Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
0
Pал0мъ дв7ду, њ мірстёмъ бытіи2, RG.
[Псалом Давида про сотворіння світу.]
1
Благослови2, душE моS, гDа. ГDи б9е м0й, возвели1чилсz є3си2 ѕэлw2: во и3сповёданіе и3 въ велелёпоту њблeклсz є3си2:
1
Благослови, душе моя, Господа. Господи Боже мій, як звеличився Ти дивно. Ти прибрався у славу й у величну красу.
2
њдэsйсz свётомъ ћкw ри1зою, простирazй нeбо ћкw к0жу:
2
Ти зодягаєшся у світло, як у ризу, простираєш небеса, як шатро.
3
покрывazй водaми превhспрєннzz сво‰, полагazй w4блаки на восхождeніе своE, ходsй на крил{ вётрєню:
3
Підносиш над водами горні палаци Твої, обертаєш хмари на колісницю для Себе, на крилах вітру Ти ходиш.
4
творsй ѓгGлы сво‰ дyхи, и3 слуги6 сво‰ плaмень џгненный:
4
Ти твориш духів ангелами Своїми і слугами Своїми — вогненне полум’я.
5
њсновazй зeмлю на твeрди є3S: не преклони1тсz въ вёкъ вёка.
5
Ти поставив землю на тверді її, не захитається вона повік віку.
6
Бeздна ћкw ри1за њдэsніе є3S, на горaхъ стaнутъ в0ды:
6
Безодня, як одежа, покриває її; на горах стоять води.
7
t запрещeніz твоегw2 побёгнутъ, t глaса гр0ма твоегw2 ўбоsтсz.
7
Від повеління Твого вони біжать, від голосу грому Твого тікають.
8
Восх0дzтъ г0ры, и3 низх0дzтъ полS, въ мёсто є4же њсновaлъ є3си2 и5мъ.
8
Піднімаються на гори і сходять у долини в місце, що Ти призначив для них.
9
Предёлъ положи1лъ є3си2, є3гHже не прeйдутъ, нижE њбратsтсz покрhти зeмлю.
9
Ти поклав межу, якої не перейдуть вони і не повернуться, щоб покрити землю.
10
Посылazй и3ст0чники въ дeбрехъ, посредЁ г0ръ пр0йдутъ в0ды.
10
Ти посилаєш джерела в долини, поміж горами течуть [води.]
11
Напаsютъ вс‰ ѕвBри сє1лныz, ждyтъ [воспріи1мутъ] nнaгри въ жaжду свою2.
11
Ти напуваєш усіх звірів польових, дикі осли втамовують спрагу свою.
12
На тhхъ пти6цы небє1сныz привитaютъ: t среды2 кaменіz дадsтъ глaсъ.
12
Над ними літають птахи небесні, голос їх лунає між віттям.
13
Напаszй г0ры t превhспреннихъ свои1хъ: t плодA дёлъ твои1хъ насhтитсz землS.
13
Ти напуваєш гори з висот Твоїх. Плодами діл Твоїх насичується земля.
14
Прозzбazй травY скотHмъ, и3 ѕлaкъ на слyжбу человёкwмъ, и3звести2 хлёбъ t земли2:
14
Ти вирощуєш траву для худоби і злаки на користь людям, щоб добути хліб із землі.
15
и3 віно2 весели1тъ сeрдце человёка, ўмaстити лицE є3лeемъ: и3 хлёбъ сeрдце человёка ўкрэпи1тъ.
15
І вино веселить серце людини, і єлей намащує лице її, і хліб — підкріпляє серце людини.
16
Насhтzтсz древA пwльскaz, кeдри лівaнстіи, и5хже є3си2 насади1лъ:
16
Насичуються дерева польові, кедри ливанські, що Ти насадив їх.
17
тaмw пти6цы вогнэздsтсz, є3рwдjево жили1ще предводи1телствуетъ и4ми.
17
Там птахи гніздяться, гніздо ж чаплі — найвище.
