Глава́ а҃

¹

(Заⷱ҇ ѯ҃и҃.) Є҆́же бѣ̀ и҆спе́рва, є҆́же слы́шахомъ, є҆́же ви́дѣхомъ ѻ҆чи́ма на́шима, є҆́же оу҆зрѣ́хомъ, и҆ рꙋ́ки на́шѧ ѡ҆сѧза́ша, ѡ҆ словесѝ живо́тнѣмъ:

¹

Про те, що було від початку, що ми чули, що бачили своїми очима, що розглядали і чого торкалися руки наші, про Слово життя, —

²

и҆ живо́тъ ꙗ҆ви́сѧ, и҆ ви́дѣхомъ, и҆ свидѣ́телствꙋемъ, и҆ возвѣща́емъ ва́мъ живо́тъ вѣ́чный, и҆́же бѣ̀ оу҆ ѻ҆ц҃а̀ и҆ ꙗ҆ви́сѧ на́мъ:

²

бо життя явилось‚ і ми бачили‚ і свідчимо, і звіщаємо вам це вічне життя, яке було в Отця і явилось нам, —

³

є҆́же ви́дѣхомъ и҆ слы́шахомъ, повѣ́даемъ ва́мъ, да и҆ вы̀ ѻ҆бще́нїе и҆́мате съ на́ми: ѻ҆бще́нїе же на́ше со ѻ҆ц҃е́мъ и҆ съ сн҃омъ є҆гѡ̀ і҆и҃сомъ хрⷭ҇то́мъ.

³

про те, що ми бачили і чули, звіщаємо вам, щоб і ви мали єднання з нами: а наше єднання — з Отцем і Сином Його, Ісусом Христом.

⁴

И҆ сїѧ̑ пи́шемъ ва́мъ, да ра́дость ва́ша бꙋ́детъ и҆спо́лнена.

⁴

І це пишемо вам, щоб радість ваша була повна.

⁵

И҆ сїѐ є҆́сть ѡ҆бѣтова́нїе, є҆́же слы́шахомъ ѿ негѡ̀ и҆ повѣ́даемъ ва́мъ, ꙗ҆́кѡ бг҃ъ свѣ́тъ є҆́сть, и҆ тмы̀ въ не́мъ нѣ́сть ни є҆ди́ныѧ.

⁵

І ось благовістя, яке ми чули від Нього і звіщаємо вам: Бог є світло, і немає в Ньому ніякої темряви.

⁶

(Заⷱ҇ ѯ҃ѳ҃.) А҆́ще рече́мъ, ꙗ҆́кѡ ѻ҆бще́нїе и҆́мамы съ ни́мъ, и҆ во тмѣ̀ хо́димъ, лже́мъ и҆ не твори́мъ и҆́стины:

⁶

Коли ж ми кажемо, що маємо єднання з Ним, а ходимо в темряві, то ми неправду говоримо і не творимо істини;

⁷

а҆́ще же во свѣ́тѣ хо́димъ, ꙗ҆́коже са́мъ то́й є҆́сть во свѣ́тѣ, ѻ҆бще́нїе и҆́мамы дрꙋ́гъ ко дрꙋ́гꙋ, и҆ кро́вь і҆и҃са хрⷭ҇та̀ сн҃а є҆гѡ̀ ѡ҆чища́етъ на́съ ѿ всѧ́кагѡ грѣха̀.

⁷

коли ж ходимо в світлі, подібно до того, як Він у світлі, то маємо єднання один з одним, і Кров Ісуса Христа, Сина Його, очищає нас від усякого гріха.

⁸

А҆́ще рече́мъ, ꙗ҆́кѡ грѣха̀ не и҆́мамы, себѐ прельща́емъ, и҆ и҆́стины нѣ́сть въ на́съ.

⁸

Якщо кажемо, що не маємо гріха, — обманюємо самих себе, і правди немає в нас.

⁹

А҆́ще и҆сповѣ́даемъ грѣхѝ на́шѧ, вѣ́ренъ є҆́сть и҆ првⷣнъ, да ѡ҆ста́витъ на́мъ грѣхѝ на́шѧ и҆ ѡ҆чⷭ҇титъ на́съ ѿ всѧ́кїѧ непра́вды.

⁹

Коли сповідаємо гріхи наші, то Він, будучи вірним і праведним, простить нам гріхи наші і очистить нас від усякої неправди.

¹⁰

А҆́ще рече́мъ, ꙗ҆́кѡ не согрѣши́хомъ, лжа̀ твори́мъ є҆го̀, и҆ сло́во є҆гѡ̀ нѣ́сть въ на́съ.

¹⁰

Коли кажемо, що ми не згрішили, то представляємо Його неправдомовним і слова Його немає в нас.

Глава́ в҃

¹

Ча̑дца моѧ̑, сїѧ̑ пишꙋ̀ ва́мъ, да не согрѣша́ете: и҆ а҆́ще кто̀ согрѣши́тъ, хода́таѧ и҆́мамы ко ѻ҆ц҃ꙋ̀, і҆и҃са хрⷭ҇та̀ првⷣника:

¹

Діти мої! Це пишу вам, щоб ви не грішили, а коли б хто згрішив, то ми маємо заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведника.

²

и҆ то́й ѡ҆чище́нїе є҆́сть ѡ҆ грѣсѣ́хъ на́шихъ, не ѡ҆ на́шихъ же то́чїю, но и҆ ѡ҆ всѣгѡ̀ мі́ра.

²

Він є очищення від гріхів наших, і не тільки від наших, але і від гріхів усього світу.

³

И҆ ѡ҆ се́мъ разꙋмѣ́емъ, ꙗ҆́кѡ позна́хомъ є҆го̀, а҆́ще за́пѡвѣди є҆гѡ̀ соблюда́емъ.

