Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Главa №
1
(За? №.) Зачaло є3ђліа ї}са хrтA, сн7а б9іz,
1
Початок Євангелія Ісуса Христа, Сина Божого.
2
ћкоже є4сть пи1сано во прbр0цэхъ: сE, ѓзъ посылaю ѓгGла моего2 пред8 лицeмъ твои1мъ, и4же ўгот0витъ пyть тв0й пред8 тоб0ю.
2
Як написано у пророків: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твою перед Тобою.
3
Глaсъ вопію1щагw въ пустhни: ўгот0вайте пyть гDень, пр†вы твори1те стєзи2 є3гw2.
3
Глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стезі Йому.
4
Бhсть їwaннъ крестsй въ пустhни и3 проповёдаz кRщeніе покаsніz во tпущeніе грэхHвъ.
4
Явився Іоан, який хрестив у пустелі і проповідував хрещення на покаяння для відпущення гріхів.
5
И# и3схождaше къ немY всS їудeйскаz странA и3 їеrли1млzне: и3 крещaхусz вси2 во їoрдaнэ рэцЁ t негw2, и3сповёдающе грэхи2 сво‰.
5
І виходили до нього з усієї країни Юдейської і єрусалимляни; і всі хрестилися в річці Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої.
6
Бё же їwaннъ њболчeнъ власы6 велбл{жди, и3 п0zсъ ўсмeнъ њ чреслёхъ є3гw2, и3 kдhй ґкр‡ды и3 мeдъ ди1вій.
6
Іоан же носив одяг з верблюжого волоса і пояс шкіряний на стегнах своїх і їв акриди* та дикий мед.
7
И# проповёдаше, глаг0лz: грzдeтъ крёплій менє2 в8слёдъ менє2, є3мyже нёсмь дост0инъ прекл0ньсz разрэши1ти ремeнь сапHгъ є3гw2:
7
І проповідував, кажучи: гряде Сильніший за мене слідом за мною, Якому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінь взуття Його.
8
ѓзъ ќбw крести1хъ вы2 вод0ю: т0й же кrти1тъ вы2 д¦омъ с™hмъ.
8
Я хрестив вас водою, а Він хреститиме вас Духом Святим.
9
(За? в7.) И# бhсть во џнэхъ днeхъ, пріи1де ї}съ t назарeта галілeйскагw и3 кrти1сz t їwaнна во їoрдaнэ.
9
І сталось у ті дні, прийшов Ісус із Назарета галилейського і хрестився від Іоана в Йордані.
10
И# ѓбіе восходS t воды2, ви1дэ развод‰щасz небесA и3 д¦а ћкw г0лубz, сходsща нaнь.
10
І коли виходив з води, зараз же побачив Іоан небеса, що розкривалися, і Духа, Який, мов голуб, сходив на Нього.
11
И# глaсъ бhсть съ небесE: ты2 є3си2 сн7ъ м0й возлю1бленный, њ нeмже бlговоли1хъ.
11
І голос був з небес: Ти Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління.
12
И# ѓбіе д¦ъ и3зведE є3го2 въ пустhню.
12
Негайно після того Дух веде Його в пустелю.
13
И# бЁ тY въ пустhни днjй четhредесzть, и3скушaемь сатан0ю, и3 бЁ со ѕвэрьми2: и3 ѓгGли служaху є3мY.
13
І пробув Він там у пустелі сорок днів, спокушуваний сатаною, і був із звірами; і ангели служили Йому.
14
По предaніи же їwaнновэ, пріи1де ї}съ въ галілeю, проповёдаz є3ђліе цrтвіz б9іz
14
Після того ж, як виданий був Іоан, прийшов Ісус до Галилеї, проповідуючи Євангеліє Царства Божого
15
и3 гlz, ћкw и3сп0лнисz врeмz и3 прибли1жисz цrтвіе б9іе: покaйтесz и3 вёруйте во є3ђліе.
15
і кажучи, що настав час і наблизилося Царство Боже: покайтеся і віруйте в Євангеліє.
16
(За? G.) Ходs же при м0ри галілeйстэмъ, ви1дэ сjмwна и3 ґндрeа брaта (тогw2) сjмwна, вмет†юща мрє1жи въ м0ре: бёста бо ры6барz.
16
Проходячи ж біля моря Галилейського, побачив Симона і Андрія, брата Симонового, що закидали неводи в море, бо вони були рибалками.
17
И# речE и4ма ї}съ: пріиди1та в8слёдъ менє2, и3 сотворю2 вaсъ бhти ловц† человёкwмъ.
17
І сказав їм Ісус: ідіть за Мною, і Я зроблю, що ви будете ловцями людей.
18
И# ѓбіе њст†вльша мрє1жи сво‰, по нeмъ и3д0ста.
18
І вони відразу ж, покинувши свої сіті, пішли за Ним.
19
И# прешeдъ мaлw tтyду, ўзрЁ їaкwва зеведeова и3 їwaнна брaта є3гw2, и3 т† въ корабли2 стрHzща мрє1жа:
19
І, пройшовши звідтіля трохи, Він побачив Якова Зеведеєвого і Іоана, брата його, які також були у човні, лагодили сіті;
20
и3 ѓбіе воззвA |. И# њст†вльша nтцA своего2 зеведeа въ корабли2 съ нає1мники, по нeмъ и3д0ста.
20
і зараз же покликав їх. І вони, залишивши батька свого Зеведея в човні з наймитами, пішли за Ним.
21
И# внид0ша въ капернаyмъ: и3 ѓбіе въ суббw6ты вшeдъ въ с0нмище, ўчaше.
21
І приходять до Капернаума; і незабаром у суботу увійшов Він у синагогу і навчав.
22
И# дивлsхусz њ ў§ніи є3гw2: бё бо ўчS и5хъ ћкw влaсть и3мhй, и3 не ћкw кни1жницы.
22
І дивувалися вченню Його; бо Він учив їх, як Такий, що має владу, а не як книжники.
23
(За? д7.) И# бЁ въ с0нмищи и4хъ человёкъ въ дyсэ нечи1стэ, и3 воззвA,
23
І був у синагозі їхній чоловік, який мав у собі духа нечистого, і закричав:
24
глаг0лz: њстaви, что2 нaмъ и3 тебЁ, ї}се назарzни1не; пришeлъ є3си2 погуби1ти нaсъ: вёмъ тS, кто2 є3си2, с™hй б9ій.
24
облиш, що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас! Знаю Тебе, хто Ти, — Святий Божий.
25
И# запрети2 є3мY ї}съ, гlz: ўмолчи2 и3 и3зhди и3з8 негw2.
25
І заборонив йому Ісус, кажучи: замовкни і вийди з нього.
26
И# стрzсE є3го2 дyхъ нечи1стый, и3 возопи2 глaсомъ вели1кимъ, и3 и3зhде и3з8 негw2.
26
І стряс його дух нечистий і, скрикнувши гучним голосом, вийшов з нього.
27
И# ўжас0шасz вси2, ћкоже стzзaтисz и5мъ къ себЁ, глаг0лющымъ: что2 є4сть сіE; (и3) что2 ў§ніе н0вое сіE, ћкw по w4бласти и3 духовHмъ нечи6стымъ вели1тъ, и3 послyшаютъ є3гw2;
27
І вжахнулися всі так, що один одного питали: що це, що це за нове вчення, що Він владно і духам нечистим наказує, і вони слухаються Його?
28
И#зhде же слyхъ є3гw2 ѓбіе во всю2 странY галілeйску.
28
І враз розійшлися про Нього чутки по всій країні Галилейській.
29
(За? е7.) И# ѓбіе и3з8 с0нмища и3зшeдше, пріид0ша въ д0мъ сjмwновъ и3 ґндрeовъ, со їaкwвомъ и3 їwaнномъ.
29
Вийшовши невдовзі з синагоги, прийшли до господи Симона і Андрія, з Яковом та Іоаном.
30
Тeща же сjмwнова лежaше nгнeмъ жег0ма: и3 ѓбіе глаг0лаша є3мY њ нeй.
30
Теща ж Симонова лежала в гарячці; і зразу сказали Йому про неї.
31
И# пристyпль воздви1же ю5, є4мь за рyку є3S: и3 њстaви ю5 џгнь ѓбіе, и3 служaше и5мъ.
31
І, підійшовши, Він підняв її, взявши її за руку; і гарячка зараз же залишила її, і вона почала слугувати їм.
32
П0здэ же бhвшу, є3гдA захождaше с0лнце, приношaху къ немY вс‰ нед{жныz и3 бэсны6z.
32
Надвечір, коли заходило сонце, приносили до Нього всіх недужих і біснуватих.
33
И# бЁ вeсь грaдъ собрaлсz къ двeремъ.
33
І все місто зібралося біля дверей.
34
И# и3сцэли2 мнHги ѕлЁ стрaждущыz разли1чными нед{ги: и3 бёсы мнHги и3згнA, и3 не њставлsше глаг0лати бёсы, ћкw вёдzху є3го2 хrтA сyща.
34
І Він зцілив багатьох, що страждали всякими недугами; вигнав багатьох бісів, і не дозволяв бісам говорити, що вони знають, що Він Христос.
35
(За? ѕ7.) И# ќтрw, н0щи сyщей ѕэлw2, востaвъ и3зhде, и3 и4де въ пyсто мёсто, и3 тY мlтву дёzше.
35
А вранці, ще затемна, вставши, вийшов і пішов у безлюдне місце і там молився.
36
И# гнaша є3го2 сjмwнъ и3 и5же съ ни1мъ:
36
І поспішили за Ним Симон і ті, що були з ним,
37
и3 њбрётше є3го2, глаг0лаша є3мY, ћкw вси2 тебE и4щутъ.
37
і, знайшовши Його, кажуть Йому: всі Тебе шукають.
38
И# гlа и5мъ: и4демъ въ бли6жніz вє1си и3 грaды, да и3 тaмw проповёмъ: на сіe бо и3зыд0хъ.
38
Він говорить їм: ходімо в найближчі села та міста, щоб Мені і там проповідувати; бо Я для того прийшов.
39
И# бЁ проповёдаz на с0нмищихъ и4хъ, во всeй галілeи, и3 бёсы и3згонS.
39
І Він проповідував у синагогах їхніх по всій Галилеї і виганяв бісів.
40
И# пріи1де къ немY прокажeнъ, молS є3го2 и3 на колBну припадaz пред8 ни1мъ, и3 глаг0лz є3мY, ћкw, ѓще х0щеши, м0жеши мS њчcтити.
40
Приходить до Нього прокажений і, благаючи Його та падаючи перед Ним на коліна, говорить Йому: якщо хочеш, можеш мене очистити.
41
Ї}съ же млcрдовавъ, простeръ рyку, коснyсz є3гw2, и3 гlа є3мY: хощY, њчи1стисz.
41
Ісус, змилосердившись над ним, простягнув руку, доторкнувся до нього і сказав йому: хочу, очисться.
42
И# рeкшу є3мY, ѓбіе tи1де t негw2 прокажeніе, и3 чи1стъ бhсть.
42
І як тільки сказав, зараз же зійшла з нього проказа, і він став чистим.
43
И# запрeщь є3мY, ѓбіе и3згнA є3го2:
43
І, заборонивши йому, негайно відіслав його.
44
и3 гlа є3мY: блюди2, никомyже ничесHже рцы2: но шeдъ покажи1сz їерeеви и3 принеси2 за њчищeніе твоE, ±же повелЁ мwmсeй, во свидётелство и5мъ.
44
І сказав йому: гляди ж, нікому нічого не кажи, але піди покажись священикові і принеси за очищення твоє, що повелів Мойсей, — на свідчення їм.
45
Џнъ же и3зшeдъ начaтъ проповёдати мн0гw и3 проноси1ти сл0во, ћкоже ктомY не мощи2 є3мY ћвэ во грaдъ вни1ти: но внЁ въ пустhхъ мёстэхъ бЁ. И# прихождaху къ немY tвсю1ду.
45
А він, вийшовши, почав розголошувати і розповідати про подію, яка сталася, так що Ісус не міг уже явно ввійти до міста, але перебував зовні, в безлюдних місцях. І приходили до Нього звідусіль.
Главa в7
1
(За? з7.) И# вни1де пaки въ капернаyмъ по днeхъ: и3 слhшано бhсть, ћкw въ домY є4сть.
1
Коли через кілька днів знову прийшов до Капернаума, пішла чутка, що Він у домі.
2
И# ѓбіе собрaшасz мн0зи, ћкоже ктомY не вмещaтисz ни при двeрехъ: и3 гlаше и5мъ сл0во.
2
Зразу ж зібралося багато людей, так що вже не вміщалися біля дверей, і Він говорив їм слово.
3
И# пріид0ша къ немY носsще разслaбленна (жи1лами), носи1ма четhрьми:
3
І прийшли до Нього з розслабленим, якого несли четверо.
4
и3 не могyщымъ прибли1житисz къ немY нар0да рaди, tкрhша покр0въ, и3дёже бЁ, и3 прокопaвше свёсиша џдръ, на нeмже разслaбленный лежaше.
4
І, не маючи можливости наблизитись до Нього через народ, розкрили покрівлю дому, де Він був, і, розібравши її, спустили постіль, на якій лежав розслаблений.
5
Ви1дэвъ же ї}съ вёру и4хъ, гlа разслaбленному: чaдо, tпущaютсz тебЁ грэси2 твои2.
5
Ісус, побачивши віру їхню, говорить розслабленому: чадо, відпускаються тобі гріхи твої.
6
Бsху же нёцыи t кни6жникъ тY сэдsще и3 помышлsюще въ сердцaхъ свои1хъ:
6
Були там деякі з книжників, що сиділи і помишляли в серцях своїх:
7
что2 сeй тaкw гlетъ хулы6; кто2 м0жетъ њставлsти грэхи2, т0кмw є3ди1нъ бGъ;
7
чому Цей так богохулить? Хто може прощати гріхи, крім одного Бога?
8
И# ѓбіе разумёвъ ї}съ д¦омъ свои1мъ, ћкw тaкw тjи помышлsютъ въ себЁ, речE и5мъ: что2 сі‰ помышлsете въ сердцaхъ вaшихъ;
8
Ісус, відразу зрозумівши духом Своїм, що вони так помишляють у собі, сказав їм: навіщо так помишляєте в серцях ваших?
9
что2 є4сть ўд0бэе; рещи2 разслaбленному: tпущaютсz тебЁ грэси2; и3ли2 рещи2: востaни, и3 возми2 џдръ тв0й, и3 ходи2;
9
Що легше — сказати розслабленому: прощаються тобі гріхи? Чи сказати: встань, візьми постіль свою і ходи?
10
но да ўвёсте, ћкw влaсть и4мать сн7ъ чlвёческій на земли2 tпущaти грэхи2: гlа разслaбленному:
10
Та щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, — говорить розслабленому:
11
тебЁ гlю: востaни, и3 возми2 џдръ тв0й, и3 и3ди2 въ д0мъ тв0й.
11
тобі кажу: встань, візьми постіль твою та йди до дому твого.
12
И# востA ѓбіе, и3 взeмъ џдръ, и3зhде пред8 всёми: ћкw диви1тисz всBмъ и3 слaвити бGа, глаг0лющымъ, ћкw николи1же тaкw ви1дэхомъ.
12
Він зараз же встав і, взявши постіль, вийшов перед усіма, так що всі дивувались і прославляли Бога, кажучи: ніколи ще такого ми не бачили.
13
(За? }.) И# и3зhде пaки къ м0рю: и3 вeсь нар0дъ и3дsше къ немY, и3 ўчaше и5хъ.
13
І вийшов Ісус знову до моря; і весь народ пішов до Нього, і учив їх.
14
И# мимогрsдый ви1дэ леvjю ґлфeова, сэдsща на мhтницэ, и3 гlа є3мY: по мнЁ грzди2. И# востaвъ в8слёдъ є3гw2 и4де.
14
Проходячи, побачив Він Левія Алфеєвого, що сидів на митниці, і сказав йому: йди за Мною. І той, вставши, пішов за Ним.
15
И# бhсть возлежaщу є3мY въ домY є3гw2, и3 мн0зи мытари6 и3 грёшницы возлежaху со ї}сомъ и3 со ўчн7ки6 є3гw2: бsху бо мн0зи, и3 по нeмъ и3д0ша.
15
І коли Ісус возлежав у господі його, возлежали з Ним і ученики Його і багато митарів та грішників; бо багато їх було, і вони йшли за Ним.
16
И# кни1жницы и3 фарісeє, ви1дэвше є3го2 kдyща съ мытари6 и3 грBшники, глаг0лаху ўчн7кHмъ є3гw2: что2 ћкw съ мытари6 и3 грBшники ћстъ и3 піeтъ;
16
Книжники й фарисеї, побачивши, що Він їсть з митарями і грішниками, говорили ученикам Його: як це Він їсть і п’є з митарями і грішниками?
17
И# слhшавъ ї}съ гlа и5мъ: не трeбуютъ здр†віи врачA, но болsщіи: не пріид0хъ призвaти првdники, но грёшники на покаsніе.
17
Почувши це, Ісус говорить їм: не здорові потребують лікаря, але хворі; Я прийшов покликати не праведників, а грішників до покаяння.
18
(За? f7.) И# бsху ўченицы2 їwaннwвы и3 фарісeйстіи постsщесz. И# пріид0ша и3 глаг0лаша є3мY: почто2 ўченицы2 їwaннwвы и3 фарісeйстіи постsтсz, ґ твои2 ўчн7цы2 не постsтсz;
18
Учні Іоанові та фарисейські постили. Приходять до Нього і кажуть: чому учні Іоанові та фарисейські постять, а Твої ученики не постять?
19
И# речE и5мъ ї}съ: є3дA м0гутъ сhнове брaчніи, д0ндеже жени1хъ съ ни1ми є4сть, пости1тисz; є3ли1ко врeмz съ соб0ю и4мутъ женихA, не м0гутъ пости1тисz:
19
І сказав їм Ісус: чи можуть постити гості весільні, коли з ними жених? Доки з ними жених, не можуть постити.
20
пріи1дутъ же днjе, є3гдA tи1метсz t ни1хъ жени1хъ, и3 тогдA постsтсz въ ты6z дни6:
20
Прийдуть же дні, коли заберуть від них жениха, і тоді поститимуть у ті дні.
21
и3 никт0же приложeніz плaта небёлена пришивaетъ къ ри1зэ вeтсэ: ѓще ли же ни2, в0зметъ конeцъ є3гw2 н0вое t вeтхагw [tт0ргнетъ приставлeніе є3гw2 н0вое (нёчто) t вeтхагw], и3 г0рша дирA бyдетъ:
21
І ніхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежі: інакше нове відірветься від старого, і ще гірша дірка буде.
22
и3 никт0же вливaетъ вінA н0ва въ мёхи вє1тхи: ѓще ли же ни2, просади1тъ віно2 н0вое мёхи, и3 віно2 проліeтсz, и3 мёси поги1бнутъ: но віно2 н0вое въ мёхи нHвы вліsти [подобaетъ].
22
І ніхто не вливає вина молодого в міхи старі: інакше молоде вино прорве міхи, і вино витече, і міхи пропадуть; але вино молоде треба вливати в міхи нові.
23
(За? ‹.) И# бhсть мимоходи1ти є3мY въ суббw6ты сквозЁ сBzніz, и3 начaша ўчн7цы2 є3гw2 пyть твори1ти, востерзaюще клaсы.
23
І довелося Йому в суботу проходити через посіви, і ученики Його дорогою почали рвати колоски.
24
И# фарісeє глаг0лаху є3мY: ви1ждь, что2 творsтъ въ суббw6ты, є3гHже не дост0итъ;
24
І фарисеї сказали Йому: дивись, що вони роблять у суботу, чого не слід робити.
25
И# т0й гlаше и5мъ: нёсте ли николи1же чли2, что2 сотвори2 дв7дъ, є3гдA трeбованіе и3мЁ и3 взалкA сaмъ и3 и5же съ ни1мъ;
25
Він сказав їм: невже ви ніколи не читали, що зробив Давид, коли мав потребу, бо зголоднів сам і ті, що були з ним?
26
кaкw вни1де въ д0мъ б9ій при ґвіаfaрэ ґрхіерeи, и3 хлёбы предложeніz снэдE, и4хже не достоsше ћсти т0кмw їерeємъ, и3 дадE и3 сyщымъ съ ни1мъ;
26
Як увійшов він у дім Божий за первосвященика Авиафара і їв хліби принесення, яких не повинен їсти ніхто, крім священиків, і дав тим, що були з ним?
27
И# гlаше и5мъ: суббHта человёка рaди бhсть, ґ не человёкъ суббHты рaди:
27
І сказав їм: субота для людини, а не людина для суботи;
28
тёмже госп0дь є4сть сн7ъ чlвёческій и3 суббHтэ.
28
тому Син Людський є господар і суботи.
Главa G
1
И# вни1де пaки въ с0нмище: и3 бЁ тaмw человёкъ, сyху и3мhй рyку.
1
І знов увійшов до синагоги. І там був чоловік, який мав усохлу руку.
2
И# назирaху є3го2, ѓще въ суббw6ты и3сцэли1тъ є3го2, да нaнь возглаг0лютъ.
2
І стежили за Ним, чи не зцілить його в суботу, щоб звинуватити Його.
3
И# гlа человёку сyху и3мyщему рyку: стaни посредЁ.
3
Він же говорить чоловікові, котрий мав усохлу руку: стань посередині.
4
И# гlа и5мъ: дост0итъ ли въ суббw6ты добро2 твори1ти, и3ли2 ѕло2 твори1ти; дyшу спасти2, и3ли2 погуби1ти; Nни1 же молчaху.
4
А їм говорить: чи годиться в суботу добро робити, чи зло робити — душу спасти чи загубити? Вони ж мовчали.
5
И# воззрёвъ на ни1хъ со гнёвомъ, скорбS њ њкаменeніи сердeцъ и4хъ, гlа человёку: простри2 рyку твою2. И# прострE: и3 ўтверди1сz рукA є3гw2 цэлA ћкw другaz.
5
І, глянувши на них з гнівом, засмучений закам’янілістю сердець їхніх, каже чоловікові: простягни руку твою. Він простягнув, і стала рука його здорова, як друга.
6
(За? №‹.) И# и3зшeдше фарісeє, ѓбіе со и3рwді†ны совётъ творsху нaнь, кaкw є3го2 погубsтъ.
6
Фарисеї, вийшовши, зразу ж радилися з іродіанами проти Нього, як би погубити Його.
7
Ї}съ же tи1де со ўчн7ки6 свои1ми къ м0рю: и3 мн0гъ нар0дъ t галілeи по нeмъ и4де, и3 t їудeи,
7
Але Ісус з учениками Своїми відійшов до моря; і за Ним пішло багато народу з Галилеї, Юдеї,
8
и3 t їеrли1ма, и3 t їдумeи, и3 со џнагw п0лу їoрдaна. И# t тЂра и3 сідHна мн0жество мн0гое, слhшавше, є3ли6ка творsше, (и3) пріид0ша къ немY.
8
з Єрусалима, Ідумеї, з-за Йордану; та з Тира й Сидона, почувши, що Він робив, йшли до Нього у великій кількості.
9
И# речE ўчн7кHмъ свои6мъ, да корaбль бyдетъ ў негw2 нар0да рaди, да не стужaютъ є3мY.
9
І сказав ученикам Своїм, щоб приготували для Нього човен, через багатолюдність, аби не тіснилися до Нього.
10
МнHги бо и3сцэли2, ћкоже нападaти на него2, да є3мY прик0снутсz, є3ли1цы и3мэsху р†ны.
10
Бо багатьох Він зцілив, тому ті, які мали рани, кидалися до Нього, щоб торкнутися Його.
11
И# дyси нечи1стіи, є3гдA ви1дzху є3го2, припадaху къ немY и3 звaху, глаг0люще, ћкw ты2 є3си2 сн7ъ б9ій.
