Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Въ конeцъ, њ заступлeніи ќтреннемъ, pал0мъ дв7ду, к7№.
1
Начальнику хору. При сході зорі. Псалом Давида. (Пророцтво про страждання Ісуса Христа).
2
Б9е, б9е м0й, вонми1 ми, вскyю њстaвилъ мS є3си2; далeче t спcніz моегw2 словесA грэхопадeній мои1хъ.
2
Боже, Боже мій! [Зглянься на мене!] Нащо Ти покинув мене? Далекі від спасіння мого слова плачу мого.
3
Б9е м0й, воззовY во дни2, и3 не ўслhшиши, и3 въ нощи2, и3 не въ безyміе мнЁ.
3
Боже мій, взиваю вдень — і Ти не чуєш; вночі — і нема мені спокою.
4
Тh же во с™ёмъ живeши, хвало2 ї}лева.
4
Ти ж у святині живеш, хвало Ізраїля.
5
На тS ўповaша nтцы2 нaши: ўповaша, и3 и3збaвилъ є3си2 |:
5
На Тебе надіялися батьки наші, надіялись, і Ти визволив їх.
6
къ тебЁ воззвaша, и3 спас0шасz: на тS ўповaша, и3 не постыдёшасz.
6
До Тебе звертались і були спасенні, на Тебе надію покладали і не осоромились.
7
Ѓзъ же є4смь чeрвь, ґ не человёкъ, поношeніе человёкwвъ и3 ўничижeніе людjй.
7
А я черв, а не людина, приниження в людей і зневага в народів.
8
Вси2 ви1дzщіи мS поругaшамисz, глаг0лаша ўстнaми, покивaша глав0ю:
8
Всі, хто дивиться на мене, насміхаються з мене, зневажають устами, киваючи головою:
9
ўповA на гDа, да и3збaвитъ є3го2, да сп7сeтъ є3го2, ћкw х0щетъ є3го2.
9
«Він надіявся на Бога, нехай же спасе його, нехай визволить його, коли він угодний Йому».
10
Ћкw ты2 є3си2 и3ст0ргій мS и3з8 чрeва, ўповaніе моE t сwсцY мaтере моеS.
10
Але Ти ж вивів мене з утроби, дав мені надію на Тебе від грудей матері моєї.
11
Къ тебЁ привeрженъ є4смь t ложeснъ, t чрeва мaтере моеS бGъ м0й є3си2 ты2.
11
На Тебе покинутий я від утроби. Від грудей матері моєї Ти — Бог мій.
12
Да не tстyпиши t менє2, ћкw ск0рбь бли1з8, ћкw нёсть помогazй ми2.
12
Не віддаляйся ж від мене, бо скорбота близько, а заступника нема.
13
Њбыд0ша мS телцы2 мн0зи, ю3нцы2 тyчніи њдержaша мS:
13
Бики роз’ярені обступили мене, страшні васанські — оточили мене.
14
tверз0ша на мS ўстA сво‰, ћкw лeвъ восхищazй и3 рыкazй.
14
Розкрили на мене пащі свої, як лев, що шукає поживи й рикає.
15
Ћкw водA и3зліsхсz, и3 разсhпашасz вс‰ кHсти мо‰: бhсть сeрдце моE ћкw в0скъ тazй посредЁ чрeва моегw2.
15
Я розлився, як вода, розслабли всі кості мої, і серце моє, як віск, розтопилося в грудях моїх.
16
И$зсше ћкw скудeль крёпость моS, и3 љзhкъ м0й прильпE гортaни моемY, и3 въ пeрсть смeрти свeлъ мS є3си2.
16
Висохла, як черепок, сила моя, і язик мій прилип до піднебіння мого. В порох смерти Ти звів мене.
17
Ћкw њбыд0ша мS пси2 мн0зи, с0нмъ лукaвыхъ њдержaша мS: и3скопaша рyцэ мои2 и3 н0зэ мои2.
