Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Нѣ́смь ли а҆пⷭ҇лъ; Нѣ́смь ли свобо́дь; Не і҆и҃са хрⷭ҇та́ ли гдⷭ҇а на́шего ви́дѣхъ; Не дѣ́ло ли моѐ вы̀ є҆стѐ ѡ҆ гдⷭ҇ѣ;
1
Чи не апостол я? Чи не вільний я? Чи не бачив я Ісуса Христа, Господа нашого? Хіба не моє діло ви у Господі?
2
А҆́ще и҆ны̑мъ (и҆) нѣ́смь а҆пⷭ҇лъ, но ѻ҆ба́че ва́мъ є҆́смь: (Заⷱ҇ р҃м҃а҃.) печа́ть бо моегѡ̀ а҆пⷭ҇лства вы̀ є҆стѐ ѡ҆ гдⷭ҇ѣ.
2
Якщо для інших я не апостол, то для вас апостол; бо печать мого апостольства — ви у Господі.
3
Мо́й ѿвѣ́тъ востѧзꙋ́ющымъ менѐ се́й є҆́сть.
3
Ось мій захист проти тих, що осуджують мене.
4
Є҆да̀ не и҆́мамы вла́сти ꙗ҆́сти и҆ пи́ти;
4
Хіба ми не маємо влади їсти і пити?
5
Є҆да̀ не и҆́мамы вла́сти сестрꙋ̀ женꙋ̀ води́ти, ꙗ҆́кѡ и҆ про́чїи а҆пⷭ҇ли, и҆ бра́тїѧ гдⷭ҇нѧ, и҆ ки́фа;
5
Хіба не маємо влади мати супутницею сестру — жінку, як і інші апостоли, і брати Господні, і Кифа?
6
И҆лѝ є҆ди́нъ а҆́зъ и҆ варна́ва не и҆́мамы вла́сти є҆́же не дѣ́лати;
6
Або один я та Варнава не маємо влади не трудитися?
7
Кто̀ во́инствꙋетъ свои́ми ѡ҆брѡ́ки когда̀; И҆лѝ кто̀ насажда́етъ вїногра́дъ, и҆ ѿ плода̀ є҆гѡ̀ не ꙗ҆́стъ; И҆лѝ кто̀ пасе́тъ ста́до, и҆ ѿ млека̀ ста́да не ꙗ҆́стъ;
7
Який воїн служить коли-небудь на своєму утриманні? Хто, насадивши виноград, не їсть плодів його? Хто, пасучи стадо, не їсть молока від стада?
8
Є҆да̀ по человѣ́кꙋ сїѧ̑ глаго́лю; Не и҆ зако́нъ ли сїѧ̑ глаго́летъ;
8
Чи тільки за людським міркуванням я це кажу? Чи не те ж говорить і закон?
9
Въ мѡѷсе́овѣ бо зако́нѣ пи́сано: да не загради́ши оу҆стнꙋ̀ вола̀ молотѧ́ща. Є҆да̀ ѡ҆ волѣ́хъ ради́тъ бг҃ъ;
9
Бо в Мойсеєвім законі написано: «Hе зав’язуй рота волові, що молотить». Чи про волів турбується Бог?
10
И҆лѝ на́съ ра́ди всѧ́кѡ глаго́летъ; На́съ бо ра́ди написа́сѧ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆ наде́жди до́лженъ є҆́сть ѡ҆рѧ́й ѡ҆ра́ти, и҆ молотѧ́й съ наде́ждею своегѡ̀ оу҆пова́нїѧ причаща́тисѧ.
10
Чи, звичайно, заради нас говориться? Так, для нас це написано; бо хто оре, повинен орати з надією, і хто молотить, повинен молотити з надією одержати те, чого чекає.
11
А҆́ще мы̀ дꙋхѡ́внаѧ сѣ́ѧхомъ ва́мъ, вели́ко ли, а҆́ще мы̀ ва̑ша тѣлє́снаѧ по́жнемъ;
11
Якщо ми посіяли у вас духовне, то чи велике те, коли пожнемо у вас тілесне?
12
А҆́ще и҆ні́и вла́сти ва́шеѧ причаща́ютсѧ, не па́че ли мы̀; Но не сотвори́хомъ по ѡ҆́бласти се́й: но всѧ̑ терпи́мъ, да не прекраще́нїе ко́е да́мы бл҃говѣствова́нїю хрⷭ҇то́вꙋ.
12
Якщо інші мають у вас владу, то чи не більше ми? Однак ми не користувалися цією владою, а все терпимо, щоб не поставити якоїсь перешкоди благовістю Христовому.
13
(Заⷱ҇ р҃м҃в҃.) Не вѣ́сте ли, ꙗ҆́кѡ дѣ́лающїи сщ҃є́ннаѧ ѿ свѧти́лища ꙗ҆дѧ́тъ; (и҆) слꙋжа́щїи ѻ҆лтарю̀ со ѻ҆лтаре́мъ дѣ́лѧтсѧ;
13
Хіба не знаєте, що священнослужителі живляться від святилища? Що ті, які служать жертовнику, мають частку від жертовника?
14
Та́кѡ и҆ гдⷭ҇ь повелѣ̀ проповѣ́дающымъ бл҃говѣ́стїе ѿ бл҃говѣ́стїѧ жи́ти.
