¹

И҆ ца́рь є҆гѵ́петскїй собра̀ си́лꙋ мно́гꙋ а҆́ки песо́къ, и҆́же вскра́й мо́рѧ, и҆ корабли̑ мнѡ́ги: и҆ и҆ска́ше ѡ҆блада́ти ца́рство а҆леѯа́ндрово ле́стїю и҆ приложи́ти є҆̀ къ ца́рствꙋ своемꙋ̀.

¹

Тим часом цар Єгипетський, зібравши численне військо, як пісок на березі морському, і безліч кораблів, намагався оволодіти царством Олександра хитрістю і приєднати його до свого царства.

²

И҆ и҆зы́де въ сѷрі́ю словесы̀ ми́рными, и҆ ѿверза́хꙋ є҆мꙋ̀ и҆̀же ѿ градѡ́въ и҆ срѣта́хꙋ є҆го̀, ꙗ҆́кѡ за́повѣдь бѣ̀ а҆леѯа́ндра царѧ̀ срѣта́ти є҆го̀, занѐ бѧ́ше те́сть є҆гѡ̀.

²

Він прийшов у Сирію з мирними словами, і жителі відчиняли йому міста і виходили назустріч, бо дано було від царя Олександра повеління зустрічати його, тому що він був тестем його.

³

Є҆гда́ же вхожда́ше во гра́ды, птоломе́й поставлѧ́ше си̑лы на стра́жꙋ въ ко́емждо гра́дѣ.

³

Коли ж Птоломей входив у міста, то залишав військо для сторо́жі у кожному місті.

⁴

Є҆гда́ же прибли́жисѧ ко а҆зѡ́тꙋ, показа́ша є҆мꙋ̀ ка́пище дагѡ́ново сожже́но, и҆ а҆зѡ́тъ и҆ ѡ҆крє́стныѧ гра́ды є҆гѡ̀ разорє́ны, и҆ тѣлеса̀ пове́ржєна, и҆ побїе́ныхъ, и҆̀хже побѝ во бра́ни: смета́ша бо ѧ҆̀ въ кꙋ̑пы и҆́хъ при пꙋтѝ є҆гѡ̀.

⁴

Коли наблизився він до Азота, то показали йому спалене капище Дагона, й Азот і навколишні міста зруйновані, і тіла уражені і спалені під час битви, бо склали їх у купи на шляху його,

⁵

И҆ повѣ́даша царю̀, ꙗ҆̀же сотворѝ і҆ѡнаѳа́нъ, є҆́же бы возненави́дѣти є҆го̀. и҆ оу҆молча̀ ца́рь.

⁵

і розповіли цареві про все, що зробив Іонафан, скаржачись на нього; але цар промовчав.

⁶

И҆ срѣ́те і҆ѡнаѳа́нъ царѧ̀ во і҆ѻппі́и со сла́вою, и҆ цѣлова́ста дрꙋ́гъ дрꙋ́га и҆ почи́ста тꙋ̀.

⁶

Тоді вийшов Іонафан назустріч царю в Іоппію з пошаною, і вітали один одного і ночували там.

⁷

И҆ и҆́де і҆ѡнаѳа́нъ со царе́мъ да́же до рѣкѝ нарица́емыѧ є҆леѵѳе́ра, и҆ возврати́сѧ во і҆ерⷭ҇ли́мъ.

⁷

І йшов Іонафан з царем до ріки, яка називалася Елевфера, і потім повернувся в Єрусалим.

⁸

Ца́рь же птоломе́й ѡ҆госпо́дствова гра̑ды примо́рскими да́же до селеѵкі́и примо́рскїѧ и҆ размышлѧ́ше на а҆леѯа́ндра совѣ́ты лꙋка̑вы.

⁸

Цар же Птоломей оволодів містами на морському березі до Селевкії приморської і складав злі задуми проти Олександра.

⁹

И҆ посла̀ старѣ́йшинъ къ дими́трїю царю̀, глаго́лѧ: прїидѝ, соста́вимъ междꙋ̀ на́ма завѣ́тъ, и҆ да́мъ тебѣ̀ дще́рь мою̀, ю҆́же и҆́мать а҆леѯа́ндръ, и҆ ца́рствовати и҆́маши во ца́рствїи ѻ҆тца̀ твоегѡ̀:

⁹

І послав послів до царя Димитрія, говорячи: прийди сюди, укладемо між собою союз, і я дам тобі дочку мою, яку має Олександр, і ти будеш царювати у царстві батька твого.

