¹

Сл0во гDне, є4же бhсть ко міхeю мwрасfjтину, во дни6 їwаfaма и3 ґхaза и3 є3зекjи царeй їyдиныхъ, њ ни1хже ви1дэ њ самарjи и3 њ їеrли1мэ.

¹

Слово Господнє, яке було до Михея морасфитина у дні Іоафама, Ахаза і Єзекії, царів юдейських, і яке відкрито йому про Самарію та Єрусалим.

²

Слhшите, лю1діе вси2, словесA, и3 внемли2, землE и3 вси2 и5же на нeй, и3 бyдетъ гDь бGъ въ вaсъ въ послyшествованіе, гDь t д0му с™aгw своегw2.

²

Слухайте, всі народи, слухай, земле, і все, що наповнює її! Нехай буде Господь Бог свідком проти вас, Господь зі святого храму Свого!

³

Понeже, сE, гDь и3сх0дитъ t мёста своегw2, и3 сни1детъ и3 настyпитъ на высwты2 зємнhz,

³

Бо ось, Господь виходить з місця Свого, зійде і наступить на висоти землі, —

⁴

и3 поколeблютсz г0ры под8 ни1мъ, и3 ю3дHли растaютъ ћкw в0скъ t лицA nгнS и3 ћкw водA сходsщи со ўстремлeніемъ.

⁴

і гори розтануть під Ним, долини розпадуться, як віск від вогню, як води, що ллються з кручі.

⁵

Нечeстіz рaди їaкwвлz вс‰ сі‰ и3 грэхA рaди д0му ї}лева. К0е нечeстіе д0му їaкwвлю; не самарjа ли; и3 кjй грёхъ д0му їyдина; не їеrли1мъ ли;

⁵

Усе це — за нечестя Якова, за гріх дому Ізраїлевого. Від кого нечестя Якова? чи не від Самарії? Хто влаштував висоти в Юдеї? чи не Єрусалим?

⁶

И# положY самарjю во nв0щное храни1лище сeлное и3 въ сaдъ віногрaда, и3 развeргу въ пр0пасть кaменіе є3S, и3 њснов†ніz є3S tкрhю:

⁶

За те зроблю Самарію купою руїн у полі, місцем для розведення винограду; скину у долину каміння її й оголю основи її.

⁷

и3 вс‰ и3зв†zннаz є3S сокрушaтъ, и3 вс‰ мзды6 є3S запалsтъ nгнeмъ, и3 вс‰ кумjры є3S положY въ пaгубу: понeже t наймA блудA собрA и3 t наймA блужeніz соврати2.

⁷

Усі ідоли її будуть розбиті і всі любодійні дари її спалені будуть вогнем, і всіх ідолів її віддам на руйнування, бо з любодійних дарів вона влаштовувала їх, на любодійні дари вони і будуть обернені.

⁸

Сегw2 рaди возрыдaетъ и3 восплaчетсz, п0йдетъ босA и3 нагA, сотвори1тъ плaчь ѓки ѕміє1въ и3 рыдaніе ѓки дщeрей сіри1нскихъ:

⁸

Про це буду я плакати і ридати, буду ходити, як пограбований і оголений, вити, як шакали, і плакати, як страуси,

⁹

ћкw њдержA ћзва є3S, понeже пріи1де дaже до їyды и3 коснyсz до врaтъ людjй мои1хъ дaже до їеrли1ма.

⁹

тому що болісна поразка її, дійшла до Іуди, досягла навіть воріт народу мого, Єрусалима.

¹⁰

И%же въ гefэ, не величaйтесz, и3 їенакjмлzне, не сограждaйте и3з8 д0му на посмэsніе, пeрстію посhплите посмэsніе вaше.

¹⁰

Не оголошуйте про це у Гефі, не плачте там голосно; але у селищі Офра покрий себе попелом.

¹¹

Њбитaющаz д0брэ во градёхъ свои1хъ, не и3зhде живyщаz въ сеннаaрэ, плaчитесz д0му (сyщагw) бли1з8 є3S, пріи1метъ t вaсъ ћзву болёзней.

¹¹

Переселяйтеся, жительки Шафира, соромітно оголені; не втече і та, що живе у Цаані; плач у селищі Ецель не дасть вам зупинитися у ньому.

¹²

Кто2 начA во благ†z всели1вшейсz въ болёзнехъ, ћкw снид0ша ѕл†z t гDа на вратA їеrли6млz,

¹²

Горює по своєму добру жителька Марофи, бо зійшла біда від Господа до воріт Єрусалима.

¹³

шyмъ колесни1цъ и3 к0нникwвъ: живyщаz въ лахjсэ начaлница грэхA тA є4сть дщeри сіHни, ћкw въ тебЁ њбрэт0шасz нечє1стіz ї}лєва.

¹³

Запрягай у колісницю швидких, жителько Лахиса; ти — початок гріха дочки Сионової, бо у тебе з’явилися злочини Ізраїля.

¹⁴

Сегw2 рaди дaстъ посылaємыz дaже до наслёдіz гefова, д0мы сyєтны, вотщE бhша царє1мъ ї}лєвымъ,

¹⁴

Тому ти посилати будеш дари у Морешеф-Геф; але селища Ахзива будуть оманою для царів Ізраїлевих.

¹⁵

д0ндеже наслёдники приведY тебЁ, живyщаz въ лахjсэ, наслёдіе дaже до nдоллaма пріи1детъ, слaва дщeре сіHни.

¹⁵

Ще спадкоємця приведу до тебе, жителько Мореша; він пройде до Одоллама, слави Ізраїля.

¹⁶

Њбросни1сz и3 њстризи1сz по чaдэхъ свои1хъ младhхъ: разшири2 њброснeніе твоE ћкw nрeлъ, понeже плэнeни бhша t тебє2.

¹⁶

Зніми із себе волосся, обстрижися, у скорботі за ніжно улюбленими синами твоїми; розшир через них плішину, як в орла, що линяє, бо вони переселені будуть від тебе.