Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И҆ взѧ̀ горгі́а пѧ́ть ты́сѧщъ мꙋже́й и҆ ты́сѧщꙋ кѡ́нникъ и҆збра́нныхъ, и҆ подвиго́ша по́лкъ но́щїю,
1
І взяв Горгій п’ять тисяч мужів і тисячу добірних вершників, і рушило ополчення вночі,
2
є҆́же напа́сти на по́лкъ і҆ꙋде́йскїй и҆ поби́ти и҆̀хъ внеза́пꙋ, и҆ сы́нове краегра́дїѧ бы́ша є҆мꙋ̀ вожде́ве.
2
щоб напасти на ополчення юдеїв і уразити їх раптово, а ті, що жили у фортеці, служили йому провідниками.
3
И҆ оу҆слы́ша і҆ꙋ́да, и҆ воста̀ са́мъ и҆ си́льнїи, поби́ти си́лꙋ царе́вꙋ, ꙗ҆́же въ є҆ммаꙋ́мѣ:
3
І почув Іуда і виступив сам і хоробрі мужи, щоб уразити військо царя в Еммаумі,
4
є҆ще́ бо си̑лы расточє́ны бы́ша ѿ полка̀.
4
доки сили ворожі були ще на відстані від стану.
5
И҆ прїи́де горгі́а въ по́лкъ і҆ꙋ́динъ но́щїю и҆ ни є҆ди́нагѡ ѡ҆брѣ́те: и҆ и҆ска́ше и҆̀хъ въ гора́хъ, поне́же речѐ: бѣжа́тъ сі́и ѿ на́съ.
5
І прийшов Горгій у стан Іуди вночі, і нікого не знайшов, і шукав їх по горах, бо говорив: вони біжать від нас.
6
И҆ вкꙋ́пѣ со дне́мъ ꙗ҆ви́сѧ і҆ꙋ́да на по́ли со тремѧ̀ ты́сѧщами мꙋже́й: ѻ҆ба́че щитѡ́въ и҆ мече́й не и҆мѧ́хꙋ, ꙗ҆́коже хотѧ́хꙋ.
6
Але удосвіта Іуда з’явився на рівнині з трьома тисячами мужів, та вони не мали ні щитів, ні мечів, як того бажали.
7
И҆ ви́дѣша по́лкъ ꙗ҆зы́ческїй крѣ́покъ воѡрꙋже́нъ и҆ ко́нники ѡ҆́крестъ є҆гѡ̀, и҆ сі́и наꙋче́ни бра́ни.
7
Коли побачили вони міцне й озброєне ополчення язичників і кінноту, яка оточувала його, навчених для війни,
8
И҆ речѐ і҆ꙋ́да мꙋжє́мъ, и҆̀же съ ни́мъ бѧ́хꙋ: не оу҆бо́йтесѧ мно́жества и҆́хъ и҆ оу҆стремле́нїѧ и҆́хъ не оу҆жаса́йтесѧ:
8
Іуда сказав мужам, що були з ним: не бійтеся кількости їх і не страшіться нападу їх.
9
помѧни́те, ка́кѡ спасе́ни бы́ша ѻ҆тцы̀ на́ши въ мо́ри чермнѣ́мъ, є҆гда̀ гонѧ́ше и҆̀хъ фараѡ́нъ съ вѡ́и мно́гими:
9
Згадайте, як спасені були батьки наші у Червоному морі, коли фараон переслідував їх з військом.
10
и҆ нн҃ѣ возопі́имъ на нб҃о, не́гли ка́кѡ оу҆млⷭ҇рдитсѧ на ны̀ и҆ помѧне́тъ завѣ́тъ ѻ҆тцє́въ на́шихъ и҆ сокрꙋши́тъ по́лкъ се́й пред̾ лице́мъ на́шимъ дне́сь:
10
І нині заволаємо до неба; можливо, Він змилосердиться над нами, згадавши завіт з батьками нашими, і знищить нині це ополчення перед лицем нашим;
11
и҆ оу҆вѣ́дѧтъ всѝ ꙗ҆зы́цы, ꙗ҆́кѡ є҆́сть и҆збавлѧ́ѧй и҆ сп҃са́ѧй і҆и҃лѧ.
11
і всі язичники пізнають, що є Визволитель і Спаситель Ізраїля.
12
И҆ возведо́ша и҆ноплемє́нницы ѻ҆́чи своѝ и҆ ви́дѣша и҆̀хъ грѧдꙋ́щихъ сопроти́вꙋ,
12
Іноплемінники, звівши очі свої, побачили, що йдуть проти них,
13
и҆ и҆зыдо́ша и҆з̾ полка̀ на бра́нь и҆ вострꙋби́ша и҆̀же со і҆ꙋ́дою.