11
І духи нечисті, коли бачили Його, падали перед Ним і кричали: Ти Син Божий.
12
И# мн0гw прещaше и5мъ, да не kвлeна є3го2 сотворsтъ.
12
Та Він суворо забороняв їм, щоб не робили Його відомим.
13
(За? в7‹.) И# взhде на горY и3 призвA, и5хже хотsше сaмъ: и3 пріид0ша къ немY.
13
Потім зійшов на гору і покликав до Себе, кого Сам хотів; і прийшли до Нього.
14
И# сотвори2 дванaдесzте, да бyдутъ съ ни1мъ, и3 да посылaетъ и4хъ проповёдати,
14
І обрав з них дванадцять, щоб були з Ним і щоб посилати їх на проповідь,
15
и3 и3мёти влaсть цэли1ти недyги и3 и3згони1ти бёсы:
15
і щоб вони мали владу зціляти від недуг і виганяти бісів.
16
и3 наречE сjмwну и4мz пeтръ:
16
І поставив Симона, давши йому ім’я Петро,
17
и3 їaкwва зеведeова и3 їwaнна брaта їaкwвлz: и3 наречE и4ма и3менA воанергeсъ, є4же є4сть сы6на гр0мwва:
17
Якова Зеведеєвого та Іоана, брата Якова, давши їм імення Воанергес, тобто «сини громові»,
18
и3 ґндрeа, и3 філjппа, и3 варfоломeа, и3 матfeа, и3 fwмY, и3 їaкwва ґлфeова, и3 fаддeа, и3 сjмwна кананjта,
18
Андрія, Филипа, Варфоломія, Матфея, Фому, Якова Алфеєвого, Фадея, Симона Кананіта
19
и3 їyду їскаріHтскаго, и4же и3 предадE є3го2.
19
та Іуду Іскаріотського, який і зрадив Його.
20
(За? G‹.) И# пріид0ша въ д0мъ: и3 собрaсz пaки нар0дъ, ћкw не мощи2 и5мъ ни хлёба ћсти.
20
Приходять у дім; і знову збирається народ, так що їм неможливо було і хліба їсти.
21
И# слhшавше и5же бsху ў негw2, и3зыд0ша, да и4мутъ є3го2: глаг0лаху бо, ћкw неи1стовъ є4сть.
21
І, почувши, ті, хто був у Нього, пішли взяти Його, бо говорили, що Він не при собі.
22
И# кни1жницы, и5же t їеrли1ма низшeдшіи, глаг0лаху, ћкw веельзевyла и4мать и3 ћкw њ кнsзи бэс0встэмъ и3зг0нитъ бёсы.
22
А книжники, які прийшли з Єрусалима, говорили, що Він має в Собі Вельзевула і що силою бісівського князя виганяє бісів.
23
И# призвaвъ и5хъ, въ при1тчахъ гlаше и5мъ: кaкw м0жетъ сатанA сатанY и3згони1ти;
23
І, покликавши їх, говорив їм притчами: як може сатана виганяти сатану?
24
И# ѓще цaрство на сS раздэли1тсz, не м0жетъ стaти цaрство то2:
24
Якщо царство розділиться само в собі, не може встояти царство те.
25
и3 ѓще д0мъ на сS раздэли1тсz, не м0жетъ стaти д0мъ т0й:
25
І якщо дім розділиться сам у собі, не може встояти дім той.
26
и3 ѓще сатaна востA на сS сaмъ и3 раздэли1сz, не м0жетъ стaти, но конeцъ и4мать.
26
І якщо сатана повстав сам на себе і розділився, не може встояти, але прийшов кінець його.
27
Никт0же м0жетъ сосyды крёпкагw, вшeдъ въ д0мъ є3гw2, расхи1тити, ѓще не пeрвэе крёпкаго свsжетъ: и3 тогдA д0мъ є3гw2 расхи1титъ.
27
Ніхто, ввійшовши в дім сильного, не може пограбувати речей його, якщо раніш не зв’яже сильного, і тоді розграбує дім його.
28
(За? д7‹.) Ґми1нь гlю вaмъ, ћкw вс‰ tпyстzтсz согрэшє1ніz сынHмъ человёчєскимъ, и3 хулє1ніz, є3ли6ка ѓще восхулsтъ:
28
Істинно кажу вам: простяться синам людським усі гріхи та хули, якими б вони не хулили;
29
ґ и4же восхyлитъ на д¦а с™aго, не и4мать tпущeніz во вёки, но пови1ненъ є4сть вёчному судY.
29
хто ж хулитиме Духа Святого, тому не буде прощення довіку, але підлягає він вічному осуду.
30
ЗанE глаг0лаху: дyха нечи1стаго и4мать.
30
Бо ж говорили: в Ньому нечистий дух.
31
Пріид0ша ќбw м™и и3 брaтіz є3гw2, и3 внЁ стоsще послaша къ немY, зовyще є3го2.
31
Прийшли Мати і брати Його і, стоячи надворі, послали до Нього покликати Його.
32
И# сэдsше нар0дъ w4крестъ є3гw2. Рёша же є3мY: сE, м™и твоS и3 брaтіz тво‰ (и3 сєстры2 тво‰) внЁ и4щутъ тебE.
32
Навколо Нього сидів народ. І сказали Йому: ось Мати Твоя і брати Твої і сестри Твої надворі, шукають Тебе.
33
И# tвэщA и4мъ, гlz: кто2 є4сть м™и моS, и3ли2 брaтіz мо‰;
33
І відповів їм: хто мати Моя і брати Мої?
34
И# соглsдавъ w4крестъ себє2 сэдsщыz, гlа: сE, м™и моS и3 брaтіz мо‰:
34
І, поглянувши довкола Себе на тих, що сиділи, сказав: ось мати Моя і брати Мої;
35
и4же бо ѓще сотвори1тъ в0лю б9ію, сeй брaтъ м0й и3 сестрA моS и3 м™и (ми2) є4сть.
35
бо хто творитиме волю Божу, той брат Мій, і сестра Моя, і мати Моя.
Главa д7
1
И# пaки начaтъ ўчи1ти при м0ри: и3 собрaсz къ немY нар0дъ мн0гъ, ћкоже самомY влёзшу въ корaбль, сэдёти въ м0ри: и3 вeсь нар0дъ при2 м0ри на земли2 бsше.
1
І знову почав навчати біля моря; і зібралося до Нього багато народу, так що Він увійшов у човен і сидів на морі; а весь народ був біля моря на землі.
2
И# ўчaше и5хъ при1тчами мн0гw и3 гlаше и5мъ во ў§ніи своeмъ:
2
І багато вчив їх притчами, і в навчанні Своєму говорив їм:
3
слhшите: сE, и3зhде сёzй сёzти:
3
слухайте, ось вийшов сівач сіяти;
4
и3 бhсть є3гдA сёzше, џво падE при пути2, и3 пріид0ша пти6цы, и3 позобaша є5:
4
і, коли сіяв, трапилося, що одне зерно впало при дорозі, і налетіли птахи і видзьобали його.
5
друг0е же падE при кaмени, и3дёже не и3мsше земли2 мн0ги, и3 ѓбіе прозzбE, занE не и3мsше глубины2 земнhz:
5
Інше ж упало на кам’янисте місце, де небагато було землі; і скоро зійшло, бо земля була неглибока.
6
с0лнцу же возсіsвшу присвsде, и3 занE не и3мsше к0рене, и4зсше:
6
Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, не маючи коріння, засохло.
7
и3 друг0е падE въ тeрніи, и3 взhде тeрніе, и3 подави2 є5: и3 плодA не дадE:
7
Ще інше впало в терня; і виросло терня, і заглушило зерно, і воно не дало плоду.
8
и3 друг0е падE на земли2 д0брэй, и3 даsше пл0дъ восходsщь и3 растyщь, и3 припл0доваше на три1десzть, и3 на шестьдесsтъ, и3 на сто2.
8
А інше впало на добру землю і дало плід, який зійшов і виріс; і вродило в тридцять, в шістдесят і в стократ.
9
И# гlаше: и3мёzй ќшы слhшати да слhшитъ.
9
І сказав їм: хто має вуха слухати, нехай слухає!
10
(За? ѕ7‹.) Е#гдa же бhсть є3ди1нъ, вопроси1ша є3го2, и5же бsху съ ни1мъ, со nбэманaдесzте њ при1тчи.
10
Коли ж залишився на самоті, то ті, що були з Ним разом з дванадцятьма, запитали Його про притчу.
11
И# гlаше и5мъ: вaмъ є4сть дано2 вёдати т†йны цrтвіz б9іz: w4нэмъ же внBшнимъ въ при1тчахъ вс‰ бывaютъ,
11
І сказав їм: вам дано знати тайни Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе буває в притчах,
12
да ви1дzще ви1дzтъ, и3 не ќзрzтъ: и3 слhшаще слhшатъ, и3 не разумёютъ: да не когдA њбратsтсz, и3 њстaвzтсz и5мъ грэси2.
12
так що вони своїми очима дивляться, і не бачать; своїми вухами чують, і не розуміють, та й не навернуться, щоб відпустились їм гріхи.
13
И# гlа и5мъ: не вёсте ли при1тчи сеS; и3 кaкw вс‰ при6тчи ўразумёете;
13
І говорить їм: не розумієте цієї притчі? Як же вам зрозуміти всі притчі?
14
Сёzй, сл0во сёетъ.
14
Сівач слово сіє.
15
Сjи же сyть, и5же при пути2, и3дёже сёетсz сл0во, и3 є3гдA ўслhшатъ, ѓбіе прих0дитъ сатанA и3 teмлетъ сл0во сёzнное въ сердцaхъ и4хъ.
15
Посіяне при дорозі означає тих, у яких сіється слово, але, як тільки почують слово, зараз же приходить сатана і забирає слово, посіяне в серцях їхніх.
16
И# сjи сyть тaкожде и4же на кaменныхъ сёеміи, и5же є3гдA ўслhшатъ сл0во, ѓбіе съ рaдостію пріeмлютъ є5:
16
Так само і посіяне на камені означає тих, які, коли почують слово, зразу з радістю сприймають його,
17
и3 не и4мутъ корeніz въ себЁ, но приврeменни сyть: тaже бhвшей печaли и3ли2 гонeнію словесE рaди, ѓбіе соблажнsютсz.
17
але не мають у собі кореня і непостійні; а потім, коли настане скорбота або гоніння за слово, відразу спокушаються.
18
Ґ сjи сyть, и5же въ тeрніи сёеміи, слhшащіи сл0во:
18
Посіяне між терням означає тих, що слухають слово,
19
и3 печ†ли вёка сегw2, и3 лeсть богaтства, и3 њ пр0чихъ п0хwти входsщыz подавлsютъ сл0во, и3 безпл0дно бывaетъ.
19
але в яких турботи віку цього, спокуси багатством та інші пожадання, увійшовши в них, заглушують слово, і воно безплідним буває.
20
И# сjи сyть, и5же на земли2 д0брэй сёzнніи, и5же слhшатъ сл0во и3 пріeмлютъ, и3 пл0дствуютъ на три1десzть, и3 на шестьдесsтъ, и3 на сто2.
20
А посіяне на добрій землі означає тих, що слухають слово і приймають, і приносять плід один у тридцять, другий в шістдесят, інший в стократ.
21
И# гlаше и5мъ: є3дA свэти1лникъ прих0дитъ [вжигaютъ], да под8 спyдомъ положaтъ є3го2 и3ли2 под8 nдр0мъ; не да ли на свёщницэ положeнъ бyдетъ;
21
І сказав їм: чи для того приносять світильник, щоб поставити під посудину або під ліжко? Чи не для того, щоб поставити на свічнику?
22
нёсть бо тaйно, є4же не kви1тсz, нижE бhсть потаeно, но да пріи1детъ въ kвлeніе:
22
Нема нічого таємного, що не стало б явним, і нічого не буває захованого, що не виявилося б.
23
ѓще кто2 и4мать ќшы слhшати, да слhшитъ.
23
Коли хто має вуха слухати, нехай слухає!
24
(За? з7‹.) И# гlаше и5мъ: блюди1те что2 слhшите: въ ню1же мёру мёрите, возмёритсz вaмъ, и3 приложи1тсz вaмъ слhшащымъ:
24
І сказав їм: дотримуйтесь того, що чуєте: якою мірою міряєте, такою відмірено буде вам, тим, що слухають.
25
и4же бо ѓще и4мать, дaстсz є3мY: ґ и4же не и4мать, и3 є4же и4мать, tи1метсz t негw2.
25
Бо хто має, тому дасться; а хто не має, у того відніметься і те, що має.
26
И# гlаше: тaкw є4сть (и3) цrтвіе б9іе, ћкоже человёкъ вметaетъ сёмz въ зeмлю,
26
І сказав: Царство Боже подібне до того, як коли чоловік кине насіння в землю;
27
и3 спи1тъ, и3 востаeтъ н0щію и3 днjю: и3 сёмz прозzбaетъ и3 растeтъ, ћкоже не вёсть џнъ:
27
і чи спить, чи встає вночі та вдень, а насіння сходить і росте, а як — не знає він.
28
t себє1 бо землS плоди1тъ прeжде травY, пот0мъ клaсъ, тaже и3сполнsетъ пшени1цу въ клaсэ:
28
Земля бо сама з себе родить спочатку стебло, потім колос, далі повне зерно в колосі.
29
є3гдa же созрёетъ пл0дъ, ѓбіе п0слетъ сeрпъ, ћкw настA жaтва.
29
Коли ж достигне плід, негайно посилає серп, бо настали жнива.
30
И# гlаше: чесомY ўпод0бимъ цrтвіе б9іе; и3ли2 к0ей при1тчи приложи1мъ є5;
30
І сказав: до чого уподібнимо Царство Боже? Або якою притчею зобразимо його?
31
ћкw зeрно горyшично, є4же є3гдA всёzно бyдетъ въ земли2, мнёе всёхъ сёменъ є4сть земнhхъ:
31
Воно — мов зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, дрібніше за всяке насіння на землі.
32
и3 є3гдA всёzно бyдетъ, возрастaетъ, и3 бывaетъ б0лэе всёхъ ѕeлій, и3 твори1тъ вBтви вє1ліz, ћкw мощи2 под8 сёнію є3гw2 пти1цамъ небє1снымъ витaти.
32
А коли посіяне, сходить і стає більше від усякого зілля та дає таке велике гілля, що під тінню його можуть укриватися птахи небесні.
33
И# таковhми при1тчами мн0гими гlаше и5мъ сл0во, ћкоже можaху слhшати.
33
І такими багатьма притчами проповідував їм слово, скільки вони могли слухати.
34
Без8 при1тчи же не гlаше и5мъ словесE: њс0бь же ўчн7кHмъ свои6мъ сказaше вс‰.
34
Без притчі ж не говорив їм; а ученикам на самоті пояснював усе.
35
(За? }‹.) И# гlа и5мъ въ т0й дeнь, вeчеру бhвшу: прeйдемъ на w4нъ п0лъ.
35
І сказав їм увечері того ж дня: переправимось на той бік.
36
И# tпyщше нар0ды, поsша є3го2 ћкоже бЁ въ корабли2: и3 и3нjи же корабли6 бsху съ ни1мъ.
36
І, відпустивши народ, узяли Його, як Він був у човні; і з Ним були інші човни.
37
И# бhсть бyрz вётрена вели1ка: вHлны же вливaхусz въ корaбль, ћкw ўжE погружaтисz є3мY.
37
І знялась велика буря; хвилі били в човен так, що він уже наповнювався водою.
38
И# бЁ сaмъ на кормЁ на возглaвницэ спS. И# возбуди1ша є3го2 и3 глаг0лаша є3мY: ўч™лю, не ради1ши ли, ћкw погибaемъ;
38
А Він спав на кормі на підголівнику. Його розбудили і говорять Йому: Учителю, невже Тобі байдуже, що ми гинемо?
39
И# востaвъ запрети2 вётру и3 речE м0рю: молчи2, престaни. И# ўлeже вётръ, и3 бhсть тишинA вeліz.
39
І, вставши, Він заборонив вітрові і сказав морю: умовкни, перестань. І стих вітер, і настала велика тиша.
40
И# речE и5мъ: что2 тaкw страшли1ви є3стE; кaкw не и4мате вёры;
40
І сказав їм: чого ви такі боязкі? Чому не маєте віри?
41
И# ўбоsшасz стрaхомъ вeліимъ и3 глаг0лаху дрyгъ ко дрyгу: кто2 u5бо сeй є4сть, ћкw и3 вётръ и3 м0ре послyшаютъ є3гw2;
41
І страх великий напав на них, і говорили між собою: Хто ж Цей, що і вітер, і море слухають Його?
Главa є7
1
(За? f7‹.) И# пріид0ша на w4нъ п0лъ м0рz, во странY гадари1нскую.
1
І прийшли на другий берег моря, в країну Гадаринську.
2
И# и3злёзшу є3мY и3з8 кораблS, ѓбіе срёте є3го2 t гробHвъ человёкъ въ дyсэ нечи1стэ,
2
І коли вийшов Він з човна, зразу зустрів Його чоловік, який вийшов з гробів і мав духа нечистого;
3
и4же жили1ще и3мsше во гробёхъ, и3 ни вери1гами никт0же можaше є3го2 свzзaти:
3
він жив у гробах, і ніхто не міг його зв’язати, навіть ланцюгами,
4
занE є3мY мн0гажды п{ты и3 ќжы (желBзны) свsзану сyщу, и3 растерзaтисz t негw2 ќжємъ (желBзнымъ) и3 пyтwмъ сокрушaтисz: и3 никт0же можaше є3го2 ўмyчити [ўкроти1ти]:
4
бо багато разів він був скований кайданами та ланцюгами, але розривав ланцюги і розбивав залізні кайдани, і ніхто не мав сили приборкати його.
5
и3 вhну н0щь и3 дeнь во гробёхъ и3 въ горaхъ бЁ, вопіS и3 толкjйсz кaменіемъ.
5
Завжди, вночі та вдень, був він у гробах і в горах, кричав та бився об каміння.
6
Ўзрёвъ же ї}са и3здалeча, течE и3 поклони1сz є3мY,
6
Побачивши ж Ісуса здаля, прибіг і поклонився Йому.
7
и3 возопи1въ глaсомъ вeліимъ, речE: что2 мнЁ и3 тебЁ, ї}се, сн7е бGа вhшнzгw; заклинaю тS бGомъ, не мyчи менє2.
7
І, скрикнувши гучним голосом, сказав: що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене!
8
Гlаше бо є3мY: и3зhди, дyше нечи1стый, t человёка.
8
Бо Ісус сказав йому: вийди, душе нечистий, з цього чоловіка.
9
И# вопрошaше є3го2: чт0 ти є4сть и4мz; И# tвэщA глаг0лz: легеHнъ и4мz мнЁ, ћкw мн0зи є3смы2.
9
І спитав його: як твоє ім’я? І він сказав у відповідь: легіон ім’я моє, бо багато нас.
10
И# моли1ша є3го2 мн0гw, да не п0слетъ и5хъ внЁ страны2.
10
І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть з країни тієї.
11
Бё же тY при горЁ стaдо свин0е вeліе пас0мо.
11
Паслось же там біля гори велике стадо свиней.
12
И# моли1ша є3го2 вси2 бёси, глаг0люще: посли1 ны во свині‰, да въ нS вни1демъ.
12
І благали Його всі біси, кажучи: пошли нас у свиней, щоб нам увійти в них.
13
И# повелЁ и5мъ ѓбіе ї}съ. И# и3зшeдше дyси нечи1стіи, внид0ша во свині‰: и3 ўстреми1сz стaдо по брeгу въ м0ре, бsху же ћкw двЁ тhсzщы, и3 ўтопaху въ м0ри.
13
Ісус відразу повелів їм. І, вийшовши, духи нечисті увійшли в свиней; і кинулося стадо з кручі в море, а їх було близько двох тисяч; і потонули в морі.
14
Пасyщіи же свині‰ бэжaша и3 возвэсти1ша во грaдэ и3 въ сeлэхъ. И# и3зыд0ша ви1дэти, что2 є4сть бhвшее.
14
Пастухи ж свиней побігли і розказали у місті і в селах. І жителі вийшли подивитись, що сталося.
15
И# пріид0ша ко ї}сови, и3 ви1дэша бэсновaвшагосz сэдsща и3 њболчeна и3 смhслzща, и3мёвшаго легеHнъ: и3 ўбоsшасz.
15
Приходять до Ісуса і бачать, що біснуватий, в якому був легіон, сидить — і одягнений, і при здоровому розумі; і злякалися.
16
Повёдаша же и5мъ ви1дэвшіи, кaкw бhсть бэсн0му, и3 њ свиніsхъ.
16
Очевидці ж розказали їм про те, як це сталося з біснуватим, і про свиней.
17
И# начaша моли1ти є3го2 tити2 t предBлъ и4хъ.
17
І почали благати Його, щоб відійшов від меж їхніх.
18
И# влёзшу є3мY въ корaбль, молsше є3го2 бэсновaвыйсz, дабы2 бhлъ съ ни1мъ.
18
І коли Він увійшов у човен, колишній біснуватий просив Його, щоб бути з Ним.
19
Ї}съ же не дадE є3мY, но речE є3мY: и3ди2 въ д0мъ тв0й ко твои6мъ и3 возвэсти2 и5мъ, є3ли6ка ти2 гDь сотвори2 и3 поми1лова тS.
19
Але Ісус не дозволив йому, а сказав: йди додому до своїх і розкажи їм, що створив з тобою Господь і як помилував тебе.
20
И# и4де и3 начA проповёдати въ десzти2 грaдэхъ, є3ли6ка сотвори2 є3мY ї}съ. И# вси2 дивлsхусz.
20
І пішов, і почав проповідувати у Десятиградді про те, що сотворив з ним Ісус; і всі дивувалися.
21
(За? к7.) И# прешeдшу ї}су въ корабли2 пaки на w4нъ п0лъ, собрaсz нар0дъ мн0гъ њ нeмъ [къ немY]. И# бЁ при м0ри.
21
Коли Ісус знову переправився в човні на той бік, зібралося до Нього багато народу; Він був біля моря.
22
И# сE, пріи1де є3ди1нъ t ґрхісmнагw6гъ, и4менемъ їаjръ, и3 ви1дэвъ є3го2, падE при ногY є3гw2
22
І ось приходить один з начальників синагоги на ім’я Іаїр і, побачивши Його, падає до ніг Його
23
и3 молsше є3го2 мн0гw, глаг0лz, ћкw дщи2 моS на кончи1нэ є4сть: да пришeдъ возложи1ши на ню2 рyцэ, ћкw да спасeтсz и3 живA бyдетъ.
23
і дуже благає Його, кажучи: дочка моя при смерті; прийди і поклади на неї руки, щоб вона видужала і залишилася жива.
24
И# и4де съ ни1мъ: (За? к7№.) и3 по нeмъ и3дsху нар0ди мн0зи и3 ўгнетaху є3го2.
24
Ісус пішов з ним. За Ним йшло багато народу, і тиснули на Нього.
25
И# женA нёкаz сyщи въ точeніи кр0ве лётъ дванaдесzте,
25
Якась жінка, що хворіла на кровотечу дванадцять років,
26
и3 мн0гw пострадaвши t мнHгъ врачє1въ, и3 и3здaвши сво‰ вс‰, и3 ни є3ди1ныz п0льзы њбрётши, но пaче въ г0ршее пришeдши:
26
багато потерпіла від багатьох лікарів, і витратила все, що було в неї, і не дістала ніякого полегшення, але їй стало ще гірше, —
27
слhшавши њ ї}сэ, пришeдши въ нар0дэ созади2, прикоснyсz ри1зэ є3гw2:
27
почувши про Ісуса, підійшла ззаду в натовпі і доторкнулась до одягу Його,
28
глаг0лаше бо, ћкw, ѓще прикоснyсz ри1замъ є3гw2, спасeна бyду.
