Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Въ конeцъ, њ и3змёншихсz [њ и3мyщихъ и3змэни1тисz], pал0мъ дв7ду, …}.
1
Начальнику хору. На шошаннимі. Псалом Давида. (Пророчий).
2
Сп7си1 мz, б9е, ћкw внид0ша в0ды до души2 моеS.
2
Спаси мене, Боже, бо води дійшли до душі [моєї].
3
Ўглэб0хъ въ тимёніи глубины2, и3 нёсть постоsніz: пріид0хъ во глубины6 морск‡z, и3 бyрz потопи1 мz.
3
Я загруз у глибокім болоті, і нема на чому стати. Зійшов я у глибину моря, і хвилі його заливають мене.
4
Ўтруди1хсz зовhй, и3змолчE гортaнь м0й: и3счез0стэ џчи мои2, t є4же ўповaти ми2 на бGа моего2.
4
Я знемігся від благань, і гортань моя зашерхла. Втомилися очі мої від очікування Бога [мого].
5
Ўмн0жишасz пaче вл†съ главы2 моеS ненави1дzщіи мS тyне: ўкрэпи1шасz врази2 мои2, и3згонsщіи мS непрaведнw: ±же не восхищaхъ, тогдA воздаsхъ.
5
Бо тих, що ненавидять мене без вини, більше, ніж волосся на голові моїй. Вороги мої, що переслідують мене даремно, зміцніли, і чого я не відбирав, того вимагають від мене.
6
Б9е, ты2 ўвёдэлъ є3си2 безyміе моE, и3 прегрэшє1ніz мо‰ t тебє2 не ўтаи1шасz.
6
Боже, Ти знаєш, як тяжко мені, і гріхи мої не втаєні від Тебе.
7
Да не постыдsтсz њ мнЁ терпsщіи тебE, гDи, гDи си1лъ: нижE да посрaмzтсz њ мнЁ и4щущіи тебE, б9е ї}левъ.
7
Нехай не осоромляться через мене ті, що надіються на Тебе, Господи, Боже Сил. Нехай не осоромляться через мене ті, що шукають Тебе, Боже.
8
Ћкw тебє2 рaди претерпёхъ поношeніе, покры2 срамотA лицE моE.
8
Бо ради Тебе терплю я зневагу, і сором покриває лице моє.
9
Чyждь бhхъ брaтіи моeй и3 стрaненъ сыновHмъ мaтере моеS:
9
Я став чужим для братів моїх і стороннім для синів матері моєї.
10
ћкw рeвность д0му твоегw2 снэдe мz, и3 поношє1ніz поносsщихъ ти2 напад0ша на мS.
10
Бо ревність до дому Твого з’їдає мене, і зневага тих, що Тебе зневажають, впала на мене.
11
И# покрhхъ пост0мъ дyшу мою2, и3 бhсть въ поношeніе мнЁ:
11
Коли я плакав і постом смиряв душу мою, то й тим докоряють мене.
12
и3 положи1хъ њдэsніе моE врeтище, и3 бhхъ и5мъ въ при1тчу.
12
Замість одежі я обгортав себе веретищем — і тим став посміховиськом для них.
13
Њ мнЁ глумлsхусz сэдsщіи во вратёхъ, и3 њ мнЁ поsху пію1щіи віно2.
13
Про мене говорять ті, що сидять біля воріт, про мене співають ті, що п’ють вино.
14
Ѓзъ же моли1твою моeю къ тебЁ, б9е: врeмz бlговолeніz, б9е: во мн0жествэ млcти твоеS ўслhши мS, во и4стинэ спcніz твоегw2.
14
А я з молитвою моєю до Тебе, Господи, в час, угодний Тобі, Боже. З великої милости Твоєї, почуй мене в істині спасіння Твого.
15
Сп7си1 мz t брeніz, да не ўглёбну: да и3збaвлюсz t ненави1дzщихъ мS и3 t глуб0кихъ в0дъ.
15
Виведи мене з болота, щоб не потонув я, спаси мене від ненависників моїх і від глибокої води.
16
Да не потопи1тъ менE бyрz воднaz, нижE да пожрeтъ менE глубинA, нижE сведeтъ њ мнЁ ровeнникъ ќстъ свои1хъ.
16
Нехай не затопить мене буря повені, нехай не потону я в глибині.
17
Ўслhши мS, гDи, ћкw бlга млcть твоS: по мн0жеству щедр0тъ твои1хъ при1зри на мS.
17
Вислухай мене, Господи, бо велика милість Твоя, заради великих щедрот Твоїх зглянься на мене.
18
Не tврати2 лицA твоегw2 t џтрока твоегw2, ћкw скорблю2: ск0рw ўслhши мS.
