Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Главa №
1
Да л0бжетъ мS t лобзaній ќстъ свои1хъ: ћкw бл†га сосц† тво‰ пaче вінA,
1
Нехай цілує він мене цілуванням уст своїх! Бо пестощі твої кращі за вино.
2
и3 вонS мЂра твоегw2 пaче всёхъ ґрwм†тъ. МЂро и3зліsное и4мz твоE: сегw2 рaди nтрокови6цы возлюби1ша тS.
2
Від запашности мастей твоїх ім’я твоє — як розлите миро; тому дівчата люблять тебе.
3
Привлек0ша тS: в8слёдъ тебє2 въ воню2 мЂра твоегw2 течeмъ. Введe мz цaрь въ л0жницу свою2: возрaдуемсz и3 возвесели1мсz њ тебЁ, возлю1бимъ сосц† тво‰ пaче вінA: прaвость возлюби1 тz.
3
Приваблюй мене, ми побіжимо за тобою; — цар увів мене у палаци свої, — будемо захоплюватися і радіти тобою, звеличувати пестощі твої більше, ніж вино; достойно люблять тебе!
4
ЧернA є4смь ѓзъ и3 добрA, дщє1ри їеrли6мскіz, ћкоже селє1ніz кид†рска, ћкоже завBсы соломw6ни.
4
Дочки єрусалимські! чорна я, але красива, як намети кидарські, як завіси Соломонові.
5
Не зри1те менE, ћкw ѓзъ є4смь њчернeна, ћкw њпали1 мz с0лнце: сhнове мaтере моеS сварsхусz њ мнЁ, положи1ша мS стрaжа въ віногрaдэхъ: віногрaда моегw2 не сохрани1хъ.
5
Не дивіться на мене, що я смуглява, бо сонце обпалило мене: сини матері моєї розгнівалися на мене, поставили мене стерегти виноградники, — мого власного виноградника я не стерегла.
6
Возвэсти2 ми2, є3г0же возлюби2 душA моS, гдЁ пасeши; гдЁ почивaеши въ полyдне; да не когдA бyду ћкw њблагaющаzсz над8 стaды другHвъ твои1хъ.
6
Скажи мені, ти, якого любить душа моя: де пасеш ти? де відпочиваєш опівдні? для чого мені бути блукачкою біля стад товаришів твоїх?
7
Ѓще не ўвёси сaмую тебE, д0браz въ женaхъ, и3зhди ты2 въ пzтaхъ пaствъ и3 паси2 кHзлища тво‰ ў кyщей пaстырскихъ.
7
Якщо ти не знаєш цього, найкрасивіша з жінок, то йди собі слідами овець і паси козенят твоїх біля наметів пастуших.
8
К0нємъ мои6мъ въ колесни1цэхъ фараHновыхъ ўпод0бихъ тS, бли1жнzz моS.
8
Кобилиці моїй у колісниці фараоновій я уподібнив тебе, кохано моя.
9
Что2 ўкрaшєны лани6ты тво‰ ћкw гHрлицы, вhz твоS ћкw мwни1сты;
9
Прекрасні щоки твої під підвісками, шия твоя у намистах;
10
подHбіz злaта сотвори1мъ ти2 съ пестротaми сребрA.
10
золоті підвіски ми зробимо тобі із срібними блискітками.
11
Д0ндеже (бyдетъ) цaрь на восклонeніи своeмъ, нaрдъ м0й дадE воню2 свою2.
11
Доки цар був за столом своїм, нард мій виточував пахощі свої.
12
Вzзaніе стaкти брaтъ м0й мнЁ, посредЁ сосц{ моє1ю водвори1тсz:
12
Мировий пучок — коханий мій у мене, біля грудей моїх перебуває.
13
грeзнъ кЂпровъ брaтъ м0й мнЁ въ віногрaдэхъ є3нгaддовыхъ.
13
Як гроно киперу, коханий мій у мене у виноградниках енгедських.
14
СE, є3си2 добрA, и4скреннzz моS, сE, є3си2 добрA: џчи твои2 голуби6нэ.
14
О, ти прекрасна, кохана моя, ти прекрасна! очі твої голубині.
15
СE, є3си2 д0бръ, брaтъ м0й, и3 є3щE красeнъ: џдръ нaшъ со њсэнeніемъ,
15
О, ти прекрасний, коханий мій, і люб’язний! і ложе у нас — зелень;
16
прекл†ди д0му нaшегw кeдровіи, дски6 нaшz кmпар‡сныz.
16
покрівлі домів наших — кедри, стелі наші кипариси.
Главa в7
1
Ѓзъ цвётъ п0льный и3 крjнъ ўд0льный.