28
бо говорила: якщо доторкнусь хоч до одежі Його, то видужаю.
29
И# ѓбіе и3зсsкну и3ст0чникъ кр0ве є3S: и3 разумЁ [њщути2] тёломъ, ћкw и3сцэлЁ t рaны.
29
І зразу припинилась у неї кровотеча; і вона відчула тілом, що зцілилася від недуги.
30
И# ѓбіе ї}съ разумЁ въ себЁ си1лу и3зшeдшую t негw2, (и3) њбрaщьсz въ нар0дэ, гlаше: кто2 прикоснyсz ри1замъ мои6мъ;
30
І негайно Ісус відчув у Собі, що вийшла з Нього сила, звернувся до народу і сказав: хто доторкнувся до одежі Моєї?
31
И# глаг0лаху є3мY ўчн7цы2 є3гw2: ви1диши нар0дъ ўгнетaющь тS, и3 гlеши: кто2 прикоснyсz мнЁ;
31
Ученики сказали Йому: Ти бачиш, що натовп тисне на Тебе, і говориш: хто доторкнувся до Мене?
32
И# њбглsдаше ви1дэти сотв0ршую сіE.
32
Але Він оглядався навкруги, щоб бачити ту, яка зробила це.
33
Женa же ўбоsвшисz и3 трепeщущи, вёдzщи, є4же бhсть є4й, пріи1де и3 припадE къ немY и3 речE є3мY всю2 и4стину.
33
Жінка ж, знаючи, що з нею сталося, зі страхом і трепетом підійшла, впала перед Ним і сказала Йому всю правду.
34
Џнъ же речE є4й: дщи2, вёра твоS спасe тz: и3ди2 въ ми1рэ и3 бyди цэлA t рaны твоеS.
34
Він же сказав їй: дочко, віра твоя спасла тебе. Іди з миром і будь здорова від недуги твоєї.
35
Е#щE є3мY гlющу, (и3) пріид0ша t ґрхісmнагHга, глаг0люще, ћкw дщи2 твоS ќмре: что2 є3щE дви1жеши ўч™лz;
35
Коли Він ще говорив це, приходять від начальника синагоги і кажуть: дочка твоя померла; чого ще турбуєш Учителя?
36
Ї}съ же ѓбіе слhшавъ сл0во глаг0лемое, гlа ґрхісmнагHгови: не б0йсz, т0кмw вёруй.
36
Але Ісус, почувши ці слова, зразу говорить начальникові синагоги: не бійся, тільки віруй.
37
И# не њстaви по себЁ ни є3ди1наго и3ти2, т0кмw петрA и3 їaкwва и3 їwaнна брaта їaкwвлz.
37
І не дозволив нікому йти за Собою, крім Петра, Якова та Іоана, брата Якова.
38
И# пріи1де въ д0мъ ґрхісmнагHговъ и3 ви1дэ молвY, плaчущыzсz и3 кричaщыz мн0гw.
38
І прийшов у дім начальника синагоги і бачить тривогу і тих, що плакали та дуже голосили.
39
И# вшeдъ гlа и5мъ: что2 м0лвите и3 плaчетесz; nтрокови1ца нёсть ўмерлA, но спи1тъ.
39
І, увійшовши, говорить їм: чого тривожитесь і плачете? Дівчина не вмерла, а спить.
40
И# ругaхусz є3мY. Џнъ же и3згнaвъ вс‰, поsтъ nтцA nтрокови1цы и3 мaтерь, и3 и5же (бёху) съ ни1мъ, и3 вни1де, и3дёже бЁ nтрокови1ца лежaщи.
40
І глузували з Нього. Він же, виславши всіх, бере з Собою батька й матір дівчини і тих, що були з Ним, і входить туди, де лежала дівчина.
41
И# є4мь за рyку nтрокови1цу, гlа є4й: таліfA кyмі: є4же є4сть сказaемо: дэви1це, тебЁ гlю, востaни.
41
І, взявши дівчину за руку, каже їй: «таліфа, кумі», що значить: дівчино, тобі кажу, встань.
42
И# ѓбіе востA дэви1ца и3 хождaше: бё бо лётъ двоюнaдесzте. И# ўжас0шасz ќжасомъ вeліимъ.
42
В ту ж мить дівчина встала і почала ходити, бо була років дванадцяти. І всі, хто бачив, жахнулися від дива великого.
43
И# запрети2 и5мъ мн0гw, да никт0же ўвёсть сегw2, и3 речE: дади1те є4й ћсти.
43
І Він суворо наказав їм, щоб ніхто про це не знав, і сказав: дайте їй їсти.
Главa ѕ7
1
(За? к7в7.) И# и3зhде tтyду и3 пріи1де во nтeчествіе своE: и3 по нeмъ и3д0ша ўчн7цы2 є3гw2.
1
І вийшов звідти Він, і прийшов у Свою батьківщину, і за Ним ішли ученики Його.
2
И# бhвшей суббHтэ, начaтъ на с0нмищи ўчи1ти. И# мн0зи слhшащіи дивлsхусz, глаг0люще: tкyду семY сі‰; и3 что2 премdрость дaннаz є3мY, и3 си6лы таковы6 рукaма є3гw2 бывaютъ;
2
Коли настала субота, Він почав навчати в синагозі; і багато з тих, хто слухав, дивуючись, говорили: звідки в Ньому це? Що за премудрість дана Йому, і що за сили в руках Його?
3
не сeй ли є4сть тектHнъ, сн7ъ мRjинъ, брaтъ же їaкwву и3 їwсjи и3 їyдэ и3 сjмwну; и3 не сєстрh ли є3гw2 здЁ (сyть) въ нaсъ; И# блажнsхусz њ нeмъ.
3
Хіба не тесля Він, син Марії, брат Якова, Іосії, Іуди і Симона? Чи не тут, між нами, Його сестри? І спокушалися через Нього.
4
Гlаше же и5мъ ї}съ, ћкw нёсть прbр0къ без8 чeсти, т0кмw во nтeчествіи своeмъ, и3 въ ср0дствэ и3 въ домY своeмъ.
4
Ісус же сказав їм: не буває пророка без пошани, хіба тільки на батьківщині своїй, і серед родичів, і в домі своїм.
5
И# не можaше тY ни є3ди1ныz си1лы сотвори1ти, т0кмw мaлw недyжныхъ, возл0жь рyцэ, и3сцэли2.
5
І не міг створити там ніякого чуда, тільки зцілив небагатьох недужих, поклавши на них руки.
6
И# дивлsшесz за невёрствіе и4хъ: и3 њбхождaше вє1си w4крестъ ўчS.
6
І дивувався невір’ю їхньому; і обходив села навколишні, і навчав.
7
(За? к7G.) И# призвA nбанaдесzте, и3 начaтъ и5хъ посылaти двA двA, и3 даsше и5мъ влaсть над8 д{хи нечи1стыми.
7
І покликавши дванадцятьох, почав посилати їх по двоє, даючи їм владу над нечистими духами.
8
И# заповёда и5мъ, да ничесHже в0змутъ на пyть, т0кмw жeзлъ є3ди1нъ: ни пи1ры, ни хлёба, ни при п0zсэ мёди:
8
І заповідав їм нічого не брати в дорогу, тільки один жезл: ні торбини, ні хліба, ні міді в поясі,
9
но њбувeни въ санд†ліz: и3 не њблачи1тисz въ двЁ ри6зэ.
9
щоб були взуті у сандалі і не зодягалися у дві одежі.
10
И# гlаше и5мъ: и3дёже ѓще вни1дете въ д0мъ, тY пребывaйте, д0ндеже и3зhдете tтyду:
10
І сказав їм: коли де увійдете в дім, залишайтеся в ньому, доки не підете з того місця.
11
и3 є3ли1цы ѓще не пріи1мутъ вы2, нижE послyшаютъ вaсъ, и3сходsще tтyду, tтрzси1те прaхъ, и4же под8 ногaми вaшими, во свидётелство и5мъ: ґми1нь гlю вaмъ, tрaднэе бyдетъ сод0мwмъ и3 гом0ррwмъ въ дeнь сyдный, нeже грaду томY.
11
І коли хто не прийме вас і не послухає вас, виходячи звідти, обтрусіть порох з ніг ваших, на свідчення проти них. Істинно кажу вам: відрадніше буде Содому і Гоморрі в день судний, ніж місту тому.
12
И# и3зшeдше проповёдаху, да покaютсz:
12
Вони пішли і проповідували, щоб покаялися;
13
и3 бёсы мнHги и3згонsху: и3 мaзаху мaсломъ мнHги нед{жныz, и3 и3сцэлэвaху.
13
виганяли багатьох бісів і багатьох хворих мазали оливою і зціляли.
14
(За? к7д7.) И# ўслhша цaрь и4рwдъ: ћвэ бо бhсть и4мz є3гw2: и3 глаг0лаше, ћкw їwaннъ кrти1тель t мeртвыхъ востA, и3 сєгw2 рaди си6лы дёютсz њ нeмъ.
14
Цар Ірод, почувши про Ісуса [бо Його ім’я стало відомим], говорив: це Іоан Хреститель воскрес з мертвих, і тому чудеса діються ним.
15
И#нjи глаг0лаху, ћкw и3ліA є4сть: и3нjи же глаг0лаху, ћкw прbр0къ є4сть, и3ли2 ћкw є3ди1нъ t прbрHкъ.
15
Одні говорили, що це Ілля, а інші говорили, що то пророк або один з пророків.
16
Слhшавъ же и4рwдъ речE, ћкw, є3г0же ѓзъ ўсёкнухъ їwaнна, т0й є4сть: т0й востA t мeртвыхъ.
16
Ірод же, почувши, сказав: це Іоан, якому я відсік голову; він воскрес з мертвих.
17
Т0й бо и4рwдъ послaвъ, ћтъ їwaнна и3 свzзA є3го2 въ темни1цэ, и3рwдіaды рaди жены2 філjппа брaта своегw2, ћкw њжени1сz є4ю.
17
Бо цей Ірод, пославши, взяв Іоана і посадив його у в’язницю, через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого, з якою він одружився.
18
Глаг0лаше бо їwaннъ и4рwдови: не достои1тъ тебЁ и3мёти женY (філjппа) брaта твоегw2.
18
Бо Іоан говорив Іродові: не годиться тобі мати жінку брата твого.
19
И#рwдjа же гнёвашесz на него2 и3 хотsше є3го2 ўби1ти: и3 не можaше.
19
Іродіада ж, гніваючись на нього, бажала вбити його, та не могла.
20
И$рwдъ бо боsшесz їwaнна, вёдый є3го2 мyжа првdна и3 с™а, и3 соблюдaше є3го2: и3 послyшавъ є3гw2, мнHга творsше, и3 въ слaдость є3гw2 послyшаше.
20
Бо Ірод боявся Іоана, знаючи, що він муж праведний і святий, і охороняв його; багато що робив, слухаючись його, та із задоволенням слухав його.
21
И# приклю1чшусz дню2 потрeбну [ўд0бну], є3гдA и4рwдъ рождествY своемY вeчерю творsше кнzзє1мъ свои6мъ и3 тhсzщникwмъ и3 старёйшинамъ галілє1йскимъ:
21
І настав нагідний день, коли Ірод, святкуючи день свого народження, влаштував бенкет для вельмож своїх, тисяцьких і старійшин галилейських;
22
и3 вшeдши дщeрь тоS и3рwдіaды, и3 плzсaвши, и3 ўг0ждши и4рwдови и3 возлежaщымъ съ ни1мъ, речE цaрь дэви1цэ: проси2 ў менє2 є3гHже ѓще х0щеши, и3 дaмъ ти2.
22
і увійшла дочка Іродіади, танцювала і догодила Іродові і тим, що возлежали з ним; цар сказав дівчині: проси в мене, чого хочеш, і дам тобі.
23
И# клsтсz є4й: ћкw є3гHже ѓще попроси1ши ў менє2, дaмъ ти2, и3 до п0лъ цaрствіz моєгw2.
23
І клявся їй: чого тільки попросиш у мене, дам тобі, навіть до половини мого царства.
24
Nнa же и3зшeдши речE мaтери своeй: чесw2 прошY; Nнa же речE: главы2 їwaнна кrти1телz.
24
Вона вийшла і спитала у матері своєї: що просити? Та відповіла: голову Іоана Хрестителя.
25
И# вшeдши ѓбіе со тщaніемъ къ царю2, просsше, глаг0лющи: хощY, да ми2 дaси t негw2 [ѓбіе] на блю1дэ главY їwaнна кrти1телz.
25
Вона відразу ж пішла з поспішністю до царя і просила, кажучи: хочу, щоб ти зараз же дав мені на блюді голову Іоана Хрестителя.
26
И# приск0рбенъ бhвъ цaрь, клsтвы (же) рaди и3 за возлежaщихъ съ ни1мъ не восхотЁ tрэщи2 є4й.
26
Цар засмутився, але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, не захотів відмовити їй.
27
И# ѓбіе послaвъ цaрь спекулaтwра, повелЁ принести2 главY є3гw2.
27
І негайно, пославши ката, цар звелів принести голову його.
28
Џнъ же шeдъ ўсёкну є3го2 въ темни1цэ, и3 принесE главY є3гw2 на блю1дэ, и3 дадE ю5 дэви1цэ: и3 дэви1ца дадE ю5 мaтери своeй.
28
Той пішов, відсік йому голову в темниці, і приніс голову його на блюді, і віддав її дівчині, а дівчина віддала її матері своїй.
29
И# слhшавше ўченицы2 є3гw2, пріид0ша и3 взsша трyпъ є3гw2, и3 положи1ша є3го2 во гр0бэ.
29
Учні його, почувши, прийшли і взяли тіло його, і поклали його у гробі.
30
(За? к7е7.) И# собрашaсz ґпcли ко ї}су и3 возвэсти1ша є3мY вс‰, и3 є3ли6ка сотвори1ша, и3 є3ли6ка научи1ша.
30
І зібрались апостоли до Ісуса і розповіли Йому все, і що зробили, і чого навчили.
31
И# речE и5мъ: пріиди1те вы2 сaми въ пyсто мёсто є3ди1ни [њс0бь] и3 почjйте мaлw. Бsху бо приходsщіи и3 tходsщіи мн0зи, и3 ни ћсти и5мъ бЁ когдA.
31
Він сказав їм: підіть ви одні у безлюдне місце і трохи відпочиньте, — бо так багато народу приходило і відходило, що їм ніколи було і їсти.
32
И# и3д0ша въ пyсто мёсто кораблeмъ є3ди1ни.
32
І вирушили в безлюдне місце в човні одні.
33
И# ви1дэша и5хъ и3дyщихъ нар0ди, и3 познaша и5хъ мн0зи: и3 пёши t всёхъ градHвъ стицaхусz тaмw, и3 предвари1ша и5хъ, и3 снид0шасz къ немY.
33
І побачили їх, як вони вирушали, і багато хто впізнав їх; і сходились туди піші з усіх міст, і випередили їх, і зійшлись до Нього.
34
И# и3зшeдъ ви1дэ ї}съ нар0дъ мн0гъ и3 млcрдова њ ни1хъ, занE бsху ћкw џвцы не и3мyщыz пaстырz: и3 начaтъ и5хъ ўчи1ти мн0гw.
34
Ісус, вийшовши, побачив багато людей і змилосердився над ними, бо вони були як вівці, що не мають пастиря; і почав навчати їх багато.
35
И# ўжE часY мн0гу бhвшу, пристyпльше къ немY ўчн7цы2 є3гw2, глаг0лаша, ћкw пyсто є4сть мёсто, и3 ўжE чaсъ мн0гъ:
35
І вже минуло багато часу, коли ученики Його приступили до Нього, кажучи: місце тут безлюдне, а час уже пізній, —
36
tпусти2 и5хъ, да шeдше во њкрeстныхъ сeлэхъ и3 вeсехъ кyпzтъ себЁ хлёбы: не и4мутъ бо чесw2 ћсти.
36
відпусти їх, щоб вони пішли у навколишні селища та села і купили собі хліба; бо їм нічого їсти.
37
Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: дади1те и5мъ вы2 ћсти. И# глаг0лаша є3мY: да шeдше кyпимъ двэмA ст0ма пBнzзь хлёбы и3 дaмы и5мъ ћсти;
37
Він сказав їм у відповідь: ви дайте їм їсти. І сказали Йому: чи ми маємо піти купити хліба динаріїв на двісті і дати їм їсти?
38
Џнъ же речE и4мъ: коли1кw хлёбы и4мате; и3ди1те и3 ви1дите. И# ўвёдэвше глаг0лаша: пsть (хлBбъ), и3 двЁ ры6бэ.
38
Але Він сказав їм: скільки у вас є хлібів? Підіть і подивіться. Вони, довідавшись, сказали: п’ять хлібів і дві рибини.
39
И# повелЁ и5мъ посади1ти вс‰ на сп0ды на сп0ды [во њкрyгъ] на травЁ зеленЁ.
39
Тоді повелів їм розсадити всіх рядами на зеленій траві.
40
И# возлег0ша на лёхи на лёхи [на кyчы] по стY и3 по пzти1десzтъ.
40
І посідали рядами, по сто і по п’ятдесят.
41
И# пріeмь пsть хлBбъ и3 двЁ рhбэ, воззрёвъ на нeбо, блгcви2 и3 преломи2 хлёбы, и3 даsше ўчн7кHмъ свои6мъ, да предлагaютъ пред8 ни1ми: и3 џбэ ры6бэ раздэли2 всBмъ.
41
Він взяв п’ять хлібів і дві рибини, звівши очі на небо, благословив і розломив хліби і дав ученикам Своїм, щоб вони роздали їм; і обидві рибини поділив на всіх.
42
И# kд0ша вси2 и3 насhтишасz:
42
І всі їли, і наситились.
43
и3 взsша ўкрyхи, дванaдесzте к0шz и3сп0лнь, и3 t ры6бу.
43
І набрали шматків хліба і залишків від риб дванадцять повних кошиків.
44
Бsше же ћдшихъ хлёбы ћкw пsть тhсzщъ мужeй.
44
Було ж тих, що їли хліби, близько п’яти тисяч мужів.
45
(За? к7ѕ7.) И# ѓбіе понyди ўчн7ки2 сво‰ вни1ти въ корaбль и3 вари1ти [предвари1ти] є3го2 на w4нъ п0лъ къ виfсаjдэ, д0ндеже сaмъ tпyститъ нар0ды.
45
І зразу наказав ученикам Своїм увійти в човен і переправитись раніше за Нього на той бік до Вифсаїди, поки Він відпустить народ.
46
И# tрeксz и5мъ [и3 tпусти1въ |], и4де въ г0ру помоли1тисz.
46
І, відпустивши їх, пішов на гору помолитись.
47
И# вeчеру бhвшу, бЁ корaбль посредЁ м0рz, и3 сaмъ є3ди1нъ на земли2.
47
Увечері човен був посеред моря, а Він один на землі.
48
И# ви1дэ и4хъ стрaждущихъ въ плaваніи: бё бо вётръ проти1венъ и5мъ: и3 њ четвeртэй стрaжи нощнёй пріи1де къ ни6мъ, по м0рю ходsй, и3 хотsше минyти и5хъ.
48
І побачив, як вони знемагали у плаванні; бо вітер їм був зустрічний; близько до четвертої сторожі ночі прийшов до них, ідучи по морю, і хотів проминути їх.
49
Nни1 же ви1дэвше є3го2 ходsща по м0рю, мнsху призрaкъ бhти и3 возопи1ша.
49
Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що це привид, і закричали.
50
Вси1 бо є3го2 ви1дэша и3 смути1шасz. И# ѓбіе гlа съ ни1ми и3 речE и5мъ: дерзaйте: ѓзъ є4смь, не б0йтесz.
50
Бо всі побачили Його і стривожилися. І зараз же заговорив з ними і сказав їм: підбадьоріться! Це Я, не бійтеся!
51
И# вни1де къ ни6мъ въ корaбль: и3 ўлeже вётръ. И# ѕэлw2 и4злиха въ себЁ ўжасaхусz и3 дивлsхусz.
51
І увійшов до них у човен; і вітер стих. І вони надзвичайно про себе жахалися і дивувалися,
52
Не разумёша бо њ хлёбэхъ: бё бо сeрдце и4хъ њкаменeно.
52
бо не зрозуміли і чуда з хлібами, тому що серце їхнє було скам’яніле.
53
И# прешeдше пріид0ша въ зeмлю геннисарeтску и3 пристaша.
53
І, переправившись, прибули в землю Генісаретську і причалили до берега.
54
(За? к7з7.) И# и3зшeдшымъ и5мъ и3з8 кораблS, ѓбіе познaша є3го2,
54
Коли вони вийшли з човна, відразу жителі, впізнавши Його,
55
њбтeкше всю2 странY тY, начaша на nдрёхъ приноси1ти болsщыz, и3дёже слhшаху, ћкw тY є4сть.
55
оббігли всю околицю ту і почали приносити на постелях недужих туди, де тільки чули, що Він є.
56
И# ѓможе ѓще вхождaше въ вє1си, и3ли2 во грaды, и3ли2 сeла, на распyтіихъ полагaху нед{жныz и3 молsху є3го2, да понE воскри1лію ри1зы є3гw2 прик0снутсz: и3 є3ли1цы ѓще прикасaхусz є3мY, спасaхусz.
56
І куди тільки не приходив Він, чи в села, чи в міста, чи в селища, на перехрестях клали недужих і просили Його, щоб їм доторкнутись хоч до краю одежі Його; і ті, які доторкалися до Нього, зцілялись.
Главa з7
1
И# собрaшасz къ немY фарісeє и3 нёцыи t кни6жникъ, пришeдшіи t їеrли1ма:
1
Зібрались до Нього фарисеї і деякі з книжників, які прийшли з Єрусалима,
2
и3 ви1дэвше нёкіихъ t ўчн7къ є3гw2 нечи1стыми рукaми, си1рэчь неумовeными, kдyщихъ хлёбы, ругaхусz.
2
І, побачивши, що деякі з учеників Його їли хліб нечистими, тобто немитими, руками, докоряли їм.
3
Фарісeє бо и3 вси2 їудeє, ѓще не трhюще [до лакHтъ] ўмhютъ рyкъ, не kдsтъ, держaще пред†ніz стaрєцъ:
3
Бо фарисеї і всі юдеї не їдять, не вимивши старанно рук, додержуючись передань предків.
4
и3 t т0ржища, ѓще не покyплютсz, не kдsтъ. И# и4на мнHга сyть, ±же пріsша держaти: погружє1ніz стклsницамъ и3 чвaнwмъ и3 котлHмъ и3 nдрHмъ.
4
І після торжища, доки не обмиються, не їдять. Є і багато іншого, чого у них прийнято дотримуватись: обмивання чаш, кухлів, казанів і лавок.
5
(За? к7}.) Пот0мъ же вопрошaху є3го2 фарісeє и3 кни1жницы: почто2 ўчн7цы2 твои2 не х0дzтъ по предaнію стaрєцъ, но неумовeными рукaми kдsтъ хлёбъ;
5
Потім питають Його фарисеї і книжники: чому ученики Твої не роблять за переданням предків, а їдять хліб немитими руками?
6
Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ, ћкw д0брэ прbр0чествова и3сaіа њ вaсъ лицемёрэхъ, ћкоже є4сть пи1сано: сjи лю1діе ўстнaми мS чтyтъ, сeрдце же и4хъ далeче tстои1тъ t менє2,
6
Він сказав їм у відповідь: добре пророкував Ісая про вас, лицемірів, як і написано: люди ці шанують Мене устами, серце ж їхнє далеко від Мене.
7
всyе же чтyтъ мS, ўчaще ўчeніємъ, зaповэдемъ человёчєскимъ:
7
Марно ж шанують Мене, навчаючи вчень, заповідей людських.
8
њстaвльше бо зaповэдь б9ію, держитE пред†ніz человёчєскаz, крещє1ніz [њмовє1ніz] чвaнwмъ и3 стклsницамъ, и3 и4на подHбна таков† мнHга творитE.