¹⁰

раска́ѧхсѧ бо да́въ є҆мꙋ̀ дще́рь мою̀, и҆ска́ше бо мѧ̀ оу҆би́ти.

¹⁰

Я каюся, що віддав йому дочку мою, бо він намагався убити мене.

¹¹

И҆ похꙋ́ли є҆го̀ ра́ди похотѣ́нїѧ ца́рства є҆гѡ̀.

¹¹

Так обмовляв він його, тому що сам домагався царства його.

¹²

И҆ ѿѧ́въ дще́рь свою̀, дадѐ ю҆̀ дими́трїю и҆ ѿчꙋжди́сѧ ѿ а҆леѯа́ндра, и҆ ꙗ҆ви́сѧ вражда̀ и҆́хъ.

¹²

І, віднявши у нього дочку свою, віддав її Димитрію, і став чужим для Олександра, і виявилася ворожнеча між ними.

¹³

И҆ вни́де птоломе́й во а҆нтїохі́ю и҆ возложѝ двѣ̀ дїади̑мы на главꙋ̀ свою̀, а҆сі́йскꙋю и҆ є҆гѵ́петскꙋю.

¹³

І ввійшов Птоломей в Антиохію і поклав на свою голову два вінці — Азії та Єгипту.

¹⁴

А҆леѯа́ндръ же ца́рь бѣ̀ въ кїлїкі́и во времена̀ ѻ҆́на, поне́же ѿмета́хꙋсѧ и҆̀же ѿ мѣ́стъ ѻ҆́ныхъ.

¹⁴

Цар Олександр знаходився у той час у Киликії, тому що жителі тих місць відпали від нього.

¹⁵

И҆ слы́ша а҆леѯа́ндръ и҆ прїи́де на́нь бра́нїю: и҆ и҆зведѐ птоломе́й си́лꙋ, и҆ срѣ́те є҆го̀ рꙋко́ю крѣ́пкою, и҆ прогна̀ є҆го̀.

¹⁵

Почувши про це, Олександр пішов проти нього воювати; тоді Птоломей вивів військо і зустрів його з великою силою, і змусив його втікати.

¹⁶

И҆ побѣжѐ а҆леѯа́ндръ во а҆раві́ю защи́титисѧ та́мѡ: ца́рь же птоломе́й вознесе́сѧ.

¹⁶

І втік Олександр в Аравію, щоб сховатися там; цар же Птоломей піднісся.

¹⁷

И҆ оу҆сѣ́кнꙋ завдїи́ль а҆раві́тинъ главꙋ̀ а҆леѯа́ндровꙋ и҆ посла̀ птоломе́ю.

¹⁷

Завдиїл, аравитянин, зняв голову з Олександра і послав її Птоломею.

¹⁸

И҆ ца́рь птоломе́й оу҆́мре въ тре́тїй де́нь, и҆ сꙋ́щїи въ тверды́нехъ погибо́ша ѿ сꙋ́щихъ въ тверды́нехъ.

¹⁸

Цар же Птоломей на третій день помер, а ті, що залишилися у фортецях, знищені були жителями фортець.

¹⁹

И҆ воцари́сѧ дими́трїй въ лѣ́то сто̀ шестьдесѧ́тъ седмо́е.

¹⁹

І став царювати Димитрій у сто шістдесят сьомому році.

²⁰

Во дни̑ ѡ҆́ны собра̀ і҆ѡнаѳа́нъ сꙋ́щихъ ѿ і҆ꙋде́и, да вою́ютъ краегра́дїе, є҆́же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆ сотворѝ на ѻ҆́ное миха̑ны мнѡ́ги.

²⁰

У ті дні зібрав Іонафан юдеїв, щоб завоювати фортецю Єрусалимську, і спорудив перед нею безліч машин.

²¹

И҆ и҆до́ша нѣ́цыи ненави́дѧщїи ꙗ҆зы́ка и҆́хъ, мꙋ́жїе беззакѡ́нницы, ко царю̀ дими́трїю и҆ возвѣсти́ша є҆мꙋ̀, ꙗ҆́кѡ і҆ѡнаѳа́нъ ѡ҆бстои́тъ краегра́дїе.

