Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
ПреподHбнымъ же твои6мъ превели1къ бЁ свётъ: и4хже ќбw глaсъ слhшаше, w4браза же не ви1дzще, занeже ќбw и3 nни2 (тогHжде) не страдaху, ўблажaху.
1
А для святих Твоїх було найбільше світло. І ті, чуючи голос їх, а образу не бачачи, називали їх блаженними, тому що вони не страждали.
2
Ґ ћкw не пaкоствуютъ пред8wби1диміи, благодарsху, и3 є4же пронести1сz, благодaти молsху.
2
А за те, що, бувши раніше скривдженими ними, не мстилися їм, дякували і просили прощення в тому, що змушували переносити їх.
3
Си1хъ рaди ст0лпъ nгнегорsщь, вождA ќбw невёдомагw путьшeствіz, с0лнце же невреди1телное любочeстнагw стрaнствованіz п0далъ є3си2.
3
Замість того, Ти дав їм дороговказ на незнайомому шляху — вогнесвітлий стовп, а для благополучного подорожування — нешкідливе сонце.
4
Дост0йни бо nни2 лиши1тисz свёта и3 блюсти1сz во тмЁ, и5же заключeныхъ стрежaху сынHвъ твои1хъ, и4миже и3мsше нетлённый зак0на свётъ вёку дaтисz.
4
Бо ті достойні були позбавлення світла й ув’язнення у темряві, тому що тримали в ув’язненні синів Твоїх, через яких мало бути дане світу нетлінне світло закону.
5
Совётовавшихъ же и4хъ ўбивaти младeнцы препод0бныхъ, и3 є3ди1ному tложeну чaду и3 спасeну, во њбличeніе и4хъ tsлъ є3си2 мн0жество ч†дъ, и3 кyпнw погуби1лъ є3си2 въ водЁ ѕёлнэй.
5
Коли визначили вони побити дітей святих, хоч одного сина, покинутого, і спасли, у покарання за те Ти забрав безліч їхніх дітей і самих усіх погубив у великій воді.
6
Џнаz бо н0щь пред8увёдэна бhсть nтцє1мъ нaшымъ, да твeрдw вёдуще, и5мже клsтвамъ вёроваша, возблагодyшествуютъ.
6
Та ніч була провіщена батькам нашим, щоб вони, твердо знаючи обітування, яким вірили, були благосердими.
7
Воспріsто же бhсть t людjй твои1хъ спасeніе ќбw прaведныхъ, врагHвъ же и3стреблeніе:
7
І народ Твій очікував як спасіння праведних, так і загибелі ворогів,
8
и4мже бо наказaлъ є3си2 супостaты нaшz, си1мъ нaсъ призвaвъ прослaвилъ є3си2.
8
бо, чим Ти карав ворогів, тим самим звеличував нас, яких Ти прикликав.
9
Сокровeннw бо жрsху препод0бніи џтроцы благи1хъ, и3 зак0нъ бжcтвенный є3диномhсліемъ завэщaша, т†zжде под0бнw, благ†z же и3 бёдствєннаz воспріимaти с™ы6мъ, nтцє1мъ ўжE предвоспэвaющымъ хвалY.
9
Святі діти праведних таємно звершували жертвоприношення й однодумно постановили божественним законом, щоб святі однаково брали участь у тих самих благах і небезпеках, коли батьки уже співали хвали.
10
Противогласsше же несоглaсный врагHвъ в0пль, и3 плачeвный слhшашесz глaсъ плaчущихъ младeнцєвъ.
10
З супротивної ж сторони лунав безладний крик ворогів, і розносилося жалібне волання над дітьми, яких оплакували.
11
Под0бною же мeстію рaбъ кyпнw съ господи1номъ казнeнъ бhсть, и3 простhй человёкъ съ царeмъ т†zжде пострадA:
11
Однаковим судом був покараний раб із господарем, і простолюдин терпів одне і те саме з царем:
12
є3динодyшнw же вси2 во є3ди1нэмъ и4мени смeртнэмъ мeртвыхъ и3мёzху безчи1сленныхъ: нижe бо ко погребeнію живjи бsху дов0лни, понeже во є3ди1нэмъ мгновeніи честнёйшій р0дъ и4хъ и3стреблeнъ бhсть.
12
усі взагалі мали безліч мерців, померлих одинаковою смертю; і живих не вистачало для поховання, тому що в одну мить знищено було усе найдорожче їхнє покоління.
