее пришeдши:
26
і мно́го пострада́вши от мног враче́в, і ізда́вши своя́ вся, і ні єди́ния по́льзи обрі́тши, но па́че в го́ршеє прише́дши;
27
слhшавши њ ї}сэ, пришeдши въ нар0дэ созади2, прикоснyсz ри1зэ є3гw2:
27
сли́шавши о Ісу́сі, прише́дши в наро́ді созади́, прикосну́ся ри́зі Єго́;
28
глаг0лаше бо, ћкw, ѓще прикоснyсz ри1замъ є3гw2, спасeна бyду.
28
глаго́лаше бо, я́ко, а́ще прикосну́ся ри́зам Єго́, спасе́на бу́ду.
29
И# ѓбіе и3зсsкну и3ст0чникъ кр0ве є3S: и3 разумЁ [њщути2] тёломъ, ћкw и3сцэлЁ t рaны.
29
І а́біє ізся́кну істо́чник кро́ве єя́; і разумі́ [ощути́] ті́лом, я́ко ісцілі́ от ра́ни.
30
И# ѓбіе ї}съ разумЁ въ себЁ си1лу и3зшeдшую t негw2, (и3) њбрaщьсz въ нар0дэ, гlаше: кто2 прикоснyсz ри1замъ мои6мъ;
30
І а́біє Ісу́с разумі́ в Себі́ си́лу ізше́дшую от Него́, (і) обра́щся в наро́ді, глаго́лаше: кто прикосну́ся ри́зам Мої́м?
31
И# глаг0лаху є3мY ўчн7цы2 є3гw2: ви1диши нар0дъ ўгнетaющь тS, и3 гlеши: кто2 прикоснyсz мнЁ;
31
І глаго́лаху Єму́ ученици́ Єго́: ви́диши наро́д угнета́ющ Тя, і глаго́леши: кто прикосну́ся Мні?
32
И# њбглsдаше ви1дэти сотв0ршую сіE.
32
І обгля́даше ви́діти сотво́ршую сіє́.
33
Женa же ўбоsвшисz и3 трепeщущи, вёдzщи, є4же бhсть є4й, пріи1де и3 припадE къ немY и3 речE є3мY всю2 и4стину.
33
Жена́ же убоя́вшися і трепе́щущи, ві́дящи, є́же бисть єй, при́йде і припаде́ к Нему́ і рече́ Єму́ всю і́стину.
34
Џнъ же речE є4й: дщи2, вёра твоS спасe тz: и3ди2 въ ми1рэ и3 бyди цэлA t рaны твоеS.
34
Он же рече́ єй: дщи, ві́ра твоя́ спасе́ тя; іди́ в ми́рі і бу́ди ціла́ от ра́ни твоєя́.
35
Е#щE є3мY гlющу, (и3) пріид0ша t ґрхісmнагHга, глаг0люще, ћкw дщи2 твоS ќмре: что2 є3щE дви1жеши ўч™лz;
35
Єще́ Єму́ глаго́лющу, (і) прийдо́ша от архісинаго́га, глаго́люще, я́ко дщи твоя́ у́мре; что єще́ дви́жеши Учи́теля?
36
Ї}съ же ѓбіе слhшавъ сл0во глаг0лемое, гlа ґрхісmнагHгови: не б0йсz, т0кмw вёруй.
36
Ісу́с же а́біє сли́шав сло́во глаго́лемоє, глаго́ла архісинаго́гові: не бо́йся, то́кмо ві́руй.
37
И# не њстaви по себЁ ни є3ди1наго и3ти2, т0кмw петрA и3 їaкwва и3 їwaнна брaта їaкwвлz.
37
І не оста́ви по Себі́ ні єди́наго іти́, то́кмо Петра́, і Іа́кова, і Іоа́нна, бра́та Іа́ковля.
38
И# пріи1де въ д0мъ ґрхісmнагHговъ и3 ви1дэ молвY, плaчущыzсz и3 кричaщыz мн0гw.
38
І при́йде в дом архісинаго́гов і ви́ді молву́, пла́чущияся і крича́щия мно́го.
39
И# вшeдъ гlа и5мъ: что2 м0лвите и3 плaчетесz; nтрокови1ца нёсть ўмерлA, но спи1тъ.
39
І вшед глаго́ла їм: что мо́лвите і пла́четеся? Отрокови́ця ність умерла́, но спить.
40
И# ругaхусz є3мY. Џнъ же и3згнaвъ вс‰, поsтъ nтцA nтрокови1цы и3 мaтерь, и3 и5же (бёху) съ ни1мъ, и3 вни1де, и3дёже бЁ nтрокови1ца лежaщи.
40
І руга́хуся Єму́. Он же ізгна́в вся, поя́т отця́ отрокови́ці і ма́тер, і і́же (бі́ху) с Ним, і вни́де, іді́же бі отрокови́ця лежа́щи.
41
И# є4мь за рyку nтрокови1цу, гlа є4й: таліfA кyмі: є4же є4сть сказaемо: дэви1це, тебЁ гlю, востaни.
41
І єм за ру́ку отрокови́цю, глаго́ла єй: таліфа́ ку́мі, є́же єсть сказа́ємо: діви́це, тебі́ глаго́лю, воста́ни.
42
И# ѓбіе востA дэви1ца и3 хождaше: бё бо лётъ двоюнaдесzте. И# ўжас0шасz ќжасомъ вeліимъ.
42
І а́біє воста́ діви́ця і хожда́ше; бі бо літ двоюна́десяте. І ужасо́шася у́жасом ве́ліїм.
43
И# запрети2 и5мъ мн0гw, да никт0же ўвёсть сегw2, и3 речE: дади1те є4й ћсти.
43
І запрети́ їм мно́го, да нікто́же уві́сть сего́, і рече́: даді́те єй я́сти.
Главa ѕ7
1
(За? к7в7.) И# и3зhде tтyду и3 пріи1де во nтeчествіе своE: и3 по нeмъ и3д0ша ўчн7цы2 є3гw2.
1
(Зач. 22) І ізи́де отту́ду і при́йде во оте́чествіє Своє́; і по Нем ідо́ша ученици́ Єго́.
2
И# бhвшей суббHтэ, начaтъ на с0нмищи ўчи1ти. И# мн0зи слhшащіи дивлsхусz, глаг0люще: tкyду семY сі‰; и3 что2 премdрость дaннаz є3мY, и3 си6лы таковы6 рукaма є3гw2 бывaютъ;
2
І би́вшей субо́ті, нача́т на со́нмищі учи́ти. І мно́зі сли́шащії дивля́хуся, глаго́люще: отку́ду Сему́ сія́? І что прему́дрость да́нная Єму́, і си́ли такови́ рука́ма Єго́ бива́ють?
3
не сeй ли є4сть тектHнъ, сн7ъ мRjинъ, брaтъ же їaкwву и3 їwсjи и3 їyдэ и3 сjмwну; и3 не сєстрh ли є3гw2 здЁ (сyть) въ нaсъ; И# блажнsхусz њ нeмъ.
3
Не Сей ли єсть текто́н, Син Марі́їн, брат же Іа́кову і Іосі́ї і Іу́ді і Си́мону? І не сестри́ ли Єго́ зді (суть) в нас? І блажня́хуся о Нем.
4
Гlаше же и5мъ ї}съ, ћкw нёсть прbр0къ без8 чeсти, т0кмw во nтeчествіи своeмъ, и3 въ ср0дствэ и3 въ домY своeмъ.
4
Глаго́лаше же їм Ісу́с, я́ко ність проро́к без че́сти, то́кмо во оте́чествії своє́м, і в сро́дстві і в дому́ своє́м.
5
И# не можaше тY ни є3ди1ныz си1лы сотвори1ти, т0кмw мaлw недyжныхъ, возл0жь рyцэ, и3сцэли2.
5
І не можа́ше ту ні єди́ния си́ли сотвори́ти, то́кмо ма́ло неду́жних, возло́ж ру́ці, ісціли́.
6
И# дивлsшесz за невёрствіе и4хъ: и3 њбхождaше вє1си w4крестъ ўчS.
6
І дивля́шеся за неві́рствіє їх; і обхожда́ше ве́сі о́крест учя́.
7
(За? к7G.) И# призвA nбанaдесzте, и3 начaтъ и5хъ посылaти двA двA, и3 даsше и5мъ влaсть над8 д{хи нечи1стыми.
7
(Зач. 23) І призва́ обана́десяте, і нача́т їх посила́ти два два, і дая́ше їм власть над ду́хи нечи́стими.
8
И# заповёда и5мъ, да ничесHже в0змутъ на пyть, т0кмw жeзлъ є3ди1нъ: ни пи1ры, ни хлёба, ни при п0zсэ мёди:
8

І запові́да їм, да нічесо́же во́зьмуть на путь, то́кмо жезл єди́н: ні пи́ри, ні хлі́ба, ні при по́ясі мі́ді,

9
но њбувeни въ санд†ліz: и3 не њблачи1тисz въ двЁ ри6зэ.
9
но обуве́ні в санда́лія; і не облачи́тися в дві ри́зі.
10
И# гlаше и5мъ: и3дёже ѓще вни1дете въ д0мъ, тY пребывaйте, д0ндеже и3зhдете tтyду:
10
І глаго́лаше їм: іді́же а́ще вни́дете в дом, ту пребива́йте, до́ндеже ізи́дете отту́ду.
11
и3 є3ли1цы ѓще не пріи1мутъ вы2, нижE послyшаютъ вaсъ, и3сходsще tтyду, tтрzси1те прaхъ, и4же под8 ногaми вaшими, во свидётелство и5мъ: ґми1нь гlю вaмъ, tрaднэе бyдетъ сод0мwмъ и3 гом0ррwмъ въ дeнь сyдный, нeже грaду томY.
11
І єли́ці а́ще не при́ймуть ви, ніже́ послу́шають вас, ісходя́ще отту́ду, оттрясі́те прах, і́же под нога́ми ва́шими, во свиді́тельство їм; амі́нь глаго́лю вам, отра́дніє бу́деть Содо́мом і Гомо́рром в день су́дний, не́же гра́ду тому́.
12
И# и3зшeдше проповёдаху, да покaютсz:
12
І ізше́дше пропові́даху, да пока́ються;
13
и3 бёсы мнHги и3згонsху: и3 мaзаху мaсломъ мнHги нед{жныz, и3 и3сцэлэвaху.
13
і бі́си мно́гі ізгоня́ху; і ма́заху ма́слом мно́гі неду́жния, і ісціліва́ху.
14
(За? к7д7.) И# ўслhша цaрь и4рwдъ: ћвэ бо бhсть и4мz є3гw2: и3 глаг0лаше, ћкw їwaннъ кrти1тель t мeртвыхъ востA, и3 сєгw2 рaди си6лы дёютсz њ нeмъ.
14
(Зач. 24) І усли́ша цар І́род; я́ві бо бисть і́м'я Єго́; і глаго́лаше, я́ко Іоа́нн Крести́тель от ме́ртвих воста́, і сего́ ра́ди си́ли ді́ються о нем.
15
И#нjи глаг0лаху, ћкw и3ліA є4сть: и3нjи же глаг0лаху, ћкw прbр0къ є4сть, и3ли2 ћкw є3ди1нъ t прbрHкъ.
15
Іні́ї глаго́лаху, я́ко Ілія́ єсть; іні́ї же глаго́лаху, я́ко проро́к єсть, іли́ я́ко єди́н от проро́к.
16
Слhшавъ же и4рwдъ речE, ћкw, є3г0же ѓзъ ўсёкнухъ їwaнна, т0й є4сть: т0й востA t мeртвыхъ.
16
Сли́шав же І́род рече́, я́ко, єго́же аз усі́кнух Іоа́нна, той єсть; той воста́ от ме́ртвих.
17
Т0й бо и4рwдъ послaвъ, ћтъ їwaнна и3 свzзA є3го2 въ темни1цэ, и3рwдіaды рaди жены2 філjппа брaта своегw2, ћкw њжени1сz є4ю.
17
Той бо І́род посла́в, ят Іоа́нна і св'яза́ єго́ в темни́ці, Іродіа́ди ра́ди жени́ Фили́ппа, бра́та своєго́, я́ко ожени́ся є́ю.
18
Глаг0лаше бо їwaннъ и4рwдови: не достои1тъ тебЁ и3мёти женY (філjппа) брaта твоегw2.
18
Глаго́лаше бо Іоа́нн І́родові: не достої́ть тебі́ імі́ти жену́ [Фили́ппа] бра́та твоєго́.
19
И#рwдjа же гнёвашесz на него2 и3 хотsше є3го2 ўби1ти: и3 не можaше.
19
Іроді́а же гні́вашеся на него́ і хотя́ше єго́ уби́ти; і не можа́ше.
20
И$рwдъ бо боsшесz їwaнна, вёдый є3го2 мyжа првdна и3 с™а, и3 соблюдaше є3го2: и3 послyшавъ є3гw2, мнHга творsше, и3 въ слaдость є3гw2 послyшаше.
20
І́род бо боя́шеся Іоа́нна, ві́дий єго́ му́жа пра́ведна і свя́та, і соблюда́ше єго́; і послу́шав єго́, мно́га творя́ше, і в сла́дость єго́ послу́шаше.
21
И# приклю1чшусz дню2 потрeбну [ўд0бну], є3гдA и4рwдъ рождествY своемY вeчерю творsше кнzзє1мъ свои6мъ и3 тhсzщникwмъ и3 старёйшинамъ галілє1йскимъ:
21
І приклю́чшуся дню потре́бну [удо́бну], єгда́ І́род рождеству́ своєму́ ве́черю творя́ше князе́м свої́м, і ти́сящником, і старі́йшинам Галиле́йським;
22
и3 вшeдши дщeрь тоS и3рwдіaды, и3 плzсaвши, и3 ўг0ждши и4рwдови и3 возлежaщымъ съ ни1мъ, речE цaрь дэви1цэ: проси2 ў менє2 є3гHже ѓще х0щеши, и3 дaмъ ти2.
22
і вше́дши дщер тоя́ Іродіа́ди, і пляса́вши, і уго́ждши І́родові і возлежа́щим с ним, рече́ цар діви́ці: проси́ у мене́ єго́же а́ще хо́щеши, і дам ті.
23
И# клsтсz є4й: ћкw є3гHже ѓще попроси1ши ў менє2, дaмъ ти2, и3 до п0лъ цaрствіz моєгw2.
23
І кля́тся єй: я́ко єго́же а́ще попроси́ши у мене́, дам ті, і до пол ца́рствія моєго́.
24
Nнa же и3зшeдши речE мaтери своeй: чесw2 прошY; Nнa же речE: главы2 їwaнна кrти1телz.
24
Она́ же ізше́дши рече́ ма́тері своє́й: чесо́ прошу́? Она́ же рече́: глави́ Іоа́нна Крести́теля.
25
И# вшeдши ѓбіе со тщaніемъ къ царю2, просsше, глаг0лющи: хощY, да ми2 дaси t негw2 [ѓбіе] на блю1дэ главY їwaнна кrти1телz.
25
І вше́дши а́біє со тща́нієм к царю́, прося́ше, глаго́лющи: хощу́, да мі да́си от него́ [а́біє] на блю́ді главу́ Іоа́нна Крести́теля.
26
И# приск0рбенъ бhвъ цaрь, клsтвы (же) рaди и3 за возлежaщихъ съ ни1мъ не восхотЁ tрэщи2 є4й.
26
І приско́рбен бив цар, кля́тви [же] ра́ди і за возлежа́щих с ним не восхоті́ отріщи́ єй.
27
И# ѓбіе послaвъ цaрь спекулaтwра, повелЁ принести2 главY є3гw2.
27
І а́біє посла́в цар спекула́тора, повелі́ принести́ главу́ єго́.
28
Џнъ же шeдъ ўсёкну є3го2 въ темни1цэ, и3 принесE главY є3гw2 на блю1дэ, и3 дадE ю5 дэви1цэ: и3 дэви1ца дадE ю5 мaтери своeй.
28
Он же шед усі́кну єго́ в темни́ці, і принесе́ главу́ єго́ на блю́ді, і даде́ ю діви́ці, і діви́ця даде́ ю ма́тері своє́й.
29
И# слhшавше ўченицы2 є3гw2, пріид0ша и3 взsша трyпъ є3гw2, и3 положи1ша є3го2 во гр0бэ.
29
І сли́шавше ученици́ єго́, прийдо́ша і взя́ша труп єго́, і положи́ша єго́ во гро́бі.
30
(За? к7е7.) И# собрашaсz ґпcли ко ї}су и3 возвэсти1ша є3мY вс‰, и3 є3ли6ка сотвори1ша, и3 є3ли6ка научи1ша.
30
(Зач. 25) І собраша́ся апо́столи ко Ісу́су і возвісти́ша Єму́ вся, і єли́ка сотвори́ша, і єли́ка научи́ша.
31
И# речE и5мъ: пріиди1те вы2 сaми въ пyсто мёсто є3ди1ни [њс0бь] и3 почjйте мaлw. Бsху бо приходsщіи и3 tходsщіи мн0зи, и3 ни ћсти и5мъ бЁ когдA.
31
І рече́ їм: прийді́те ви са́мі в пу́сто мі́сто єди́ні [осо́б] і почи́йте ма́ло. Бя́ху бо приходя́щії і отходя́щії мно́зі, і ні я́сти їм бі когда́.
32
И# и3д0ша въ пyсто мёсто кораблeмъ є3ди1ни.
32
І ідо́ша в пу́сто мі́сто корабле́м єди́ні.
33
И# ви1дэша и5хъ и3дyщихъ нар0ди, и3 познaша и5хъ мн0зи: и3 пёши t всёхъ градHвъ стицaхусz тaмw, и3 предвари1ша и5хъ, и3 снид0шасz къ немY.
33
І ви́діша їх іду́щих наро́ди, і позна́ша їх мно́зі; і пі́ші от всіх градо́в стица́хуся та́мо, і предвари́ша їх, і снидо́шася к Нему́.
34
И# и3зшeдъ ви1дэ ї}съ нар0дъ мн0гъ и3 млcрдова њ ни1хъ, занE бsху ћкw џвцы не и3мyщыz пaстырz: и3 начaтъ и5хъ ўчи1ти мн0гw.
34
І ізше́д ви́ді Ісу́с наро́д мног і милосе́рдова о них, зане́ бя́ху я́ко о́вці не іму́щия па́стиря; і нача́т їх учи́ти мно́го.
35
И# ўжE часY мн0гу бhвшу, пристyпльше къ немY ўчн7цы2 є3гw2, глаг0лаша, ћкw пyсто є4сть мёсто, и3 ўжE чaсъ мн0гъ:
35
І уже́ часу́ мно́гу би́вшу, присту́пльше к Нему́ ученици́ Єго́, глаго́лаша, я́ко пу́сто єсть мі́сто, і уже́ час мног, —
36
tпусти2 и5хъ, да шeдше во њкрeстныхъ сeлэхъ и3 вeсехъ кyпzтъ себЁ хлёбы: не и4мутъ бо чесw2 ћсти.
36
отпусти́ їх, да ше́дше во окре́стних се́ліх і ве́сех ку́п'ять себі́ хлі́би; не і́муть бо чесо́ я́сти.
37
Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: дади1те и5мъ вы2 ћсти. И# глаг0лаша є3мY: да шeдше кyпимъ двэмA ст0ма пBнzзь хлёбы и3 дaмы и5мъ ћсти;
37
Он же отвіща́в рече́ їм: даді́те їм ви я́сти. І глаго́лаша Єму́: да ше́дше ку́пим двіма́ сто́ма пі́нязь хлі́би і да́ми їм я́сти?
38
Џнъ же речE и4мъ: коли1кw хлёбы и4мате; и3ди1те и3 ви1дите. И# ўвёдэвше глаг0лаша: пsть (хлBбъ), и3 двЁ ры6бэ.
38
Он же рече́ їм: коли́ко хлі́би і́мате? Іді́те і ви́діте. І уві́дівше глаго́лаша: п'ять [хліб], і дві ри́бі.
39
И# повелЁ и5мъ посади1ти вс‰ на сп0ды на сп0ды [во њкрyгъ] на травЁ зеленЁ.
39
І повелі́ їм посади́ти вся на спо́ди на спо́ди [во окру́г] на траві́ зелені́.
40
И# возлег0ша на лёхи на лёхи [на кyчы] по стY и3 по пzти1десzтъ.
40
І возлего́ша на лі́хи на лі́хи [на ку́чи] по сту і по п'яти́десят.
41
И# пріeмь пsть хлBбъ и3 двЁ рhбэ, воззрёвъ на нeбо, блгcви2 и3 преломи2 хлёбы, и3 даsше ўчн7кHмъ свои6мъ, да предлагaютъ пред8 ни1ми: и3 џбэ ры6бэ раздэли2 всBмъ.
41
І приє́м п'ять хліб і дві ри́бі, воззрі́в на не́бо, благослови́ і преломи́ хлі́би, і дая́ше ученико́м Свої́м, да предлага́ють пред ни́ми; і о́бі ри́бі разділи́ всім.
42
И# kд0ша вси2 и3 насhтишасz:
42
І ядо́ша всі і наси́тишася;
43
и3 взsша ўкрyхи, дванaдесzте к0шz и3сп0лнь, и3 t ры6бу.
43
і взя́ша укру́хи, двана́десяте ко́ша іспо́лнь, і от ри́бу.
44
Бsше же ћдшихъ хлёбы ћкw пsть тhсzщъ мужeй.
44
Бя́ше же я́дших хлі́би я́ко п'ять ти́сящ муже́й.