³

А що ми пізнали Його, розуміємо з того, що дотримуємось Його заповідей.

⁴

Глаго́лѧй, ꙗ҆́кѡ позна́хъ є҆го̀, и҆ за́пѡвѣди є҆гѡ̀ не соблюда́етъ, ло́жь є҆́сть, и҆ въ се́мъ и҆́стины нѣ́сть:

⁴

Хто говорить: «Я пізнав Його», але заповідей Його не виконує, той неправдомовець і немає в ньому правди;

⁵

а҆ и҆́же а҆́ще соблюда́етъ сло́во є҆гѡ̀, пои́стиннѣ въ се́мъ любы̀ бж҃їѧ соверше́нна є҆́сть: ѡ҆ се́мъ разꙋмѣ́емъ, ꙗ҆́кѡ въ не́мъ є҆смы̀.

⁵

а хто дотримує слово Його, в тому істинно любов Божа здійснилася; з цього пізнаємо‚ що ми в Ньому.

⁶

Глаго́лѧй, въ не́мъ пребыва́ти, до́лженъ є҆́сть, ꙗ҆́коже ѻ҆́нъ ходи́лъ є҆́сть, и҆ се́й та́кожде да хо́дитъ.

⁶

Хто говорить, що перебуває в Ньому, той повинен робити так, як Він робив.

⁷

(Заⷱ҇ о҃.) Возлю́бленнїи, не за́повѣдь но́вꙋ пишꙋ̀ ва́мъ, но за́повѣдь ве́тхꙋ, ю҆́же и҆мѣ́сте и҆спе́рва. За́повѣдь ве́тха є҆́сть сло́во, є҆́же слы́шасте и҆спе́рва.

⁷

Улюблені! Пишу вам не нову заповідь, а заповідь давню, яку ви мали від початку. Давня заповідь — це слово, яке ви чули від початку.

⁸

Па́ки за́повѣдь но́вꙋ пишꙋ̀ ва́мъ, є҆́же є҆́сть пои́стиннѣ въ не́мъ и҆ въ ва́съ: ꙗ҆́кѡ тма̀ мимохо́дитъ и҆ свѣ́тъ и҆́стинный се́й оу҆жѐ сїѧ́етъ.

⁸

Але при тому і нову заповідь пишу вам, що є справді і в Ньому, і у вас, тому що темрява минає і правдиве світло вже світить.

⁹

Глаго́лѧй себѐ во свѣ́тѣ бы́ти, а҆ бра́та своего̀ ненави́дѧй, во тмѣ̀ є҆́сть досе́лѣ.

⁹

Хто говорить, що він у світлі, а ненавидить брата свого, той ще в темряві.

¹⁰

Любѧ́й бра́та своего̀ во свѣ́тѣ пребыва́етъ, и҆ собла́зна въ не́мъ нѣ́сть.

¹⁰

Хто любить брата свого, той перебуває у світлі, і немає в ньому спокуси.

¹¹

А҆ ненави́дѧй бра́та своего̀ во тмѣ̀ є҆́сть, и҆ во тмѣ̀ хо́дитъ, и҆ не вѣ́сть, ка́мѡ и҆́детъ, ꙗ҆́кѡ тма̀ ѡ҆слѣпѝ ѻ҆́чи є҆мꙋ̀.

¹¹

А хто ненавидить брата свого, той перебуває в темряві, і в темряві ходить, і не знає, куди йде, бо темрява засліпила очі йому.

¹²

Пишꙋ̀ ва́мъ, ча̑дца, ꙗ҆́кѡ ѡ҆ставлѧ́ютсѧ ва́мъ грѣсѝ и҆́мене є҆гѡ̀ ра́ди.

¹²

Пишу вам, діти, бо прощаються вам гріхи імені Його ради.

¹³

Пишꙋ̀ ва́мъ, ѻ҆тцы̀, ꙗ҆́кѡ позна́сте безнача́лнаго. Пишꙋ̀ ва́мъ, ю҆́нѡши, ꙗ҆́кѡ побѣди́сте лꙋка́ваго. Пишꙋ̀ ва́мъ, дѣ́ти, ꙗ҆́кѡ позна́сте ѻ҆ц҃а̀.

¹³

Пишу вам, батьки, бо ви пізнали Сущого від початку. Пишу вам, юнаки, бо ви перемогли лукавого. Пишу вам, юнаки, бо ви пізнали Отця.

¹⁴

Писа́хъ ва́мъ, ѻ҆тцы̀, ꙗ҆́кѡ позна́сте и҆ско́ннаго: писа́хъ ва́мъ, ю҆́нѡши, ꙗ҆́кѡ крѣ́пцы є҆стѐ, и҆ сло́во бж҃їе въ ва́съ пребыва́етъ, и҆ побѣди́сте лꙋка́ваго.

¹⁴

Я написав вам, батьки, бо ви пізнали Безпочаткового. Я написав вам, юнаки, бо ви сильні, і слово Боже перебуває у вас, і ви перемогли лукавого.

¹⁵

Не люби́те мі́ра, ни ꙗ҆̀же въ мі́рѣ: а҆́ще кто̀ лю́битъ мі́ръ, нѣ́сть любвѐ ѻ҆́ч҃и въ не́мъ:

¹⁵

Не любіть світу, ні того, що в світі: хто любить світ, у тому немає любові Отчої.

¹⁶

ꙗ҆́кѡ всѐ, є҆́же въ мі́рѣ, по́хоть плотска́ѧ и҆ по́хоть ѻ҆чи́ма и҆ го́рдость жите́йскаѧ, нѣ́сть ѿ ѻ҆ц҃а̀, но ѿ мі́ра сегѡ̀ є҆́сть.

¹⁶

Бо все, що в світі: похіть плотська, похіть очима і гордість житейська, не від Отця, а від світу цього.

