¹

(За? ™.) Пavелъ, рaбъ б9ій, ґпcлъ же ї}съ хrт0въ, по вёрэ и3збрaнныхъ б9іихъ и3 рaзуму и4стины, ћже по бlгочcтію,

¹

Павло, раб Божий, апостол же Ісуса Христа, за вірою обраних Божих і пізнанням істини, що належить до благочестя,

²

њ ўповaніи жи1зни вёчныz, ю4же њбэтовA нел0жный бGъ прeжде лётъ вёчныхъ,

²

у надії вічного життя, яке обіцяв вірний у слові Бог раніше вікових часів,

³

kви1 же во временA сво‰ сл0во своE проповёданіемъ, є4же мнЁ порyчено бhсть по повелёнію сп7си1телz нaшегw бGа:

³

а у свій час явив Своє слово в проповіді, довіреній мені за велінням Спасителя нашого, Бога, —

⁴

тjту, пrному чaду по џбщей вёрэ: блгdть, млcть, ми1ръ t бGа nц7A и3 гDа ї}са хrтA сп7са нaшегw.

⁴

Титові, істинному синові за спільною вірою: благодать, милість і мир від Бога Отця і Господа Ісуса Христа, Спасителя нашого.

⁵

(За?.) Сегw2 рaди њстaвихъ тS въ кри1тэ, да недоконч†ннаz и3спрaвиши и3 ўстр0иши по всBмъ грaдwмъ пресвЂтеры, ћкоже тебЁ ѓзъ повелёхъ:

⁵

Для того я залишив тебе на Криті, щоб ти довершив недокінчене і поставив у всіх містах пресвітерів, як я тобі наказував:

⁶

ѓще кто2 є4сть непор0ченъ, є3ди1ныz жены2 мyжъ, ч†да и3мhй вBрна, не во ўкорeніи блудA, и3ли2 непокори6ва.

⁶

коли хто непорочний, чоловік однієї жінки, дітей має вірних, яких не докоряють у розпусті чи непокірності.

⁷

Подобaетъ бо є3пjскопу без8 пор0ка бhти, ћкоже б9ію строи1телю: не себЁ ўгождaющу, (не дeрзу, не напрaсливу,) не гнэвли1ву, не піsницэ, не бjйцэ, не скверностzжaтелну,

⁷

Бо єпископ повинен бути бездоганний, як Божий управитель, не такий‚ що собі догоджає‚ не зухвалий, не гнівливий, не п’яниця, не забіяка, не користолюбець,

⁸

но страннолюби1ву, бlголю1бцу, цэломdренну, првdну, прпdбну, воздержaтелну,

⁸

а гостинний, благолюбний, цнотливий, справедливий, побожний, стриманий,

⁹

держaщемусz вёрнагw словесE по ўчeнію, да си1ленъ бyдетъ и3 ўтёшати во здрaвэмъ ўчeніи, и3 проти1вzщыzсz њбличaти.

⁹

який дотримується правдивого слова, згідно з вченням, щоб він мав силу й наставляти в здоровому вченні, і викривати противників.

¹⁰

Сyть бо мн0зи непокори1ви, суесл0вцы и3 ўм0мъ прельщeни, наипaче же сyщіи t њбрёзаніz,

¹⁰

Бо є багато непокірних, марнословів і обманщиків, особливо з обрізаних,

¹¹

и4хже подобaетъ ўстA заграждaти: и5же вс‰ д0мы развращaютъ, ўчaще ћже не подобaетъ, сквeрнагw рaди прибhтка.

¹¹

яким треба затуляти вуста: вони розбещують цілі доми, навчаючи чого не слід, заради ганебної користи.

¹²

Речe же нёкто t ни1хъ, св0й и5мъ прор0къ: кри1тzне при1снw лжи1ви, ѕлjи ѕвёріе, ўтрHбы пр†здныz.

¹²

З них же самих один віршотворець сказав: «Критяни завжди неправдомовці, злі звірі, черева ледачi».

¹³

Свидётелство сіE и4стинно є4сть: є3sже рaди вины2 њбличaй и5хъ нещaднw, да здрaви бyдутъ въ вёрэ,

¹³

Свідчення це справедливе. З цієї причини викривай їх суворо, щоб вони були здорові у вірі,

¹⁴

не внимaюще їудє1йскимъ бaснемъ, ни зaповэдемъ человBкъ tвращaющихсz t и4стины.

¹⁴

незважаючи на юдейські байки і накази людей, які відвертаються від істини.

¹⁵

(За? ™№.) Вс‰ ќбw чи6ста чи6стымъ: њсквернє1нымъ же и3 невBрнымъ ничт0же чи1сто, но њскверни1сz и4хъ и3 ќмъ и3 с0вэсть.

¹⁵

Для чистих усе чисте; а для осквернених і невірних немає нічого чистого, але осквернені і розум їхній‚ і совість.

¹⁶

БGа и3сповёдуютъ вёдэти, ґ дёлы tмeщутсz є3гw2, мeрзцы сyще и3 непокори1ви и3 на всsкое дёло бlг0е неискyсни.

¹⁶

Вони говорять, що знають Бога, а ділами відрікаються, будучи огидними і нездатними ні до якого доброго діла.