Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
0
Ґллилyіа, R}‹.
[Алилуя.]
1
Бlжeни непор0чніи въ пyть [въ пути2], ходsщіи въ зак0нэ гDни.
1
Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.
2
Бlжeни и3спытaющіи свидBніz є3гw2, всёмъ с®цемъ взhщутъ є3го2.
2
Блаженні ті, що додержують свідчення Його і всім серцем шукають Його.
3
Не дёлающіи бо беззак0ніz въ путeхъ є3гw2 ходи1ша.
3
Вони не чинять беззаконня і путями Його ходять.
4
Ты2 заповёдалъ є3си2 зaпwвэди тво‰ сохрани1ти ѕэлw2:
4
Ти наказав виконувати заповіти Твої пильно.
5
дабы2 и3спрaвилисz путіE мои2, сохрани1ти њправд†ніz тво‰.
5
О, коли б дороги мої вели мене до виконання постанов Твоїх!
6
ТогдA не постыжyсz, внегдA призрёти ми2 на вс‰ зaпwвэди тво‰.
6
Тоді б не осоромився я, зважаючи на всі заповіді Твої.
7
И#сповёмсz тебЁ въ прaвости сeрдца, внегдA научи1тимисz судбaмъ прaвды твоеS.
7
Буду славити Тебе в правоті серця, навчаючись судів правди Твоєї.
8
Њправд†ніz тво‰ сохраню2: не њстaви менE до ѕэлA.
8
Буду сповняти повеління Твої, не покидай мене.
9
Въ чес0мъ и3спрaвитъ ю3нёйшій пyть св0й; внегдA сохрани1ти словесA тво‰.
9
Як юнакові додержати в чистоті дорогу свою? Тільки додержанням слів Твоїх.
10
Всёмъ сeрдцемъ мои1мъ взыскaхъ тебE: не tри1ни менE t зaповэдій твои1хъ.
10
Всім серцем моїм я шукаю Тебе, не дай мені відхилитися від заповідей Твоїх.
11
Въ сeрдцы моeмъ скрhхъ словесA тво‰, ћкw да не согрэшY тебЁ.
11
Слово Твоє заховав я в серці моїм, щоб не згрішити перед Тобою.
12
Блгcвeнъ є3си2, гDи: научи1 мz њправдaніємъ твои6мъ.
12
Благословен єси, Господи, навчи мене заповітів Твоїх.
13
Ўстнaма мои1ма возвэсти1хъ вс‰ судбы6 ќстъ твои1хъ.
13
Устами моїми сповіщав я суди уст Твоїх.
14
На пути2 свидёній твои1хъ наслади1хсz, ћкw њ всsкомъ богaтствэ.
14
Дорогами свідчень Твоїх я втішався, як найбільшим багатством.
15
Въ зaповэдехъ твои1хъ поглумлю1сz, и3 ўразумёю пути6 тво‰.
15
Заповідям Твоїм навчаюся я і буду пильнувати путі Твої.
16
Во њправдaніихъ твои1хъ поучyсz: не забyду словeсъ твои1хъ.
16
Заповіти Твої — утіха моя; не забуду я слова Твого.
17
Воздaждь рабY твоемY: живи1 мz, и3 сохраню2 словесA тво‰.
17
Яви милість Твою рабу Твоєму, я буду жити і додержуватися слова Твого.
18
Tкрhй џчи мои2, и3 ўразумёю чудесA t зак0на твоегw2.
18
Відкрий очі мої, і зрозумію чуда закону Твого.
19
Пришлeцъ ѓзъ є4смь на земли2: не скрhй t менє2 зaпwвэди тво‰.
19
Я подорожній на землі, не приховуй від мене заповідей Твоїх.
20
Возлюби2 душA моS возжелaти судбы6 тво‰ на всsкое врeмz.
20
Стомилася душа моя від щоденного бажання зрозуміти суди Твої.
21
Запрети1лъ є3си2 гHрдымъ: пр0клzти ўклонsющіисz t зaповэдій твои1хъ.
21
Ти упокорив гордих, проклятих, що відхилилися від заповідей Твоїх.
22
Tими2 t менє2 пон0съ [поношeніе] и3 ўничижeніе, ћкw свидёній твои1хъ взыскaхъ.
22
Зніми з мене сором і зневагу, бо я додержувався заповітів Твоїх.
23
И$бо сэд0ша кн‰зи и3 на мS клеветaху, рaбъ же тв0й глумлsшесz во њправдaніихъ твои1хъ:
23
Бо князі сидять і змовляються проти мене, я ж, раб Твій, роздумую про постанови Твої.
24
и4бо свидBніz тво‰ поучeніе моE є4сть, и3 совёти мои2 њправд†ніz тво‰.