¹⁷

И҆ мі́ръ прехо́дитъ, и҆ по́хоть є҆гѡ̀, а҆ творѧ́й во́лю бж҃їю пребыва́етъ во вѣ́ки.

¹⁷

І світ минає, і похіть його, а той, хто виконує волю Божу, перебуває повік.

¹⁸

(Заⷱ҇ о҃а҃.) Дѣ́ти, послѣ́днѧѧ годи́на є҆́сть. И҆ ꙗ҆́коже слы́шасте, ꙗ҆́кѡ а҆нті́хрїстъ грѧде́тъ, и҆ нн҃ѣ а҆нті́хрїсти мно́зи бы́ша, ѿ сегѡ̀ разꙋмѣва́емъ, ꙗ҆́кѡ послѣ́днїй ча́съ є҆́сть.

¹⁸

Діти! Остання це година! І як ви чули, що прийде антихрист — і тепер з’явилося багато антихристів, — з цього ми і пізнаємо, що остання година настала.

¹⁹

Ѿ на́съ и҆зыдо́ша, но не бѣ́ша ѿ на́съ: а҆́ще бы ѿ на́съ бы́ли, пребы́ли оу҆́бѡ бы́ша съ на́ми: но да ꙗ҆вѧ́тсѧ, ꙗ҆́кѡ не сꙋ́ть всѝ ѿ на́съ.

¹⁹

Вони вийшли від нас, але не були наші: бо якби вони були наші, то залишилися б з нами; але вони вийшли‚ і через те виявилося, що не всі наші.

²⁰

И҆ вы̀ пома́занїе и҆́мате ѿ ст҃а́гѡ, и҆ вѣ́сте всѧ̑.

²⁰

Ви ж маєте помазання від Святого і знаєте все.

²¹

Не писа́хъ ва́мъ, ꙗ҆́кѡ не вѣ́сте и҆́стины, но ꙗ҆́кѡ вѣ́сте ю҆̀ и҆ ꙗ҆́кѡ всѧ́ка лжа̀ ѿ и҆́стины нѣ́сть.

²¹

Я написав вам не тому, що ви не знаєте істини, але тому, що ви знаєте її і що всяка неправда не від істини.

²²

Кто̀ є҆́сть лжи́вый, то́чїю ѿмета́ѧйсѧ, ꙗ҆́кѡ і҆и҃съ нѣ́сть хрⷭ҇то́съ; Се́й є҆́сть а҆нті́хрїстъ, ѿмета́ѧйсѧ ѻ҆ц҃а̀ и҆ сн҃а.

²²

Хто неправдомовець, як не той, хто відкидає, що Ісус є Христос? Це антихрист, що зрікається Отця і Сина.

²³

Всѧ́къ ѿмета́ѧйсѧ сн҃а, ни ѻ҆ц҃а̀ и҆́мать: а҆ и҆сповѣ́даѧй сн҃а, и҆ ѻ҆ц҃а̀ и҆́мать.

²³

Кожен, хто зрікається Сина, не має і Отця, а хто сповідує Сина, має і Отця.

²⁴

Вы̀ оу҆̀бо є҆́же слы́шасте и҆спе́рва, въ ва́съ да пребыва́етъ: (и҆) а҆́ще въ ва́съ пребꙋ́детъ, є҆́же и҆спе́рва слы́шасте, и҆ вы̀ въ сн҃ѣ и҆ ѻ҆ц҃ѣ̀ пребꙋ́дете.

²⁴

Отже, що ви чули від початку, те нехай і перебуває у вас; якщо перебуватиме у вас те, що ви чули від початку, то і ви перебуватимете в Сині і в Отці.

²⁵

И҆ сїѐ є҆́сть ѡ҆бѣтова́нїе, є҆́же са́мъ ѡ҆бѣща̀ на́мъ, живо́тъ вѣ́чный.

²⁵

Обітниця ж, яку Він дав нам, є життя вічне.

²⁶

Сїѧ̑ писа́хъ ва́мъ ѡ҆ льстѧ́щихъ ва́съ.

²⁶

Це я написав вам про тих, що вводять вас в оману.

²⁷

И҆ вы̀ є҆́же пома́занїе прїѧ́сте ѿ негѡ̀, въ ва́съ пребыва́етъ, и҆ не тре́бꙋете, да кто̀ оу҆чи́тъ вы̀: но ꙗ҆́кѡ то̀ са́мо пома́занїе оу҆чи́тъ вы̀ ѡ҆ все́мъ, и҆ и҆́стинно є҆́сть, и҆ нѣ́сть ло́жно: и҆ ꙗ҆́коже наꙋчѝ ва́съ, пребыва́йте въ не́мъ.

²⁷

А втім, помазання, яке ви одержали від Нього, у вас перебуває, і ви не маєте потреби, щоб хто вчив вас; а що саме це помазання вчить вас усьому, і воно істинне і нехибне, то чого воно навчило вас, у тому перебувайте.

²⁸

И҆ нн҃ѣ, ча̑дца, пребыва́йте въ не́мъ, да є҆гда̀ ꙗ҆ви́тсѧ, и҆́мамы дерзнове́нїе и҆ не посрами́мсѧ ѿ негѡ̀ въ прише́ствїи є҆гѡ̀.

²⁸

Отже, діти, перебувайте в Ньому, щоб‚ коли Він явиться, мали ми дерзновення і не осоромилися перед Ним у пришестя Його.

²⁹

А҆́ще вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ првⷣникъ є҆́сть, разꙋмѣ́йте, ꙗ҆́кѡ всѧ́къ творѧ́й пра́вдꙋ ѿ негѡ̀ роди́сѧ.

²⁹

Коли ви знаєте, що Він праведник, то зрозумійте і те, що кожен, хто творить правду, від Нього народився.