18
Не відверни лиця Твого, бо я сумую, скоро почуй мене.
19
Вонми2 души2 моeй и3 и3збaви ю5: вр†гъ мои1хъ рaди и3збaви мS.
19
Поглянь на душу мою і спаси її, від ворогів моїх спаси мене.
20
Тh бо вёси поношeніе моE, и3 стyдъ м0й, и3 срамотY мою2: пред8 тоб0ю вси2 њскорблsющіи мS.
20
Ти знаєш приниження моє, ганьбу мою і сором мій. Вороги мої всі перед Тобою.
21
Поношeніе чazше душA моS и3 стрaсть: и3 ждaхъ соскорбsщагw, и3 не бЁ, и3 ўтэшaющихъ, и3 не њбрэт0хъ.
21
Наруга сокрушила душу мою, і страждання. Я знеміг. Я очікував, що хтось буде співчувати мені, і не було, очікував, хто б заспокоїв мене, і не знайшлося.
22
И# дaша въ снёдь мою2 жeлчь, и3 въ жaжду мою2 напои1ша мS џцта.
22
І дали в їжу мені жовч і у спрагу мою напоїли мене оцтом.
23
Да бyдетъ трапeза и4хъ пред8 ни1ми въ сёть и3 въ воздаsніе и3 въ соблaзнъ.
23
Нехай буде трапеза їхня тенетами їм, і мирна вечеря — пасткою.
24
Да помрачaтсz џчи и4хъ, є4же не ви1дэти, и3 хребeтъ и4хъ вhну слzцы2.
24
Нехай потемніють очі їхні, щоб не бачили, і спини їхні назавжди зігни.
25
Пролjй на нS гнёвъ тв0й, и3 ћрость гнёва твоегw2 да пости1гнетъ и5хъ.
25
Вилий на них гнів Твій, і полум’я його нехай обійме їх.
26
Да бyдетъ дв0ръ и4хъ пyстъ, и3 въ жили1щихъ и4хъ да не бyдетъ живhй.
26
Нехай житло їхнє стане пустим, і в наметах їхніх нехай не залишиться нікого живого.
27
ЗанE є3г0же ты2 порази1лъ є3си2, тjи погнaша, и3 къ болёзни ћзвъ мои1хъ приложи1ша.
27
Бо кого покарав Ти, над тим вони ще й знущаються. І тому, кого поранив Ти, вони ще збільшують страждання.
28
Приложи2 беззак0ніе къ беззак0нію и4хъ, и3 да не вни1дутъ въ прaвду твою2.
28
Збери докупи всі беззаконня їхні, і нехай не увійдуть вони в правду Твою.
29
Да потребsтсz t кни1ги живhхъ, и3 съ првdными да не напи1шутсz.
29
Нехай буде викреслено їх із книг живих, і між праведними нехай не напишуться.
30
Ни1щъ и3 болsй є4смь ѓзъ: спcніе твоE, б9е, да пріи1метъ мS.
30
А я бідний і страждаю, поміч Твоя, Боже, нехай визволить мене.
31
Восхвалю2 и4мz бGа моегw2 съ пёснію, возвели1чу є3го2 во хвалeніи:
31
Я буду славити в піснях ім’я Бога [мого], буду прославляти Його хвалою.
32
и3 ўг0дно бyдетъ бGу пaче телцA ю4на, р0ги и3зносsща и3 пaзнwкти.
32
І це буде більш приємне Господу, ніж жертви волів і телят з рогами і копитами.
33
Да ќзрzтъ ни1щіи и3 возвеселsтсz: взыщи1те бGа, и3 живA бyдетъ душA вaша.
33
Побачать це принижені і звеселяться. І оживуть серця ваші, ви, що шукаєте Господа.
34
Ћкw ўслhша ўбHгіz гDь, и3 њков†нныz сво‰ не ўничижи2.
34
Бо почув Господь убогих Своїх і не забув в’язнів Своїх.
35
Да восхвaлzтъ є3го2 нб7сA и3 землS, м0ре и3 вс‰ жив{щаz въ нeмъ.
35
Нехай хвалять Його небо і земля, море і все, що живе в них.
36
Ћкw бGъ сп7сeтъ сіHна, и3 сози1ждутсz грaди їудeйстіи, и3 вселsтсz тaмw и3 наслёдzтъ и5:
36
Бо спасе Господь Сион, і збудує міста Іуди для людей Своїх, і поселяться там, і будуть нащадками Його.
37
и3 сёмz рабHвъ твои1хъ ўдержи1тъ и5, и3 лю1бzщіи и4мz твоE вселsтсz въ нeмъ.
37
І нащадки рабів Його утвердяться в ньому, і ті, що люблять ім’я Його, будуть жити в ньому.