1
Я нарцис саронський, лілея долин!
2
Ћкоже крjнъ въ тeрніи, тaкw и4скреннzz моS посредЁ дщeрей.
2
Що лілея між тернами, те кохана моя між дівчатами.
3
Ћкw ћблонь посредЁ древeсъ лэснhхъ, тaкw брaтъ м0й посредЁ сынHвъ: под8 сёнь є3гw2 восхотёхъ и3 сэд0хъ, и3 пл0дъ є3гw2 слaдокъ въ гортaни моeмъ.
3
Що яблуня між лісовими деревами, те коханий мій між юнаками. У тіні її люблю я сидіти, і плоди її солодкі для гортані моєї.
4
Введи1те мS въ д0мъ вінA, вчини1те ко мнЁ люб0вь:
4
Він увів мене у дім бенкету, і знамено його наді мною — любов.
5
ўтверди1те мS въ мЂрэхъ, положи1те мS во ћблоцэхъ: ћкw ўsзвлена (є4смь) люб0вію ѓзъ.
5
Підкріпіть мене вином, освіжіть мене яблуками, бо я знемагаю від любови.
6
Шyйца є3гw2 под8 глав0ю моeю, и3 десни1ца є3гw2 њб8и1метъ мS.
6
Ліва рука його у мене під головою, а права обіймає мене.
7
Заклsхъ вaсъ, дщє1ри їеrли6мли, въ си1лахъ и3 крёпостехъ селA: ѓще возстaвите и3 возбyдите люб0вь, д0ндеже восх0щетъ.
7
Заклинаю вас, дочки єрусалимські, сарнами або польовими ланями: не будіть і не тривожте коханої, доки їй угодно.
8
Глaсъ брaта моегw2: сE, т0й и4детъ, скачA на г0ры и3 прескачA на х0лмы.
8
Голос любого мого! ось, він іде, скаче по горах, стрибає по пагорбах.
9
Под0бенъ є4сть брaтъ м0й сeрнэ и3ли2 млaду є3лeню на горaхъ веfи1льскихъ. СE, сeй стои1тъ за стэн0ю нaшею, проглsдаzй nк0нцами, приницazй сквозЁ мрє1жи.
9
Друг мій схожий на сарну або на молодого оленя. Ось, він стоїть у нас за стіною, заглядає у вікно, мигтить крізь ґрати.
10
Tвэщaетъ брaтъ м0й и3 глаг0летъ мнЁ: востaни, пріиди2, бли1жнzz моS, д0браz моS, голуби1це моS.
10
Любий мій почав говорити мені: встань, кохана моя, прекрасна моя, вийди!
11
Ћкw сE, зимA прeйде, д0ждь tи1де, tи1де себЁ:
11
Ось, зима вже минула; дощ закінчився, перестав;
12
цвёти kви1шасz на земли2, врeмz њбрёзаніz приспЁ, глaсъ г0рлицы слhшанъ въ земли2 нaшей:
12
квіти показалися на землі; час співу настав, і голос горлиці чутний у країні нашій;
13
см0квь и3знесE цвётъ св0й, віногрaди зрёюще дaша воню2. Востaни, пріиди2, бли1жнzz моS, д0браz моS, голуби1це моS, и3 пріиди2.
13
смоковниці розпустили свої бруньки, і виноградні лози, розквітаючи, виточують пахощі. Встань, люба моя, прекрасна моя, вийди!
14
Ты2, голуби1це моS, въ покр0вэ кaменнэ, бли1з8 предстёніz: kви1 ми зрaкъ тв0й, и3 ўслhшанъ сотвори1 ми глaсъ тв0й: ћкw глaсъ тв0й слaдокъ, и3 w4бразъ тв0й красeнъ.
14
Голубице моя в ущелині скелі під покрівлею стрімкої кручі! покажи мені лице твоє, дай мені почути голос твій, тому що голос твій солодкий і лице твоє приємне.
15
И#ми1те нaмъ ли6сы м†лыz, губsщыz віногрaды: и3 віногрaди нaши созрэвaютъ.
15
Ловіть нам лисиць, лисенят, які псують виноградники, а виноградники наші у цвітінні.
16
Брaтъ м0й мнЁ, и3 ѓзъ є3мY, пасhй въ крjнахъ,
16
Любий мій належить мені, а я йому; він пасе між лілеями.
17
д0ндеже дхнeтъ дeнь, и3 дви1гнутсz сBни. Њбрати1сz, ўпод0бисz ты2, брaте м0й, сeрнэ и3ли2 млaду є3лeню на горaхъ ю3д0лій.
17
Доки день дихає прохолодою, і втікають тіні, повернися, будь подібним до сарни або молодого оленя на розпадинах гір.