Глава́ г҃

¹

Ви́дите, каковꙋ̀ любо́вь да́лъ є҆́сть ѻ҆ц҃ъ на́мъ, да ча̑да бж҃їѧ нарече́мсѧ, и҆ бꙋ́демъ. Сегѡ̀ ра́ди мі́ръ не зна́етъ на́съ, занѐ не позна̀ є҆гѡ̀.

¹

Бачите, яку любов дав нам Отець, щоб нам називатися і бути дітьми Божими. Світ тому не знає нас, що не пізнав Його.

²

Возлю́бленнїи, нн҃ѣ ча̑да бж҃їѧ є҆смы̀, и҆ не оу҆̀ ꙗ҆ви́сѧ, что̀ бꙋ́демъ: вѣ́мы же, ꙗ҆́кѡ, є҆гда̀ ꙗ҆ви́тсѧ, подо́бни є҆мꙋ̀ бꙋ́демъ, и҆́бо оу҆́зримъ є҆го̀, ꙗ҆́коже є҆́сть.

²

Улюблені! Ми тепер діти Божі, але ще не відкрилося, що будемо. Знаємо тільки, що‚ коли відкриється, будемо подібні до Нього, тому що побачимо Його, як Він є.

³

И҆ всѧ́къ и҆мѣ́ѧй наде́ждꙋ сїю̀ на́нь, ѡ҆чища́етъ себѐ, ꙗ҆́коже ѻ҆́нъ чи́стъ є҆́сть.

³

І кожний, хто має цю надію на Нього, очищає себе, бо Він чистий.

⁴

Всѧ́къ творѧ́й грѣ́хъ, и҆ беззако́нїе твори́тъ: и҆ грѣ́хъ є҆́сть беззако́нїе.

⁴

Усякий, хто чинить гріх, чинить і беззаконня; і гріх є беззаконня.

⁵

И҆ вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ ѻ҆́нъ ꙗ҆ви́сѧ, да грѣхѝ на́шѧ во́зметъ, и҆ грѣха̀ въ не́мъ нѣ́сть.

⁵

І ви знаєте, що Він явився для того, щоб узяти гріхи наші, і що в Ньому немає гріха.

⁶

Всѧ́къ, и҆́же въ не́мъ пребыва́етъ, не согрѣша́етъ: всѧ́къ согрѣша́ѧй не ви́дѣ є҆гѡ̀, ни позна̀ є҆гѡ̀.

⁶

Кожний, хто перебуває в Ньому, не грішить; усякий, хто грішить, не бачив Його і не пізнав Його.

⁷

Ча̑дца, никто́же да льсти́тъ ва́съ. Творѧ́й пра́вдꙋ првⷣникъ є҆́сть, ꙗ҆́коже ѻ҆́нъ првⷣнъ є҆́сть.

⁷

Діти! Нехай ніхто не вводить вас в оману. Хто творить правду, той праведний, як і Він праведний.

⁸

Творѧ́й грѣ́хъ ѿ дїа́вола є҆́сть, ꙗ҆́кѡ и҆спе́рва дїа́волъ согрѣша́етъ. Сегѡ̀ ра́ди ꙗ҆ви́сѧ сн҃ъ бж҃їй да разрꙋши́тъ дѣла̀ дїа́вѡлѧ.

⁸

Хто чинить гріх, той від диявола, бо спочатку диявол згрішив. Заради цього і явився Син Божий, щоб зруйнувати діла диявола.

⁹

Всѧ́къ рожде́нный ѿ бг҃а грѣха̀ не твори́тъ, ꙗ҆́кѡ сѣ́мѧ є҆гѡ̀ въ не́мъ пребыва́етъ: и҆ не мо́жетъ согрѣша́ти, ꙗ҆́кѡ ѿ бг҃а рожде́нъ є҆́сть.

⁹

Кожний, народжений від Бога, не чинить гріха, тому що сім’я Його перебуває в ньому, і він не може грішити, бо народжений від Бога.

¹⁰

Сегѡ̀ ра́ди ꙗ҆влє́на сꙋ́ть ча̑да бж҃їѧ и҆ ча̑да дїа́вѡлѧ: (Заⷱ҇ о҃в҃.) всѧ́къ не творѧ́й пра́вды нѣ́сть ѿ бг҃а, и҆ не любѧ́й бра́та своегѡ̀.

¹⁰

Діти Божі і діти диявола пізнаються так: усякий, хто не творить правди, не є від Бога, як і той, хто не любить брата свого.

¹¹

Ꙗ҆́кѡ сѐ є҆́сть завѣща́нїе, є҆́же слы́шасте и҆спе́рва, да лю́бимъ дрꙋ́гъ дрꙋ́га,

¹¹

Бо таке є благовістування, яке ви чули від початку, щоб ми любили один одного,

¹²

не ꙗ҆́коже ка́їнъ ѿ лꙋка́вагѡ бѣ̀ и҆ закла̀ бра́та своего̀. И҆ за кꙋ́ю винꙋ̀ закла̀ є҆го̀; Ꙗ҆́кѡ дѣла̀ є҆гѡ̀ лꙋка̑ва бѣ́ша, а҆ бра́та є҆гѡ̀ првⷣна.

¹²

не так, як Каїн, який був від лукавого і вбив брата свого. А за що вбив його? За те, що діла його були злі, а діла брата його — праведні.

¹³

Не чꙋди́тесѧ, бра́тїе моѧ̑, а҆́ще ненави́дитъ ва́съ мі́ръ.

¹³

Hе дивуйтеся, браття мої, якщо світ ненавидить вас.

¹⁴

Мы̀ вѣ́мы, ꙗ҆́кѡ преидо́хомъ ѿ сме́рти въ живо́тъ, ꙗ҆́кѡ лю́бимъ бра́тїю: не любѧ́й бо бра́та пребыва́етъ въ сме́рти.

