Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
И҆ а҆́зъ, бра́тїе, не мого́хъ ва́мъ глаго́лати ꙗ҆́кѡ дꙋхѡ́внымъ, но ꙗ҆́кѡ плѡ́тѧнымъ, ꙗ҆́кѡ младе́нцємъ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀.
1
І я, браття, не міг до вас говорити як до духовних, але як до плотських, як до немовлят у Христі.
2
Млеко́мъ вы̀ напои́хъ, а҆ не бра́шномъ: и҆́бо не оу҆̀ можа́сте, но нижѐ є҆щѐ мо́жете нн҃ѣ,
2
Я годував вас молоком, а не твердою їжею, бо ви не могли її їсти, та й зараз ще не можете,
3
є҆ще́ бо пло́тстїи є҆стѐ. И҆дѣ́же бо въ ва́съ за̑висти и҆ рвє́нїѧ и҆ ра́спри, не пло́тстїи ли є҆стѐ и҆ по человѣ́кꙋ хо́дите;
3
бо ви ще плотські. Якщо між вами заздрощі, суперечки і незгоди, то хіба ви не плотські? І чи не за людським звичаєм живете?
4
Є҆гда́ бо глаго́летъ кто̀: а҆́зъ оу҆́бѡ є҆́смь па́ѵловъ, дрꙋгі́й же: а҆́зъ а҆поллѡ́совъ: не пло́тстїи ли є҆стѐ;
4
Бо коли хтось говорить: «Я — Павлів», а інший: «Я — Аполлосів», то хіба не плотські ви?
5
Кто̀ оу҆̀бо є҆́сть па́ѵелъ; кто́ же ли а҆поллѡ́съ; Но то́чїю слꙋжи́телїе, и҆́миже вѣ́ровасте, и҆ комꙋ́ждо ꙗ҆́коже гдⷭ҇ь дадѐ.
5
Хто такий Павло? Хто Аполлос? Вони тільки служителі, через яких ви увірували, i‚ до того ж‚ як кожному дав Господь.
6
А҆́зъ насади́хъ, а҆поллѡ́съ напоѝ, бг҃ъ же возрастѝ:
6
Я насадив, Аполлос поливав, а зростив Бог;
7
тѣ́мже ни насажда́ѧй є҆́сть что̀, ни напаѧ́ѧй, но возраща́ѧй бг҃ъ.
7
а тому і хто насаджує‚ і хто поливає є ніщо, а все Бог, Який вирощує.
8
Насажда́ѧй же и҆ напаѧ́ѧй є҆ди́но є҆ста̀: кі́йждо же свою̀ мздꙋ̀ прїи́метъ по своемꙋ̀ трꙋдꙋ̀.
8
Хто ж насаджує і поливає є одне: але кожний одержить свою нагороду за своєю працею.
9
(Заⷱ҇ р҃к҃и҃.) Бг҃ꙋ бо є҆смы̀ споспѣ̑шницы: бж҃їе тѧжа́нїе, бж҃їе зда́нїе є҆стѐ.
9
Бо ми співпрацівники Божі, а ви Божа нива, Божа будівля.
10
По блгⷣти бж҃їей да́ннѣй мнѣ̀, ꙗ҆́кѡ премꙋ́дръ а҆рхїте́ктѡнъ ѡ҆снова́нїе положи́хъ, и҆́нъ же назида́етъ: кі́йждо же да блюде́тъ, ка́кѡ назида́етъ.
10
Я, за даною мені від Бога благодаттю, як мудрий архітектор, поклав основу, а інший будує на ній; але нехай кожний пильнує, як він будує.
11
Ѡ҆снова́нїѧ бо и҆на́гѡ никто́же мо́жетъ положи́ти па́че лежа́щагѡ, є҆́же є҆́сть і҆и҃съ хрⷭ҇то́съ.
11
Бо ніхто не може покласти іншої основи, крім покладеної, яка є Ісус Христос.
