Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И҆ возвѣстѝ а҆хаа́въ і҆езаве́ли женѣ̀ свое́й всѧ̑, є҆ли̑ка сотворѝ и҆лїа̀, и҆ ꙗ҆́кѡ и҆збѝ проро́ки ѻ҆рꙋ́жїемъ.
1
І переповів Ахав Ієзавелі все, що зробив Ілля, і те, що він убив усіх пророків мечем.
2
И҆ посла̀ і҆езаве́ль ко и҆лїѝ и҆ речѐ: а҆́ще ты̀ є҆сѝ и҆лїа̀, а҆́зъ же і҆езаве́ль: сїѧ̑ да сотворѧ́тъ мѝ бо́зи и҆ сїѧ̑ да приложа́тъ мѝ, ꙗ҆́кѡ въ се́й же ча́съ оу҆́трѡ положꙋ̀ дꙋ́шꙋ твою̀, ꙗ҆́коже дꙋ́шꙋ є҆ди́нагѡ ѿ ни́хъ.
2
І послала Ієзавель посланця до Іллі сказати: [якщо ти Ілля, а я Ієзавель, то] нехай те і те зроблять мені боги, і ще більше зроблять, якщо я завтра до цього часу не зроблю з твоєю душею того, що зроблено з душею кожного з них.
3
И҆ оу҆боѧ́сѧ и҆лїа̀, и҆ воста̀, и҆ ѿи́де дꙋшѝ ра́ди своеѧ̀, и҆ прїи́де въ вирсаві́ю зе́млю і҆ꙋ́динꙋ, и҆ ѡ҆ста́ви ѻ҆́трочище своѐ та́мѡ,
3
Побачивши це, він встав і пішов, щоб урятувати життя своє, і прийшов у Вирсавію, що в Юдеї, і залишив слугу свого там.
4
са́мъ же и҆́де въ пꙋсты́ню днѐ пꙋ́ть, и҆ прїи́де, и҆ сѣ́де под̾ сме́рчїемъ, и҆ просѝ дꙋшѝ свое́й сме́рти, и҆ речѐ: довлѣ́етъ нн҃ѣ (мѝ), возмѝ оу҆́бѡ ѿ менє̀ дꙋ́шꙋ мою̀, гдⷭ҇и, ꙗ҆́кѡ нѣ́смь а҆́зъ лꙋ́чшїй ѻ҆тє́цъ мои́хъ.
4
А сам відійшов у пустелю на день путі і, прийшовши, сів під ялівцевим кущем, і просив смерти собі і сказав: досить уже, Господи; візьми душу мою, бо я не кращий за батьків моїх.
5
И҆ лѧ́же, и҆ оу҆́спе под̾ са́домъ: и҆ сѐ, а҆́гг҃лъ гдⷭ҇ень коснꙋ́сѧ є҆мꙋ̀ и҆ речѐ є҆мꙋ̀: воста́ни, ꙗ҆́ждь и҆ пі́й.
5
І ліг і заснув під ялівцевим кущем. І ось, ангел торкнувся його і сказав йому: встань, їж [і пий].
6
И҆ воззрѣ̀ и҆лїа̀: и҆ сѐ, оу҆ возгла́вїѧ є҆гѡ̀ ѡ҆прѣсно́къ ꙗ҆чме́нный и҆ чва́нецъ воды̀. И҆ воста̀, и҆ ꙗ҆дѐ и҆ пѝ, и҆ возврати́всѧ оу҆́спе.
6
І глянув Ілля, і ось, біля голови його печений корж і глечик води. Він поїв і напився і знову заснув.
7
И҆ ѡ҆брати́сѧ а҆́гг҃лъ гдⷭ҇ень втори́цею, и҆ коснꙋ́сѧ є҆мꙋ̀, и҆ речѐ є҆мꙋ̀: воста́ни, ꙗ҆́ждь и҆ пі́й, ꙗ҆́кѡ мно́гъ ѿ тебє̀ пꙋ́ть.
7
І повернувся ангел Господній удруге, торкнувся його і сказав: встань, їж [і пий], бо далека дорога перед тобою.
8
И҆ воста̀, и҆ ꙗ҆дѐ и҆ пѝ: и҆ и҆́де въ крѣ́пости ꙗ҆́ди тоѧ̀ четы́редесѧть дні́й и҆ четы́редесѧть ноще́й до горы̀ бж҃їѧ хѡри́въ.
