Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Подража́телє мнѣ̀ быва́йте, ꙗ҆́коже и҆ а҆́зъ хрⷭ҇тꙋ̀.
1
Будьте моїми послідовниками, як і я Христа.
2
Хвалю́ же вы̀, бра́тїе, ꙗ҆́кѡ всѧ̑ моѧ̑ по́мните, и҆ ꙗ҆́коже преда́хъ ва́мъ, преда̑нїѧ держитѐ.
2
Хвалю вас, браття, що все моє пам’ятаєте і дотримуєте передання так, як я передав вам.
3
Хощꙋ́ же ва́съ вѣ́дѣти, ꙗ҆́кѡ всѧ́комꙋ мꙋ́жꙋ глава̀ хрⷭ҇то́съ є҆́сть, глава́ же женѣ̀ мꙋ́жъ, глава́ же хрⷭ҇тꙋ̀ бг҃ъ.
3
Хочу також, щоб ви дізналися, що всякому чоловікові голова Христос; голова жінці — чоловік, а голова Христу — Бог.
4
Всѧ́къ мꙋ́жъ, моли́твꙋ дѣ́ѧ и҆лѝ прⷪ҇ро́чествꙋѧй покры́тою главо́ю, срамлѧ́етъ главꙋ̀ свою̀:
4
Кожний чоловік, який молиться або пророкує з покритою головою, осоромлює свою голову.
5
и҆ всѧ́ка жена̀, моли́твꙋ дѣ́ющаѧ и҆лѝ прⷪ҇ро́чествꙋющаѧ ѿкрове́нною главо́ю, срамлѧ́етъ главꙋ̀ свою̀: є҆ди́но бо є҆́сть и҆ то́жде [є҆́же бы́ти] ѡ҆стри́женнѣй:
5
І кожна жінка, яка молиться або пророкує з непокритою головою, осоромлює свою голову, бо це те саме, якби вона була острижена.
6
а҆́ще бо не покрыва́етсѧ жена̀, да стриже́тсѧ: а҆́ще ли же сра́мъ женѣ̀ стри́щисѧ и҆лѝ бри́тисѧ, да покрыва́етсѧ.
6
Бо коли жінка не покривається, то нехай і стрижеться; а коли жінці сором бути остриженій чи поголеній, нехай покривається.
7
Мꙋ́жъ оу҆́бѡ не до́лженъ є҆́сть покрыва́ти главꙋ̀, ѡ҆́бразъ и҆ сла́ва бж҃їѧ сы́й: жена́ же сла́ва мꙋ́жꙋ є҆́сть.
7
Отже, чоловік не повинен покривати голову, бо він є образ і слава Божа; а жінка є слава чоловіка.
8
(Заⷱ҇ р҃м҃и҃.) Нѣ́сть бо мꙋ́жъ ѿ жены̀, но жена̀ ѿ мꙋ́жа:
8
Бо не чоловік від жінки, а жінка від чоловіка;
9
и҆́бо не со́зданъ бы́сть мꙋ́жъ жены̀ ра́ди, но жена̀ мꙋ́жа ра́ди.
9
і не чоловік був створений для жінки, а жінка для чоловіка.
10
Сегѡ̀ ра́ди должна̀ є҆́сть жена̀ вла́сть и҆мѣ́ти на главѣ̀ а҆́гг҃лъ ра́ди.
10
Тому жінка і повинна мати на голові своїй знак влади над нею, заради ангелів.
11
Ѻ҆ба́че ни мꙋ́жъ без̾ жены̀, ни жена̀ без̾ мꙋ́жа, ѡ҆ гдⷭ҇ѣ.
11
А втім, ні чоловік без жінки, ні жінка без чоловіка, в Господі.
12
Ꙗ҆́коже бо жена̀ ѿ мꙋ́жа, си́це и҆ мꙋ́жъ жено́ю: всѧ̑ же ѿ бг҃а.
12
Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку; все ж — від Бога.