45
(За? к7ѕ7.) И# ѓбіе понyди ўчн7ки2 сво‰ вни1ти въ корaбль и3 вари1ти [предвари1ти] є3го2 на w4нъ п0лъ къ виfсаjдэ, д0ндеже сaмъ tпyститъ нар0ды.
45
(Зач. 26) І а́біє пону́ди ученики́ Своя́ вни́ти в кора́бль і вари́ти [предвари́ти] Єго́ на он пол к Вифсаї́ді, до́ндеже Сам отпу́стить наро́ди.
46
И# tрeксz и5мъ [и3 tпусти1въ |], и4де въ г0ру помоли1тисz.
46
І отре́кся їм [і отпусти́в я], і́де в го́ру помоли́тися.
47
И# вeчеру бhвшу, бЁ корaбль посредЁ м0рz, и3 сaмъ є3ди1нъ на земли2.
47
І ве́черу би́вшу, бі кора́бль посреді́ мо́ря, і Сам єди́н на землі́.
48
И# ви1дэ и4хъ стрaждущихъ въ плaваніи: бё бо вётръ проти1венъ и5мъ: и3 њ четвeртэй стрaжи нощнёй пріи1де къ ни6мъ, по м0рю ходsй, и3 хотsше минyти и5хъ.
48
І ви́ді їх стра́ждущих в пла́ванії; бі бо вітр проти́вен їм; і о четве́ртій стра́жі нощні́й при́йде к ним, по мо́рю ходя́й, і хотя́ше мину́ти їх.
49
Nни1 же ви1дэвше є3го2 ходsща по м0рю, мнsху призрaкъ бhти и3 возопи1ша.
49
Они́ же ви́дівше Єго́ ходя́ща по мо́рю, мня́ху призра́к би́ти і возопи́ша.
50
Вси1 бо є3го2 ви1дэша и3 смути1шасz. И# ѓбіе гlа съ ни1ми и3 речE и5мъ: дерзaйте: ѓзъ є4смь, не б0йтесz.
50
Всі бо Єго́ ви́діша і смути́шася. І а́біє глаго́ла с ни́ми і рече́ їм: дерза́йте! Аз єсьм, не бо́йтеся!
51
И# вни1де къ ни6мъ въ корaбль: и3 ўлeже вётръ. И# ѕэлw2 и4злиха въ себЁ ўжасaхусz и3 дивлsхусz.
51
І вни́де к ним в кора́бль; і уле́же вітр. І зіло́ і́злиха в себі́ ужаса́хуся і дивля́хуся.
52
Не разумёша бо њ хлёбэхъ: бё бо сeрдце и4хъ њкаменeно.
52
Не разумі́ша бо о хлі́біх; бі бо се́рдце їх окамене́но.
53
И# прешeдше пріид0ша въ зeмлю геннисарeтску и3 пристaша.
53
І преше́дше прийдо́ша в зе́млю Геннисаре́тську і приста́ша.
54
(За? к7з7.) И# и3зшeдшымъ и5мъ и3з8 кораблS, ѓбіе познaша є3го2,
54
(Зач. 27) І ізше́дшим їм із корабля́, а́біє позна́ша Єго́,
55
њбтeкше всю2 странY тY, начaша на nдрёхъ приноси1ти болsщыz, и3дёже слhшаху, ћкw тY є4сть.
55
обте́кше всю страну́ ту, нача́ша на одрі́х приноси́ти боля́щия, іді́же сли́шаху, я́ко ту єсть.
56
И# ѓможе ѓще вхождaше въ вє1си, и3ли2 во грaды, и3ли2 сeла, на распyтіихъ полагaху нед{жныz и3 молsху є3го2, да понE воскри1лію ри1зы є3гw2 прик0снутсz: и3 є3ли1цы ѓще прикасaхусz є3мY, спасaхусz.
56
І а́може а́ще вхожда́ше в ве́сі, іли́ во гра́ди, іли́ се́ла, на распу́тіїх полага́ху неду́жния і моля́ху Єго́, да поне́ воскри́лію ри́зи Єго́ прико́снуться; і єли́ці а́ще прикаса́хуся Єму́, спаса́хуся.
Главa з7
1
И# собрaшасz къ немY фарісeє и3 нёцыи t кни6жникъ, пришeдшіи t їеrли1ма:
1
І собра́шася к Нему́ фарисе́є і ні́ції от кни́жник, прише́дшії от Ієрусали́ма;
2
и3 ви1дэвше нёкіихъ t ўчн7къ є3гw2 нечи1стыми рукaми, си1рэчь неумовeными, kдyщихъ хлёбы, ругaхусz.
2
і ви́дівше ні́кіїх от учени́к Єго́ нечи́стими рука́ми, си́річ неумове́ними, яду́щих хлі́би, руга́хуся.
3
Фарісeє бо и3 вси2 їудeє, ѓще не трhюще [до лакHтъ] ўмhютъ рyкъ, не kдsтъ, держaще пред†ніz стaрєцъ:
3

Фарисе́є бо і всі іуде́є, а́ще не три́юще [до лако́т] уми́ють рук, не ядя́ть, держа́ще преда́нія ста́рець;

4
и3 t т0ржища, ѓще не покyплютсz, не kдsтъ. И# и4на мнHга сyть, ±же пріsша держaти: погружє1ніz стклsницамъ и3 чвaнwмъ и3 котлHмъ и3 nдрHмъ.
4
і от то́ржища, а́ще не поку́плються, не ядя́ть. І і́на мно́га суть, я́же прия́ша держа́ти: погруже́нія сткля́ницям, і чва́ном, і котло́м, і одро́м.
5
(За? к7}.) Пот0мъ же вопрошaху є3го2 фарісeє и3 кни1жницы: почто2 ўчн7цы2 твои2 не х0дzтъ по предaнію стaрєцъ, но неумовeными рукaми kдsтъ хлёбъ;
5
(Зач. 28) Пото́м же вопроша́ху Єго́ фарисе́є і кни́жници: почто́ ученици́ Твої́ не хо́дять по преда́нію ста́рець, но неумове́ними рука́ми ядя́ть хліб?
6
Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ, ћкw д0брэ прbр0чествова и3сaіа њ вaсъ лицемёрэхъ, ћкоже є4сть пи1сано: сjи лю1діе ўстнaми мS чтyтъ, сeрдце же и4хъ далeче tстои1тъ t менє2,
6
Он же отвіща́в рече́ їм, я́ко до́брі проро́чествова Іса́я о вас лицемі́ріх, я́коже єсть пи́сано: сі́ї лю́діє устна́ми М'я чтуть, се́рдце же їх дале́че отстої́ть от Мене́,
7
всyе же чтyтъ мS, ўчaще ўчeніємъ, зaповэдемъ человёчєскимъ:
7
всу́є же чтуть М'я, уча́ще уче́нієм, за́повідем челові́чеським;
8
њстaвльше бо зaповэдь б9ію, держитE пред†ніz человёчєскаz, крещє1ніz [њмовє1ніz] чвaнwмъ и3 стклsницамъ, и3 и4на подHбна таков† мнHга творитE.
8
оста́вльше бо за́повідь Бо́жию, держите́ преда́нія челові́чеськая, креще́нія [омове́нія] чва́ном, і сткля́ницям, і і́на подо́бна такова́ мно́га творите́.
9
И# гlаше и5мъ: д0брэ tметaете зaповэдь б9ію, да предaніе вaше соблюдетE:
9
І глаго́лаше їм: до́брі отмета́єте за́повідь Бо́жию, да преда́ніє ва́ше соблюдете́;
10
мwmсeй бо речE: чти2 nтцA твоего2 и3 мaтерь твою2: и3 и4же ѕлосл0витъ nтцA и3ли2 мaтерь, смeртію да ќмретъ:
10
Моїсе́й бо рече́: чти отця́ твоєго́ і ма́тер твою́; і і́же злосло́вить отця́ іли́ ма́тер, сме́ртію да у́мреть:
11
вh же глаг0лете: ѓще речeтъ человёкъ nтцY и3ли2 мaтери: корвaнъ, є4же є4сть дaръ, и4же ѓще [и4мже бы] п0льзовалсz є3си2 t менє2:
11
ви же глаго́лете: а́ще рече́ть челові́к отцю́ іли́ ма́тері: корва́н, є́же єсть дар, і́же а́ще [і́мже би] по́льзовался єси́ от мене́;
12
и3 не ктомY њставлsете є3го2 что2 сотвори1ти nтцY своемY и3ли2 мaтери своeй,
12
і не ктому́ оставля́єте єго́ что сотвори́ти отцю́ своєму́ іли́ ма́тері своє́й,
13
преступaюще сл0во б9іе предaніемъ вaшимъ, є4же предaсте: и3 подHбна таков† мнHга творитE.
13
преступа́юще сло́во Бо́жиє преда́нієм ва́шим, є́же преда́сте; і подо́бна такова́ мно́га творите́.
14
(За? к7f7.) И# призвaвъ вeсь нар0дъ, гlаше и5мъ: послyшайте менE вси2 и3 разумёйте:
14
(Зач. 29) І призва́в весь наро́д, глаго́лаше їм: послу́шайте Мене́ всі і разумі́йте:
15
ничт0же є4сть внэyду человёка входи1мо въ џнь, є4же м0жетъ њскверни1ти є3го2: но и3сходsщаz t негw2, т† сyть скверн‰щаz человёка:
15
нічто́же єсть вніу́ду челові́ка входи́мо в онь, є́же мо́жеть оскверни́ти єго́; но ісходя́щая от него́ — та суть скверня́щая челові́ка;
16
ѓще кто2 и4мать ќшы слhшати, да слhшитъ.
16
а́ще кто і́мать у́ші сли́шати, да сли́шить.
17
И# є3гдA вни1де въ д0мъ t нар0да, вопрошaху є3го2 ўчн7цы2 є3гw2 њ при1тчи.
17
І єгда́ вни́де в дом от наро́да, вопроша́ху Єго́ ученици́ Єго́ о при́тчі.
18
И# гlа и5мъ: тaкw ли и3 вы2 неразyмливи є3стE; не разумёете ли, ћкw всE, є4же и3звнЁ входи1мое въ человёка, не м0жетъ њскверни1ти є3го2;
18
І глаго́ла їм: та́ко ли і ви неразу́мливі єсте́? Не разумі́єте ли, я́ко все, є́же ізвні́ входи́моє в челові́ка, не мо́жеть оскверни́ти єго́?
19
ћкw не вх0дитъ є3мY въ сeрдце, но во чрeво: и3 ґфедрHномъ и3сх0дитъ, и3стреблsz вс‰ бр†шна.
19
Я́ко не вхо́дить єму́ в се́рдце, но во чре́во, і афедро́ном ісхо́дить, істребля́я вся бра́шна.
20
Гlаше же, ћкw и3сходsщее t человёка, то2 скверни1тъ человёка:
20
Глаго́лаше же, я́ко ісходя́щеє от челові́ка, то скверни́ть челові́ка;
21
и3звнyтрь бо t сeрдца человёческа помышлє1ніz ѕл†z и3сх0дzтъ, прелюбодэ‰ніz, любодэ‰ніz, ўб‡йства,
21
ізвну́тр бо от се́рдця челові́чеська помишле́нія зла́я ісхо́дять, прелюбодія́нія, любодія́нія, уби́йства,
22
татьбы6, лихои6мства, (њби6ды,) лук†вствіz, лeсть, студодэ‰ніz, џко лукaво, хулA, гордhнz, безyмство:
22
татьби́, лихої́мства, [оби́ди,] лука́вствія, лесть, студодія́нія, о́ко лука́во, хула́, горди́ня, безу́мство, —
23
вс‰ сі‰ ѕл†z и3звнyтрь и3сх0дzтъ и3 сквернsтъ человёка.
23
вся сія́ зла́я ізвну́тр ісхо́дять і скверня́ть челові́ка.
24
(За? l.) И# tтyду востaвъ, и4де въ предёлы т›рски и3 сідw6нски: и3 вшeдъ въ д0мъ, ни ког0же хотsше, дабы2 є3го2 чyлъ: и3 не м0же ўтаи1тисz.
24
(Зач. 30) І отту́ду воста́в, і́де в преді́ли Ти́рські і Сидо́нські; і, вшед в дом, ні кого́же хотя́ше, даби́ Єго́ чул; і не мо́же утаї́тися.
25
Слhшавши бо женA њ нeмъ, є3sже дщи2 и3мsше дyха нечи1ста, пришeдши припадE къ ногaма є3гw2:
25
Сли́шавши бо жена́ о Нем, єя́же дщи ім'я́ше ду́ха нечи́ста, прише́дши припаде́ к нога́ма Єго́;
26
женa же бЁ є4ллинска, сmрофінікjсса р0домъ: и3 молsше є3го2, да бёса и3зженeтъ и3з8 дщeре є3S.
26
жена́ же бі є́ллинська, сирофінікі́сса ро́дом; і моля́ше Єго́, да бі́са ізжене́ть із дще́ре єя́.
27
Ї}съ же речE є4й: њстaви, да пeрвэе насhтzтсz ч†да: нёсть бо добро2 tsти хлёбъ чaдwмъ и3 поврещи2 псHмъ.
27
Ісу́с же рече́ єй: оста́ви, да пе́рвіє наси́тяться ча́да, ність бо добро́ от’я́ти хліб ча́дом і поврещи́ псом.
28
Nнa же tвэщaвши глаг0ла є3мY: є4й, гDи: и4бо и3 пси2 под8 трапeзою kдsтъ t крупи1цъ дэтeй.
28
Она́ же отвіща́вши глаго́ла Єму́: єй, Го́споди; і́бо і пси под трапе́зою ядя́ть от крупи́ць діте́й.
29
И# речE є4й: за сіE сл0во, и3ди2: и3зhде бёсъ и3з8 дщeре твоеS.
29
І рече́ єй: за сіє́ сло́во, іди́; ізи́де біс із дще́ре твоєя́.
30
И# шeдши въ д0мъ св0й, њбрёте бёса и3зшeдша и3 дщeрь лежaщу на nдрЁ.
30
І ше́дши в дом свой, обрі́те бі́са ізше́дша і дщер лежа́щу на одрі́.
31
(За? l№.) И# пaки и3зшeдъ ї}съ t предBлъ тЂрскихъ и3 сідHнскихъ, пріи1де на м0ре галілeйско, междY предBлы декапHльски.
31
(Зач. 31) І па́ки ізше́д Ісу́с от преді́л Ти́рських і Сидо́нських, при́йде на мо́ре Галиле́йсько, между́ преді́ли Декапо́льські.
32
И# привед0ша къ немY глyха и3 гугни1ва, и3 молsху є3го2, да возложи1тъ нaнь рyку.
32
І приведо́ша к Нему́ глу́ха і гугни́ва, і моля́ху Єго́, да возложи́ть нань ру́ку.
33
И# поeмь є3го2 t нар0да є3ди1наго [њс0бь], вложи2 пeрсты сво‰ во ќшы є3гw2 и3 плю1нувъ коснyсz љзhка є3гw2:
33
І поє́м єго́ от наро́да єди́наго [осо́б], вложи́ пе́рсти Своя́ во у́ші єго́ і плю́нув косну́ся язи́ка єго́;
34
и3 воззрёвъ на нeбо, воздохнY и3 гlа є3мY: є3ффаfA, є4же є4сть развeрзисz.
34
і воззрі́в на не́бо, воздохну́ і глаго́ла єму́: єффафа́, є́же єсть разве́рзися.
35
И# ѓбіе разверз0стасz сл{ха є3гw2, и3 разрэши1сz ќза љзhка є3гw2, и3 глаг0лаше прaвw.
35
І а́біє разверзо́стася слу́ха єго́, і разріши́ся у́за язи́ка єго́, і глаго́лаше пра́во.
36
И# запрети2 и5мъ, да ни комyже повёдzтъ: є3ли1кw же и5мъ т0й запрещaше, пaче и4злиха проповёдаху.
36
І запрети́ їм, да ні кому́же пові́дять; єли́ко же їм Той запреща́ше, па́че і́злиха пропові́даху.
37
И# преи1злиха дивлsхусz, глаг0люще: д0брэ всE твори1тъ: и3 глух‡z твори1тъ слhшати, и3 нэмы6z глаг0лати.
37
І преі́злиха дивля́хуся, глаго́люще: до́брі все твори́ть: і глухі́я твори́ть сли́шати, і німи́я глаго́лати.
Главa }
1
(За? lв7.) Въ ты6z дни6, ѕэлw2 мн0гу нар0ду сyщу, и3 не и3мyщымъ чесw2 ћсти, призвaвъ ї}съ ўчн7ки2 сво‰, гlа и5мъ:
1
(Зач. 32) В ти́я дні, зіло́ мно́гу наро́ду су́щу, і не іму́щим чесо́ я́сти, призва́в Ісу́с ученики́ Своя́, глаго́ла їм:
2
млcрдую њ нар0дэ, ћкw ўжE три2 дни6 присэдsтъ мнЁ и3 не и4мутъ чесw2 ћсти:
2
милосе́рдую о наро́ді, я́ко уже́ три дні присідя́ть Мні і не і́муть чесо́ я́сти;
3
и3 ѓще tпущY и5хъ не ћдшихъ въ д0мы сво‰, њслабёютъ на пути2: мн0зи бо t ни1хъ и3здалeча пришли2 сyть.
3
і а́ще отпущу́ їх не я́дших в до́ми своя́, ослабі́ють на путі́, мно́зі бо от них іздале́ча пришли́ суть.
4
И# tвэщaша є3мY ўчн7цы2 є3гw2: tкyду си1хъ возм0жетъ кто2 здЁ насhтити хлBбы въ пустhни;
4
І отвіща́ша Єму́ ученици́ Єго́: отку́ду сих возмо́жеть кто зді наси́тити хлі́би в пусти́ні?
5
И# вопроси2 и5хъ: коли1кw и4мате хлёбwвъ; Nни1 же рёша: сeдмь.
5
І вопроси́ їх: коли́ко і́мате хлі́бов? Они́ же рі́ша: седьм.
6
И# повелЁ нар0ду возлещи2 на земли2: и3 пріeмь сeдмь хлёбwвъ, хвалY воздaвъ, преломи2 и3 даsше ўчн7кHмъ свои6мъ, да предлагaютъ: и3 предложи1ша пред8 нар0домъ.
6
І повелі́ наро́ду возлещи́ на землі́; і приє́м седьм хлі́бов, хвалу́ возда́в, преломи́ і дая́ше ученико́м Свої́м, да предлага́ють; і предложи́ша пред наро́дом.
7
И# и3мsху рhбицъ мaлw: и3 (сі‰) блгcви1въ, речE предложи1ти и3 ты6z.
7
І ім'я́ху ри́биць ма́ло; і [сія́] благослови́в, рече́ предложи́ти і ти́я.
8
Kд0ша же и3 насhтишасz: и3 взsша и3збhтки ўкр{хъ, сeдмь к0шницъ.
8
Ядо́ша же і наси́тишася; і взя́ша ізби́тки укру́х, седьм ко́шниць.
9
Бsху же ћдшихъ ћкw четhре тhсzщы. И# tпусти2 и5хъ.
9
Бя́ху же я́дших я́ко чети́ре ти́сящі. І отпусти́ їх.
10
И# ѓбіе влёзъ въ корaбль со ўчн7ки6 свои1ми, пріи1де во страны6 далмануf†нски.
10
І а́біє вліз в кора́бль со ученики́ Свої́ми, при́йде во страни́ Далмануфа́нські.
11
(За? lG.) И# и3зыд0ша фарісeє и3 начaша стzзaтисz съ ни1мъ, и4щуще t негw2 знaменіz съ нб7сE, и3скушaюще є3го2.
11
(Зач. 33) І ізидо́ша фарисе́є і нача́ша стяза́тися с Ним, і́щуще от Него́ зна́менія с небесе́, іскуша́юще Єго́.
12
И# воздохнyвъ д¦омъ свои1мъ, гlа: что2 р0дъ сeй знaменіz и4щетъ; ґми1нь гlю вaмъ, ѓще дaстсz р0ду семY знaменіе.
12
І воздохну́в ду́хом Свої́м, глаго́ла: что род сей зна́менія і́щеть? Амі́нь глаго́лю вам, а́ще да́сться ро́ду сему́ зна́меніє.
13
И# њстaвль и5хъ, влёзъ пaки въ корaбль, (и3) и4де на w4нъ п0лъ.
13
І оста́вль їх, вліз па́ки в кора́бль, [і] і́де на он пол.
14
И# забhша ўчн7цы2 є3гw2 взsти хлёбы и3 рaзвэ є3ди1нагw хлёба не и3мsху съ соб0ю въ корабли2.
14
І заби́ша ученици́ Єго́ взя́ти хлі́би і ра́зві єди́наго хлі́ба не ім'я́ху с собо́ю в кораблі́.
15
И# прещaше и5мъ, гlz: зри1те, блюди1тесz t квaса фарісeйска и3 t квaса и4рwдова.
15
І преща́ше їм, глаго́ля: зрі́те, блюді́теся от ква́са фарисе́йська і от ква́са І́родова.
16
И# помышлsху, дрyгъ ко дрyгу глаг0люще, ћкw хлёбы не и4мамы.
16
І помишля́ху, друг ко дру́гу глаго́люще, я́ко хлі́би не і́мами.
17
И# разумёвъ ї}съ, гlа и5мъ: что2 помышлsете, ћкw хлёбы не и4мате; не u5 ли чyвствуете, нижE разумёете; є3щe ли њкаменeно сeрдце вaше и4мате;
17
І разумі́в Ісу́с, глаго́ла їм: что помишля́єте, я́ко хлі́би не і́мате? Не у ли чу́вствуєте, ніже́ разумі́єте? Єще́ ли окамене́но се́рдце ва́ше і́мате?
