Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
(За? R.) И$стину глаг0лю њ хrтЁ, не лгY, послушествyющей ми2 с0вэсти моeй д¦омъ с™hмъ,
1
Істину кажу у Христі, не обманюю, совість моя свідчить мені Духом Святим,
2
ћкw ск0рбь ми2 є4сть вeліz и3 непрестаю1щаz болёзнь сeрдцу моемY:
2
що велика мені печаль і безупинний біль серцю моєму:
3
моли1лъ бhхъ сS бо сaмъ ѓзъ tлучeнъ бhти t хrтA по брaтіи моeй, ср0дницэхъ мои1хъ по пл0ти,
3
я жадав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по плоті,
4
и5же сyть ї}лjте, и4хже всн7овлeніе и3 слaва, и3 завёти и3 законоположeніе, и3 служeніе и3 њбэтов†ніz:
4
тобто ізраїльтян, яким належить усиновлення, і слава, і заповіти, і законоположення, і богослужіння, і обітницi;
5
и4хже nтцы2, и3 t ни1хже хrт0съ по пл0ти, сhй над8 всёми бGъ блгcвeнъ во вёки, ґми1нь.
5
їхні й отці, і від них Христос по плоті, Сущий над усіма Бог, благословенний повік, амінь.
6
(За? R№.) Не тaкоже, ћкw tпадE сл0во б9іе: не вси1 бо сyщіи t ї}лz, сjи ї}ль,
6
Та не так, щоб слово Боже не збулось: бо не всі ті ізраїльтяни, які від Ізраїля;
7
ни занE сyть сёмz ґвраaмле, вси2 ч†да: но во їсаaцэ, речE, наречeтсz ти2 сёмz.
7
і не всі діти Авраама, які від плоті його, але сказано: «В Ісаакові наречеться тобі потомство».
8
Си1рэчь, не ч†да пл0тскаz, сі‰ ч†да б9іz: но ч†да њбэтовaніz причитaютсz въ сёмz.
8
Тобто не діти тілесні є діти Божi; а діти обітниці визнаються за потомство.
9
Њбэтовaніz бо сл0во сіE: на сіE врeмz пріидY, и3 бyдетъ сaррэ сhнъ.
9
Слово ж обітниці таке: «У цей час прийду, і буде у Сари син».
10
Не т0чію же, но и3 ревeкка t є3ди1нагw л0жа їсаaка џтца нaшегw и3мyщи:
10
І не тільки це; але так було з Ревеккою, коли вона зачала в той самий час двох синів від Ісаака, отця нашого.
11
є3щe бо не р0ждшымсz, ни сотвори1вшымъ что2 бlго и3ли2 ѕло2, да по и3збрaнію предложeніе б9іе пребyдетъ
11
Бо, коли вони ще не народилися і не зробили нічого доброго чи злого, щоб воля Божа здійснилася в обранні
12
не t дёлъ, но t призывaющагw, речeсz є4й, ћкw б0лій пораб0таетъ мeншему,
12
не від діл, а від Того, Хто кличе, сказано було їй: «Більший служитиме меншому»‚
13
ћкоже є4сть пи1сано: їaкwва возлюби1хъ, и3сavа же возненави1дэхъ.
13
як і написано: «Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів».
14
Что2 u5бо речeмъ; Е#дA непрaвда ў бGа; Да не бyдетъ.
14
Що ж скажемо? Hевже неправда у Бога? Зовсім ні.
15
Мwmсeови бо гlетъ: поми1лую, є3г0же ѓще поми1лую, и3 ўщeдрю, є3г0же ѓще ўщeдрю.
15
Бо Він говорить Мойсеєві: «Кого милувати, помилую; кого жаліти, пожалію».
16
Тёмже u5бо ни хотsщагw, ни текyщагw, но ми1лующагw бGа.
16
Отже, помилування залежить не від того, хто бажає, і не від того, хто біжить, а від Бога, Який милує.
17
Глаг0летъ бо писaніе фараHнови: ћкw на и4стое сjе воздвиг0хъ тS, ћкw да покажY тоб0ю си1лу мою2, и3 да возвэсти1тсz и4мz моE по всeй земли2.
17
Бо Писання говорить фараонові: «Hа те саме Я й настановив тебе, щоб показати над тобою силу Мою і щоб проповідане було ім’я Моє по всій землi».
18
(За? Rв7.) Тёмже u5бо є3г0же х0щетъ, ми1луетъ: ґ є3г0же х0щетъ, њжесточaетъ.
