Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И҆ и҆́де ца́рь ровоа́мъ въ сїкі́мꙋ, ꙗ҆́кѡ въ сїкі́мꙋ прїи́де ве́сь і҆и҃ль воцари́ти є҆го̀.
1
І пішов Ровоам у Сихем, бо в Сихем прийшли всі ізраїльтяни, щоб поставити його царем.
2
И҆ бы́сть є҆гда̀ оу҆слы́ша і҆еровоа́мъ сы́нъ нава́товъ, сꙋ́щꙋ є҆мꙋ̀ є҆щѐ во є҆гѵ́птѣ, ꙗ҆́кѡ оу҆бѣ́глъ бѣ̀ ѿ лица̀ соломѡ́на, и҆ возврати́сѧ і҆еровоа́мъ и҆з̾ є҆гѵ́пта:
2
І почув про те Ієровоам, син Наватів, коли перебував ще в Єгипті, куди втік від царя Соломона, і повернувся Ієровоам з Єгипту;
3
и҆ посла́ша, и҆ призва́ша є҆го̀. И҆ прїи́де і҆еровоа́мъ и҆ ве́сь со́нмъ і҆и҃левъ, и҆ реко́ша лю́дїе къ царю̀ ровоа́мꙋ глаго́люще:
3
і послали за ним і покликали його. Тоді Ієровоам і все зібрання ізраїльтян прийшли і говорили [цареві] Ровоаму і сказали:
4
ѻ҆те́цъ тво́й ѡ҆тѧгчѝ ꙗ҆ре́мъ на́шъ, ты́ же нн҃ѣ ѡ҆блегчѝ ѿ рабо́ты ѻ҆тца̀ твоегѡ̀ же́стокїѧ и҆ ѿ ꙗ҆рма̀ є҆гѡ̀ тѧ́жкагѡ, є҆го́же возложѝ на ны̀, и҆ порабо́таемъ тѝ.
4
батько твій наклав на нас тяжке ярмо, ти ж полегши нам жорстоку роботу батька твого і тяжке ярмо, яке він наклав на нас, і тоді ми будемо служити тобі.
5
И҆ речѐ къ ни̑мъ: ѿиди́те (и҆ пребꙋ́дите) до тре́тїѧгѡ днѐ, и҆ возврати́тесѧ ко мнѣ̀. И҆ и҆до́ша.
5
І сказав він їм: підіть і через три дні знову прийдіть до мене. І пішов народ.
6
И҆ возвѣстѝ ровоа́мъ ца́рь старѣ́йшинамъ, и҆̀же бы́ша предстоѧ́ще пред̾ соломѡ́номъ ѻ҆тце́мъ є҆гѡ̀, є҆щѐ жи́вꙋ є҆мꙋ̀ сꙋ́щꙋ, глаго́лѧ: ка́кѡ вы̀ мы́слите, да ѿвѣща́ю лю́демъ си̑мъ сло́во;
6
Цар Ровоам радився зі старцями, які стояли перед Соломоном, батьком його, за життя його, і говорив: як порадите ви мені відповісти цьому народу?
7
И҆ рѣ́ша є҆мꙋ̀, глаго́люще: а҆́ще въ дне́шнїй де́нь бꙋ́деши ра́бъ лю́демъ си̑мъ и҆ порабо́таеши и҆̀мъ, и҆ рече́ши и҆̀мъ словеса̀ бла̑га, и҆ бꙋ́дꙋтъ тѝ рабѝ во всѧ̑ дни̑.
7
Вони говорили йому і сказали: якщо ти в цей день будеш слугою народу цього і будеш слугувати йому, і задовольниш їх і будеш говорити з ними ласкаво, то вони будуть твоїми рабами на всі дні.
8
И҆ пренебрежѐ совѣ́тъ старѣ́йшинъ, ꙗ҆̀же совѣща́ша є҆мꙋ̀, и҆ совѣ́това со ѻ҆́трѡки воспита́нными съ ни́мъ предстоѧ́вшими пред̾ лице́мъ є҆гѡ̀,
8
Але він зневажив пораду старців, що вони радили йому, і радився з молодими людьми, які виросли разом з ним і які стояли перед ним,
9
и҆ речѐ и҆̀мъ: что̀ вы̀ совѣщава́ете; и҆ что̀ ѿвѣща́ю лю́демъ си̑мъ, и҆̀же рѣ́ша ко мнѣ̀, глаго́люще: ѡ҆блегчѝ на́шъ ꙗ҆ре́мъ, є҆го́же возложѝ ѻ҆те́цъ тво́й на ны̀;
9
і сказав їм: що ви порадите мені відповісти народу цьому, який говорив мені і сказав: «полегши ярмо, яке наклав на нас батько твій»?