18
џчи и3мyще не ви1дите; и3 ќшы и3мyще не слhшите; и3 не п0мните ли,
18
О́чі іму́ще не ви́дите? І у́ші іму́ще не сли́шите? І не по́мните ли,
19
є3гдA пsть хлёбы преломи1хъ въ пsть тhсzщъ, коли1кw кHшъ и3сп0лнь ўкр{хъ пріsсте; Глаг0лаша є3мY: дванaдесzть.
19
єгда́ п'ять хлі́би преломи́х в п'ять ти́сящ, коли́ко кош іспо́лнь укру́х прия́сте? Глаго́лаша Єму́: двана́десять.
20
Е#гдa же сeдмь въ четhре тhсzщы, коли1кw к0шницъ и3сполнє1ніz ўкр{хъ взsсте; Nни1 же рёша: сeдмь.
20
Єгда́ же седьм в чети́ре ти́сящі, коли́ко ко́шниць ісполне́нія укру́х взя́сте? Они́ же рі́ша: седьм.
21
И# гlа и5мъ: кaкw не разумёете;
21
І глаго́ла їм: ка́ко не разумі́єте?
22
(За? lд7.) И# пріи1де въ виfсаjду: и3 привед0ша къ немY слёпа, и3 молsху є3го2, да є3гw2 к0снетсz.
22
(Зач. 34) І при́йде в Вифсаї́ду; і приведо́ша к Нему́ слі́па, і моля́ху Єго́, да єго́ ко́снеться.
23
И# є4мь за рyку слэпaго, и3зведE є3го2 в0нъ и3з8 вeси: и3 плю1нувъ на џчи є3гw2, (и3) возл0жь рyцэ нaнь, вопрошaше є3го2, ѓще что2 ви1дитъ;
23
І єм за ру́ку сліпа́го, ізведе́ єго́ вон із ве́сі; і плю́нув на о́чі єго́, [і] возло́ж ру́ці нань, вопроша́ше єго́, а́ще что ви́дить?
24
И# воззрёвъ глаг0лаше: ви1жу человёки ћкw дрeвіе ходsщz.
24
І воззрі́в глаго́лаше: ви́жу челові́ки я́ко дре́віє ходя́щя.
25
Пот0мъ (же) пaки возложи2 рyцэ на џчи є3гw2 и3 сотвори2 є3го2 прозрёти: и3 ўтвори1сz [и3 и3сцэлЁ] и3 ўзрЁ свётлw всE.
25
Пото́м [же] па́ки возложи́ ру́ці на о́чі єго́ і сотвори́ єго́ прозрі́ти; і утвори́ся, [і ісцілі́] і узрі́ сві́тло все.
26
И# послA є3го2 въ д0мъ є3гw2, гlz: ни въ вeсь вни1ди, ни повёждь комY въ вeси.
26
І посла́ єго́ в дом єго́, глаго́ля: ні в весь вни́ди, ні пові́ждь кому́ в ве́сі.
27
(За? lе7.) И# и3зhде ї}съ и3 ўчн7цы2 є3гw2 въ вє1си кесарjи філjпповы: и3 на пути2 вопрошaше ўчн7ки2 сво‰, гlz и5мъ: ког0 мz глаг0лютъ человёцы бhти;
27
(Зач. 35) І ізи́де Ісу́с і ученици́ Єго́ в ве́сі Кесарі́ї Фили́ппові; і на путі́ вопроша́ше ученики́ Своя́, глаго́ля їм: кого́ М'я глаго́лють челові́ци би́ти?
28
Nни1 же tвэщaша: їwaнна кrти1телz: и3 и3нjи и3лію2: друзjи же є3ди1наго t прbрHкъ.
28
Они́ же отвіща́ша: Іоа́нна Крести́теля; і іні́ї Ілію́; друзі́ї же єди́наго от проро́к.
29
И# т0й гlа и5мъ: вh же ког0 мz глаг0лете бhти; Tвэщaвъ же пeтръ глаг0ла є3мY: ты2 є3си2 хrт0съ.
29
І Той глаго́ла їм: ви же кого́ М'я глаго́лете би́ти? Отвіща́в же Петр глаго́ла Єму́: Ти єси́ Христо́с.
30
(За? lѕ7.) И# запрети2 и5мъ, да ни комyже глаг0лютъ њ нeмъ.
30
(Зач. 36) І запрети́ їм, да ні кому́же глаго́лють о Нем.
31
И# начaтъ ўчи1ти и5хъ, ћкw подобaетъ сн7у чlвёческому мн0гw пострадaти, и3 и3скушeну бhти t стaрєцъ и3 ґрхіерє1й и3 кни6жникъ, и3 ўбіeну бhти, и3 въ трeтій дeнь воскrнути.
31
І нача́т учи́ти їх, я́ко подоба́єть Си́ну Челові́чеському мно́го пострада́ти, і іскуше́ну би́ти от ста́рець, і архієре́й, і кни́жник, і убіє́ну би́ти, і в тре́тій день воскре́снути.
32
И# не њбинyzсz сл0во гlаше. И# пріeмь є3го2 пeтръ, начaтъ прети1ти є3мY.
32
І не обину́яся сло́во глаго́лаше. І приє́м Єго́ Петр, нача́т прети́ти Єму́.
33
Џнъ же њбрaщьсz и3 воззрёвъ на ўчн7ки2 сво‰, запрети2 петр0ви, гlz: и3ди2 за мн0ю, сатано2: ћкw не мhслиши, ±же (сyть) б9іz, но ±же человёчєска.
33
Он же обра́щся і воззрі́в на ученики́ Своя́, запрети́ Петро́ві, глаго́ля: іди́ за Мно́ю, сатано́; я́ко не ми́слиши, я́же [суть] Бо́жія, но я́же челові́чеська.
34
И# призвaвъ нар0ды со ўчн7ки6 свои1ми, речE и5мъ: (За? lз7.) и4же х0щетъ по мнЁ и3ти2, да tвeржетсz себє2, и3 в0зметъ крeстъ св0й, и3 по мнЁ грzдeтъ:
34
І призва́в наро́ди со ученики́ Свої́ми, рече́ їм: (Зач. 37) і́же хо́щеть по Мні іти́, да отве́ржеться себе́, і во́зьметь крест свой, і по Мні гряде́ть;
35
и4же бо ѓще х0щетъ дyшу свою2 спасти2, погуби1тъ ю5: ґ и4же погуби1тъ дyшу свою2 менє2 рaди и3 є3ђліа, т0й спасeтъ ю5:
35
і́же бо а́ще хо́щеть ду́шу свою́ спасти́, погуби́ть ю, а і́же погуби́ть ду́шу свою́ Мене́ ра́ди і Єва́нгелія, той спасе́ть ю;
36
кaz бо п0льза человёку, ѓще пріwбрsщетъ мjръ вeсь, и3 њтщети1тъ дyшу свою2;
36
ка́я бо по́льза челові́ку, а́ще приобря́щеть мир весь і отщети́ть ду́шу свою́?
37
и3ли2 что2 дaстъ человёкъ и3змёну на души2 своeй;
37
Іли́ что дасть челові́к ізмі́ну на душі́ своє́й?
38
и4же бо ѓще постыди1тсz менє2 и3 мои1хъ словeсъ въ р0дэ сeмъ прелюбодёйнэмъ и3 грёшнэмъ, и3 сн7ъ чlвёческій постыди1тсz є3гw2, є3гдA пріи1детъ во слaвэ nц7A своегw2 со ѓгGлы с™hми.
38
І́же бо а́ще постиди́ться Мене́ і Мої́х слове́с в ро́ді сем прелюбоді́йнім і грі́шнім, і Син Челові́чеський постиди́ться єго́, єгда́ при́йдеть во сла́ві Отця́ Своєго́ со А́нгели святи́ми.
Главa f7
1
И# гlаше и5мъ: ґми1нь гlю вaмъ, ћкw сyть нёцыи t здЁ стоsщихъ, и5же не и4мутъ вкуси1ти смeрти, д0ндеже ви1дzтъ цrтвіе б9іе пришeдшее въ си1лэ.
1
І глаго́лаше їм: амі́нь глаго́лю вам, я́ко суть ні́ції от зді стоя́щих, і́же не і́муть вкуси́ти сме́рти, до́ндеже ви́дять Ца́рствіє Бо́жиє прише́дшеє в си́лі.
2
(За? l}.) И# по шести2 днeхъ поsтъ ї}съ петрA и3 їaкwва и3 їwaнна, и3 возведE и5хъ на горY высокY њс0бь є3ди6ны: и3 преwбрази1сz пред8 ни1ми.
2
(Зач. 38) І по шести́ днех поя́т Ісу́с Петра́ і Іа́кова і Іоа́нна, і возведе́ їх на гору́ високу́ осо́б єди́ни; і преобрази́ся пред ни́ми.
3
И# ри6зы є3гw2 бhша блещaщzсz, бэлы6 ѕэлw2 ћкw снёгъ, kцёхже не м0жетъ бэли1лникъ ўбэли1ти на земли2.
3
І ри́зи Єго́ би́ша блеща́щяся, біли́ зіло́, я́ко сніг, яці́хже не мо́жеть біли́льник убіли́ти на землі́.
4
И# kви1сz и5мъ и3ліA съ мwmсeемъ: и3 бёста со ї}сомъ глагHлюща.
4
І яви́ся їм Ілія́ с Моїсе́єм; і бі́ста со Ісу́сом глаго́люща.
5
И# tвэщaвъ пeтръ глаг0ла ї}сови: раввJ, добро2 є4сть нaмъ здЁ бhти: и3 сотвори1мъ кр0вы три2, тебЁ є3ди1нъ, и3 мwmсeеви є3ди1нъ, и3 и3ліи2 є3ди1нъ.
5
І отвіща́в Петр глаго́ла Ісу́сові: Равві́, добро́ єсть нам зді би́ти; і сотвори́м кро́ви три, Тебі́ єди́н, і Моїсе́єві єди́н, і Ілії́ єди́н.
6
Не вёдzше бо, что2 рэщи2: бsху бо пристрaшни.
6
Не ві́дяше бо, что ріщи́, бя́ху бо пристра́шні.
7
И# бhсть w4блакъ њсэнsz и5хъ: и3 пріи1де глaсъ и3з8 w4блака, гlz: сeй є4сть сн7ъ м0й возлю1бленный, тогw2 послyшайте.
7
І бисть о́блак осіня́я їх; і при́йде глас із о́блака, глаго́ля: Сей єсть Син Мой возлю́бленний, Того́ послу́шайте.
8
И# внезaпу воззрёвше, ктомY ни ког0же ви1дэша, т0кмw ї}са є3ди1наго съ соб0ю.
8
І внеза́пу воззрі́вше, ктому́ ні кого́же ви́діша, то́кмо Ісу́са єди́наго с собо́ю.
9
Сходsщымъ же и5мъ съ горы2, запрети2 и5мъ, да ни комyже повёдzтъ, ±же ви1дэша, т0кмw є3гдA сн7ъ чlвёческій и3з8 мeртвыхъ воскrнетъ.
9
Сходя́щим же їм с гори́, запрети́ їм, да ні кому́же пові́дять, я́же ви́діша, то́кмо єгда́ Син Челові́чеський із ме́ртвих воскре́снеть.
10
(За? lf7.) И# сл0во ўдержaша въ себЁ, стzзaющесz, что2 є4сть, є4же и3з8 мeртвыхъ воскrнути.
10
(Зач. 39) І сло́во удержа́ша в себі́, стяза́ющеся, что єсть, є́же із ме́ртвих воскре́снути.
11
И# вопрошaху є3го2 глаг0люще: кaкw глаг0лютъ кни1жницы, ћкw и3ліи2 подобaетъ пріити2 прeжде;
11
І вопроша́ху Єго́ глаго́люще: ка́ко глаго́лють кни́жници, я́ко Ілії́ подоба́єть прийти́ пре́жде?
12
Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: и3ліA ќбw пришeдъ прeжде, ўстр0итъ вс‰: и3 кaкw є4сть пи1сано њ сн7э чlвёчестэмъ, да мн0гw пострaждетъ и3 ўничижeнъ бyдетъ:
12
Он же отвіща́в рече́ їм: Ілія́ у́бо прише́д пре́жде, устро́їть вся; і ка́ко єсть пи́сано о Си́ні Челові́честім, да мно́го постра́ждеть і унічиже́н бу́деть;
13
но гlю вaмъ, ћкw и3 и3ліA пріи1де, и3 сотвори1ша є3мY, є3ли6ка хотёша, ћкоже є4сть пи1сано њ нeмъ.
13
но глаго́лю вам, я́ко і Ілія́ при́йде, і сотвори́ша єму́, єли́ка хоті́ша, я́коже єсть пи́сано о нем.
14
И# пришeдъ ко ўчн7кHмъ, ви1дэ нар0дъ мн0гъ њ ни1хъ [w4крестъ и4хъ] и3 кни1жники стzзaющzсz съ ни1ми.
14
І прише́д ко ученико́м, ви́ді наро́д мног о них [о́крест їх] і кни́жники стяза́ющяся с ни́ми.
15
И# ѓбіе вeсь нар0дъ ви1дэвъ є3го2 ўжасeсz, и3 прири1щуще цэловaху є3го2.
15
І а́біє весь наро́д ви́дів Єго́ ужасе́ся, і прири́щуще цілова́ху Єго́.
16
И# вопроси2 кни1жники: что2 стzзaетесz къ себЁ [съ ни1ми];
16
І вопроси́ кни́жники: что стяза́єтеся к себі́ [с ни́ми]?
17
(За? м7.) И# tвэщaвъ є3ди1нъ t нар0да речE: ўч™лю, привед0хъ сhна моего2 къ тебЁ, и3мyща дyха нёма:
17
(Зач. 40) І отвіща́в єди́н от наро́да рече́: Учи́телю, приведо́х си́на моєго́ к Тебі́, іму́ща ду́ха ні́ма;
18
и3 и3дёже коли1ждо и4метъ є3го2, разбивaетъ є3го2, и3 пёны тещи1тъ, и3 скрежeщетъ зубы2 свои1ми, и3 њцэпенэвaетъ: и3 рёхъ ўчн7кHмъ твои6мъ, да и3зженyтъ є3го2, и3 не возмог0ша.
18
і іді́же коли́ждо і́меть єго́, разбива́єть єго́, і пі́ни тещи́ть, і скреже́щеть зуби́ свої́ми, і оціпеніва́єть; і ріх ученико́м Твої́м, да ізжену́ть єго́, і не возмого́ша.
19
Џнъ же tвэщaвъ є3мY гlа: q, р0де невёренъ, док0лэ въ вaсъ бyду; док0лэ терплю1 вы; приведи1те є3го2 ко мнЁ.
19
Он же отвіща́в єму́ глаго́ла: о, ро́де неві́рен, доко́лі в вас бу́ду? Доко́лі терплю́ ви? Приведі́те єго́ ко Мні.
20
И# привэд0ша є3го2 къ немY. И# ви1дэвъ є3го2, ѓбіе дyхъ стрzсE є3го2: и3 пaдъ на земли2, валsшесz, пBны тещS.
20
І привідо́ша єго́ к Нему́. І ви́дів Єго́, а́біє дух стрясе́ єго́; і пад на землі́, валя́шеся, пі́ни тещя́.
21
И# вопроси2 nтцA є3гw2: коли1кw лётъ є4сть, tнeлэже сіE бhсть є3мY; Џнъ же речE: и3здётска:
21
І вопроси́ отця́ єго́: коли́ко літ єсть, отне́ліже сіє́ бисть єму́? Он же рече́: ізді́тська:
22
и3 мн0гажды во џгнь ввeрже є3го2 и3 въ в0ды, да погуби1тъ є3го2: но ѓще что2 м0жеши, помози2 нaмъ, млcрдовавъ њ нaсъ.
22
і мно́гажди во огнь вве́рже єго́ і в во́ди, да погуби́ть єго́; но а́ще что мо́жеши, помози́ нам, милосе́рдовав о нас.
23
Ї}съ же речE є3мY: є4же ѓще что2 м0жеши вёровати, вс‰ возмHжна вёрующему.
23
Ісу́с же рече́ єму́: є́же а́ще что мо́жеши ві́ровати, вся возмо́жна ві́рующему.
24
И# ѓбіе возопи1въ nтeцъ nтрочaте, со слезaми глаг0лаше: вёрую, гDи: помози2 моемY невёрію.
24
І а́біє возопи́в оте́ць отроча́те, со слеза́ми глаго́лаше: ві́рую, Го́споди! Помози́ моєму́ неві́рію.
25
Ви1дэвъ же ї}съ, ћкw сри1щетсz нар0дъ, запрети2 дyху нечи1стому, гlz є3мY: дyше нэмhй и3 глухjй, ѓзъ ти2 повэлевaю: и3зhди и3з8 негw2 и3 ктомY не вни1ди въ него2.
25
Ви́дів же Ісу́с, я́ко сри́щеться наро́д, запрети́ ду́ху нечи́стому, глаго́ля єму́: ду́ше німи́й і глухи́й, Аз ті повілева́ю: ізи́ди із него́ і ктому́ не вни́ди в него́.
26
И# возопи1въ и3 мн0гw пружaвсz, и3зhде: и3 бhсть ћкw мeртвъ, ћкоже мнHзэмъ глаг0лати, ћкw ќмре.
26
І возопи́в і мно́го пружа́вся, ізи́де; і бисть я́ко мертв, я́коже мно́зім глаго́лати, я́ко у́мре.
27
Ї}съ же є4мь є3го2 за рyку, воздви1же є3го2: и3 востA.
27
Ісу́с же єм єго́ за ру́ку, воздви́же єго́; і воста́.
28
И# вшeдшу є3мY въ д0мъ, ўчн7цы2 є3гw2 вопрошaху є3го2 є3ди1наго: ћкw мы2 не возмог0хомъ и3згнaти є3го2;
28
І вше́дшу Єму́ в дом, ученици́ Єго́ вопроша́ху Єго́ єди́наго: я́ко ми не возмого́хом ізгна́ти єго́?
29
И# речE и5мъ: сeй р0дъ ничи1мже м0жетъ и3зhти, т0кмw моли1твою и3 пост0мъ.
29
І рече́ їм: сей род нічи́мже мо́жеть ізи́ти, то́кмо моли́твою і посто́м.
30
И# tтyду и3зшeдше, и3дsху сквозЁ галілeю: и3 не хотsше, да кто2 ўвёсть.
30
І отту́ду ізше́дше, ідя́ху сквозі́ Галиле́ю; і не хотя́ше, да кто уві́сть.
31
Ўчaше бо ўчн7ки2 сво‰ и3 гlаше и5мъ, ћкw сн7ъ чlвёческій прeданъ бyдетъ въ рyцэ человёчєстэ, и3 ўбію1тъ є3го2: и3 ўбіeнъ бhвъ, въ трeтій дeнь воскrнетъ.
31
Уча́ше бо ученики́ Своя́ і глаго́лаше їм, я́ко Син Челові́чеський пре́дан бу́деть в ру́ці челові́честі, і убію́ть Єго́; і убіє́н бив, в тре́тій день воскре́снеть.
32
Nни1 же не разумэвaху гlг0ла и3 боsхусz є3го2 вопроси1ти.
32
Они́ же не разуміва́ху глаго́ла і боя́хуся Єго́ вопроси́ти.
33
(За? м7№.) И# пріи1де въ капернаyмъ: и3 въ домY бhвъ, вопрошaше и5хъ: что2 на пути2 въ себЁ помышлsсте;
33
(Зач. 41) І при́йде в Капернау́м; і в дому́ бив, вопроша́ше їх: что на путі́ в себі́ помишля́сте?
34
Nни1 же молчaху: дрyгъ ко дрyгу бо стzзaшасz на пути2, кто2 (є4сть) б0лій.
34
Они́ же молча́ху: друг ко дру́гу бо стяза́шася на путі́, кто [єсть] бо́лій.
35
И# сёдъ пригласи2 nбанaдесzте и3 гlа и5мъ: ѓще кто2 х0щетъ стaрэй бhти, да бyдетъ всёхъ мeншій и3 всёмъ слугA.
35
І сід пригласи́ обана́десяте і глаго́ла їм: а́ще кто хо́щеть ста́рій би́ти, да бу́деть всіх ме́нший і всім слуга́.
36
И# пріи1мь nтрочA, постaви є5 посредЁ и4хъ: и3 њб8eмь є5, речE и5мъ:
36
І приі́м отроча́, поста́ви є посреді́ їх; і об'є́м є, рече́ їм:
37
и4же ѓще є3ди1но таковhхъ nтрочaтъ пріи1метъ во и4мz моE, менE пріeмлетъ: и3 и4же менE пріeмлетъ, не менE пріeмлетъ, но послaвшаго мS.
37
і́же а́ще єди́но такови́х отроча́т при́йметь во і́м'я Моє́, Мене́ приє́млеть; і і́же Мене́ приє́млеть, не Мене́ приє́млеть, но Посла́вшаго М'я.
38
TвэщA є3мY їwaннъ, глаг0лz: ўч™лю, ви1дэхомъ нёкоего и4менемъ твои1мъ и3згонsща бёсы, и4же не х0дитъ по нaсъ: и3 возбрани1хомъ є3мY, ћкw не послёдуетъ нaмъ.