Главa G
1
На л0жи моeмъ въ н0щехъ и3скaхъ, є3г0же возлюби2 душA моS, и3скaхъ є3го2, и3 не њбрэт0хъ є3гw2: воззвaхъ є3го2, и3 не послyша менE.
1
На ложі моєму вночі шукала я того, кого любить душа моя, шукала його і не знайшла його.
2
Востaну u5бо и3 њбhду во грaдэ и3 на т0ржищихъ и3 на ст0гнахъ, и3 поищY, є3г0же возлюби2 душA моS. Поискaхъ є3го2, и3 не њбрэт0хъ є3гw2: звaхъ є3го2, и3 не послyша менE.
2
Встану ж я, піду містом, вулицями і площами, і буду шукати того, кого любить душа моя; шукала я його і не знайшла його.
3
Њбрэт0ша мS стрегyщіи, њбходsще во грaдэ: ви1дэсте ли, є3г0же возлюби2 душA моS;
3
Зустріли мене вартові, які обходять місто: «чи не бачили ви того, кого любить душа моя?»
4
Ћкw мaлw є3гдA преид0хъ t ни1хъ, д0ндеже њбрэт0хъ, є3г0же возлюби2 душA моS: ўдержaхъ є3го2, и3 не њстaвихъ є3гw2, д0ндеже введ0хъ є3го2 въ д0мъ мaтере моеS и3 въ черт0гъ зачeншіz мS.
4
Та ледь я відійшла від них, як знайшла того, кого любить душа моя, схопилася за нього, і не відпустила його, доки не привела його у дім матері моєї й у внутрішні кімнати матері моєї.
5
Заклsхъ вaсъ, дщє1ри їеrли6мскіz, въ си1лахъ и3 въ крёпостехъ сeлныхъ: ѓще подви1жете и3 воздви1жете люб0вь, д0ндеже ѓще восх0щетъ.
5
Заклинаю вас, дочки єрусалимські, сарнами або польовими ланями: не будіть і не тривожте любої, доки їй угодно.
6
Кто2 сіS восходsщаz t пустhни, ћкw стебло2 дhма кадsщее смЂрну и3 лівaнъ, t всёхъ благов0ній мmровaрца;
6
Хто ця, яка піднімається від пустелі, ніби стовпи диму, яку окурюють мирою і фіміамом, усякими порошками мироварника?
7
СE, џдръ соломHнь, шестьдесsтъ си1льныхъ w4крестъ є3гw2 t си1льныхъ ї}левыхъ,
7
Ось одр його — Соломона: шістдесят сильних навколо нього, із сильних Ізраїлевих.
8
вси2 и3мyще nр{жіz, научeни на брaнь: мyжъ, nрyжіе є3гw2 на бедрЁ є3гw2 t ќжаса въ н0щехъ.
8
Усі вони тримають мечі, досвідчені у битві; у кожного меч при стегні його заради страху нічного.
9
Џдръ сотвори2 себЁ цaрь соломHнъ t древeсъ лівaнскихъ.
9
Переносний одр зробив собі цар Соломон із дерев ливанських;
10
Столпы2 є3гw2 сотвори2 срє1брzны и3 восклонeніе є3гw2 злaто: восх0дъ є3гw2 багрsнъ, внyтрь є3гw2 кaменіе п0стлано, люб0вь t дщeрей їеrли1мскихъ.
10
стовпці його зробив зі срібла, підлокітники його з золота, сідалище його з пурпурової тканини; зсередини він прикрашений з любов’ю дочками єрусалимськими.
11
Дщє1ри сіw6ни, и3зыди1те и3 ви1дите въ цари2 соломHнэ въ вэнцЁ, и4мже вэнчA є3го2 мaти є3гw2 въ дeнь њбручeніz є3гw2 и3 въ дeнь весeліz сeрдца є3гw2.
11
Підіть і подивіться, дочки сионські, на царя Соломона у вінці, яким увінчала його мати його в день одруження його, у день, радісний для серця його.
Главa д7
1
СE, є3си2 добрA, бли1жнzz моS, сE, є3си2 добрA: џчи твои2 голуби6нэ, кромЁ замолчaніz твоегw2: влaси твои2 ћкw стадA кози1цъ, ±же tкрhшасz t галаaда.
1
О, ти прекрасна, люба моя, ти прекрасна! очі твої блакитні під кучерями твоїми; волосся твоє — як стадо кіз, які сходять із гори Галаадської;
2
Зyбы твои2 ћкw стадA њстрижeныхъ, ±же и3зыд0ша и3з8 купёли, вс‰ двоеплHдны, и3 неродsщіz нёсть въ ни1хъ.