¹⁴

Ми знаємо, що ми перейшли зі смерти в життя, бо любимо братів; той, хто не любить брата, перебуває в смерті.

¹⁵

Всѧ́къ ненави́дѧй бра́та своего̀ человѣкоꙋбі́йца є҆́сть: и҆ вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ всѧ́къ человѣкоꙋбі́йца не и҆́мать живота̀ вѣ́чнагѡ въ себѣ̀ пребыва́юща.

¹⁵

Усякий, хто ненавидить брата свого, є людиновбивця; а ви знаєте, що ніякий людиновбивця не має життя вічного, що в ньому перебувало б.

¹⁶

Ѡ҆ се́мъ позна́хомъ любо́вь, ꙗ҆́кѡ ѻ҆́нъ по на́съ дш҃ꙋ свою̀ положѝ: и҆ мы̀ до́лжни є҆смы̀ по бра́тїи дꙋ́шы полага́ти.

¹⁶

Любов пізнали ми з того, що Він поклав за нас душу Свою: і ми повинні класти душі свої за братів.

¹⁷

И҆́же оу҆̀бо и҆́мать бога́тство мі́ра сегѡ̀, и҆ ви́дитъ бра́та своего̀ тре́бꙋюща, и҆ затвори́тъ оу҆тро́бꙋ свою̀ ѿ негѡ̀, ка́кѡ любы̀ бж҃їѧ пребыва́етъ въ не́мъ;

¹⁷

А хто має достатки на світі, але, коли бачить брата свого в нужді, зачиняє від нього своє серце, то як може перебувати в такому любов Божа?

¹⁸

Ча̑дца моѧ̑, не лю́бимъ сло́вомъ нижѐ ѧ҆зы́комъ, но дѣ́ломъ и҆ и҆́стиною.

¹⁸

Діти мої! Будемо любити не словом чи язиком, а ділом і правдою.

¹⁹

И҆ ѡ҆ се́мъ разꙋмѣ́емъ, ꙗ҆́кѡ ѿ и҆́стины є҆смы̀, и҆ пред̾ ни́мъ смирѧ́емъ сердца̀ на̑ша:

¹⁹

І ось із цього пізнаємо, що ми від істини, і впокорюємо перед Hим серця нашi;

²⁰

занѐ а҆́ще зазира́етъ на́мъ се́рдце на́ше, ꙗ҆́кѡ бо́лїй є҆́сть бг҃ъ се́рдца на́шегѡ и҆ вѣ́сть всѧ̑.

²⁰

бо якщо серце наше засуджує нас, то тим більше Бог, бо Бог більший від нашого серця і знає все.

²¹

(Заⷱ҇ о҃г҃.) Возлю́бленнїи, а҆́ще се́рдце на́ше не за́зритъ на́мъ, дерзнове́нїе и҆́мамы къ бг҃ꙋ,

²¹

Улюблені! Якщо наше серце не засуджує нас, то ми маємо дерзновення до Бога

²²

и҆ є҆гѡ́же а҆́ще про́симъ, прїе́млемъ ѿ негѡ̀, ꙗ҆́кѡ за́пѡвѣди є҆гѡ̀ соблюда́емъ и҆ оу҆гѡ́днаѧ пред̾ ни́мъ твори́мъ.

²²

і, чого тільки попросимо, одержимо від Hього, бо дотримуємося заповідей Його і робимо угодне для Hього.

²³

И҆ сїѧ̀ є҆́сть за́повѣдь є҆гѡ̀, да вѣ́рꙋемъ во и҆́мѧ сн҃а є҆гѡ̀ і҆и҃са хрⷭ҇та̀ и҆ лю́бимъ дрꙋ́гъ дрꙋ́га, ꙗ҆́коже да́лъ є҆́сть за́повѣдь на́мъ.

²³

А заповідь Його та, щоб ми вірували в ім’я Сина Його Ісуса Христа і любили один одного, як Він заповів нам.

²⁴

И҆ соблюда́ѧй за́пѡвѣди є҆гѡ̀ въ не́мъ пребыва́етъ, и҆ то́й въ не́мъ. И҆ ѡ҆ се́мъ разꙋмѣ́емъ, ꙗ҆́кѡ пребыва́етъ въ на́съ, ѿ дх҃а, є҆го́же да́лъ є҆́сть на́мъ.

²⁴

І хто зберігає заповіді Його, той перебуває в Hьому, і Він у тому. А що Він перебуває в нас, пізнаємо від Духа, який Він дав нам.

Глава́ д҃

¹

Возлю́бленнїи, не всѧ́комꙋ дꙋ́хꙋ вѣ́рꙋйте, но и҆скꙋша́йте дꙋ́хи, а҆́ще ѿ бг҃а сꙋ́ть: ꙗ҆́кѡ мно́зи лжепроро́цы и҆зыдо́ша въ мі́ръ.

¹

Улюблені! Не всякому духові вірте, але випробовуйте духів, чи від Бога вони, бо багато лжепророків з’явилось у світі.

²

Ѡ҆ се́мъ познава́йте дх҃а бж҃їѧ и҆ дꙋ́ха ле́стча: всѧ́къ дх҃ъ, и҆́же и҆сповѣ́дꙋетъ і҆и҃са хрⷭ҇та̀ во пл҃ти прише́дша, ѿ бг҃а є҆́сть:

²

Духа Божого і духа омани пізнавайте так: усякий дух, що сповідує Ісуса Христа, Який прийшов у плоті, є від Бога;

³

и҆ всѧ́къ дꙋ́хъ, и҆́же не и҆сповѣ́дꙋетъ і҆и҃са хрⷭ҇та̀ во пл҃ти прише́дша, ѿ бг҃а нѣ́сть: и҆ се́й є҆́сть а҆нті́хрїстовъ, є҆го́же слы́шасте, ꙗ҆́кѡ грѧде́тъ, и҆ нн҃ѣ въ мі́рѣ є҆́сть оу҆жѐ.