38
Отвіща́ Єму́ Іоа́нн, глаго́ля: Учи́телю, ви́діхом ні́коєго і́менем Твої́м ізгоня́ща бі́си, і́же не хо́дить по нас; і возбрани́хом єму́, я́ко не послі́дуєть нам.
39
Ї}съ же речE: не брани1те є3мY: никт0же бо є4сть, и4же сотвори1тъ си1лу њ и4мени моeмъ, и3 возм0жетъ вск0рэ ѕлосл0вити мS.
39
Ісу́с же рече́: не брані́те єму́; нікто́же бо єсть, і́же сотвори́ть си́лу о і́мені Моє́м, і возмо́жеть вско́рі злосло́вити М'я.
40
И$же бо нёсть на вы2, по вaсъ є4сть.
40
І́же бо ність на ви, по вас єсть.
41
И$же бо ѓще напои1тъ вы2 чaшею воды2 во и4мz моE, ћкw хrтHвы є3стE, ґми1нь гlю вaмъ, не погуби1тъ мзды2 своеS.
41
І́же бо а́ще напої́ть ви ча́шею води́ во і́м'я Моє́, я́ко Христо́ви єсте́, амі́нь глаго́лю вам, не погуби́ть мзди своєя́.
42
(За? м7в7.) И# и4же ѓще соблазни1тъ є3ди1наго t мaлыхъ си1хъ вёрующихъ въ мS, д0брэе є4сть є3мY пaче, ѓще њблэжи1тъ кaмень жeрновный њ вhи є3гw2, и3 ввeрженъ бyдетъ въ м0ре.
42
(Зач. 42) І і́же а́ще соблазни́ть єди́наго от ма́лих сих ві́рующих в М'я, до́бріє єсть єму́ па́че, а́ще обліжи́ть ка́мень же́рновний о ви́ї єго́ і вве́ржен бу́деть в мо́ре.
43
И# ѓще соблажнsетъ тS рукA твоS, tсэцы2 ю5: д0брэе ти2 є4сть бёднику [без8 руки2] въ жив0тъ вни1ти, нeже џбэ рyцэ и3мyщу вни1ти въ геeнну, во џгнь неугасaющій,
43
І а́ще соблажня́єть тя рука́ твоя́, отсіци́ ю: до́бріє ті єсть бі́днику [без руки́] в живо́т вни́ти, не́же о́бі ру́ці іму́щу вни́ти в геє́нну, во огнь неугаса́ющий,
44
и3дёже чeрвь и4хъ не ўмирaетъ, и3 џгнь не ўгасaетъ.
44
іді́же черв їх не умира́єть, і огнь не угаса́єть.
45
И# ѓще ногA твоS соблажнsетъ тS, tсэцы2 ю5: д0брэе ти2 є4сть вни1ти въ жив0тъ хр0му, нeже двЁ н0зэ и3мyщу ввeржену бhти въ геeнну, во џгнь неугасaющій,
45
І а́ще нога́ твоя́ соблажня́єть тя, отсіци́ ю: до́бріє ті єсть вни́ти в живо́т хро́му, не́же дві но́зі іму́щу вве́ржену би́ти в геє́нну, во огнь неугаса́ющий,
46
и3дёже чeрвь и4хъ не ўмирaетъ, и3 џгнь не ўгасaетъ.
46
іді́же черв їх не умира́єть, і огнь не угаса́єть.
47
И# ѓще џко твоE соблажнsетъ тS, и3сткни2 є5: д0брэе ти2 є4сть со є3ди1нэмъ џкомъ вни1ти въ цrтвіе б9іе, нeже двЁ w4цэ и3мyщу ввeржену бhти въ геeнну џгненную,
47
І а́ще о́ко твоє́ соблажня́єть тя, істкни́ є: до́бріє ті єсть со єди́нім о́ком вни́ти в Ца́рствіє Бо́жиє, не́же дві о́ці іму́щу вве́ржену би́ти в геє́нну о́гненную,
48
и3дёже чeрвь и4хъ не ўмирaетъ, и3 џгнь не ўгасaетъ.
48
іді́же черв їх не умира́єть, і огнь не угаса́єть.
49
Всsкъ бо nгнeмъ њсоли1тсz, и3 всsка жeртва с0лію њсоли1тсz.
49
Всяк бо огне́м осоли́ться, і вся́ка же́ртва со́лію осоли́ться.
50
Добро2 с0ль: ѓще же с0ль не сланA бyдетъ, чи1мъ њсоли1тсz; И#мёйте с0ль въ себЁ, и3 ми1ръ и3мёйте междY соб0ю.
50
Добро́ соль: а́ще же соль не слана́ бу́деть, чим осоли́ться? Імі́йте соль в себі́, і мир імі́йте между́ собо́ю.
Главa ‹
1
И# tтyду востaвъ прeйде въ предёлы їудє1йскіz, [чрез8 странY, ћже] њб8 w4нъ п0лъ їoрдaна. И# снид0шасz пaки нар0ди къ немY: и3 ћкw њбhчай и3мЁ, пaки ўчaше и5хъ.
1
І отту́ду воста́в пре́йде в преді́ли Іуде́йськія, [чрез страну́ я́же] об он пол Іорда́на. І снидо́шася па́ки наро́ди к Нему́, і я́ко оби́чай імі́, па́ки уча́ше їх.
2
(За? м7G.) И# пристyпльше фарісeє вопроси1ша є3го2: ѓще дост0итъ мyжу женY пусти1ти; и3скушaюще є3го2.
2
(Зач. 43) І присту́пльше фарисе́є вопроси́ша Єго́: а́ще досто́їть му́жу жену́ пусти́ти? Іскуша́юще Єго́.
3
Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: что2 вaмъ заповёда мwmсeй;
3
Он же отвіща́в рече́ їм: что вам запові́да Моїсе́й?
4
Nни1 же рёша: мwmсeй повелЁ кни1гу распyстную написaти, и3 пусти1ти.
4
Они́ же рі́ша: Моїсе́й повелі́ кни́гу распу́стную написа́ти і пусти́ти.
5
И# tвэщaвъ ї}съ речE и5мъ: по жестосeрдію вaшему написA вaмъ зaповэдь сію2:
5
І отвіща́в Ісу́с рече́ їм: по жестосе́рдію ва́шему написа́ вам за́повідь сію́;
6
t начaла же создaніz, мyжа и3 женY сотвори1лъ | є4сть бGъ:
6
от нача́ла же созда́нія му́жа і жену́ сотвори́л я єсть Бог;
7
сегw2 рaди њстaвитъ человёкъ nтцA своего2 и3 мaтерь
7
сего́ ра́ди оста́вить челові́к отця́ своєго́ і ма́тер
8
и3 прилэпи1тсz къ женЁ своeй, и3 бyдета џба въ пл0ть є3ди1ну: тёмже ўжE нёста двA, но пл0ть є3ди1на:
8
і приліпи́ться к жені́ своє́й, і бу́дета о́ба в плоть єди́ну; ті́мже уже́ ні́ста два, но плоть єди́на;
9
є4же u5бо бGъ сочетA, человёкъ да не разлучaетъ.
9
є́же у́бо Бог сочета́, челові́к да не разлуча́єть.
10
И# въ домY пaки ўчн7цы2 є3гw2 њ сeмъ вопроси1ша є3го2.
10
І в дому́ па́ки ученици́ Єго́ о сем вопроси́ша Єго́.
11
И# гlа и5мъ: (За? м7д7.) и4же ѓще пyститъ женY свою2 и3 њжeнитсz и3н0ю, прелюбы2 твори1тъ на ню2:
11
І глаго́ла їм: (Зач. 44) і́же а́ще пу́стить жену́ свою́ і оже́ниться іно́ю, прелюби́ твори́ть на ню;
12
и3 ѓще женA пyститъ мyжа [мyжа своего2] и3 посsгнетъ за и3н0го, прелюбы2 твори1тъ.
12
і а́ще жена́ пу́стить му́жа [му́жа своєго́] і пося́гнеть за іно́го, прелюби́ твори́ть.
13
И# приношaху къ немY дёти, да к0снетсz и4хъ: ўчн7цh же прещaху приносsщымъ.
13
І приноша́ху к Нему́ ді́ти, да ко́снеться їх; ученици́ же преща́ху принося́щим.
14
Ви1дэвъ же ї}съ негодовA и3 речE и5мъ: њстaвите дэтeй приходи1ти ко мнЁ и3 не брани1те и5мъ, тацёхъ бо є4сть цrтвіе б9іе:
14
Ви́дів же Ісу́с негодова́ і рече́ їм: оста́віте діте́й приходи́ти ко Мні і не брані́те їм, таці́х бо єсть Ца́рствіє Бо́жиє;
15
ґми1нь гlю вaмъ: и4же ѓще не пріи1метъ цrтвіz б9іz ћкw nтрочA, не и4мать вни1ти въ нE.
15
амі́нь глаго́лю вам: і́же а́ще не при́йметь Ца́рствія Бо́жия, я́ко отроча́, не і́мать вни́ти в не.
16
И# њб8eмь и5хъ, возл0жь рyцэ на ни1хъ, блгcвлsше и5хъ.
16
І об'є́м їх, возло́ж ру́ці на них, благословля́ше їх.
17
(За? м7е7.) И# и3сходsщу є3мY на пyть, притeкъ нёкій и3 покл0ньсz на колBну є3мY, вопрошaше є3го2: ўч™лю бlгjй, что2 сотворю2, да жив0тъ вёчный наслёдствую;
17
(Зач. 45) І ісходя́щу Єму́ на путь, прите́к ні́кий і покло́нься на колі́ну Єму́, вопроша́ше Єго́: Учи́телю благи́й, что сотворю́, да живо́т ві́чний наслі́дствую?
18
Ї}съ же речE є3мY: что2 мS глаг0леши бlга; никт0же бlгъ, т0кмw є3ди1нъ бGъ.
18
Ісу́с же рече́ єму́: что М'я глаго́леши бла́га? Нікто́же благ, то́кмо єди́н Бог.
19
Зaпwвэди вёси: не прелюбы2 сотвори1ши: не ўбjй: не ўкрaди: не лжесвидётелствуй: не њби1ди: чти2 nтцA твоего2 и3 мaтерь.
19
За́повіді ві́си: не прелюби́ сотвори́ши, не уби́й, не укра́ди, не лжесвиді́тельствуй, не оби́ди, чти отця́ твоєго́ і ма́тер.
20
Џнъ же tвэщaвъ речE є3мY: ўч™лю, сі‰ вс‰ сохрани1хъ t ю4ности моеS.
20
Он же отвіща́в рече́ Єму́: Учи́телю, сія́ вся сохрани́х от ю́ности моєя́.
21
Ї}съ же воззрёвъ нaнь, возлюби2 є3го2 и3 речE є3мY: є3ди1нагw є3си2 не докончaлъ: и3ди2, є3ли6ка и4маши, продaждь и3 дaждь ни1щымъ, и3 и3мёти и4маши сокр0вище на нб7си2: и3 пріиди2 (и3) ходи2 в8слёдъ менє2, взeмъ крeстъ.
21
Ісу́с же воззрі́в нань, возлюби́ єго́ і рече́ єму́: єди́наго єси́ не доконча́л: іди́, єли́ка і́маши, прода́ждь і даждь ни́щим, і імі́ти і́маши сокро́вище на небесі́; і прийди́ [і] ходи́ вслід Мене́, взем крест.
22
Џнъ же дрsхлъ бhвъ њ словеси2 [њ словеси2 сeмъ], tи1де скорбS: бё бо и3мёz стzж†ніz мнHга.
22
Он же дряхл бив о словесі́ [о словесі́ сем], оти́де скорб'я́, бі бо імі́я стяжа́нія мно́га.
23
И# воззрёвъ ї}съ гlа ўчн7кHмъ свои6мъ: (За? м7ѕ7.) кaкw неуд0бь и3мyщіи богaтство въ цrтвіе б9іе вни1дутъ.
23
І воззрі́в Ісу́с глаго́ла ученико́м Свої́м: (Зач. 46) ка́ко неудо́б іму́щії бога́тство в Ца́рствіє Бо́жиє вни́дуть.
24
Ўчн7цh же ўжасaхусz њ словесёхъ є3гw2. Ї}съ же пaки tвэщaвъ гlа и5мъ: ч†да, кaкw неуд0бь ўповaющымъ на богaтство въ цrтвіе б9іе вни1ти:
24
Ученици́ же ужаса́хуся о словесі́х Єго́. Ісу́с же па́ки отвіща́в глаго́ла їм: ча́да, ка́ко неудо́б упова́ющим на бога́тство в Ца́рствіє Бо́жиє вни́ти!
25
ўд0бэе бо є4сть велбyду сквозЁ и3глинB ќшы проити2, нeже богaту въ цrтвіе б9іе вни1ти.
25
Удо́біє бо єсть вельбу́ду сквозі́ іглині́ у́ші пройти́, не́же бога́ту в Ца́рствіє Бо́жиє вни́ти.
26
Nни1 же и4злиха дивлsхусz, глаг0люще къ себЁ: то2 кто2 м0жетъ спасeнъ бhти;
26
Они́ же і́злиха дивля́хуся, глаго́люще к себі́: то кто мо́жеть спасе́н би́ти?
27
Воззрёвъ же на ни1хъ ї}съ гlа: ў человBкъ невозм0жно, но не ў бGа: вс‰ бо возмHжна сyть ў бGа.
27
Воззрі́в же на них Ісу́с глаго́ла: у челові́к невозмо́жно, но не у Бо́га, вся бо возмо́жна суть у Бо́га.
28
Начaтъ же пeтръ глаг0лати є3мY: сE, мы2 њстaвихомъ вс‰ и3 в8слёдъ тебє2 и3д0хомъ.
28
Нача́т же Петр глаго́лати Єму́: се, ми оста́вихом вся і вслід Тебе́ ідо́хом.
29
Tвэщaвъ же ї}съ речE: ґми1нь гlю вaмъ: никт0же є4сть, и4же њстaвилъ є4сть д0мъ, и3ли2 брaтію, и3ли2 сєстры2, и3ли2 nтцA, и3ли2 мaтерь, и3ли2 женY, и3ли2 ч†да, и3ли2 сeла, менє2 рaди и3 є3ђліа рaди:
29
Отвіща́в же Ісу́с рече́: амі́нь глаго́лю вам: нікто́же єсть, і́же оста́вил єсть дом, іли́ бра́тію, іли́ сестри́, іли́ отця́, іли́ ма́тер, іли́ жену́, іли́ ча́да, іли́ се́ла, Мене́ ра́ди і Єва́нгелія ра́ди;
30
ѓще не пріи1метъ стори1цею нн7э во врeмz сіE, домHвъ, и3 брaтій, и3 сeстръ, и3 nтцA, и3 мaтере, и3 ч†дъ, и3 сeлъ, во и3згнaніи, и3 въ вёкъ грzдyщій жив0тъ вёчный:
30
а́ще не при́йметь стори́цею ни́ні во вре́м'я сіє́, домо́в, і бра́тій, і сестр, і отця́, і ма́тере, і чад, і сел, во ізгна́нії, і в вік гряду́щий живо́т ві́чний;
31
мн0зи же бyдутъ пeрвіи послёдни, и3 послёдніи пeрви.
31
мно́зі же бу́дуть пе́рвії послі́дні, і послі́днії пе́рві.
32
Бsху же на пути2, восходsще во їеrли1мъ: и3 бЁ варsz и5хъ ї}съ, и3 ўжасaхусz, и3 в8слёдъ и3дyще, боsхусz. (За? м7з7.) И# поeмь пaки nбанaдесzть, начaтъ и5мъ гlати, ±же хотsху є3мY бhти:
32
Бя́ху же на путі́, восходя́ще во Ієрусали́м; і бі варя́я їх Ісу́с, і ужаса́хуся, і вслід іду́ще, боя́хуся. (Зач. 47) І поє́м па́ки обана́десять, нача́т їм глаго́лати, я́же хотя́ху Єму́ би́ти;
33
ћкw, сE, восх0димъ во їеrли1мъ, и3 сн7ъ чlвёческій прeданъ бyдетъ ґрхіерewмъ и3 кни1жникwмъ, и3 њсyдzтъ є3го2 на смeрть, и3 предадsтъ є3го2 kзhкwмъ:
33
я́ко, се, восхо́дим во Ієрусали́м, і Син Челові́чеський пре́дан бу́деть архієре́йом і кни́жником, і осу́дять Єго́ на смерть, і предадя́ть Єго́ язи́ком;
34
и3 поругaютсz є3мY, и3 ўsзвzтъ є3го2, и3 њплю1ютъ є3го2, и3 ўбію1тъ є3го2: и3 въ трeтій дeнь воскrнетъ.
34
і поруга́ються Єму́, і уя́звять Єго́, і оплю́ють Єго́, і убію́ть Єго́; і в тре́тій день воскре́снеть.
35
И# пред8 него2 пріид0ста їaкwвъ и3 їwaннъ, сы6на зеведeєва, глагHлюща: ўч™лю, х0щева, да, є4же ѓще пр0сива, сотвори1ши нaма.
35
І пред Него́ прийдо́ста Іа́ков і Іоа́нн, си́на Зеведе́єва, глаго́люща: Учи́телю, хо́щева, да, є́же а́ще про́сива, сотвори́ши на́ма.
36
Џнъ же речE и4ма: что2 х0щета, да сотворю2 вaма;
36
Он же рече́ ї́ма: что хо́щета, да сотворю́ ва́ма?
37
W$на же рёста є3мY: дaждь нaмъ, да є3ди1нъ њ деснyю тебє2 и3 є3ди1нъ њ шyюю тебє2 сsдева во слaвэ твоeй.
37
О́на же рі́ста Єму́: даждь нам, да єди́н о десну́ю Тебе́ і єди́н о шу́юю Тебе́ ся́дева во сла́ві Твоє́й.
38
Ї}съ же речE и4ма: не вёста, чесw2 пр0сита: м0жета ли пи1ти чaшу, ю4же ѓзъ пію2, и3 кRщeніемъ, и4мже ѓзъ кRщaюсz, кrти1тисz;
38
Ісу́с же рече́ ї́ма: не ві́ста, чесо́ про́сита; мо́жета ли пи́ти ча́шу, ю́же Аз пію́, і креще́нієм, і́мже Аз креща́юся, крести́тися?
39
W$на же рёста є3мY: м0жева. Ї}съ же речE и4ма: чaшу ќбw, ю4же ѓзъ пію2, и3спіeта, и3 кRщeніемъ, и4мже ѓзъ кRщaюсz, кrти1тасz:
39
О́на же рі́ста Єму́: мо́жева. Ісу́с же рече́ ї́ма: ча́шу у́бо, ю́же Аз пію́, іспіє́та, і креще́нієм, і́мже Аз креща́юся, крести́тася;
40
ґ є4же сёсти њ деснyю менє2 и3 њ шyюю, нёсть мнЁ дaти, но и5мже ўгот0вано є4сть.
40
а є́же сі́сти о десну́ю Мене́ і о шу́юю, ність Мні да́ти, но ї́мже угото́вано єсть.
41
И# слhшавше дeсzть, начaша негодовaти њ їaкwвэ и3 їwaннэ.
41
І сли́шавше де́сять, нача́ша негодова́ти о Іа́кові і Іоа́нні.
42
Ї}съ же призвaвъ и5хъ, гlа и5мъ: вёсте, ћкw мнsщіисz владёти kзы6ки, соwдолэвaютъ и5мъ, и3 вели1цыи и4хъ њбладaютъ и4ми:
42
Ісу́с же призва́в їх, глаго́ла їм: ві́сте, я́ко мня́щіїся владі́ти язи́ки, соодоліва́ють їм, і вели́ції їх облада́ють ї́ми;
43
не тaкw же бyдетъ въ вaсъ: но и4же ѓще х0щетъ въ вaсъ вsщшій бhти, да бyдетъ вaмъ слугA:
43
не та́ко же бу́деть в вас: но і́же а́ще хо́щеть в вас вя́щший би́ти, да бу́деть вам слуга́;
44
и3 и4же ѓще х0щетъ въ вaсъ бhти стaрэй, да бyдетъ всBмъ рaбъ:
44
і і́же а́ще хо́щеть в вас би́ти ста́рій, да бу́деть всім раб;
45
и4бо сн7ъ чlвёчь не пріи1де, да послyжатъ є3мY, но да послyжитъ и3 дaстъ дyшу свою2 и3збавлeніе за мнHги.
45
і́бо Син Челові́ч не при́йде, да послу́жать Єму́, но да послу́жить і дасть ду́шу Свою́ ізбавле́ніє за мно́гі.
46
(За? м7}.) И# пріид0ша во їеріхHнъ. И# и3сходsщу є3мY t їеріхHна, и3 ўчн7кHмъ є3гw2, и3 нар0ду мн0гу, сhнъ тімeовъ вартjмей слэпhй сэдsше при пути2, просS.
46
(Зач. 48) І прийдо́ша во Ієрихо́н. І ісходя́щу Єму́ от Ієрихо́на, і ученико́м Єго́, і наро́ду мно́гу, син Тиме́йов Варти́мей, сліпи́й, сідя́ше при путі́, прося́.
47
И# слhшавъ, ћкw ї}съ назwрzни1нъ є4сть, начaтъ звaти и3 глаг0лати: сн7е дв7довъ ї}се, поми1луй мS.
47
І сли́шав, я́ко Ісу́с Назоряни́н єсть, нача́т зва́ти і глаго́лати: Си́не Дави́дов Ісу́се, поми́луй м'я.