²¹

Але деякі ненависники народу свого, відступники від закону, пішли до царя і донесли, що Іонафан облягає фортецю.

²²

И҆ слы́шавъ разгнѣ́васѧ: є҆гда́ же слы́ша, ско́рѡ прїи́де во птолемаі́дꙋ и҆ написа̀ ко і҆ѡнаѳа́нꙋ, да не ѡ҆бстои́тъ краегра́дїѧ, но да и҆́детъ во срѣ́тенїе є҆мꙋ̀ тща́телнѡ во птолемаі́дꙋ, є҆́же бесѣ́довати съ ни́мъ.

²²

Коли він почув про це, розгнівався і, поспішно зібравшись, вирушив у Птолемаїду, і написав Іонафану, щоб він не облягав фортеці, а якомога швидше йшов йому назустріч у Птолемаїду, щоб переговорити з ним.

²³

Є҆гда́ же оу҆слы́ша і҆ѡнаѳа́нъ, повелѣ̀ ѡ҆бстоѧ́ти, и҆ и҆збра̀ ѿ старѣ́йшинъ і҆и҃левыхъ и҆ і҆ере́євъ, и҆ вдаде́сѧ въ бѣ́дство:

²³

Але Іонафан, вислухавши це, наказав продовжувати облогу й, обравши зі старійшин ізраїльських і священиків, зважився піддатися небезпеці.

²⁴

и҆ взѧ́въ зла́то и҆ сребро̀ и҆ ри̑зы и҆ и҆́ны да́ры мнѡ́ги, и҆́де ко царю̀ во птолемаі́дꙋ и҆ ѡ҆брѣ́те благода́ть пред̾ ни́мъ.

²⁴

Узявши срібла і золота, одягу і багато інших дарів, він пішов до царя у Птолемаїду, і придбав благовоління його.

²⁵

И҆ клевета́хꙋ на него̀ нѣ́цыи беззако́ннїи ѿ ꙗ҆зы́ка (є҆гѡ̀).

²⁵

І хоча деякі відступники з того ж народу обмовляли його,

²⁶

И҆ сотворѝ є҆мꙋ̀ ца́рь, ꙗ҆́коже сотвори́ша є҆мꙋ̀, и҆̀же пре́жде є҆гѡ̀ бы́ша, и҆ возвы́си є҆го̀ пред̾ всѣ́ми дрꙋ̑ги свои́ми,

²⁶

але цар учинив з ним так само, як чинили з ним попередники його, і підніс його перед усіма друзями своїми,

²⁷

и҆ поста́ви є҆го̀ нача́лника свѧще́нствꙋ, и҆ є҆ли̑ка и҆́на и҆мѣ́ѧше пре́жде честна̑ѧ, и҆ сотворѝ є҆го̀ въ пе́рвыхъ дрꙋзѣ́хъ бы́ти.

²⁷

й утвердив за ним первосвященство й інші почесні відзнаки, які він мав колись, і зробив його одним з перших друзів своїх.

²⁸

И҆ молѝ і҆ѡнаѳа́нъ царѧ̀ сотвори́ти і҆ꙋде́ю безда́ннꙋ, и҆ трѝ топа̑рхїи, и҆ самарі́ю, и҆ ѡ҆бѣща̀ є҆мꙋ̀ три́ста тала̑нтъ.

²⁸

І просив Іонафан царя звільнити від податей Юдею і три області й Самарію й обіцяв йому триста талантів.

²⁹

И҆ оу҆го́дно бы́сть царю̀, и҆ написа̀ і҆ѡнаѳа́нꙋ є҆пїстѡ́лїи ѡ҆ всѣ́хъ си́хъ, и҆мѣ́ющыѧ ѡ҆́бразъ сицевы́й:

²⁹

Цар погодився і написав Іонафану про все це лист такого змісту:

³⁰

ца́рь дими́трїй бра́тꙋ і҆ѡнаѳа́нꙋ ра́доватисѧ и҆ ꙗ҆зы́кꙋ і҆ꙋде́йскомꙋ:

³⁰

«Цар Димитрій братові Іонафану і народу юдейському — радуватися.

