Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И҆ бы́сть по си́хъ, оу҆́мре наа́съ ца́рь сынѡ́въ а҆ммѡ́нихъ, и҆ воцари́сѧ а҆ма́мъ сы́нъ є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀.
1
Після цього помер Наас, цар Аммонитський, і став царем син його замість нього.
2
И҆ речѐ даві́дъ: сотворю̀ ми́лость со а҆на́номъ сы́номъ наа́совымъ, ꙗ҆́коже сотворѝ ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀ ми́лость со мно́ю. И҆ посла̀ даві́дъ послы̀ на оу҆тѣше́нїе є҆мꙋ̀ ѡ҆ ѻ҆тцѣ̀ є҆гѡ̀. И҆ прїидо́ша ѻ҆́троцы даві́дѡвы въ зе́млю сынѡ́въ а҆ммѡ́нихъ ко а҆на́нꙋ, да оу҆тѣ́шатъ є҆го̀.
2
І сказав Давид: зроблю я милість Аннону, синові Наасовому, за благодіяння, які батько його зробив мені. І послав Давид послів утішити його щодо батька його; і прийшли слуги Давидові в землю Аммонитську, до Аннона, щоб утішити його.
3
И҆ реко́ша нача̑лницы сынѡ́въ а҆ммѡ́нихъ ко а҆на́нꙋ: є҆да̀ прославлѧ́ѧ даві́дъ ѻ҆тца̀ твоего̀ пред̾ тобо́ю, посла̀ къ тебѣ̀ оу҆тѣ̑шители; ника́кѡ: но да и҆спыта́ютъ гра́дъ и҆ соглѧ́даютъ зе́млю, прїидо́ша къ тебѣ̀ ѻ҆́троцы є҆гѡ̀.
3
Але князі аммонитські сказали Аннону: невже ти думаєш, що Давид з поваги до батька твого послав до тебе утішителів? Чи не для того прийшли слуги його до тебе, щоб розвідати і виглядіти землю і розорити її?
4
И҆ взѧ̀ а҆на́нъ рабѡ́въ даві́довыхъ, и҆ ѡ҆брѝ и҆̀хъ, и҆ ѿрѣ́за ѿ ри́зъ и҆́хъ полови́нꙋ да́же до чре́слъ, и҆ ѿпꙋстѝ и҆̀хъ.
4
І взяв Аннон слуг Давидових і поголив їх, і обрізав одяг їхній наполовину до стегон і відпустив їх.
5
И҆ прїидо́ша возвѣсти́ти даві́дꙋ ѡ҆ мꙋже́хъ: и҆ посла̀ во срѣ́тенїе и҆̀мъ, ꙗ҆́кѡ бы́ша ѡ҆безче́щени ѕѣлѡ̀. И҆ речѐ ца́рь: сѣди́те во і҆ерїхѡ́нѣ, до́ндеже возрастꙋ́тъ брады̑ ва́шѧ, и҆ возвратите́сѧ.
5
І пішли вони. І донесено було Давиду про людей цих, і він послав їм назустріч, бо вони були дуже знечещені; і сказав цар: залиштеся в Єрихоні, поки відростуть бороди ваші, і тоді повернетеся.
6
И҆ ви́дѣша сы́нове а҆ммѡ̑ни, ꙗ҆́кѡ посра́млени бы́ша лю́дїе даві́дѡвы, и҆ посла̀ а҆на́нъ и҆ сы́нове а҆ммѡ̑ни ты́сѧщꙋ тала̑нтъ сребра̀, да на́ймꙋтъ себѣ̀ ѿ сѷрі́и месопота́мски, и҆ ѿ сѷрі́и маа́ха, и҆ ѿ сꙋ́вы колесни̑цы и҆ ко́нники:
6
Коли аммонитяни побачили, що вони стали ненависними Давиду, тоді послав Аннон і аммонитяни тисячу талантів срібла, щоб найняти собі колісниці і вершників із Сирії месопотамської і з Сирії Мааха і з Суви.
7
и҆ наѧ́ша себѣ̀ три́десѧть двѣ̀ ты́сѧщы колесни́цъ и҆ царѧ̀ маа́ха и҆ люді́й є҆гѡ̀: и҆ прїидо́ша и҆ ѡ҆полчи́шасѧ прѧ́мѡ ми́давѣ: и҆ сы́нове а҆ммѡ̑ни собра́шасѧ ѿ градѡ́въ свои́хъ и҆ прїидо́ша на бра́нь.
7
І найняли собі тридцять дві тисячі колісниць і царя Мааха з народом його, які прийшли і розташувалися станом перед Медевою. І аммонитяни зібралися з міст своїх і виступили на війну.
8
И҆ оу҆слы́ша даві́дъ, и҆ посла̀ і҆ѡа́ва и҆ всѐ во́инство си́льныхъ.
8
Коли почув про це Давид, то послав Іоава з усім військом хоробрих.
9
И҆ и҆зыдо́ша сы́нове а҆ммѡ̑ни и҆ ѡ҆полчи́шасѧ на бра́нь при вратѣ́хъ гра́дскихъ: ца́рїе же прише́дшїи ѡ҆полчи́шасѧ ѻ҆со́бнѡ на по́ли.
9
І виступили аммонитяни і вишикувалися до битви біля воріт міста, а царі, які прийшли, окремо в полі.