8
Бо ви, залишивши заповідь Божу, дотримуєтесь передання людського, обмиваєте чаші і кухлі і робите багато іншого, до цього подібного.
9
И# гlаше и5мъ: д0брэ tметaете зaповэдь б9ію, да предaніе вaше соблюдетE:
9
І сказав їм: чи добре, що відкидаєте заповідь Божу, щоб дотримуватися свого передання?
10
мwmсeй бо речE: чти2 nтцA твоего2 и3 мaтерь твою2: и3 и4же ѕлосл0витъ nтцA и3ли2 мaтерь, смeртію да ќмретъ:
10
Бо Мойсей сказав: шануй батька свого і матір свою; і: хто лихословить на батька або матір, нехай смертю помре.
11
вh же глаг0лете: ѓще речeтъ человёкъ nтцY и3ли2 мaтери: корвaнъ, є4же є4сть дaръ, и4же ѓще [и4мже бы] п0льзовалсz є3си2 t менє2:
11
А ви кажете: якщо скаже людина батькові чи матері: «корван», тобто дар Богові те, чим би ти скористався від мене,
12
и3 не ктомY њставлsете є3го2 что2 сотвори1ти nтцY своемY и3ли2 мaтери своeй,
12
то вже дозволено нічого не робити для батька свого або матері своєї.
13
преступaюще сл0во б9іе предaніемъ вaшимъ, є4же предaсте: и3 подHбна таков† мнHга творитE.
13
Переступаєте слово Боже переданням вашим, яке ви ж і установили; і робите багато чого, до цього подібного.
14
(За? к7f7.) И# призвaвъ вeсь нар0дъ, гlаше и5мъ: послyшайте менE вси2 и3 разумёйте:
14
І, покликавши весь народ, говорив йому: слухайте Мене всі і розумійте:
15
ничт0же є4сть внэyду человёка входи1мо въ џнь, є4же м0жетъ њскверни1ти є3го2: но и3сходsщаz t негw2, т† сyть скверн‰щаz человёка:
15
нічого нема поза людиною, що входило б у неї і оскверняло її; але те, що виходить з неї, — те й оскверняє людину.
16
ѓще кто2 и4мать ќшы слhшати, да слhшитъ.
16
Якщо хто має вуха слухати, нехай слухає!
17
И# є3гдA вни1де въ д0мъ t нар0да, вопрошaху є3го2 ўчн7цы2 є3гw2 њ при1тчи.
17
І коли Він увійшов у дім від народу, ученики Його спитали Його про притчу.
18
И# гlа и5мъ: тaкw ли и3 вы2 неразyмливи є3стE; не разумёете ли, ћкw всE, є4же и3звнЁ входи1мое въ человёка, не м0жетъ њскверни1ти є3го2;
18
Він сказав їм: невже ви такі нерозумні? Невже не розумієте, що все те, що входить у людину ззовні, не може осквернити її?
19
ћкw не вх0дитъ є3мY въ сeрдце, но во чрeво: и3 ґфедрHномъ и3сх0дитъ, и3стреблsz вс‰ бр†шна.
19
Бо входить їй не в серце, а в утробу, і виходить геть, чим очищається всяка їжа.
20
Гlаше же, ћкw и3сходsщее t человёка, то2 скверни1тъ человёка:
20
Далі сказав: те, що виходить з людини, оскверняє людину.
21
и3звнyтрь бо t сeрдца человёческа помышлє1ніz ѕл†z и3сх0дzтъ, прелюбодэ‰ніz, любодэ‰ніz, ўб‡йства,
21
Бо зсередини, від серця людського, виходять лихі помисли, перелюбства, любодійства, вбивства,
22
татьбы6, лихои6мства, (њби6ды,) лук†вствіz, лeсть, студодэ‰ніz, џко лукaво, хулA, гордhнz, безyмство:
22
злодійство, здирство, лукавство, зради, ганебні вчинки, заздрісне око, богохульство, гордощі, безумство, —
23
вс‰ сі‰ ѕл†z и3звнyтрь и3сх0дzтъ и3 сквернsтъ человёка.
23
все це зло зсередини виходить і оскверняє людину.
24
(За? l.) И# tтyду востaвъ, и4де въ предёлы т›рски и3 сідw6нски: и3 вшeдъ въ д0мъ, ни ког0же хотsше, дабы2 є3го2 чyлъ: и3 не м0же ўтаи1тисz.
24
І підвівшись, пішов звідти у краї Тирські та Сидонські; і, увійшовши в дім, не хотів, щоб хтось пізнав Його; але не зміг утаїтися.
25
Слhшавши бо женA њ нeмъ, є3sже дщи2 и3мsше дyха нечи1ста, пришeдши припадE къ ногaма є3гw2:
25
Бо почула про Нього жінка, в якої дочка мала нечистого духа, прийшла і припала до ніг Його;
26
женa же бЁ є4ллинска, сmрофінікjсса р0домъ: и3 молsше є3го2, да бёса и3зженeтъ и3з8 дщeре є3S.
26
а жінка та була язичниця, родом сирофінікіянка; і благала Його, щоб вигнав біса з дочки її.
27
Ї}съ же речE є4й: њстaви, да пeрвэе насhтzтсz ч†да: нёсть бо добро2 tsти хлёбъ чaдwмъ и3 поврещи2 псHмъ.
27
Ісус же сказав їй: дай перше насититися дітям, бо недобре взяти хліб у дітей і кинути псам.
28
Nнa же tвэщaвши глаг0ла є3мY: є4й, гDи: и4бо и3 пси2 под8 трапeзою kдsтъ t крупи1цъ дэтeй.
28
Вона ж сказала Йому у відповідь: так, Господи; але і пси під столом їдять крихти від дітей.
29
И# речE є4й: за сіE сл0во, и3ди2: и3зhде бёсъ и3з8 дщeре твоеS.
29
І сказав їй: за це слово, іди; вийшов біс із дочки твоєї.
30
И# шeдши въ д0мъ св0й, њбрёте бёса и3зшeдша и3 дщeрь лежaщу на nдрЁ.
30
І, прийшовши до свого дому, вона знайшла, що біс вийшов, і дочка лежить на постелі.
31
(За? l№.) И# пaки и3зшeдъ ї}съ t предBлъ тЂрскихъ и3 сідHнскихъ, пріи1де на м0ре галілeйско, междY предBлы декапHльски.
31
Вийшовши з країв Тирських і Сидонських, Ісус знову пішов до моря Галилейського через околиці Десятиграддя.
32
И# привед0ша къ немY глyха и3 гугни1ва, и3 молsху є3го2, да возложи1тъ нaнь рyку.
32
І привели до Нього глухого й гугнявого, і благали Його, щоб поклав на нього руку.
33
И# поeмь є3го2 t нар0да є3ди1наго [њс0бь], вложи2 пeрсты сво‰ во ќшы є3гw2 и3 плю1нувъ коснyсz љзhка є3гw2:
33
Ісус, одвівши його одного вбік від народу, вклав пальці Свої у вуха його і, сплюнувши, доторкнувся до його язика.
34
и3 воззрёвъ на нeбо, воздохнY и3 гlа є3мY: є3ффаfA, є4же є4сть развeрзисz.
34
І, звівши очі на небо, зітхнув і сказав йому: «єффафа», тобто відкрийся.
35
И# ѓбіе разверз0стасz сл{ха є3гw2, и3 разрэши1сz ќза љзhка є3гw2, и3 глаг0лаше прaвw.
35
І відразу відкрився у нього слух, і розв’язались пута язика його, і почав говорити правильно.
36
И# запрети2 и5мъ, да ни комyже повёдzтъ: є3ли1кw же и5мъ т0й запрещaше, пaче и4злиха проповёдаху.
36
І наказав їм, щоб нікому не розповідали. Та скільки Він не забороняв їм, вони ще більше розголошували.
37
И# преи1злиха дивлsхусz, глаг0люще: д0брэ всE твори1тъ: и3 глух‡z твори1тъ слhшати, и3 нэмы6z глаг0лати.
37
І надзвичайно дивувалися, кажучи: все добре робить, — глухим дає чути, і німим — говорити.
Главa }
1
(За? lв7.) Въ ты6z дни6, ѕэлw2 мн0гу нар0ду сyщу, и3 не и3мyщымъ чесw2 ћсти, призвaвъ ї}съ ўчн7ки2 сво‰, гlа и5мъ:
1
У ті дні, коли зібралося дуже багато народу і нічого було їм їсти, Ісус, покликавши учеників Своїх, сказав їм:
2
млcрдую њ нар0дэ, ћкw ўжE три2 дни6 присэдsтъ мнЁ и3 не и4мутъ чесw2 ћсти:
2
жаль Мені людей, що вже три дні знаходяться зі Мною і нічого їм їсти.
3
и3 ѓще tпущY и5хъ не ћдшихъ въ д0мы сво‰, њслабёютъ на пути2: мн0зи бо t ни1хъ и3здалeча пришли2 сyть.
3
Якщо відпущу їх голодними до своїх домів, ослабнуть у дорозі, бо багато з них прийшли здалека.
4
И# tвэщaша є3мY ўчн7цы2 є3гw2: tкyду си1хъ возм0жетъ кто2 здЁ насhтити хлBбы въ пустhни;
4
Ученики Його відповіли Йому: звідки міг би хто нагодувати їх хлібом тут, у пустелі?
5
И# вопроси2 и5хъ: коли1кw и4мате хлёбwвъ; Nни1 же рёша: сeдмь.
5
І запитав у них: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім.
6
И# повелЁ нар0ду возлещи2 на земли2: и3 пріeмь сeдмь хлёбwвъ, хвалY воздaвъ, преломи2 и3 даsше ўчн7кHмъ свои6мъ, да предлагaютъ: и3 предложи1ша пред8 нар0домъ.
6
Тоді звелів народові сісти на землю; і, взявши сім хлібів і воздавши хвалу, переломив і дав ученикам Своїм, щоб вони роздали; і вони роздали людям.
7
И# и3мsху рhбицъ мaлw: и3 (сі‰) блгcви1въ, речE предложи1ти и3 ты6z.
7
Мали вони і трохи риби; благословивши, Він звелів роздати і її.
8
Kд0ша же и3 насhтишасz: и3 взsша и3збhтки ўкр{хъ, сeдмь к0шницъ.
8
І їли, і наситились; і набрали залишків сім кошиків.
9
Бsху же ћдшихъ ћкw четhре тhсzщы. И# tпусти2 и5хъ.
9
А тих, що їли, було близько чотирьох тисяч. І відпустив їх.
10
И# ѓбіе влёзъ въ корaбль со ўчн7ки6 свои1ми, пріи1де во страны6 далмануf†нски.
10
І, відразу увійшовши у човен з учениками Своїми, прибув у краї Далмануфанські.
11
(За? lG.) И# и3зыд0ша фарісeє и3 начaша стzзaтисz съ ни1мъ, и4щуще t негw2 знaменіz съ нб7сE, и3скушaюще є3го2.
11
Вийшли фарисеї, почали сперечатися з Ним і вимагали від Нього знамення з неба, спокушаючи Його.
12
И# воздохнyвъ д¦омъ свои1мъ, гlа: что2 р0дъ сeй знaменіz и4щетъ; ґми1нь гlю вaмъ, ѓще дaстсz р0ду семY знaменіе.
12
І Він, тяжко зітхнувши, сказав: чого рід цей вимагає знамення? Істинно кажу вам: не дасться родові цьому знамення.
13
И# њстaвль и5хъ, влёзъ пaки въ корaбль, (и3) и4де на w4нъ п0лъ.
13
І, залишивши їх, знову увійшов у човен і відбув на той бік.
14
И# забhша ўчн7цы2 є3гw2 взsти хлёбы и3 рaзвэ є3ди1нагw хлёба не и3мsху съ соб0ю въ корабли2.
14
При цьому ученики Його забули взяти хлібів і, крім однієї хлібини, не мали з собою в човні нічого.
15
И# прещaше и5мъ, гlz: зри1те, блюди1тесz t квaса фарісeйска и3 t квaса и4рwдова.
15
А Він заповідав їм, кажучи: глядіть, стережіться закваски фарисейської і закваски Іродової.
16
И# помышлsху, дрyгъ ко дрyгу глаг0люще, ћкw хлёбы не и4мамы.
16
І, розмірковуючи, один одному говорили, що хлібів немає у них.
17
И# разумёвъ ї}съ, гlа и5мъ: что2 помышлsете, ћкw хлёбы не и4мате; не u5 ли чyвствуете, нижE разумёете; є3щe ли њкаменeно сeрдце вaше и4мате;
17
Ісус, зрозумівши, говорить їм: чого ви міркуєте про те, що немає у вас хлібів? Чи ще не збагнули і не розумієте? Чи ще окам’яніле у вас серце?
18
џчи и3мyще не ви1дите; и3 ќшы и3мyще не слhшите; и3 не п0мните ли,
18
Маючи очі, не бачите, маючи вуха, не чуєте?
19
є3гдA пsть хлёбы преломи1хъ въ пsть тhсzщъ, коли1кw кHшъ и3сп0лнь ўкр{хъ пріsсте; Глаг0лаша є3мY: дванaдесzть.
19
Чи не пам’ятаєте, коли Я п’ять хлібів переломив для п’яти тисяч чоловік, скільки повних кошиків набрали ви залишків? Говорять Йому: дванадцять.
20
Е#гдa же сeдмь въ четhре тhсzщы, коли1кw к0шницъ и3сполнє1ніz ўкр{хъ взsсте; Nни1 же рёша: сeдмь.
20
А коли сім для чотирьох тисяч, скільки кошиків набрали ви того, що залишилося? Сказали: сім.
21
И# гlа и5мъ: кaкw не разумёете;
21
І сказав їм: як же не розумієте?
22
(За? lд7.) И# пріи1де въ виfсаjду: и3 привед0ша къ немY слёпа, и3 молsху є3го2, да є3гw2 к0снетсz.
22
Приходить до Вифсаїди; і приводять до Нього сліпого, і благають, щоб доторкнувся до нього.
23
И# є4мь за рyку слэпaго, и3зведE є3го2 в0нъ и3з8 вeси: и3 плю1нувъ на џчи є3гw2, (и3) возл0жь рyцэ нaнь, вопрошaше є3го2, ѓще что2 ви1дитъ;
23
Він, взявши сліпого за руку, вивів його геть із села, і, плюнувши йому на очі його, поклав на нього руки і запитав його, чи бачить що.
24
И# воззрёвъ глаг0лаше: ви1жу человёки ћкw дрeвіе ходsщz.
24
Він, глянувши, сказав: бачу, мов дерева, людей, що проходять.
25
Пот0мъ (же) пaки возложи2 рyцэ на џчи є3гw2 и3 сотвори2 є3го2 прозрёти: и3 ўтвори1сz [и3 и3сцэлЁ] и3 ўзрЁ свётлw всE.
25
Потім знову поклав руки на очі йому і велів йому прозріти. І він зцілився, і став бачити все ясно.
26
И# послA є3го2 въ д0мъ є3гw2, гlz: ни въ вeсь вни1ди, ни повёждь комY въ вeси.
26
І послав його додому, кажучи: не заходь у село і нікому в селі не розповідай.
27
(За? lе7.) И# и3зhде ї}съ и3 ўчн7цы2 є3гw2 въ вє1си кесарjи філjпповы: и3 на пути2 вопрошaше ўчн7ки2 сво‰, гlz и5мъ: ког0 мz глаг0лютъ человёцы бhти;
27
І пішов Ісус з учениками Своїми в села Кесарії Филипової. Дорогою Він питав учеників Своїх: за кого вважають Мене люди?
28
Nни1 же tвэщaша: їwaнна кrти1телz: и3 и3нjи и3лію2: друзjи же є3ди1наго t прbрHкъ.
28
Вони відповідали: за Іоана Хрестителя, інші ж — за Іллю, а деякі — за одного з пророків.
29
И# т0й гlа и5мъ: вh же ког0 мz глаг0лете бhти; Tвэщaвъ же пeтръ глаг0ла є3мY: ты2 є3си2 хrт0съ.
29
Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте? Петро сказав Йому у відповідь: Ти є Христос.
30
(За? lѕ7.) И# запрети2 и5мъ, да ни комyже глаг0лютъ њ нeмъ.
30
І заборонив їм, щоб нікому не говорили про Нього.
31
И# начaтъ ўчи1ти и5хъ, ћкw подобaетъ сн7у чlвёческому мн0гw пострадaти, и3 и3скушeну бhти t стaрєцъ и3 ґрхіерє1й и3 кни6жникъ, и3 ўбіeну бhти, и3 въ трeтій дeнь воскrнути.
31
І почав навчати їх, що Сину Людському належить багато постраждати, і відцураються від Нього старійшини, первосвященики та книжники, і буде вбитий, і на третій день воскресне.
32
И# не њбинyzсz сл0во гlаше. И# пріeмь є3го2 пeтръ, начaтъ прети1ти є3мY.
32
І говорив про це відкрито. Але Петро, відізвавши Його, почав перечити Йому.
33
Џнъ же њбрaщьсz и3 воззрёвъ на ўчн7ки2 сво‰, запрети2 петр0ви, гlz: и3ди2 за мн0ю, сатано2: ћкw не мhслиши, ±же (сyть) б9іz, но ±же человёчєска.
33
Він же, обернувшись і глянувши на учеників Своїх, заборонив Петрові, кажучи: відійди від Мене, сатано, бо ти думаєш не про те, що Боже, а що людське.
34
И# призвaвъ нар0ды со ўчн7ки6 свои1ми, речE и5мъ: (За? lз7.) и4же х0щетъ по мнЁ и3ти2, да tвeржетсz себє2, и3 в0зметъ крeстъ св0й, и3 по мнЁ грzдeтъ:
34
І, покликавши народ з учениками Своїми, сказав їм: хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде.
35
и4же бо ѓще х0щетъ дyшу свою2 спасти2, погуби1тъ ю5: ґ и4же погуби1тъ дyшу свою2 менє2 рaди и3 є3ђліа, т0й спасeтъ ю5:
35
Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її.
36
кaz бо п0льза человёку, ѓще пріwбрsщетъ мjръ вeсь, и3 њтщети1тъ дyшу свою2;
36
Бо яка користь людині, коли вона придбає ввесь світ, а душу свою занапастить?
37
и3ли2 что2 дaстъ человёкъ и3змёну на души2 своeй;
37
Або що дасть людина взамін за душу свою?
38
и4же бо ѓще постыди1тсz менє2 и3 мои1хъ словeсъ въ р0дэ сeмъ прелюбодёйнэмъ и3 грёшнэмъ, и3 сн7ъ чlвёческій постыди1тсz є3гw2, є3гдA пріи1детъ во слaвэ nц7A своегw2 со ѓгGлы с™hми.
38
Бо якщо хтось посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде у славі Отця Свого з ангелами святими.
Главa f7
1
И# гlаше и5мъ: ґми1нь гlю вaмъ, ћкw сyть нёцыи t здЁ стоsщихъ, и5же не и4мутъ вкуси1ти смeрти, д0ндеже ви1дzтъ цrтвіе б9іе пришeдшее въ си1лэ.
1
І сказав їм: істинно говорю вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерти, доки не побачать Царство Боже, що прийшло в силі.
2
(За? l}.) И# по шести2 днeхъ поsтъ ї}съ петрA и3 їaкwва и3 їwaнна, и3 возведE и5хъ на горY высокY њс0бь є3ди6ны: и3 преwбрази1сz пред8 ни1ми.
2
І через шість днів узяв Ісус Петра, Якова та Іоана, і вивів лише їх одних на гору високу, і преобразився перед ними.
3
И# ри6зы є3гw2 бhша блещaщzсz, бэлы6 ѕэлw2 ћкw снёгъ, kцёхже не м0жетъ бэли1лникъ ўбэли1ти на земли2.
3
Одяг Його став блискучим, дуже білим, мов сніг, як жоден білильник не може вибілити на землі.
4
И# kви1сz и5мъ и3ліA съ мwmсeемъ: и3 бёста со ї}сомъ глагHлюща.
4
І явилися їм Ілля з Мойсеєм, і розмовляли з Ісусом.
5
И# tвэщaвъ пeтръ глаг0ла ї}сови: раввJ, добро2 є4сть нaмъ здЁ бhти: и3 сотвори1мъ кр0вы три2, тебЁ є3ди1нъ, и3 мwmсeеви є3ди1нъ, и3 и3ліи2 є3ди1нъ.
5
При цьому Петро сказав Ісусові: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один та Іллі один.
6
Не вёдzше бо, что2 рэщи2: бsху бо пристрaшни.
6
Бо не знав, що сказати; тому що страх охопив їх.
7
И# бhсть w4блакъ њсэнsz и5хъ: и3 пріи1де глaсъ и3з8 w4блака, гlz: сeй є4сть сн7ъ м0й возлю1бленный, тогw2 послyшайте.
7
І з’явилася хмара, і осінила їх, і пролунав голос із хмари, кажучи: Цей є Син Мій Улюблений, Його слухайте!
8
И# внезaпу воззрёвше, ктомY ни ког0же ви1дэша, т0кмw ї}са є3ди1наго съ соб0ю.
8
І тут же, поглянувши, нікого вже не побачили, крім одного Ісуса з собою.
9
Сходsщымъ же и5мъ съ горы2, запрети2 и5мъ, да ни комyже повёдzтъ, ±же ви1дэша, т0кмw є3гдA сн7ъ чlвёческій и3з8 мeртвыхъ воскrнетъ.
9
Коли ж вони сходили з гори, Він наказав їм нікому не розповідати про те, що бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих.
10
(За? lf7.) И# сл0во ўдержaша въ себЁ, стzзaющесz, что2 є4сть, є4же и3з8 мeртвыхъ воскrнути.
10
І вони тримали в собі це слово, допитуючись: що то означає, — воскреснути з мертвих.
11
И# вопрошaху є3го2 глаг0люще: кaкw глаг0лютъ кни1жницы, ћкw и3ліи2 подобaетъ пріити2 прeжде;
11
І спитали Його: як же книжники говорять, що раніше належить прийти Іллі?
12
Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: и3ліA ќбw пришeдъ прeжде, ўстр0итъ вс‰: и3 кaкw є4сть пи1сано њ сн7э чlвёчестэмъ, да мн0гw пострaждетъ и3 ўничижeнъ бyдетъ:
12
Він же відповів їм: Ілля повинен прийти раніш і приготувати все; і як написано про Сина Людського, Йому належить багато постраждати і бути зневаженим.
13
но гlю вaмъ, ћкw и3 и3ліA пріи1де, и3 сотвори1ша є3мY, є3ли6ка хотёша, ћкоже є4сть пи1сано њ нeмъ.
13
Але кажу вам, що Ілля прийшов, і вчинили йому, як хотіли, як написано про нього.
14
И# пришeдъ ко ўчн7кHмъ, ви1дэ нар0дъ мн0гъ њ ни1хъ [w4крестъ и4хъ] и3 кни1жники стzзaющzсz съ ни1ми.
14
Прийшовши до учеників, побачив багато народу біля них і книжників, які сперечалися з ними.
15
И# ѓбіе вeсь нар0дъ ви1дэвъ є3го2 ўжасeсz, и3 прири1щуще цэловaху є3го2.
15
І відразу, побачивши Його, всі люди здивувалися, і, підбігаючи, вітали Його.
16
И# вопроси2 кни1жники: что2 стzзaетесz къ себЁ [съ ни1ми];
16
Він запитав книжників: про що сперечаєтеся між собою?
17
(За? м7.) И# tвэщaвъ є3ди1нъ t нар0да речE: ўч™лю, привед0хъ сhна моего2 къ тебЁ, и3мyща дyха нёма:
17
Один з натовпу сказав у відповідь: Учителю, я привів до Тебе мого сина, що має духа німого.