³

а всякий дух, що не сповідує Ісуса Христа, Який прийшов у плотi, не є від Бога, але це дух антихриста, про якого ви чули, що він прийде і тепер уже є в світі.

⁴

Вы̀ ѿ бг҃а є҆стѐ, ча̑дца, и҆ побѣди́сте тѣ́хъ: ꙗ҆́кѡ бо́лїй є҆́сть и҆́же въ ва́съ, не́жели и҆́же въ мі́рѣ.

⁴

Діти! Ви від Бога і перемогли їх; бо Той, Хто у вас, більший за того, хто у світі.

⁵

Ѻ҆нѝ ѿ мі́ра сꙋ́ть: сегѡ̀ ра́ди ѿ мі́ра глаго́лютъ, и҆ мі́ръ тѣ́хъ послꙋ́шаетъ.

⁵

Вони від світу, тому і говорять, як у світі, і світ слухає їх.

⁶

Мы̀ ѿ бг҃а є҆смы̀: и҆́же зна́етъ бг҃а, послꙋ́шаетъ на́съ, и҆ и҆́же нѣ́сть ѿ бг҃а, не послꙋ́шаетъ на́съ. Ѡ҆ се́мъ познава́емъ дх҃а и҆́стины и҆ дꙋ́ха ле́стча.

⁶

Ми від Бога; той, хто знає Бога, слухає нас; хто не від Бога, той не слухає нас. З цього пізнаємо духа істини і духа омани.

⁷

Возлю́бленнїи, возлю́бимъ дрꙋ́гъ дрꙋ́га, ꙗ҆́кѡ любы̀ ѿ бг҃а є҆́сть, и҆ всѧ́къ любѧ́й ѿ бг҃а рожде́нъ є҆́сть, и҆ зна́етъ бг҃а:

⁷

Улюблені! Будемо любити один одного, бо любов від Бога, і кожен, хто любить, народжений від Бога і знає Бога.

⁸

а҆ не любѧ́й не позна̀ бг҃а, ꙗ҆́кѡ бг҃ъ любы̀ є҆́сть.

⁸

Хто не любить, той не пізнав Бога, тому що Бог є любов.

⁹

Ѡ҆ се́мъ ꙗ҆ви́сѧ любы̀ бж҃їѧ въ на́съ, ꙗ҆́кѡ сн҃а своего̀ є҆диноро́днаго посла̀ бг҃ъ въ мі́ръ, да жи́ви бꙋ́демъ и҆́мъ.

⁹

Любов Божа до нас відкрилась у тому, що Бог послав у світ Єдинородного Сина Свого, щоб ми жили через Hього.

¹⁰

Ѡ҆ се́мъ є҆́сть любы̀, не ꙗ҆́кѡ мы̀ возлюби́хомъ бг҃а, но ꙗ҆́кѡ то́й возлюбѝ на́съ, и҆ посла̀ сн҃а своего̀ ѡ҆чище́нїе ѡ҆ грѣсѣ́хъ на́шихъ.

¹⁰

У тому любов, що не ми полюбили Бога, а Він полюбив нас і послав Сина Свого на очищення від гріхів наших.

¹¹

(Заⷱ҇.) Возлю́бленнїи, а҆́ще си́це возлюби́лъ є҆́сть на́съ бг҃ъ, и҆ мы̀ до́лжни є҆смы̀ дрꙋ́гъ дрꙋ́га люби́ти.

¹¹

Улюблені! Якщо так полюбив нас Бог, то і ми повинні любити один одного.

¹²

(Заⷱ҇.) Бг҃а никто́же нигдѣ́же ви́дѣ. А҆́ще дрꙋ́гъ дрꙋ́га лю́бимъ, бг҃ъ въ на́съ пребыва́етъ, и҆ любы̀ є҆гѡ̀ соверше́нна є҆́сть въ на́съ.

¹²

Бога ніхто ніколи не бачив. Якщо ми любимо один одного, то Бог у нас перебуває, і довершена Його любов є в нас.

¹³

Ѡ҆ се́мъ разꙋмѣ́емъ, ꙗ҆́кѡ въ не́мъ пребыва́емъ, и҆ то́й въ на́съ, ꙗ҆́кѡ ѿ дх҃а своегѡ̀ да́лъ є҆́сть на́мъ.

¹³

Що ми перебуваємо в Hьому і Він у нас, пізнаємо з того, що Він дав нам від Духа Свого.

¹⁴

И҆ мы̀ ви́дѣхомъ и҆ свидѣ́телствꙋемъ, ꙗ҆́кѡ ѻ҆ц҃ъ посла̀ сн҃а сп҃си́телѧ мі́рꙋ.

¹⁴

І ми бачили і свідчимо, що Отець послав Сина Спасителем світу.

¹⁵

И҆́же а҆́ще и҆сповѣ́сть, ꙗ҆́кѡ і҆и҃съ є҆́сть сн҃ъ бж҃їй, бг҃ъ въ не́мъ пребыва́етъ, и҆ то́й въ бз҃ѣ.

¹⁵

Хто сповідує, що Ісус є Син Божий, в тому перебуває Бог і він у Бозі.

¹⁶

И҆ мы̀ позна́хомъ и҆ вѣ́ровахомъ любо́вь, ю҆́же и҆́мать бг҃ъ къ на́мъ. Бг҃ъ любы̀ є҆́сть, и҆ пребыва́ѧй въ любвѝ въ бз҃ѣ пребыва́етъ, и҆ бг҃ъ въ не́мъ пребыва́етъ.

