¹

И҆ въ лѣ́то сто̀ се́дмьдесѧтъ второ́е, собра̀ ца́рь дими́трїй си̑лы своѧ̑ и҆ и҆́де въ миді́ю собра́ти по́мощь себѣ̀, ꙗ҆́кѡ да ра́тꙋетъ проти́вꙋ трѵ́фѡна.

¹

У сто сімдесят другому році цар Димитрій зібрав війська свої і вирушив у Мідію, щоб одержати допомогу собі для війни проти Трифона.

²

И҆ слы́ша а҆рса́къ ца́рь пе́рсскїй и҆ ми́дскїй, ꙗ҆́кѡ прїи́де дими́трїй въ предѣ́лы є҆гѡ̀, и҆ посла̀ є҆ди́наго ѿ нача̑лникъ свои́хъ ꙗ҆́ти є҆го̀ жи́ва.

²

Але Арсак, цар Перський і Мідійський, почувши, що Димитрій прийшов у межі його, послав одного з воєначальників своїх взяти його живого.

³

И҆ и҆́де и҆ поразѝ ѡ҆полче́нїе дими́трїево, и҆ ꙗ҆́тъ є҆го̀ и҆ приведѐ є҆го̀ ко а҆рса́кꙋ: и҆ всадѝ є҆го̀ въ темни́цꙋ.

³

Той вирушив і розбив військо Димитрія, узяв його, і привів до Арсака, який замкнув його у в’язниці.

⁴

И҆ оу҆молча̀ землѧ̀ і҆ꙋ́дина во всѧ̑ дни̑ сі́мѡнѡвы, и҆ взыска̀ блага̑ѧ ꙗ҆зы́кꙋ своемꙋ̀, и҆ оу҆го́дна бы́сть и҆̀мъ вла́сть є҆гѡ̀ и҆ сла́ва є҆гѡ̀ во всѧ̑ дни̑.

⁴

І спочивала земля Юдейська в усі дні Симона; він дбав про благо народу свого, і подобалася їм влада і слава його в усі дні.

⁵

И҆ со все́ю сла́вою свое́ю взѧ̀ і҆ѻппі́ю въ приста́нище и҆ сотворѝ вхо́дъ ѻ҆стровѡ́мъ мѡрски́мъ,

⁵

І до всієї своєї слави, він узяв ще Іоппію для пристані і відкрив вхід островам морським,

⁶

и҆ распрострѐ предѣ́лы ꙗ҆зы́кꙋ своемꙋ̀, и҆ ѡ҆держа̀ странꙋ̀,

⁶

і поширив межі народу свого, й оволодів тією країною.

⁷

и҆ собра̀ плѣне́нїе мно́го, и҆ госпо́дствова над̾ газа̑ры и҆ веѳсꙋ̑ры и҆ краегра́дїемъ, и҆ ѿѧ́тъ нечистѡты̀ ѿ негѡ̀, и҆ не бы́сть противлѧ́ющагѡсѧ є҆мꙋ̀.

⁷

Він набрав безліч полонених і володарював над Газарою і Вефсурою і над фортецею, очистив її від осквернення, і не було тих, хто противився йому.

⁸

И҆ кі́йждо дѣ́лаше зе́млю свою̀ съ ми́ромъ, и҆ землѧ̀ даѧ́ше жи̑та своѧ̑, и҆ древеса̀ пѡльска́ѧ пло́дъ сво́й.

⁸

Юдеї спокійно обробляли землю свою, і земля давала плоди свої і дерева у полях — плід свій.

⁹

Старѣ̑йшины на сто́гнахъ сѣдѧ́хꙋ и҆ всѝ ѡ҆ благи́хъ бесѣ́довахꙋ, и҆ ю҆́нѡши ѡ҆блача́хꙋсѧ сла́вою и҆ ри́зами ра́тными.

⁹

Старці, сидячи на вулицях, усе радилися про користі суспільні, і юнаки одягалися у пишний і військовий одяг.