24
Свідчення Твої — втіха моя, [і накази Твої] — радники мої.
25
ПрильпE земли2 душA моS: живи1 мz по словеси2 твоемY.
25
В землю никне душа моя, оживи мене за словом Твоїм.
26
Пути6 мо‰ возвэсти1хъ, и3 ўслhшалъ мS є3си2: научи1 мz њправдaніємъ твои6мъ.
26
Розповів я про дороги мої, і Ти вислухав мене, навчи ж мене заповітів Твоїх.
27
Пyть њправдaній твои1хъ вразуми1 ми, и3 поглумлю1сz въ чудесёхъ твои1хъ.
27
Дай мені зрозуміти дорогу повелінь Твоїх, і я буду розмірковувати про дивні діла Твої.
28
ВоздремA душA моS t ўнhніz: ўтверди1 мz въ словесёхъ твои1хъ.
28
Ниє душа моя від скорботи, підкріпи мене за словом Твоїм.
29
Пyть непрaвды tстaви t менє2 и3 зак0номъ твои1мъ поми1луй мS.
29
Одверни від мене дорогу неправди і в законі Твоїм провадь мене.
30
Пyть и4стины и3зв0лихъ и3 судбы6 тво‰ не забhхъ.
30
Я обрав дорогу істини і поставив перед собою суди Твої.
31
Прилэпи1хсz свидёніємъ твои6мъ, гDи, не посрами2 менE.
31
Я пристав до свідчень Твоїх — Господи, не осором мене.
32
Пyть зaповэдій твои1хъ тек0хъ, є3гдA разшири1лъ є3си2 сeрдце моE.
32
Піду дорогою заповідей Твоїх, коли Ти розшириш серце моє.
33
Законоположи2 мнЁ, гDи, пyть њправдaній твои1хъ, и3 взыщY и5 вhну:
33
Покажи мені, Господи, дорогу постанов Твоїх, і я буду триматися її до кінця життя мого.
34
вразуми1 мz, и3 и3спытaю зак0нъ тв0й и3 сохраню2 и5 всёмъ сeрдцемъ мои1мъ.
34
Врозуми мене, щоб я навчився закону Твого, і буду дотримуватися його всім серцем моїм.
35
Настaви мS на стезю2 зaповэдій твои1хъ, ћкw тyю восхотёхъ.
35
Постав мене на стежку заповідей Твоїх, бо я бажаю її.
36
Приклони2 сeрдце моE во свидBніz тво‰, ґ не въ лихои1мство.
36
Нахили серце моє до свідчень Твоїх, а не до лихої користи.
37
Tврати2 џчи мои2 є4же не ви1дэти суеты2: въ пути2 твоeмъ живи1 мz.
37
Одверни очі мої, щоб не дивилися на марноту; оживляй мене на дорозі Твоїй.
38
Постaви рабY твоемY сл0во твоE въ стрaхъ тв0й.
38
Постав слово Твоє перед рабом Твоїм, щоб мав я страх перед Тобою.
39
Tими2 поношeніе моE, є4же непщевaхъ: ћкw судбы6 тво‰ бlги.
39
Одверни від мене зневагу, якої боюся я, бо суди Твої милостиві.
40
СE, возжелaхъ зaпwвэди тво‰: въ прaвдэ твоeй живи1 мz.
40
Ось я жадаю наказів Твоїх, оживляй мене Правдою Твоєю.
41
И# да пріи1детъ на мS млcть твоS, гDи, спcніе твоE по словеси2 твоемY:
41
І нехай прийде на мене милість Твоя, Господи, спасіння Твоє за словом Твоїм.
42
и3 tвэщaю поношaющымъ ми2 сл0во, ћкw ўповaхъ на словесA тво‰.
42
І я дам відповідь тим, що ганьблять мене, бо уповаю на слова Твої.
43
И# не tими2 t ќстъ мои1хъ словесE и4стинна до ѕэлA, ћкw на судбы6 тво‰ ўповaхъ:
43
Не відбери слова правди від уст моїх, бо на суди Твої надія моя.
44
и3 сохраню2 зак0нъ тв0й вhну, въ вёкъ и3 въ вёкъ вёка.
44
Буду додержуватися закону Твого повсякчас і на віки віків.
45
И# хождaхъ въ широтЁ, ћкw зaпwвэди тво‰ взыскaхъ:
45
Буду ходити простором широким, бо прагну до виконання заповідей Твоїх.
46
и3 глаг0лахъ њ свидёніихъ твои1хъ пред8 цари6 и3 не стыдsхсz:
46
Перед царями буду говорити про свідчення Твої і не посоромлюся.