48
И# прещaху є3мY мн0зи, да ўмолчи1тъ: џнъ же мн0жае пaче звaше: сн7е дв7довъ, поми1луй мS.
48
І преща́ху єму́ мно́зі, да умолчи́ть, он же мно́жає па́че зва́ше: Си́не Дави́дов, поми́луй м'я.
49
И# стaвъ ї}съ, речE є3го2 возгласи1ти. И# возгласи1ша слэпцA, глаг0люще є3мY: дерзaй, востaни, зовeтъ тS.
49
І став Ісу́с, рече́ єго́ возгласи́ти. І возгласи́ша сліпця́, глаго́люще єму́: дерза́й, воста́ни, зове́ть тя.
50
Џнъ же tвeргъ ри6зы сво‰, востaвъ пріи1де ко ї}сови.
50
Он же отве́рг ри́зи своя́, воста́в при́йде ко Ісу́сові.
51
И# tвэщaвъ гlа є3мY ї}съ: что2 х0щеши, да сотворю2 тебЁ; Слэпhй же глаг0ла є3мY: ўч™лю, да прозрю2.
51
І отвіща́в глаго́ла єму́ Ісу́с: что хо́щеши, да сотворю́ тебі́? Сліпи́й же глаго́ла Єму́: учи́телю, да прозрю́.
52
Ї}съ же речE є3мY: и3ди2: вёра твоS сп7сe тz. И# ѓбіе прозрЁ и3 по ї}сэ и4де въ пyть.
52
Ісу́с же рече́ єму́: іди́: ві́ра твоя́ спасе́ тя. І а́біє прозрі́ і по Ісу́сі і́де в путь.
Главa №i
1
(За? м7f7.) И# є3гдA прибли1жи[ша]сz во їеrли1мъ, въ виfсфагjю и3 виfaнію, къ горЁ є3леHнстэй, послA двA t ўчн7къ свои1хъ
1
(Зач. 49) І єгда́ прибли́жи[ша]ся во Ієрусали́м, в Вифсфагі́ю і Вифа́нію, к горі́ Єлео́нстій, посла́ два от учени́к Свої́х
2
и3 гlа и4ма: и3ди1та въ вeсь, ћже є4сть прsмw вaма: и3 ѓбіе вхwдsща въ ню2, њбрsщета жребS привsзано, на нeже никт0же t человBкъ всёде: tрёшша є5, приведи1та:
2
і глаго́ла ї́ма: іді́та в весь, я́же єсть пря́мо ва́ма; і а́біє входя́ща в ню, обря́щета жреб'я́ прив'я́зано, на не́же нікто́же от челові́к всі́де; отрі́шша є, приведі́та;
3
и3 ѓще кто2 вaма речeтъ: что2 твори1та сіE; рцhта, ћкw гDь трeбуетъ є5: и3 ѓбіе п0слетъ є5 сёмw.
3
і а́ще кто ва́ма рече́ть: что твори́та сіє́? Рци́та, я́ко Госпо́дь тре́буєть є; і а́біє по́слеть є сі́мо.
4
И#д0ста же, и3 њбрэт0ста жребS привsзано при двeрехъ внЁ на распyтіи, и3 tрэши1ста є5.
4
Ідо́ста же, і обріто́ста жреб'я́ прив'я́зано при две́рех вні на распу́тії, і отріши́ста є.
5
И# нёцыи t стоsщихъ тY глаг0лаху и4ма: что2 дёета tрэш†юща жребS;
5
І ні́ції от стоя́щих ту глаго́лаху ї́ма: что ді́єта отріша́юща жреб'я́?
6
W$на же рёста и5мъ, ћкоже заповёда и4ма ї}съ: и3 њстaвиша |.
6
О́на же рі́ста їм, я́коже запові́да ї́ма Ісу́с, і оста́виша я.
7
И# привед0ста жребS ко ї}сови: и3 возложи1ша на нE ри6зы сво‰, и3 всёде на нE.
7
І приведо́ста жреб'я́ ко Ісу́сові, і возложи́ша на не ри́зи своя́, і всі́де на не.
8
Мн0зи же ри6зы сво‰ постлaша по пути2: друзjи же в†іа рёзаху t дрeвіz и3 постилaху по пути2.
8
Мно́зі же ри́зи своя́ постла́ша по путі́; друзі́ї же ва́їя рі́заху от дре́вія і постила́ху по путі́.
9
И# предходsщіи и3 в8слёдъ грzдyщіи вопіsху, глаг0люще: њсaнна, блгcвeнъ грzдhй во и4мz гDне,
9
І предходя́щії і вслід гряду́щії вопія́ху, глаго́люще: оса́нна, благослове́н Гряди́й во і́м'я Госпо́днє!
10
блгcвeно грzдyщее цrтво во и4мz гDа nтцA нaшегw дв7да: њсaнна въ вhшнихъ.
10
Благослове́нно гряду́щеє Ца́рство во і́м'я Го́спода отця́ на́шего Дави́да! Оса́нна в ви́шніх!
11
(За? н7.) И# вни1де во їеrли1мъ ї}съ и3 въ цeрковь: и3 соглsдавъ вс‰, п0здэ ўжE сyщу часY, и3зhде въ виfaнію со nбэманaдесzте.
11
(Зач. 50) І вни́де во Ієрусали́м Ісу́с і в це́рков; і согля́дав вся, по́зді уже́ су́щу часу́, ізи́де в Вифа́нію со обімана́десяте.
12
И# наyтріе и3зшeдшымъ и5мъ t виfaніи, взалкA:
12
І нау́тріє ізше́дшим їм от Вифа́нії, взалка́;
13
и3 ви1дэвъ смок0вницу и3здалeча, и3мyщу ли1ствіе, пріи1де, ѓще ќбw что2 њбрsщетъ на нeй: и3 пришeдъ къ нeй, ничесHже њбрёте, т0кмw ли1ствіе: не u5 бо бЁ врeмz см0квамъ.
13
і ви́дів смоко́вницю іздале́ча, іму́щу ли́ствіє, при́йде, а́ще у́бо что обря́щеть на ней; і прише́д к ней, нічесо́же обрі́те, то́кмо ли́ствіє; не у бо бі вре́м'я смо́квам.
14
И# tвэщaвъ ї}съ речE є4й: да не ктомY t тебє2 во вёки никт0же плодA снёсть. И# слhшаху ўчн7цы2 є3гw2.
14
І отвіща́в Ісу́с рече́ єй: да не ктому́ от тебе́ во ві́ки нікто́же плода́ сність. І сли́шаху ученици́ Єго́.
15
И# пріид0ша (пaки) во їеrли1мъ. И# вшeдъ ї}съ въ цeрковь, начaтъ и3згони1ти продаю1щыz и3 купyющыz въ цeркви: и3 трапє1зы торжникHмъ и3 сэд†лища продаю1щихъ гHлуби и3спровeрже:
15
І прийдо́ша (па́ки) во Ієрусали́м. І вшед Ісу́с в це́рков, нача́т ізгони́ти продаю́щия і купу́ющия в це́ркві; і трапе́зи торжнико́м і сіда́лища продаю́щих го́луби іспрове́рже;
16
и3 не даsше, да кто2 мимонесeтъ сосyдъ сквозЁ цeрковь.
16
і не дая́ше, да кто мимонесе́ть сосу́д сквозі́ це́рков.
17
И# ўчaше, гlz и5мъ: нёсть ли пи1сано, ћкw хрaмъ м0й хрaмъ моли1твы наречeтсz всBмъ kзhкwмъ; вh же сотвори1сте є3го2 вертeпъ разб0йникwмъ.
17
І уча́ше, глаго́ля їм: ність ли пи́сано, я́ко храм Мой храм моли́тви нарече́ться всім язи́ком? Ви же сотвори́сте єго́ верте́п разбо́йником.
18
И# слhшаша кни1жницы и3 ґрхіерeє, и3 и3скaху, кaкw є3го2 погубsтъ: боsхубосz є3гw2, ћкw вeсь нар0дъ дивлsшесz њ ў§ніи є3гw2.
18
І сли́шаша кни́жници і архієре́є, і іска́ху, ка́ко Єго́ погуб'я́ть; боя́хубося Єго́, я́ко весь наро́д дивля́шеся о уче́нії Єго́.
19
И# ћкw п0здэ бhсть, и3схождaше в0нъ и3з8 грaда.
19
І я́ко по́зді бисть, ісхожда́ше вон із гра́да.
20
И# ќтрw мимоходsще, ви1дэша смок0вницу и3зс0хшу и3з8 корeніz.
20
І у́тро мимоходя́ще, ви́діша смоко́вницю ізсо́хшу із коре́нія.
21
И# воспомzнyвъ пeтръ глаг0ла є3мY: раввJ, ви1ждь, смок0вница, ю4же проклsлъ є3си2, ќсше.
21
І воспом'яну́в Петр глаго́ла Єму́: Равві́, виждь, смоко́вниця, ю́же прокля́л єси́, у́сше.
22
И# tвэщaвъ ї}съ гlа и5мъ:
22
І отвіща́в Ісу́с глаго́ла їм:
23
(За? н7№.) и3мёйте вёру б9ію: ґми1нь бо гlю вaмъ, ћкw, и4же ѓще речeтъ горЁ сeй: дви1гнисz и3 вeрзисz въ м0ре: и3 не размhслитъ въ сeрдцы своeмъ, но вёру и4метъ, ћкw є4же глаг0летъ, бывaетъ: бyдетъ є3мY, є4же ѓще речeтъ:
23
(Зач. 51) імі́йте ві́ру Бо́жию; амі́нь бо глаго́лю вам, я́ко, і́же а́ще рече́ть горі́ сей: дви́гнися і ве́рзися в мо́ре, і не разми́слить в се́рдці своє́м, но ві́ру і́меть, я́ко є́же глаго́леть, бива́єть, — бу́деть єму́, є́же а́ще рече́ть;
24
сегw2 рaди гlю вaмъ: вс‰ є3ли6ка ѓще молsщесz пр0сите, вёруйте, ћкw пріeмлете: и3 бyдетъ вaмъ:
24
сего́ ра́ди глаго́лю вам: вся, єли́ка а́ще моля́щеся про́сите, ві́руйте, я́ко приє́млете, — і бу́деть вам;
25
и3 є3гдA стоитE молsщесz, tпущaйте, ѓще что2 и4мате на кого2, да и3 nц7ъ вaшъ, и4же є4сть на нб7сёхъ, tпyститъ вaмъ согрэшє1ніz в†ша:
25
і єгда́ стоїте́ моля́щеся, отпуща́йте, а́ще что і́мате на кого́, да і Оте́ць ваш, І́же єсть на небесі́х, отпу́стить вам согріше́нія ва́ша;
26
ѓще ли же вы2 не tпущaете, ни nц7ъ вaшъ, и4же є4сть на нб7сёхъ, tпyститъ вaмъ согрэшeній вaшихъ.
26
а́ще ли же ви не отпуща́єте, ні Оте́ць ваш, І́же єсть на небесі́х, отпу́стить вам согріше́ній ва́ших.
27
(За? н7в7.) И# пріид0ша пaки во їеrли1мъ. И# въ цeркви ходsщу є3мY, пріид0ша къ немY ґрхіерeє и3 кни1жницы и3 стaрцы
27
(Зач. 52) І прийдо́ша па́ки во Ієрусали́м. І в це́ркві ходя́щу Єму́, прийдо́ша к Нему́ архієре́є, і кни́жници, і ста́рці
28
и3 глаг0лаша є3мY: к0ею w4бластію сі‰ твори1ши; и3 кто2 ти2 w4бласть сію2 дадE, да сі‰ твори1ши;
28
і глаго́лаша Єму́: ко́єю о́бластію сія́ твори́ши? І кто Ті о́бласть сію́ даде́, да сія́ твори́ши?
29
Ї}съ же tвэщaвъ речE и5мъ: вопрошy вы и3 ѓзъ словесE є3ди1нагw, и3 tвэщaйте ми2: и3 рекY вaмъ, к0ею w4бластію сі‰ творю2:
29
Ісу́с же отвіща́в рече́ їм: вопрошу́ ви і Аз словесе́ єди́наго, і отвіща́йте Мі: і реку́ вам, ко́єю о́бластію сія́ творю́;
30
кRщeніе їwaнново съ нб7сe ли бЁ, и3ли2 t человBкъ; tвэщaйте ми2.
30
креще́ніє Іоа́нново с небесе́ ли бі, іли́ от челові́к? Отвіща́йте Мі.
31
И# мhслzху въ себЁ, глаг0люще: ѓще речeмъ, съ нб7сE, речeтъ: почто2 u5бо не вёровасте є3мY;
31
І ми́сляху в себі́, глаго́люще: а́ще рече́м, с небесе́, рече́ть: почто́ у́бо не ві́ровасте єму́?
32
но ѓще речeмъ, t человBкъ: боsхусz людjй: вси1 бо и3мёzху їwaнна, ћкw вои1стинну прbр0къ бЁ.
32
Но а́ще рече́м, от челові́к: боя́хуся люді́й, всі бо імі́яху Іоа́нна, я́ко воі́стину проро́к бі.
33
И# tвэщaвше глаг0лаша ї}сови: не вёмы. И# tвэщaвъ ї}съ гlа и5мъ: ни ѓзъ гlю вaмъ, к0ею w4бластію сі‰ творю2.
33
І отвіща́вше глаго́лаша Ісу́сові: не ві́ми. І отвіща́в Ісу́с глаго́ла їм: ні Аз глаго́лю вам, ко́єю о́бластію сія́ творю́.
Главa в7i
1
(За? н7G.) И# начaтъ и5мъ въ при1тчахъ гlати: віногрaдъ насади2 человёкъ, и3 њгради2 њпл0томъ, и3 и3скопA точи1ло, и3 создA ст0лпъ, и3 предадE є3го2 тzжaтелємъ [дёлателємъ], и3 tи1де.
1
(Зач. 53) І нача́т їм в при́тчах глаго́лати: виногра́д насади́ челові́к, і огради́ опло́том, і іскопа́ точи́ло, і созда́ столп, і предаде́ єго́ тяжа́телем [ді́лателем], і оти́де.
2
И# послA къ тzжaтелємъ во врeмz рабA, да t тzжaтєль пріи1метъ t плодA віногрaда:
2
І посла́ к тяжа́телем во вре́м'я раба́, да от тяжа́тель при́йметь от плода́ виногра́да;
3
nни1 же є4мше є3го2 би1ша и3 њтослaша тщA.
3
они́ же є́мше єго́ би́ша і отосла́ша тща.
4
И# пaки послA къ ни6мъ другaго рабA: и3 того2 кaменіемъ би1вше, проби1ша главY є3мY и3 послaша безчeстна.
4
І па́ки посла́ к ним друга́го раба́; і того́ ка́менієм би́вше, проби́ша главу́ єму́ і посла́ша безче́стна.
5
И# пaки и3н0го послA: и3 того2 ўби1ша: и3 мнHги и4ны, w4вы ќбw бію1ще, w4вы же ўбивaюще.
5
І па́ки іно́го посла́, і того́ уби́ша; і мно́гі і́ни, о́ви у́бо бію́ще, о́ви же убива́юще.
6
Е#щE u5бо є3ди1наго сhна и3мЁ возлю1бленнаго своего2, послA и3 того2 къ ни6мъ послэди2, глаг0лz, ћкw ўсрамsтсz сhна моегw2.
6
Єще́ у́бо єди́наго си́на імі́ возлю́бленнаго своєго́, посла́ і того́ к ним посліди́, глаго́ля, я́ко усрам'я́ться си́на моєго́.
7
Џни же тzжaтелє рёша къ себЁ, ћкw сeй є4сть наслёдникъ: пріиди1те, ўбіeмъ є3го2, и3 нaше бyдетъ наслёдствіе.
7
О́ні же тяжа́теле рі́ша к себі́: я́ко сей єсть наслі́дник, прийді́те, убіє́м єго́, і на́ше бу́деть наслі́дствіє.
8
И# є4мше є3го2 ўби1ша и3 и3зверг0ша є3го2 в0нъ и3з8 віногрaда.
8
І є́мше єго́ уби́ша і ізверго́ша єго́ вон із виногра́да.
9
Что2 u5бо сотвори1тъ госп0дь віногрaда; Пріи1детъ и3 погуби1тъ тzжaтєли и3 дaстъ віногрaдъ и3нBмъ.
9
Что у́бо сотвори́ть госпо́дь виногра́да? При́йдеть і погуби́ть тяжа́телі і дасть виногра́д іні́м.
10
Ни писaніz ли сегw2 чли2 є3стE: кaмень, є3г0же не въ рzдY сотвори1ша зи1ждущіи, сeй бhсть во главY ќгла:
10
Ні Писа́нія ли сего́ чли єсте́: ка́мень, єго́же не в ряду́ сотвори́ша зи́ждущії, сей бисть во главу́ у́гла:
11
t гDа бhсть сіE, и3 є4сть ди1вно во џчію нaшєю;
11
от Го́спода бисть сіє́, і єсть ди́вно во о́чію на́шею?
12
И# и3скaху є3го2 ћти, и3 ўбоsшасz нар0да: разумёша бо, ћкw къ ни6мъ при1тчу речE: и3 њстaвльше є3го2 tид0ша.
12
І іска́ху Єго́ я́ти, і убоя́шася наро́да, разумі́ша бо, я́ко к ним при́тчу рече́; і оста́вльше Єго́ отидо́ша.
13
(За? н7д7.) И# послaша къ немY нBкіz t фарісє1й и3 и3рwдіaнъ, да є3го2 њбольстsтъ сл0вомъ.
13
(Зач. 54) І посла́ша к Нему́ ні́кія от фарисе́й і іродіа́н, да Єго́ обольстя́ть сло́вом.
14
Nни1 же пришeдше глаг0лаша є3мY: ўч™лю, вёмы, ћкw и4стиненъ є3си2 и3 не ради1ши ни њ к0мже: не зри1ши бо на лицE человёкwвъ, но вои1стинну пути2 б9ію ўчи1ши: дост0итъ ли кинс0нъ кeсареви дaти, и3ли2 ни2; дaмы ли, и3ли2 не дaмы;
14
Они́ же прише́дше глаго́лаша Єму́: Учи́телю, ві́ми, я́ко і́стинен єси́ і не ради́ши ні о ко́мже: не зри́ши бо на лице́ челові́ков, но воі́стину путі́ Бо́жию учи́ши; досто́їть ли кинсо́н ке́сареві да́ти, іли́ ні? Да́ми ли, іли́ не да́ми?
15
Џнъ же вёдый и4хъ лицемёріе, речE и4мъ: чт0 мz и3скушaете; принеси1те ми2 пёнzзь, да ви1жу.
15
Он же ві́дий їх лицемі́ріє, рече́ їм: что М'я іскуша́єте? Принесі́те Мі пі́нязь, да ви́жу.
16
Nни1 же принес0ша. И# гlа и5мъ: чjй w4бразъ сjй и3 написaніе; Nни1 же рёша є3мY: кeсаревъ.
16
Они́ же принесо́ша. І глаго́ла їм: чий о́браз сій і написа́ніє? Они́ же рі́ша Єму́: ке́сарев.
17
И# tвэщaвъ ї}съ речE и5мъ: воздади1те кeсарєва кeсареви и3 б9іz бGови. И# чуди1шасz њ нeмъ.
17
І отвіща́в Ісу́с рече́ їм: воздаді́те ке́сарева ке́сареві і Бо́жия Бо́гові. І чуди́шася о Нем.
18
(За? н7е7.) И# пріид0ша саддукeє къ немY, и5же глаг0лютъ воскrнію не бhти: и3 вопроси1ша є3го2, глаг0люще:
18
(Зач. 55) І прийдо́ша саддуке́є к Нему́, і́же глаго́лють воскресе́нію не би́ти; і вопроси́ша Єго́, глаго́люще:
19
ўч™лю, мwmсeй написA нaмъ, ћкw ѓще комY брaтъ ќмретъ и3 њстaвитъ женY, ґ ч†дъ не њстaвитъ: да п0йметъ брaтъ є3гw2 женY є3гw2 и3 воскреси1тъ сёмz брaту своемY.
19
Учи́телю, Моїсе́й написа́ нам, я́ко а́ще кому́ брат у́мреть і оста́вить жену́, а чад не оста́вить, да по́йметь брат єго́ жену́ єго́ і воскреси́ть сі́м'я бра́ту своєму́.
20
Сeдмь брaтій бЁ: и3 пeрвый поsтъ женY и3 ўмирaz не њстaви сёмене:
20
Седьм бра́тій бі: і пе́рвий поя́т жену́ і умира́я не оста́ви сі́мене;
21
и3 вторhй поsтъ ю5 и3 ќмре, и3 ни т0й њстaви сёмене: и3 трeтій тaкожде:
21
і втори́й поя́т ю і у́мре, і ні той оста́ви сі́мене; і тре́тій та́кожде;
22
и3 поsша ю5 сeдмь и3 не њстaвиша сёмене: послэди1 же всёхъ ќмре и3 женA.
22
і поя́ша ю седьм і не оста́виша сі́мене; посліди́ же всіх у́мре і жена́.
23
Въ воскrніе u5бо, є3гдA воскрeснутъ, кот0рому и4хъ бyдетъ женA: сeдмь бо и3мёша ю5 женY.
23
В воскресе́ніє у́бо, єгда́ воскре́снуть, кото́рому їх бу́деть жена́? Седьм бо імі́ша ю жену́.
24
И# tвэщaвъ ї}съ речE и5мъ: не сегH ли рaди прельщaетесz, не вёдуще писaніz, ни си1лы б9іz;
24
І отвіща́в Ісу́с рече́ їм: не сего́ ли ра́ди прельща́єтеся, не ві́дуще Писа́нія, ні си́ли Бо́жия?
