¹

И҆ речѐ и҆лїа̀ прⷪ҇ро́къ ѳесві́тѧнинъ, и҆́же ѿ ѳесві́и галаа́дскїѧ, ко а҆хаа́вꙋ: жи́въ гдⷭ҇ь бг҃ъ си́лъ, бг҃ъ і҆и҃левъ, є҆мꙋ́же предстою̀ пред̾ ни́мъ, а҆́ще бꙋ́детъ въ лѣ̑та сїѧ̑ роса̀ и҆ до́ждь, то́чїю ѿ оу҆́стъ словесѐ моегѡ̀.

¹

І сказав Ілля [пророк], фесвитянин, із жителів галаадських, Ахаву: живий Господь Бог Ізраїлів, перед Яким я стою! в ці роки не буде ні роси, ні дощу, хіба тільки за моїм словом.

²

И҆ бы́сть гл҃ъ гдⷭ҇ень ко и҆лїѝ:

²

І було до нього слово Господнє:

³

и҆дѝ ѿсю́дꙋ на восто́къ и҆ скры́йсѧ въ пото́цѣ хора́ѳа прѧ́мѡ лицꙋ̀ і҆ѻрда́новꙋ:

³

піди звідси і повернися на схід і сховайся біля потоку Хорафа, що навпроти Йордану;

⁴

и҆ бꙋ́деши пи́ти ѿ пото́ка во́дꙋ, и҆ вра́нѡмъ заповѣ́дахъ препита́ти тѧ̀ та́мѡ.

⁴

з цього потоку ти будеш пити, а во́ронам Я повелів годувати тебе там.

⁵

И҆ сотворѝ и҆лїа̀ по гл҃ꙋ гдⷭ҇ню, и҆ сѣ́де при пото́цѣ хора́ѳовѣ прѧ́мѡ лицꙋ̀ і҆ѻрда́новꙋ:

⁵

І пішов він і зробив за словом Господнім; пішов і залишився біля потоку Хорафа, що навпроти Йордану.

⁶

и҆ вра́нове приноша́хꙋ є҆мꙋ̀ хлѣ́бы и҆ мѧса̀ заꙋ́тра, и҆ хлѣ́бы и҆ мѧса̀ къ ве́черꙋ, и҆ ѿ пото́ка пїѧ́ше во́дꙋ.

⁶

І во́рони приносили йому хліб і м’ясо вранці, і хліб і м’ясо ввечері, а з потоку він пив.

⁷

И҆ бы́сть по дне́хъ, и҆ и҆́зсше и҆сто́чникъ, ꙗ҆́кѡ не бѣ̀ дождѧ̀ на зе́млю,

⁷

Коли минув деякий час, цей поток висох, бо не було дощу на землю.

⁸

и҆ бы́сть гл҃ъ гдⷭ҇ень ко и҆лїѝ гл҃ѧ:

⁸

І було до нього слово Господнє:

⁹

воста́ни и҆ и҆дѝ въ саре́птꙋ сїдѡ́нскꙋю, и҆ пребꙋ́ди та́мѡ: се́ бо, заповѣ́дахъ та́мѡ женѣ̀ вдови́цѣ препита́ти тѧ̀.

⁹

встань і піди в Сарепту сидонську, і залишайся там; Я повелів там жінці вдові годувати тебе.

¹⁰

И҆ воста̀ и҆ и҆́де въ саре́птꙋ сїдѡ́нскꙋю, и҆ прїи́де ко вратѡ́мъ гра́да: и҆ сѐ, та́мѡ жена̀ вдова̀ собира́ше дрова̀. И҆ возопѝ и҆лїа̀ в̾слѣ́дъ є҆ѧ̀ и҆ речѐ є҆́й: принесѝ нн҃ѣ мѝ ма́лѡ воды̀ въ сосꙋ́дѣ, и҆ и҆спїю̀.

¹⁰

І встав він і пішов у Сарепту; і коли прийшов до воріт міста, ось, там жінка вдова збирає дрова. І покликав він її і сказав: дай мені трохи води в посудині напитися.

¹¹

И҆ и҆́де взѧ́ти. И҆ возопѝ в̾слѣ́дъ є҆ѧ̀ и҆лїа̀ и҆ речѐ є҆́й: прїимѝ оу҆̀бо мнѣ̀ и҆ оу҆крꙋ́хъ хлѣ́ба въ рꙋцѣ̀ свое́й, да ꙗ҆́мъ.

¹¹

І пішла вона, щоб взяти; а він закричав услід їй і сказав: візьми для мене і шматок хліба в руки свої.

¹²

И҆ речѐ жена̀: жи́въ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й, а҆́ще є҆́сть оу҆ менє̀ ѡ҆прѣсно́къ, но то́кмѡ го́рсть мꙋкѝ въ водоно́сѣ и҆ ма́лѡ є҆ле́а въ чва́нцѣ: и҆ сѐ, а҆́зъ соберꙋ̀ два̀ пѡлѣ́нца, и҆ вни́дꙋ, и҆ сотворю̀ є҆̀ себѣ̀ и҆ дѣ́темъ мои̑мъ, и҆ снѣ́мы є҆̀, и҆ оу҆́мремъ.

¹²

Вона сказала: живий Господь Бог твій! у мене нічого немає печеного, а тільки є жменя борошна в діжці і трохи олії в глечику; і ось, я наберу поліна два дров, і піду, і приготую це для себе і для сина мого; з’їмо це і помремо.