47
и3 поучaхсz въ зaповэдехъ твои1хъ, ±же возлюби1хъ ѕэлw2:
47
Буду втішатися заповідями Твоїми, бо я їх дуже люблю.
48
и3 воздвиг0хъ рyцэ мои2 къ зaповэдемъ твои6мъ, ±же возлюби1хъ, и3 глумлsхсz во њправдaніихъ твои1хъ.
48
Руки мої буду простягати до заповідей Твоїх, які я люблю, і розмірковуватиму про накази Твої.
49
Помzни2 словесA тво‰ рабY твоемY, и4хже ўповaніе дaлъ ми2 є3си2.
49
Згадай слова [Твої] до раба Твого, на які Ти звелів мені уповати.
50
Т0 мz ўтёши во смирeніи моeмъ, ћкw сл0во твоE живи1 мz.
50
Це — втіха моя в горі моїм, що слово Твоє оживляє мене.
51
Г0рдіи законопреступовaху до ѕэлA: t зак0на же твоегw2 не ўклони1хсz.
51
Горді тяжко знущалися з мене, але я не відхилився від закону Твого.
52
Помzнyхъ судбы6 тво‰ t вёка, гDи, и3 ўтёшихсz.
52
Згадую, Господи, присуди Твої одвічні і втішаюся.
53
Печaль пріsтъ мS t грBшникъ, њставлsющихъ зак0нъ тв0й.
53
Сум огортає мене за грішників, що відкинули закон Твій.
54
ПBта бsху мнЁ њправд†ніz тво‰ на мёстэ пришeлствіz моегw2.
54
Постанови Твої — то пісня моя на місці блукання мого.
55
Помzнyхъ въ нощи2 и4мz твоE, гDи, и3 сохрани1хъ зак0нъ тв0й.
55
Вночі поминав я ім’я Твоє, Господи, і тримався закону Твого.
56
Сeй бhсть мнЁ, ћкw њправдaній твои1хъ взыскaхъ.
56
Він став рідним мені, бо я дотримуюся наказів Твоїх.
57
Чaсть моS є3си2, гDи: рёхъ сохрани1ти зак0нъ тв0й.
57
Я сказав: Господи! Щастя моє в тому, щоб сповняти слова Твої.
58
Помоли1хсz лицY твоемY всёмъ сeрдцемъ мои1мъ: поми1луй мS по словеси2 твоемY.
58
Молю Тебе всім серцем моїм: помилуй мене за словом Твоїм.
59
Помhслихъ пути6 тво‰ и3 возврати1хъ н0зэ мои2 во свидBніz тво‰.
59
Думав я про дороги мої, і ось повернув стопи мої до заповітів Твоїх.
60
Ўгот0вихсz и3 не смути1хсz сохрани1ти зaпwвэди тво‰.
60
Поспішав я і не затримувався виконувати заповіді Твої.
61
Ќжz грBшникъ њбzзaшасz мнЁ, и3 зак0на твоегw2 не забhхъ.
61
Сіті безбожних оточили мене, але не забув я закону Твого.
62
Полyнощи востaхъ и3сповёдатисz тебЁ њ судбaхъ прaвды твоеS.
62
Опівночі вставав я прославляти Тебе за праведні суди Твої.
63
Причaстникъ ѓзъ є4смь всBмъ боsщымсz тебє2 и3 хранsщымъ зaпwвэди тво‰.
63
Я спільник тим, що бояться Тебе і шанують повеління Твої.
64
Млcти твоеS, гDи, и3сп0лнь землS: њправдaніємъ твои6мъ научи1 мz.
64
Милости Твоєї, Господи, повна земля; навчи мене заповітів Твоїх.
65
Бlгость сотвори1лъ є3си2 съ раб0мъ твои1мъ, гDи, по словеси2 твоемY:
65
Благо зробив Ти, Господи, слузі Твоєму за словом Твоїм.
66
бlгости и3 наказaнію и3 рaзуму научи1 мz, ћкw зaповэдемъ твои6мъ вёровахъ.
66
Доброго розуміння та знання навчи мене, бо заповідям Твоїм я вірю.
67
Прeжде дaже не смири1тимисz, ѓзъ прегрэши1хъ: сегw2 рaди сл0во твоE сохрани1хъ.
67
Як ще не був я упокореним, я блукав, а нині я тримаюся слова Твого.
68
Бlгъ є3си2 ты2, гDи: и3 бlгостію твоeю научи1 мz њправдaніємъ твои6мъ.
68
Благий Ти, [Господи], і благістю Твоєю навчи мене заповідей Твоїх.
69
Ўмн0жисz на мS непрaвда г0рдыхъ: ѓзъ же всёмъ сeрдцемъ мои1мъ и3спытaю зaпwвэди тво‰.