13
Њ всёхъ бо не вёрующе рaди чародэsній, ґ рaди пeрвенцєвъ и3стреблeніz, и3сповёдаша людjй сынHвъ б9іихъ бhти.
13
І хто не вірив нічому заради чаклунства, під час знищення первістків, визнали, що цей народ є син Божий,
14
Ти1хому бо молчaнію содержaщу вс‰, и3 н0щи во своeмъ течeніи преполовлsющейсz,
14
бо, коли усе оточувала тиха безмовність, і ніч у своєму плині досягла середини,
15
всемогyщее сл0во твоE, (гDи,) съ нб7съ t пrт0лwвъ цrкихъ жeстокъ рaтникъ въ среди1ну поги1бельныz земли2 сни1де.
15
зійшло з небес від царствених престолів на середину погибельної землі всемогутнє слово Твоє, як грізний воїн.
16
Мeчь џстръ нелицемёрное повелёніе твоE носsй, и3 стaвъ и3сп0лни вс‰ смeрти: и3 небесE ќбw касaшесz, стоsше же на земли2.
16
Воно несло гострий меч — незмінне Твоє повеління і, ставши, наповнило усе смертю: воно торкалося неба і ходило по землі.
17
ТогдA внезaпу привидBніz ќбw снHвъ лю1тэ смути1ша и5хъ, стрaси же наид0ша нечazнни,
17
Тоді раптово сильно стривожили їх мрії сновидінь, і приступили несподівані жахи;
18
и3 и4нъ и3нaмw вeрженъ є4ле жи1въ, є3sже рaди вины2 ўмирaше, њб8zвлsше:
18
і будучи уражуваним — один там, інший тут, напівмертвий повідомляв причину, з якої він помирав:
19
сHніz бо, смути1вше и5хъ, сіE предвозвэсти1ша: да не вёдzще, є3гHже рaди ѕлЁ стрaждутъ, поги1бнутъ.
19
бо сновидіння, які стривожили їх, попередньо показали їм це, щоб вони не загинули, не знаючи того, за що терплять зло.
20
Прикоснyсz же нёкогда и3 прaведныхъ и3скушeніе смeрти, поражeніе во пустhни бhсть мн0жества: но не д0лгw пребhсть гнёвъ.
20
Хоч спокушення смерти торкнулося і праведних, і багато їх загинуло у пустелі, але недовго тривав цей гнів,
21
Потщaвсz бо мyжъ непор0ченъ предпоб0рствова, своеS слyжбы nрyжіе, моли1тву и3 fmміaма ўмилостивлeніе принeсъ, сопроти1въ стA гнёву и3 конeцъ положи2 бёдствованію, показaвъ, ћкw тв0й є4сть рaбъ.
21
бо непорочний муж поспішив захистити їх; принісши зброю свого служіння, молитву й умилостивлення кадильне, він протистав гніву і поклав кінець біді, показавши тим, що він служитель Твій.
22
Њдолё же поражaющаго не си1лою тэлeсною, нижE nрyжіz дёйствіемъ, но сл0вомъ покори2 наказyющаго, кл‰твы nтцє1въ и3 завёты воспомzнyвъ.
22
Він переміг знищувача не силою тілесною і не дією зброї, але словом підкорив того, хто карав, згадавши клятви і завіти батьків.
23
Громaдами бо ўжE пaдшымъ дрyгъ на дрyга мє1ртвымъ, посредЁ стaвъ, пресэчE гнёвъ и3 раздэли2 къ живы6мъ пyть.
23
Бо коли вже купами лежали мертві одні на одних, він, ставши всередині, зупинив гнів і перепинив йому путь до живих.
24
На nдeжди бо поди1ра бЁ вeсь мjръ, и3 nтцє1въ сл†вы на и3зваsніи четырерzдовaгw кaменіz, и3 вели1чество твоE на діади1мэ главы2 є3гw2.
24
На подирі його був цілий світ, і славні імена батьків були вирізані на каменях у чотири ряди, і велич Твоя — на діадимі голови його.
25
Си6мъ ўступи1лъ и3скоренszй и3 си1хъ ўстраши1сz: бё бо т0кмw и3скушeніе гнёва дов0лно.
25
Цьому поступився винищувач, і цього убоявся, тому що достатньо було одного цього випробування гнівного.