8
І встав він, поїв і напився, і, підкріпившись тією їжею, йшов сорок днів і сорок ночей до гори Божої Хорива.
9
И҆ вни́де та́мѡ въ пеще́рꙋ, и҆ всели́сѧ въ не́й. И҆ сѐ, гл҃ъ гдⷭ҇ень къ немꙋ̀ и҆ речѐ: что̀ ты̀ здѣ̀, и҆лїѐ;
9
І увійшов він там у печеру і ночував у ній. І ось, було до нього слово Господнє, і сказав йому Господь : що ти тут, Іллє?
10
И҆ речѐ и҆лїа̀: ревнꙋ́ѧ поревнова́хъ по гдⷭ҇ѣ (бз҃ѣ) вседержи́тели, ꙗ҆́кѡ ѡ҆ста́виша тѧ̀ сы́нове і҆и҃лєвы: ѻ҆лтари̑ твоѧ̑ раскопа́ша, и҆ прⷪ҇ро́ки твоѧ̑ и҆зби́ша ѻ҆рꙋ́жїемъ, и҆ ѡ҆ста́хъ а҆́зъ є҆ди́нъ, и҆ и҆́щꙋтъ дꙋшѝ моеѧ̀ и҆з̾ѧ́ти ю҆̀.
10
Він сказав: поревнував я за Господа Бога Саваофа, тому що сини Ізраїлеві залишили завіт Твій, зруйнували Твої жертовники і пророків Твоїх убили мечем; залишився я один, але і моєї душі шукають, щоб відняти її.
11
И҆ речѐ: и҆зы́ди оу҆́трѡ и҆ ста́ни пред̾ гдⷭ҇емъ въ горѣ̀: и҆ сѐ, ми́мѡ по́йдетъ гдⷭ҇ь, и҆ дꙋ́хъ вели́къ и҆ крѣ́покъ разорѧ́ѧ го́ры и҆ сокрꙋша́ѧ ка́менїе въ горѣ̀ пред̾ гдⷭ҇емъ, (но) не въ дꙋ́сѣ гдⷭ҇ь: и҆ по дꙋ́сѣ трꙋ́съ, и҆ не въ трꙋ́сѣ гдⷭ҇ь:
11
І сказав: вийди і стань на горі перед лицем Господнім, і ось, Господь пройде, і великий і сильний вітер, що роздирає гори і розтрощує скелі перед Господом, але не у вітрі Господь; після вітру землетрус, але не в землетрусі Господь;
12
и҆ по трꙋ́сѣ ѻ҆́гнь, и҆ не во ѻ҆гнѝ гдⷭ҇ь: и҆ по ѻ҆гнѝ гла́съ хла́да то́нка, и҆ та́мѡ гдⷭ҇ь.
12
після землетрусу вогонь, але не у вогні Господь; після вогню віяння тихого вітру, [і там Господь].
13
И҆ бы́сть ꙗ҆́кѡ оу҆слы́ша и҆лїа̀, покры̀ лицѐ своѐ ми́лѡтїю свое́ю, и҆ и҆зы́де и҆ ста̀ пред̾ верте́помъ. И҆ сѐ, къ немꙋ̀ бы́сть гла́съ и҆ речѐ: что̀ ты̀ здѣ̀, и҆лїѐ;
13
Почувши це , Ілля закрив лице своє милоттю своєю, і вийшов, і став біля входу в печеру. І був до нього голос і сказав йому: що ти тут, Іллє?
14
И҆ речѐ и҆лїа̀: ревнꙋ́ѧ поревнова́хъ по гдⷭ҇ѣ бз҃ѣ вседержи́тели, ꙗ҆́кѡ ѡ҆ста́виша завѣ́тъ тво́й сы́нове і҆и҃лєвы, и҆ ѻ҆лтари̑ твоѧ̑ раскопа́ша, и҆ прⷪ҇ро́ки твоѧ̑ и҆зби́ша ѻ҆рꙋ́жїемъ, и҆ ѡ҆ста́хъ а҆́зъ є҆ди́нъ, и҆ и҆́щꙋтъ дꙋшѝ моеѧ̀ и҆з̾ѧ́ти ю҆̀.
14
Він сказав: поревнував я за Господа Бога Саваофа, бо сини Ізраїлеві залишили завіт Твій, зруйнували жертовники Твої і пророків Твоїх убили мечем; залишився я один, але і моєї душі шукають, щоб відняти її.
