Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Вели1цы бо сyть суди2 твои2, (гDи,) и3 неизглаг0ланни: сегw2 рaди ненак†занныz дyши заблуди1ша.
1
Великі і незбагненні суди Твої, тому ненавчені душі впали в оману.
2
Возмнёвше бо наси1льствовати kзhкъ с™hй беззак0нніи, ќзницы тмы2 и3 д0лгою н0щію свsзани, заключeни под8 кр0вы, бэглецы2 вёчнагw провёдэніz лежaша.
2
Бо беззаконні, які задумали гнітити святий народ, в’язні темряви і полонені довгої ночі, зачинившись у домах, ховалися від вічного Промислу.
3
Ўтаи1тисz бо мнsще въ сокровeнныхъ грэсёхъ, мрaчнымъ забвeніz покрывaломъ расточeни бhша, ўжасaющесz лю1тэ и3 страши1лищами возмущeни:
3
Думаючи сховатися у таємних гріхах, вони, під темним покровом забуття, розсіялися, сильно лякані і бентежені примарами,
4
нижe бо содержaй и5хъ вертeпъ без8 стрaха сохрани2, шyмы же сходsще возмущaху и5хъ, и3 привидBніz др‰хлаz печaльными ли1цами kвлsхусz.
4
бо і найпотаємніше місце, яке ховало їх, не спасало їх від страху, але страшні звуки навколо їх приводили їх у занепокоєння, і з’являлися люті чудовиська зі страшними лицями.
5
И# џгненнаz ќбw ни є3ди1на си1ла можaше њсвэщaти, нижE ѕвёздъ свётліи плaменіе просвэти1ти можaху въ тY н0щь стрaшную.
5
І ніяка сила вогню не могла озорити, ні яскравий блиск зірок не міг осяяти цю похмуру ніч.
6
Kвлsшесz же и5мъ т0кмw внезaпный џгнь стрaха и3сп0лнь: ўстрашaеми же неви1димымъ џнымъ призрaкомъ, мнsху гHршаz бhти ви6димаz.
6
Являлися їм тільки багаття, які горіли самі собою, повні жаху, і вони, боячись невидимого — примари, уявляли собі видиме ще гіршим.
7
Волшeбнагw же худ0жества предлежaху посмэ‰ніz, и3 њ премyдрости величaніz њбличeніе ўкори1зненно:
7
Упали зваби чарівного мистецтва, і вихваляння мудрістю було піддане осміянню,
8
њбэщaющіисz бо и3згнaти стрaхи и3 смущє1ніz t души2 болsщіz, сjи посмэsтелнымъ стрaхомъ болsху.
8
бо ті, які обіцяли відігнати від страдницької душі жахи і страхи, самі страждали на ганебну боязнь.
9
И$бо ѓще и3 ничт0же и5хъ мzтeжное ўстрашaше, ѕвэрeй прех0дами и3 ѕміє1въ звиздaньми подви1жени погибaху трeпетни, и3 ѓера tню1дъ неизбёжнагw tрицaющесz ви1дэти.
9
І хоч ніякі страхіття не турбували їх, але, переслідувані бродіннями отруйних звірів і свистами плазунів, вони зникали від страху, боячись глянути навіть на повітря, від якого нікуди не можна втекти,
10
Боzзли1ваz бо ѕл0ба, свои1мъ свидётелствомъ њсуждaема, вhну пріeмлетъ во ќмъ лю6таz, содержи1ма с0вэстію.
10
бо нечестя, засуджуване власним свідченням, — боязке і, преслідуване совістю, завжди придумує жахи.
11
Ничт0же бо є4сть стрaхъ, т0кмw лишeніе п0мощей сyщихъ t помышлeніz.
11
Страх є не що інше, як позбавлення допомоги від розуму.
12
Внyтрь же мeнше сyщее чazніе, б0лшее мни1тъ невёдэніе вины2 подаю1щіz мyку.
12
Чим менше надії всередині, тим більше уявляється невідомість причини, що породжує муки.
13
Ґ и5же въ немощнyю пои1стиннэ н0щь, и3 t немощнaгw ѓда вертeпwвъ нашeдшую, сн0мъ тёмже спsщіи,
13
І вони у цю істинно нестерпну ніч, що прийшла з глибин нестерпного пекла, приготувавшись заснути звичайним сном,
14
џво ќбw страши1лищами мечтaній гони1ми бsху, џво же души2 и3зчезaху предaніемъ: внезaпный бо и5мъ и3 нечazнный стрaхъ нaйде.
14
то були тривожимі страшними примарами, то розслаблювані душевним смутком, бо находив на них раптовий і неочікуваний страх.
15
Пот0мъ тaкw, кт0 либо когдA бЁ nнaмw, низпадhй хранsшесz въ темни1цэ без8 желёза заключeнъ:
15
Отже, де хто тоді був захоплений, ставав полоненим, і його ув’язнювали у цю темницю без оков.
16
ѓще бо земледёлатель кто2 бhсть, и3ли2 пaстырь, и3ли2 трудHвъ пустhнныхъ дёлатель, пред8sтъ бhвъ, неизбёжную терпsше нyжду:
16
Чи був то хлібороб або пастух, або той, хто займався працею в пустелі, усякий, будучи захопленим, підлягав цій неминучій долі;
17
є3ди1нымъ бо ќжемъ тмы2 вси2 бsху свsзани. Ѓще дyхъ звиздazй, и3ли2 междY чaстыхъ древeсныхъ вётвей пти1чій глaсъ сладкопёснивый, и3ли2 си1ла воднaz текyщи ѕёлнэ,
17
бо усі були зв’язані одними нерозв’язними путами темряви. Чи вітер, що свистить, чи милозвучний голос птахів серед густих гілок, чи сила швидкоплинної води, чи сильний тріск падаючого каміння;
18
и3ли2 шyмъ ѕёлный низпaдающихъ кaменій, и3ли2 и3грaющихъ жив0тныхъ течeніе неви1димое, и3ли2 рыкaющихъ лю1тыхъ ѕвэрeй глaсъ, и3ли2 tзывaющьсz t дeбрей г0рскихъ глaсъ, разслаблsху џныхъ ўстрашaюще.
18
чи невидиме бігання скакаючих тварин, чи голос ревучих диких звірів, чи луна, що віддається з гірських ущелин, усе це, жахаючи їх, повергало у розслаблення.
19
Всs бо вселeннаz свётлымъ просвэщaшесz свётомъ, и3 невозбрaнными дёлы содержaшесz:
19
Бо весь світ був освітлюваний ясним світлом і займався безперешкодно ділами;
20
на є3ди1ныхъ же џныхъ простирaшесz тsжкаz н0щь, w4бразъ бyдущагw и4хъ воспріsтіz тмы2: сaми же себЁ бhша тмы2 тzжчaйшіи.
20
а над ними одними була розпростерта важка ніч, образ темряви, що уміла колись обійняти їх; але самі для себе вони були обтяжливішими за темряву.