2
зуби твої — як отара вистрижених овець, які виходять із купальні, у кожної з яких пара ягнят, і неплідної немає між ними;
3
Ћкw вeрвь червлeна ўстнЁ твои2, и3 бесёда твоS краснA: ћкw њброщeніе ши1пка лани6ты тво‰, кромЁ замолчaніz твоегw2.
3
як стрічка червона губи твої, і вуста твої люб’язні; як половинки гранатового яблука — щоки твої під кучерями твоїми;
4
Ћкw ст0лпъ давjдовъ вhz твоS, с0зданъ въ fалпіHfэ: тhсzща щитHвъ ви1ситъ на нeмъ, вс‰ стрёлы си1льныхъ.
4
шия твоя — як стовп Давидів, споруджений для зброї, тисяча щитів висить на ньому — усі щити сильних;
5
ДвA сосц† тво‰ ћкw двA млaда близнц† сeрны, пасHмаz во крjнахъ,
5
два соски твої — як двійні молодої сарни, які пасуться між лілеями.
6
д0ндеже дхнeтъ дeнь, и3 подви1гнутсz сBни. ПойдY себЁ къ горЁ смЂрнэй и3 къ х0лму лівaнску.
6
Доки день дихає прохолодою, і втікають тіні, піду я на гору мирову і на пагорб фіміаму.
7
ВсS добрA є3си2, бли1жнzz моS, и3 пор0ка нёсть въ тебЁ.
7
Уся ти прекрасна, люба моя, і плями немає на тобі!
8
Грzди2 t лівaна, невёсто, грzди2 t лівaна: пріиди2 и3 прейди2 и3з8 начaла вёры, t главы2 санjра и3 ґермHна, t њгрaдъ льв0выхъ, t г0ръ пардалewвъ.
8
Зі мною з Ливану, наречена! зі мною йди з Ливану! поспішай з вершини Амани, з вершини Сеніра й Ермона, від лігвищ левових, від гір барсових!
9
Сeрдце нaше привлеклA є3си2, сестро2 моS невёсто, сeрдце нaше привлеклA є3си2 є3ди1нымъ t џчію твоє1ю, є3ди1нымъ мони1стомъ вhи твоеS.
9
Полонила ти серце моє, сестро моя, наречена! полонила ти серце моє одним поглядом очей твоїх, одним намистом на шиї твоїй.
10
Что2 ўдобрёста сосц† тво‰, сестро2 моS невёсто; что2 ўдобрёста сосц† тво‰ пaче вінA, и3 вонS ри1зъ твои1хъ пaче всёхъ ґрwм†тъ;
10
О, які любі пестощі твої, сестро моя, наречена! о, наскільки кращі пестощі твої за вино, і пахощі мастей твоїх кращі за всі пахощі!
11
С0тъ и3скaпаютъ ўстнЁ твои2, невёсто, мeдъ и3 млеко2 под8 љзhкомъ твои1мъ, и3 благов0ніе ри1зъ твои1хъ ћкw благоухaніе лівaна.
11
Стільниковий мед капає з уст твоїх, наречена; мед і молоко під язиком твоїм, і пахощі одягу твого подібні до пахощів Ливану!
12
Вертогрaдъ заключeнъ сестрA моS невёста, вертогрaдъ заключeнъ, и3ст0чникъ запечатлёнъ.
12
Замкнений сад — сестро моя, наречена, закладений колодязь, запечатане джерело:
13
Лётwрасли тво‰ сaдъ ши1пкwвъ съ плод0мъ ћблочнымъ, кЂпри съ нaрдами,
13
розсадники твої — сад із гранатовими яблуками, з чудовими плодами, кипери з нардами,
14
нaрдъ и3 шафрaнъ, тр0сть и3 кіннамHнъ со всёми древaми лівaнскими, смЂрна, ґл0й со всёми пeрвыми мЂрами,
14
нард і шафран, аїр і кориця з усякими запашними деревами, мира й алое з усякими кращими ароматами;
15
и3ст0чникъ вертогрaда, и3 клaдzзь воды2 жи1вы и3 и3стекaющіz t лівaна.
15
садове джерело — колодязь живих вод і потоки з Ливану.
16
Востaни, сёвере, и3 грzди2, ю4же, и3 повёй во вертогрaдэ моeмъ, и3 да потекyтъ ґрwмaты мои2.
16
Піднімися вітер з півночі і принесися з півдня, повій на сад мій, — і поллються аромати його! — Нехай прийде любий мій у сад свій і споживає солодкі плоди його.