15
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ немꙋ̀: и҆дѝ, возврати́сѧ пꙋте́мъ свои́мъ, и҆ и҆зы́деши на пꙋ́ть пꙋсты́ни дама́сковы, и҆ пома́жеши а҆заи́ла на ца́рство сѷрі́йское,
15
І сказав йому Господь: піди назад своєю дорогою через пустелю в Дамаск, і коли прийдеш, то помаж Азаїла на царя над Сирією,
16
и҆ і҆иꙋ́а сы́на намессі́ина пома́жеши на ца́рство над̾ і҆и҃лемъ, и҆ є҆лїссе́а сы́на сафа́това ѿ а҆велмаꙋ́ла пома́жеши вмѣ́стѡ себє̀ прⷪ҇ро́ка:
16
а Іиуя, сина Намессіїного, помаж на царя над Ізраїлем; Єлисея ж, сина Сафатового, з Авел-Мехоли, помаж на пророка замість себе;
17
и҆ бꙋ́детъ спаса́емаго ѿ ѻ҆рꙋ́жїѧ а҆заи́лева оу҆бїе́тъ і҆иꙋ́й, и҆ спаса́емаго ѿ ѻ҆рꙋ́жїѧ і҆иꙋ́ина оу҆бїе́тъ є҆лїссе́й:
17
хто втече від меча Азаїлового, того умертвить Іиуй; а хто врятується від меча Іиуєвого, того умертвить Єлисей.
18
и҆ ѡ҆ста́виши во і҆и҃ли се́дмь ты́сѧщъ мꙋже́й, всѧ̑ кѡлѣ́на, ꙗ҆̀же не преклони́ша колѣ́на ваа́лꙋ, и҆ всѧ̑ка оу҆ста̀, ꙗ҆̀же не моли́шасѧ є҆мꙋ̀.
18
Утім, Я залишив між ізраїльтянами сім тисяч [мужів]; всіх цих коліна не схилялися перед Ваалом, і всіх цих уста не цілували його.
19
И҆ и҆́де ѿтꙋ́дꙋ, и҆ ѡ҆брѣ́те є҆лїссе́а сы́на сафа́това, и҆ се́й ѡ҆рѧ́ше двѣмана́десѧтьма сꙋпрꙋ́гома волѡ́въ пред̾ ни́мъ, и҆ то́й са́мъ по двоюна́десѧти сꙋпрꙋ̑гъ. И҆ прїи́де и҆лїа̀ къ немꙋ̀, и҆ пове́рже ми́лѡть свою̀ на него̀.
19
І пішов він звідти, і знайшов Єлисея, сина Сафатового, коли він орав; дванадцять пар [волів] було в нього, і сам він був при дванадцятій. Ілля, проходячи повз нього, кинув на нього милоть свою.
20
И҆ ѡ҆ста́ви є҆лїссе́й волы̀, и҆ течѐ в̾слѣ́дъ и҆лїѝ, и҆ речѐ: (молю̀ тѧ̀,) да ѡ҆блобыжꙋ̀ ѻ҆тца̀ моего̀ и҆ ма́терь мою̀, и҆ и҆дꙋ̀ в̾слѣ́дъ тебє̀. И҆ речѐ є҆мꙋ̀ и҆лїа̀: и҆дѝ, возврати́сѧ, ꙗ҆́кѡ сотвори́хъ тебѣ̀.
20
І залишив [Єлисей] волів, і побіг за Іллею, і сказав: дозволь мені поцілувати батька мого і матір мою, і я піду за тобою. Він сказав йому: піди і приходь назад, бо що зробив я тобі?
21
И҆ возврати́сѧ ѿ негѡ̀: и҆ взѧ̀ сꙋпрꙋ́ги волѡ́въ, и҆ закла̀, и҆ и҆спечѐ ѧ҆̀ въ сосꙋ́дѣхъ воло́вныхъ, и҆ дадѐ лю́демъ, и҆ ꙗ҆до́ша. И҆ воста̀, и҆ и҆́де в̾слѣ́дъ и҆лїѝ, и҆ слꙋжа́ше є҆мꙋ̀.
21
Він, відійшовши від нього, взяв пару волів і заколов їх і, запаливши плуг волів, засмажив м’ясо їх, і роздав людям, і вони їли. А сам встав і пішов за Іллею, і став служити йому.