³¹

списа́нїе є҆пїсто́лїи, ю҆́же писа́хомъ ласѳе́нꙋ сро́дникꙋ на́шемꙋ ѡ҆ ва́съ, писа́хомъ и҆ къ ва́мъ, да вѣ́сте:

³¹

Список листа, який ми писали про вас Ласфену, родичеві нашому, посилаємо і до вас, щоб ви знали.

³²

ца́рь дими́трїй ласѳе́нꙋ ѻ҆тцꙋ̀ ра́доватисѧ:

³²

Цар Димитрій Ласфену батькові — радуватися.

³³

ꙗ҆зы́кꙋ і҆ꙋде́йскꙋ дрꙋгѡ́мъ на́шымъ и҆ сохранѧ́ющымъ ꙗ҆̀же къ на́мъ пра́вєднаѧ сꙋди́хомъ благосотвори́ти, ра́ди благопрїѧ́тства и҆́хъ къ на́мъ:

³³

Народу юдейському, друзям нашим, що вірно виконують свої обов’язки перед нами, ми розсудили зробити благодіяння за їхню добру прихильність до нас.

³⁴

оу҆ста́вихомъ оу҆̀бо и҆̀мъ предѣ́лы і҆ꙋдє́йскїѧ и҆ трѝ страны̑, а҆фере́мꙋ, лѵ́ддꙋ и҆ рамаѳе́мъ, и҆̀же приложи́шасѧ і҆ꙋде́и ѿ самарі́и, и҆ всѧ̑ надлєжа́щаѧ къ ни̑мъ, всѣ̑мъ жрꙋ́щымъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, вмѣ́стѡ ца́рскихъ, и҆̀хже взима́ше ца́рь ѿ ни́хъ пе́рвѣе на всѧ́ко лѣ́то ѿ жи̑тъ землѝ и҆ ѿ ѻ҆воще́й древе́сныхъ,

³⁴

Отже, ми затверджуємо за ними як межі Юдеї, так і три області: Аферему, Лідду і Рамафем, які приєднані до Юдеї від Самарії, і все, що належить усім жерцям їх у Єрусалимі, за ті царські оброки, які раніше щорічно одержував від них цар з плодів землі і з плодів дерев,

³⁵

и҆ и҆́на надлєжа́щаѧ на́мъ ѿнн҃ѣ десѧти́нъ и҆ да́ней надлежа́щихъ на́мъ, и҆ со́ли точи̑ла, и҆ принадлежа́щихъ на́мъ вѣнцє́въ,

³⁵

і все інше, що належить нам віднині з десятин і данини, що припадає нам, солоні озера і вінцевий збір, що нам належить, усе цілком уступаємо їм.

³⁶

всѧ̑ ще́дрѡ ѡ҆ставлѧ́емъ и҆̀мъ, и҆ ничто́же ѿ си́хъ ѿи́метсѧ ѿнн҃ѣ и҆ въ вѣ́чное вре́мѧ:

³⁶

І нічого не буде відмінено з цього віднині і назавжди.

³⁷

нн҃ѣ оу҆̀бо прилѣжи́те сотвори́ти си́хъ списа́нїе, и҆ да да́стсѧ і҆ѡнаѳа́нꙋ и҆ да положи́тсѧ въ горѣ̀ ст҃ѣ́й въ мѣ́стѣ че́стнѣ.

³⁷

Отже, потурбуйтеся зробити список з цього, і нехай буде відданий він Іонафану і покладений на святій горі у призначеному місці».

³⁸

И҆ ви́дѣ дими́трїй ца́рь, ꙗ҆́кѡ оу҆тиши́сѧ землѧ̀ пред̾ ни́мъ, и҆ ничто̀ є҆мꙋ̀ проти́витсѧ, и҆ ѿпꙋстѝ всѧ̑ вѡ́и своѧ̑ коего́ждо въ мѣ́сто своѐ, кромѣ̀ чꙋжди́хъ си́лъ, и҆̀хже собра̀ ѿ ѻ҆стровѡ́въ ꙗ҆зы́ческихъ, и҆ враждова́хꙋ є҆мꙋ̀ всѧ̑ си̑лы ѻ҆тцє́въ є҆гѡ̀.