Главa є7
1
Да сни1детъ брaтъ мои2 въ вертогрaдъ св0й и3 да ћстъ пл0дъ nв0щій свои1хъ. Внид0хъ въ вертогрaдъ м0й, сестро2 моS невёсто: њб8имaхъ смЂрну мою2 со ґрwмaтами мои1ми, kд0хъ хлёбъ м0й съ мeдомъ мои1мъ, пи1хъ віно2 моE съ млек0мъ мои1мъ. Kди1те, бли1жніи, и3 пjйте и3 ўпjйтесz, брaтіz.
1
Прийшов я у сад мій, сестро моя, наречена; набрав мири моєї з ароматами моїми, поїв стільників моїх із медом моїм, напився вина мого з молоком моїм. Їжте, друзі, пийте і насичуйтеся, улюблені!
2
Ѓзъ сплю2, ґ сeрдце моE бди1тъ: глaсъ брaта моегw2 ўдарsетъ въ двє1ри: tвeрзи ми2, сестро2 моS, бли1жнzz моS, голуби1це моS, совершeннаz моS: ћкw главA моS нап0лнисz росы2, и3 влaси мои2 кaпель нощнhхъ.
2
Я сплю, а серце моє пильнує; ось, голос мого коханого, який стукає: «відчини мені, сестро моя, люба моя, голубко моя, чиста моя! тому що голова моя вся покрита росою, кучері мої — нічною вологою».
3
Совлек0хсz ри1зы моеS, кaкw њблекyсz въ ню2; ўмhхъ н0зэ мои2, кaкw њскверню2 и5хъ;
3
Я скинула хітон мій; як же мені знову надягати його? Я вимила ноги мої; як же мені бруднити їх?
4
Брaтъ м0й послA рyку свою2 сквозЁ сквaжню, и3 чрeво моE вострепетA t негw2.
4
Любий мій протягнув руку свою крізь шпарину, і нутрощі мої схвилювалися від нього.
5
Востaхъ ѓзъ tвeрсти брaту моемY: рyцэ мои2 и3скaпаша смЂрну, пeрсты мои2 смЂрны пHлны на рукaхъ заключeніz.
5
Я встала, щоб відчинити любому моєму, і з рук моїх капала мира, і з перстів моїх мира капала на ручки замка.
6
Tверз0хъ ѓзъ брaту моемY: брaтъ м0й прeйде. ДушA моS и3зhде въ сл0во є3гw2: взыскaхъ є3го2, и3 не њбрэт0хъ є3гw2: звaхъ є3го2, и3 не послyша менE.
6
Відкрила я любому моєму, а любий мій повернувся і пішов. Душі у мені не стало, коли він говорив; я шукала його і не знаходила його; кликала його, і він не відгукувався мені.
7
Њбрэт0ша мS стрaжіе њбходsщіи во грaдэ: би1ша мS, kзви1ша мS, взsша вeрхнюю ри1зу t менє2 стрaжіе стённіи.
7
Зустріли мене вартові, які обходять місто, побили мене, зранили мене; зняли з мене покривало ті, що стережуть стіни.
8
Заклsхъ вы2, дщє1ри їеrли1мскіz, въ си1лахъ и3 въ крёпостехъ сeлныхъ: ѓще њбрsщете брaта моего2, возвэсти1те є3мY, ћкw ўsзвлена люб0вію ѓзъ є4смь.
8
Заклинаю вас, дочки єрусалимські: якщо ви зустрінете любого мого, що скажете ви йому? що я знемагаю від любови.
9
Что2 брaтъ тв0й пaче брaта, д0браz въ женaхъ; что2 брaтъ тв0й t брaта, ћкw тaкw заклsла є3си2 нaсъ;
9
«Чим коханий твій кращий за інших коханих, найпрекрасніша з жінок? Чим любий твій кращий за інших, що ти так заклинаєш нас?»