13
Въ ва́съ самѣ́хъ сꙋди́те, лѣ́по ли є҆́сть женѣ̀ ѿкрове́ннѣй бг҃ꙋ моли́тисѧ;
13
Розсудіть самі: чи личить жінці молитися Богові з непокритою головою?
14
И҆лѝ и҆ не са́мое є҆стество̀ оу҆чи́тъ вы̀, ꙗ҆́кѡ мꙋ́жъ оу҆́бѡ а҆́ще власы̀ расти́тъ, безче́стїе є҆мꙋ̀ є҆́сть,
14
Чи не сама природа вчить вас, що коли чоловік запускає волосся, то це для нього безчестя,
15
жена́ же а҆́ще власы̀ расти́тъ, сла́ва є҆́й є҆́сть; занѐ растѣ́нїе власѡ́въ вмѣ́стѡ ѡ҆дѣѧ́нїѧ дано̀ бы́сть є҆́й.
15
але коли жінка запускає волосся, це для неї честь, бо волосся дано їй замість покривала.
16
А҆́ще ли кто̀ мни́тсѧ спо́рливъ бы́ти, мы̀ такова́гѡ ѡ҆бы́чаѧ не и҆́мамы, нижѐ цр҃кви бж҃їѧ.
16
Коли б хтось захотів сперечатися, то ми не маємо такого звичаю, ані церкви Божі.
17
Сїе́ же завѣщава́ѧ не хвалю̀, ꙗ҆́кѡ не на лꙋ́чшее, но на хꙋ́ждшее сбира́етесѧ.
17
Але‚ пропонуючи це, я не хвалю вас, що збираєтесь ви не на краще, а на гірше.
18
Пе́рвое оу҆́бѡ, сходѧ́щымсѧ ва́мъ въ цр҃ковь, слы́шꙋ въ ва́съ ра̑спри сꙋ́щыѧ, и҆ ча́сть нѣ́кꙋю (си́хъ) вѣ́рꙋю.
18
Бо, по-перше, чую, що‚ коли ви сходитеся до церкви, між вами бувають розділення, чому почасти і вірю.
19
Подоба́етъ бо и҆ є҆ресе́мъ въ ва́съ бы́ти, да и҆скꙋ́снїи ꙗ҆вле́ни быва́ютъ въ ва́съ.
19
Бо повинна бути між вами і розбіжність думок, щоб виявилися серед вас досвідчені.
20
Сходѧ́щымсѧ оу҆̀бо ва́мъ вкꙋ́пѣ, нѣ́сть гдⷭ҇скꙋю ве́черю ꙗ҆́сти:
20
Далі, ви збираєтесь разом не так, як для споживання вечері Господньої;
21
кі́йждо бо свою̀ ве́черю предварѧ́етъ въ снѣде́нїе, и҆ ѻ҆́въ оу҆́бѡ а҆́лчетъ, ѻ҆́въ же оу҆пива́етсѧ.
21
бо кожний спішить раніше від інших з’їсти свою їжу, тож один лишається голодний, а інший упивається.
22
Є҆да́ бо домѡ́въ не и҆́мате, во є҆́же ꙗ҆́сти и҆ пи́ти; И҆лѝ ѡ҆ цр҃кви бж҃їей нерадитѐ и҆ срамлѧ́ете не и҆мꙋ́щыѧ; Что̀ ва́мъ рекꙋ̀; похвалю́ ли вы̀ ѡ҆ се́мъ; Не похвалю̀.
22
Хіба у вас нема домів для того, щоб їсти й пити? Чи зневажаєте Церкву Божу і принижуєте бідних? Що сказати вам? Чи похвалити вас за це? Hе похвалю.
23
(Заⷱ҇ р҃м҃ѳ҃.) А҆́зъ бо прїѧ́хъ ѿ гдⷭ҇а, є҆́же и҆ преда́хъ ва́мъ, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь і҆и҃съ въ но́щь, въ ню́же пре́данъ быва́ше, прїе́мь хлѣ́бъ,
23
Бо я від Господа прийняв те, що і вам передав, що Господь Ісус у ту ніч, коли був зраджений, узяв хліб
24
и҆ бл҃годари́въ преломѝ, и҆ речѐ: прїими́те, ꙗ҆ди́те, сїѐ є҆́сть тѣ́ло моѐ, є҆́же за вы̀ ломи́мое: сїѐ твори́те въ моѐ воспомина́нїе.