25
є3гдa бо и3з8 мeртвыхъ воскрeснутъ, ни жeнzтсz, ни посzгaютъ, но сyть ћкw ѓгGли на нб7сёхъ:
25
Єгда́ бо із ме́ртвих воскре́снуть, ні же́няться, ні посяга́ють, но суть я́ко а́нгели на небесі́х;
26
њ мeртвыхъ же, ћкw востаю1тъ, нёсте ли чли2 въ кни1гахъ мwmсeовыхъ, при купинЁ ћкw речE є3мY бGъ, гlz: ѓзъ бGъ ґвраaмовъ и3 бGъ їсаaковъ и3 бGъ їaкwвль;
26
о ме́ртвих же, я́ко востаю́ть, ні́сте ли чли в кни́гах Моїсе́йових, при купині́ я́ко рече́ єму́ Бог, глаго́ля: Аз Бог Авраа́мов, і Бог Ісаа́ков, і Бог Іа́ковль?
27
нёсть бGъ мeртвыхъ, но бGъ живhхъ: вы2 u5бо мн0гw прельщaетесz.
27
Ність Бог ме́ртвих, но Бог живи́х; ви у́бо мно́го прельща́єтеся.
28
(За? н7ѕ7.) И# пристyпль є3ди1нъ t кни6жникъ, слhшавъ и5хъ стzзaющихсz и3 ви1дэвъ, ћкw д0брэ tвэщA и5мъ, вопроси2 є3го2: кaz є4сть пeрваz всёхъ зaповэдій;
28
(Зач. 56) І присту́пль єди́н от кни́жник, сли́шав їх стяза́ющихся і ви́дів, я́ко до́брі отвіща́ їм, вопроси́ Єго́: ка́я єсть пе́рвая всіх за́повідій?
29
Ї}съ же tвэщA є3мY: ћкw пeрвэйши всёхъ зaповэдій: слhши, ї}лю, гDь бGъ вaшъ гDь є3ди1нъ є4сть:
29
Ісу́с же отвіща́ єму́: я́ко пе́рвійши всіх за́повідій: сли́ши, Ізра́їлю, Госпо́дь Бог ваш Госпо́дь єди́н єсть;
30
и3 возлю1биши гDа бGа твоего2 всёмъ сeрдцемъ твои1мъ, и3 всeю душeю твоeю, и3 всёмъ ўм0мъ твои1мъ, и3 всeю крёпостію твоeю: сіS є4сть пeрваz зaповэдь.
30
і возлю́биши Го́спода Бо́га твоєго́ всім се́рдцем твої́м, і все́ю душе́ю твоє́ю, і всім умо́м твої́м, і все́ю крі́постію твоє́ю, — сія́ єсть пе́рвая за́повідь.
31
И# вторaz под0бна є4й: возлю1биши бли1жнzго своего2 ћкw сaмъ себE. Б0лшаz сею2 и4на зaповэдь нёсть.
31
І втора́я подо́бна єй: возлю́биши бли́жняго своєго́, я́ко сам себе́. Бо́льшая сею́ і́на за́повідь ність.
32
И# речE є3мY кни1жникъ: д0брэ, ўч™лю, вои1стинну рeклъ є3си2, ћкw є3ди1нъ є4сть бGъ, и3 нёсть и4нъ рaзвэ є3гw2:
32
І рече́ Єму́ кни́жник: до́брі, Учи́телю, воі́стину рекл єси́, я́ко єди́н єсть Бог, і ність ін ра́зві Єго́;
33
и3 є4же люби1ти є3го2 всёмъ сeрдцемъ, и3 всёмъ рaзумомъ, и3 всeю душeю, и3 всeю крёпостію: и3 є4же люби1ти бли1жнzго ћкw себE, б0лэ є4сть всёхъ всесожжeній и3 жeртвъ.
33
і є́же люби́ти Єго́ всім се́рдцем, і всім ра́зумом, і все́ю душе́ю, і все́ю крі́постію; і є́же люби́ти бли́жняго я́ко себе́, бо́лі єсть всіх всесожже́ній і жертв.
34
Ї}съ же ви1дэвъ, ћкw смhсленнw tвэщA, речE є3мY: не далeче є3си2 t цrтвіz б9іz. И# никт0же смёzше ктомY є3го2 вопроси1ти.
34
Ісу́с же ви́дів, я́ко сми́сленно отвіща́, рече́ єму́: не дале́че єси́ от Ца́рствія Бо́жия. І нікто́же смі́яше ктому́ Єго́ вопроси́ти.
35
И# tвэщaвъ ї}съ гlаше, ўчS въ цeркви: кaкw глаг0лютъ кни1жницы, ћкw хrт0съ сн7ъ є4сть дв7довъ;
35
І отвіща́в Ісу́с глаго́лаше, учя́ в це́ркві: ка́ко глаго́лють кни́жници, я́ко Христо́с Син єсть Дави́дов?
36
Т0й бо дв7дъ речE д¦омъ с™hмъ: гlа гDь гDеви моемY: сэди2 њ деснyю менє2, д0ндеже положY враги2 тво‰ подн0жіе ногaма твои1ма.
36
Той бо Дави́д рече́ Ду́хом Святи́м: глаго́ла Госпо́дь Го́сподеві моєму́: сіди́ о десну́ю Мене́, до́ндеже положу́ враги́ Твоя́ подно́жіє нога́ма Твої́ма.
37
Сaмъ u5бо дв7дъ глаг0летъ є3го2 гDа: и3 tкyду сн7ъ є3мY є4сть; И# мн0гъ нар0дъ послyшаше є3го2 въ слaдость.
37
Сам у́бо Дави́д глаго́леть Єго́ Го́спода: і отку́ду Син єму́ єсть? І мног наро́д послу́шаше Єго́ в сла́дость.
38
(За? н7з7.) И# гlаше и5мъ во ў§ніи своeмъ: блюди1тесz t кни6жникъ, хотsщихъ во њдэsніихъ ходи1ти, и3 цэлов†ніz на т0ржищихъ,
38
(Зач. 57) І глаго́лаше їм во уче́нії Своє́м: блюді́теся от кни́жник, хотя́щих во одія́ніїх ходи́ти, і цілова́нія на то́ржищих,
39
и3 преждесэд†ніz на с0нмищихъ, и3 первовозлеж†ніz на вeчерzхъ:
39
і преждесіда́нія на со́нмищих, і первовозлежа́нія на ве́черях:
40
поzдaюще д0мы вдови1цъ и3 непщевaніемъ над0лзэ молsщесz, сjи пріи1мутъ ли1шшее њсуждeніе.
40
пояда́юще до́ми вдови́ць і непщева́нієм надо́лзі моля́щеся, сі́ї при́ймуть ли́шшеє осужде́ніє.
41
И# сёдъ ї}съ прsмw сокр0вищному храни1лищу, зрsше, кaкw нар0дъ мeщетъ мёдь въ сокр0вищное храни1лище. И# мн0зи богaтіи вметaху мнHга.
41
І сід Ісу́с пря́мо сокро́вищному храни́лищу, зря́ше, ка́ко наро́д ме́щеть мідь в сокро́вищноє храни́лище. І мно́зі бога́тії вмета́ху мно́га.
42
И# пришeдши є3ди1на вдови1ца ўб0га, ввeрже лє1птэ двЁ, є4же є4сть кодрaнтъ.
42
І прише́дши єди́на вдови́ця убо́га, вве́рже ле́пті дві, є́же єсть кодра́нт.
43
И# призвaвъ ўчн7ки2 сво‰, речE и5мъ: ґми1нь гlю вaмъ, ћкw вдови1ца сіS ўб0гаz мн0жае всёхъ ввeрже вметaющихъ въ сокр0вищное храни1лище:
43
І призва́в ученики́ Своя́, рече́ їм: амі́нь глаго́лю вам, я́ко вдови́ця сія́ убо́гая мно́жає всіх вве́рже вмета́ющих в сокро́вищноє храни́лище,
44
вси1 бо t и3збhтка своегw2 вверг0ша: сіs же t лишeніz своегw2 вс‰, є3ли6ка и3мёzше, ввeрже, всE житіE своE.
44
всі бо от ізби́тка своєго́ вверго́ша, сія́ же от лише́нія своєго́ вся, єли́ка імі́яше, вве́рже, все житіє́ своє́.
Главa Gi
1
(За? н7}.) И# и3сходsщу є3мY t цeркве, глаг0ла є3мY є3ди1нъ t ўчн7къ є3гw2: ўч™лю, ви1ждь, каково2 кaменіе и3 каков† зд†ніz.
1
(Зач. 58) І ісходя́щу Єму́ от це́ркве, глаго́ла Єму́ єди́н от учени́к Єго́: Учи́телю, виждь, каково́ ка́меніє і какова́ зда́нія.
2
И# tвэщaвъ ї}съ речE є3мY: ви1диши ли сі‰ вели6каz зд†ніz; не и4мать њстaти здЁ кaмень на кaмени, и4же не разори1тсz.
2
І отвіща́в Ісу́с рече́ єму́: ви́диши ли сія́ вели́кая зда́нія? Не і́мать оста́ти зді ка́мень на ка́мені, і́же не разори́ться.
3
И# сэдsщу є3мY на горЁ є3леHнстэй прsмw цeркве, вопрошaху є3го2 є3ди1наго пeтръ и3 їaкwвъ, и3 їwaннъ и3 ґндрeй:
3
І сідя́щу Єму́ на горі́ Єлео́нстій пря́мо це́ркве, вопроша́ху Єго́ єди́наго Петр і Іа́ков, і Іоа́нн і Андре́й:
4
рцы2 нaмъ, когдA сі‰ бyдутъ; и3 к0е (бyдетъ) знaменіе, є3гдA и4мутъ вс‰ сі‰ скончaтисz;
4
рци нам, когда́ сія́ бу́дуть? І ко́є [бу́деть] зна́меніє, єгда́ і́муть вся сія́ сконча́тися?
5
Ї}съ же tвэщaвъ и5мъ, начaтъ гlати: блюди1тесz, да не кто2 вaсъ прельсти1тъ.
5
Ісу́с же отвіща́в їм, нача́т глаго́лати: блюді́теся, да не кто вас прельсти́ть.
6
Мн0зи бо пріи1дутъ во и4мz моE, глаг0люще, ћкw ѓзъ є4смь: и3 мнHги прельстsтъ.
6
Мно́зі бо при́йдуть во і́м'я Моє́, глаго́люще, я́ко Аз єсьм; і мно́гі прельстя́ть.
7
Е#гдa же ўслhшите бр†ни и3 слы6шаніz брaнемъ, не ўжасaйтесz: подобaетъ бо бhти: но не u5 кончи1на.
7
Єгда́ же усли́шите бра́ні і сли́шанія бра́нем, не ужаса́йтеся: подоба́єть бо би́ти; но не у кончи́на.
8
Востaнетъ бо kзhкъ на kзhкъ, и3 цaрство на цaрство: и3 бyдутъ трyси по мёстwмъ, и3 бyдутъ гл†ди и3 мzтє1жи. Начaло болёзнемъ сі‰.
8
Воста́неть бо язи́к на язи́к, і ца́рство на ца́рство; і бу́дуть тру́си по мі́стом, і бу́дуть гла́ди і м'яте́жі. Нача́ло болі́знем сія́.
9
(За? н7f7.) Блюди1тесz же вы2 сaми: предадsтъ бо вы2 въ сHнмища, и3 на соб0рищихъ біeни бyдете: и3 пред8 воевHды и3 цари6 ведeни бyдете менє2 рaди, во свидётелство и5мъ.
9
(Зач. 59) Блюді́теся же ви са́мі; предадя́ть бо ви в со́нмища, і на собо́рищих біє́ні бу́дете; і пред воєво́ди і царі́ веде́ні бу́дете Мене́ ра́ди, во свиді́тельство їм.
10
И# во всёхъ kзhцэхъ подобaетъ прeжде проповёдатисz є3ђлію.
10
І во всіх язи́ціх подоба́єть пре́жде пропові́датися Єва́нгелію.
11
Е#гдa же поведyтъ вы2 предаю1ще, не прeжде пецhтесz, что2 возглаг0лете, ни поучaйтесz: но є4же ѓще дaстсz вaмъ въ т0й чaсъ, сE глаг0лите: не вh бо бyдете глаг0лющіи, но д¦ъ с™hй.
11
Єгда́ же поведу́ть ви предаю́ще, не пре́жде пеці́теся, что возглаго́лете, ні поуча́йтеся; но є́же а́ще да́сться вам в той час, се глаго́літе, не ви бо бу́дете глаго́лющії, но Дух Святи́й.
12
Предaстъ же брaтъ брaта на смeрть, и3 nтeцъ чaдо: и3 востaнутъ ч†да на роди1тєли и3 ўбію1тъ и5хъ.
12
Преда́сть же брат бра́та на смерть, і оте́ць ча́до; і воста́нуть ча́да на роди́телі і убію́ть їх.
13
И# бyдете ненави1дими всёми и4мене моегw2 рaди: претерпёвый же до концA, т0й спасeнъ бyдетъ.
13
І бу́дете ненави́димі всі́ми і́мене Моєго́ ра́ди; претерпі́вий же до конця́, той спасе́н бу́деть.
14
(За? ….) Е#гдa же ќзрите мeрзость запустёніz, речeнную даніи1ломъ прbр0комъ, стоsщу, и3дёже не подобaетъ: чтhй да разумёетъ: тогдA сyщіи во їудeи да бэжaтъ на г0ры:
14
(Зач. 60) Єгда́ же у́зрите ме́рзость запусті́нія, рече́нную Даниї́лом проро́ком, стоя́щу, іді́же не подоба́єть, чтий да разумі́єть, тогда́ су́щії во Іуде́ї да біжа́ть на го́ри;
15
и3 и4же на кр0вэ, да не слaзитъ въ д0мъ, ни да вни1детъ взsти чесw2 t д0му своегw2:
15
і і́же на кро́ві, да не сла́зить в дом, ні да вни́деть взя́ти чесо́ от до́му своєго́;
16
и3 и4же на селЁ сhй, да не возврати1тсz вспsть взsти ри1зу свою2.
16
і і́же на селі́ сий, да не возврати́ться всп'ять взя́ти ри́зу свою́.
17
Г0ре же непр†зднымъ и3 доsщымъ въ ты6z дни6.
17
Го́ре же непра́здним і доя́щим в ти́я дні.
18
Моли1тесz же, да не бyдетъ бёгство вaше въ зимЁ.
18
Молі́теся же, да не бу́деть бі́гство ва́ше в зимі́.
19
Бyдутъ бо днjе тjи ск0рбь, kковA не бhсть таковA t начaла создaніz, є4же создA бGъ, донн7э, и3 не бyдетъ.
19
Бу́дуть бо дні́є ті́ї скорб, якова́ не бисть такова́ от нача́ла созда́нія, є́же созда́ Бог, дони́ні, і не бу́деть.
20
И# ѓще не бы2 гDь прекрати1лъ днjй, не бы2 ќбw спаслaсz всsка пл0ть: но и3збрaнныхъ рaди, и5хже и3збрA, прекрати1тъ дни6.
20
І а́ще не би Госпо́дь прекрати́л дній, не би у́бо спасла́ся вся́ка плоть; но ізбра́нних ра́ди, ї́хже ізбра́, прекрати́ть дні.
21
ТогдA ѓще кто2 речeтъ вaмъ: сE, здЁ хrт0съ, и3ли2: сE, џндэ: не и3ми1те вёры.
21
Тогда́ а́ще кто рече́ть вам: се, зді Христо́с, іли́: се, о́нді, — не імі́те ві́ри.
22
Востaнутъ бо лжехрjсти и3 лжепрор0цы и3 дадsтъ знaмєніz и3 чудесA, є4же прельсти1ти, ѓще возм0жно, и3 и3збр†нныz.
22
Воста́нуть бо лжехри́сти і лжепроро́ци і дадя́ть зна́менія і чудеса́, є́же прельсти́ти, а́ще возмо́жно, і ізбра́нния.
23
Вh же блюди1тесz: сE, прeжде рёхъ вaмъ вс‰.
23
Ви же блюді́теся; се, пре́жде ріх вам вся.
24
(За? …№.) Но въ ты6z дни6, по ск0рби т0й, с0лнце помeркнетъ, и3 лунA не дaстъ свёта своегw2,
24
(Зач. 61) Но в ти́я дні, по ско́рбі той, со́лнце поме́ркнеть, і луна́ не дасть сві́та своєго́,
25
и3 ѕвёзды бyдутъ съ небесE спaдающz, и3 си6лы, ±же на небесёхъ, подви1жутсz.
25
і зві́зди бу́дуть с небесе́ спа́дающя, і си́ли, я́же на небесі́х, подви́жуться.
26
И# тогдA ќзрzтъ сн7а чlвёческаго грzдyща на w4блацэхъ съ си1лою и3 слaвою мн0гою.
26
І тогда́ у́зрять Си́на Челові́чеськаго гряду́ща на о́блаціх с си́лою і сла́вою мно́гою.
27
И# тогдA п0слетъ ѓгGлы сво‰ и3 соберeтъ и3збр†нныz сво‰ t четhрехъ вBтръ, t концA земли2 до концA нeба.
27
І тогда́ по́слеть а́нгели Своя́ і собере́ть ізбра́нния Своя́ от чети́рех вітр, от конця́ землі́ до конця́ не́ба.
28
T смок0вницы же научи1тесz при1тчи: є3гдA ўжE вётвіе є3S бyдетъ млaдо и3 и3зращaетъ ли1ствіе, вёдите, ћкw бли1з8 є4сть жaтва:
28
От смоко́вниці же научі́теся при́тчі: єгда́ уже́ ві́твіє єя́ бу́деть мла́до і ізраща́єть ли́ствіє, ві́дите, я́ко близ єсть жа́тва;
29
тaкw и3 вы2, є3гдA сі‰ ви1дите быв†юща, вёдите, ћкw бли1з8 є4сть, при двeрехъ.
29
та́ко і ви, єгда́ сія́ ви́дите бива́юща, ві́діте, я́ко близ єсть, при две́рех.
30
Ґми1нь гlю вaмъ, ћкw не и4мать прейти2 р0дъ сeй, д0ндеже вс‰ сі‰ бyдутъ.
30
Амі́нь глаго́лю вам, я́ко не і́мать прейти́ род сей, до́ндеже вся сія́ бу́дуть.
31
(За? …в7.) Нeбо и3 землS прeйдутъ, словесa же мо‰ не прeйдутъ.
31
(Зач. 62) Не́бо і земля́ пре́йдуть, словеса́ же Моя́ не пре́йдуть.
32
Њ дни1 же т0мъ и3ли2 њ часЁ никт0же вёсть, ни ѓгGли, и5же сyть на нб7сёхъ, ни сн7ъ, т0кмw nц7ъ.
32
О дні же том іли́ о часі́ нікто́же вість, ні а́нгели, і́же суть на небесі́х, ні Син, то́кмо Оте́ць.
33
Блюди1те, бди1те и3 моли1тесz: не вёсте бо, когдA врeмz бyдетъ.
33
Блюді́те, бді́те і молі́теся: не ві́сте бо, когда́ вре́м'я бу́деть.
34
Ћкоже человёкъ tходS њстaвль д0мъ св0й, и3 дaвъ рабHмъ свои6мъ влaсть, и3 комyждо дёло своE, и3 вратарю2 повелЁ, да бди1тъ.
34
Я́коже челові́к отходя́ оста́вль дом свой, і дав рабо́м свої́м власть, і кому́ждо ді́ло своє́, і вратарю́ повелі́, да бдить.
35
Бди1те u5бо: не вёсте бо, когдA госп0дь д0му пріи1детъ, вeчеръ, и3ли2 полyнощи, и3ли2 въ пэтлоглашeніе, и3ли2 ќтрw:
35
Бді́те у́бо: не ві́сте бо, когда́ госпо́дь до́му при́йдеть, ве́чер, іли́ полу́нощі, іли́ в пітлоглаше́ніє, іли́ у́тро;
36
да не пришeдъ внезaпу, њбрsщетъ вы2 спsщz.
36
да не прише́д внеза́пу, обря́щеть ви спя́щя.
37
Ґ ±же вaмъ гlю, всBмъ гlю: бди1те.
37
А я́же вам глаго́лю, всім глаго́лю: бді́те.
Главa д7i
1
Бё же пaсха и3 њпрэсн0цы по двою2 днjю: и3 и3скaху ґрхіерeє и3 кни1жницы, кaкw є3го2 лeстію є4мше ўбію1тъ:
1
Бі же Па́сха і опрісно́ці по двою́ дні́ю; і іска́ху архієре́є і кни́жници, ка́ко Єго́ ле́стію є́мше убію́ть;
2
глаг0лаху же: (но) не въ прaздникъ, є3дA [да не] кaкw молвA бyдетъ лю1дска.
2
глаго́лаху же: (но) не в пра́здник, єда́ [да не] ка́ко молва́ бу́деть лю́дська.
3
(За? …G.) И# сyщу є3мY въ виfaніи, въ домY сjмwна прокажeннагw, возлежaщу є3мY, пріи1де женA, и3мyщи ґлавaстръ мЂра нaрднагw пістікjа многоцённа: и3 сокрyшши ґлавaстръ, возливaше є3мY на главY.
