Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Ѓзъ цвётъ п0льный и3 крjнъ ўд0льный.
1
Я нарцис саронський, лілея долин!
2
Ћкоже крjнъ въ тeрніи, тaкw и4скреннzz моS посредЁ дщeрей.
2
Що лілея між тернами, те кохана моя між дівчатами.
3
Ћкw ћблонь посредЁ древeсъ лэснhхъ, тaкw брaтъ м0й посредЁ сынHвъ: под8 сёнь є3гw2 восхотёхъ и3 сэд0хъ, и3 пл0дъ є3гw2 слaдокъ въ гортaни моeмъ.
3
Що яблуня між лісовими деревами, те коханий мій між юнаками. У тіні її люблю я сидіти, і плоди її солодкі для гортані моєї.
4
Введи1те мS въ д0мъ вінA, вчини1те ко мнЁ люб0вь:
4
Він увів мене у дім бенкету, і знамено його наді мною — любов.
5
ўтверди1те мS въ мЂрэхъ, положи1те мS во ћблоцэхъ: ћкw ўsзвлена (є4смь) люб0вію ѓзъ.
5
Підкріпіть мене вином, освіжіть мене яблуками, бо я знемагаю від любови.
6
Шyйца є3гw2 под8 глав0ю моeю, и3 десни1ца є3гw2 њб8и1метъ мS.
6
Ліва рука його у мене під головою, а права обіймає мене.
7
Заклsхъ вaсъ, дщє1ри їеrли6мли, въ си1лахъ и3 крёпостехъ селA: ѓще возстaвите и3 возбyдите люб0вь, д0ндеже восх0щетъ.
7
Заклинаю вас, дочки єрусалимські, сарнами або польовими ланями: не будіть і не тривожте коханої, доки їй угодно.
8
Глaсъ брaта моегw2: сE, т0й и4детъ, скачA на г0ры и3 прескачA на х0лмы.
8
Голос любого мого! ось, він іде, скаче по горах, стрибає по пагорбах.
9
Под0бенъ є4сть брaтъ м0й сeрнэ и3ли2 млaду є3лeню на горaхъ веfи1льскихъ. СE, сeй стои1тъ за стэн0ю нaшею, проглsдаzй nк0нцами, приницazй сквозЁ мрє1жи.
9
Друг мій схожий на сарну або на молодого оленя. Ось, він стоїть у нас за стіною, заглядає у вікно, мигтить крізь ґрати.
10
Tвэщaетъ брaтъ м0й и3 глаг0летъ мнЁ: востaни, пріиди2, бли1жнzz моS, д0браz моS, голуби1це моS.
10
Любий мій почав говорити мені: встань, кохана моя, прекрасна моя, вийди!
11
Ћкw сE, зимA прeйде, д0ждь tи1де, tи1де себЁ:
11
Ось, зима вже минула; дощ закінчився, перестав;
12
цвёти kви1шасz на земли2, врeмz њбрёзаніz приспЁ, глaсъ г0рлицы слhшанъ въ земли2 нaшей:
12
квіти показалися на землі; час співу настав, і голос горлиці чутний у країні нашій;
13
см0квь и3знесE цвётъ св0й, віногрaди зрёюще дaша воню2. Востaни, пріиди2, бли1жнzz моS, д0браz моS, голуби1це моS, и3 пріиди2.
13
смоковниці розпустили свої бруньки, і виноградні лози, розквітаючи, виточують пахощі. Встань, люба моя, прекрасна моя, вийди!
14
Ты2, голуби1це моS, въ покр0вэ кaменнэ, бли1з8 предстёніz: kви1 ми зрaкъ тв0й, и3 ўслhшанъ сотвори1 ми глaсъ тв0й: ћкw глaсъ тв0й слaдокъ, и3 w4бразъ тв0й красeнъ.
14
Голубице моя в ущелині скелі під покрівлею стрімкої кручі! покажи мені лице твоє, дай мені почути голос твій, тому що голос твій солодкий і лице твоє приємне.
15
И#ми1те нaмъ ли6сы м†лыz, губsщыz віногрaды: и3 віногрaди нaши созрэвaютъ.
15
Ловіть нам лисиць, лисенят, які псують виноградники, а виноградники наші у цвітінні.
16
Брaтъ м0й мнЁ, и3 ѓзъ є3мY, пасhй въ крjнахъ,
16
Любий мій належить мені, а я йому; він пасе між лілеями.
17
д0ндеже дхнeтъ дeнь, и3 дви1гнутсz сBни. Њбрати1сz, ўпод0бисz ты2, брaте м0й, сeрнэ и3ли2 млaду є3лeню на горaхъ ю3д0лій.
17
Доки день дихає прохолодою, і втікають тіні, повернися, будь подібним до сарни або молодого оленя на розпадинах гір.