10
Брaтъ м0й бёлъ и3 чeрменъ, и3збрaнъ t тeмъ:
10
Коханий мій білий і рум’яний, кращий за десять тисяч інших:
11
главA є3гw2 злaто и3збрaнно, власы2 є3гw2 кудр‰вы, чє1рны ћкw врaнъ:
11
голова його — чисте золото; кучері його хвилясті, чорні, як ворон;
12
џчи є3гw2 ћкw голуби6цы на и3сполнeніихъ в0дъ, и3змовeни во млецЁ, сэдsщыz въ наполнeніихъ (в0дъ):
12
очі його — як голуби біля потоків вод, які купаються у молоці, сидять у достатку;
13
лани6ты є3гw2 ѓки фіaлы ґрwм†тъ, прозzбaющыz благов0ніе: ўстнЁ є3гw2 крjны, кaплющіи смЂрну п0лну:
13
щоки його — квітник духмяний, грядки запашних рослин; губи його — лілеї, виточують миру, що тече;
14
рyцэ є3гw2 њбт0чєны зл†ты, нап0лнєны fарсjса: чрeво є3гw2 сосyдъ слон0вый на кaмени сапфjровэ:
14
руки його — золоті кругляки, обсаджені топазами; живіт його — як статуя зі слонової кістки, обкладена сапфірами;
15
лы6ста є3гw2 столпи2 мaрморwвы, њсновaни на степeнехъ златhхъ: ви1дъ є3гw2 ћкw лівaнъ, и3збрaнъ ћкw кeдрове:
15
гомілки його — мармурові стовпи, поставлені на золотих підніжжях; вигляд його подібний до Ливану, величний, як кедри;
16
гортaнь є3гw2 слaдость, и3 вeсь желaніе: сeй брaтъ м0й и3 сeй бли1жній м0й, дщє1ри їеrли6мли.
16
вуста його — солодкість, і весь він — люб’язність. Ось хто любий мій, і ось хто друг мій, дочки єрусалимські!
17
Кaмw tи1де брaтъ тв0й, д0браz въ женaхъ; кaмw ўклони1сz брaтъ тв0й; и3 взhщемъ є3гw2 съ тоб0ю.
Главa ѕ7
1
Брaтъ м0й сни1де въ вертогрaдъ св0й, въ мэстA ґрwм†тъ, пaствити въ вертогрaдэхъ и3 собирaти крjны.
1
«Куди пішов любий твій, найпрекрасніша з жінок? куди обернувся любий твій? ми пошукаємо його з тобою».
2
Ѓзъ брaту моемY и3 брaтъ м0й мнЁ, пасhй въ крjнэхъ.
2
Мій любий пішов у сад свій, у квітники духмяні, щоб пасти у садах і збирати лілеї.
3
ДобрA є3си2, бли1жнzz моS, ћкw благоволeніе, краснA ћкw їеrли1мъ, ќжасъ ћкw вчинє1нны.
3
Я належу коханому моєму, а коханий мій — мені; він пасе між лілеями.
4
Tврати2 џчи твои2 t менє2, ћкw тjи воскрили1ша мS: влaси твои2, ћкw стадA к0зъ, ±же взыд0ша t галаaда:
4
Прекрасна ти, люба моя, як Фирца, люб’язна, як Єрусалим, грізна, як полки з прапорами.
5
зyбы твои2, ћкw стадA њстрижeныхъ, ±же взыд0ша t купёли, вс‰ близнsта родsщыz, и3 безчaдныz нёсть въ ни1хъ: ћкw вeрвь червлeна ўстнЁ твои2, и3 бесёда твоS краснA:
5
Відведи очі твої від мене, тому що вони хвилюють мене.
6
ћкw њброщeніе ши1пка лани6ты тво‰, кромЁ замолчaніz твоегw2.
6
Волосся твоє — як стадо кіз, які сходять із Галаада; зуби твої — як отара овець, що виходять із купальні, у кожної з яких пара ягнят, і неплідної немає між ними;
7
Шестьдесsтъ сyть цари1цъ и3 џсмьдесzтъ нал0жницъ, и3 ю4нотъ, и5мже нёсть числA:
7
як половинки гранатового яблука — щоки твої під кучерями твоїми.
8
є3ди1на є4сть голуби1ца моS, совершeннаz моS: є3ди1на є4сть мaтери своeй, и3збрaнна є4сть роди1вшей ю5: ви1дэша ю5 дщє1ри и3 ўблажи1ша ю5, цари6цы и3 налHжницы, и3 восхвали1ша ю5.
8
Є шістдесят цариць і вісімдесят наложниць і дівчат без ліку,
9
Кто2 сіS проницaющаz ѓки ќтро, добрA ћкw лунA, и3збрaнна ћкw с0лнце, ќжасъ ћкw вчинє1нны;
9
але єдина — вона, голубка моя, чиста моя; єдина вона у матері своєї, відзначена у родительки своєї. Побачили її дівчата, і — звеличили її, цариці і наложниці, і — хвалили її.
10
Въ вертогрaдъ nрёхwвъ снид0хъ ви1дэти въ плодёхъ пот0ка, ви1дэти, ѓще процвэтE віногрaдъ и3 возраст0ша ши1пки.
10
Хто ця, яка блищить, немов зоря, прекрасна, як місяць, світла, як сонце, грізна, як полки з прапорами?
11
Тaмw дaмъ сосц† мо‰ тебЁ: не разумЁ душA моS, положи1 мz на колесни1цэ ґмінадaвли.