3
(Зач. 63) І су́щу Єму́ в Вифа́нії, в дому́ Си́мона прокаже́ннаго, возлежа́щу Єму́, при́йде жена́, іму́щи алава́стр ми́ра на́рднаго пистикі́я многоці́нна; і сокру́шши алава́стр, возлива́ше Єму́ на главу́.
4
Бsху же нёцыи негодyюще въ себЁ и3 глаг0люще: почто2 ги1бель сіS мЂрнаz бhсть;
4
Бя́ху же ні́ції негоду́юще в себі́ і глаго́люще: почто́ ги́бель сія́ ми́рная бисть?
5
можaше бо сіE продано2 бhти вsщше тріeхъ сHтъ пBнzзь и3 дaтисz ни1щымъ. И# прещaху є4й.
5
Можа́ше бо сіє́ продано́ би́ти вя́щше тріє́х сот пі́нязь і да́тися ни́щим. І преща́ху єй.
6
Ї}съ же речE: њстaвите ю5: что2 є4й труды2 даетE; добро2 дёло содёла њ мнЁ.
6
Ісу́с же рече́: оста́віте ю, что єй труди́ даєте́? Добро́ ді́ло соді́ла о Мні.
7
Всегдa бо ни1щыz и4мате съ соб0ю, и3 є3гдA х0щете, м0жете и5мъ добро2 твори1ти: менe же не всегдA и4мате.
7
Всегда́ бо ни́щия і́мате с собо́ю, і єгда́ хо́щете, мо́жете їм добро́ твори́ти; Мене́ же не всегда́ і́мате.
8
Е$же и3мЁ [возм0же] сіS, сотвори2: предвари2 помaзати моE тёло на погребeніе.
8
Є́же імі́ [возмо́же] сія́, сотвори́: предвари́ пома́зати Моє́ ті́ло на погребе́ніє.
9
Ґми1нь гlю вaмъ: и3дёже ѓще проповёстсz є3ђліе сіE во всeмъ мjрэ, и3 є4же сотвори2 сіS, глаг0лано бyдетъ въ пaмzть є3S.
9
Амі́нь глаго́лю вам: іді́же а́ще пропові́сться Єва́нгеліє сіє́ во всем ми́рі, і є́же сотвори́ сія́, глаго́лано бу́деть в па́м'ять єя́.
10
(За? …д7.) И# їyда їскаріHтскій, є3ди1нъ t nбоюнaдесzте, и4де ко ґрхіерeємъ, да предaстъ є3го2 и5мъ.
10
(Зач. 64) І Іу́да Іскаріо́тський, єди́н от обоюна́десяте, і́де ко архієре́єм, да преда́сть Єго́ їм.
11
Nни1 же слhшавше возрaдовашасz и3 њбэщaша є3мY срeбреники дaти. И# и3скaше, кaкw є3го2 въ ўд0бно врeмz предaстъ.
11
Они́ же сли́шавше возра́довашася і обіща́ша єму́ сре́бреники да́ти. І іска́ше, ка́ко Єго́ в удо́бно вре́м'я преда́сть.
12
И# въ пeрвый дeнь њпрэснHкъ, є3гдA пaсху жрsху, глаг0лаша є3мY ўчн7цы2 є3гw2: гдЁ х0щеши, шeдше ўгот0ваемъ, да ћси пaсху;
12
І в пе́рвий день опрісно́к, єгда́ па́сху жря́ху, глаго́лаша Єму́ ученици́ Єго́: гді хо́щеши, ше́дше угото́ваем, да я́си па́сху?
13
И# послA двA t ўчн7къ свои1хъ и3 гlа и4ма: и3ди1та во грaдъ: и3 срsщетъ вaсъ человёкъ въ скудeльницэ в0ду носS: по нeмъ и3ди1та,
13
І посла́ два от учени́к Свої́х і глаго́ла ї́ма: іді́та во град, і сря́щеть вас челові́к в скуде́льниці во́ду нося́; по нем іді́та,
14
и3 и3дёже ѓще вни1детъ, рцhта господи1ну д0му, ћкw ўч™ль гlетъ: гдЁ є4сть витaлница, и3дёже пaсху со ўчн7ки6 мои1ми снёмъ;
14
і іді́же а́ще вни́деть, рці́та господи́ну до́му, я́ко Учи́тель глаго́леть: гді єсть віта́льниця, іді́же па́сху со ученики́ Мої́ми снім?
15
и3 т0й вaма покaжетъ г0рницу вeлію, п0стлану, гот0ву: тY ўгот0вайта нaмъ.
15
І той ва́ма пока́жеть го́рницю ве́лію, по́стлану, гото́ву; ту угото́вайта нам.
16
И# и3зыд0ста ўчн7к† є3гw2, и3 пріид0ста во грaдъ, и3 њбрэт0ста, ћкоже речE и4ма: и3 ўгот0васта пaсху.
16
І ізидо́ста ученика́ Єго́, і прийдо́ста во град, і обріто́ста, я́коже рече́ ї́ма; і угото́васта па́сху.
17
И# вeчеру бhвшу пріи1де со nбэманaдесzте.
17
І ве́черу би́вшу при́йде со обімана́десяте.
18
И# возлежaщымъ и5мъ и3 kдyщымъ, речE ї}съ: ґми1нь гlю вaмъ, ћкw є3ди1нъ t вaсъ предaстъ мS, kдhй со мн0ю.
18
І возлежа́щим їм і яду́щим, рече́ Ісу́с: амі́нь глаго́лю вам, я́ко єди́н от вас преда́сть М'я, яди́й со Мно́ю.
19
Nни1 же начaша скорбёти и3 глаг0лати є3мY є3ди1нъ по є3ди1ному: є3дA ѓзъ; И# другjй: є3дA ѓзъ;
19
Они́ же нача́ша скорбі́ти і глаго́лати Єму́ єди́н по єди́ному: єда́ аз? І други́й: єда́ аз?
20
Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: є3ди1нъ t nбоюнaдесzте, њмочи1вый со мн0ю въ соли1ло.
20
Он же отвіща́в рече́ їм: єди́н от обоюна́десяте, омочи́вий со Мно́ю в соли́ло.
21
Сн7ъ ќбw чlвёческій и4детъ, ћкоже є4сть пи1сано њ нeмъ: г0ре же человёку томY, и4мже сн7ъ чlвёческій предaстсz: д0брэе бhло бы є3мY, ѓще не бы2 роди1лсz человёкъ т0й.
21
Син у́бо Челові́чеський і́деть, я́коже єсть пи́сано о Нем: го́ре же челові́ку тому́, і́мже Син Челові́чеський преда́сться; до́бріє би́ло би єму́, а́ще не би роди́лся челові́к той.
22
И# kдyщымъ и5мъ, пріeмь ї}съ хлёбъ, (и3) блгcви1въ, преломи2 и3 дадE и5мъ, и3 речE: пріими1те, kди1те: сіE є4сть тёло моE.
22
І яду́щим їм, приє́м Ісу́с хліб, [і] благослови́в, преломи́ і даде́ їм, і рече́: приймі́те, яді́те, сіє́ єсть Ті́ло Моє́.
23
И# пріи1мъ чaшу, хвалY воздaвъ, дадE и5мъ: и3 пи1ша t неS вси2.
23
І приі́м ча́шу, хвалу́ возда́в, даде́ їм; і пи́ша от нея́ всі.
24
И# речE и5мъ: сіS є4сть кр0вь моS н0вагw завёта, за мнHги и3зливaема:
24
І рече́ їм: сія́ єсть Кров Моя́ Но́ваго Заві́та, за мно́гі ізлива́єма;
25
ґми1нь гlю вaмъ, ћкw ктомY не и4мамъ пи1ти t плодA л0знагw до днE тогw2, є3гдA є5 пію2 н0во во цrтвіи б9іи.
25
амі́нь глаго́лю вам, я́ко ктому́ не і́мам пи́ти от плода́ ло́знаго до дне того́, єгда́ є пію́ но́во во Ца́рствії Бо́жиї.
26
И# воспёвше и3зыд0ша въ г0ру є3леHнскую.
26
І воспі́вше ізидо́ша в го́ру Єлео́нськую.
27
И# гlа и5мъ ї}съ, ћкw вси2 соблазнитeсz њ мнЁ въ н0щь сію2: пи1сано бо є4сть: поражY пaстырz, и3 разhдутсz џвцы.
27
І глаго́ла їм Ісу́с, я́ко всі соблазните́ся о Мні в нощ сію́, пи́сано бо єсть: поражу́ па́стиря, і рази́дуться о́вці.
28
Но пот0мъ, є3гдA воскrну, варsю вы2 въ галілeи.
28
Но пото́м, єгда́ воскре́сну, варя́ю ви в Галиле́ї.
29
Пeтръ же речE є3мY: ѓще и3 вси2 соблазнsтсz, но не ѓзъ.
29
Петр же рече́ Єму́: а́ще і всі соблазня́ться, но не аз.
30
И# гlа є3мY ї}съ: ґми1нь гlю тебЁ, ћкw ты2 днeсь въ н0щь сію2, прeжде дaже втори1цею пётель не возгласи1тъ, трикрaты tвeржешисz менє2.
30
І глаго́ла єму́ Ісу́с: амі́нь глаго́лю тебі́, я́ко ти днесь в нощ сію́, пре́жде да́же втори́цею пі́тель не возгласи́ть, трикра́ти отве́ржешися Мене́.
31
Џнъ же мн0жае глаг0лаше пaче: ѓще (же) ми2 є4сть съ тоб0ю и3 ўмрeти, не tвeргусz тебє2. Тaкожде и3 вси2 глаг0лаху.
31
Он же мно́жає глаго́лаше па́че: а́ще (же) мі єсть с Тобо́ю і умре́ти, не отве́ргуся Тебе́. Та́кожде і всі глаго́лаху.
32
И# пріид0ша въ вeсь, є4йже и4мz геfсимaніа: и3 гlа ўчн7кHмъ свои6мъ: сэди1те здЁ, д0ндеже шeдъ помолю1сz.
32
І прийдо́ша в весь, є́йже і́м'я Гефсима́нія; і глаго́ла ученико́м Свої́м: сіді́те зді, до́ндеже шед помолю́ся.
33
И# поsтъ петрA и3 їaкwва и3 їwaнна съ соб0ю: и3 начaтъ ўжасaтисz и3 тужи1ти.
33
І поя́т Петра́, і Іа́кова, і Іоа́нна с Собо́ю; і нача́т ужаса́тися і тужи́ти.
34
И# гlа и5мъ: приск0рбна є4сть дш7A моS до смeрти: бyдите здЁ и3 бди1те.
34
І глаго́ла їм: приско́рбна єсть душа́ Моя́ до сме́рти; бу́діте зді і бді́те.
35
И# прешeдъ мaлw, падE на земли2 и3 молsшесz, да, ѓще возм0жно є4сть, ми1мw и4детъ t негw2 чaсъ:
35
І преше́д ма́ло, паде́ на землі́ і моля́шеся, да, а́ще возмо́жно єсть, ми́мо і́деть от Него́ час;
36
и3 гlаше: ѓвва џ§е, вс‰ возмHжна тебЁ: ми1мw неси2 t менє2 чaшу сію2: но не є4же ѓзъ хощY, но є4же ты2.
36
і глаго́лаше: А́вва О́тче, вся возмо́жна Тебі́, ми́мо неси́ от Мене́ ча́шу сію́; но не є́же Аз хощу́, но є́же Ти.
37
И# пріи1де, и3 њбрёте и5хъ спsщихъ, и3 гlа петр0ви: сjмwне, спи1ши ли; не возм0глъ є3си2 є3ди1нагw часA побдёти;
37
І при́йде, і обрі́те їх спя́щих, і глаго́ла Петро́ві: Си́моне, спи́ши ли? Не возмо́гл єси́ єди́наго часа́ побді́ти?
38
бди1те и3 моли1тесz, да не вни1дете въ напaсть: дyхъ ќбw б0дръ, пл0ть же немощнA.
38
Бді́те і молі́теся, да не вни́дете в напа́сть: дух у́бо бодр, плоть же немощна́.
39
И# пaки шeдъ помоли1сz, т0жде сл0во рeкъ.
39
І па́ки шед помоли́ся, то́жде сло́во рек.
40
И# возврaщьсz њбрёте | пaки спsща: бsху бо nчесA и5мъ тsгwтна: и3 не вёдzху, что2 бhша є3мY tвэщaли.
40
І возвра́щся обрі́те я па́ки спя́ща; бя́ху бо очеса́ їм тя́готна, і не ві́дяху, что би́ша Єму́ отвіща́ли.
41
И# пріи1де трети1цею и3 гlа и5мъ: спи1те пр0чее и3 почивaйте: приспЁ конeцъ, пріи1де чaсъ: сE, предаeтсz сн7ъ чlвёческій въ рyки грёшникwмъ:
41
І при́йде трети́цею і глаго́ла їм: спі́те про́чеє і почива́йте; приспі́ коне́ць, при́йде час: се предає́ться Син Челові́чеський в ру́ки грі́шником;
42
востaните, и4демъ: сE, предаsй мS прибли1жисz.
42
воста́ніте, і́дем, се предая́й М'я прибли́жися.
43
(За? …е7.) И# ѓбіе, є3щE є3мY гlющу, пріи1де їyда, є3ди1нъ сhй t nбоюнaдесzте, и3 съ ни1мъ нар0дъ мн0гъ со nрyжіемъ и3 дрек0льми, t ґрхіерє1й и3 кни6жникъ и3 стaрєцъ.
43
(Зач. 65) І а́біє, єще́ Єму́ глаго́лющу, при́йде Іу́да, єди́н сий от обоюна́десяте, і с ним наро́д мног со ору́жієм і дреко́льми, от архієре́й і кни́жник і ста́рець.
44
Дадe же предаsй є3го2 знaменіе и5мъ, глаг0лz: є3г0же ѓще лобжY, т0й є4сть: и3ми1те є3го2 и3 веди1те (є3го2) сохрaннw.
44
Даде́ же предая́й Єго́ зна́меніє їм, глаго́ля: Єго́же а́ще лобжу́, Той єсть; імі́те Єго́ і веді́те (Єго́) сохра́нно.
45
И# пришeдъ, ѓбіе пристyпль къ немY, глаг0ла (є3мY): раввJ, раввJ. И# њблобызA є3го2.
45
І прише́д, а́біє присту́пль к Нему́, глаго́ла (Єму́): Равві́, Равві́. І облобиза́ Єго́.
46
Nни1 же возложи1ша рyцэ свои2 на него2 и3 ћша є3го2.
46
Они́ же возложи́ша ру́ці свої́ на Него́ і я́ша Єго́.
47
Е#ди1нъ же нёкто t стоsщихъ и3звлeкъ н0жъ, ўдaри рабA ґрхіерeова и3 ўрёза є3мY ќхо.
47
Єди́н же ні́кто от стоя́щих ізвле́к нож, уда́ри раба́ архієре́йова і урі́за єму́ у́хо.
48
И# tвэщaвъ ї}съ речE и5мъ: ћкw на разб0йника ли и3зыд0сте со nрyжіемъ и3 дрек0льми ћти мS;
48
І отвіща́в Ісу́с рече́ їм: я́ко на разбо́йника ли ізидо́сте со ору́жієм і дреко́льми я́ти М'я?
49
По вс‰ дни6 бёхъ при вaсъ въ цeркви ўчS, и3 не ћсте менE: но да сбyдетсz писaніе.
49
По вся дні біх при вас в це́ркві учя́, і не я́сте Мене́; но да сбу́деться Писа́ніє.
50
И# њстaвльше є3го2, вси2 бэжaша.
50
І оста́вльше Єго́, всі біжа́ша.
51
И# є3ди1нъ нёкто ю4ноша и4де по нeмъ, њдёzнъ въ плащани1цу по нaгу: и3 ћша того2 ю4ношу.
51
І єди́н ні́кто ю́ноша і́де по Нем, оді́ян в плащани́цю по на́гу; і я́ша того́ ю́ношу.
52
Џнъ же њстaвль плащани1цу, нaгъ бэжA t ни1хъ.
52
Он же оста́вль плащани́цю, наг біжа́ от них.
53
И# вед0ша ї}са ко ґрхіерeю: и3 снид0шасz къ немY вси2 ґрхіерeє и3 кни1жницы и3 стaрцы.
53
І ведо́ша Ісу́са ко архієре́ю; і снидо́шася к нему́ всі архієре́є і кни́жници і ста́рці.
54
И# пeтръ и3здалeча в8слёдъ є3гw2 и4де до внyтрь во дв0ръ ґрхіерeовъ: и3 бЁ сэдS со слугaми и3 грёzсz при свэщи2 [при nгни2].
54
І Петр іздале́ча вслід Єго́ і́де до внутр во двор архієре́ов; і бі сідя́ со слуга́ми і грі́яся при свіщі́ [при огні́].
55
Ґрхіерeє же и3 вeсь с0нмъ и3скaху на ї}са свидётелства, да ўмертвsтъ є3го2: и3 не њбрэтaху.
55
Архієре́є же і весь сонм іска́ху на Ісу́са свиді́тельства, да умертвя́ть Єго́; і не обріта́ху.
56
Мн0зи бо лжесвидётелствоваху на него2, и3 р†вна свидётєлства не бsху.
56
Мно́зі бо лжесвиді́тельствоваху на Него́, і ра́вна свиді́тельства не бя́ху.
57
И# нёцыи востaвше лжесвидётелствоваху на него2, глаг0люще:
57
І ні́ції воста́вше лжесвиді́тельствоваху на Него́, глаго́люще:
58
ћкw мы2 слhшахомъ є3го2 гlюща, ћкw ѓзъ разорю2 цeрковь сію2 рукотворeную и3 треми2 дeнми и4ну нерукотворeну сози1жду.
58
я́ко ми сли́шахом Єго́ глаго́люща, я́ко Аз разорю́ це́рков сію́ рукотворе́ную і треми́ де́ньми і́ну нерукотворе́ну сози́жду.
59
И# ни тaкw рaвно бЁ свидётелство и4хъ.
59
І ні та́ко ра́вно бі свиді́тельство їх.
60
И# востaвъ ґрхіерeй посредЁ, вопроси2 ї}са, глаг0лz: не tвэщавaеши ли ничесHже; что2 сjи на тS свидётелствуютъ;
60
І воста́в архієре́й посреді́, вопроси́ Ісу́са, глаго́ля: не отвіщава́єши ли нічесо́же? Что сі́ї на Тя свиді́тельствують?
61
Џнъ же молчaше и3 ничт0же tвэщавaше. Пaки ґрхіерeй вопроси2 є3го2 и3 глаг0ла є3мY: тh ли є3си2 хrт0съ, сн7ъ блгcвeннагw;
61
Он же молча́ше і нічто́же отвіщава́ше. Па́ки архієре́й вопроси́ Єго́ і глаго́ла Єму́: Ти ли єси́ Христо́с, Син Благослове́ннаго?
62
Ї}съ же речE: ѓзъ є4смь: и3 ќзрите сн7а чlвёческаго њ деснyю сэдsща си1лы и3 грzдyща со w4блаки небeсными.
62
Ісу́с же рече́: Аз єсьм; і у́зрите Си́на Челові́чеськаго о десну́ю сідя́ща си́ли і гряду́ща со о́блаки небе́сними.
63
Ґрхіерeй же растерзaвъ ри6зы сво‰, глаг0ла: что2 є3щE трeбуемъ свидётелей;
63
Архієре́й же растерза́в ри́зи своя́, глаго́ла: что єще́ тре́буєм свиді́телей?
64
слhшасте хулY: что2 вaмъ мни1тсz; Nни1 же вси2 њсуди1ша є3го2 бhти пови1нна смeрти.
64
Сли́шасте хулу́: что вам мни́ться? Они́ же всі осуди́ша Єго́ би́ти пови́нна сме́рті.
65
И# начaша нёцыи плювaти нaнь, и3 прикрывaти лицE є3гw2, и3 мyчити є3го2, и3 глаг0лати є3мY: прорцы2. И# слуги6 по лани1тома є3го2 біsху.
65
І нача́ша ні́ції плюва́ти Нань, і прикрива́ти лице́ Єго́, і му́чити Єго́, і глаго́лати Єму́: прорци́. І слуги́ по лани́тома Єго́ бія́ху.
66
И# сyщу петр0ви во дворЁ ни1зу, пріи1де є3ди1на t рабhнь ґрхіерeовыхъ,
66
І су́щу Петро́ві во дворі́ ни́зу, при́йде єди́на от раби́нь архієре́йових,
67
и3 ви1дэвши петрA грёющасz, воззрёвши на него2, глаг0ла: и3 ты2 съ назарzни1номъ ї}сомъ бhлъ є3си2.
67
і ви́дівши Петра́ грі́ющася, воззрі́вши на него́, глаго́ла: і ти с Назаряни́ном Ісу́сом бил єси́.
68
Џнъ же tвeржесz, глаг0лz: не вёмъ, нижE знaю, что2 ты2 глаг0леши. И# и3зhде в0нъ на преддв0ріе: и3 ґлeктwръ возгласи2.
68
Он же отве́ржеся, глаго́ля: не вім, ніже́ зна́ю, что ти глаго́леши. І ізи́де вон на преддво́ріє; і але́ктор возгласи́.
69
И# рабhнz ви1дэвши є3го2 пaки, начaтъ глаг0лати предстоsщымъ, ћкw сeй t ни1хъ є4сть.
69
І раби́ня ви́дівши єго́ па́ки, нача́т глаго́лати предстоя́щим, я́ко сей от них єсть.
70
Џнъ же пaки tметaшесz. И# помaлэ пaки предстоsщіи глаг0лаху петр0ви: вои1стинну t ни1хъ є3си2: и4бо галілeанинъ є3си2, и3 бесёда твоS под0битсz.