10
И҆ глаго́лаша къ немꙋ̀ ѻ҆́троцы воспита́ннїи съ ни́мъ и҆ рѣ́ша є҆мꙋ̀: си́це да глаго́леши лю́демъ си̑мъ, и҆̀же рѣ́ша къ тебѣ̀, глаго́люще: ѻ҆те́цъ тво́й ѡ҆тѧгчѝ ꙗ҆ре́мъ на́шъ: ты́ же нн҃ѣ ѡ҆блегчѝ ѿ на́съ: сїѧ̑ рече́ши къ ни̑мъ: ю҆́ность моѧ̀ толстѣ́е чре́слъ ѻ҆тца̀ моегѡ̀:
10
І говорили йому молоді люди, які виросли разом з ним, і сказали: так скажи народу цьому, який говорив тобі і сказав: «батько твій наклав на нас тяжке ярмо, ти ж полегши нам»; так скажи їм: «мій мізинець товщий за стегна батька мого;
11
и҆ нн҃ѣ ѻ҆те́цъ мо́й наложѝ на вы̀ ꙗ҆ре́мъ тѧ́жекъ, а҆́зъ же приложꙋ̀ къ ꙗ҆рмꙋ̀ ва́шемꙋ: ѻ҆те́цъ мо́й наказа̀ вы̀ ра́нами, а҆́зъ же накажꙋ̀ вы̀ скорпїо́нами.
11
отже, якщо батько мій обтяжував вас тяжким ярмом, то я збільшу ярмо ваше; батько мій карав вас бичами, а я буду карати вас скорпіонами».
12
И҆ прїи́де ве́сь і҆и҃ль къ царю̀ ровоа́мꙋ въ де́нь тре́тїй, ꙗ҆́коже речѐ и҆̀мъ ца́рь, глаго́лѧ: возврати́тесѧ ко мнѣ̀ въ де́нь тре́тїй.
12
Ієровоам і весь народ прийшли до Ровоама на третій день, як наказав цар, сказавши: прийдіть до мене на третій день.
13
И҆ ѿвѣща̀ ца́рь къ лю́демъ же́стокѡ: и҆ ѡ҆ста́ви ца́рь ровоа́мъ совѣ́тъ старѣ́йшинъ, ꙗ҆̀же совѣща́ша є҆мꙋ̀,
13
І відповідав цар народу суворо і зневажив пораду старців, що вони радили йому;
14
и҆ речѐ къ ни̑мъ по совѣ́тꙋ ѻ҆трокѡ́въ, глаго́лѧ: ѻ҆те́цъ мо́й ѡ҆тѧгчѝ ꙗ҆ре́мъ ва́шъ, а҆́зъ же приложꙋ̀ къ ꙗ҆рмꙋ̀ ва́шемꙋ: ѻ҆те́цъ мо́й наказа̀ вы̀ ра́нами, а҆́зъ же накажꙋ̀ вы̀ скорпїо́нами.
14
і говорив він за порадою молодих людей і сказав: батько мій наклав на вас тяжке ярмо, а я збільшу ярмо ваше; батько мій карав вас бичами, а я буду карати вас скорпіонами.
15
И҆ не послꙋ́ша ца́рь люді́й, ꙗ҆́кѡ бѣ̀ превраще́нїе ѿ гдⷭ҇а, ꙗ҆́кѡ да оу҆тверди́тъ гл҃го́лъ сво́й, є҆го́же гл҃а рꙋко́ю а҆хі́и силѡні́тѧнина ѡ҆ і҆еровоа́мѣ сы́нѣ нава́товѣ.
15
І не послухав цар народу, бо так суджено було Господом, щоб сповнилося слово Його, яке прорік Господь через Ахию силомлянина Ієровоаму, синові Наватовому.
16
И҆ ви́дѣ ве́сь і҆и҃ль, ꙗ҆́кѡ не послꙋ́ша ца́рь гла́са и҆́хъ, и҆ ѿвѣща́ша лю́дїе царю̀, глаго́люще: ка́ѧ на́мъ ча́сть въ даві́дѣ; и҆ нѣ́сть на́мъ наслѣ́дїѧ въ сы́нѣ і҆ессе́овѣ: бѣжѝ, і҆и҃лю, въ кро́вы своѧ̑: нн҃ѣ пасѝ до́мъ тво́й, даві́де. И҆ ѿи́де і҆и҃ль въ кро́вы своѧ̑.