³⁸

І побачив цар Димитрій, що схилилася земля перед ним і ніщо не противилося йому, і відпустив усі війська свої, кожного у своє місце, крім військ чужоземних, які він найняв з островів чужих народів, за що всі війська батьків його ненавиділи його.

³⁹

Трѵ́фѡнъ же бѣ̀ ѿ а҆леѯа́ндровыхъ пе́рвѣе, и҆ ви́дѣ, ꙗ҆́кѡ всѧ̑ си́лы ро́пщꙋтъ на дими́трїа, и҆ и҆́де ко є҆малкꙋ́ю а҆раві́тинꙋ, и҆́же воспита̀ а҆нтїо́ха дѣ́тище а҆леѯа́ндрово:

³⁹

Трифон, один з колишніх прихильників Олександра, бачачи, що всі війська нарікають на Димитрія, вирушив до Емалкуя аравитянина, який виховував Антиоха, малолітнього сина Олександра;

⁴⁰

и҆ прилѣжа́ше є҆мꙋ̀, ꙗ҆́кѡ да да́стъ є҆мꙋ̀ є҆̀, да воцари́тъ вмѣ́стѡ ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀: и҆ возвѣстѝ є҆мꙋ̀, є҆ли̑ка сотворѝ дими́трїй, и҆ враждꙋ̀, є҆́юже враждꙋ́ютъ на́нь си̑лы є҆гѡ̀, и҆ пребы́сть тꙋ̀ дни̑ мнѡ́ги.

⁴⁰

і наполягав, щоб він видав його йому, щоб зробити його царем замість нього; і розповів йому про все, що зробив Димитрій, і про неприязнь, яку мають до нього війська його, і пробув там багато днів.

⁴¹

И҆ посла̀ і҆ѡнаѳа́нъ ко дими́трїю царю̀, да и҆ждене́тъ сꙋ́щихъ во краегра́дїи и҆з̾ і҆ерⷭ҇ли́ма и҆ и҆̀же въ тверды́нехъ: бѧ́хꙋ бо вою́юще і҆и҃лѧ.

⁴¹

І послав Іонафан до царя Димитрія, щоб він вивів залишених ним у Єрусалимській фортеці і укріпленнях, бо вони нападали на Ізраїля.

⁴²

И҆ посла̀ дими́трїй ко і҆ѡнаѳа́нꙋ глаго́лѧ: не то́кмѡ сїѧ̑ сотворю̀ тебѣ̀ и҆ ꙗ҆зы́кꙋ твоемꙋ̀, но и҆ сла́вою просла́влю тѧ̀ и҆ ꙗ҆зы́къ тво́й, а҆́ще благовре́менство полꙋчꙋ̀:

⁴²

Димитрій послав сказати Іонафану: не тільки це зроблю для тебе і для народу твого, але і вшаную тебе і народ твій великою шаною, як тільки буду мати слушний час.

⁴³

нн҃ѣ оу҆̀бо пра́вѡ сотвори́ши, а҆́ще по́слеши мѝ мꙋже́й спобора́ющихъ, ꙗ҆́кѡ ѿстꙋпи́ша всѝ вѡ́и моѝ.

⁴³

Тепер же ти справедливо вчиниш, якщо надішлеш мені людей на допомогу у війні, бо відійшли від мене усі війська мої.

⁴⁴

И҆ посла̀ є҆мꙋ̀ і҆ѡнаѳа́нъ трѝ ты́сѧщы мꙋже́й си́льныхъ крѣ́постїю во а҆нтїохі́ю, и҆ прїидо́ша ко царю̀, и҆ возвесели́сѧ ца́рь ѡ҆ прише́ствїи и҆́хъ.

⁴⁴

І послав до нього Іонафан у Антиохію три тисячі хоробрих мужів, і прийшли вони до царя, і зрадів цар прибуттю їх.

⁴⁵

И҆ собра́шасѧ и҆̀же ѿ гра́да въ среди́нꙋ гра́да сто̀ два́десѧть ты́сѧщъ мꙋже́й и҆ совѣща́хꙋсѧ оу҆би́ти царѧ̀.

⁴⁵

Громадяни ж, зібравшись на середину міста до ста двадцяти тисяч чоловік, хотіли убити царя.

