Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Моли1тва ни1щагw, є3гдA ўнhетъ и3 пред8 гDемъ проліeтъ молeніе своE, R№.
1
Молитва скорботного, коли він у печалі виливає перед Богом благання своє.
2
ГDи, ўслhши моли1тву мою2, и3 в0пль м0й къ тебЁ да пріи1детъ.
2
Господи! Вислухай молитву мою, і плач мій до Тебе нехай дійде.
3
Не tврати2 лицA твоегw2 t менє2: въ џньже ѓще дeнь скорблю2, приклони2 ко мнЁ ќхо твоE: въ џньже ѓще дeнь призовy тz, ск0рw ўслhши мS.
3
Не відвертай лиця Твого від мене в день, коли я в скорботі. Прихили до мене вухо Твоє в той день, [коли] призву [Тебе]; скоро вислухай мене.
4
Ћкw и3зчез0ша ћкw дhмъ днjе мои2, и3 кHсти мо‰ ћкw суши1ло сосх0шасz.
4
Бо щезають, наче дим, дні мої, і кості мої висохли.
5
Ўsзвленъ бhхъ ћкw травA, и3 и4зсше сeрдце моE, ћкw забhхъ снёсти хлёбъ м0й.
5
Я підкошений, наче трава, і висохло серце моє, бо я вже забув їсти хліб мій.
6
T глaса воздыхaніz моегw2 прильпE к0сть моS пл0ти моeй.
6
Від тяжкого зітхання мого присохли кості мої до плоті моєї.
7
Ўпод0бихсz неsсыти пустhннэй, бhхъ ћкw нощнhй врaнъ на нhрищи [на развaлинэ].
7
Я став подібний до нічного птаха в пустелі, став як сова на руїнах.
8
Бдёхъ и3 бhхъ ћкw пти1ца њс0бzщаzсz на здЁ [на кр0вэ].
8
Не сплю і став наче самотній птах на покрівлі.
9
Вeсь дeнь поношaху ми2 врази2 мои2, и3 хвaлzщіи мS мн0ю [на мS] кленsхусz.
9
Кожного дня зневажають мене вороги мої, і ті, що хвалили мене, проклинають мене.
10
ЗанE пeпелъ ћкw хлёбъ kдsхъ и3 питіE моE съ плaчемъ растворsхъ,
10
Я вже попіл їм, наче хліб, і пиття моє змішую зі сльозами.
11
t лицA гнёва твоегw2 и3 ћрости твоеS: ћкw вознeсъ низвeрглъ мS є3си2.
11
Від лиця гніву Твого і ярости Твоєї — Ти підніс і кинув мене.
12
Днjе мои2 ћкw сёнь ўклони1шасz, и3 ѓзъ ћкw сёнw и3зсх0хъ.
12
Дні мої, наче тінь, зникають, і я висох, як та трава.
13
Тh же, гDи, во вёкъ пребывaеши, и3 пaмzть твоS въ р0дъ и3 р0дъ.
13
Ти ж, Господи, перебуваєш вічно, і пам’ять про Тебе з роду в рід.
14
Ты2 воскRсъ ўщeдриши сіHна: ћкw врeмz ўщeдрити є3го2, ћкw пріи1де врeмz.
14
Ти встанеш і змилосердишся над Сионом, бо вже час помилувати його, бо вже прийшов призначений час.
15
Ћкw благоволи1ша раби2 твои2 кaменіе [њ кaменіи] є3гw2, и3 пeрсть є3гw2 ўщeдрzтъ.
15
Бо раби Твої полюбили й каміння його, і жаль їм руїн його.
16
И# ўбоsтсz kзhцы и4мене гDнz, и3 вси2 цaріе зeмстіи слaвы твоеS:
16
І будуть народи боятись імені Твого, і всі царі землі — слави Твоєї.
17
ћкw сози1ждетъ гDь сіHна и3 kви1тсz во слaвэ своeй.
17
Бо відбудує Господь Сион і явиться у славі Своїй.
18
ПризрЁ на моли1тву смирeнныхъ и3 не ўничижи2 молeніz и4хъ.
18
Він зглянеться на молитви смиренних і не відкине благання їх.
19
Да напи1шетсz сіE въ р0дъ и4нъ, и3 лю1діе зи1ждеміи восхвaлzтъ гDа:
19
І буде написано про це для поколінь майбутніх, і люди, що народяться, будуть хвалити Господа.
20
ћкw прини1че съ высоты2 с™hz своеS, гDь съ нб7сE на зeмлю призрЁ,
20
Бо Він прихилився з висоти святої Своєї, поглянув Господь з небес на землю,
21
ўслhшати воздыхaніе њковaнныхъ, разрэши1ти сhны ўмерщвлeнныхъ:
21
щоб почути стогін ув’язнених, звільнити синів, на смерть засуджених,
22
возвэсти1ти въ сіHнэ и4мz гDне и3 хвалY є3гw2 во їеrли1мэ,
22
щоб прославляли ім’я Господнє в Сионі і хвалили Його в Єрусалимі,
23
внегдA собрaтисz лю1демъ вкyпэ и3 царє1мъ, є4же раб0тати гDеви.
23
коли разом зберуться народи й царства, щоб служити Господу.
24
TвэщA є3мY на пути2 крёпости є3гw2: ўмалeніе днjй мои1хъ возвэсти1 ми:
24
Ти виснажив у дорозі сили мої, вкоротив дні віку мого.
25
не возведи2 менE во преполовeніе днjй мои1хъ: въ р0дэ родHвъ лBта тво‰.
25
І я сказав: «Боже мій! Не знищуй мене на половині життя мого, Твої літа в роді родів вічно.
26
Въ начaлэхъ ты2, гDи, зeмлю њсновaлъ є3си2, и3 дэлA рукY твоє1ю сyть небесA.
26
На початку Ти, [Господи,] землю створив, і небеса — діло рук Твоїх.
27
Т† поги1бнутъ, тh же пребывaеши: и3 вс‰ ћкw ри1за њбетшaютъ, и3 ћкw nдeжду свіeши |, и3 и3змэнsтсz.
27
Вони загинуть, Ти ж існуватимеш; вони, наче риза, постаріють; як одежу, переміниш їх, і вони зміняться.
28
Тh же т0йжде є3си2, и3 лBта тво‰ не њскудёютъ.
28
Ти ж усе Той Самий, і літа Твої не скінчаться.
29
Сhнове р†бъ твои1хъ вселsтсz, и3 сёмz и4хъ во вёкъ и3спрaвитсz.
29
Сини рабів Твоїх будуть жити, і насліддя їх утвердиться перед лицем Твоїм повік».