16
І побачили всі ізраїльтяни, що цар не послухав їх. І відповів народ цареві і сказав: яка нам частина в Давиді? немає нам частки в сині Ієссеєвому; по наметах своїх, Ізраїль! тепер знай свій дім, Давиде! І розійшовся Ізраїль по наметах своїх.
17
Над̾ сынми́ же і҆и҃левыми, и҆̀же живѧ́хꙋ во градѣ́хъ і҆ꙋ́диныхъ, воцари́сѧ ровоа́мъ над̾ ни́ми.
17
Тільки над синами Ізраїлевими, які жили в містах Іудиних, царював Ровоам.
18
И҆ посла̀ ца́рь ровоа́мъ а҆дѡнїра́ма, и҆́же над̾ да́нїю, и҆ побѝ є҆го̀ ка́менїемъ ве́сь і҆и҃ль, и҆ оу҆́мре. Ца́рь же ровоа́мъ потща́сѧ взы́ти на колесни́цꙋ оу҆бѣжа́ти во і҆ерⷭ҇ли́мъ.
18
І послав цар Ровоам Адонирама, начальника над податками; але всі ізраїльтяни закидали його камінням, і він помер; цар же Ровоам поспішно зійшов на колісницю, щоб утекти в Єрусалим.
19
И҆ ѿложи́сѧ і҆и҃ль ѿ до́мꙋ даві́дова да́же до дне́сь.
19
І відокремився Ізраїль від дому Давидового до цього дня.
20
И҆ бы́сть є҆гда̀ оу҆слы́ша ве́сь і҆и҃ль, ꙗ҆́кѡ возврати́сѧ і҆еровоа́мъ ѿ є҆гѵ́пта, и҆ посла́ша, и҆ призва́ша є҆го̀ на собо́ръ, и҆ воцари́ша є҆го̀ над̾ і҆и҃лемъ: и҆ не бѣ̀ в̾слѣ́дъ до́мꙋ даві́дова, то́кмѡ хорꙋ́гвь і҆ꙋ́дина и҆ венїамі́нова.
20
Коли почули всі ізраїльтяни, що Ієровоам повернувся [з Єгипту], то послали і прикликали його на зібрання, і поставили його царем над усіма ізраїльтянами. За домом Давидовим не залишилося нікого, крім коліна Іудиного [і Веніамінового].
21
И҆ ровоа́мъ вни́де во і҆ерⷭ҇ли́мъ и҆ собра̀ ве́сь со́нмъ і҆ꙋ́динъ и҆ хорꙋ́гвь венїамі́ню, сто̀ и҆ два́десѧть ты́сѧщъ ю҆́ношей, творѧ́щихъ бра́нь, ра́товати на до́мъ і҆и҃левъ, є҆́же возврати́ти ца́рство ровоа́мꙋ сы́нꙋ соломѡ́ню.
21
Ровоам, прибувши в Єрусалим, зібрав з усього дому Іудиного і з коліна Веніамінового сто вісімдесят тисяч добірних воїнів, щоб воювати з домом Ізраїлевим для того, щоб повернути царство Ровоаму, синові Соломона.
22
И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко саме́ю человѣ́кꙋ бж҃їю, гл҃ѧ:
22
І було слово Боже до Самея, чоловіка Божого, і сказано:
23
рцы̀ къ ровоа́мꙋ сы́нꙋ соломѡ́ню царю̀ і҆ꙋ́динꙋ и҆ ко всемꙋ̀ до́мꙋ і҆ꙋ́динꙋ и҆ венїамі́новꙋ и҆ ко ѡ҆ста́вшымсѧ лю́демъ, глаго́лѧ:
23
скажи Ровоаму, синові Соломона, цареві Юдейському, і всьому дому Іудиному і Веніаміновому й іншому народу:
24
та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь: не восходи́те, нижѐ ра́тꙋйте на бра́тїю ва́шꙋ, на сы́ны і҆и҃лєвы: но возврати́тесѧ кі́йждо въ до́мы своѧ̑, ꙗ҆́кѡ ѿ менє̀ бы́сть гл҃го́лъ се́й. И҆ послꙋ́шаша словесѐ гдⷭ҇нѧ, и҆ преста́ша и҆тѝ по гл҃го́лꙋ гдⷭ҇ню.
24
так говорить Господь: не ходіть і не починайте війни з братами вашими, синами Ізраїлевими; поверніться кожен у дім свій, бо від Мене це було. І послухалися вони слова Господнього і пішли назад за словом Господа.
25
И҆ созда̀ і҆еровоа́мъ сїкі́мꙋ въ горѣ̀ є҆фре́мли, и҆ всели́сѧ въ не́й, и҆ и҆зы́де ѿтꙋ́дꙋ, и҆ созда̀ фанꙋи́ла.