⁴⁶

И҆ бѣжа̀ ца́рь во дво́ръ, и҆ ѡ҆б̾ѧ́ша и҆̀же бѣ́хꙋ ѿ гра́да пꙋти̑ гра̑дскїѧ, и҆ нача́ша би́тисѧ.

⁴⁶

Але цар утік у палац, а громадяни зайняли усі вулиці міста і почали облягати його.

⁴⁷

И҆ призва̀ ца́рь і҆ꙋдеѡ́въ на по́мощь, и҆ собра́шасѧ всѝ вкꙋ́пѣ къ немꙋ̀: и҆ расточи́шасѧ всѝ по гра́дꙋ,

⁴⁷

Тоді цар викликав на допомогу юдеїв, і усі вони негайно зібралися біля нього, і раптово розсипалися по місту, й умертвили у той день у місті до ста тисяч,

⁴⁸

и҆ оу҆би́ша во гра́дѣ въ то́й де́нь сто̀ ты́сѧщъ мꙋже́й, и҆ сожго́ша гра́дъ, и҆ взѧ́ша коры̑сти мнѡ́ги во ѡ҆́нъ де́нь и҆ и҆зба́виша царѧ̀.

⁴⁸

і запалили місто, і взяли у той день багато здобичі, і врятували царя.

⁴⁹

И҆ ви́дѣша и҆̀же бѧ́хꙋ ѿ гра́да, ꙗ҆́кѡ ѡ҆держа́ша і҆ꙋде́є гра́дъ, ꙗ҆́коже хотѣ́ша, и҆ и҆знемого́ша мы́сльми свои́ми, и҆ возопи́ша ко царю̀ съ моле́нїемъ, глаго́люще:

⁴⁹

І побачили громадяни, що юдеї оволоділи містом, як хотіли, і впали духом, і почали волати до царя, благаючи і говорячи:

⁵⁰

да́ждь на́мъ десни́цꙋ, и҆ да преста́нꙋтъ і҆ꙋде́є ра́товати на́съ и҆ гра́дъ.

⁵⁰

прости нас, і нехай юдеї перестануть нападати на нас і на місто.

⁵¹

И҆ поверго́ша ѻ҆рꙋ̑жїѧ своѧ̑ и҆ сотвори́ша ми́ръ. И҆ просла́вишасѧ і҆ꙋде́є пред̾ царе́мъ и҆ пред̾ всѣ́ми и҆̀же во ца́рствїи є҆гѡ̀, и҆ возврати́шасѧ во і҆ерⷭ҇ли́мъ и҆мѣ́юще коры̑сти мнѡ́ги.

⁵¹

І склали зброю й уклали мир. І прославились юдеї перед царем і перед усіма у царстві його і повернулися в Єрусалим з великою здобиччю.

⁵²

И҆ сѣ́де дими́трїй ца́рь на престо́лѣ ца́рства своегѡ̀, и҆ оу҆поко́исѧ землѧ̀ пред̾ ни́мъ.

⁵²

І сів цар Димитрій на престолі царства свого, і заспокоїлася земля перед ним.

⁵³

И҆ солга̀ всѧ̑ є҆ли̑ка речѐ, и҆ ѿчꙋжди́сѧ і҆ѡнаѳа́на, и҆ не воздадѐ є҆мꙋ̀ по благотворе́нїємъ, ꙗ҆̀же воздадѐ є҆мꙋ̀, и҆ ѡ҆скорбѝ є҆го̀ ѕѣлѡ̀.

⁵³

Але він сказав неправду в усьому, що обіцяв, і зрадив Іонафана і не віддячив за зроблене йому добро і дуже образив його.

⁵⁴

По си́хъ же возврати́сѧ трѵ́фѡнъ и҆ а҆нтїо́хъ съ ни́мъ ѻ҆́трочищь ю҆́ный: и҆ воцари́сѧ и҆ возложѝ дїади́мꙋ.

⁵⁴

Після того повернувся Трифон і з ним Антиох, ще дуже юний; він воцарився і поклав на себе вінець.

⁵⁵

И҆ собра́шасѧ къ немꙋ̀ всѝ вѡ́и, и҆̀хже расточѝ дими́трїй, и҆ ра́товаша проти́вꙋ є҆гѡ̀, и҆ побѣжѐ и҆ побѣжде́нъ бы́сть.