69
Примножили на мене неправду горді, але я всім серцем моїм схиляюся до заповідей Твоїх.
70
Ўсыри1сz ћкw млеко2 сeрдце и4хъ: ѓзъ же зак0ну твоемY поучи1хсz.
70
Загрубіло серце їх, як сир з молока, я ж утішаюся в законі Твоїм.
71
Бlго мнЁ, ћкw смири1лъ мS є3си2, ћкw да научyсz њправдaніємъ твои6мъ.
71
Благо мені, що Ти упокорив мене, щоб я навчився заповітів Твоїх.
72
Бlгъ мнЁ зак0нъ ќстъ твои1хъ пaче тhсzщъ злaта и3 сребрA.
72
Благий для мене закон уст Твоїх, більше за тисячі золота й срібла.
1001
Слaва:
Слава…
73
Рyце твои2 сотвори1стэ мS и3 создaстэ мS: вразуми1 мz, и3 научyсz зaповэдемъ твои6мъ.
73
Руки Твої створили мене і впорядкували мене; врозуми мене, і навчуся заповідей Твоїх.
74
Боsщіисz тебє2 ќзрzтъ мS и3 возвеселsтсz, ћкw на словесA тво‰ ўповaхъ.
74
Ті, що бояться Тебе, побачать мене і звеселяться, що я уповаю на слово Твоє.
75
Разумёхъ, гDи, ћкw прaвда судбы6 тво‰, и3 вои1стинну смири1лъ мS є3си2.
75
Знаю, Господи, що суди Твої праведні, і що Ти справедливо покарав мене.
76
Бyди же млcть твоS, да ўтёшитъ мS, по словеси2 твоемY рабY твоемY:
76
Нехай же буде милість Твоя втіхою мені за словом Твоїм до раба Твого.
77
да пріи1дутъ мнЁ щедрHты тво‰, и3 жи1въ бyду, ћкw зак0нъ тв0й поучeніе моE є4сть.
77
Нехай зійде на мене милосердя Твоє, і я буду жити, бо закон Твій — повчання моє.
78
Да постыдsтсz г0рдіи, ћкw непрaведнw беззак0нноваша на мS: ѓзъ же поглумлю1сz [размышлsти бyду] въ зaповэдехъ твои1хъ.
78
Нехай будуть посоромлені горді, бо вони безвинно нападають на мене; а я буду навчатися в повеліннях Твоїх.
79
Да њбратsтъ мS боsщіисz тебє2 и3 вёдzщіи свидBніz тво‰.
79
Нехай прийдуть до мене ті, що бояться Тебе і знають свідчення Твої.
80
Бyди сeрдце моE непор0чно во њправдaніихъ твои1хъ, ћкw да не постыжyсz.
80
Нехай буде серце моє непорочним у законі Твоїм, щоб не осоромився я.
81
И#зчезaетъ во спcніе твоE душA моS, на словесA тво‰ ўповaхъ:
81
Умліває душа моя за спасінням Твоїм; я покладаюся на слово Твоє.
82
и3зчез0ша џчи мои2 въ сл0во твоE, глаг0люще: когдA ўтёшиши мS;
82
Плачуть очі мої за словом Твоїм; я кажу: «Коли Ти втішиш мене?»
83
занE бhхъ ћкw мёхъ на слaнэ: њправдaній твои1хъ не забhхъ.
83
Я став як той міх у диму, але наказів Твоїх не забув.
84
Коли1кw є4сть днjй рабA твоегw2; когдA сотвори1ши ми2 t гонsщихъ мS сyдъ;
84
Скільки ще днів для раба Твого? Коли вчиниш гонителям моїм суд?
85
Повёдаша мнЁ законопрест{пницы глумлє1ніz, но не ћкw зак0нъ тв0й, гDи.
85
Яму викопали для мене горді наперекір закону Твоєму.
86
Вс‰ зaпwвэди тво‰ и4стина: непрaведнw погнaша мS, помози1 ми.
86
Всі заповіді Твої — істина. Безвинно переслідують мене; поможи мені.
87
Вмaлэ не скончaша менE на земли2: ѓзъ же не њстaвихъ зaповэдій твои1хъ.
87
Ледве не знищили мене на землі, я ж не покинув заповідей Твоїх.
88
По млcти твоeй живи1 мz, и3 сохраню2 свидBніz ќстъ твои1хъ.
88
Оживи мене за милістю Твоєю, і буду берегти свідчення вуст Твоїх.
89
Во вёкъ, гDи, сл0во твоE пребывaетъ на нб7си2.
89
Навіки, Господи, слово Твоє перебуває на небесах.