18
и3 и3дёже коли1ждо и4метъ є3го2, разбивaетъ є3го2, и3 пёны тещи1тъ, и3 скрежeщетъ зубы2 свои1ми, и3 њцэпенэвaетъ: и3 рёхъ ўчн7кHмъ твои6мъ, да и3зженyтъ є3го2, и3 не возмог0ша.
18
Де тільки нападе на нього, кидає його на землю, і він пускає піну, і скрегоче зубами своїми, і ціпеніє. Я казав ученикам Твоїм, щоб вигнали його, та вони не змогли.
19
Џнъ же tвэщaвъ є3мY гlа: q, р0де невёренъ, док0лэ въ вaсъ бyду; док0лэ терплю1 вы; приведи1те є3го2 ко мнЁ.
19
Він же, відповідаючи йому, сказав: о роде невірний, доки буду з вами? Доки буду терпіти вас? Приведіть його до Мене.
20
И# привэд0ша є3го2 къ немY. И# ви1дэвъ є3го2, ѓбіе дyхъ стрzсE є3го2: и3 пaдъ на земли2, валsшесz, пBны тещS.
20
І привели його до Нього. Побачивши Його, дух стряснув його; він упав на землю і валявся, пускаючи піну.
21
И# вопроси2 nтцA є3гw2: коли1кw лётъ є4сть, tнeлэже сіE бhсть є3мY; Џнъ же речE: и3здётска:
21
Ісус запитав батька його: скільки років, як це сталося з ним? Він сказав: з дитинства;
22
и3 мн0гажды во џгнь ввeрже є3го2 и3 въ в0ды, да погуби1тъ є3го2: но ѓще что2 м0жеши, помози2 нaмъ, млcрдовавъ њ нaсъ.
22
багато разів дух кидав його і в огонь і у воду, щоб згубити його; але, якщо можеш, допоможи нам, змилосердься над нами.
23
Ї}съ же речE є3мY: є4же ѓще что2 м0жеши вёровати, вс‰ возмHжна вёрующему.
23
Ісус сказав йому: якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому.
24
И# ѓбіе возопи1въ nтeцъ nтрочaте, со слезaми глаг0лаше: вёрую, гDи: помози2 моемY невёрію.
24
І тут же скрикнув батько отрока, зі сльозами говорячи: вірую, Господи! Допоможи моєму невірству.
25
Ви1дэвъ же ї}съ, ћкw сри1щетсz нар0дъ, запрети2 дyху нечи1стому, гlz є3мY: дyше нэмhй и3 глухjй, ѓзъ ти2 повэлевaю: и3зhди и3з8 негw2 и3 ктомY не вни1ди въ него2.
25
Ісус, побачивши, що збігається народ, заборонив духові нечистому, сказавши йому: душе німий і глухий! Я тобі повеліваю: вийди з нього і більше не входь у нього.
26
И# возопи1въ и3 мн0гw пружaвсz, и3зhде: и3 бhсть ћкw мeртвъ, ћкоже мнHзэмъ глаг0лати, ћкw ќмре.
26
І, закричавши та сильно напружившись, вийшов; і він став наче мертвий, так що багато хто говорив, що він помер.
27
Ї}съ же є4мь є3го2 за рyку, воздви1же є3го2: и3 востA.
27
Але Ісус, взявши його за руку, підняв його; і той устав.
28
И# вшeдшу є3мY въ д0мъ, ўчн7цы2 є3гw2 вопрошaху є3го2 є3ди1наго: ћкw мы2 не возмог0хомъ и3згнaти є3го2;
28
Коли Ісус увійшов у дім, ученики спитали Його на самоті: чому ми не змогли вигнати його?
29
И# речE и5мъ: сeй р0дъ ничи1мже м0жетъ и3зhти, т0кмw моли1твою и3 пост0мъ.
29
І сказав їм: цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту.
30
И# tтyду и3зшeдше, и3дsху сквозЁ галілeю: и3 не хотsше, да кто2 ўвёсть.
30
Вийшовши звідти, проходили через Галилею, і Він не хотів, щоб хто довідався.
31
Ўчaше бо ўчн7ки2 сво‰ и3 гlаше и5мъ, ћкw сн7ъ чlвёческій прeданъ бyдетъ въ рyцэ человёчєстэ, и3 ўбію1тъ є3го2: и3 ўбіeнъ бhвъ, въ трeтій дeнь воскrнетъ.
31
Бо навчав учеників Своїх і говорив їм, що Сина Людського видано буде до рук людських, і вб’ють Його, і, вбитий будучи, Він на третій день воскресне.
32
Nни1 же не разумэвaху гlг0ла и3 боsхусz є3го2 вопроси1ти.
32
Вони ж не розуміли цих слів, а запитати Його боялися.
33
(За? м7№.) И# пріи1де въ капернаyмъ: и3 въ домY бhвъ, вопрошaше и5хъ: что2 на пути2 въ себЁ помышлsсте;
33
Прийшли до Капернаума; і коли був у домі, запитав їх: про що дорогою ви міркували між собою?
34
Nни1 же молчaху: дрyгъ ко дрyгу бо стzзaшасz на пути2, кто2 (є4сть) б0лій.
34
Вони мовчали, бо дорогою сперечалися між собою, хто більший.
35
И# сёдъ пригласи2 nбанaдесzте и3 гlа и5мъ: ѓще кто2 х0щетъ стaрэй бhти, да бyдетъ всёхъ мeншій и3 всёмъ слугA.
35
І, сівши, запросив дванадцятьох і сказав їм: хто хоче бути першим, нехай буде з усіх найменшим і всім слугою.
36
И# пріи1мь nтрочA, постaви є5 посредЁ и4хъ: и3 њб8eмь є5, речE и5мъ:
36
І, взявши дитину, поставив її посеред них і, обнявши її, сказав їм:
37
и4же ѓще є3ди1но таковhхъ nтрочaтъ пріи1метъ во и4мz моE, менE пріeмлетъ: и3 и4же менE пріeмлетъ, не менE пріeмлетъ, но послaвшаго мS.
37
хто одного з таких дітей прийме в ім’я Моє, той Мене приймає; а хто Мене приймає, той не Мене приймає, але Того, Хто послав Мене.
38
TвэщA є3мY їwaннъ, глаг0лz: ўч™лю, ви1дэхомъ нёкоего и4менемъ твои1мъ и3згонsща бёсы, и4же не х0дитъ по нaсъ: и3 возбрани1хомъ є3мY, ћкw не послёдуетъ нaмъ.
38
Відповів Йому Іоан, сказавши: Учителю, ми бачили одного, який Твоїм іменем виганяє бісів, а не ходить за нами; і заборонили йому, бо він не йде слідом за нами.
39
Ї}съ же речE: не брани1те є3мY: никт0же бо є4сть, и4же сотвори1тъ си1лу њ и4мени моeмъ, и3 возм0жетъ вск0рэ ѕлосл0вити мS.
39
Ісус сказав: не бороніть йому, бо нема нікого, хто сотворить чудо в ім’я Моє і зможе скоро лихословити на Мене.
40
И$же бо нёсть на вы2, по вaсъ є4сть.
40
Бо хто не проти вас, той за вас.
41
И$же бо ѓще напои1тъ вы2 чaшею воды2 во и4мz моE, ћкw хrтHвы є3стE, ґми1нь гlю вaмъ, не погуби1тъ мзды2 своеS.
41
І хто напоїть вас чашею води в ім’я Моє, тому що ви Христові, істинно кажу вам, не втратить своєї нагороди.
42
(За? м7в7.) И# и4же ѓще соблазни1тъ є3ди1наго t мaлыхъ си1хъ вёрующихъ въ мS, д0брэе є4сть є3мY пaче, ѓще њблэжи1тъ кaмень жeрновный њ вhи є3гw2, и3 ввeрженъ бyдетъ въ м0ре.
42
А хто спокусить одного з малих цих, віруючих у Мене, тому краще було б, якби повісили йому камінь жорновий на шию і кинули його в море.
43
И# ѓще соблажнsетъ тS рукA твоS, tсэцы2 ю5: д0брэе ти2 є4сть бёднику [без8 руки2] въ жив0тъ вни1ти, нeже џбэ рyцэ и3мyщу вни1ти въ геeнну, во џгнь неугасaющій,
43
І якщо спокушає тебе рука твоя, відсічи її; краще тобі калікою ввійти в життя, ніж, дві руки маючи, йти в геєну, в огонь невгасимий,
44
и3дёже чeрвь и4хъ не ўмирaетъ, и3 џгнь не ўгасaетъ.
44
де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає.
45
И# ѓще ногA твоS соблажнsетъ тS, tсэцы2 ю5: д0брэе ти2 є4сть вни1ти въ жив0тъ хр0му, нeже двЁ н0зэ и3мyщу ввeржену бhти въ геeнну, во џгнь неугасaющій,
45
І якщо нога твоя спокушає тебе, відсічи її; краще тобі кривим увійти в життя, ніж, дві ноги маючи, бути вкинутим у геєну, в огонь невгасимий,
46
и3дёже чeрвь и4хъ не ўмирaетъ, и3 џгнь не ўгасaетъ.
46
де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає.
47
И# ѓще џко твоE соблажнsетъ тS, и3сткни2 є5: д0брэе ти2 є4сть со є3ди1нэмъ џкомъ вни1ти въ цrтвіе б9іе, нeже двЁ w4цэ и3мyщу ввeржену бhти въ геeнну џгненную,
47
І якщо око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі з одним оком увійти в Царство Боже, ніж, два ока маючи, бути вкинутим у геєну вогненну,
48
и3дёже чeрвь и4хъ не ўмирaетъ, и3 џгнь не ўгасaетъ.
48
де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає.
49
Всsкъ бо nгнeмъ њсоли1тсz, и3 всsка жeртва с0лію њсоли1тсz.
49
Бо кожний вогнем осолиться, і всяка жертва сіллю посолиться.
50
Добро2 с0ль: ѓще же с0ль не сланA бyдетъ, чи1мъ њсоли1тсz; И#мёйте с0ль въ себЁ, и3 ми1ръ и3мёйте междY соб0ю.
50
Сіль — добра річ; якщо ж сіль не солона буде, чим осолиться? Майте сіль у собі і майте мир між собою.
Главa ‹
1
И# tтyду востaвъ прeйде въ предёлы їудє1йскіz, [чрез8 странY, ћже] њб8 w4нъ п0лъ їoрдaна. И# снид0шасz пaки нар0ди къ немY: и3 ћкw њбhчай и3мЁ, пaки ўчaше и5хъ.
1
Вийшовши звідти, приходить у краї Юдейські, по той бік Йордану. Знову збирається до Нього народ, і, за звичаєм Своїм, Він знову навчав їх.
2
(За? м7G.) И# пристyпльше фарісeє вопроси1ша є3го2: ѓще дост0итъ мyжу женY пусти1ти; и3скушaюще є3го2.
2
Підійшли фарисеї і запитали, спокушаючи Його: чи дозволено чоловікові розводитися з жінкою?
3
Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: что2 вaмъ заповёда мwmсeй;
3
Він сказав їм у відповідь: що вам заповів Мойсей?
4
Nни1 же рёша: мwmсeй повелЁ кни1гу распyстную написaти, и3 пусти1ти.
4
Вони сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист і розлучатись.
5
И# tвэщaвъ ї}съ речE и5мъ: по жестосeрдію вaшему написA вaмъ зaповэдь сію2:
5
Ісус відповів їм: через жорстокосердя ваше написав вам заповідь цю.
6
t начaла же создaніz, мyжа и3 женY сотвори1лъ | є4сть бGъ:
6
На початку ж творіння чоловіком і жінкою створив їх Бог.
7
сегw2 рaди њстaвитъ человёкъ nтцA своего2 и3 мaтерь
7
Ось чому залишить чоловік батька свого і матір
8
и3 прилэпи1тсz къ женЁ своeй, и3 бyдета џба въ пл0ть є3ди1ну: тёмже ўжE нёста двA, но пл0ть є3ди1на:
8
і пристане до жінки своєї, і будуть обоє єдиною плоттю. Так що вони вже не двоє, а одна плоть.
9
є4же u5бо бGъ сочетA, человёкъ да не разлучaетъ.
9
Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає.
10
И# въ домY пaки ўчн7цы2 є3гw2 њ сeмъ вопроси1ша є3го2.
10
У домі ученики Його знову запитали Його про те саме.
11
И# гlа и5мъ: (За? м7д7.) и4же ѓще пyститъ женY свою2 и3 њжeнитсz и3н0ю, прелюбы2 твори1тъ на ню2:
11
Він сказав їм: хто розведеться з жінкою своєю та ожениться на іншій, той перелюб чинить з нею.
12
и3 ѓще женA пyститъ мyжа [мyжа своего2] и3 посsгнетъ за и3н0го, прелюбы2 твори1тъ.
12
І якщо жінка розведеться з чоловіком своїм і вийде за іншого, перелюб чинить.
13
И# приношaху къ немY дёти, да к0снетсz и4хъ: ўчн7цh же прещaху приносsщымъ.
13
Приносили до Нього дітей, щоб Він доторкнувся до них; ученики ж не допускали тих, що приносили.
14
Ви1дэвъ же ї}съ негодовA и3 речE и5мъ: њстaвите дэтeй приходи1ти ко мнЁ и3 не брани1те и5мъ, тацёхъ бо є4сть цrтвіе б9іе:
14
Побачивши те, Ісус обурився і сказав їм: дозволяйте дітям приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже.
15
ґми1нь гlю вaмъ: и4же ѓще не пріи1метъ цrтвіz б9іz ћкw nтрочA, не и4мать вни1ти въ нE.
15
Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитина, той не ввійде в нього.
16
И# њб8eмь и5хъ, возл0жь рyцэ на ни1хъ, блгcвлsше и5хъ.
16
І, обнявши їх, покладав руки на них і благословляв їх.
17
(За? м7е7.) И# и3сходsщу є3мY на пyть, притeкъ нёкій и3 покл0ньсz на колBну є3мY, вопрошaше є3го2: ўч™лю бlгjй, что2 сотворю2, да жив0тъ вёчный наслёдствую;
17
Коли виходив Він у дорогу, підбіг один якийсь, упав перед Ним на коліна і запитав Його: Учителю благий, що мені робити, щоб життя вічне успадкувати?
18
Ї}съ же речE є3мY: что2 мS глаг0леши бlга; никт0же бlгъ, т0кмw є3ди1нъ бGъ.
18
Ісус сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог.
19
Зaпwвэди вёси: не прелюбы2 сотвори1ши: не ўбjй: не ўкрaди: не лжесвидётелствуй: не њби1ди: чти2 nтцA твоего2 и3 мaтерь.
19
Заповіді знаєш: не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, не кривди, шануй батька твого і матір.
20
Џнъ же tвэщaвъ речE є3мY: ўч™лю, сі‰ вс‰ сохрани1хъ t ю4ности моеS.
20
Той же сказав Йому у відповідь: Учителю, всього цього я дотримувався від юности моєї.
21
Ї}съ же воззрёвъ нaнь, возлюби2 є3го2 и3 речE є3мY: є3ди1нагw є3си2 не докончaлъ: и3ди2, є3ли6ка и4маши, продaждь и3 дaждь ни1щымъ, и3 и3мёти и4маши сокр0вище на нб7си2: и3 пріиди2 (и3) ходи2 в8слёдъ менє2, взeмъ крeстъ.
21
Ісус, поглянувши на нього з любов’ю, сказав йому: одного тобі не вистачає: піди і все, що маєш, продай і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; тоді приходь та іди вслід за Мною, взявши хрест.
22
Џнъ же дрsхлъ бhвъ њ словеси2 [њ словеси2 сeмъ], tи1де скорбS: бё бо и3мёz стzж†ніz мнHга.
22
Він же, засмутившись від цього слова, відійшов зі скорботою, бо мав велике багатство.
23
И# воззрёвъ ї}съ гlа ўчн7кHмъ свои6мъ: (За? м7ѕ7.) кaкw неуд0бь и3мyщіи богaтство въ цrтвіе б9іе вни1дутъ.
23
І, поглянувши довкола, Ісус сказав ученикам Своїм: як тяжко тим, хто має багатство, увійти в Царство Боже.
24
Ўчн7цh же ўжасaхусz њ словесёхъ є3гw2. Ї}съ же пaки tвэщaвъ гlа и5мъ: ч†да, кaкw неуд0бь ўповaющымъ на богaтство въ цrтвіе б9іе вни1ти:
24
Ученики вжахнулись від слів Його. Але Ісус знову говорить їм у відповідь: діти, як тяжко тим, хто надіється на багатство, увійти в Царство Боже!
25
ўд0бэе бо є4сть велбyду сквозЁ и3глинB ќшы проити2, нeже богaту въ цrтвіе б9іе вни1ти.
25
Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже.
26
Nни1 же и4злиха дивлsхусz, глаг0люще къ себЁ: то2 кто2 м0жетъ спасeнъ бhти;
26
Вони ж надзвичайно здивувалися і говорили між собою: хто ж може спастись?
27
Воззрёвъ же на ни1хъ ї}съ гlа: ў человBкъ невозм0жно, но не ў бGа: вс‰ бо возмHжна сyть ў бGа.
27
Ісус, глянувши на них, говорить: для людей це неможливо, та не для Бога, бо все можливо Богові.
28
Начaтъ же пeтръ глаг0лати є3мY: сE, мы2 њстaвихомъ вс‰ и3 в8слёдъ тебє2 и3д0хомъ.
28
І почав Петро говорити Йому: ось ми все залишили і пішли слідом за Тобою.
29
Tвэщaвъ же ї}съ речE: ґми1нь гlю вaмъ: никт0же є4сть, и4же њстaвилъ є4сть д0мъ, и3ли2 брaтію, и3ли2 сєстры2, и3ли2 nтцA, и3ли2 мaтерь, и3ли2 женY, и3ли2 ч†да, и3ли2 сeла, менє2 рaди и3 є3ђліа рaди:
29
Ісус же відповів: істинно говорю вам: нема нікого, хто залишив би дім, чи братів, чи сестер, чи батька, чи матір, чи жінку, чи дітей, чи землю ради Мене і ради Євангелія
30
ѓще не пріи1метъ стори1цею нн7э во врeмz сіE, домHвъ, и3 брaтій, и3 сeстръ, и3 nтцA, и3 мaтере, и3 ч†дъ, и3 сeлъ, во и3згнaніи, и3 въ вёкъ грzдyщій жив0тъ вёчный:
30
і не одержав би сторицею вже нині, в час цей, серед гонінь, — домів, і братів, і сестер, і батьків, і матерів, і дітей, і земель, а в грядущому віці — життя вічне.
31
мн0зи же бyдутъ пeрвіи послёдни, и3 послёдніи пeрви.
31
І багато хто з перших будуть останніми, а останні — першими.
32
Бsху же на пути2, восходsще во їеrли1мъ: и3 бЁ варsz и5хъ ї}съ, и3 ўжасaхусz, и3 в8слёдъ и3дyще, боsхусz. (За? м7з7.) И# поeмь пaки nбанaдесzть, начaтъ и5мъ гlати, ±же хотsху є3мY бhти:
32
Коли вони були в дорозі, йдучи до Єрусалима, Ісус ішов попереду них, а вони жахалися і, йдучи за Ним слідом, боялися.
33
ћкw, сE, восх0димъ во їеrли1мъ, и3 сн7ъ чlвёческій прeданъ бyдетъ ґрхіерewмъ и3 кни1жникwмъ, и3 њсyдzтъ є3го2 на смeрть, и3 предадsтъ є3го2 kзhкwмъ:
33
Покликавши знову дванадцятьох, Він почав їм говорити про те, що буде з Ним: ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський виданий буде первосвященикам і книжникам, і осудять Його на смерть, і видадуть Його язичникам;
34
и3 поругaютсz є3мY, и3 ўsзвzтъ є3го2, и3 њплю1ютъ є3го2, и3 ўбію1тъ є3го2: и3 въ трeтій дeнь воскrнетъ.
34
і знущатимуться з Нього, і битимуть Його, і обплюють Його, і уб’ють Його; і на третій день воскресне.
35
И# пред8 него2 пріид0ста їaкwвъ и3 їwaннъ, сы6на зеведeєва, глагHлюща: ўч™лю, х0щева, да, є4же ѓще пр0сива, сотвори1ши нaма.
35
Тоді підійшли до Нього Яків та Іоан, сини Зеведеєві, і сказали: Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що попросимо.
36
Џнъ же речE и4ма: что2 х0щета, да сотворю2 вaма;
36
Він сказав їм: що хочете, щоб Я зробив вам?
37
W$на же рёста є3мY: дaждь нaмъ, да є3ди1нъ њ деснyю тебє2 и3 є3ди1нъ њ шyюю тебє2 сsдева во слaвэ твоeй.
37
Вони сказали Йому: дай нам одному праворуч від Тебе, а другому ліворуч від Тебе сісти у славі Твоїй.
38
Ї}съ же речE и4ма: не вёста, чесw2 пр0сита: м0жета ли пи1ти чaшу, ю4же ѓзъ пію2, и3 кRщeніемъ, и4мже ѓзъ кRщaюсz, кrти1тисz;
38
Ісус же сказав їм: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я п’ю, і хрещенням, яким Я хрещусь, хреститися?
39
W$на же рёста є3мY: м0жева. Ї}съ же речE и4ма: чaшу ќбw, ю4же ѓзъ пію2, и3спіeта, и3 кRщeніемъ, и4мже ѓзъ кRщaюсz, кrти1тасz:
39
Вони відповіли Йому: можемо. Ісус же сказав їм: чашу, яку Я п’ю, вип’єте, і хрещенням, яким Я хрещусь, охреститеся;
40
ґ є4же сёсти њ деснyю менє2 и3 њ шyюю, нёсть мнЁ дaти, но и5мже ўгот0вано є4сть.
40
але щоб сісти праворуч і ліворуч від Мене — не від Мене залежить, а кому уготовано.
41
И# слhшавше дeсzть, начaша негодовaти њ їaкwвэ и3 їwaннэ.
41
І, почувши, десять почали гніватись на Якова та Іоана.
42
Ї}съ же призвaвъ и5хъ, гlа и5мъ: вёсте, ћкw мнsщіисz владёти kзы6ки, соwдолэвaютъ и5мъ, и3 вели1цыи и4хъ њбладaютъ и4ми:
42
Ісус же, покликавши їх, сказав їм: ви знаєте, що ті, яких називають князями народів, панують над ними, і вельможі їхні володіють ними.
43
не тaкw же бyдетъ въ вaсъ: но и4же ѓще х0щетъ въ вaсъ вsщшій бhти, да бyдетъ вaмъ слугA:
43
Але між вами нехай не буде так: хто хоче бути більшим між вами, нехай буде вам слугою.
44
и3 и4же ѓще х0щетъ въ вaсъ бhти стaрэй, да бyдетъ всBмъ рaбъ:
44
І хто хоче бути першим між вами, нехай буде всім рабом.
45
и4бо сн7ъ чlвёчь не пріи1де, да послyжатъ є3мY, но да послyжитъ и3 дaстъ дyшу свою2 и3збавлeніе за мнHги.
45
Бо і Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити і віддати душу Свою за визволення багатьох.
46
(За? м7}.) И# пріид0ша во їеріхHнъ. И# и3сходsщу є3мY t їеріхHна, и3 ўчн7кHмъ є3гw2, и3 нар0ду мн0гу, сhнъ тімeовъ вартjмей слэпhй сэдsше при пути2, просS.
46
Приходять до Єрихона. І коли Він з учениками Своїми і численним людом виходив з Єрихона, син Тимеїв, Вартимей, сліпий, сидів при дорозі і просив милостиню.
47
И# слhшавъ, ћкw ї}съ назwрzни1нъ є4сть, начaтъ звaти и3 глаг0лати: сн7е дв7довъ ї}се, поми1луй мS.
47
Почувши, що це Ісус Назорей, він почав кричати і говорити: Ісусе, Сину Давидів! Помилуй мене.
48
И# прещaху є3мY мн0зи, да ўмолчи1тъ: џнъ же мн0жае пaче звaше: сн7е дв7довъ, поми1луй мS.