25
І оббудував Ієровоам Сихем на горі Єфремовій й оселився в ньому; звідти пішов і побудував Пенуїл.
26
И҆ речѐ і҆еровоа́мъ въ се́рдцы свое́мъ: сѐ, нн҃ѣ возврати́тсѧ ца́рство въ до́мъ даві́довъ,
26
І говорив Ієровоам у серці своєму: царство може знову перейти до дому Давидового;
27
а҆́ще взы́дꙋтъ лю́дїе сі́и вознестѝ же́ртвꙋ въ хра́мѣ гдⷭ҇ни во і҆ерⷭ҇ли́мъ, и҆ ѡ҆брати́тсѧ се́рдце люді́й ко гдⷭ҇ꙋ и҆ господи́нꙋ своемꙋ̀, къ ровоа́мꙋ царю̀ і҆ꙋ́динꙋ, и҆ оу҆бїю́тъ мѧ̀, и҆ возвратѧ́тсѧ къ ровоа́мꙋ царю̀ і҆ꙋ́динꙋ.
27
якщо народ цей буде ходити в Єрусалим для жертвоприношення в домі Господньому, то серце народу цього навернеться до господаря свого, до Ровоама, царя Юдейського, і уб’ють вони мене і повернуться до Ровоама, царя Юдейського.
28
И҆ оу҆совѣ́това ца́рь, и҆ сотворѝ двѣ̀ ю҆́ницы зла̑ты, и҆ речѐ къ лю́демъ: довлѣ́етъ ва́мъ восходи́ти во і҆ерⷭ҇ли́мъ: сѐ, бо́зи твоѝ, і҆и҃лю, и҆зве́дшїи тѧ̀ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ.
28
І порадившись, цар зробив двох золотих тельців і сказав [народу]: не потрібно вам ходити в Єрусалим; ось боги твої, Ізраїль, які вивели тебе з землі Єгипетської.
29
И҆ поста́ви є҆ди́нꙋ въ веѳи́ли, а҆ дрꙋгꙋ́ю въ да́нѣ.
29
І поставив одного у Вефилі, а іншого в Дані.
30
И҆ бы́сть сло́во сїѐ на согрѣше́нїе, и҆ и҆дѧ́хꙋ лю́дїе пред̾ лице́мъ ю҆́ницы є҆ди́ныѧ да́же до да́на, и҆ ѡ҆ста́виша хра́мъ гдⷭ҇ень.
30
І привело це до гріха, бо народ став ходити до одного з них , навіть у Дан, [і залишили храм Господній].
31
И҆ сотворѝ ка̑пища на высо́кихъ, и҆ сотворѝ жерцѡ́въ ча́сть ѿ люді́й, и҆̀же не бѣ́ша ѿ сынѡ́въ леѵі́иныхъ.
31
І побудував він капище на висоті і поставив з народу священиків, які не були із синів Левіїних.
32
И҆ сотворѝ і҆еровоа́мъ пра́здникъ въ ѻ҆смы́й мцⷭ҇ъ въ пѧтыйна́десѧть де́нь мцⷭ҇а, по пра́здникꙋ, и҆́же въ землѝ бѣ̀ і҆ꙋ́динѣ, и҆ взы́де на ѻ҆лта́рь, є҆го́же сотворѝ въ веѳи́ли, жре́ти ю҆́ницамъ, ꙗ҆̀же сотворѝ, и҆ поста́ви въ веѳи́ли жерцы̀ на высо́кихъ, ꙗ҆̀же сотворѝ.
32
І встановив Ієровоам свято у восьмий місяць, у п’ятнадцятий день місяця, подібне до того свята, яке було в Юдеї, і приносив жертви на жертовнику; те саме зробив він у Вефилі, щоб приносити жертву тельцям, яких зробив. І поставив у Вефилі священиків висот, які спорудив,
33
И҆ взы́де на ѻ҆лта́рь, є҆го́же сотворѝ въ веѳи́ли, въ ѻ҆смы́й мцⷭ҇ъ, въ пѧтыйна́десѧть де́нь въ пра́здникъ, є҆го́же соста́ви по се́рдцꙋ своемꙋ̀: и҆ сотворѝ пра́здникъ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, и҆ взы́де на ѻ҆лта́рь є҆́же пожре́ти.
33
і приніс жертви на жертовнику, який він зробив у Вефилі, у п’ятнадцятий день восьмого місяця, місяця, який він довільно призначив; і встановив свято для синів Ізраїлевих, і підійшов до жертовника, щоб зробити куріння.