¹⁰

Градѡ́мъ даѧ́ше пи́щы и҆ вчинѧ́ше и҆̀хъ въ сосꙋ́ды оу҆твержде́нїѧ, доне́лѣже и҆менова́сѧ и҆́мѧ сла́вы є҆гѡ̀ да́же до кра́ѧ землѝ.

¹⁰

Містам постачав він продовольчі припаси і робив їх місцями укріпленими, так що славне ім’я його вимовлялося до країв землі.

¹¹

Сотворѝ ми́ръ на землѝ, и҆ возвесели́сѧ і҆и҃ль весе́лїемъ ве́лїимъ.

¹¹

Він відновив мир у країні, і радувався Ізраїль великою радістю.

¹²

И҆ сѣ́де кі́йждо под̾ вїногра́домъ свои́мъ и҆ смоко́вницею свое́ю, и҆ не бы́сть оу҆страша́ющагѡ и҆̀хъ.

¹²

І сидів кожен під виноградом своїм і під смоковницею своєю, і ніхто не страшив їх.

¹³

И҆ ѡ҆скꙋдѣ̀ ра́тꙋѧй и҆̀хъ на землѝ, и҆ ца́рїе сотро́шасѧ во дни̑ ѡ҆́ны.

¹³

І не залишилося нікого на землі, хто воював би проти них, і царі смирилися у ті дні.

¹⁴

И҆ оу҆крѣпѝ всѣ́хъ смире́нныхъ люді́й свои́хъ: зако́на взыска̀ и҆ ѿѧ́тъ всѧ́ко беззако́нїе и҆ лꙋка́вство,

¹⁴

Він підкріплював усіх бідних у народі своєму, вимагав виконання закону і знищував усякого беззаконника і злодія,

¹⁵

ст҃а̑ѧ просла́ви и҆ оу҆мно́жи сосꙋ́ды ст҃ы́хъ.

¹⁵

прикрасив святилище і примножив священне начиння.

¹⁶

И҆ слы́шано бѣ̀ въ ри́мѣ, ꙗ҆́кѡ оу҆́мре і҆ѡнаѳа́нъ, и҆ да́же до спа́ртїи слы́шасѧ, и҆ ѡ҆скорби́шасѧ ѕѣлѡ̀.

¹⁶

Коли дійшла чутка до Рима і до Спарти, що Іонафан помер, вони дуже засмутилися.

¹⁷

Є҆гда́ же оу҆слы́шаша, ꙗ҆́кѡ сі́мѡнъ бра́тъ є҆гѡ̀ бы́сть вмѣ́стѡ є҆гѡ̀ а҆рхїере́й и҆ ѡ҆держа̀ всю̀ странꙋ̀ и҆ гра́ды въ не́й,

¹⁷

Коли ж почули, що Симон, брат його, став замість нього первосвящеником і володарює над країною і містами, які знаходяться у ній,

¹⁸

писа́ша къ немꙋ̀ на дщи́цахъ мѣ́дѧныхъ, є҆́же ѡ҆бнови́ти съ ни́мъ дрꙋ́жбꙋ и҆ споборе́нїе, ꙗ҆̀же сотвори́ша со і҆ꙋ́дою и҆ і҆ѡнаѳа́номъ бра́тїею є҆гѡ̀.

¹⁸

то написали до нього на мідних дошках, щоб відновити з ним дружбу і союз, укладений ними з братами його Іудою та Іонафаном.

¹⁹

И҆ прочто́шасѧ пред̾ цр҃ковїю во і҆ерⷭ҇ли́мѣ.

¹⁹

Вони були прочитані в Єрусалимі перед зібранням.