70
Он же па́ки отмета́шеся. І пома́лі па́ки предстоя́щії глаго́лаху Петро́ві: воі́стину от них єси́, і́бо Галиле́янин єси́, і бесі́да твоя́ подо́биться.
71
Џнъ же начA роти1тисz и3 клsтисz, ћкw не вёмъ чlвёка сегw2, є3г0же вы2 глаг0лете.
71
Он же нача́ роти́тися і кля́тися, я́ко не вім Челові́ка Сего́, Єго́же ви глаго́лете.
72
И# втор0е ґлeктwръ возгласи2. И# помzнY пeтръ гlг0лъ, є3г0же речE є3мY ї}съ, ћкw прeжде дaже пётель не возгласи1тъ двакрaты, tвeржешисz менє2 трикрaты. И# начeнъ плaкашесz.
72
І второ́є але́ктор возгласи́. І пом'яну́ Петр глаго́л, єго́же рече́ єму́ Ісу́с, я́ко пре́жде да́же пі́тель не возгласи́ть двакра́ти, отве́ржешися Мене́ трикра́ти. І наче́н пла́кашеся.
Главa є7i
1
(За? …ѕ7.) И# ѓбіе наyтріе совётъ сотвори1ша ґрхіерeє со ст†рцы и3 кни6жники, и3 вeсь с0нмъ, свzзaвше ї}са вед0ша и3 предaша (є3го2) пілaту.
1
(Зач. 66) І а́біє нау́тріє сові́т сотвори́ша архієре́є со ста́рці і кни́жники, і весь сонм, св'яза́вше Ісу́са ведо́ша і преда́ша (Єго́) Пила́ту.
2
И# вопроси2 є3го2 пілaтъ: тh ли є3си2 цRь їудeйскій; Џнъ же tвэщaвъ речE є3мY: ты2 глаг0леши.
2
І вопроси́ Єго́ Пила́т: Ти ли єси́ Цар Іуде́йський? Он же отвіща́в рече́ єму́: ти глаго́леши.
3
И# глаг0лаху на него2 ґрхіерeє мн0гw.
3
І глаго́лаху на Него́ архієре́є мно́го.
4
Пілaтъ же пaки вопроси2 є3го2, глаг0лz: не tвэщавaеши ли ничт0же; ви1ждь, коли6ка на тS свидётелствуютъ.
4
Пила́т же па́ки вопроси́ Єго́, глаго́ля: не отвіщава́єши ли нічто́же? Виждь, коли́ка на Тя свиді́тельствують.
5
Ї}съ же ктомY ничт0же tвэщA, ћкw диви1тисz пілaту.
5
Ісу́с же ктому́ нічто́же отвіща́, я́ко диви́тися Пила́ту.
6
На (всsкъ) же прaздникъ tпущaше и5мъ є3ди1наго свsзнz, є3г0же прошaху.
6
На [всяк] же пра́здник отпуща́ше їм єди́наго св'я́зня, єго́же проша́ху.
7
Бё же нарицaемый варaвва со скHвники свои1ми свsзанъ, и5же въ к0вэ ўбjйство сотвори1ша.
7
Бі же нарица́ємий Вара́вва со ско́вники свої́ми св'я́зан, і́же в ко́ві уби́йство сотвори́ша.
8
И# возопи1въ нар0дъ начA проси1ти, ћкоже всегдA творsше и5мъ.
8
І возопи́в наро́д нача́ проси́ти, я́коже всегда́ творя́ше їм.
9
Пілaтъ же tвэщA и5мъ, глаг0лz: х0щете ли, пущY вaмъ цRS їудeйска;
9
Пила́т же отвіща́ їм, глаго́ля: хо́щете ли, пущу́ вам Царя́ Іуде́йська?
10
Вёдzше бо, ћкw зaвисти рaди предaша є3го2 ґрхіерeє.
10
Ві́дяше бо, я́ко за́висти ра́ди преда́ша Єго́ архієре́є.
11
Ґрхіерeє же поманyша нар0ду, да пaче варaвву пyститъ и5мъ.
11
Архієре́є же поману́ша наро́ду, да па́че Вара́вву пу́стить їм.
12
Пілaтъ же tвэщaвъ пaки речE и5мъ: что2 u5бо х0щете сотворю2, є3г0же глаг0лете цRS їудeйска;
12
Пила́т же отвіща́в па́ки рече́ їм: что у́бо хо́щете сотворю́, Єго́же глаго́лете Царя́ Іуде́йська?
13
Nни1 же пaки возопи1ша (глаг0люще): пропни2 є3го2.
13
Они́ же па́ки возопи́ша [глаго́люще]: пропни́ Єго́.
14
Пілaтъ же глаг0лаше и5мъ: чт0 бо ѕло2 сотвори2; Nни1 же и4злиха вопіsху: пропни2 є3го2.
14
Пила́т же глаго́лаше їм: что бо зло сотвори́? Они́ же і́злиха вопія́ху: пропни́ Єго́.
15
Пілaтъ же хотS нар0ду хотёніе сотвори1ти, пусти2 и5мъ варaвву: и3 предадE ї}са, би1въ, да пр0пнутъ є3го2.
15
Пила́т же хотя́ наро́ду хоті́ніє сотвори́ти, пусти́ їм Вара́вву, і предаде́ Ісу́са, бив, да про́пнуть Єго́.
16
(За? …з7.) В0ини же вед0ша є3го2 внyтрь дворA, є4же є4сть претHръ: и3 созвaша всю2 спjру,
16
(Зач. 67) Во́їни же ведо́ша Єго́ внутр двора́, є́же єсть прето́р; і созва́ша всю спи́ру,
17
и3 њблек0ша є3го2 въ препрsду, и3 возложи1ша на него2 сплeтше терн0въ вэнeцъ,
17
і облеко́ша Єго́ в препря́ду, і возложи́ша на Него́ спле́тше терно́в віне́ць,
18
и3 начaша цэловaти є3го2 (и3 глаг0лати): рaдуйсz, цRю2 їудeйскій.
18
і нача́ша цілова́ти Єго́ [і глаго́лати]: ра́дуйся, Царю́ Іуде́йський.
19
И# біsху є3го2 по главЁ тр0стію, и3 плювaху на него2, и3 прегибaюще колBна покланsхусz є3мY.
19
І бія́ху Єго́ по главі́ тро́стію, і плюва́ху на Него́, і прегиба́юще колі́на покланя́хуся Єму́.
20
И# є3гдA поругaшасz є3мY, совлек0ша съ негw2 препрsду и3 њблек0ша є3го2 въ ри6зы сво‰: и3 и3звед0ша є3го2, да пр0пнутъ є3го2.
20
І єгда́ поруга́шася Єму́, совлеко́ша с Него́ препря́ду і облеко́ша Єго́ в ри́зи Своя́; і ізведо́ша Єго́, да про́пнуть Єго́.
21
И# задёша мимоходsщу нёкоему сjмwну кmринeю, грzдyщу съ селA, nтцY ґлеxaндрову и3 рyфову, да в0зметъ кrтъ є3гw2.
21
І заді́ша мимоходя́щу ні́коєму Си́мону Кирине́ю, гряду́щу с села́, отцю́ Алекса́ндрову і Ру́фову, да во́зьметь крест Єго́.
22
(За? …}.) И# привед0ша є3го2 на голг0fу мёсто, є4же є4сть сказaемо л0бное мёсто.
22
(Зач. 68) І приведо́ша Єго́ на Голго́фу мі́сто, є́же єсть сказа́ємо ло́бноє мі́сто.
23
И# даsху є3мY пи1ти є3смmрнісмeно віно2: џнъ же не пріsтъ.
23
І дая́ху Єму́ пи́ти єсмирнісме́но вино́; Он же не прия́т.
24
И# распeншіи є3го2 раздэли1ша ри6зы є3гw2, метaюще жрeбій њ ни1хъ, кто2 что2 в0зметъ.
24
І распе́ншії Єго́ разділи́ша ри́зи Єго́, мета́юще жре́бій о них, кто что во́зьметь.
25
Бё же чaсъ трeтій, и3 распsша є3го2.
25
Бі же час тре́тій, і расп'я́ша Єго́.
26
И# бЁ написaніе вины2 є3гw2 напи1сано: цRь їудeйскъ.
26
І бі написа́ніє вини́ Єго́ напи́сано: Цар Іуде́йськ.
27
И# съ ни1мъ распsша двA разбHйника, є3ди1наго њ деснyю и3 є3ди1наго њ шyюю є3гw2.
27
І с Ним расп'я́ша два разбо́йника, єди́наго о десну́ю і єди́наго о шу́юю Єго́.
28
И# сбhстсz писaніе, є4же глаг0летъ: и3 со беззак0нными вмэни1сz.
28
І сби́сться Писа́ніє, є́же глаго́леть: і со беззако́нними вміни́ся.
29
И# мимоходsщіи хyлzху є3го2, покивaюще главaми свои1ми и3 глаг0люще: ўA, разорszй цeрковь и3 треми2 дeнми созидazй,
29
І мимоходя́щії ху́ляху Єго́, покива́юще глава́ми свої́ми і глаго́люще: уа́, разоря́яй це́рков і треми́ де́ньми созида́яй,
30
сп7си1сz сaмъ и3 сни1ди со кrтA.
30
спаси́ся Сам і сни́ди со креста́.
31
Тaкожде и3 ґрхіерeє ругaющесz, дрyгъ ко дрyгу съ кни6жники глаг0лаху: и4ны сп7сE, себe ли не м0жетъ спcти2;
31
Та́кожде і архієре́є руга́ющеся, друг ко дру́гу с кни́жники глаго́лаху: і́ни спасе́, Себе́ ли не мо́жеть спасти́?
32
хrт0съ, цRь ї}левъ, да сни1детъ нн7э со кrтA, да ви1димъ и3 вёру и4мемъ є3мY. И# расп‰таz съ ни1мъ поношaста є3мY.
32
Христо́с, Цар Ізра́їлев, да сни́деть ни́ні со креста́, да ви́дим і ві́ру і́мем Єму́. І расп'я́тая с Ним поноша́ста Єму́.
33
Бhвшу же часY шест0му, тмA бhсть по всeй земли2 до часA девsтагw.
33
Би́вшу же часу́ шесто́му, тьма бисть по всей землі́ до часа́ дев'я́таго.
34
И# въ чaсъ девsтый возопи2 ї}съ глaсомъ вeліимъ, гlz: є3лwJ, є3лwJ, ламA савахfанJ; є4же є4сть сказaемо: б9е м0й, б9е м0й, почто2 мS њстaвилъ є3си2;
34
І в час дев'я́тий возопи́ Ісу́с гла́сом ве́ліїм, глаго́ля: Єлоі́, Єлоі́, лама́ савахфані́? Є́же єсть сказа́ємо: Бо́же Мой, Бо́же Мой, почто́ М'я оста́вил єси́?
35
И# нёцыи t предстоsщихъ слhшавше, глаг0лаху: сE, и3лію2 гласи1тъ.
35
І ні́ції от предстоя́щих сли́шавше, глаго́лаху: се, Ілію́ гласи́ть.
36
Тeкъ же є3ди1нъ, и3 нап0лнивъ гyбу џцта, и3 возл0жь на тр0сть, напаsше є3го2, глаг0лz: њстaвите, да ви1димъ, ѓще пріи1детъ и3ліA снsти є3го2.
36
Тек же єди́н, і напо́лнив гу́бу о́цта, і возло́ж на трость, напая́ше Єго́, глаго́ля: оста́віте, да ви́дим, а́ще при́йдеть Ілія́ сня́ти Єго́.
37
Ї}съ же пyщь глaсъ вeлій, и4здше.
37
Ісу́с же пущ глас ве́лій, і́здше.
38
И# завёса церк0внаz раздрaсz на дв0е, свhше до ни1зу.
38
І заві́са церко́вная раздра́ся на дво́є, сви́ше до ни́зу.
39
Ви1дэвъ же с0тникъ стоsй прsмw є3мY, ћкw тaкw возопи1въ и4здше, речE: вои1стинну чlвёкъ сeй сн7ъ бЁ б9ій.
39
Ви́дів же со́тник стоя́й пря́мо Єму́, я́ко та́ко возопи́в і́здше, рече́: воі́стину Челові́к Сей Син бі Бо́жий.
40
Бsху же и3 жєны2 и3здалeча зрsщz, въ ни1хже бЁ марjа магдали1на, и3 марjа їaкwва мaлагw и3 їwсjи мaти, и3 салwмjа,
40
Бя́ху же і жени́ іздале́ча зря́щя, в ни́хже бі Марі́я Магдали́на, і Марі́я Іа́кова ма́лаго і Іосі́ї ма́ти, і Саломі́я,
41
±же, и3 є3гдA бЁ въ галілeи, хождaху по нeмъ и3 служaху є3мY: и3 и4ны мнHгіz, ±же взыд0ша съ ни1мъ во їеrли1мъ.
41
я́же, і єгда́ бі в Галиле́ї, хожда́ху по Нем і служа́ху Єму́; і і́ни мно́гія, я́же взидо́ша с Ним во Ієрусали́м.
42
И# ўжE п0здэ бhвшу, понeже бЁ пzт0къ, є4же є4сть къ суббHтэ,
42
І уже́ по́зді би́вшу, поне́же бі п'ято́к, є́же єсть к субо́ті,
43
(За? …f7.) пріи1де їHсифъ, и4же t ґрімаfeа, благоwбрaзенъ совётникъ, и4же и3 т0й бЁ чaz цrтвіz б9іz, дерзнyвъ вни1де къ пілaту, и3 проси2 тэлесE ї}сова.
43
(Зач. 69) при́йде Іо́сиф, і́же от Аримафе́я, благообра́зен сові́тник, і́же і той бі ча́я Ца́рствія Бо́жия, дерзну́в вни́де к Пила́ту, і проси́ тілесе́ Ісу́сова.
44
Пілaтъ же диви1сz, ѓще ўжE ќмре: и3 призвaвъ с0тника, вопроси2 є3го2: ѓще ўжE ќмре;
44
Пила́т же диви́ся, а́ще уже́ у́мре; і призва́в со́тника, вопроси́ єго́: а́ще уже́ у́мре?
45
И# ўвёдэвъ t с0тника, дадE тёло їHсифови.
45
І уві́дів от со́тника, даде́ ті́ло Іо́сифові.
46
И# купи1въ плащани1цу и3 снeмь є3го2, њбви1тъ плащани1цею: и3 положи2 є3го2 во гр0бъ, и4же бЁ и3зсёченъ t кaмене: и3 привали2 кaмень над8 двє1ри гр0ба.
46
І купи́в плащани́цю і снем Єго́, обви́т плащани́цею; і положи́ Єго́ во гроб, і́же бі ізсі́чен от ка́мене; і привали́ ка́мень над две́рі гро́ба.
47
Марjа же магдали1на и3 марjа їwсjева зрsстэ, гдЁ є3го2 полагaху.
47
Марі́я же Магдали́на і Марі́я Іосі́єва зря́сті, гді Єго́ полага́ху.
Главa ѕ7i
1
(За? о7.) И# минyвшей суббHтэ, марjа магдали1на и3 марjа їaкwвлz и3 салwмjа купи1ша ґрwмaты, да пришeдшz помaжутъ ї}са.
1
(Зач. 70) І мину́вшей субо́ті, Марі́я Магдали́на і Марі́я Іа́ковля і Саломі́я купи́ша арома́ти, да прише́дша пома́жуть Ісу́са.
2
И# ѕэлw2 заyтра во є3ди1ну t суббHтъ пріид0ша на гр0бъ, возсіsвшу с0лнцу,
2
І зіло́ зау́тра во єди́ну от субо́т прийдо́ша на гроб, возсія́вшу со́лнцю,
3
и3 глаг0лаху къ себЁ: кто2 tвали1тъ нaмъ кaмень t двeрій гр0ба;
3
і глаго́лаху к себі́: кто отвали́ть нам ка́мень от две́рій гро́ба?
4
И# воззрёвшz ви1дэша, ћкw tвалeнъ бЁ кaмень: бё бо вeлій ѕэлw2.
4
І воззрі́вша ви́діша, я́ко отвале́н бі ка́мень: бі бо ве́лій зіло́.
5
И# вшeдшz во гр0бъ, ви1дэша ю4ношу сэдsща въ деснhхъ, њдёzна во nдeжду бэлY: и3 ўжас0шасz.
5
І вше́дша во гроб, ви́діша ю́ношу сідя́ща в десни́х, оді́яна во оде́жду білу́; і ужасо́шася.
6
Џнъ же глаг0ла и5мъ: не ўжасaйтесz: ї}са и4щете назарzни1на распsтаго: востA, нёсть здЁ: сE, мёсто, и3дёже положи1ша є3го2:
6
Он же глаго́ла їм: не ужаса́йтеся. Ісу́са і́щете Назаряни́на расп'я́таго; воста́, ність зді; се мі́сто, іді́же положи́ша Єго́;
7
но и3ди1те, рцhте ўчн7кHмъ є3гw2 и3 петр0ви, ћкw варsетъ вы2 въ галілeи: тaмw є3го2 ви1дите, ћкоже речE вaмъ.
7
но іді́те, рці́те ученико́м Єго́ і Петро́ві, я́ко варя́єть ви в Галиле́ї; та́мо Єго́ ви́дите, я́коже рече́ вам.
8
И# и3зшeдшz бэжaша t гр0ба: и3мsше [њдержaше] же и5хъ трeпетъ и3 ќжасъ: и3 ни комyже ничт0же рёша: боsхубосz.
8
І ізше́дша біжа́ша от гро́ба; ім'я́ше [одержа́ше] же їх тре́пет і у́жас; і ні кому́же нічто́же рі́ша, боя́хубося.
9
(За? о7№.) ВоскRсъ же (ї}съ) заyтра въ пeрвую суббHту, kви1сz прeжде марjи магдали1ни, и3з8 неsже и3згнA сeдмь бэсHвъ.
9
(Зач. 71) Воскре́с же (Ісу́с) зау́тра в пе́рвую субо́ту, яви́ся пре́жде Марі́ї Магдали́ні, із нея́же ізгна́ седьм бісо́в.
10
Nнa (же) шeдши возвэсти2 съ ни1мъ бhвшымъ, плaчущымсz и3 рыдaющымъ:
10
Она́ (же) ше́дши возвісти́ с Ним би́вшим, пла́чущимся і рида́ющим;
11
и3 nни2 слhшавше, ћкw жи1въ є4сть и3 ви1дэнъ бhсть t неS, не ћша вёры.
11
і они́ сли́шавше, я́ко жив єсть і ви́дін бисть от нея́, не я́ша ві́ри.
12
По си1хъ же двэмA t ни1хъ грzдyщема kви1сz и3нёмъ w4бразомъ, и3дyщема на село2.
12
По сих же двіма́ от них гряду́щема яви́ся іні́м о́бразом, іду́щема на село́.
13
И# т† шє1дша возвэсти1ста пр0чымъ: и3 ни тёма вёры ћша.
13
І та ше́дша возвісти́ста про́чим; і ні ті́ма ві́ри я́ша.
14
Послэди1 (же) возлежaщымъ и5мъ є3диномунaдесzте kви1сz, и3 поноси2 невёрствію и4хъ и3 жестосeрдію, ћкw ви1дэвшымъ є3го2 востaвша не ћша вёры.
14
Посліди́ (же) возлежа́щим їм єдиномуна́десяте яви́ся, і поноси́ неві́рствію їх і жестосе́рдію, я́ко ви́дівшим Єго́ воста́вша не я́ша ві́ри.
15
И# речE и5мъ: шeдше въ мjръ вeсь, проповёдите є3ђліе всeй твaри.
15
І рече́ їм: ше́дше в мир весь, пропові́діте Єва́нгеліє всей тва́рі.
16
И$же вёру и4метъ и3 кrти1тсz, сп7сeнъ бyдетъ: ґ и4же не и4метъ вёры, њсуждeнъ бyдетъ.
16
І́же ві́ру і́меть і крести́ться, спасе́н бу́деть, а і́же не і́меть ві́ри, осужде́н бу́деть.
17
Знaмєніz же вёровавшымъ сі‰ послёдуютъ: и4менемъ мои1мъ бёсы и3жденyтъ: љзы6ки возглаг0лютъ нHвы:
17
Зна́менія же ві́ровавшим сія́ послі́дують: і́менем Мої́м бі́си іждену́ть; язи́ки возглаго́лють но́ви;
18
ѕмі‰ в0змутъ: ѓще и3 что2 смeртно и3спію1тъ, не вреди1тъ и4хъ: на нед{жыz рyки возложaтъ, и3 здрaви бyдутъ.
18
змія́ во́зьмуть; а́ще і что сме́ртно іспію́ть, не вреди́ть їх; на неду́жия ру́ки возложа́ть, і здра́ві бу́дуть.
19
ГDь же u5бо, по гlг0ланіи (є3гw2) къ ни6мъ, вознесeсz на нб7о и3 сёде њ деснyю бGа.
19
Госпо́дь же у́бо, по глаго́ланії (Єго́) к ним, вознесе́ся на не́бо і сі́де о десну́ю Бо́га.
20
Nни1 же и3зшeдше проповёдаша всю1ду, гDу поспёшствующу и3 сл0во ўтверждaющу послёдствующими знaменьми. Ґми1нь.
20
Они́ же ізше́дше пропові́даша всю́ду, Го́споду поспі́шствующу і сло́во утвержда́ющу послі́дствующими зна́меньми. Амі́нь.