90
Въ р0дъ и3 р0дъ и4стина твоS: њсновaлъ є3си2 зeмлю, и3 пребывaетъ.
90
З роду в рід істина Твоя. Ти поставив землю, і вона стоїть твердо.
91
Ўчинeніемъ твои1мъ пребывaетъ дeнь: ћкw всsчєскаz рабHтна тебЁ.
91
З волі Твоєї все стоїть аж до цього дня, бо все служить Тобі.
92
Ћкw ѓще бы не зак0нъ тв0й поучeніе моE бhлъ, тогдA ќбw поги1блъ бhхъ во смирeніи моeмъ:
92
Коли б не закон Твій був утіхою мені, то я б загинув у біді моїй.
93
во вёкъ не забyду њправдaній твои1хъ, ћкw въ ни1хъ њживи1лъ мS є3си2.
93
Повік не забуду повелінь Твоїх, бо ними Ти оживив мене.
94
Тв0й є4смь ѓзъ, сп7си1 мz: ћкw њправдaній твои1хъ взыскaхъ.
94
Твій — я, спаси мене, бо я сповняв веління Твої.
95
МенE ждaша грBшницы погуби1ти мS: свидBніz тво‰ разумёхъ.
95
Нечестивці підстерігають, щоб погубити мене, я ж заглиблююсь у свідчення Твої.
96
Всsкіz кончи1ны ви1дэхъ конeцъ: широкA зaповэдь твоS ѕэлw2.
96
Я бачив кінець всього досконалого, але заповідь Твоя широка безмірно.
97
К0ль возлюби1хъ зак0нъ тв0й, гDи: вeсь дeнь поучeніе моE є4сть.
97
О, як люблю я закон Твій! Цілий день думки мої про нього.
98
Пaче вр†гъ мои1хъ ўмудри1лъ мS є3си2 зaповэдію твоeю, ћкw въ вёкъ моS є4сть.
98
Ти зробив мене мудрішим від ворогів моїх заповітами Твоїми, бо вони завжди зі мною.
99
Пaче всёхъ ўчaщихъ мS разумёхъ, ћкw свидBніz тво‰ поучeніе моE є4сть.
99
Я зрозумів більше за всіх учителів моїх, бо я вдумуюсь у свідчення Твої.
100
Пaче стaрєцъ разумёхъ, ћкw зaпwвэди тво‰ взыскaхъ.
100
Став я мудрішим за старших, бо дотримуюся заповітів Твоїх.
101
T всsкагw пути2 лукaва возбрани1хъ ногaмъ мои6мъ, ћкw да сохраню2 словесA тво‰:
101
Від усякої стежки лукавої я стримував ноги мої, щоб берегти слово Твоє.
102
t судeбъ твои1хъ не ўклони1хсz, ћкw ты2 законоположи1лъ ми2 є3си2.
102
Від судів Твоїх я не відхилявся, бо Ти, Боже, навчив мене.
103
К0ль сладк† гортaни моемY словесA тво‰: пaче мeда ўстHмъ мои6мъ.
103
Які солодкі слова Твої в устах моїх! Вони солодші за мед на язиці моїм.
104
T зaповэдій твои1хъ разумёхъ: сегw2 рaди возненави1дэхъ всsкъ пyть непрaвды.
104
Ти зробив мене мудрим заповітами Твоїми, тому зненавидів я всяку дорогу неправди.
105
Свэти1лникъ ногaма мои1ма зак0нъ тв0й, и3 свётъ стезsмъ мои6мъ.
105
Закон Твій — світильник для ніг моїх і світло на стежках моїх.
106
Клsхсz и3 постaвихъ сохрани1ти судбы6 прaвды твоеS.
106
Я поклявся і постановив додержуватися праведних судів Твоїх, і додержусь.
107
Смири1хсz до ѕэлA: гDи, живи1 мz по словеси2 твоемY.
107
Дуже знеможений я, Господи! Оживи мене за словом Твоїм.
108
ВHльнаz ќстъ мои1хъ бlговоли1 же, гDи, и3 судбaмъ твои6мъ научи1 мz.
108
Прийми ж милостиво, Господи, добровільну жертву мою і навчи мене судів Твоїх.
109
ДушA моS въ рукY твоє1ю [Ґлеx.: моє1ю] вhну, и3 зак0на твоегw2 не забhхъ.
109
В небезпеці завжди душа моя, та не забув я закону Твого.
110
Положи1ша грBшницы сёть мнЁ: и3 t зaповэдій твои1хъ не заблуди1хъ.
110
Богопротивні поставили сіті для мене, але я від наказів Твоїх не відхилився.