²⁰

И҆ се́й ѡ҆́бразъ посла́нїй, и҆̀хже посла́ша спартїа́ты: спартїа́тѡвъ нача̑лницы и҆ гра́дъ сі́мѡнꙋ і҆ере́ю вели́комꙋ и҆ старѣ́йшинамъ, и҆ жерцє́мъ и҆ про́чымъ лю́демъ і҆ꙋдє́йскимъ бра́тїи ра́доватисѧ:

²⁰

Ось список з листів, присланих спартанцями: «Спартанські начальники і місто — Симону первосвященикові, старійшинам і священикам і всьому народу юдейському, братам нашим — радуватися.

²¹

послы̀, и҆̀же по́слани сꙋ́ть къ лю́демъ на́шымъ, возвѣсти́ша на́мъ ѡ҆ ва́шей сла́вѣ и҆ че́сти, и҆ возвесели́хомсѧ ѡ҆ прихо́дѣ и҆́хъ,

²¹

Посли, прислані до народу нашого, розповіли нам про вашу славу і честь, і ми зраділи прибуттю їх

²²

и҆ списа́хомъ ꙗ҆̀же ѿ ни́хъ речє́на въ совѣ́тѣхъ люді́й си́це: нꙋми́нїй сы́нъ а҆нтїо́ховъ и҆ а҆нтїпа́тръ і҆асѡ́новъ, послы̀ і҆ꙋде́йстїи, прїидо́ста къ на́мъ возновлѧ̑юща съ на́ми дрꙋ́жбꙋ:

²²

і записали сказане ними у народній раді так: Нуминій, син Антиоха, й Антипатр, син Іасона, посли юдейські, прийшли до нас відновити з нами дружбу.

²³

и҆ оу҆го́дно бы́сть лю́демъ прїѧ́ти мꙋ́жы сла́внѡ и҆ положи́ти восписа́нїе слове́съ и҆́хъ во ѡ҆сѡ́быѧ людскі̑ѧ кни̑ги, да бꙋ́детъ па́мѧть лю́демъ спартїа́тѡвъ: ѡ҆́бразъ же тѣ́хъ писа́хомъ сі́мѡнꙋ а҆рхїере́ю.

²³

Й угодно було народу прийняти цих мужів з пошаною і внести запис слів їхніх у відкриті народні книги, на пам’ять народу спартанському. А список з цього ми написали для первосвященика Симона».

²⁴

По си́хъ посла̀ сі́мѡнъ нꙋми́нїа въ ри́мъ, и҆мꙋ́щаго щи́тъ зла́тъ вели́къ вѣ́сомъ мна̑съ ты́сѧща на оу҆ставле́нїе съ ни́ми дрꙋ́жбы.

²⁴

Після того Симон послав Нуминія у Рим з великим золотим щитом, вагою у тисячу мин, щоб укласти з ними союз.

²⁵

Є҆гда́ же оу҆слы́шаша лю́дїе словеса̀ сїѧ̑, рѣ́ша: кꙋ́ю благода́ть воздади́мъ сі́мѡнꙋ и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀;

²⁵

Коли почув про це народ, то сказав: яку подяку віддамо ми Симону і синам його?

²⁶

оу҆тверди́ бо са́мъ и҆ бра́тїѧ є҆гѡ̀ и҆ до́мъ ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀, и҆ побѝ врагѝ і҆и҃лєвы ѿ ни́хъ, и҆ оу҆ста́виша є҆мꙋ̀ свобо́дꙋ.

²⁶

Бо він твердо стояв і брати його і дім батька його, і відбили ворогів Ізраїля, і здобули йому свободу.

²⁷

И҆ написа́ша на дска́хъ мѣ́дѧныхъ и҆ поста́виша на столпѣ̀ въ горѣ̀ сїѡ́нѣ. и҆ се́й є҆́сть ѡ҆́бразъ писа́нїѧ: во ѻ҆смыйна́десѧть де́нь мцⷭ҇а є҆лꙋ́лъ, лѣ́та сто̀ се́дмьдесѧтъ втора́гѡ, и҆ сїѐ тре́тїе лѣ́то при сі́мѡнѣ а҆рхїере́и, въ сараме́ли,