18
Г0ры высHкіz є3лeнємъ, кaмень прибёжище зazцємъ.
18
Гори високі для оленів; скелі — захисток для зайців.
19
Сотвори1лъ є4сть лунY во временA: с0лнце познA зaпадъ св0й.
19
Ти створив місяць, щоб визначати час, і сонце знає захід свій.
20
Положи1лъ є3си2 тмY, и3 бhсть н0щь, въ нeйже пр0йдутъ вси2 ѕвёріе дубрaвніи,
20
Ти насуваєш темряву, і ніч настає; тоді бродить вся звірина лісова.
21
скЂмни рыкaющіи восхи1тити и3 взыскaти t бGа пи1щу себЁ.
21
Леви ричать за здобиччю і просять від Бога поживи собі.
22
ВозсіS с0лнце, и3 собрaшасz, и3 въ л0жахъ свои1хъ лsгутъ.
22
Сходить сонце — вони вертаються назад і лягають у лігвищах своїх.
23
И#зhдетъ человёкъ на дёло своE и3 на дёланіе своE до вeчера.
23
Виходить людина для справ своїх і на працю свою до вечора.
24
Ћкw возвели1чишасz дэлA тво‰, гDи: вс‰ премdростію сотвори1лъ є3си2: и3сп0лнисz землS твaри твоеS.
24
Які величні діла Твої, Господи! Все премудро створив Ти; повна земля творіння Твого.
25
СіE м0ре вели1кое и3 прострaнное: тaмw гaди, и4хже нёсть числA, живHтнаz м†лаz съ вели1кими:
25
Ось море велике й просторе; там безліч гадів і тварі малої й великої.
26
тaмw корабли6 преплaваютъ, ѕмjй сeй, є3г0же создaлъ є3си2 ругaтисz є3мY.
26
Там плавають кораблі, і кити, що Ти їх створив вигравати у ньому.
27
Вс‰ къ тебЁ чaютъ, дaти пи1щу и5мъ во блaго врeмz.
27
Всі вони на Тебе сподіваються, що даси їм поживу у свій час.
28
Дaвшу тебЁ и5мъ, соберyтъ: tвeрзшу тебЁ рyку, всsчєскаz и3сп0лнzтсz блaгости:
28
Ти даєш їм — вони приймають. Ти відкриваєш руку Свою — вони наповнюються усяким благом.
29
tврaщшу же тебЁ лицE, возмzтyтсz: tи1меши дyхъ и4хъ, и3 и3зчeзнутъ и3 въ пeрсть свою2 возвратsтсz:
29
Ти відвертаєш лице Твоє — вони тривожаться; віднімеш дух їх — вони щезнуть і у прах свій повернуться.
30
п0слеши д¦а твоего2, и3 сози1ждутсz, и3 њбнови1ши лицE земли2.
30
Пошлеш Духа Свого — і створяться, і Ти оновлюєш лице землі.
31
Бyди слaва гDнz во вёки: возвесели1тсz гDь њ дёлэхъ свои1хъ:
31
Нехай буде слава Господня навіки; звеселиться Господь від діл Своїх.
32
призирazй на зeмлю и3 творsй ю5 трzсти1сz: прикасazйсz горaмъ, и3 дымsтсz.
32
Він погляне на землю — і вона тремтить; торкнеться гір — і вони димлять.
33
Воспою2 гDеви въ животЁ моeмъ, пою2 бGу моемY, д0ндеже є4смь:
33
Славитиму Господа все життя моє, співатиму Богові моєму, поки живу.
34
да ўслади1тсz є3мY бесёда моS, ѓзъ же возвеселю1сz њ гDэ.
34
Нехай буде благоприємною Йому пісня моя, і я звеселюся в Господі.
35
Да и3зчeзнутъ грBшницы t земли2, и3 беззакHнницы, ћкоже не бhти и5мъ. Благослови2, душE моS, гDа.
35
Нехай щезнуть грішники з землі, і беззаконників нехай більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алилуя!
1001
Слaва:
Слава…