12
А҆́ще ли кто̀ назида́етъ на ѡ҆снова́нїи се́мъ зла́то, сребро̀, ка́менїе честно́е, дрова̀, сѣ́но, тро́стїе,
12
Чи будує хто на цій основі із золота, срібла, дорогоцінних каменів, дерева, сіна, соломи, —
13
когѡ́ждо дѣ́ло ꙗ҆вле́но бꙋ́детъ: де́нь бо ꙗ҆ви́тъ, занѐ ѻ҆гне́мъ ѿкрыва́етсѧ: и҆ когѡ́ждо дѣ́ло, ꙗ҆ково́же є҆́сть, ѻ҆́гнь и҆скꙋ́ситъ.
13
діло кожного виявиться; бо день покаже, тому що у вогні відкривається, і вогонь випробовує діло кожного‚ яке воно є.
14
(И҆) є҆гѡ́же а҆́ще дѣ́ло пребꙋ́детъ, є҆́же назда̀, мздꙋ̀ прїи́метъ:
14
У кого діло, яке він будував, устоїть, той одержить нагороду.
15
(а҆) є҆гѡ́же дѣ́ло сгори́тъ, ѡ҆тщети́тсѧ: са́мъ же спасе́тсѧ, та́кожде ꙗ҆́коже ѻ҆гне́мъ.
15
А в кого діло згорить, той зазнає втрати; а втім, сам спасеться, але так, ніби через вогонь.
16
Не вѣ́сте ли, ꙗ҆́кѡ хра́мъ бж҃їй є҆стѐ, и҆ дх҃ъ бж҃їй живе́тъ въ ва́съ;
16
Хіба ж не знаєте, що ви — храм Божий і Дух Божий живе у вас?
17
А҆́ще кто̀ бж҃їй хра́мъ растли́тъ, растли́тъ сего̀ бг҃ъ: хра́мъ бо бж҃їй ст҃ъ є҆́сть, и҆́же є҆стѐ вы̀.
17
Якщо хто зруйнує храм Божий, того покарає Бог: бо храм Божий святий, а цей храм — ви.
18
(Заⷱ҇ р҃к҃ѳ҃.) Никто́же себѐ да прельща́етъ: а҆́ще кто̀ мни́тсѧ мꙋ́дръ бы́ти въ ва́съ въ вѣ́цѣ се́мъ, бꙋ́й да быва́етъ, ꙗ҆́кѡ да премꙋ́дръ бꙋ́детъ.
18
Hіхто хай не обманює самого себе. Якщо хто з вас думає бути мудрим у світі цьому, той будь безумним, щоб бути мудрим.
19
Премꙋ́дрость бо мі́ра сегѡ̀ бꙋ́йство оу҆ бг҃а є҆́сть, пи́сано бо є҆́сть: запина́ѧй премꙋ̑дрымъ въ кова́рствѣ и҆́хъ.
19
Бо мудрість світу цього є безумство перед Богом, як написано: «Він ловить мудрих у хитрощах їхніх».
20
И҆ па́ки: гдⷭ҇ь вѣ́сть помышлє́нїѧ человѣ́чєска [мꙋ́дрыхъ], ꙗ҆́кѡ сꙋ́ть сꙋ́єтна.
20
І ще: «Господь знає міркування мудреців, що вони марнi».
21
Тѣ́мже никто́же да хва́литсѧ въ человѣ́цѣхъ, всѧ̑ бо ва̑ша сꙋ́ть:
21
Отже, ніхто хай не хвалиться людьми, бо все — ваше:
22
а҆́ще па́ѵелъ, и҆лѝ а҆поллѡ́съ, и҆лѝ ки́фа, и҆лѝ мі́ръ, и҆лѝ живо́тъ, и҆лѝ сме́рть, и҆лѝ настоѧ̑щаѧ, и҆лѝ бꙋ̑дꙋщаѧ, всѧ̑ ва̑ша сꙋ́ть:
22
чи Павло, чи Аполлос, чи Кифа, чи світло, чи життя, чи смерть, чи сучасне, чи майбутнє — все ваше;
23
вы́ же хрⷭ҇тѡ́вы, хрⷭ҇то́съ же бж҃їй.
23
ви ж — Христові, а Христос — Божий.