²⁷

І написали про те на мідних дошках і виставили їх на стовпах на горі Сион. Ось список написаного: «У вісімнадцятий день Елула сто сімдесят другого року, — це був третій рік за первосвященика Симона, —

²⁸

въ собра́нїи вели́цѣмъ жерцє́въ и҆ люді́й, и҆ кнѧзе́й ꙗ҆зы́ка и҆ старѣ́йшинъ страны̀ возвѣсти́сѧ на́мъ: поне́же мно́гащи бы́ша бра̑ни въ странѣ̀,

²⁸

у Сарамелі, у великому зібранні священиків і народу і князів народних і старійшин країни, оголошено нам:

²⁹

сі́мѡнъ же сы́нъ маттаѳі́евъ, сы́нъ сынѡ́въ і҆арі́вовыхъ, и҆ бра́тїѧ є҆гѡ̀ вда́ша себѐ въ бѣ́дство, и҆ противоста́ша сопоста́тѡмъ ꙗ҆зы́ка своегѡ̀, ꙗ҆́кѡ да стоѧ́тъ ст҃а̑ѧ и҆́хъ и҆ зако́нъ, и҆ сла́вою вели́кою просла́виша лю́ди своѧ̑:

²⁹

оскільки багато разів бували війни у цій країні, то Симон, син Маттафії, син синів Іарива, і брати його, піддаючи себе небезпеці, протистали ворогам народу свого, щоб зберегти святилище його і закон, і великою славою прославили народ свій.

³⁰

и҆ собра̀ і҆ѡнаѳа́нъ лю́ди своѧ̑, и҆ бы́сть и҆̀мъ а҆рхїере́й, и҆ приложи́сѧ къ лю́демъ свои̑мъ:

³⁰

Іонафан зібрав народ свій і зробився первосвящеником його, але він преставився до народу свого.

³¹

и҆ хотѣ́ша вразѝ и҆́хъ вни́ти въ странꙋ̀ и҆́хъ, є҆́же сокрꙋши́ти странꙋ̀ и҆́хъ и҆ просте́рти рꙋ́кꙋ на ст҃а̑ѧ и҆́хъ,

³¹

Коли ж вороги їхні вирішили ввійти у країну їхню, щоб розорити країну їхню і простягти руки на святилище їхнє,

³²

тогда̀ воста̀ сі́мѡнъ и҆ бра́сѧ за лю́ди своѧ̑, и҆ разда̀ сре́бреникѡвъ мно́гѡ свои̑мъ, и҆ воѡрꙋжѝ мꙋ́жы си̑льныѧ ꙗ҆зы́ка своегѡ̀, и҆ дадѐ и҆̀мъ ѡ҆бро́ки,

³²

тоді повстав Симон і воював за народ свій і витратив багато власних грошей, постачаючи хоробрим мужам народу свого зброю і даючи їм платню.

³³

и҆ оу҆твердѝ гра́ды і҆ꙋдє́йскїѧ и҆ веѳсꙋ́рꙋ, ꙗ҆́же въ предѣ́лѣхъ і҆ꙋде́йскихъ, и҆дѣ́же бѧ́хꙋ ѻ҆рꙋ̑жїѧ бра́нникѡвъ пре́жде, и҆ поста́ви та́мѡ на стра́жꙋ мꙋ́жы і҆ꙋдє́йскїѧ:

³³

Він укріпив міста Юдеї і Вефсуру на кордонах Юдеї, де колись знаходилася зброя ворогів, і поставив там сторо́жу з юдеїв.

³⁴

и҆ і҆ѻппі́ю оу҆твердѝ, ꙗ҆́же на примо́рїи, и҆ газа́рꙋ, ꙗ҆́же въ предѣ́лѣхъ а҆зѡ́та, въ не́йже вразѝ пре́жде ѡ҆бита́хꙋ, и҆ населѝ та́мѡ і҆ꙋдє́и, и҆ є҆ли̑ка потрє́бна бѧ́хꙋ на оу҆правле́нїе си́хъ, положѝ въ ни́хъ:

³⁴

Також укріпив Іоппію біля моря і Газару на межах Азота, в якій раніше жили вороги, й оселив там юдеїв, забезпечивши ці місця всім, що потрібно було для відновлення їх.