111
Наслёдовахъ свидBніz тво‰ во вёкъ, ћкw рaдованіе сeрдца моегw2 сyть:
111
Свідчення Твої я прийняв, як насліддя вічне, бо вони — радість серця мого.
112
приклони1хъ сeрдце моE сотвори1ти њправд†ніz тво‰ въ вёкъ за воздаsніе.
112
Я нахилив серце моє сповняти накази Твої вічно, до кінця життя мого.
113
Законопрест{пныz возненави1дэхъ, зак0нъ же тв0й возлюби1хъ.
113
Тих, що противляться закону, я зненавидів, закон же Твій полюбив.
114
Пом0щникъ м0й и3 застyпникъ м0й є3си2 ты2: на словесA тво‰ ўповaхъ.
114
Ти — моя поміч і захист мій; я уповаю на слово Твоє.
115
Ўклони1тесz t менє2, лукaвнующіи, и3 и3спытaю зaпwвэди бGа моегw2.
115
Відійдіть від мене, беззаконники, я буду навчатися в заповідях Бога мого.
116
Заступи1 мz по словеси2 твоемY, и3 жи1въ бyду: и3 не посрами2 менE t чazніz моегw2:
116
Заступи мене, Господи, за словом Твоїм, і я буду жити; не осором мене в надії моїй.
117
помози1 ми, и3 сп7сyсz, и3 поучyсz во њправдaніихъ твои1хъ вhну.
117
Поможи мені, і я спасуся, і безперестанно буду навчатися заповітів Твоїх.
118
Ўничижи1лъ є3си2 вс‰ tступaющыz t њправдaній твои1хъ: ћкw непрaведно помышлeніе и4хъ.
118
Ти на ніщо обернув тих, що відступили від закону Твого, бо хитрощі їхні — неправда.
119
Преступaющыz непщевaхъ вс‰ грBшныz земли2: сегw2 рaди возлюби1хъ свидBніz тво‰.
119
Як попіл, Ти відгортаєш нечестивців землі, тому полюбив я свідчення Твої.
120
Пригвозди2 стрaху твоемY плHти мо‰: t судeбъ бо твои1хъ ўбоsхсz.
120
Від страху перед Тобою тремтить тіло моє; судів Твоїх я боюся.
121
Сотвори1хъ сyдъ и3 прaвду: не предaждь менE њби1дzщымъ мS.
121
Я чинив суд і справедливість, не віддай мене до рук ворогів моїх.
122
Воспріими2 рабA твоего2 во бlго, да не њклеветaютъ менE г0рдіи.
122
Захисти раба Твого на добро йому, щоб не гнобили мене горді.
123
Џчи мои2 и3зчез0стэ во спcніе твоE и3 въ сл0во прaвды твоеS:
123
Знесилились очі мої виглядати спасіння Твоє і слова правди Твоєї.
124
сотвори2 съ раб0мъ твои1мъ по млcти твоeй, и3 њправдaніємъ твои6мъ научи1 мz.
124
Яви милість Твою слузі Твоєму і постанов Твоїх навчи мене.
125
Рaбъ тв0й є4смь ѓзъ: вразуми1 мz, и3 ўвёмъ свидBніz тво‰.
125
Я — раб Твій, дай мені розуміння, щоб я зрозумів свідчення Твої.
126
Врeмz сотвори1ти гDеви: разори1ша зак0нъ тв0й.
126
Прийшов час відплати Твоєї, Господи, бо безбожні зневажили закон Твій.
127
Сегw2 рaди возлюби1хъ зaпwвэди тво‰ пaче злaта и3 топaзіа.
127
Я ж полюбив заповіді Твої більше, аніж золото і дороге каміння.
128
Сегw2 рaди ко всBмъ зaповэдемъ твои6мъ направлsхсz, всsкъ пyть непрaвды возненави1дэхъ.
128
Всі повеління Твої визнаю справедливими, а дорогу неправди ненавиджу.
129
Ди6вна свидBніz тво‰: сегw2 рaди и3спытA | душA моS.
129
Дивні свідчення Твої, Господи, тому й додержується їх душа моя.
130
Kвлeніе словeсъ твои1хъ просвэщaетъ и3 вразумлsетъ младeнцы.
130
Об’явлене слово Твоє просвітлює і врозумляє немовлят.
131
ЎстA мо‰ tверз0хъ и3 привлек0хъ дyхъ, ћкw зaповэдій твои1хъ желaхъ.
131
Відкриваю уста мої і, як повітря, втягую в себе заповіді Твої, бо так їх жадаю.
1002
Слaва:
Слава…
132
При1зри на мS и3 поми1луй мS, по судY лю1бzщихъ и4мz твоE.
132
Зглянься на мене і помилуй мене, як милуєш тих, що люблять ім’я Твоє.