17
Бо пси оточили мене, зграя злих обступила мене. Пробили руки й ноги мої.
18
И#счет0ша вс‰ кHсти мо‰: тjи же смотри1ша и3 презрёша мS.
18
Можна перелічити всі кості мої, а вони дивляться та зневажають мене.
19
Раздэли1ша ри6зы мо‰ себЁ, и3 њ nдeжди моeй метaша жрeбій.
19
Розділили ризи мої собі і за одежу мою кидали жереб.
20
Тh же, гDи, не ўдали2 п0мощь твою2 t менє2: на заступлeніе моE вонми2.
20
Ти ж, Господи, не віддаляйся від мене. Сило моя, на поміч мені прийди!
21
И#збaви t nрyжіz дyшу мою2, и3 и3з8 руки2 пeсіи є3динор0дную мою2.
21
Визволи від смерти душу мою і від псів самотню мою.
22
Сп7си1 мz t ќстъ льв0выхъ, и3 t рHгъ є3динорHжь смирeніе моE.
22
Почуй і спаси мене від пащі лева і від рогів єдинорогів визволи мене.
23
Повёмъ и4мz твоE брaтіи моeй, посредЁ цRкве воспою2 тS.
23
Я ж сповіщатиму ім’я Твоє браттям моїм, посеред церкви вірних у піснях хвалитиму Тебе.
24
Боsщіисz гDа, восхвали1те є3го2, всE сёмz їaкwвле, прослaвите є3го2, да ўбои1тсz же t негw2 всE сёмz ї}лево:
24
Всі, хто боїться Господа, прославляйте Його. Всі нащадки Якова, хваліть Його; нехай же бояться Його всі покоління Ізраїля!
25
ћкw не ўничижи2, нижE негодовA моли1твы ни1щагw, нижE tврати2 лицE своE t менє2, и3 є3гдA воззвaхъ къ немY, ўслhша мS.
25
Бо Він не зневажив і не покинув бідного в біді його і не сховав від мене лиця Свого, а почув мене, коли благав Його.
26
T тебє2 похвалA моS, въ цRкви вели1цэй и3сповёмсz тебЁ: моли6твы мо‰ воздaмъ пред8 боsщимисz є3гw2.
26
Буду хвалитися Тобою у зібранні великому, буду визнавати Тебе, обітниці мої сповню перед тими, що бояться Його.
27
Kдsтъ ўб0зіи, и3 насhтzтсz, и3 восхвaлzтъ гDа взыскaющіи є3го2: жив† бyдутъ сердцA и4хъ въ вёкъ вёка.
27
Будуть їсти убогі й насичуватися, і хвалитимуть Господа ті, що шукають Його, щоб жили серця ваші повіки.
28
Помzнyтсz и3 њбратsтсz ко гDу вси2 концы6 земли2, и3 покл0нzтсz пред8 ни1мъ вс‰ nтeчєствіz kзы6къ:
28
Згадають і повернуться до Господа всі краї землі і поклоняться перед Ним усі племена народів.
29
ћкw гDне є4сть цrтвіе, и3 т0й њбладaетъ kзы6ки.
29
Бо Господнє є Царство, і Він царює над народами.
30
Kд0ша и3 поклони1шасz вси2 тyчніи земли2: пред8 ни1мъ припадyтъ вси2 низходsщіи въ зeмлю: и3 душA моS томY живeтъ.
30
Будуть споживати й поклоняться Йому всі сильні землі; поклоняться Йому всі, що сходять у землю, і душа моя для Нього живе.
31
И# сёмz моE пораб0таетъ є3мY: возвэсти1тъ гDеви р0дъ грzдyщій:
31
Нащадки [мої] будуть служити Йому і будуть зватися Господніми повіки.
32
и3 возвэстsтъ прaвду є3гw2 лю1демъ р0ждшымсz [роди1тисz и3мyщымъ], ±же сотвори2 гDь.
32
Прийдуть вони і будуть сповіщати правду Його родові майбутньому, про все, що створив Господь.