Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Въ конeцъ, њ тaйныхъ сhна, pал0мъ дв7ду, f7.
1
Начальнику хору. Після смерти Лабена. Псалом Давида.
2
И#сповёмсz тебЁ, гDи, всёмъ сeрдцемъ мои1мъ, повёмъ вс‰ чудесA тво‰.
2
Славитиму [Тебе], Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої.
3
Возвеселю1сz и3 возрaдуюсz њ тебЁ, пою2 и4мени твоемY, вhшній.
3
Буду веселитися й хвалитися Тобою, буду співати імені Твоєму, Всевишній.
4
ВнегдA возврати1тисz врагY моемY вспsть, и3знем0гутъ и3 поги1бнутъ t лицA твоегw2.
4
Ось повернули назад вороги мої, знесилилися й загинули перед лицем Твоїм.
5
Ћкw сотвори1лъ є3си2 сyдъ м0й и3 прю2 мою2: сёлъ є3си2 на пrт0лэ, судsй прaвду.
5
Бо Ти вчинив суд мій і справу мою; Ти сів на Престолі, Суддя праведний.
6
Запрети1лъ є3си2 kзhкwмъ, и3 поги1бе нечести1вый: и4мz є3гw2 потреби1лъ є3си2 въ вёкъ и3 въ вёкъ вёка.
6
Ти покарав народи, знищив нечестивого, стер ім’я їхнє на віки віків.
7
ВрагY њскудёша nр{жіz въ конeцъ, и3 грaды разруши1лъ є3си2: поги1бе пaмzть є3гw2 съ шyмомъ.
7
У ворога не вистачило зброї, міста зруйнував Ти, і згинула пам’ять про нього.
8
И# гDь во вёкъ пребывaетъ, ўгот0ва на сyдъ пrт0лъ св0й:
8
Господь же перебуває повік. Він приготував для суду Престіл Свій.
9
и3 т0й суди1ти и4мать вселeннэй въ прaвду, суди1ти и4мать лю1демъ въ правотЁ.
9
Він буде судити вселенну за правдою, розсудить народи за справедливістю.
10
И# бhсть гDь прибёжище ўб0гому, пом0щникъ во бlговрeменіихъ, въ ск0рбехъ.
10
І буде Господь пристановищем пригнобленому і захистом у скорботі.
11
И# да ўповaютъ на тS знaющіи и4мz твоE, ћкw не њстaвилъ є3си2 взыскaющихъ тS, гDи.
11
І будуть надіятися на Тебе всі, хто знає ім’я Твоє, бо Ти не покинеш тих, хто шукає Тебе, Господи.
12
П0йте гDеви, живyщему въ сіHнэ, возвэсти1те во kзhцэхъ начин†ніz є3гw2:
12
Співайте Господу, що живе на Сионі, сповіщайте між народами про діла Його.
13
ћкw взыскazй крHви и4хъ помzнY, не забы2 звaніz ўб0гихъ.
13
Бо Він карає за пролиту кров, пам’ятає її і не забуде плачу пригноблених.
14
Поми1луй мS, гDи, ви1ждь смирeніе моE t вр†гъ мои1хъ, возносsй мS t врaтъ смeртныхъ:
14
Помилуй мене, Господи, споглянь на приниження моє від ворогів моїх, Ти, що підняв мене від воріт смерти;
15
ћкw да возвэщY вс‰ хвалы6 тво‰ во вратёхъ дщeре сіHни: возрaдуемсz њ спcніи твоeмъ.
15
щоб я звіщав усі хвали Твої у воротах дочки Сионової. Буду радіти спасінню Твоєму.
16
Ўглэб0ша kзhцы въ пaгубэ, ю4же сотвори1ша: въ сёти сeй, ю4же скрhша, ўвzзE ногA и4хъ.
16
Попадали народи в яму, яку викопали, в сітці, яку потай поставили, заплуталася нога їхня.
17
Знaемь є4сть гDь судбы6 творsй: въ дёлэхъ рукY своє1ю ўвzзE грёшникъ.
17
Пізнається Господь за судом Його, який Він звершує: нечестивець заплутався у ділах рук своїх.
18
Да возвратsтсz грBшницы во ѓдъ, вси2 kзhцы забывaющіи бGа.
18
Нехай зійдуть грішники в пекло — всі народи, що забувають Бога.
19
Ћкw не до концA забвeнъ бyдетъ ни1щій, терпёніе ўб0гихъ не поги1бнетъ до концA.
19
Бо не назавжди буде забутий убогий, надія покривджених не загине.
20
Воскrни2, гDи, да не крэпи1тсz человёкъ, да сyдzтсz kзhцы пред8 тоб0ю.
20
Встань, Господи, щоб не підносилася людина, нехай перед лицем Твоїм приймуть суд усі народи.
21
Постaви, гDи, законоположи1телz над8 ни1ми, да разумёютъ kзhцы, ћкw человёцы сyть.
