0

Pал0мъ дв7ду, Rм7.

Псалом Давида.

¹

ГDи, воззвaхъ къ тебЁ, ўслhши мS: вонми2 глaсу молeніz моегw2, внегдA воззвaти ми2 къ тебЁ.

¹

Господи, взиваю до Тебе, вислухай мене. Почуй голос моління мого, коли взиваю до Тебе.

²

Да и3спрaвитсz моли1тва моS ћкw кади1ло пред8 тоб0ю: воздэsніе рукY моє1ю, жeртва вечeрнzz.

²

Нехай стане молитва моя як кадило перед Тобою; піднесення рук моїх — як жертва вечірня.

³

Положи2, гDи, хранeніе ўстHмъ мои6мъ и3 двeрь њграждeніz њ ўстнaхъ мои1хъ.

³

Постав, Господи, охорону устам моїм і двері огорожі в устах моїх.

⁴

Не ўклони2 сeрдце моE въ словесA лукaвствіz, непщевaти вины2 њ грэсёхъ съ челwвBки дёлающими беззак0ніе: и3 не сочтyсz со и3збрaнными и4хъ.

⁴

Не відхили серця мого до слів лукавих — виправдовувати мої гріхи, разом з людьми, що чинять беззаконня, щоб не став я спільником пристрастей їхніх.

⁵

Накaжетъ мS првdникъ ми1лостію и3 њбличи1тъ мS, є3лeй же грёшнагw да не намaститъ главы2 моеS: ћкw є3щE и3 моли1тва моS во благоволeніихъ и4хъ.

⁵

Нехай навчає мене праведник милістю, нехай і викриває мене; єлей же слів грішника нехай не намастить голови моєї.

⁶

Пожє1рты бhша при кaмени судіи6 и4хъ: ўслhшатсz глагHли мои2, ћкw возмог0ша [ўслади1шасz].

⁶

І молитва моя проти злодіянь їхніх. Пожерла земля в безодні суддів їхніх.

⁷

Ћкw т0лща земли2 просёдесz на земли2, расточи1шасz кHсти и4хъ при ѓдэ.

⁷

Почуті ж були слова мої як переможні; як груддя землі розметалися вони по землі; так розсипалися кості їхні над пеклом.

⁸

Ћкw къ тебЁ, гDи, гDи, џчи мои2: на тS ўповaхъ, не tими2 дyшу мою2:

⁸

На Тебе ж, Господи, Господи, звернені очі мої; на Тебе надія моя, не відкинь душі моєї.

⁹

сохрани1 мz t сёти, ю4же состaвиша ми2, и3 t собл†знъ дёлающихъ беззак0ніе.

⁹

Охорони мене від сіті, що її поставили на мене, і від спокус, що їх наставили беззаконні.

¹⁰

Падyтъ во мрeжу свою2 грBшницы: є3ди1нъ є4смъ ѓзъ, д0ндеже прейдY.

¹⁰

У сіть свою впадуть грішники, а я з Тобою її перейду.