48
І примушували його мовчати багато хто, він же ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене!
49
И# стaвъ ї}съ, речE є3го2 возгласи1ти. И# возгласи1ша слэпцA, глаг0люще є3мY: дерзaй, востaни, зовeтъ тS.
49
Ісус зупинився і сказав його покликати. Кличуть сліпого і кажуть йому: не бійся, вставай, кличе тебе.
50
Џнъ же tвeргъ ри6зы сво‰, востaвъ пріи1де ко ї}сови.
50
Той скинув з себе верхній одяг, встав і прийшов до Ісуса.
51
И# tвэщaвъ гlа є3мY ї}съ: что2 х0щеши, да сотворю2 тебЁ; Слэпhй же глаг0ла є3мY: ўч™лю, да прозрю2.
51
Відповідаючи йому, Ісус спитав: чого ти хочеш від Мене? Сліпий сказав Йому: Учителю, аби я прозрів.
52
Ї}съ же речE є3мY: и3ди2: вёра твоS сп7сe тz. И# ѓбіе прозрЁ и3 по ї}сэ и4де въ пyть.
52
Ісус сказав йому: йди, віра твоя спасла тебе. І відразу він прозрів, і пішов дорогою за Ісусом.
Главa №i
1
(За? м7f7.) И# є3гдA прибли1жи[ша]сz во їеrли1мъ, въ виfсфагjю и3 виfaнію, къ горЁ є3леHнстэй, послA двA t ўчн7къ свои1хъ
1
Коли наблизились до Єрусалима, до Виффагії та Вифанії, до гори Елеонської, Ісус посилає двох з учеників Своїх
2
и3 гlа и4ма: и3ди1та въ вeсь, ћже є4сть прsмw вaма: и3 ѓбіе вхwдsща въ ню2, њбрsщета жребS привsзано, на нeже никт0же t человBкъ всёде: tрёшша є5, приведи1та:
2
і говорить їм: підіть у селище, яке прямо перед вами; і як тільки ввійдете в нього, зараз же знайдете осля прив’язане, на якого ніхто з людей ще не сідав; відв’язавши його, приведіть.
3
и3 ѓще кто2 вaма речeтъ: что2 твори1та сіE; рцhта, ћкw гDь трeбуетъ є5: и3 ѓбіе п0слетъ є5 сёмw.
3
І якщо хто скаже вам: що це ви робите, — відповідайте, що Господь потребує його; і відразу ж пошле його сюди.
4
И#д0ста же, и3 њбрэт0ста жребS привsзано при двeрехъ внЁ на распyтіи, и3 tрэши1ста є5.
4
Вони пішли і знайшли молодого осла, прив’язаного на вулиці біля воріт, і відв’язали його.
5
И# нёцыи t стоsщихъ тY глаг0лаху и4ма: что2 дёета tрэш†юща жребS;
5
І деякі з тих, що там стояли, говорили їм: що робите, навіщо відв’язуєте осля?
6
W$на же рёста и5мъ, ћкоже заповёда и4ма ї}съ: и3 њстaвиша |.
6
Вони відповіли їм, як велів Ісус, і ті відпустили їх.
7
И# привед0ста жребS ко ї}сови: и3 возложи1ша на нE ри6зы сво‰, и3 всёде на нE.
7
І привели осля до Ісуса; і поклали на нього одяг свій; і сів на нього.
8
Мн0зи же ри6зы сво‰ постлaша по пути2: друзjи же в†іа рёзаху t дрeвіz и3 постилaху по пути2.
8
Багато хто стелив свій одяг по дорозі; а інші різали гілки з дерев і встилали ними дорогу.
9
И# предходsщіи и3 в8слёдъ грzдyщіи вопіsху, глаг0люще: њсaнна, блгcвeнъ грzдhй во и4мz гDне,
9
І ті, які пішли попереду Нього, і ті, які супроводжували Його, викликували: осанна! Благословен, Хто гряде в ім’я Господнє!
10
блгcвeно грzдyщее цrтво во и4мz гDа nтцA нaшегw дв7да: њсaнна въ вhшнихъ.
10
Благословенне Царство отця нашого Давида, що гряде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх!
11
(За? н7.) И# вни1де во їеrли1мъ ї}съ и3 въ цeрковь: и3 соглsдавъ вс‰, п0здэ ўжE сyщу часY, и3зhде въ виfaнію со nбэманaдесzте.
11
І ввійшов Ісус в Єрусалим і в храм; і, оглянувши все, оскільки час уже був пізній, пішов до Вифанії з дванадцятьма.
12
И# наyтріе и3зшeдшымъ и5мъ t виfaніи, взалкA:
12
На другий день, коли вони вийшли з Вифанії, зголоднів.
13
и3 ви1дэвъ смок0вницу и3здалeча, и3мyщу ли1ствіе, пріи1де, ѓще ќбw что2 њбрsщетъ на нeй: и3 пришeдъ къ нeй, ничесHже њбрёте, т0кмw ли1ствіе: не u5 бо бЁ врeмz см0квамъ.
13
І, побачивши здалека смоковницю, вкриту листям, пішов, чи не знайде чого на ній; але, прийшовши до неї, нічого не знайшов, крім листя, бо ще не час був для смокв.
14
И# tвэщaвъ ї}съ речE є4й: да не ктомY t тебє2 во вёки никт0же плодA снёсть. И# слhшаху ўчн7цы2 є3гw2.
14
І сказав їй Ісус: віднині нехай довіку ніхто плоду твого не з’їсть. І чули те ученики Його.
15
И# пріид0ша (пaки) во їеrли1мъ. И# вшeдъ ї}съ въ цeрковь, начaтъ и3згони1ти продаю1щыz и3 купyющыz въ цeркви: и3 трапє1зы торжникHмъ и3 сэд†лища продаю1щихъ гHлуби и3спровeрже:
15
Прийшли до Єрусалима. Ісус, увійшовши до храму, почав виганяти тих, що продавали і купували в храмі; і столи міняйл, і лави тих, що продавали голубів, поперекидав.
16
и3 не даsше, да кто2 мимонесeтъ сосyдъ сквозЁ цeрковь.
16
І не дозволяв, щоб хто переніс через храм будь-яку річ.
17
И# ўчaше, гlz и5мъ: нёсть ли пи1сано, ћкw хрaмъ м0й хрaмъ моли1твы наречeтсz всBмъ kзhкwмъ; вh же сотвори1сте є3го2 вертeпъ разб0йникwмъ.
17
І вчив їх, кажучи: чи не написано: дім Мій домом молитви назветься для всіх народів? Ви ж зробили його вертепом розбійників.
18
И# слhшаша кни1жницы и3 ґрхіерeє, и3 и3скaху, кaкw є3го2 погубsтъ: боsхубосz є3гw2, ћкw вeсь нар0дъ дивлsшесz њ ў§ніи є3гw2.
18
Почули це книжники і первосвященики і шукали, як би погубити Його, але боялися, тому що весь народ дивувався Його вченню.
19
И# ћкw п0здэ бhсть, и3схождaше в0нъ и3з8 грaда.
19
Коли ж стало пізно, Він вийшов геть з міста.
20
И# ќтрw мимоходsще, ви1дэша смок0вницу и3зс0хшу и3з8 корeніz.
20
Проходячи вранці, побачили смоковницю, що всохла до кореня.
21
И# воспомzнyвъ пeтръ глаг0ла є3мY: раввJ, ви1ждь, смок0вница, ю4же проклsлъ є3си2, ќсше.
21
І, згадавши, Петро сказав Йому: Учителю, дивись, смоковниця, яку Ти прокляв, усохла.
22
И# tвэщaвъ ї}съ гlа и5мъ:
22
Ісус, відповідаючи, говорить їм:
23
(За? н7№.) и3мёйте вёру б9ію: ґми1нь бо гlю вaмъ, ћкw, и4же ѓще речeтъ горЁ сeй: дви1гнисz и3 вeрзисz въ м0ре: и3 не размhслитъ въ сeрдцы своeмъ, но вёру и4метъ, ћкw є4же глаг0летъ, бывaетъ: бyдетъ є3мY, є4же ѓще речeтъ:
23
майте віру Божу, бо істинно кажу вам, якщо хто скаже горі цій: посунься і кинься в море, і не сумніватиметься в серці своїм, а повірить, що станеться за його словом, — буде йому, що тільки скаже.
24
сегw2 рaди гlю вaмъ: вс‰ є3ли6ка ѓще молsщесz пр0сите, вёруйте, ћкw пріeмлете: и3 бyдетъ вaмъ:
24
Тому кажу вам: усе, чого ви попросите в молитві, вірте, що одержите, — і буде вам.
25
и3 є3гдA стоитE молsщесz, tпущaйте, ѓще что2 и4мате на кого2, да и3 nц7ъ вaшъ, и4же є4сть на нб7сёхъ, tпyститъ вaмъ согрэшє1ніz в†ша:
25
І коли стоїте на молитві, прощайте, коли щось маєте на кого, щоб і Отець ваш Небесний відпустив вам гріхи ваші.
26
ѓще ли же вы2 не tпущaете, ни nц7ъ вaшъ, и4же є4сть на нб7сёхъ, tпyститъ вaмъ согрэшeній вaшихъ.
26
Якщо ж не прощаєте, то і Отець ваш Небесний не відпустить вам гріхів ваших.
27
(За? н7в7.) И# пріид0ша пaки во їеrли1мъ. И# въ цeркви ходsщу є3мY, пріид0ша къ немY ґрхіерeє и3 кни1жницы и3 стaрцы
27
Прийшли знову до Єрусалима. І коли Він ходив у храмі, підійшли до Нього первосвященики, і книжники, і старійшини
28
и3 глаг0лаша є3мY: к0ею w4бластію сі‰ твори1ши; и3 кто2 ти2 w4бласть сію2 дадE, да сі‰ твори1ши;
28
і говорили Йому: якою владою Ти це робиш? І хто дав Тобі владу це робити?
29
Ї}съ же tвэщaвъ речE и5мъ: вопрошy вы и3 ѓзъ словесE є3ди1нагw, и3 tвэщaйте ми2: и3 рекY вaмъ, к0ею w4бластію сі‰ творю2:
29
Ісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, відповідайте Мені; тоді і Я скажу вам, якою владою це роблю.
30
кRщeніе їwaнново съ нб7сe ли бЁ, и3ли2 t человBкъ; tвэщaйте ми2.
30
Хрещення Іоанове з небес було чи від людей? Скажіть Мені.
31
И# мhслzху въ себЁ, глаг0люще: ѓще речeмъ, съ нб7сE, речeтъ: почто2 u5бо не вёровасте є3мY;
31
Ті міркували між собою: якщо скажемо, що з небес, то Він скаже: чому ж ви не повірили йому?
32
но ѓще речeмъ, t человBкъ: боsхусz людjй: вси1 бо и3мёzху їwaнна, ћкw вои1стинну прbр0къ бЁ.
32
А сказати, що від людей, — боялись народу; бо всі знали, що Іоан воістину був пророк.
33
И# tвэщaвше глаг0лаша ї}сови: не вёмы. И# tвэщaвъ ї}съ гlа и5мъ: ни ѓзъ гlю вaмъ, к0ею w4бластію сі‰ творю2.
33
І сказали у відповідь Ісусові: не знаємо. Тоді Ісус сказав їм у відповідь: і Я не скажу вам, якою владою це роблю.
Главa в7i
1
(За? н7G.) И# начaтъ и5мъ въ при1тчахъ гlати: віногрaдъ насади2 человёкъ, и3 њгради2 њпл0томъ, и3 и3скопA точи1ло, и3 создA ст0лпъ, и3 предадE є3го2 тzжaтелємъ [дёлателємъ], и3 tи1де.
1
І почав говорити їм притчами: один чоловік насадив виноградник і обгородив плотом, і викопав виностік*, і збудував башту, і, передавши все виноградарям, від’їхав.
2
И# послA къ тzжaтелємъ во врeмz рабA, да t тzжaтєль пріи1метъ t плодA віногрaда:
2
І послав у свій час до виноградарів слугу — одержати від виноградарів плоди з виноградника.
3
nни1 же є4мше є3го2 би1ша и3 њтослaша тщA.
3
Вони ж, схопивши його, били і відіслали ні з чим.
4
И# пaки послA къ ни6мъ другaго рабA: и3 того2 кaменіемъ би1вше, проби1ша главY є3мY и3 послaша безчeстна.
4
Знову послав до них іншого слугу; і тому камінням розбили голову і відіслали з безчестям.
5
И# пaки и3н0го послA: и3 того2 ўби1ша: и3 мнHги и4ны, w4вы ќбw бію1ще, w4вы же ўбивaюще.
5
І знову іншого послав, і того вбили; і багатьох інших — одних били, інших вбивали.
6
Е#щE u5бо є3ди1наго сhна и3мЁ возлю1бленнаго своего2, послA и3 того2 къ ни6мъ послэди2, глаг0лz, ћкw ўсрамsтсz сhна моегw2.
6
Маючи ж єдиного сина, улюбленого свого, наостанку послав і його до них, кажучи: посоромляться сина мого.
7
Џни же тzжaтелє рёша къ себЁ, ћкw сeй є4сть наслёдникъ: пріиди1те, ўбіeмъ є3го2, и3 нaше бyдетъ наслёдствіе.
7
Але виноградарі сказали один одному: це спадкоємець, ходім уб’ємо його, і спадщина буде наша.
8
И# є4мше є3го2 ўби1ша и3 и3зверг0ша є3го2 в0нъ и3з8 віногрaда.
8
І, схопивши його, вбили і викинули геть з виноградника.
9
Что2 u5бо сотвори1тъ госп0дь віногрaда; Пріи1детъ и3 погуби1тъ тzжaтєли и3 дaстъ віногрaдъ и3нBмъ.
9
Що ж зробить господар виноградника? Прийде і покарає виноградарів смертю, і віддасть виноградник іншим.
10
Ни писaніz ли сегw2 чли2 є3стE: кaмень, є3г0же не въ рzдY сотвори1ша зи1ждущіи, сeй бhсть во главY ќгла:
10
Невже ви не читали цього в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем.
11
t гDа бhсть сіE, и3 є4сть ди1вно во џчію нaшєю;
11
Це від Господа, і дивним є в очах наших.
12
И# и3скaху є3го2 ћти, и3 ўбоsшасz нар0да: разумёша бо, ћкw къ ни6мъ при1тчу речE: и3 њстaвльше є3го2 tид0ша.
12
І шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо зрозуміли, що про них сказав притчу; і, залишивши Його, відійшли.
13
(За? н7д7.) И# послaша къ немY нBкіz t фарісє1й и3 и3рwдіaнъ, да є3го2 њбольстsтъ сл0вомъ.
13
І посилають до Нього декого з фарисеїв та іродіан, щоб спіймати Його на слові.
14
Nни1 же пришeдше глаг0лаша є3мY: ўч™лю, вёмы, ћкw и4стиненъ є3си2 и3 не ради1ши ни њ к0мже: не зри1ши бо на лицE человёкwвъ, но вои1стинну пути2 б9ію ўчи1ши: дост0итъ ли кинс0нъ кeсареви дaти, и3ли2 ни2; дaмы ли, и3ли2 не дaмы;
14
Вони ж, прийшовши, говорять Йому: Учителю, ми знаємо, що Ти справедливий і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш на особу, а воістину навчаєш путі Божої. Чи дозволено платити податок кесареві, чи ні? Давати нам чи не давати?
15
Џнъ же вёдый и4хъ лицемёріе, речE и4мъ: чт0 мz и3скушaете; принеси1те ми2 пёнzзь, да ви1жу.
15
Але Він, знаючи їхнє лицемірство, сказав їм: чого спокушаєте Мене? Принесіть Мені динарій, щоб Я побачив його.
16
Nни1 же принес0ша. И# гlа и5мъ: чjй w4бразъ сjй и3 написaніе; Nни1 же рёша є3мY: кeсаревъ.
16
Вони принесли. Тоді говорить їм: чиє це зображення і напис? Вони ж сказали: кесаря.
17
И# tвэщaвъ ї}съ речE и5мъ: воздади1те кeсарєва кeсареви и3 б9іz бGови. И# чуди1шасz њ нeмъ.
17
Ісус сказав їм у відповідь: віддайте кесареве кесарю, а Боже Богові. І дивувалися Йому.
18
(За? н7е7.) И# пріид0ша саддукeє къ немY, и5же глаг0лютъ воскrнію не бhти: и3 вопроси1ша є3го2, глаг0люще:
18
Потім прийшли до Нього саддукеї, які кажуть, що не існує воскресіння, і запитали Його, кажучи:
19
ўч™лю, мwmсeй написA нaмъ, ћкw ѓще комY брaтъ ќмретъ и3 њстaвитъ женY, ґ ч†дъ не њстaвитъ: да п0йметъ брaтъ є3гw2 женY є3гw2 и3 воскреси1тъ сёмz брaту своемY.
19
Учителю! Мойсей написав нам: якщо в кого помре брат і залишить жінку, то брат його нехай візьме жінку його і відродить потомство братові своєму.
20
Сeдмь брaтій бЁ: и3 пeрвый поsтъ женY и3 ўмирaz не њстaви сёмене:
20
Було сім братів: перший узяв жінку і помер, не залишивши дітей.
21
и3 вторhй поsтъ ю5 и3 ќмре, и3 ни т0й њстaви сёмене: и3 трeтій тaкожде:
21
Узяв її другий і помер, і він теж не залишив дітей; і третій так само.
22
и3 поsша ю5 сeдмь и3 не њстaвиша сёмене: послэди1 же всёхъ ќмре и3 женA.
22
Брали її за себе семеро і не залишили дітей. Після всіх померла й жінка.
23
Въ воскrніе u5бо, є3гдA воскрeснутъ, кот0рому и4хъ бyдетъ женA: сeдмь бо и3мёша ю5 женY.
23
Отже, в час воскресіння, коли воскреснуть, котрого з них буде вона жінкою? Бо семеро мали її за жінку.
24
И# tвэщaвъ ї}съ речE и5мъ: не сегH ли рaди прельщaетесz, не вёдуще писaніz, ни си1лы б9іz;
24
Ісус сказав їм у відповідь: чи не тому ви й помиляєтеся, що не знаєте ні Писання, ані сили Божої?
25
є3гдa бо и3з8 мeртвыхъ воскрeснутъ, ни жeнzтсz, ни посzгaютъ, но сyть ћкw ѓгGли на нб7сёхъ:
25
Бо, коли воскреснуть з мертвих, тоді не будуть ні женитися, ні заміж виходити, а будуть як ангели на небесах.
26
њ мeртвыхъ же, ћкw востаю1тъ, нёсте ли чли2 въ кни1гахъ мwmсeовыхъ, при купинЁ ћкw речE є3мY бGъ, гlz: ѓзъ бGъ ґвраaмовъ и3 бGъ їсаaковъ и3 бGъ їaкwвль;
26
А про мертвих, що вони воскреснуть, хіба не читали ви в книзі Мойсея, як при купині Бог сказав йому: Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова?
27
нёсть бGъ мeртвыхъ, но бGъ живhхъ: вы2 u5бо мн0гw прельщaетесz.
27
Бог не є Бог мертвих, а Бог живих. Отже, ви дуже помиляєтесь.
28
(За? н7ѕ7.) И# пристyпль є3ди1нъ t кни6жникъ, слhшавъ и5хъ стzзaющихсz и3 ви1дэвъ, ћкw д0брэ tвэщA и5мъ, вопроси2 є3го2: кaz є4сть пeрваz всёхъ зaповэдій;
28
І приступив один з книжників, що слухав, як вони сперечалися, і бачив, як добре Ісус відповів їм, і спитав Його: яка заповідь перша з усіх заповідей?
29
Ї}съ же tвэщA є3мY: ћкw пeрвэйши всёхъ зaповэдій: слhши, ї}лю, гDь бGъ вaшъ гDь є3ди1нъ є4сть:
29
Ісус відповів йому: перша з усіх заповідей: слухай, Ізраїлю! Господь Бог наш є Господь єдиний.
30
и3 возлю1биши гDа бGа твоего2 всёмъ сeрдцемъ твои1мъ, и3 всeю душeю твоeю, и3 всёмъ ўм0мъ твои1мъ, и3 всeю крёпостію твоeю: сіS є4сть пeрваz зaповэдь.
30
І полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм, і всією силою твоєю, — ось перша заповідь!
31
И# вторaz под0бна є4й: возлю1биши бли1жнzго своего2 ћкw сaмъ себE. Б0лшаz сею2 и4на зaповэдь нёсть.
31
І друга подібна до неї: полюби ближнього твого, як самого себе. Більшої за ці заповіді немає.
32
И# речE є3мY кни1жникъ: д0брэ, ўч™лю, вои1стинну рeклъ є3си2, ћкw є3ди1нъ є4сть бGъ, и3 нёсть и4нъ рaзвэ є3гw2:
32
Книжник сказав Йому: добре, Учителю! Ти істину сказав, що один є Бог, і немає іншого, крім Нього;
33
и3 є4же люби1ти є3го2 всёмъ сeрдцемъ, и3 всёмъ рaзумомъ, и3 всeю душeю, и3 всeю крёпостію: и3 є4же люби1ти бли1жнzго ћкw себE, б0лэ є4сть всёхъ всесожжeній и3 жeртвъ.
33
і любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як самого себе, є більше за всі всепалення і жертви.
34
Ї}съ же ви1дэвъ, ћкw смhсленнw tвэщA, речE є3мY: не далeче є3си2 t цrтвіz б9іz. И# никт0же смёzше ктомY є3го2 вопроси1ти.
34
Ісус, побачивши, що він розумно відповів, сказав йому: ти недалеко від Царства Божого. Після того ніхто не насмілився питати Його.
35
И# tвэщaвъ ї}съ гlаше, ўчS въ цeркви: кaкw глаг0лютъ кни1жницы, ћкw хrт0съ сн7ъ є4сть дв7довъ;
35
Продовжуючи навчати в храмі, Ісус говорив: як це кажуть книжники, що Христос є син Давидів?
36
Т0й бо дв7дъ речE д¦омъ с™hмъ: гlа гDь гDеви моемY: сэди2 њ деснyю менє2, д0ндеже положY враги2 тво‰ подн0жіе ногaма твои1ма.
36
Бо сам Давид сказав Духом Святим: сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх — підніжжям ніг Твоїх.
37
Сaмъ u5бо дв7дъ глаг0летъ є3го2 гDа: и3 tкyду сн7ъ є3мY є4сть; И# мн0гъ нар0дъ послyшаше є3го2 въ слaдость.
37
Отже, сам Давид називає Його Господом — як же Він син йому? І багато народу слухало Його з насолодою.
38
(За? н7з7.) И# гlаше и5мъ во ў§ніи своeмъ: блюди1тесz t кни6жникъ, хотsщихъ во њдэsніихъ ходи1ти, и3 цэлов†ніz на т0ржищихъ,
38
І говорив їм у вченні Своїм: стережіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі і приймати вітання на народних зібраннях,
39
и3 преждесэд†ніz на с0нмищихъ, и3 первовозлеж†ніz на вeчерzхъ:
39
сидіти спереду в синагогах і возлежати на перших місцях на бенкетах, —
40
поzдaюще д0мы вдови1цъ и3 непщевaніемъ над0лзэ молsщесz, сjи пріи1мутъ ли1шшее њсуждeніе.
40
ції, котрі поїдають доми вдів і лицемірно довго моляться, приймуть найтяжче осудження.
41
И# сёдъ ї}съ прsмw сокр0вищному храни1лищу, зрsше, кaкw нар0дъ мeщетъ мёдь въ сокр0вищное храни1лище. И# мн0зи богaтіи вметaху мнHга.
41
І сів Ісус навпроти скарбниці і спостерігав, як народ кладе гроші в скарбницю. Чимало заможних клали багато.