14
Так і Господь звелів тим, які проповідують Євангеліє, жити від благовістування.
15
А҆́зъ же ни є҆ди́но сотвори́хъ ѿ си́хъ. Не писа́хъ же сїѧ̑, да та́кѡ бꙋ́детъ ѡ҆ мнѣ̀: до́брѣе бо мнѣ̀ па́че оу҆мре́ти, не́жели похвалꙋ̀ мою̀ кто̀ да и҆спраздни́тъ.
15
Але я не користувався нічим таким. І написав це не для того, щоб так було для мене. Бо для мене краще вмерти, ніж щоб хто знищив похвалу мою.
16
А҆́ще бо благовѣствꙋ́ю, нѣ́сть мѝ похвалы̀, нꙋ́жда бо мѝ належи́тъ: го́ре же мнѣ̀ є҆́сть, а҆́ще не благовѣствꙋ́ю.
16
Бо коли я благовістую, то нічим мені хвалитися, тому що це неодмінний обов’язок мій, і горе мені, коли не благовістую!
17
А҆́ще оу҆́бѡ во́лею сїѐ творю̀, мздꙋ̀ и҆́мамъ: а҆́ще же нево́лею, строе́нїе мѝ є҆́сть предано̀.
17
Бо коли роблю це добровільно, то матиму нагороду; а коли недобровільно, то лише виконую довірене мені служіння.
18
Ка́ѧ оу҆̀бо мѝ є҆́сть мзда̀; Да благовѣствꙋ́ѧй без̾ мзды̀ положꙋ̀ бл҃говѣ́стїе хрⷭ҇то́во, во є҆́же не твори́ти мѝ по ѡ҆́бласти мое́й въ бл҃говѣствова́нїи.
18
За що ж мені нагорода? За те, що, проповідуючи Євангеліє, благовістую про Христа безвідплатно, не користуючись моєю владою в благовістуванні.
19
(Заⷱ҇ р҃м҃г҃.) Свобо́денъ бо сы́й ѿ всѣ́хъ, всѣ̑мъ себѐ порабо́тихъ, да мно́жайшыѧ приѡбрѧ́щꙋ:
19
Бо, будучи вільним від усіх, я всім підкорив себе, щоб більше придбати:
20
бы́хъ і҆ꙋде́ємъ ꙗ҆́кѡ і҆ꙋде́й, да і҆ꙋдє́и прїѡбрѧ́щꙋ: подзакѡ́ннымъ ꙗ҆́кѡ подзако́ненъ, да подзакѡ́нныѧ приѡбрѧ́щꙋ:
20
для юдеїв я був як юдей, щоб придбати юдеїв; для підзаконних був як підзаконний, щоб придбати підзаконних;
21
беззакѡ́ннымъ ꙗ҆́кѡ беззако́ненъ, не сы́й беззако́нникъ бг҃ꙋ, но зако́нникъ хрⷭ҇тꙋ̀, да приѡбрѧ́щꙋ беззакѡ́нныѧ.
21
для тих, що не мають закону, — був як такий, що не має закону [не будучи таким, що не має закону перед Богом, але підзаконним Христу], щоб придбати тих, які не мають закону;
22
Бы́хъ немощны́мъ ꙗ҆́кѡ не́мощенъ, да немощны́ѧ прїѡбрѧ́щꙋ. Всѣ̑мъ бы́хъ всѧ̑, да всѧ́кѡ нѣ̑кїѧ спасꙋ̀.
22
для немічних був як немічний, щоб придбати немічних. Для всіх я став усім, щоб спасти хоч деяких.
23
Сїе́ же творю̀ за бл҃говѣ́стїе, да соѻ́бщникъ є҆мꙋ̀ бꙋ́дꙋ.
23
Це ж роблю задля Євангелія, щоб бути співучасником його.
24
Не вѣ́сте ли, ꙗ҆́кѡ текꙋ́щїи въ позо́рищи всѝ оу҆́бѡ текꙋ́тъ, є҆ди́нъ же прїе́млетъ по́честь; Та́кѡ тецы́те, да пости́гнете.
24
Хіба не знаєте, що ті, які біжать на змаганні, біжать усі, але один приймає почесті? Так біжіть, щоб досягти.
25
Всѧ́къ же подвиза́ѧйсѧ ѿ всѣ́хъ воздержи́тсѧ: и҆ ѻ҆нѝ оу҆́бѡ да и҆стлѣ́ненъ вѣне́цъ прїи́мꙋтъ, мы́ же неистлѣ́ненъ.
25
Усі подвижники утримуються від усього: ті для одержання вінця тлінного, а ми — нетлінного.
26
А҆́зъ оу҆́бѡ та́кѡ текꙋ̀, не ꙗ҆́кѡ безвѣ́стнѡ, та́кѡ подвиза́юсѧ, не ꙗ҆́кѡ воздꙋ́хъ бїѧ́й:
26
І тому я біжу не так, як на непевне, б’юся не так, щоб тільки бити повітря;
27
но оу҆мерщвлѧ́ю тѣ́ло моѐ и҆ порабоща́ю, да не ка́кѡ, и҆ны̑мъ проповѣ́дꙋѧ, са́мъ неключи́мь бꙋ́дꙋ.
27
але приборкую і поневолюю тіло моє, щоб, проповідуючи іншим, самому не зостатися недостойним.