133
Стwпы2 мо‰ напрaви по словеси2 твоемY, и3 да не њбладaетъ мн0ю всsкое беззак0ніе:
133
Стопи мої направ за словом Твоїм, і нехай не оволодіє мною ніяке беззаконня.
134
и3збaви мS t клеветы2 человёческіz, и3 сохраню2 зaпwвэди тво‰.
134
Спаси мене від наклепів людських, і я буду сповняти заповіді Твої.
135
ЛицE твоE просвэти2 на рабA твоего2 и3 научи1 мz њправдaніємъ твои6мъ.
135
Осяй раба Твого світлом лиця Твого і навчи мене заповітів Твоїх.
136
И#схHдища водн†z и3звед0стэ џчи мои2, понeже не сохрани1хъ зак0на твоегw2.
136
Потоки сліз течуть з очей моїх, бо люди не додержують закону Твого.
137
Првdнъ є3си2, гDи, и3 прaви суди2 твои2:
137
Праведний Ти, Господи, і справедливі суди Твої.
138
заповёдалъ є3си2 прaвду свидBніz тво‰, и3 и4стину ѕэлw2.
138
Свідчення Твої, що їх заповідав Ти, — правда і чиста істина.
139
И#стazла мS є4сть рeвность твоS: ћкw забhша словесA тво‰ врази2 мои2.
139
Ревність моя за Тебе сушить мене, бо вороги мої забули слова Твої.
140
Разжжeно сл0во твоE ѕэлw2, и3 рaбъ тв0й возлюби2 є5.
140
Розпалене й чисте слово Твоє, і я — раб Твій — полюбив Його.
141
Ю#нёйшій ѓзъ є4смь и3 ўничижeнъ: њправдaній твои1хъ не забhхъ.
141
Малий я і принижений, але повелінь Твоїх я не забув.
142
Прaвда твоS прaвда во вёкъ, и3 зак0нъ тв0й и4стина.
142
Правда Твоя — правда вічна, і закон Твій — істина.
143
СкHрби и3 нyжди њбрэт0ша мS: зaпwвэди тво‰ поучeніе моE.
143
Скорбота й горе прийшли на мене, та заповіді Твої — утіха моя.
144
Прaвда свидBніz тво‰ въ вёкъ: вразуми1 мz, и3 жи1въ бyду.
144
Правда свідчень Твоїх — вічна; дай мені зрозуміти їх, і я буду жити.
145
Воззвaхъ всёмъ сeрдцемъ мои1мъ, ўслhши мS, гDи: њправд†ніz тво‰ взыщY.
145
Від усього серця [мого] взиваю я; почуй мене, Господи, заповіти Твої я сповнятиму.
146
Воззвaхъ ти2, сп7си1 мz, и3 сохраню2 свидBніz тво‰.
146
Взиваю до Тебе: спаси мене, буду сповняти накази Твої.
147
Предвари1хъ въ безг0діи и3 воззвaхъ: на словесA тво‰ ўповaхъ.
147
Раніше світанку взиваю я; на слово Твоє я уповаю.
148
Предвари1стэ џчи мои2 ко ќтру, поучи1тисz словесє1мъ твои6мъ.
148
Раніше ранку відкриті очі мої, щоб навчатися слів Твоїх.
149
Глaсъ м0й ўслhши, гDи, по млcти твоeй: по судбЁ твоeй живи1 мz.
149
Почуй, Господи, голос мій з милости Твоєї і за судом Твоїм оживи мене.
150
Прибли1жишасz гонsщіи мS беззак0ніемъ: t зак0на же твоегw2 ўдали1шасz.
150
Наблизилися до мене ті, що замислили зло; від закону Твого вони далеко стали.
151
Бли1з8 є3си2 ты2, гDи, и3 вси2 путіE твои2 и4стина.
151
Ти ж, Господи, близько від мене, і всі заповіти Твої — істина.
152
И#спeрва познaхъ t свидёній твои1хъ, ћкw въ вёкъ њсновaлъ | є3си2.
152
Віддавна я знаю свідчення Твої, що їх навіки встановив Ти.
153
Ви1ждь смирeніе моE и3 и3зми1 мz: ћкw зак0на твоегw2 не забhхъ.
153
Зглянься на горе моє і визволи мене, бо я закону Твого не забув.
154
Суди2 сyдъ м0й и3 и3збaви мS: словесE рaди твоегw2 живи1 мz.
154
Розсуди справу мою і захисти мене; за словом Твоїм оживи мене.
155
Далeче t грBшникъ спcніе, ћкw њправдaній твои1хъ не взыскaша.
155
Далеко від нечестивців спасіння, бо вони не визнають закону Твого.