¹³

И҆ речѐ къ не́й и҆лїа̀: дерза́й, вни́ди и҆ сотворѝ но глаго́лꙋ твоемꙋ̀: но сотвори́ ми ѿтꙋ́дꙋ ѡ҆прѣсно́къ ма́лъ пре́жде, и҆ принеси́ ми, себѣ́ же и҆ ча́дѡмъ свои̑мъ да сотвори́ши по́слѣжде,

¹³

І сказав їй Ілля: не бійся, піди, зроби, що́ ти сказала; але раніше з цього зроби невеликий опріснок для мене і принеси мені; а для себе і для свого сина зробиш після;

¹⁴

ꙗ҆́кѡ та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ: водоно́съ мꙋкѝ не ѡ҆скꙋдѣ́етъ, и҆ чва́нецъ є҆ле́а не оу҆ма́литсѧ до днѐ, до́ндеже да́стъ гдⷭ҇ь до́ждь на зе́млю.

¹⁴

бо так говорить Господь Бог Ізраїлів: борошно в діжці не вичерпається, і олія в глечику не убуде до того дня, коли Господь дасть дощ на землю.

¹⁵

И҆ и҆́де жена̀, и҆ сотворѝ по глаго́лꙋ и҆лїинꙋ̀, и҆ дадѐ є҆мꙋ̀, и҆ ꙗ҆дѐ то́й, и҆ та̀, и҆ ча̑да є҆ѧ̀.

¹⁵

І пішла вона і зробила так, як сказав Ілля; і годувалася вона, і він, і дім її деякий час.

¹⁶

И҆ ѿ тогѡ̀ днѐ водоно́съ мꙋкѝ не ѡ҆скꙋдѣ̀, и҆ чва́нецъ є҆ле́а не оу҆ма́лисѧ, по гл҃ꙋ гдⷭ҇ню, є҆го́же гл҃а рꙋко́ю и҆лїино́ю.

¹⁶

Борошно в діжці не вичерпувалося, й олія в глечику не убувала, за словом Господа, яке Він прорік через Іллю.

¹⁷

И҆ бы́сть по си́хъ, и҆ разболѣ́сѧ сы́нъ жены̀ госпожѝ до́мꙋ, и҆ бѣ̀ болѣ́знь є҆гѡ̀ крѣпка̀ ѕѣлѡ̀, до́ндеже не ѡ҆ста́сѧ въ не́мъ дꙋ́хъ є҆гѡ̀.

¹⁷

Після цього занедужав син цієї жінки, господині дому, і хвороба його була така сильна, що не залишилося в ньому дихання.

¹⁸

И҆ речѐ ко и҆лїѝ: что̀ мнѣ̀ и҆ тебѣ̀, человѣ́че бж҃їй; вше́лъ є҆сѝ ко мнѣ̀ воспомѧнꙋ́ти непра̑вды моѧ̑ и҆ оу҆мори́ти сы́на моего̀.

¹⁸

І сказала вона Іллі: що мені і тобі, чоловіче Божий? ти прийшов до мене нагадати гріхи мої й умертвити сина мого.

¹⁹

И҆ речѐ и҆лїа̀ къ женѣ̀: да́ждь мѝ сы́на твоего̀. И҆ взѧ́тъ є҆го̀ ѿ нѣ́дра є҆ѧ̀, и҆ вознесѐ є҆го̀ въ го́рницꙋ, и҆дѣ́же са́мъ почива́ше, и҆ положѝ є҆го̀ на ѻ҆дрѣ̀ свое́мъ.

¹⁹

І сказав він їй: дай мені сина твого. І взяв його з рук її, і поніс його у світлицю, де він жив, і поклав його на свою постіль,

²⁰

И҆ возопѝ и҆лїа̀ ко гдⷭ҇ꙋ и҆ речѐ: оу҆вы̀ мнѣ̀, гдⷭ҇и, свидѣ́телю вдовы̀, оу҆ неѧ́же а҆́зъ нн҃ѣ пребыва́ю, ты̀ ѡ҆ѕло́билъ є҆сѝ є҆́же оу҆мори́ти сы́на є҆ѧ̀.

²⁰

і воззвав до Господа і сказав: Господи Боже мій! невже Ти і вдові, у якої я перебуваю, зробиш зло, умертвивши сина її?

²¹

И҆ дꙋ́нꙋ на ѻ҆́трочища три́жды, и҆ призва̀ гдⷭ҇а и҆ речѐ: гдⷭ҇и бж҃е мо́й, да возврати́тсѧ оу҆̀бо дꙋша̀ ѻ҆́трочища сегѡ̀ въ ѻ҆́нь.

²¹

І простягнувшись над отроком тричі, він воззвав до Господа і сказав: Господи Боже мій! нехай повернеться душа отрока цього в нього!

²²

И҆ бы́сть та́кѡ: и҆ возопѝ ѻ҆́трочищь, и҆ сведѐ є҆го̀ съ го́рницы въ до́мъ, и҆ дадѐ є҆го̀ ма́тери є҆гѡ̀. И҆ речѐ и҆лїа̀: ви́ждь, жи́въ є҆́сть сы́нъ тво́й.

²²

І почув Господь голос Іллі, і повернулася душа отрока цього в нього, і він ожив.

²³

И҆ речѐ жена̀ ко и҆лїѝ: сѐ, оу҆разꙋмѣ́хъ, ꙗ҆́кѡ человѣ́къ бж҃їй є҆сѝ ты̀, и҆ гл҃ъ гдⷭ҇ень во оу҆стѣ́хъ твои́хъ и҆́стиненъ.

²³

І взяв Ілля отрока, і вивів його зі світлиці в дім, і віддав його матері його, і сказав Ілля: дивися, син твій живий.