¹⁶

І ми пізнали любов, що має до нас Бог, і увірували в неї. Бог є любов, і хто перебуває в любові, перебуває в Бозі і Бог у ньому.

¹⁷

Ѡ҆ се́мъ соверша́етсѧ любы̀ съ на́ми, да дерзнове́нїе и҆́мамы въ де́нь сꙋ́дный, занѐ, ꙗ҆́коже ѻ҆́нъ є҆́сть, и҆ мы̀ є҆смы̀ въ мі́рѣ се́мъ.

¹⁷

Любов досягає в нас такої довершености, що ми маємо дерзновення в день судний, бо робимо в цьому світі, як Він.

¹⁸

Стра́ха нѣ́сть въ любвѝ, но соверше́нна любы̀ во́нъ и҆згонѧ́етъ стра́хъ, ꙗ҆́кѡ стра́хъ мꙋ́кꙋ и҆́мать: боѧ́йсѧ же не соверши́сѧ въ любвѝ.

¹⁸

У любові немає страху, але довершена любов проганяє страх, бо страх має муку. Той, хто боїться, не довершений у любові.

¹⁹

Мы̀ лю́бимъ є҆го̀, ꙗ҆́кѡ то́й пе́рвѣе возлюби́лъ є҆́сть на́съ.

¹⁹

Будемо любити Його, бо Він раніше полюбив нас.

²⁰

(Заⷱ҇ о҃д҃.) А҆́ще кто̀ рече́тъ, ꙗ҆́кѡ люблю̀ бг҃а, а҆ бра́та своего̀ ненави́дитъ, ло́жь є҆́сть: и҆́бо не любѧ́й бра́та своегѡ̀, є҆го́же ви́дѣ, бг҃а, є҆гѡ́же не ви́дѣ, ка́кѡ мо́жетъ люби́ти;

²⁰

Хто каже: «Я люблю Бога», а брата свого ненавидить, той говорить неправду: бо той, хто не любить брата свого, якого бачить, як може любити Бога, Якого не бачить?

²¹

И҆ сїю̀ за́повѣдь и҆́мамы ѿ негѡ̀, да любѧ́й бг҃а лю́битъ и҆ бра́та своего̀.

²¹

І ми маємо від Hього таку заповідь, щоб той, хто любить Бога, любив і брата свого.

Глава́ є҃

¹

Всѧ́къ вѣ́рꙋѧй, ꙗ҆́кѡ і҆и҃съ є҆́сть хрⷭ҇то́съ, ѿ бг҃а рожде́нъ є҆́сть: и҆ всѧ́къ любѧ́й ро́ждшаго лю́битъ и҆ рожде́ннаго ѿ негѡ̀.

¹

Всякий, хто вірує, що Ісус є Христос, від Бога народжений, і кожен, Хто любить Того, Хто народив, любить і Того, Хто народився від Hього.

²

Ѡ҆ се́мъ вѣ́мы, ꙗ҆́кѡ лю́бимъ ча̑да бж҃їѧ, є҆гда̀ бг҃а лю́бимъ и҆ за́пѡвѣди є҆гѡ̀ соблюда́емъ.

²

Що ми любимо дітей Божих, пізнаємо з того, коли любимо Бога і дотримуємося заповідей Його.

³

Сїѧ́ бо є҆́сть любы̀ бж҃їѧ, да за́пѡвѣди є҆гѡ̀ соблюда́емъ: и҆ за́пѡвѣди є҆гѡ̀ тѧ̑жки не сꙋ́ть.

³

Бо це є любов до Бога, щоб ми дотримувалися заповідей Його; і заповіді Його не тяжкі.

⁴

Ꙗ҆́кѡ всѧ́къ рожде́нный ѿ бг҃а побѣжда́етъ мі́ръ: и҆ сїѧ̀ є҆́сть побѣ́да, побѣди́вшаѧ мі́ръ, вѣ́ра на́ша.

⁴

Бо всякий, народжений від Бога, перемагає світ; і ця перемога, що перемогла світ, — віра наша.

⁵

Кто̀ є҆́сть побѣжда́ѧй мі́ръ, то́кмѡ вѣ́рꙋѧй, ꙗ҆́кѡ і҆и҃съ є҆́сть сн҃ъ бж҃їй;

⁵

Хто перемагає світ, як не той, хто вірує, що Ісус є Син Божий?

⁶

Се́й є҆́сть прише́дый водо́ю и҆ кро́вїю и҆ дх҃омъ, і҆и҃съ хрⷭ҇то́съ, не водо́ю то́чїю, но водо́ю и҆ кро́вїю: и҆ дх҃ъ є҆́сть свидѣ́телствꙋѧй, ꙗ҆́кѡ дх҃ъ є҆́сть и҆́стина.

⁶

Цей є Ісус Христос, Який прийшов водою і кров’ю і Духом, не водою тільки, але водою і кров’ю, і Дух свідчить про Hього, бо Дух є істина.

⁷

Ꙗ҆́кѡ трїѐ сꙋ́ть свидѣ́телствꙋющїи на нб҃сѝ, ѻ҆ц҃ъ, сло́во и҆ ст҃ы́й дх҃ъ: и҆ сі́и трѝ є҆ди́но сꙋ́ть.

⁷

Бо троє свідчать на небі: Отець, Слово і Святий Дух; і Ці троє — єдине.

⁸

И҆ трїѐ сꙋ́ть свидѣ́телствꙋющїи на землѝ, дꙋ́хъ и҆ вода̀ и҆ кро́вь: и҆ трїѐ во є҆ди́но сꙋ́ть.

⁸

І троє свідчать на землі: дух, вода і кров; і ці троє — про єдине.