³⁵

и҆ ви́дѣша лю́дїе дѣ́йство сі́мѡново и҆ сла́вꙋ, ю҆́же оу҆мы́сли сотвори́ти ꙗ҆зы́кꙋ своемꙋ̀, и҆ поста́виша є҆го̀ въ вожда̀ своего̀ и҆ а҆рхїере́а, зане́же сотворѝ сїѧ̑ всѧ̑, и҆ пра́вдꙋ и҆ вѣ́рꙋ, ю҆́же соблюдѐ ꙗ҆зы́кꙋ своемꙋ̀, и҆ взыска̀ всѧ́кимъ ѡ҆́бразомъ вознестѝ лю́ди своѧ̑:

³⁵

І бачив народ діяння Симона і славу, яку намагався він здобути народу своєму, і поставив його своїм начальником і первосвящеником за те, що все це зробив він, і за справедливість і вірність, яку він зберігав до племені свого, всіляко намагаючись піднести народ свій.

³⁶

и҆ во дни̑ є҆гѡ̀ благоꙋспѣва́ше въ рꙋкꙋ̀ є҆гѡ̀, є҆́же и҆з̾ѧ́ти ꙗ҆зы́ки ѿ страны̀ и҆́хъ, и҆ и҆̀же во гра́дѣ даві́довѣ бѣ́хꙋ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆̀же сотвори́ша себѣ̀ краегра́дїе, и҆з̾ негѡ́же и҆схожда́хꙋ и҆ сквернѧ́хꙋ ѡ҆́крестъ ст҃ы́хъ и҆ творѧ́хꙋ ꙗ҆́звꙋ ве́лїю въ чистотѣ̀,

³⁶

У дні його руками його успішно були вигнані з країни язичники і ті, що займали місто Давидове у Єрусалимі, які, збудувавши собі фортецю, виходили з неї й оскверняли все навколо святилища і багато шкодили святині.

³⁷

и҆ населѝ въ не́мъ мꙋ́жы і҆ꙋдє́йски и҆ оу҆твердѝ ко оу҆крѣпле́нїю страны̀ и҆ гра́да и҆ возвы́си стѣ́ны во і҆ерⷭ҇ли́мѣ:

³⁷

Він оселив у ній юдеїв і укріпив її для безпеки країни і міста і підвищив стіни Єрусалима.

³⁸

и҆ ца́рь дими́трїй оу҆ста́ви є҆мꙋ̀ нача́лство жре́чества,

³⁸

Тому і цар Димитрій затвердив за ним первосвященство,

³⁹

по си̑мъ сотворѝ є҆го̀ дрꙋ́га своего̀ и҆ просла́ви є҆го̀ сла́вою вели́кою:

³⁹

і залічив його до друзів своїх, і вшанував його великою славою.

⁴⁰

слы́ша бо, ꙗ҆́кѡ нарѣче́ни сꙋ́ть і҆ꙋде́є ѿ ри́млѧнъ дрꙋ́зи и҆ спобѡ́рницы и҆ бра́тїѧ, и҆ ꙗ҆́кѡ прїѧ́ша послѡ́въ сі́мѡновыхъ пресла́внѡ:

⁴⁰

Бо він почув, що римляни назвали юдеїв друзями і союзниками і братами і з честю прийняли послів Симона,

⁴¹

и҆ ꙗ҆́кѡ благоволи́ша і҆ꙋде́є и҆ жерцы̀ бы́ти сі́мѡнꙋ вождо́мъ и҆ а҆рхїере́емъ въ вѣ́къ, до́ндеже воста́нетъ прⷪ҇ро́къ вѣ́ренъ:

⁴¹

що юдеї і священики погодилися, щоб Симон був у них начальником і первосвящеником навік, доки постане Пророк вірний,

⁴²

и҆ да бꙋ́детъ над̾ ни́ми воево́да, и҆ ꙗ҆́кѡ да радѣ́етъ ѡ҆ ст҃ы́хъ поставлѧ́ти и҆̀хъ над̾ дѣла́ми и҆́хъ и҆ над̾ страно́ю, и҆ над̾ ѻ҆рꙋ́жїемъ и҆ над̾ тверды́нѧми,

⁴²

щоб він був у них воєначальником і мав піклування про святих і поставляв їх над роботами їхніми і над областю, і над зброєю, і над фортецями,

⁴³

и҆ ꙗ҆́кѡ да радѣ́етъ ѡ҆ ст҃ы́хъ, и҆ да слꙋ́шаютъ є҆гѡ̀всѝ, и҆ да пи́шꙋтсѧ на и҆́мѧ є҆гѡ̀ всѧ̑ писа̑нїѧ во странѣ̀,и҆ да ѡ҆блачи́тсѧ въ порфѵ́рꙋ и҆ златꙋ́ю ри́зꙋ,

⁴³

щоб мав піклування про святилище, і всі слухалися його, щоб усі договори у країні писалися на його ім’я, і щоб він одягався у порфиру і носив золоті прикраси.

⁴⁴

и҆ не лѣ́ть бꙋ́детъ ни комꙋ́же ѿ люді́й и҆ ѿ жрє́цъ ѿврещѝ что̀ ѿ си́хъ и҆ вопрекѝ глаго́лати ѿ негѡ̀ речє́нымъ, и҆лѝ совокꙋпи́ти со́нмъ во странѣ̀ без̾ негѡ̀ и҆ ѡ҆блещи́сѧ въ порфѵ́рꙋ и҆ носи́ти гри́внꙋ зла́тꙋ:

⁴⁴

І нікому з народу і священиків нехай не буде дозволено відмінити що-небудь з цього або суперечити словам його, або без нього скликати зібрання у країні й одягатися у порфиру і носити золоту пряжку.

⁴⁵

а҆ и҆́же а҆́ще сотвори́тъ кромѣ̀ си́хъ, и҆лѝ ѿве́ржетъ что̀ си́хъ, пови́ненъ бꙋ́детъ.

⁴⁵

А хто зробить що-небудь проти цього, або відмінить щось із цього, буде винен».

⁴⁶

И҆ оу҆го́дно бы́сть всѣ̑мъ лю́демъ оу҆ста́вити сі́мѡнꙋ и҆ сотвори́ти по словесє́мъ си̑мъ.

⁴⁶

І погодився весь народ підкоритися Симону і чинити за словами цими.

⁴⁷

И҆ прїѧ̀ сі́мѡнъ, и҆ благоволѝ а҆рхїере́йствовати, и҆ бы́ти воево́дою и҆ нача́лникомъ ꙗ҆зы́ка і҆ꙋде́йска и҆ жерце́мъ, и҆ нача́лствовати над̾ всѣ́ми.

⁴⁷

Симон прийняв і погодився бути первосвящеником і воєначальником і правителем юдеїв та священиків і бути начальником над усіма.

⁴⁸

И҆ писа́нїе сїѐ рѣ́ша водрꙋзи́ти во дщи́цахъ мѣ́дѧныхъ и҆ поста́вити и҆̀хъ въ притво́рѣ ст҃ы́хъ, въ мѣ́стѣ сла́внѣ,

⁴⁸

І вирішили викарбувати запис цей на мідних дошках і поставити їх в огорожі храму на видному місці,

⁴⁹

списа́нїе же си́хъ положи́ти въ газофѷла́кїи, ꙗ҆́кѡ да и҆́мать сі́мѡнъ и҆ сы́нове є҆гѡ̀.

⁴⁹

а списки з них покласти у скарбниці, щоб мав їх Симон і сини його.