Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
?И$, лю1тэ мнЁ! понeже бhхъ ѓки собирazй слaму на жaтвэ, и3 ћкw пaродокъ во њб8имaніи віногрaда не сyщу гр0здію, є4же ћсти первоплHднаz, ±же вожделЁ душA моS.
1
Горе мені! бо зі мною тепер — як після збирання літніх плодів, як після збирання винограду: жодної ягоди для їжі, ні спілого плоду, якого бажає душа моя.
2
?И$, лю1тэ мнЁ, душE! ћкw поги1бе бlгочтcи1вый t земли2, и3 и3справлsющагw въ человёцэхъ нёсть: вси2 во кр0вехъ прsтсz, кjйждо бли1жнzго своего2 њѕлоблsетъ њѕлоблeніемъ,
2
Не стало милосердих на землі, немає правдивих між людьми; всі чинять підступи, щоб проливати кров; кожен ставить братові своєму сіть.
3
на ѕло2 рyки сво‰ ўготовлsютъ: кнsзь пр0ситъ, и3 судіS ми6рнаz словесA глаг0летъ, желaніе души2 є3гw2 є4сть: и3 tимY благ†z и4хъ,
3
Руки їхні повернені до того, щоб уміти робити зло; начальник вимагає подарунків, і суддя судить за хабарі, а вельможі висловлюють злі бажання душі своєї і перекручують справу.
4
ћкw м0ль поzдazй, и3 ходsй по прaвиламъ въ дeнь стражбы2. ?И$, лю1тэ! u5, лю1тэ! tмщє1ніz тво‰ приспёша, нн7э бyдутъ плaчы и4хъ.
4
Кращий з них — як терен, і справедливий — гірше за колючу огорожу, день провісників Твоїх, відвідання Твоє настає; нині спіткає їх сум’яття.
5
Не вёрите другHмъ, ни надёйтесz на старBйшины, и3 t сожи1телницы твоеS храни1сz, є4же сказaти є4й что2:
5
Не вірте другові, не покладайтеся на приятеля; від тієї, що лежить на лоні твоєму, стережи двері вуст твоїх.
6
понeже сhнъ безчeститъ nтцA, дщeрь востaнетъ на мaтерь свою2 и3 невёста на свекр0вь свою2, врази2 вси2 мyжу домaшніи є3гw2.
6
Бо син ганьбить батька, дочка повстає проти матері, невістка — проти свекрухи своєї; вороги людині — домашні її.
7
Ѓзъ же ко гDеви воззрю2, потерплю2 бGа сп7са моего2, ўслhшитъ мS бGъ м0й.
7
А я буду споглядати на Господа, уповати на Бога спасіння мого: Бог мій почує мене.
8
Не рaдуйсz њ мнЁ, враждeбница моS, ћкw пад0хъ, и3 востaну: занE ѓще сsду во тмЁ, гDь њсвэти1тъ мS.
8
Не радій заради мене, неприятелько моя! хоча я впав, але встану; хоч я у мороці, але Господь світло для мене.
9
Гнёвъ гDень стерплю2, ћкw согрэши1хъ є3мY, д0ндеже њправди1тъ прю2 мою2 и3 сотвори1тъ сyдъ м0й: и3 и3зведeтъ мS на свётъ, и3 ўзрю2 прaвду є3гw2.
9
Гнів Господній я буду нести, тому що згрішив перед Ним, доки Він не вирішить справи моєї і не вчинить суду наді мною; тоді Він виведе мене на світло, і я побачу правду Його.
10
И# ќзритъ враждeбница моS, и3 њблечeтсz въ стyдъ глаг0лющаz ко мнЁ: гдё є3сть гDь бGъ тв0й; Џчи мои2 воззрsтъ на ню2, нн7э бyдетъ въ попрaніе ѓки кaлъ на путeхъ.
10
І побачить це неприятелька моя і сором покриє її, яка говорила мені: «де Господь Бог твій?» Надивляться на неї очі мої, як вона буде потоптана, подібно до бруду на вулицях.
11
Дeнь глаждeніz плjнfа: и3зглаждeніе твоE дeнь џный, и3 сотрeтъ зак0ны тво‰ дeнь џный.
11
У день спорудження стін твоїх, у цей день віддалиться визначення.
12
И# грaди твои2 пріи1дутъ на поравнeніе и3 въ раздэлeніе ґссmрjйско, и3 грaди твои2 твeрдіи въ раздэлeніе t тЂра дaже до рэки2 сЂрскіz, и3 t м0рz дaже до м0рz, и3 t горы2 дaже до горы2, днjе воды2 и3 молвы2.
12
У той день прийдуть до тебе з Ассирії і міст єгипетських, і від Єгипту до ріки Євфрату, і від моря до моря, і від гори до гори.
13
И# бyдетъ землS въ пaгубу со живyщими на нeй, t плодHвъ начинaній и4хъ.
13
А земля та буде пустелею за провину жителів її, за плоди діянь їх.
14
Паси2 лю1ди тво‰ жезл0мъ твои1мъ, џвцы наслёдіz твоегw2, вселsющыzсz є3ди6ны въ дубрaвэ средЁ карми1ла, попасyтъ васанjтіду и3 галаадjтіду, ћкоже днjе вёка.
14
Паси народ Твій жезлом Твоїм, овець спадщини Твоєї, які живуть самотньо у лісі посеред Кармила; нехай пасуться вони на Васані і Галааді, як у дні давні!
15
И# по днє1мъ и3сх0да твоегw2 и3з8 є3гЂпта ќзрите чудє1снаz.
15
Як у дні виходу твого із землі Єгипетської, явлю йому дивні діла.
16
Ќзрzтъ kзhцы и3 ўсрамsтсz t всеS крёпости своеS, рyцэ возложaтъ на ўстA сво‰, и3 ќши и4хъ њгл0хнутъ,
16
Побачать це народи і посоромляться при всій могутності своїй; покладуть руку на вуста, вуха їхні зробляться глухими;
17
поли1жутъ пeрсть ћкw ѕмjеве плёжуще по земли2, смzтyтсz во њблежeніи своeмъ: њ гDэ бз7э нaшемъ ўжaснутсz и3 ўбоsтсz t тебє2.
17
будуть лизати порох, як змія, як черва земна, виповзуть вони з укріплень своїх; устрашаться Господа Бога нашого й убояться Тебе.
18
Кто2 бGъ ћкоже ты2, teмлzй беззакHніz и3 њставлszй нечє1стіz њстaнкwмъ наслёдіz своегw2; и3 не ўдержA гнёва своегw2 во свидёніе, ћкw воли1тель млcти є4сть.
18
Хто Бог, як Ти, що прощає беззаконня і не ставить за злочин залишку спадщини Твоєї? не вічно гнівається Він, тому що любить милувати.
19
Т0й њбрати1тъ и3 ўщeдритъ ны2, и3 погрузи1тъ непр†вды нaшz и3 ввeржетъ въ глубины6 мwрскjz вс‰ грэхи2 нaшz,
19
Він знову змилосердиться над нами, згладить беззаконня наші. Ти ввергнеш у безодню морську всі гріхи наші.
20
дaстъ и4стину їaкwву, (и3) млcть ґвраaму, ћкоже клsлсz є3си2 nтцє1мъ нaшымъ во дни6 пє1рвыz.
20
Ти виявиш вірність Якову, милість Аврааму, яку із клятвою обіцяв батькам нашим від днів перших.