10
И҆ ви́дѣ і҆ѡа́въ, ꙗ҆́кѡ бы́сть на него̀ проти́вное лицѐ бра́ни сопредѝ и҆ созадѝ, и҆ и҆збра̀ ѿ всѣ́хъ ю҆́нѡшъ і҆и҃левыхъ и҆ оу҆стро́и и҆̀хъ проти́вꙋ сѵ́ра,
10
Іоав, бачачи, що чекає на нього битва попереду і ззаду, обрав воїнів з усіх добірних в Ізраїлі і вишикував їх проти сиріян.
11
и҆ ѡ҆ста́нокъ люді́й дадѐ въ рꙋ́цѣ бра́тꙋ своемꙋ̀ а҆ве́ссѣ, и҆ ѡ҆полчи́шасѧ проти́вꙋ сынѡ́въ а҆ммѡ́нихъ.
11
А іншу частину народу доручив Авессі, братові своєму, щоб вони вишикувалися проти аммонитян.
12
И҆ речѐ: а҆́ще оу҆крѣпи́тсѧ сѵ́ръ па́че менє̀, то̀ бꙋ́деши мнѣ̀ во спасе́нїе: а҆́ще же сы́нове а҆ммѡ̑ни оу҆крѣпѧ́тсѧ па́че тебє̀, то̀ а҆́зъ спасꙋ́ тѧ:
12
І сказав він: якщо сиріяни будуть долати мене, то ти допоможеш мені, а якщо аммонитяни будуть долати тебе, то я допоможу тобі.
13
мꙋжа́йсѧ, и҆ оу҆крѣпи́мсѧ ѡ҆ лю́дехъ на́шихъ и҆ ѡ҆ градѣ́хъ бг҃а на́шегѡ, и҆ гдⷭ҇ь, є҆́же бла́го пред̾ ѻ҆чи́ма є҆гѡ̀, сотвори́тъ.
13
Будь мужній, і будемо твердо стояти за народ наш і за міста Бога нашого, — і Господь нехай зробить, що Йому вгодно.
14
И҆ ѡ҆полчи́сѧ і҆ѡа́въ и҆ всѝ лю́дїе, и҆̀же съ ни́мъ, проти́вꙋ сѵ́рѧнъ на бра́нь, и҆ побѣго́ша ѿ ни́хъ.
14
І вступили Іоав і люди, які були в нього, на битву з сиріянами, і вони побігли від нього.
15
Сы́нове же а҆ммѡ̑ни ви́дѣша, ꙗ҆́кѡ побѣго́ша сѵ́рѧне, и҆ побѣго́ша и҆ ѻ҆нѝ ѿ лица̀ а҆ве́ссы и҆ ѿ лица̀ і҆ѡа́ва бра́та є҆гѡ̀, и҆ внидо́ша во гра́дъ: і҆ѡа́въ же возврати́сѧ во і҆ерⷭ҇ли́мъ.
15
Аммонитяни ж, побачивши, що сиріяни біжать, і самі побігли від Авесси, брата його, і пішли в місто. І прийшов Іоав у Єрусалим.
16
И҆ ви́дѣ сѵ́ръ, ꙗ҆́кѡ побѣдѝ є҆го̀ і҆и҃ль, и҆ посла̀ послы̀: и҆ и҆зведо́ша сѵ́ра, и҆́же бѣ̀ за рѣко́ю, сѡфа́къ же первонача́лникъ ты́сѧщникѡмъ си́лы а҆драаза́ровы пред̾ ни́ми.
16
Сиріяни, бачачи, що вони вражені ізраїльтянами, відправили послів і вивели сиріян, які були по той бік ріки, і Совак, воєначальник Адраазарів, був проводирем їхнім.
17
И҆ возвѣще́но бы́сть даві́дꙋ, и҆ собра̀ ве́сь і҆и҃ль, и҆ пре́йде і҆ѻрда́нъ, и҆ прїи́де на ни́хъ, и҆ ѡ҆полчи́сѧ проти́вꙋ и҆́хъ: и҆ ѡ҆полчи́сѧ даві́дъ проти́вꙋ сѵ́ра на бра́нь и҆ воева̀ на́нь.
17
Коли донесли про це Давиду, він зібрав усіх ізраїльтян, перейшов Йордан і, прийшовши до них, вишикувався проти них; і вступив Давид у битву з сиріянами, і вони воювали з ним.
18
И҆ оу҆бѣжѐ сѵ́ръ ѿ лица̀ і҆и҃лева, и҆ оу҆бѝ даві́дъ ѿ сѵ́ра се́дмь ты́сѧщъ колесни́цъ и҆ четы́редесѧть ты́сѧщъ пѣшцє́въ, и҆ сѡфа́ка первонача́лника си́лы оу҆бѝ.
18
І сиріяни побігли від ізраїльтян, і знищив Давид у сиріян сім тисяч колісниць і сорок тисяч піших, і Совака воєначальника умертвив.
19
И҆ ви́дѣша рабѝ а҆драаза́рѡвы, ꙗ҆́кѡ падо́ша ѿ лица̀ і҆и҃лева, и҆ прибѣго́ша къ даві́дꙋ, и҆ слꙋжа́хꙋ є҆мꙋ̀: и҆ не восхотѣ̀ сѵ́ръ помога́ти сынѡ́мъ а҆ммѡ̑нимъ ктомꙋ̀.
19
Коли побачили слуги Адраазара, що вони вражені ізраїльтянами, уклали з Давидом мир і підкорилися йому. І більше не хотіли сиріяни допомагати аммонитянам.