42
И# пришeдши є3ди1на вдови1ца ўб0га, ввeрже лє1птэ двЁ, є4же є4сть кодрaнтъ.
42
Прийшла одна вбога вдова і поклала дві лепти, тобто кодрант.
43
И# призвaвъ ўчн7ки2 сво‰, речE и5мъ: ґми1нь гlю вaмъ, ћкw вдови1ца сіS ўб0гаz мн0жае всёхъ ввeрже вметaющихъ въ сокр0вищное храни1лище:
43
Покликавши учеників Своїх, Ісус сказав їм: істинно кажу вам, що ця вбога вдова поклала більше за всіх, хто клав у скарбницю,
44
вси1 бо t и3збhтка своегw2 вверг0ша: сіs же t лишeніz своегw2 вс‰, є3ли6ка и3мёzше, ввeрже, всE житіE своE.
44
бо всі клали з достатку свого, а вона із злиднів своїх поклала все, що мала, весь прожиток свій.
Главa Gi
1
(За? н7}.) И# и3сходsщу є3мY t цeркве, глаг0ла є3мY є3ди1нъ t ўчн7къ є3гw2: ўч™лю, ви1ждь, каково2 кaменіе и3 каков† зд†ніz.
1
І коли виходив Він з храму, один з учеників Його сказав Йому: Учителю, подивись, які камені і які будівлі!
2
И# tвэщaвъ ї}съ речE є3мY: ви1диши ли сі‰ вели6каz зд†ніz; не и4мать њстaти здЁ кaмень на кaмени, и4же не разори1тсz.
2
Ісус сказав йому у відповідь: бачиш ці великі будівлі? Все це буде зруйноване, так що не залишиться тут і каменя на камені.
3
И# сэдsщу є3мY на горЁ є3леHнстэй прsмw цeркве, вопрошaху є3го2 є3ди1наго пeтръ и3 їaкwвъ, и3 їwaннъ и3 ґндрeй:
3
І коли Він сидів на горі Елеонській проти храму, то Петро, Яків, Іоан і Андрій запитали Його на самоті:
4
рцы2 нaмъ, когдA сі‰ бyдутъ; и3 к0е (бyдетъ) знaменіе, є3гдA и4мутъ вс‰ сі‰ скончaтисz;
4
скажи нам, коли це буде, і яке знамення, коли все це має скінчитися?
5
Ї}съ же tвэщaвъ и5мъ, начaтъ гlати: блюди1тесz, да не кто2 вaсъ прельсти1тъ.
5
Відповідаючи їм, Ісус почав говорити: бережіться, щоб ніхто не спокусив вас,
6
Мн0зи бо пріи1дутъ во и4мz моE, глаг0люще, ћкw ѓзъ є4смь: и3 мнHги прельстsтъ.
6
бо багато хто прийде під іменем Моїм і говоритиме, що це Я; і багатьох спокусять.
7
Е#гдa же ўслhшите бр†ни и3 слы6шаніz брaнемъ, не ўжасaйтесz: подобaетъ бо бhти: но не u5 кончи1на.
7
Коли ж почуєте про війни і воєнні чутки, не жахайтеся: бо належить цьому бути, — але це ще не кінець.
8
Востaнетъ бо kзhкъ на kзhкъ, и3 цaрство на цaрство: и3 бyдутъ трyси по мёстwмъ, и3 бyдутъ гл†ди и3 мzтє1жи. Начaло болёзнемъ сі‰.
8
Бо постане народ на народ і царство на царство; і будуть землетруси у різних місцях, і будуть голод і заворушення; це — початок хвороб.
9
(За? н7f7.) Блюди1тесz же вы2 сaми: предадsтъ бо вы2 въ сHнмища, и3 на соб0рищихъ біeни бyдете: и3 пред8 воевHды и3 цари6 ведeни бyдете менє2 рaди, во свидётелство и5мъ.
9
Стережіться ж ви самі, бо вас видаватимуть на судища і битимуть у синагогах, і перед правителями і царями поставлять вас через Мене, на свідчення перед ними.
10
И# во всёхъ kзhцэхъ подобaетъ прeжде проповёдатисz є3ђлію.
10
І всім народам раніш повинно бути проповідане Євангеліє.
11
Е#гдa же поведyтъ вы2 предаю1ще, не прeжде пецhтесz, что2 возглаг0лете, ни поучaйтесz: но є4же ѓще дaстсz вaмъ въ т0й чaсъ, сE глаг0лите: не вh бо бyдете глаг0лющіи, но д¦ъ с™hй.
11
Коли ж поведуть видавати вас, то не турбуйтесь заздалегідь, що вам говорити, і не обдумуйте; але, що дасться вам у той час, те й говоріть, бо не ви будете говорити, а Дух Святий.
12
Предaстъ же брaтъ брaта на смeрть, и3 nтeцъ чaдо: и3 востaнутъ ч†да на роди1тєли и3 ўбію1тъ и5хъ.
12
Видасть же брат брата на смерть, і батько — дітей; і постануть діти на батьків, і уб’ють їх.
13
И# бyдете ненави1дими всёми и4мене моегw2 рaди: претерпёвый же до концA, т0й спасeнъ бyдетъ.
13
І ненавидітимуть вас усі за ім’я Моє; хто ж перетерпить до кінця, той спасеться.
14
(За? ….) Е#гдa же ќзрите мeрзость запустёніz, речeнную даніи1ломъ прbр0комъ, стоsщу, и3дёже не подобaетъ: чтhй да разумёетъ: тогдA сyщіи во їудeи да бэжaтъ на г0ры:
14
Коли ж побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоятиме, де не належить, хто читає, нехай розуміє, тоді хто буде в Юдеї, нехай біжить у гори;
15
и3 и4же на кр0вэ, да не слaзитъ въ д0мъ, ни да вни1детъ взsти чесw2 t д0му своегw2:
15
а хто на покрівлі, той нехай не сходить у дім і не заходить узяти щось з дому свого;
16
и3 и4же на селЁ сhй, да не возврати1тсz вспsть взsти ри1зу свою2.
16
і хто на полі, нехай не вертається назад взяти одяг свій.
17
Г0ре же непр†зднымъ и3 доsщымъ въ ты6z дни6.
17
Горе ж вагітним і матерям-годувальницям у ті дні!
18
Моли1тесz же, да не бyдетъ бёгство вaше въ зимЁ.
18
Моліться, щоб не сталася втеча ваша взимку.
19
Бyдутъ бо днjе тjи ск0рбь, kковA не бhсть таковA t начaла создaніz, є4же создA бGъ, донн7э, и3 не бyдетъ.
19
Бо в ті дні буде така скорбота, якої не було від початку творіння, яке вчинив Бог, навіть і донині, і не буде.
20
И# ѓще не бы2 гDь прекрати1лъ днjй, не бы2 ќбw спаслaсz всsка пл0ть: но и3збрaнныхъ рaди, и5хже и3збрA, прекрати1тъ дни6.
20
І коли б Господь не вкоротив тих днів, то не спаслась би ніяка плоть; але заради обраних, яких Він обрав, укоротить дні.
21
ТогдA ѓще кто2 речeтъ вaмъ: сE, здЁ хrт0съ, и3ли2: сE, џндэ: не и3ми1те вёры.
21
Тоді, якщо хто скаже вам: ось, тут Христос, або: ось там, — не йміть віри.
22
Востaнутъ бо лжехрjсти и3 лжепрор0цы и3 дадsтъ знaмєніz и3 чудесA, є4же прельсти1ти, ѓще возм0жно, и3 и3збр†нныz.
22
Бо встануть лжехристи і лжепророки і дадуть знамення і чудеса, щоб спокусити, якщо можливо, і обраних.
23
Вh же блюди1тесz: сE, прeжде рёхъ вaмъ вс‰.
23
Ви ж бережіться. Ось, Я наперед сказав вам усе.
24
(За? …№.) Но въ ты6z дни6, по ск0рби т0й, с0лнце помeркнетъ, и3 лунA не дaстъ свёта своегw2,
24
Але в ті дні, після тієї скорботи, сонце померкне, і місяць не дасть свого світла,
25
и3 ѕвёзды бyдутъ съ небесE спaдающz, и3 си6лы, ±же на небесёхъ, подви1жутсz.
25
і зірки спадуть з неба, і сили небесні похитнуться.
26
И# тогдA ќзрzтъ сн7а чlвёческаго грzдyща на w4блацэхъ съ си1лою и3 слaвою мн0гою.
26
І тоді побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах, з силою і славою великою.
27
И# тогдA п0слетъ ѓгGлы сво‰ и3 соберeтъ и3збр†нныz сво‰ t четhрехъ вBтръ, t концA земли2 до концA нeба.
27
І тоді Він пошле ангелів Своїх і збере обраних Своїх від чотирьох вітрів, від краю землі до краю неба.
28
T смок0вницы же научи1тесz при1тчи: є3гдA ўжE вётвіе є3S бyдетъ млaдо и3 и3зращaетъ ли1ствіе, вёдите, ћкw бли1з8 є4сть жaтва:
28
Від смоковниці навчіться притчі: коли гілля її стає вже м’яким і пускає листя, то знаєте, що близько літо.
29
тaкw и3 вы2, є3гдA сі‰ ви1дите быв†юща, вёдите, ћкw бли1з8 є4сть, при двeрехъ.
29
Так і ви: коли побачите, що все збувається, знайте, що близько, при дверях.
30
Ґми1нь гlю вaмъ, ћкw не и4мать прейти2 р0дъ сeй, д0ндеже вс‰ сі‰ бyдутъ.
30
Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це буде.
31
(За? …в7.) Нeбо и3 землS прeйдутъ, словесa же мо‰ не прeйдутъ.
31
Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть.
32
Њ дни1 же т0мъ и3ли2 њ часЁ никт0же вёсть, ни ѓгGли, и5же сyть на нб7сёхъ, ни сн7ъ, т0кмw nц7ъ.
32
Про день же той або про годину ніхто не знає: ні ангели небесні, ні Син, а тільки Отець.
33
Блюди1те, бди1те и3 моли1тесz: не вёсте бо, когдA врeмz бyдетъ.
33
Пильнуйте, будьте на сторожі і моліться, бо не знаєте, коли настане час цей.
34
Ћкоже человёкъ tходS њстaвль д0мъ св0й, и3 дaвъ рабHмъ свои6мъ влaсть, и3 комyждо дёло своE, и3 вратарю2 повелЁ, да бди1тъ.
34
Подібно до того, коли чоловік, відходячи в дорогу і залишаючи свій дім, дав владу слугам своїм, і кожному своє діло, і наказав воротареві пильнувати,
35
Бди1те u5бо: не вёсте бо, когдA госп0дь д0му пріи1детъ, вeчеръ, и3ли2 полyнощи, и3ли2 въ пэтлоглашeніе, и3ли2 ќтрw:
35
так і ви: пильнуйте, бо не знаєте, коли прийде господар дому, ввечері, чи опівночі, чи як півні заспівають, чи вранці.
36
да не пришeдъ внезaпу, њбрsщетъ вы2 спsщz.
36
Щоб, коли він несподівано прийде, ви не спали.
37
Ґ ±же вaмъ гlю, всBмъ гlю: бди1те.
37
А що кажу вам, кажу всім: пильнуйте.
Главa д7i
1
Бё же пaсха и3 њпрэсн0цы по двою2 днjю: и3 и3скaху ґрхіерeє и3 кни1жницы, кaкw є3го2 лeстію є4мше ўбію1тъ:
1
Через два дні мало бути свято Пасхи і опрісноків. І шукали первосвященики і книжники, як би взяти Його хитрощами і вбити.
2
глаг0лаху же: (но) не въ прaздникъ, є3дA [да не] кaкw молвA бyдетъ лю1дска.
2
Але говорили: тільки не в свято, щоб не сталося заворушення в народі.
3
(За? …G.) И# сyщу є3мY въ виfaніи, въ домY сjмwна прокажeннагw, возлежaщу є3мY, пріи1де женA, и3мyщи ґлавaстръ мЂра нaрднагw пістікjа многоцённа: и3 сокрyшши ґлавaстръ, возливaше є3мY на главY.
3
І коли Він був у Вифанії, в домі Симона прокаженого, і возлежав, — прийшла жінка з алавастровою посудиною мира з нарда чистого, дорогоцінного, і, розбивши посудину, злила Йому на голову.
4
Бsху же нёцыи негодyюще въ себЁ и3 глаг0люще: почто2 ги1бель сіS мЂрнаz бhсть;
4
Деякі обурились і між собою говорили: навіщо така трата мира?
5
можaше бо сіE продано2 бhти вsщше тріeхъ сHтъ пBнzзь и3 дaтисz ни1щымъ. И# прещaху є4й.
5
Бо можна було б його продати більш як за триста динаріїв і роздати вбогим. І дорікали їй.
6
Ї}съ же речE: њстaвите ю5: что2 є4й труды2 даетE; добро2 дёло содёла њ мнЁ.
6
Ісус же сказав: облиште її, навіщо її бентежите? Вона добре діло зробила для Мене.
7
Всегдa бо ни1щыz и4мате съ соб0ю, и3 є3гдA х0щете, м0жете и5мъ добро2 твори1ти: менe же не всегдA и4мате.
7
Бо вбогих завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро робити; Мене ж не завжди маєте.
8
Е$же и3мЁ [возм0же] сіS, сотвори2: предвари2 помaзати моE тёло на погребeніе.
8
Вона зробила, що могла: заздалегідь помазала Моє тіло на погребіння.
9
Ґми1нь гlю вaмъ: и3дёже ѓще проповёстсz є3ђліе сіE во всeмъ мjрэ, и3 є4же сотвори2 сіS, глаг0лано бyдетъ въ пaмzть є3S.
9
Істинно кажу вам: по всьому світу, де тільки буде проповідане це Євангеліє, буде сказано на спомин про неї і про те, що вона зробила.
10
(За? …д7.) И# їyда їскаріHтскій, є3ди1нъ t nбоюнaдесzте, и4де ко ґрхіерeємъ, да предaстъ є3го2 и5мъ.
10
І пішов Іуда Іскаріотський, один з дванадцяти, до первосвящеників, щоб видати Його їм.
11
Nни1 же слhшавше возрaдовашасz и3 њбэщaша є3мY срeбреники дaти. И# и3скaше, кaкw є3го2 въ ўд0бно врeмz предaстъ.
11
Вони ж, почувши, зраділи і пообіцяли дати йому срібників. І він шукав, як би в слушний час видати Його.
12
И# въ пeрвый дeнь њпрэснHкъ, є3гдA пaсху жрsху, глаг0лаша є3мY ўчн7цы2 є3гw2: гдЁ х0щеши, шeдше ўгот0ваемъ, да ћси пaсху;
12
У перший день опрісноків, коли готували пасхальне ягня, ученики сказали Йому: де хочеш їсти паску? Ми підемо і приготуємо.
13
И# послA двA t ўчн7къ свои1хъ и3 гlа и4ма: и3ди1та во грaдъ: и3 срsщетъ вaсъ человёкъ въ скудeльницэ в0ду носS: по нeмъ и3ди1та,
13
І посилає двох з учеників Своїх, і каже їм: підіть до міста, і зустрінеться вам чоловік, який нестиме глек води; підіть за ним,
14
и3 и3дёже ѓще вни1детъ, рцhта господи1ну д0му, ћкw ўч™ль гlетъ: гдЁ є4сть витaлница, и3дёже пaсху со ўчн7ки6 мои1ми снёмъ;
14
і куди він увійде, скажіть господареві дому того, що Учитель каже — де світлиця, в якій Я споживатиму паску з Моїми учениками?
15
и3 т0й вaма покaжетъ г0рницу вeлію, п0стлану, гот0ву: тY ўгот0вайта нaмъ.
15
І він покаже вам велику, прибрану і готову горницю; там приготуйте нам.
16
И# и3зыд0ста ўчн7к† є3гw2, и3 пріид0ста во грaдъ, и3 њбрэт0ста, ћкоже речE и4ма: и3 ўгот0васта пaсху.
16
І пішли ученики Його, і прийшли до міста, і знайшли, як сказав їм; і приготували паску.
17
И# вeчеру бhвшу пріи1де со nбэманaдесzте.
17
Як настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма.
18
И# возлежaщымъ и5мъ и3 kдyщымъ, речE ї}съ: ґми1нь гlю вaмъ, ћкw є3ди1нъ t вaсъ предaстъ мS, kдhй со мн0ю.
18
І коли вони возлежали і їли, Ісус сказав: істинно кажу вам, один з вас, що їсть зі Мною, зрадить Мене.
19
Nни1 же начaша скорбёти и3 глаг0лати є3мY є3ди1нъ по є3ди1ному: є3дA ѓзъ; И# другjй: є3дA ѓзъ;
19
Вони засмутились і почали говорити Йому один за одним: чи не я? І інший: чи не я?
20
Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: є3ди1нъ t nбоюнaдесzте, њмочи1вый со мн0ю въ соли1ло.
20
Він же сказав їм у відповідь: один з дванадцяти, який умочає зі Мною в блюдо.
21
Сн7ъ ќбw чlвёческій и4детъ, ћкоже є4сть пи1сано њ нeмъ: г0ре же человёку томY, и4мже сн7ъ чlвёческій предaстсz: д0брэе бhло бы є3мY, ѓще не бы2 роди1лсz человёкъ т0й.
21
Та Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій.
22
И# kдyщымъ и5мъ, пріeмь ї}съ хлёбъ, (и3) блгcви1въ, преломи2 и3 дадE и5мъ, и3 речE: пріими1те, kди1те: сіE є4сть тёло моE.
22
І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, переламав, дав їм і сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє.
23
И# пріи1мъ чaшу, хвалY воздaвъ, дадE и5мъ: и3 пи1ша t неS вси2.
23
І, взявши чашу та хвалу воздавши, подав їм; і пили з неї всі.
24
И# речE и5мъ: сіS є4сть кр0вь моS н0вагw завёта, за мнHги и3зливaема:
24
І сказав їм: це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається.
25
ґми1нь гlю вaмъ, ћкw ктомY не и4мамъ пи1ти t плодA л0знагw до днE тогw2, є3гдA є5 пію2 н0во во цrтвіи б9іи.
25
Істинно кажу вам: Я вже не питиму від плоду виноградного до того дня, коли питиму нове вино в Царстві Божому.
26
И# воспёвше и3зыд0ша въ г0ру є3леHнскую.
26
І, проспівавши, пішли на гору Елеонську.
27
И# гlа и5мъ ї}съ, ћкw вси2 соблазнитeсz њ мнЁ въ н0щь сію2: пи1сано бо є4сть: поражY пaстырz, и3 разhдутсz џвцы.
27
І сказав їм Ісус: цієї ночі всі ви спокуситеся через Мене, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці.
28
Но пот0мъ, є3гдA воскrну, варsю вы2 въ галілeи.
28
По воскресінні ж Моїм буду раніше за вас у Галилеї.
29
Пeтръ же речE є3мY: ѓще и3 вси2 соблазнsтсz, но не ѓзъ.
29
Петро сказав Йому: хоч і всі спокусяться, але не я.
30
И# гlа є3мY ї}съ: ґми1нь гlю тебЁ, ћкw ты2 днeсь въ н0щь сію2, прeжде дaже втори1цею пётель не возгласи1тъ, трикрaты tвeржешисz менє2.
30
І говорить йому Ісус: істинно кажу тобі, що сьогодні, цієї ночі, раніше, ніж двічі проспіває півень, ти тричі зречешся Мене.
31
Џнъ же мн0жае глаг0лаше пaче: ѓще (же) ми2 є4сть съ тоб0ю и3 ўмрeти, не tвeргусz тебє2. Тaкожде и3 вси2 глаг0лаху.
31
Він же ще більше запевняв: хоч би мені належало і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Так само і всі говорили.
32
И# пріид0ша въ вeсь, є4йже и4мz геfсимaніа: и3 гlа ўчн7кHмъ свои6мъ: сэди1те здЁ, д0ндеже шeдъ помолю1сz.
32
Прийшли до місця, що зветься Гефсиманія; і Він сказав ученикам Своїм: посидьте тут, поки Я помолюся.
33
И# поsтъ петрA и3 їaкwва и3 їwaнна съ соб0ю: и3 начaтъ ўжасaтисz и3 тужи1ти.
33
І взяв з Собою Петра, Якова та Іоана; і почав тужити й сумувати.
34
И# гlа и5мъ: приск0рбна є4сть дш7A моS до смeрти: бyдите здЁ и3 бди1те.
34
І сказав їм: сумна душа Моя смертельно; побудьте тут і пильнуйте.
35
И# прешeдъ мaлw, падE на земли2 и3 молsшесz, да, ѓще возм0жно є4сть, ми1мw и4детъ t негw2 чaсъ:
35
І, трохи відійшовши, впав на землю і молився, щоб, коли можливо, минула Його година ця.
36
и3 гlаше: ѓвва џ§е, вс‰ возмHжна тебЁ: ми1мw неси2 t менє2 чaшу сію2: но не є4же ѓзъ хощY, но є4же ты2.
36
І говорив: Авва, Отче! Все можливе для Тебе, пронеси мимо Мене чашу цю; та не чого Я хочу, а чого Ти.
37
И# пріи1де, и3 њбрёте и5хъ спsщихъ, и3 гlа петр0ви: сjмwне, спи1ши ли; не возм0глъ є3си2 є3ди1нагw часA побдёти;
37
Повертається і знаходить їх сплячими, і каже Петрові: Симоне, чи ти спиш? Не міг ти пильнувати й однієї години?
38
бди1те и3 моли1тесz, да не вни1дете въ напaсть: дyхъ ќбw б0дръ, пл0ть же немощнA.
38
Пильнуйте і моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна.
39
И# пaки шeдъ помоли1сz, т0жде сл0во рeкъ.
39
І знову відійшов і молився, промовивши те саме слово.
40
И# возврaщьсz њбрёте | пaки спsща: бsху бо nчесA и5мъ тsгwтна: и3 не вёдzху, что2 бhша є3мY tвэщaли.
40
І, повернувшись, знову знайшов їх сплячими; бо очі їхні обважніли, і вони не знали, що Йому відповідати.
41
И# пріи1де трети1цею и3 гlа и5мъ: спи1те пр0чее и3 почивaйте: приспЁ конeцъ, пріи1де чaсъ: сE, предаeтсz сн7ъ чlвёческій въ рyки грёшникwмъ:
41
І прийшов утретє і каже їм: ви все ще спите і спочиваєте? Годі, прийшов час: Син Людський видається в руки грішників.
42
востaните, и4демъ: сE, предаsй мS прибли1жисz.
42
Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто видає Мене.
43
(За? …е7.) И# ѓбіе, є3щE є3мY гlющу, пріи1де їyда, є3ди1нъ сhй t nбоюнaдесzте, и3 съ ни1мъ нар0дъ мн0гъ со nрyжіемъ и3 дрек0льми, t ґрхіерє1й и3 кни6жникъ и3 стaрєцъ.
43
І зараз же, як Він ще говорив, прийшов Іуда, один з дванадцяти, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і книжників і старійшин.
44
Дадe же предаsй є3го2 знaменіе и5мъ, глаг0лz: є3г0же ѓще лобжY, т0й є4сть: и3ми1те є3го2 и3 веди1те (є3го2) сохрaннw.
44
Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є; беріть Його і ведіть обережно.
45
И# пришeдъ, ѓбіе пристyпль къ немY, глаг0ла (є3мY): раввJ, раввJ. И# њблобызA є3го2.
45
І, прийшовши, відразу підійшов до Нього і каже: Учителю! Учителю! І поцілував Його.
46
Nни1 же возложи1ша рyцэ свои2 на него2 и3 ћша є3го2.
46
А вони наклали руки свої на Нього і взяли Його.
47
Е#ди1нъ же нёкто t стоsщихъ и3звлeкъ н0жъ, ўдaри рабA ґрхіерeова и3 ўрёза є3мY ќхо.
47
Один же з тих, що стояли тут, вихопив меча та вдарив раба первосвященика і відсік йому вухо.
