¹

Поми1луй ны2, вLко, б9е всёхъ, и3 воззри2,

¹

Помилуй нас, Владико, Боже усіх, і споглянь,

²

и3 наложи2 стрaхъ тв0й на вс‰ kзhки:

²

і наведи на всі народи страх Твій.

³

воздви1гни рyку твою2 на kзhки ч{жды, и3 да ќзрzтъ си1лу твою2.

³

Воздвигни руку Твою на чужі народи, і нехай пізнають вони могутність Твою.

⁴

Ћкоже пред8 ни1ми њс™и1лсz є3си2 въ нaсъ, тaкожде пред8 нaми возвели1чисz на ни1хъ:

⁴

Як перед ними Ти явив святість Твою у нас, так перед нами яви велич Твою у них, —

⁵

и3 да познaютъ тS, ћкоже и3 мы2 познaхомъ тS, ћкw нёсть бGа рaзвэ тебє2, гDи.

⁵

і нехай пізнають вони Тебе, як ми пізнали, що немає Бога, крім Тебе, Господи.

⁶

Њбнови2 знaмєніz и3 и3змэни2 чудесA,

⁶

Віднови знамення і сотвори нові чудеса;

⁷

прослaви рyку и3 мhшцу деснyю (твою2), воздви1гни ћрость и3 и3злjй гнёвъ,

⁷

прослав руку і правицю Твою; воздвигни лють, і пролий гнів;

⁸

и3зми2 сопостaта и3 сотри2 врагA,

⁸

знищи супротивника і знищи ворога;

⁹

поспэши2 врeмz и3 помzни2 клsтву, и3 да повёдzтъ вели6чіz тво‰.

⁹

прискор час і згадай клятву, і нехай сповістять про великі діла Твої.

¹⁰

Гнёвомъ nгнS поzдeнъ да бyдетъ спасazйсz, и3 њѕлоблsющіи людjй твои1хъ да њбрsщутъ пaгубу.

¹⁰

Люттю вогню нехай буде знищений той, хто втікає від меча, і ті, що пригноблюють народ Твій, нехай знайдуть загибель.

¹¹

Сокруши2 главы6 кнzзeй врaжіихъ, глаг0лющихъ: нёсть рaзвэ нaсъ.

¹¹

Сокруши голови начальників ворожих, які говорять: «нікого немає, крім нас!»

¹²

Собери2 вс‰ кwлёна ї†кwвлz и3 наслёдствуй и5хъ ћкоже t начaла.

¹²

Збери усі коліна Якова і зроби їх спадщиною Твоєю, як було спочатку.

¹³

Поми1луй лю1ди, гDи, нарэчє1нныz и4менемъ твои1мъ, и3 ї}лz, є3г0же пeрвенцемъ нарeклъ є3си2.

¹³

Помилуй, Господи, народ, названий за іменем Твоїм, і Ізраїля, якого Ти нарік первістком.

¹⁴

Ўщeдри грaдъ с™hни твоеS, їеrли1мъ, мёсто пок0ища твоегw2.

¹⁴

Змилосердься над містом святині Твоєї, над Єрусалимом, місцем спокою Твого.

¹⁵

И#сп0лни сіHна взsти словесA тво‰, и3 t слaвы твоеS лю1ди тво‰.

¹⁵

Наповни Сион хвалою обітниць Твоїх, і Твоєю славою — народ Твій.

¹⁶

Дaждь свидётелство сyщымъ t начaла твaремъ твои6мъ и3 воздви1гни прbр0чєствіz с{щаz њ и4мени твоeмъ:

¹⁶

Даруй свідчення тим, які від початку були надбанням Твоїм, і воздвигни пророцтва від імені Твого.

¹⁷

дaждь мздY терпsщымъ тебE, и3 прbр0цы твои2 да ўвёрzтсz.

¹⁷

Даруй нагороду тим, хто надіється на Тебе, і нехай вірують пророкам Твоїм.

¹⁸

Ўслhши, гDи, мольбы6 моли1твєнникъ твои1хъ, по бlгословeнію ґарHню њ лю1дехъ твои1хъ,

¹⁸

Почуй, Господи, молитву рабів Твоїх, за благословенням Аарона, за народ Твій, —

¹⁹

и3 ўразумёютъ вси2 сyщіи на земли2, ћкw ты2 гDь є3си2, бGъ вэкHвъ.

¹⁹

і пізнають усі, що живуть на землі, що Ти — Господь, Бог віків.

²⁰

Всsко брaшно ћстъ чрeво: є4сть же брaшно брaшна добрёе.

²⁰

Шлунок приймає у себе всяку їжу, але їжа за їжу краща:

²¹

Гортaнь вкушaетъ бр†шна t л0ва, тaкw сeрдце разуми1во словесA лHжна.

²¹

як гортань відрізняє їжу з дичини, так розумне серце — слова неправдиві.

²²

Сeрдце стропти1во дaстъ печaль, и3 человёкъ многоискyсный воздaстъ є3мY.

²²

Лукаве серце заподіє сум, але людина великодосвідчена воздасть йому.

²³

Всsкагw мyжеска п0лу пріи1метъ женA: є4сть же дщeрь дщeре лyчше.

²³

Жінка прийме усякого чоловіка, але дівчина за дівчину краща:

²⁴

Добр0та жeнска весели1тъ лицE и3 над8 всE желaніе человёческо пред8успэвaетъ:

²⁴

краса дружини веселить лице і бажаніша за усе для чоловіка;

²⁵

ѓще є4сть на љзhцэ є3S ми1лость и3 кр0тость, нёсть мyжъ є3S т0ченъ сынHмъ человёчєскимъ.

²⁵

якщо є на язиці її привітність і лагідність, то чоловік її виходить з ряду синів людських.

²⁶

Стzжaвый женY начинaетъ и3мёти стzжaніе, пом0щника по себЁ и3 столпA пок0ю.

²⁶

Хто узяв дружину, той кладе початок надбанню, здобуває відповідного до нього помічника, опору спокою свого.

²⁷

И#дёже нёсть њгрaды, расхищeно бyдетъ и3мёніе, и3 и3дёже нёсть жены2, возд0хнетъ скитazсz:

²⁷

Де немає огорожі, там розкрадеться майно; а у кого немає дружини, той буде зітхати, поневіряючись:

²⁸

кт0 бо повёритъ воwружeну разб0йнику преходsщу t грaда во грaдъ;

²⁸

бо хто повірить озброєному розбійнику, який блукає з міста у місто?

²⁹

Тaкожде и3 человёку не и3мyщу гнэздA и3 њбитaющу, и3дёже њбвечерsетъ.

²⁹

Так і людині, яка не має осілости і яка зупиняється для ночівлі там, де вона припізниться.