156
ЩедрHты тво‰ мнHги, гDи: по судбЁ твоeй живи1 мz.
156
Велика щедрість Твоя, Господи; оживи мене праведним судом Твоїм.
157
Мн0зи и3згонsщіи мS и3 стужaющіи ми2: t свидёній твои1хъ не ўклони1хсz.
157
Багато в мене напасників і гнобителів, але я від свідчень Твоїх не відхилився.
158
Ви1дэхъ неразумэвaющыz и3 и3стazхъ: ћкw словeсъ твои1хъ не сохрани1ша.
158
Бачу я безбожних і тяжко мені, що вони відступили від слова Твого.
159
Ви1ждь, ћкw зaпwвэди тво‰ возлюби1хъ: гDи, по млcти твоeй живи1 мz.
159
Глянь, як люблю я заповіді Твої; з милости Твоєї, Господи, оживи мене.
160
Начaло словeсъ твои1хъ и4стина, и3 во вёкъ вс‰ судбы6 прaвды твоеS.
160
Основа слів Твоїх — істина, і вічні всі суди правди Твоєї.
161
Кн‰зи погнaша мS тyне: и3 t словeсъ твои1хъ ўбоsсz сeрдце моE.
161
Князі безвинно гонять мене, але серце моє боїться слова Твого.
162
Возрaдуюсz ѓзъ њ словесёхъ твои1хъ, ћкw њбрэтazй корhсть мн0гу.
162
Радію я від слів Твоїх, як той, що одержав велике багатство.
163
Непрaвду возненави1дэхъ и3 њмерзи1хъ: зак0нъ же тв0й возлюби1хъ.
163
Неправду я зненавидів і гидую нею, закон же Твій я люблю.
164
Седмери1цею днeмъ хвали1хъ тS њ судбaхъ прaвды твоеS.
164
Семикратно кожного дня я прославляю Тебе за суди правди Твоєї.
165
Ми1ръ мн0гъ лю1бzщымъ зак0нъ тв0й, и3 нёсть и5мъ соблaзна.
165
Великим миром утішаються ті, що люблять закон Твій, і не спотикаються вони.
166
Чazхъ спcніz твоегw2, гDи, и3 зaпwвэди тво‰ возлюби1хъ.
166
Я уповаю на спасіння Твоє, Господи, і сповняю заповіді Твої.
167
Сохрани2 душA моS свидBніz тво‰ и3 возлюби2 | ѕэлw2.
167
Душа моя додержує свідчень Твоїх, бо вельми люблю їх.
168
Сохрани1хъ зaпwвэди тво‰ и3 свидBніz тво‰, ћкw вси2 путіE мои2 пред8 тоб0ю, гDи.
168
Я охороняю заповіді Твої і свідчення Твої, бо всі дороги мої перед Тобою, Господи.
169
Да прибли1житсz молeніе моE пред8 тS, гDи: по словеси2 твоемY вразуми1 мz.
169
Нехай дійде молитва моя до Тебе, Господи, за словом Твоїм врозуми мене.
170
Да вни1детъ прошeніе моE пред8 тS: гDи, по словеси2 твоемY и3збaви мS.
170
Нехай прийде благання моє до Тебе, Господи, за словом Твоїм визволи мене.
171
Tрhгнутъ ўстнЁ мои2 пёніе, є3гдA научи1ши мS њправдaніємъ твои6мъ.
171
Висловлять уста мої пісню хвали, коли навчиш мене заповітів Твоїх.
172
Провэщaетъ љзhкъ м0й словесA тво‰, ћкw вс‰ зaпwвэди тво‰ прaвда.
172
Язик мій буде голосно провіщати слова Твої, бо всі заповіді Твої — правда.
173
Да бyдетъ рукA твоS є4же спcти1 мz, ћкw зaпwвэди тво‰ и3зв0лихъ.
173
Нехай стане рука Твоя на поміч мені, бо я обрав собі повеління Твої.
174
Возжелaхъ спcніе твоE, гDи, и3 зак0нъ тв0й поучeніе моE є4сть.
174
Я жадаю спасіння Твого, Господи, і закон Твій — утіха моя.
175
ЖивA бyдетъ душA моS и3 восхвaлитъ тS: и3 судбы6 тво‰ пом0гутъ мнЁ.
175
Нехай живе душа моя і славить Тебе, і суди Твої нехай допоможуть мені.
176
Заблуди1хъ ћкw nвчA поги1бшее: взыщи2 рабA твоего2, ћкw зaповэдій твои1хъ не забhхъ.
176
Я блукаю, наче ягня загублене. Знайди раба Твого, бо я заповідей Твоїх не забув.
1003
Слaва:
Слава…