¹

Сyетни u5бо вси2 человёцы є3стeственнэ, въ ни1хже њбрэтaетсz невёдэніе њ бз7э, и3 t ви1димыхъ бл†гъ не возмог0ша ўразумёти сyщаго, ни дэлHмъ внeмлюще познaша хитрецA:

¹

Дійсно суєтні за природою усі люди, у яких не було відання про Бога, які через видимі досконалості не могли пізнати Сущого і, дивлячись на діла, не пізнали Винуватця,

²

но и3ли2 џгнь, и3ли2 дyхъ, и3ли2 ск0ръ воздyхъ, и3ли2 крyгъ ѕвёздный, и3ли2 ѕёлную в0ду, и3ли2 свэти6ла небє1снаz, строи1тєли мjру б0ги (бhти) возмнёша.

²

а шанували за богів, які правлять світом, або вогонь, або вітер, або повітря, що рухається, або зоряне коло, або бурхливу воду, або небесні світила.

³

И$хже ѓще ќбw красот0ю ўслаждaющесz, сі‰ б0ги возмнёша, да ўвёдzтъ, коли1кw си1хъ вLка є4сть лyчшій: красотh бо родоначaлникъ создA |.

³

Якщо, зачаровуючись їх красою, вони шанували їх за богів, то повинні були б пізнати, наскільки кращий за них Господь, бо Він, Винуватець краси, створив їх.

⁴

Ѓще же си1лэ и3 дёйствію ўдиви1шасz, да ўразумёютъ t ни1хъ, коли1кw сотвори1вый сі‰ си1льнэйшій є4сть:

⁴

А якщо дивувалися силі і дії їх, то повинні були б пізнати через них, наскільки могутніший Той, Хто створив їх:

⁵

t вели1чества бо красоты2 создaній сравни1телнw рододёлатель и4хъ познавaетсz.

⁵

бо від величі краси створінь порівняльно пізнається Винуватець буття їх.

⁶

Но nбaче на си1хъ є4сть ўничижeніе мaло, и4бо сaми сjи нeгли прельщaютсz, бGа и4щуще и3 хотsще њбрэсти2:

⁶

Утім, вони менше заслуговують осуду, бо помиляються, можливо, шукаючи Бога і бажаючи знайти Його:

⁷

въ дёлэхъ бо є3гw2 живyще и3зслёдуютъ и3 ўвэщавaютсz зрaкомъ, ћкw бл†га ви6димаz.

⁷

тому що, звертаючись до діл Його, вони досліджують і переконуються зором, що усе видиме прекрасне.

⁸

Пaки нижE сjи прощeніz дост0йни:

⁸

Але і вони не мають виправдання:

⁹

ѓще бо толи1кw возмог0ша вёдэти, да возм0гутъ ўразумёти вёкъ, си1хъ же вLку кaкw скорёе не њбрэт0ша;

⁹

якщо вони стільки могли розуміти, що були спроможні досліджувати тимчасовий світ, то чому вони одразу не знайшли Господа його?

¹⁰

Њкаsнни же сyть, и3 въ мeртвыхъ ўпов†ніz и4хъ, и5же назвaша б0ги дэлA рyкъ человёческихъ, злaто и3 сребро2, хи1трости ўмышлeніе, и3 подHбіz жив0тныхъ, и3ли2 кaменіе неключи1мо, дёло руки2 дрeвніz.

¹⁰

Але більш жалюгідні ті, і надії їхні — на бездушних, які називають богами діла рук людських, золото і срібло, витвори мистецтва, зображення тварин, або негідний камінь, діло давньої руки.

¹¹

Ѓще же кто2 дровосёчецъ тектHнъ, ўг0дное дрeво tсёкъ, њтeшетъ благохуд0жнэ всю2 корY є3гw2, и3 хи1трствуz благолёпнэ сотвори1тъ ўг0денъ сосyдъ во ўпотреблeніе житіS,

¹¹

Або якийсь деревороб, вирубавши придатне дерево, вправно зняв з нього усю кору і, обробивши красиво, зробив з нього посудину, корисну до вжитку у житті,

¹²

њстaнки же дёла на ўгот0ваніе брaшна и3знури1въ насhтисz:

¹²

а обрізки від роботи вжив на приготування їжі й наситився;

¹³

њстaнокъ же и4же t ни1хъ ни во что2 благопотрeбенъ, дрeво кри1во и3 сyчіz п0лно, пріи1мъ и3зваS съ прилэжaніемъ прaздности своеS и3 и3скyсствомъ рaзума и3з8wбрази2 є3го2, и3 ўпод0би є3го2 w4бразу человёчу,

¹³

один же з обрізків, ні до чого не придатний, дерево криве і сучкувате, взявши, старанно округлив на дозвіллі і, з досвідченістю знавця обробивши його, уподібнив його образу людини,

¹⁴

и3ли2 нёкоему жив0тному ничт0жному ўпод0би є3го2, помaзавъ шaрами разли1чными и3 њчервлени1въ ви1дъ є3гw2, и3 всsкъ пор0къ, и4же на нeмъ є4сть, и3змaзавъ,

¹⁴

або зробив подібним до якої-небудь низької тварини, намазав суриком і покрив фарбою поверхню його, і зафарбував у ньому усякий недолік,

¹⁵

и3 сотвори1въ є3мY дост0йное є3гw2 њбитaніе, на стэнЁ постaви є5, ўкрэпи1въ желёзомъ.

¹⁵

і, влаштувавши для нього достойне місце, повісив його на стіні, закріпивши залізом.

¹⁶

Да не ќбw падeтъ, пред8умhсли њ нeмъ, вёдый, ћкw не м0жетъ помощи2 себЁ: и4бо јдwлъ є4сть и3 трeбуетъ п0мощи.

¹⁶

Отже, щоб витвір його не упав, він наперед потурбувався, знаючи, що воно само собі допомогти не може, бо це кумир і потребує допомоги.

¹⁷

Њ стzжaніихъ же и3 њ брaцэхъ и3 чaдэхъ свои1хъ молsсz, не стыди1тсz къ бездyшному глаг0лz,

¹⁷

Молячись же перед ним про свої надбання, про шлюб і про дітей, він не соромиться говорити бездушному,

¹⁸

и3 њ здрaвіи ќбw немощн0е призывaетъ, и3 њ животЁ мeртвое м0литъ, и3 въ п0мощь неключи1мое призывaетъ,

¹⁸

і про здоров’я волає до немічного, про життя просить мертве, про допомогу благає цілком нездатне, про подорож — не здатне ступити,

¹⁹

и3 њ путешeствіи (пр0ситъ) нижE ходи1ти могyщаго, и3 њ притzжaніи и3 дэsніи и3 њ рyкъ подтверждeніи некрёпкаго рукaми, мyжества пр0ситъ t тогw2, є4же всёхъ є4сть немощнёйшее.

¹⁹

про прибутки, про ремесло і про успіх рук — зовсім не здатне робити руками, про силу просить найбезсиліше.