¹

И# бhсть въ четвeртое лёто, при дaріи цари2, бhсть сл0во гDне ко захaріи въ четвeртый мцcа девsтагw, и4же є4сть хаселevъ.

¹

У четвертий рік царя Дарія було слово Господнє до Захарії, у четвертий день дев’ятого місяця, Хаслева,

²

И# послA въ веfи1ль сарасaръ и3 ґрвесеeръ цaрь и3 мyжіе є3гw2 моли1ти гDа,

²

коли Вефиль послав Сарецера і Регем-Мелеха і супутників його помолитися перед лицем Господа

³

глаг0лz ко свzщeнникwмъ, и5же во хрaмэ гDа (бGа) вседержи1телz, и3 прор0кwмъ, глаг0лz: ѓще вни1де здЁ въ пsтый мцcъ с™hнz, (плaчz и3ли2 постsсz,) ћкоже сотвори1хъ ўжE мнHга лBта.

³

і запитати у священиків, які у домі Господа Саваофа, й у пророків, говорячи: «чи плакати мені у п’ятий місяць і поститися, як я робив це вже багато років?»

⁴

И# бhсть сл0во гDа вседержи1телz ко мнЁ гlz:

⁴

І було до мене слово Господа Саваофа:

⁵

рцы2 ко всBмъ лю1демъ земли2 и3 ко свzщeнникwмъ глаг0лz: ѓще пости1стесz и3ли2 плачев0пльствисте въ пzти1нахъ и3ли2 седми1нахъ (мцcа), и3 сE, сeдмьдесzтъ лётъ, пост0мъ ли пости1стесz ми2;

⁵

скажи всьому народу землі цієї і священикам так: коли ви постились і плакали у п’ятому і сьомому місяці, притому вже сімдесят років, чи для Мене ви постилися? чи для Мене?

⁶

и3 ѓще ћсте и3ли2 піетE, не вh ли ћсте и3 піетE;

⁶

І коли ви їсте і коли п’єте, чи не для себе ви їсте, чи не для себе ви п’єте?

⁷

Не сі‰ ли сyть словесA, ±же гlа гDь рукaми прbр0кwвъ прeжнихъ, є3гдA бЁ їеrли1мъ населeнъ и3 гобзyющь, и3 грaди є3гw2 w4крестъ, и3 нагHрнаz и3 подHльнаz населє1на бsху;

⁷

Чи не ті самі слова проголошував Господь через попередніх пророків, коли ще Єрусалим був населений і спокійний, і міста навколо нього, південна країна і низина, були населені?

⁸

И# бhсть сл0во гDне ко захaріи гlz:

⁸

І було слово Господнє до Захарії:

⁹

си1це гlетъ гDь вседержи1тель: сyдъ прaведенъ суди1те и3 ми1лость и3 щедрHты твори1те кjйждо ко брaту своемY,

⁹

так говорив тоді Господь Саваоф: чиніть суд справедливий і виявляйте милість і співстраждання кожен братові своєму;

¹⁰

ґ вдови1цы и3 си1ра, и3 пришeлца и3 ўб0га не наси1льствуйте, и3 ѕл0бы кjйждо брaта своегw2 да не п0мнитъ въ сердцaхъ свои1хъ.

¹⁰

вдови́ і сироти́, прибульця і бідного не пригноблюйте і зла одне проти одного не замишляйте у серці вашому.

¹¹

И# не покори1шасz, є4же внимaти, и3 дaша плещы2 презирaющыz, и3 ўшесA сво‰ њтzготи1ша, є4же не слhшати,

¹¹

Але вони не хотіли слухати, відвернулися від Мене, і вуха свої обтяжили, щоб не чути.

¹²

и3 сeрдце своE ўчини1ша непокори1во, не послyшати зак0на моегw2 и3 словeсъ, ±же послA гDь вседержи1тель д¦омъ свои1мъ рук0ю прbр0кwвъ прeжнихъ: и3 бhсть гнёвъ вели1кій t гDа вседержи1телz.

¹²

І серце своє окам’янили, щоб не чути закону і слів, які посилав Господь Саваоф Духом Своїм через попередніх пророків; за те й прийшов на них великий гнів Господа Саваофа.

¹³

И# бyдетъ, ћкоже речE, и3 не ўслhшаша є3гw2: си1це возопію1тъ, и3 не и4мамъ ўслhшати, гlетъ гDь вседержи1тель:

¹³

І було: як Він взивав, а вони не слухали, так і вони взивали, а Я не слухав, — говорить Господь Саваоф.

¹⁴

и3 tвeргу | во вс‰ kзhки, и5же не разумёша, и3 землS запустёетъ послэди2 и4хъ t проходsщагw и3 t возвращaющагwсz: и3 ўчини1ша и3збрaнную зeмлю въ запустёніе.

¹⁴

І Я розвіяв їх серед усіх народів, яких вони не знали, і земля ця спорожніла після них, так що ніхто не ходив по ній ні взад, ні вперед, і вони зробили жадану країну пустелею.