11
Я зійшла у горіховий сад подивитися на зелень долини, подивитися, чи розпустилася виноградна лоза, чи розцвіли гранатові яблука?
12
Њбрати1сz, њбрати1сz, суламjтіно, њбрати1сz, њбрати1сz, и3 ќзримъ въ тебЁ.
12
Не знаю, як душа моя тягла мене до колісниць знатних народу мого.
Главa з7
1
Что2 ўви1дите ў суламjтіны; приходsщаz ћкw ли1ки полкHвъ, что2 ўкраси1шасz стwпы2 тво‰ во њбyтіихъ твои1хъ, дщи2 надaвлz; чи1ны бедр{ твоє1ю под0бни ўсерsзємь, дёлу рyкъ худ0жника:
1
«Озирнись, озирнись, Суламита! озирнись, озирнись, — і ми подивимося на тебе». Що вам дивитися на Суламиту, як на хоровод манаїмський?
2
пyпъ тв0й чaша и3сточeна, не лишaемаz мстA: чрeво твоE ћкw ст0гъ пшени1цы, њграждeнъ въ крjнахъ:
2
О, які прекрасні ноги твої у сандаліях, дочко знана! Округлення стегон твоїх, як намисто, справа рук майстерного художника;
3
двA сосц† тво‰, ћкw двA мл†да близнецы2 сeрны:
3
живіт твій — кругла чаша, в якій не вичерпується духмяне вино; утроба твоя — ворох пшениці, обставлений лілеями;
4
вhz твоS ћкw ст0лпъ слон0вый: џчи твои2 ћкw є3зeра во є3севHнэ, во вратaхъ дщeрей мн0гихъ: н0съ тв0й ћкw ст0лпъ лівaнскій, сматрszй лицE дамaска:
4
два соски твої — як двоє козенят, двійня сарн;
5
главA твоS на тебЁ ћкw карми1лъ (горA), и3 заплетeніе главы2 твоеS ћкw багрzни1ца, цaрь ўвsзанъ въ преристaніих.
5
шия твоя — як стовп зі слонової кості; очі твої — озерця есевонські, що біля воріт Батраббима; ніс твій — вежа ливанська, повернена до Дамаска;
6
Что2 ўкраси1ласz є3си2, и3 что2 ўслади1ласz є3си2, любы2, во слaдостехъ твои1хъ;
6
голова твоя на тобі, як Кармил, і волосся на голові твоїй, як пурпур; цар захоплений твоїми кучерями.
7
СіE вели1чество твоE: ўпод0биласz є3си2 фjніку, и3 сосц† тво‰ грезнHмъ.
7
Яка ти прекрасна, як приваблива, люба, твоєю миловидістю!
8
Рек0хъ: взhду на фjнікъ, ўдержY высотY є3гw2: и3 бyдутъ сосцы2 твои2 ћкw грeзнове віногрaда, и3 вонS ноздрeй твои1хъ ћкw ћблwка:
8
Цей стан твій схожий на пальму, і груди твої на виноградні грона.
9
и3 гортaнь тв0й ћкw віно2 блaго, ходsщее брaту моемY въ прaвость, дов0лно ўстнaмъ мои6мъ и3 зубHмъ.
9
Подумав я: заліз би я на пальму, схопився б за гілки її; і груди твої були б замість грон винограду, і запах від ніздрів твоїх, як від яблук;
10
Ѓзъ брaту моемY, и3 ко мнЁ њбращeніе є3гw2.
10
уста твої — як відмінне вино. Воно тече прямо до друга мого, насолоджує вуста стомлених.
11
Пріиди2, брaте м0й, и3 взhдемъ на село2, водвори1мсz въ сeлэхъ:
11
Я належу другу моєму, і до мене звернене бажання його.
12
ўрaнимъ въ віногрaды, ўви1димъ ѓще процвэтE віногрaдъ, процвэт0ша ли nв0щіе, процвэт0ша ли ћблwка; тaмw дaмъ тебЁ сосц† мо‰.
12
Прийди, любий мій, вийдемо у поле, побудем у селах;
13
Мандраг0ры дaша воню2, и3 при двeрехъ нaшихъ вси2 плоды2 н0віи: до вeтхихъ, брaте м0й, соблюд0хъ ти2.
13
зранку підемо у виноградники, подивимося, чи розпустилася виноградна лоза, чи розкрилися бруньки, чи розцвіли гранатові яблука; там я виявлю пестощі мої тобі
Главa }
1
Кто2 дaстъ тS, брaте м0й, ссyща сосцы2 мaтере моеS; њбрётши тS внЁ цэлyю тS, и3 ктомY не ўничижaтъ менE.