21
Постав, Господи, над ними страх Твій, щоб зрозуміли народи, що вони тільки люди.
22
Вскyю, гDи, tстоS далeче, презирaеши во бlговрeменіихъ, въ ск0рбехъ;
22
Чому Ти, Господи, стоїш далеко і не являєш Себе в час скорботи?
23
ВнегдA горди1тисz нечести1вому, возгарaетсz ни1щій: ўвzзaютъ въ совётэхъ, ±же помышлsютъ.
23
В гордині своїй нечестивий пригноблює вбогого; нехай вони будуть уловлені хитрощами, які самі придумують.
24
Ћкw хвали1мь є4сть грёшный въ п0хотехъ души2 своеS, и3 њби1дzй благослови1мь є4сть.
24
Бо грішник хвалиться похотями душі своєї, і гнобитель ублажає себе.
25
Раздражи2 гDа грёшный: по мн0жеству гнёва своегw2 не взhщетъ: нёсть бGа пред8 ни1мъ.
25
В гордині своїй грішник не визнає Бога, каже він: «Не покарає», бо думає він, що Бога нема.
26
Њсквернsютсz путіE є3гw2 на всsко врeмz: teмлютсz судбы6 тво‰ t лицA є3гw2: всёми враги6 свои1ми њбладaетъ.
26
Повсякчасно шляхи його оскверняються. Суди Твої далекі для нього. На ворогів своїх дивиться зневажливо.
27
Речe бо въ сeрдцы своeмъ: не подви1жусz t р0да въ р0дъ без8 ѕлA:
27
Каже він у серці своїм: «Не похитнуся, з роду в рід не зазнаю лиха».
28
є3гHже клsтвы ўстA є3гw2 пHлна сyть, и3 г0рести и3 льсти2: под8 љзhкомъ є3гw2 трyдъ и3 болёзнь.
28
Уста його повні прокльонів, підступів та лукавства; на язиці його мука та злоба.
29
Присэди1тъ въ лови1телствэ съ богaтыми въ тaйныхъ, є4же ўби1ти непови1ннаго: џчи є3гw2 на ни1щаго призирaетэ.
29
Він сидить у засідці на краю осель, щоб таємно вбити неповинного, очі його підглядають за бідними.
30
Лови1тъ въ тaйнэ ћкw лeвъ во њгрaдэ своeй, лови1тъ є4же восхи1тити ни1щаго, восхи1тити ни1щаго, внегдA привлещи2 и5 въ сёти своeй.
30
Підстерігає по закутках, як лев у лігві своїм, щоб схопити бідного; хапає і тягне в сіті свої.
31
Смири1тъ є3го2: преклони1тсz и3 падeтъ, внегдA є3мY њбладaти ўб0гими.
31
Припадає до землі, пригинається, і бідні потрапляють у міцні лапи його.
32
Речe бо въ сeрдцы своeмъ: забы2 бGъ, tврати2 лицE своE, да не ви1дитъ до концA.
32
Каже він у серці своїм: «Забув Бог, відвернув лице Своє і не побачить ніколи».
33
Воскrни2, гDи б9е м0й, да вознесeтсz рукA твоS, не забyди ўб0гихъ твои1хъ до концA.
33
Воскресни, Господи Боже [мій], нехай піднесеться рука Твоя, і не забудь убогих [Твоїх до кінця].
34
Чесw2 рaди прогнёва нечести1вый бGа; речe бо въ сeрдцы своeмъ: не взhщетъ.
34
Чому нечестивий зневажає Бога і каже в серці своїм: «Бог не бачить»?
35
Ви1диши, ћкw ты2 болёзнь и3 ћрость смотрsеши, да прeданъ бyдетъ въ рyцэ твои2: тебЁ њстaвленъ є4сть ни1щій, си1ру ты2 бyди пом0щникъ.
35
Ти ж бачиш, бо Ти споглядаєш на страждання та пригноблення, щоб відплатити рукою Твоєю. До Тебе вдається бідний, і сироті Ти будь захистом.
36
Сокруши2 мhшцу грёшному и3 лукaвому: взhщетсz грёхъ є3гw2 и3 не њбрsщетсz.
36
Зломи силу нечестивого й лукавого так, щоб шукати і не знайти злодіянь його.
37
ГDь цRь во вёкъ и3 въ вёкъ вёка: поги1бнете, kзhцы, t земли2 є3гw2.
37
Господь — Цар на віки віків, а язичники згинуть з землі Його.
38
Желaніе ўб0гихъ ўслhшалъ є3си2, гDи, ўгот0ванію сeрдца и4хъ внsтъ ќхо твоE.
38
Господи, Ти чуєш бажання вбогих, підкріпи серце їхнє, відкрий вухо Твоє,
39
Суди2 си1ру и3 смирeну, да не приложи1тъ ктомY величaтисz человёкъ на земли2.
39
щоб учинити праведний суд сироті й пригнобленому, щоб не лякала їх людина на землі.