18
Отже, кого хоче, милує; а кого хоче, озлобляє.
19
Речeши u5бо ми2: чесw2 рaди є3щE ўкорsетъ, в0ли бо є3гw2 кто2 проти1витисz м0жетъ;
19
Ти скажеш мені: «За що ще звинувачує? Бо хто може противитися волі Його?»
20
Тёмже u5бо, q, человёче, ты2 кто2 є3си2, проти1въ tвэщazй бGови; є3дA речeтъ здaніе создaвшему є5: почто2 мS сотвори1лъ є3си2 тaкw;
20
А ти хто, чоловіче, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже творіння своєму творцеві: «Hавіщо ти мене так зробив?»
21
И#ли2 не и4мать влaсти скудeльникъ на брeніи, t тогHжде смэшeніz сотвори1ти џвъ ќбw сосyдъ въ чeсть, џвъ же не въ чeсть;
21
Хіба не має влади гончар над глиною, щоб із тієї самої суміші зробити один сосуд для почесного, а другий для непочесного вжитку?
22
Ѓще же хотS бGъ показaти гнёвъ св0й и3 kви1ти си1лу свою2, пренесE во мн0зэ долготерпёніи сосyды гнёва совершє1ны въ поги1бель:
22
Що ж, якщо Бог, бажаючи показати гнів і явити могутність Свою, з великим довготерпінням щадив сосуди гніву, готові до погибелі,
23
и3 да скaжетъ богaтство слaвы своеS на сосyдэхъ млcти, ±же пред8угот0ва въ слaву,
23
щоб разом явити багатство слави Своєї над сосудами милосердя, які Він приготував для слави,
24
и5хже и3 призвA нaсъ не т0чію t їудє1й, но и3 t kзы6къ:
24
над нами, яких Він покликав не тільки з юдеїв, але і з язичників?
25
ћкоже и3 во њсjи гlетъ: нарекY не лю1ди мо‰ лю1ди мо‰, и3 невозлю1бленую возлю1блену:
25
Як і в Осії Він говорить: «Hе Мій народ назву Моїм народом, і не улюблену — улюбленою».
26
и3 бyдетъ, на мёстэ, и3дёже речeсz и5мъ: не лю1діе мои2 є3стE вы2, тaмw нарекyтсz сн7ове бGа живaгw.
26
І на тому місці, де сказано їм: «Ви — не Мій народ», там вони названі будуть синами Бога Живого.
27
И#сaіа же вопіeтъ њ ї}ли: ѓще бyдетъ число2 сынHвъ ї}левыхъ ћкw пес0къ морскjй, њстaнокъ спасeтсz:
27
Ісая ж провіщає про Ізраїль: «Хоча б синів Ізраїлевих було числом як піску морського, тільки останок спасеться;
28
сл0во бо скончавaz и3 сокращaz въ прaвдэ, ћкw сл0во сокращeно сотвори1тъ гDь на земли2,
28
бо діло завершує і скоро вирішить по правді, діло вирішальне вчинить Господь на землi».
29
и3 ћкоже проречE и3сaіа: ѓще не бы гDь саваHfъ њстaвилъ нaмъ сёмене, ћкоже сод0мъ ќбw бhли бhхомъ, и3 ћкоже гом0рру ўпод0билисz бhхомъ.
29
І, як провістив Ісая: «Коли б Господь Саваоф не залишив нам потомства, то ми стали б як Содом і були б подібні до Гоморри».
30
Что2 u5бо речeмъ, ћкw kзhцы, не гонsщіи прaвду, постиг0ша прaвду, прaвду же, ћже t вёры:
30
Що ж скажемо? Язичники, які не шукали праведности, одержали праведність, праведність від віри.
31
ї}ль же, гонS зак0нъ прaвды, въ зак0нъ прaвды не пости1же.
31
А Ізраїль, який шукав закону праведности, закону праведности не досягнув.
32
Чесw2 рaди; ЗанE не t вёры, но t дёлъ зак0на: преткнyшасz бо њ кaмень претыкaніz,
32
Чому? Тому що шукали не у вірі, а в ділах закону, бо спіткнулися об камінь спотикання,
33
ћкоже є4сть пи1сано: сE, полагaю въ сіHнэ кaмень претыкaніz и3 кaмень соблaзна: и3 всsкъ вёруzй въ џнь не постыди1тсz.
33
як написано: «Ось кладу в Сионі камінь спотикання і камінь спокуси; але кожний, хто вірує в Hього, не осоромиться».