48
И# tвэщaвъ ї}съ речE и5мъ: ћкw на разб0йника ли и3зыд0сте со nрyжіемъ и3 дрек0льми ћти мS;
48
Тоді Ісус сказав їм: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб Мене взяти.
49
По вс‰ дни6 бёхъ при вaсъ въ цeркви ўчS, и3 не ћсте менE: но да сбyдетсz писaніе.
49
Повсякдень Я бував з вами в храмі і навчав, і ви не брали Мене. Але нехай збудуться Писання.
50
И# њстaвльше є3го2, вси2 бэжaша.
50
Тоді, залишивши Його, всі повтікали.
51
И# є3ди1нъ нёкто ю4ноша и4де по нeмъ, њдёzнъ въ плащани1цу по нaгу: и3 ћша того2 ю4ношу.
51
Один юнак, загорнувшись покривалом на голе тіло, йшов слідом за Ним; і воїни схопили його.
52
Џнъ же њстaвль плащани1цу, нaгъ бэжA t ни1хъ.
52
Але він, покинувши покривало, голим утік від них.
53
И# вед0ша ї}са ко ґрхіерeю: и3 снид0шасz къ немY вси2 ґрхіерeє и3 кни1жницы и3 стaрцы.
53
І привели Ісуса до первосвященика; і зібрались до нього всі первосвященики, і книжники, і старійшини.
54
И# пeтръ и3здалeча в8слёдъ є3гw2 и4де до внyтрь во дв0ръ ґрхіерeовъ: и3 бЁ сэдS со слугaми и3 грёzсz при свэщи2 [при nгни2].
54
Петро віддалік ішов слідом за Ним аж до середини двору первосвященика; і сидів зі слугами і грівся біля вогню.
55
Ґрхіерeє же и3 вeсь с0нмъ и3скaху на ї}са свидётелства, да ўмертвsтъ є3го2: и3 не њбрэтaху.
55
Первосвященики ж і весь синедріон шукали свідчення на Ісуса, щоб віддати Його на смерть; і не знаходили.
56
Мн0зи бо лжесвидётелствоваху на него2, и3 р†вна свидётєлства не бsху.
56
Бо багато лжесвідчили на Нього, але ці свідчення не сходились.
57
И# нёцыи востaвше лжесвидётелствоваху на него2, глаг0люще:
57
І деякі, вставши, лжесвідчили проти Нього і говорили:
58
ћкw мы2 слhшахомъ є3го2 гlюща, ћкw ѓзъ разорю2 цeрковь сію2 рукотворeную и3 треми2 дeнми и4ну нерукотворeну сози1жду.
58
ми чули, як Він казав: Я зруйную храм цей рукотворний і через три дні зведу інший, нерукотворний.
59
И# ни тaкw рaвно бЁ свидётелство и4хъ.
59
Але й таке свідчення їхнє не сходилось.
60
И# востaвъ ґрхіерeй посредЁ, вопроси2 ї}са, глаг0лz: не tвэщавaеши ли ничесHже; что2 сjи на тS свидётелствуютъ;
60
Тоді первосвященик став посередині і спитав Ісуса: чого ж Ти нічого не відповідаєш на те, що вони проти Тебе свідчать?
61
Џнъ же молчaше и3 ничт0же tвэщавaше. Пaки ґрхіерeй вопроси2 є3го2 и3 глаг0ла є3мY: тh ли є3си2 хrт0съ, сн7ъ блгcвeннагw;
61
Він же мовчав і нічого не відповідав. Знову первосвященик спитав Його і сказав Йому: чи Ти Христос, Син Благословенного?
62
Ї}съ же речE: ѓзъ є4смь: и3 ќзрите сн7а чlвёческаго њ деснyю сэдsща си1лы и3 грzдyща со w4блаки небeсными.
62
Ісус сказав: Я! І ви побачите Сина Людського, Який сидить праворуч сили Божої і йде з хмарами небесними.
63
Ґрхіерeй же растерзaвъ ри6зы сво‰, глаг0ла: что2 є3щE трeбуемъ свидётелей;
63
Тоді первосвященик, розірвавши одяг свій, сказав: для чого ще нам свідки?
64
слhшасте хулY: что2 вaмъ мни1тсz; Nни1 же вси2 њсуди1ша є3го2 бhти пови1нна смeрти.
64
Ви чули богохульство? Як вам здається? Вони ж усі засудили Його до смерти.
65
И# начaша нёцыи плювaти нaнь, и3 прикрывaти лицE є3гw2, и3 мyчити є3го2, и3 глаг0лати є3мY: прорцы2. И# слуги6 по лани1тома є3го2 біsху.
65
І деякі почали плювати на Нього і, закриваючи Йому лице, бити Його і говорити Йому: проречи. І слуги били Його по щоках.
66
И# сyщу петр0ви во дворЁ ни1зу, пріи1де є3ди1на t рабhнь ґрхіерeовыхъ,
66
Коли Петро був на подвір’ї внизу, прийшла одна із служниць первосвященика
67
и3 ви1дэвши петрA грёющасz, воззрёвши на него2, глаг0ла: и3 ты2 съ назарzни1номъ ї}сомъ бhлъ є3си2.
67
і, побачивши Петра, який грівся, та придивившись до нього, сказала: і ти був з Ісусом Назарянином.
68
Џнъ же tвeржесz, глаг0лz: не вёмъ, нижE знaю, что2 ты2 глаг0леши. И# и3зhде в0нъ на преддв0ріе: и3 ґлeктwръ возгласи2.
68
Але він відрікся, сказавши: не знаю і не розумію, що ти говориш. І вийшов геть на передній двір; і заспівав півень.
69
И# рабhнz ви1дэвши є3го2 пaки, начaтъ глаг0лати предстоsщымъ, ћкw сeй t ни1хъ є4сть.
69
Служниця, побачивши його знову, почала говорити присутнім, що цей з них.
70
Џнъ же пaки tметaшесz. И# помaлэ пaки предстоsщіи глаг0лаху петр0ви: вои1стинну t ни1хъ є3си2: и4бо галілeанинъ є3си2, и3 бесёда твоS под0битсz.
70
Він знову відрікся. Трохи згодом присутні знову стали говорити Петрові: та й справді ти з них, бо ти галилеянин, і мова твоя схожа.
71
Џнъ же начA роти1тисz и3 клsтисz, ћкw не вёмъ чlвёка сегw2, є3г0же вы2 глаг0лете.
71
Він же почав божитися і клястися: не знаю Чоловіка Цього, про Якого говорите.
72
И# втор0е ґлeктwръ возгласи2. И# помzнY пeтръ гlг0лъ, є3г0же речE є3мY ї}съ, ћкw прeжде дaже пётель не возгласи1тъ двакрaты, tвeржешисz менє2 трикрaты. И# начeнъ плaкашесz.
72
Тоді вдруге заспівав півень. І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж двічі проспіває півень, ти тричі відречешся від Мене, і почав плакати.
Главa є7i
1
(За? …ѕ7.) И# ѓбіе наyтріе совётъ сотвори1ша ґрхіерeє со ст†рцы и3 кни6жники, и3 вeсь с0нмъ, свzзaвше ї}са вед0ша и3 предaша (є3го2) пілaту.
1
Рано-вранці первосвященики зі старійшинами та книжниками і весь синедріон негайно зібрали раду і, зв’язавши Ісуса, відвели і видали Пилатові.
2
И# вопроси2 є3го2 пілaтъ: тh ли є3си2 цRь їудeйскій; Џнъ же tвэщaвъ речE є3мY: ты2 глаг0леши.
2
Пилат спитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти говориш.
3
И# глаг0лаху на него2 ґрхіерeє мн0гw.
3
І первосвященики звинувачували Його багато в чому.
4
Пілaтъ же пaки вопроси2 є3го2, глаг0лz: не tвэщавaеши ли ничт0же; ви1ждь, коли6ка на тS свидётелствуютъ.
4
Пилат же знову спитав Його: Ти нічого не відповідаєш, бачиш, як багато звинувачень проти Тебе?
5
Ї}съ же ктомY ничт0же tвэщA, ћкw диви1тисz пілaту.
5
Але Ісус і на це нічого не відповів, так що Пилат дивувався.
6
На (всsкъ) же прaздникъ tпущaше и5мъ є3ди1наго свsзнz, є3г0же прошaху.
6
На всяке ж свято він відпускав їм одного в’язня, за якого вони просили.
7
Бё же нарицaемый варaвва со скHвники свои1ми свsзанъ, и5же въ к0вэ ўбjйство сотвори1ша.
7
Тоді був у темниці один на ім’я Варавва, із своїми спільниками, які під час бунту вчинили вбивство.
8
И# возопи1въ нар0дъ начA проси1ти, ћкоже всегдA творsше и5мъ.
8
І народ почав кричати і просити Пилата про те, що він завжди робив для них.
9
Пілaтъ же tвэщA и5мъ, глаг0лz: х0щете ли, пущY вaмъ цRS їудeйска;
9
Він сказав їм у відповідь: чи хочете, відпущу вам Царя Юдейського?
10
Вёдzше бо, ћкw зaвисти рaди предaша є3го2 ґрхіерeє.
10
Бо знав, що це через заздрість видали Його первосвященики.
11
Ґрхіерeє же поманyша нар0ду, да пaче варaвву пyститъ и5мъ.
11
Та первосвященики підмовили народ просити, щоб краще відпустив їм Варавву.
12
Пілaтъ же tвэщaвъ пaки речE и5мъ: что2 u5бо х0щете сотворю2, є3г0же глаг0лете цRS їудeйска;
12
Пилат же знову сказав їм у відповідь: що ж хочете, щоб я зробив з Тим, Кого ви називаєте Царем Юдейським?
13
Nни1 же пaки возопи1ша (глаг0люще): пропни2 є3го2.
13
Вони знову закричали: розіпни Його.
14
Пілaтъ же глаг0лаше и5мъ: чт0 бо ѕло2 сотвори2; Nни1 же и4злиха вопіsху: пропни2 є3го2.
14
Пилат сказав їм: яке ж зло зробив Він? Вони ж ще дужче закричали: розіпни Його!
15
Пілaтъ же хотS нар0ду хотёніе сотвори1ти, пусти2 и5мъ варaвву: и3 предадE ї}са, би1въ, да пр0пнутъ є3го2.
15
Тоді Пилат, бажаючи догодити народові, відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття.
16
(За? …з7.) В0ини же вед0ша є3го2 внyтрь дворA, є4же є4сть претHръ: и3 созвaша всю2 спjру,
16
Воїни відвели Його всередину двору, тобто в преторію, і зібрали весь полк,
17
и3 њблек0ша є3го2 въ препрsду, и3 возложи1ша на него2 сплeтше терн0въ вэнeцъ,
17
і одягли Його в багряницю та, сплівши терновий вінець, поклали на Нього;
18
и3 начaша цэловaти є3го2 (и3 глаг0лати): рaдуйсz, цRю2 їудeйскій.
18
і почали вітати Його: радуйся, Царю Юдейський!
19
И# біsху є3го2 по главЁ тр0стію, и3 плювaху на него2, и3 прегибaюще колBна покланsхусz є3мY.
19
І били Його по голові тростиною, і плювали на Нього та, ставши на коліна, кланялися Йому.
20
И# є3гдA поругaшасz є3мY, совлек0ша съ негw2 препрsду и3 њблек0ша є3го2 въ ри6зы сво‰: и3 и3звед0ша є3го2, да пр0пнутъ є3го2.
20
Коли ж наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю, одягли Його у власний одяг і повели Його, щоб розіп’яти.
21
И# задёша мимоходsщу нёкоему сjмwну кmринeю, грzдyщу съ селA, nтцY ґлеxaндрову и3 рyфову, да в0зметъ кrтъ є3гw2.
21
І примусили одного перехожого, який ішов з поля, якогось киринеянина Симона, батька Олександра і Руфа, нести хрест Його.
22
(За? …}.) И# привед0ша є3го2 на голг0fу мёсто, є4же є4сть сказaемо л0бное мёсто.
22
І привели Його на місце Голгофу, що означає Лобне місце.
23
И# даsху є3мY пи1ти є3смmрнісмeно віно2: џнъ же не пріsтъ.
23
І давали Йому пити вино зі смирною; але Він не прийняв.
24
И# распeншіи є3го2 раздэли1ша ри6зы є3гw2, метaюще жрeбій њ ни1хъ, кто2 что2 в0зметъ.
24
Ті, що розпинали Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб, кому що взяти.
25
Бё же чaсъ трeтій, и3 распsша є3го2.
25
Була третя година, і розіп’яли Його.
26
И# бЁ написaніе вины2 є3гw2 напи1сано: цRь їудeйскъ.
26
І був напис провини Його: Цар Юдейський.
27
И# съ ни1мъ распsша двA разбHйника, є3ди1наго њ деснyю и3 є3ди1наго њ шyюю є3гw2.
27
З Ним розіп’яли двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч Нього.
28
И# сбhстсz писaніе, є4же глаг0летъ: и3 со беззак0нными вмэни1сz.
28
І збулося Писання, яке говорить: і до злочинців приєднаний.
29
И# мимоходsщіи хyлzху є3го2, покивaюще главaми свои1ми и3 глаг0люще: ўA, разорszй цeрковь и3 треми2 дeнми созидazй,
29
Ті, що проходили, лихословили на Нього, киваючи головами своїми і кажучи: гей! Ти, Який руйнуєш храм і за три дні створюєш!
30
сп7си1сz сaмъ и3 сни1ди со кrтA.
30
Спаси Себе Самого і зійди з хреста.
31
Тaкожде и3 ґрхіерeє ругaющесz, дрyгъ ко дрyгу съ кни6жники глаг0лаху: и4ны сп7сE, себe ли не м0жетъ спcти2;
31
Так само і первосвященики з книжниками, глузуючи, говорили один одному: інших спасав, а Себе не може спасти!
32
хrт0съ, цRь ї}левъ, да сни1детъ нн7э со кrтA, да ви1димъ и3 вёру и4мемъ є3мY. И# расп‰таz съ ни1мъ поношaста є3мY.
32
Христос, Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, щоб ми бачили, і увіруємо. І розп’яті з Ним ганьбили Його.
33
Бhвшу же часY шест0му, тмA бhсть по всeй земли2 до часA девsтагw.
33
О шостій же годині настала темрява по всій землі і тривала до дев’ятої години.
34
И# въ чaсъ девsтый возопи2 ї}съ глaсомъ вeліимъ, гlz: є3лwJ, є3лwJ, ламA савахfанJ; є4же є4сть сказaемо: б9е м0й, б9е м0й, почто2 мS њстaвилъ є3си2;
34
О дев’ятій годині Ісус викрикнув гучним голосом: Елоі! Елоі! Лама савахфані? — що значить: Боже Мій! Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?
35
И# нёцыи t предстоsщихъ слhшавше, глаг0лаху: сE, и3лію2 гласи1тъ.
35
Деякі з тих, що там стояли, почувши те, говорили: Він Іллю кличе.
36
Тeкъ же є3ди1нъ, и3 нап0лнивъ гyбу џцта, и3 возл0жь на тр0сть, напаsше є3го2, глаг0лz: њстaвите, да ви1димъ, ѓще пріи1детъ и3ліA снsти є3го2.
36
А один побіг, намочив губку оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити, кажучи: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти Його.
37
Ї}съ же пyщь глaсъ вeлій, и4здше.
37
Ісус же, скрикнувши гучним голосом, спустив дух.
38
И# завёса церк0внаz раздрaсz на дв0е, свhше до ни1зу.
38
І завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху донизу.
39
Ви1дэвъ же с0тникъ стоsй прsмw є3мY, ћкw тaкw возопи1въ и4здше, речE: вои1стинну чlвёкъ сeй сн7ъ бЁ б9ій.
39
Сотник, який стояв навпроти Нього, побачивши, як Він, так скрикнувши, віддав дух, сказав: воістину Чоловік Цей був Син Божий.
40
Бsху же и3 жєны2 и3здалeча зрsщz, въ ни1хже бЁ марjа магдали1на, и3 марjа їaкwва мaлагw и3 їwсjи мaти, и3 салwмjа,
40
Були тут і жінки, які дивилися здалеку; між ними були і Марія Магдалина, і Марія, мати Якова молодшого та Іосії, і Саломія,
41
±же, и3 є3гдA бЁ въ галілeи, хождaху по нeмъ и3 служaху є3мY: и3 и4ны мнHгіz, ±же взыд0ша съ ни1мъ во їеrли1мъ.
41
які і тоді, коли Він був у Галилеї, ходили за Ним і служили Йому, і багато інших, які разом з Ним прийшли до Єрусалима.
42
И# ўжE п0здэ бhвшу, понeже бЁ пzт0къ, є4же є4сть къ суббHтэ,
42
І настав уже вечір [бо була п’ятниця, тобто день перед суботою].
43
(За? …f7.) пріи1де їHсифъ, и4же t ґрімаfeа, благоwбрaзенъ совётникъ, и4же и3 т0й бЁ чaz цrтвіz б9іz, дерзнyвъ вни1де къ пілaту, и3 проси2 тэлесE ї}сова.
43
Прийшов Йосиф із Аримафеї, поважний радник, який і сам чекав Царства Божого, і насмілився прийти до Пилата просити тіло Ісусове.
44
Пілaтъ же диви1сz, ѓще ўжE ќмре: и3 призвaвъ с0тника, вопроси2 є3го2: ѓще ўжE ќмре;
44
Пилат здивувався, що Він уже помер, і, покликавши сотника, спитав його, чи давно помер.
45
И# ўвёдэвъ t с0тника, дадE тёло їHсифови.
45
І, довідавшись від сотника, віддав тіло Йосифові.
46
И# купи1въ плащани1цу и3 снeмь є3го2, њбви1тъ плащани1цею: и3 положи2 є3го2 во гр0бъ, и4же бЁ и3зсёченъ t кaмене: и3 привали2 кaмень над8 двє1ри гр0ба.
46
Він, купивши плащаницю і знявши Його, оповив плащаницею і поклав Його у гробі, витесаному в скелі, і привалив камінь до дверей гробу.
47
Марjа же магдали1на и3 марjа їwсjева зрsстэ, гдЁ є3го2 полагaху.
47
Марія ж Магдалина і Марія Іосієва дивились, де Його поклали.
Главa ѕ7i
1
(За? о7.) И# минyвшей суббHтэ, марjа магдали1на и3 марjа їaкwвлz и3 салwмjа купи1ша ґрwмaты, да пришeдшz помaжутъ ї}са.
1
Як минула субота, Марія Магдалина, Марія Яковова і Саломія купили пахощі, щоб піти помазати Ісуса.
2
И# ѕэлw2 заyтра во є3ди1ну t суббHтъ пріид0ша на гр0бъ, возсіsвшу с0лнцу,
2
І дуже рано, в перший день після суботи, прийшли до гробу, як сходило сонце.
3
и3 глаг0лаху къ себЁ: кто2 tвали1тъ нaмъ кaмень t двeрій гр0ба;
3
І говорять між собою: хто відвалить нам камінь від дверей гробу?
4
И# воззрёвшz ви1дэша, ћкw tвалeнъ бЁ кaмень: бё бо вeлій ѕэлw2.
4
І, глянувши, побачили, що камінь відвалений; а він був дуже великий.
5
И# вшeдшz во гр0бъ, ви1дэша ю4ношу сэдsща въ деснhхъ, њдёzна во nдeжду бэлY: и3 ўжас0шасz.
5
І, увійшовши у гріб, побачили юнака, який сидів праворуч і був одягнений у білу одежу; і вжахнулися.
6
Џнъ же глаг0ла и5мъ: не ўжасaйтесz: ї}са и4щете назарzни1на распsтаго: востA, нёсть здЁ: сE, мёсто, и3дёже положи1ша є3го2:
6
А він каже їм: не жахайтеся. Ісуса шукаєте Назарянина, розп’ятого. Він воскрес — Його нема тут. Ось місце, де поклали Його.
7
но и3ди1те, рцhте ўчн7кHмъ є3гw2 и3 петр0ви, ћкw варsетъ вы2 въ галілeи: тaмw є3го2 ви1дите, ћкоже речE вaмъ.
7
Але йдіть, скажіть ученикам Його і Петрові, що Він буде раніше за вас у Галилеї; там Його побачите, як Він сказав вам.
8
И# и3зшeдшz бэжaша t гр0ба: и3мsше [њдержaше] же и5хъ трeпетъ и3 ќжасъ: и3 ни комyже ничт0же рёша: боsхубосz.
8
І, вийшовши, вони побігли від гробу. Охопив їх трепет і жах. І нікому нічого не сказали, бо боялися.
9
(За? о7№.) ВоскRсъ же (ї}съ) заyтра въ пeрвую суббHту, kви1сz прeжде марjи магдали1ни, и3з8 неsже и3згнA сeдмь бэсHвъ.
9
Ісус же, воскреснувши вранці в перший після суботи день, насамперед явився Марії Магдалині, з якої вигнав сім бісів.
10
Nнa (же) шeдши возвэсти2 съ ни1мъ бhвшымъ, плaчущымсz и3 рыдaющымъ:
10
Вона пішла і сповістила тих, які були з Ним, що плакали і ридали.
11
и3 nни2 слhшавше, ћкw жи1въ є4сть и3 ви1дэнъ бhсть t неS, не ћша вёры.
11
Та вони, почувши, що Він живий і що вона бачила Його, — не повірили.
12
По си1хъ же двэмA t ни1хъ грzдyщема kви1сz и3нёмъ w4бразомъ, и3дyщема на село2.
12
Після цього явився в іншому образі двом з них на дорозі, коли вони йшли до села.
13
И# т† шє1дша возвэсти1ста пр0чымъ: и3 ни тёма вёры ћша.
13
І ті, повернувшись, сповістили іншим; але й тим не повірили.
14
Послэди1 (же) возлежaщымъ и5мъ є3диномунaдесzте kви1сz, и3 поноси2 невёрствію и4хъ и3 жестосeрдію, ћкw ви1дэвшымъ є3го2 востaвша не ћша вёры.
14
Нарешті Він явився самим одинадцятьом, коли вони возлежали на вечері, і дорікав їм за невір’я і жорстокосердість, що не повірили тим, які бачили Його воскреслим.
15
И# речE и5мъ: шeдше въ мjръ вeсь, проповёдите є3ђліе всeй твaри.
15
І сказав їм: ідіть по всьому світу і проповідуйте Євангеліє всьому творінню.
16
И$же вёру и4метъ и3 кrти1тсz, сп7сeнъ бyдетъ: ґ и4же не и4метъ вёры, њсуждeнъ бyдетъ.
16
Хто увірує і охреститься, буде спасенний, а хто не увірує, буде осуджений.
17
Знaмєніz же вёровавшымъ сі‰ послёдуютъ: и4менемъ мои1мъ бёсы и3жденyтъ: љзы6ки возглаг0лютъ нHвы:
17
Віруючих супроводжуватимуть такі знамення: іменем Моїм виганятимуть бісів; говоритимуть новими мовами,
18
ѕмі‰ в0змутъ: ѓще и3 что2 смeртно и3спію1тъ, не вреди1тъ и4хъ: на нед{жыz рyки возложaтъ, и3 здрaви бyдутъ.
18
братимуть змій; і якщо смертоносне щось вип’ють, не пошкодить їм; покладуть руки на недужих, і вони будуть здорові.
19
ГDь же u5бо, по гlг0ланіи (є3гw2) къ ни6мъ, вознесeсz на нб7о и3 сёде њ деснyю бGа.
19
Господь же, після розмови з ними, вознісся на небо і сів праворуч Бога.
20
Nни1 же и3зшeдше проповёдаша всю1ду, гDу поспёшствующу и3 сл0во ўтверждaющу послёдствующими знaменьми. Ґми1нь.
20
Вони ж пішли і всюди проповідували, а Господь допомагав їм і стверджував слово наступними знаменнями. Амінь.