24
і, віддавши хвалу, переломив і сказав: прийміть, споживайте, це Тіло Моє, яке за вас ламається; це творіть на спомин про Мене.
25
Та́кожде и҆ ча́шꙋ по ве́чери, гл҃ѧ: сїѧ̀ ча́ша но́вый завѣ́тъ є҆́сть въ мое́й кро́ви: сїѐ твори́те, є҆ли́жды а҆́ще пїе́те, въ моѐ воспомина́нїе.
25
Також і чашу після вечері взяв, промовивши: ця чаша є новий завіт у Моїй Крові, це творіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене.
26
Є҆ли́жды бо а҆́ще ꙗ҆́сте хлѣ́бъ се́й и҆ ча́шꙋ сїю̀ пїе́те, см҃рть гдⷭ҇ню возвѣща́ете, до́ндеже прїи́детъ.
26
Бо кожного разу, коли ви споживаєте хліб цей і п’єте чашу цю, смерть Господню сповіщаєте, доки Він прийде.
27
Тѣ́мже и҆́же а҆́ще ꙗ҆́стъ хлѣ́бъ се́й и҆лѝ пїе́тъ ча́шꙋ гдⷭ҇ню недосто́йнѣ, пови́ненъ бꙋ́детъ тѣ́лꙋ и҆ кро́ви гдⷭ҇ни.
27
Тому-то, хто їстиме хліб цей або питиме чашу Господню недостойно, винний буде супроти Тіла і Крови Господньої.
28
Да и҆скꙋша́етъ же человѣ́къ себѐ, и҆ та́кѡ ѿ хлѣ́ба да ꙗ҆́стъ и҆ ѿ ча́ши да пїе́тъ.
28
Hехай же випробовує себе людина, і так нехай їсть від хліба цього і п’є від чаші цієї.
29
Ꙗ҆ды́й бо и҆ пїѧ́й недосто́йнѣ, сꙋ́дъ себѣ̀ ꙗ҆́стъ и҆ пїе́тъ, не разсꙋжда́ѧ тѣ́ла гдⷭ҇нѧ.
29
Бо хто їсть і п’є недостойно, той їсть і п’є на осудження собі, не думаючи про Тіло Господнє.
30
Сегѡ̀ ра́ди въ ва́съ мно́зи не́мощни и҆ недꙋ́жливи, и҆ спѧ́тъ (оу҆сыпа́ютъ) дово́лни.
30
Через це багато з вас немічних і недужих і чимало вмирає.
31
(Заⷱ҇ р҃н҃.) А҆́ще бо бы́хомъ себѐ разсꙋжда́ли, не бы́хомъ ѡ҆сꙋжде́ни бы́ли.
31
Бо коли б ми судили самі себе, то не були б судимі.
32
Сꙋди́ми же, ѿ гдⷭ҇а наказꙋ́емсѧ, да не съ мі́ромъ ѡ҆сꙋ́димсѧ.
32
Будучи ж судимі, караємось від Господа, щоб не бути засудженими зі світом.
33
Тѣ́мже, бра́тїе моѧ̑, сходѧ́щесѧ ꙗ҆́сти, дрꙋ́гъ дрꙋ́га жди́те.
33
Тому, браття мої, коли сходитеся на вечерю, чекайте один одного.
34
А҆́ще ли кто̀ а҆́лчетъ, въ домꙋ̀ да ꙗ҆́стъ, да не въ грѣ́хъ схо́дитесѧ. Ѡ҆ про́чихъ же, є҆гда̀ прїидꙋ̀, оу҆стро́ю.
34
А коли хто голодний, то нехай їсть вдома, щоб ви збиралися не на осудження. Інше ж влаштую, коли прийду.