⁹

А҆́ще свидѣ́телство человѣ́ческое прїе́млемъ, свидѣ́телство бж҃їе бо́лѣе є҆́сть: ꙗ҆́кѡ сїѐ є҆́сть свидѣ́телство бж҃їе, є҆́же свидѣ́телствова ѡ҆ сн҃ѣ свое́мъ.

⁹

Якщо ми приймаємо свідчення людське, то свідчення Боже — більше, бо це є свідчення Боже, яким Бог свідчив про Сина Свого.

¹⁰

Вѣ́рꙋѧй въ сн҃а бж҃їѧ и҆́мать свидѣ́телство въ себѣ̀: не вѣ́рꙋѧй бг҃ови лжа̀ сотвори́лъ є҆́сть є҆го̀, ꙗ҆́кѡ не вѣ́рова во свидѣ́телство, є҆́же свидѣ́телствова бг҃ъ ѡ҆ сн҃ѣ свое́мъ.

¹⁰

Хто вірує в Сина Божого, має свідчення в собі самому; хто не вірує Богові, той робить Його неправдомовцем, бо не вірує в свідчення, яким Бог свідчив про Сина Свого.

¹¹

И҆ сїѐ є҆́сть свидѣ́телство, ꙗ҆́кѡ живо́тъ вѣ́чный да́лъ є҆́сть на́мъ бг҃ъ, и҆ се́й живо́тъ въ сн҃ѣ є҆гѡ̀ є҆́сть.

¹¹

Свідчення це полягає в тому, що Бог дарував нам життя вічне, і це життя в Сині Його.

¹²

И҆мѣ́ѧй сн҃а бж҃їѧ и҆́мать живо́тъ: а҆ не и҆мѣ́ѧй сн҃а бж҃їѧ живота̀ не и҆́мать.

¹²

Хто має Сина Божого, той має життя; хто не має Сина Божого, той не має життя.

¹³

Сїѧ̑ писа́хъ ва́мъ вѣ́рꙋющымъ во и҆́мѧ сн҃а бж҃їѧ, да вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ живо́тъ вѣ́чный и҆́мате, и҆ да вѣ́рꙋете во и҆́мѧ сн҃а бж҃їѧ.

¹³

Це написав я вам, що віруєте в ім’я Сина Божого, щоб ви знали, що ви, віруючи в Сина Божого, маєте життя вічне.

¹⁴

И҆ сїѐ є҆́сть дерзнове́нїе, є҆́же и҆́мамы къ немꙋ̀, ꙗ҆́кѡ а҆́ще чесѡ̀ про́симъ по во́ли є҆гѡ̀, послꙋ́шаетъ на́съ:

¹⁴

І ось яке дерзновення ми маємо до Hього, що, коли просимо чого згідно волі Його, Він слухає нас.

¹⁵

и҆ а҆́ще вѣ́мы, ꙗ҆́кѡ послꙋ́шаетъ на́съ, є҆́же а҆́ще про́симъ, вѣ́мы, ꙗ҆́кѡ и҆́мамы прошє́нїѧ, и҆́хже проси́хомъ ѿ негѡ̀.

¹⁵

А коли ми знаємо, що Він слухає нас у всьому, чого б ми не просили, — знаємо й те, що, чого просимо, одержуємо від Hього.

¹⁶

А҆́ще кто̀ оу҆́зритъ бра́та своего̀ согрѣша́юща грѣ́хъ не къ сме́рти, да про́ситъ, и҆ да́стъ є҆мꙋ̀ живо́тъ, согрѣша́ющымъ не къ сме́рти. Є҆́сть грѣ́хъ къ сме́рти: не ѡ҆ то́мъ, глаго́лю, да мо́литсѧ.

¹⁶

Коли хто бачить свого брата, який грішить гріхом не на смерть, то нехай молиться, і Бог дасть йому життя, тобто тому, хто грішить гріхом не на смерть. Є гріх на смерть: не про цей кажу, щоб він молився.

¹⁷

Всѧ́ка непра́вда грѣ́хъ є҆́сть, и҆ є҆́сть грѣ́хъ не къ сме́рти.

¹⁷

Всяка неправда є гріх; але є гріх не на смерть.

¹⁸

Вѣ́мы, ꙗ҆́кѡ всѧ́къ рожде́нный ѿ бг҃а не согрѣша́етъ: но рожде́нный ѿ бг҃а блюде́тъ себѐ, и҆ лꙋка́вый не прикаса́етсѧ є҆мꙋ̀.

¹⁸

Ми знаємо, що всякий, народжений від Бога, не грішить, але народжений від Бога береже себе, і лукавий не торкається його.

¹⁹

Вѣ́мы, ꙗ҆́кѡ ѿ бг҃а є҆смы̀, и҆ мі́ръ ве́сь во ѕлѣ̀ лежи́тъ.

¹⁹

Ми знаємо, що ми від Бога і що весь світ лежить у злі.

²⁰

Вѣ́мы же, ꙗ҆́кѡ сн҃ъ бж҃їй прїи́де и҆ да́лъ є҆́сть на́мъ (свѣ́тъ и҆) ра́зꙋмъ, да позна́емъ бг҃а и҆́стиннаго и҆ да бꙋ́демъ во и҆́стиннѣмъ сн҃ѣ є҆гѡ̀ і҆и҃сѣ хрⷭ҇тѣ̀: се́й є҆́сть и҆́стинный бг҃ъ и҆ живо́тъ вѣ́чный.

²⁰

Знаємо також, що Син Божий прийшов і дав нам світло і розум, щоб ми пізнали Бога істинного і щоб були в істинному Сині Його Ісусі Христі. Цей є істинний Бог і життя вічне.

²¹

Ча̑дца, храни́те себѐ ѿ тре́бъ і҆́дѡлскихъ. А҆ми́нь.

²¹

Діти! Бережіть себе від ідолів. Амінь.