1
О, якби ти був мені брат, який ссав груди матері моєї! тоді я, зустрівши тебе на вулиці, цілувала б тебе, і мене не осуджували б.
2
ПоймY тS, введY тS въ д0мъ мaтере моеS и3 въ л0жницу зачeншіz мS: тaмw мS научи1ши: напою1 тz t вінA съ вонsми стр0енагw, t воды2 ћблwкъ мои1хъ.
2
Повела б я тебе, привела б тебе у дім матері моєї. Ти навчав би мене, а я напувала б тебе духмяним вином, соком гранатових яблук моїх.
3
Шyйца є3гw2 под8 глав0ю моeю, и3 десни1ца є3гw2 њб8и1метъ мS.
3
Ліва рука його у мене під головою, а права обіймає мене.
4
Заклsхъ вaсъ, дщє1ри їеrли6мскіz, въ си1лахъ и3 въ крёпостехъ сeлныхъ: ѓще подви1жете и3 воздви1жете люб0вь, д0ндеже ѓще восх0щетъ.
4
Заклинаю вас, дочки єрусалимські, — не будіть і не тривожте коханої, доки їй угодно.
5
Кто2 сіS восходsщаz ўбэлeна и3 ўтвержaема њ брaтэ своeмъ; под8 ћблонею возбуди1хъ тS: тaмw роди2 тS мaти твоS, тaмw поболЁ тоб0ю р0ждшаz тS.
5
Хто це піднімається від пустелі, спираючись на свого любого? Під яблунею розбудила я тебе: там народила тебе мати твоя, там народила тебе родителька твоя.
6
Положи1 мz ћкw печaть на сeрдцы твоeмъ, ћкw печaть на мhшцэ твоeй: занE крэпкA ћкw смeрть любы2, жeстока ћкw ѓдъ рeвность: кри1ла є3S кри1ла nгнS, (ќгліе џгненно) плaмы є3S.
6
Поклади мене, як печатку, на серце твоє, як перстень, на руку твою: бо міцна, як смерть, любов; люті, як пекло, ревнощі; стріли її — стріли вогненні; вона полум’я дуже сильне.
7
ВодA мн0га не м0жетъ ўгаси1ти любвE, и3 рёки не потопsтъ є3S. Ѓще дaстъ мyжъ всE и3мёніе своE за люб0вь, ўничижeніемъ ўничижaтъ є3го2.
7
Великі води не можуть погасити любови, і ріки не заллють її. Якби хто давав усе багатство дому свого за любов, то він був би відкинутий із презирством.
8
СестрA нaша малA и3 сосц{ не и4мать: что2 сотвори1мъ сестрЁ нaшей въ дeнь, въ џньже ѓще глаг0латисz бyдетъ є4й;
8
Є у нас сестра, яка ще мала, і сосків немає у неї; що нам робити із сестрою нашою, коли будуть свататися за неї?
9
Ѓще стэнA є4сть, согради1мъ на нeй забр†ла срє1брzна: и3 ѓще двeрь є4сть, напи1шемъ на нeй дскY кeдрову.
9
Якби вона була стіна, то ми побудували б на ній палати із срібла; якби вона була двері, то ми обклали б її кедровими дошками.
10
Ѓзъ стэнA, и3 сосцы2 мои2 ћкw столпи2: ѓзъ бёхъ во џчію и4хъ ѓки њбрэтaющаz ми1ръ.
10
Я — стіна, і соски у мене, як вежі; тому я буду в очах його, як та, що досягла повноти.
11
Віногрaдъ бhсть соломHну во вееламHнэ: дадE віногрaдъ св0й стрегyщымъ: мyжъ принесeтъ въ плодЁ є3гw2 тhсzщу срeбрєникъ.
11
Виноградник був у Соломона у Ваал-Гамоні; він віддав цей виноградник сторожам; кожен повинен був доставляти за плоди його тисячу срібників.
12
Віногрaдъ м0й предо мн0ю: тhсzща соломHну и3 двёсти стрегyщымъ пл0дъ є3гw2.
12
А мій виноградник у мене при собі. Тисяча нехай тобі, Соломоне, а двісті — тим, що стережуть плоди його.
13
Сэдsй въ вертогрaдэхъ, и3 дрyзіе внeмлющіи глaсу твоемY: глaсъ тв0й внуши2 мнЁ.
13
Жителько садів! товариші слухають голос твій, дай і мені послухати його.
14
Бэжи2, брaте м0й, и3 ўпод0бисz сeрнэ и3ли2 ю3нцY є3лeней, на г0ры ґрwмaтwвъ.
14
Біжи, любий мій; будь подібний до сарни або молодого оленя на горах бальзамічних!