¹

Въ конeцъ, pал0мъ дв7ду, lf7.

¹

Начальнику хору. Псалом Давида. (Пророчий).

²

ТерпS потерпёхъ гDа, и3 внsтъ ми2 и3 ўслhша моли1тву мою2:

²

Твердо я надіявся на Господа, і Він прихилився до мене і почув молитву мою.

³

и3 возведe мz t р0ва страстeй и3 t брeніz ти1ны, и3 постaви на кaмени н0зэ мои2 и3 и3спрaви стwпы2 мо‰:

³

Він вивів мене з ями пристрастей і в’язкого болота, поставив на камені ноги мої і зміцнив стопи мої.

⁴

и3 вложи2 во ўстA мо‰ пёснь н0ву, пёніе бGу нaшему. Ќзрzтъ мн0зи и3 ўбоsтсz, и3 ўповaютъ на гDа.

⁴

Він вклав в уста мої пісню нову — хвалу Богу нашому. Многі побачать, і убояться, і будуть уповати на Господа.

⁵

Бlжeнъ мyжъ, є3мyже є4сть и4мz гDне ўповaніе є3гw2, и3 не призрЁ въ суєты2 и3 неистовлє1ніz лHжнаz.

⁵

Блаженна людина, яка покладає надію свою на Господа і не звертається до гордих і до тих, що схиляються до неправди.

⁶

МнHга сотвори1лъ є3си2 ты2, гDи б9е м0й, чудесA тво‰, и3 помышлeніємъ твои6мъ нёсть кто2 ўпод0битсz тебЁ: возвэсти1хъ и3 глаг0лахъ: ўмн0жишасz пaче числA.

⁶

Господи, Боже мій! Як багато створив Ти чудес Твоїх для нас! Хто уподібниться Тобі помислами Твоїми про нас! Хотів би я говорити і перелічити, але вони перевищують всяке число.

⁷

Жeртвы и3 приношeніz не восхотёлъ є3си2, тёло же сверши1лъ ми2 є3си2: всесожжeній и3 њ грэсЁ не взыскaлъ є3си2.

⁷

Жертви і принесення Ти не захотів, але Ти відкрив мені вуха^*. Всепалення і жертви за гріх Ти не бажав.

⁸

ТогдA рёхъ: сE, пріидY: въ глави1знэ кни1жнэ пи1сано є4сть њ мнЁ:

⁸

Тоді я сказав: «Ось іду; у свитку книжному написано про мене.

⁹

є4же сотвори1ти в0лю твою2, б9е м0й, восхотёхъ, и3 зак0нъ тв0й посредЁ чрeва моегw2.

⁹

Я бажаю виконати волю Твою, Боже мій, і закон Твій у серці моїм».

¹⁰

Благовэсти1хъ прaвду въ цRкви вели1цэй, сE, ўстнaмъ мои6мъ не возбраню2: гDи, ты2 разумёлъ є3си2.

¹⁰

Я сповіщав про правду Твою в зібранні великому і не спиняв уст моїх. Ти знаєш, Господи.

¹¹

Прaвду твою2 не скрhхъ въ сeрдцы моeмъ, и4стину твою2 и3 сп7сeніе твоE рёхъ, не скрhхъ млcть твою2 и3 и4стину твою2 t с0нма мн0га.

¹¹

Не втаїв я правди Твоєї в серці моїм; я всім сповіщав про істину й спасіння Твоє. Не затаїв милости й вірности Твоєї перед зібранням великим.

¹²

Тh же, гDи, не ўдали2 щедр0тъ твои1хъ t менє2: млcть твоS и3 и4стина твоS вhну да застyпитэ мS.

¹²

Ти ж, Господи, не віддаляй від мене милосердя Твого. Милість Твоя й істина Твоя нехай завжди охороняють мене.

¹³

Ћкw њдержaша мS ѕл†z, и5мже нёсть числA: постиг0ша мS беззакHніz мо‰, и3 не возмог0хъ зрёти: ўмн0жишасz пaче вл†съ главы2 моеS, и3 сeрдце моE њстaви мS.

¹³

Бо обступила мене біда велика: оточили мене беззаконня мої, і я не можу побачити їх, бо їх більше, ніж волосся на голові моїй, і серце моє стиснулося в мені.

¹⁴

Бlговоли2, гDи, и3збaвити мS: гDи, во є4же помощи1 ми, вонми2.

¹⁴

Благозволь, Господи, визволити мене. Господи, поспіши на допомогу мені!

¹⁵

Да постыдsтсz и3 посрaмzтсz вкyпэ и4щущіи дyшу мою2, и3з8sти ю5: да возвратsтсz вспsть и3 постыдsтсz хотsщіи ми2 ѕл†z.

¹⁵

Нехай постидяться і осоромляться ті, що шукають душі моєї, щоб погубити її. Нехай повернуть назад ті, що бажають зла мені.

¹⁶

Да пріи1мутъ ѓбіе стyдъ св0й глаг0лющіи ми2: блaгоже, блaгоже.

¹⁶

Нехай покриються соромом ті, що говорили мені: «Добре, добре!»

¹⁷

Да возрaдуютсz и3 возвеселsтсz њ тебЁ вси2 и4щущіи тебE, гDи, и3 да рекyтъ вhну, да возвели1читсz гDь, лю1бzщіи сп7сeніе твоE.

¹⁷

Але нехай зрадіють і звеселяться Тобою ті, що шукають Тебе, Боже, і ті, що люблять спасіння Твоє, нехай безперестанку виголошують: «Великий Господь!»

¹⁸

Ѓзъ же ни1щъ є4смь и3 ўб0гъ, гDь попечeтсz њ мнЁ: пом0щникъ м0й и3 защи1титель м0й є3си2 ты2, б9е м0й, не закосни2.

¹⁸

Я ж немічний і вбогий, Господи, допоможи мені! Ти поміч моя і моє спасіння, Боже мій, поспіши!

1001

Слaва:

Слава…