⁵⁵

І зібралися до нього усі війська, які розпустив Димитрій, і почали воювати з ним, і він кинувся навтіки, і був уражений.

⁵⁶

И҆ взѧ̀ трѵ́фѡнъ ѕвѣ̑ри и҆ ѡ҆держа̀ а҆нтїохі́ю.

⁵⁶

І взяв Трифон слонів і оволодів Антиохією.

⁵⁷

И҆ писа̀ а҆нтїо́хъ ю҆́ный і҆ѡнаѳа́нꙋ, глаго́лѧ: оу҆ставлѧ́ю тебѣ̀ а҆рхїере́йство и҆ поставлѧ́ю тебѐ над̾ четы́рми страна́ми, и҆ бꙋ́деши въ дрꙋзѣ́хъ ца́рскихъ.

⁵⁷

І писав юний Антиох Іонафану, говорячи: надаю тобі первосвященство і поставляю тебе над чотирма областями, і ти будеш у числі друзів царських.

⁵⁸

И҆ посла̀ є҆мꙋ̀ сосꙋ́ды златы̑ѧ и҆ слꙋже́нїе, и҆ дадѐ є҆мꙋ̀ вла́сть пи́ти и҆з̾ зла́та и҆ бы́ти въ порфѵ́рѣ и҆ и҆мѣ́ти гри́внꙋ зла́тꙋ.

⁵⁸

І послав йому золоті сосуди і домашнє начиння і надав йому право пити з золотих сосудів і носити порфиру і золоту пряжку,

⁵⁹

И҆ сі́мѡна бра́та є҆гѡ̀ поста́ви воево́дою ѿ страны̀ тѵ́ра да́же до предѣ̑лъ є҆гѵ́пта.

⁵⁹

а Симона, брата його, поставив воєначальником від области Тирської до меж Єгипту.

⁶⁰

И҆ и҆зы́де і҆ѡнаѳа́нъ и҆ прохожда́ше ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ рѣкѝ и҆ во градѣ́хъ, и҆ собра́шасѧ къ немꙋ̀ всѧ̑ си̑лы сѵ̑рскїѧ въ по́мощь, и҆ прїи́де во а҆скалѡ́нъ, и҆ срѣто́ша є҆го̀ че́стнѡ ѿ гра́да.

⁶⁰

І виступив Іонафан у похід, і проходив по той бік ріки [Йордану] і по містах, і зібралися до нього на допомогу всі сирійські війська; і прийшов він до Аскалона, і зустріли його жителі міста з честю.

⁶¹

И҆ и҆́де ѿтꙋ́дꙋ въ га́зꙋ, и҆ заключи́шасѧ и҆̀же въ га́зѣ, и҆ ѡ҆бстоѧ́ше ю҆̀, и҆ пожжѐ ѡ҆крє́стныѧ гра́ды є҆ѧ̀ ѻ҆гне́мъ, и҆ плѣнѝ ѧ҆̀.

⁶¹

Звідти пішов він у Газу; але жителі Гази замкнулися; і обложив він місто, і спалив вогнем передмістя його, і спустошив їх.

⁶²

И҆ моли́ша і҆ѡнаѳа́на и҆̀же ѿ га́зы, и҆ дадѐ и҆̀мъ десни́цꙋ, и҆ взѧ̀ сы́ны нача́лникѡвъ и҆́хъ въ зало́гъ, и҆ посла̀ и҆̀хъ во і҆ерⷭ҇ли́мъ, и҆ про́йде странꙋ̀ да́же до дама́ска.

⁶²

І упрохали жителі Гази Іонафана, і він примирився з ними, тільки взяв у заручники синів начальників їхніх і відіслав їх у Єрусалим, і пройшов країну до Дамаска.

⁶³

И҆ слы́ша і҆ѡнаѳа́нъ, ꙗ҆́кѡ сꙋ́ть нача̑лницы дими́трїєвы въ ка́дисѣ, и҆́же въ галїле́и, съ си́лою мно́гою, хотѧ́ще и҆зри́нꙋти є҆го̀ ѿ страны̀.

⁶³

І почув Іонафан, що прийшли у Кадис, у Галилеї, воєначальники Димитрія з численним військом, щоб вигнати його із країни.

⁶⁴

И҆ срѣ́тесѧ съ ни́ми, бра́та же своего̀ сі́мѡна ѡ҆ста́ви во странѣ̀.

⁶⁴

Але він пішов назустріч їм, брата ж свого, Симона, залишив у країні.

⁶⁵

И҆ ѡ҆полчи́сѧ сі́мѡнъ на веѳсꙋ́рꙋ, и҆ ра́товаша ю҆̀ дни̑ мнѡ́ги, и҆ заключѝ ю҆̀.

⁶⁵

І розташував Симон стан свій при Вефсурі, й облягав його багато днів, і замкнув його.

⁶⁶

И҆ проси́ша оу҆ негѡ̀ десни́цꙋ прїѧ́ти, и҆ дадѐ и҆̀мъ, и҆ и҆згна̀ и҆̀хъ ѿтꙋ́дꙋ, и҆ взѧ̀ гра́дъ, и҆ поста́ви въ не́мъстра́жꙋ.

⁶⁶

І просили його про мир, і він погодився, але вигнав їх звідти, й оволодів містом, і поставив у ньому сторо́жу.

⁶⁷

І҆ѡнаѳа́нъ же и҆ по́лкъ є҆гѡ̀ прїидо́ша къ водѣ̀ генниса́ръ:

⁶⁷

А Іонафан і військо його розташувалися станом біля вод Геннісаретських і ранком стали на рівнині Насор.

⁶⁸

и҆ и҆до́ша оу҆́трѡ ра́нѡ на по́ле насѡ́ръ, и҆ сѐ, по́лкъ и҆ноплеме́нникѡвъ срѣ́те є҆го̀ на по́ли, и҆ поста́виша на́нь лови́телство въ гора́хъ, са́ми же срѣто́ша ѿсꙋпроти́вꙋ.

⁶⁸

І ось, військо іноплемінників зустрілося з ним на рівнині, залишивши проти нього засідку в горах, саме ж ішло назустріч йому з протилежного боку.

⁶⁹

Лови́телє же воста́ша ѿ мѣ́стъ свои́хъ и҆ соста́виша ра́ть,

⁶⁹

І вийшли ті, що були у засідці, зі своїх місць, і почали битися: тоді всі, що були з Іонафаном, кинулися навтіки,

⁷⁰

и҆ побѣго́ша и҆̀же со і҆ѡнаѳа́номъ всѝ, и҆ ни є҆ди́нъ ѡ҆ста́сѧ ѿ ни́хъ, то́кмѡ маттаѳі́а сы́нъ а҆вессалѡ́мовъ, и҆ і҆ꙋ́да сы́нъ халфі́евъ, нача̑лницы вои́нскихъ си́лъ.

⁷⁰

і жодного з них не залишилося, крім Маттафії, сина Авессаломового, й Іуди, сина Халфієвого, начальників військових загонів.

⁷¹

И҆ растерза̀ і҆ѡнаѳа́нъ ри̑зы своѧ̑, и҆ возложѝ зе́млю на главꙋ̀ свою̀, и҆ помоли́сѧ:

⁷¹

І роздер Іонафан одяг свій, і посипав землю на голову свою, і молився.

⁷²

и҆ ѡ҆брати́сѧ на ни́хъ бра́нїю и҆ побѣдѝ и҆̀хъ, и҆ бѣго́ша.

⁷²

Потім повернувся, щоб воювати з ними й уразив їх, і вони побігли.

⁷³

И҆ ви́дѣша своѝ бѣжа́вшїи ѿ негѡ̀, и҆ ѡ҆брати́шасѧ къ немꙋ̀, и҆ гна́ша съ ни́мъ да́же до ка́диса, да́же до полка̀ и҆́хъ, и҆ ѡ҆полчи́шасѧ та́мѡ.

⁷³

Побачивши це, ті що утекли від нього, повернулися до нього, і з ним переслідували їх до Кадиса, до самого стану їхнього, і там зупинилися.

⁷⁴

И҆ падо́ша ѿ и҆ноплемє́нникъ въ де́нь то́й трѝ ты́сѧщы мꙋже́й. и҆ возврати́сѧ і҆ѡнаѳа́нъ во і҆ерⷭ҇ли́мъ.

⁷⁴

У той день упало від іноплемінників до трьох тисяч мужів; і повернувся Іонафан у Єрусалим.