13
і вийшли зі стану на битву, а ті, що були з Іудою, засурмили,
14
И҆ срази́шасѧ: и҆ сотре́ни бы́ша ꙗ҆зы́цы и҆ побѣго́ша въ по́ле,
14
і зійшлися, і розбиті були язичники, і побігли на рівнину,
15
послѣ́днїи же всѝ падо́ша мече́мъ: и҆ прогна́ша и҆̀хъ да́же до а҆ссарїмѡ́ѳа и҆ да́же до по́ль і҆дꙋме́йскихъ и҆ а҆зѡ́тскихъ и҆ і҆амні́йскихъ, и҆ падо́ша ѿ ни́хъ до трїе́хъ ты́сѧщъ мꙋже́й.
15
а всі інші впали від меча; і переслідували їх до Газера і до рівнин Ідумеї, Азота й Іамнії, і впало з них до трьох тисяч мужів.
16
И҆ возврати́сѧ і҆ꙋ́да и҆ вѡ́и є҆гѡ̀ ѿ гоне́нїѧ в̾слѣ́дъ и҆́хъ,
16
І повернувся Іуда і військо його від переслідування їх
17
и҆ речѐ къ лю́демъ: не вожделѣ́йте коры́стей, поне́же бра́нь проти́вꙋ на́съ:
17
і сказав народу: не кидайтеся на здобич, бо війна ще чекає на нас;
18
и҆ горгі́а и҆ вѡ́и є҆гѡ̀ бли́з̾ на́съ на горѣ̀: но сто́йте нн҃ѣ проти́вꙋ врагѡ́въ на́шихъ и҆ побори́те и҆̀хъ, и҆ по си́хъ во́змете кѡры́сти без̾ боѧ́зни.
18
Горгій і військо його на горі поблизу від нас; станьте тепер проти ворогів наших і бийтеся з ними, а після сміливо візьмете здобич.
19
И҆ є҆щѐ глаго́лющꙋ і҆ꙋ́дѣ сїѧ̑, сѐ, ꙗ҆ви́сѧ ча́сть нѣ́каѧ приница́ющаѧ съ горы̀.
19
Коли ще говорив це Іуда, показався якийсь натовп, який виступав з гори.
20
И҆ ви́дѣ, ꙗ҆́кѡ въ бѣ́гъ ѡ҆брати́шасѧ, и҆ зажго́ша по́лкъ, и҆̀же сꙋ́ть со і҆ꙋ́дою, ды́мъ бо зри́мый ꙗ҆влѧ́ше бы́вшее.
20
І побачив він, що їх змусили втікати, і палять табір; бо дим, який піднімався, показував, що́ відбулося.
21
Смотрѧ́щїи же сїѧ̑ оу҆боѧ́шасѧ ѕѣлѡ̀: ви́дѧще же ѡ҆полче́нїе і҆ꙋ́дино въ по́ли гото́во на бра́нь, бѣжа́ша всѝ въ зе́млю и҆ноплеме́нникѡвъ.
21
Коли вони побачили це, дуже злякалися; побачивши ж і військо Іуди на рівнині, готове до битви,
22
И҆ ѡ҆брати́сѧ і҆ꙋ́да на кѡры́сти ѡ҆полче́нїѧ:
22
всі побігли у землю іноплемінників.
23
и҆ взѧ̀ зла́та мно́гѡ и҆ сребра̀, и҆ ѵ҆акі́нѳа и҆ порфѵ́ры морскі́ѧ, и҆ бога̑тства вели̑ка.
23
Тоді Іуда повернув на здобич стану, і захопив багато золота і срібла, гіацинтових і багряних одеж, і велике багатство.
24
И҆ возвраща́ющесѧ пѣ́снь поѧ́хꙋ и҆ благословлѧ́хꙋ бг҃а нбⷭ҇наго, ꙗ҆́кѡ бл҃гъ є҆́сть, ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀.
24
І, повертаючись, оспівували і благословляли Господа небесного, бо Він благий і повіки милість Його.
25
И҆ бы́сть спⷭ҇нїе вели́ко і҆и҃лю въ де́нь ѡ҆́нъ.
25
І було у той день велике спасіння Ізраїлю.
26
Є҆ли́цы же ѿ и҆ноплеме́нникѡвъ оу҆цѣлѣ́ша, прише́дше возвѣсти́ша лѷсі́и всѧ̑ слꙋчи̑вшаѧсѧ.
26
Уцілілі ж іноплемінники прийшли до Лісія і сповістили про все, що трапилося.
27
Ѻ҆́нъ же слы́шавъ оу҆ны̀ дꙋше́ю и҆ ѡ҆печа́лисѧ, ꙗ҆́кѡ не ꙗ҆̀же хотѧ́ше, такѡва̀ бы́ша і҆и҃лю, и҆ не какѡва̀ заповѣ́да є҆мꙋ̀ ца́рь, сицева̑ѧ сбы́шасѧ.
27
Він, почувши, засумував і засмутився, що не те трапилося з Ізраїлем, чого він хотів, і не те вийшло, що́ повелів йому цар.
28
И҆ во грѧдꙋ́щее лѣ́то собра̀ лѷсі́а мꙋже́й и҆збра́нныхъ шестьдесѧ́тъ ты́сѧщъ и҆ ко́нникѡвъ пѧ́ть ты́сѧщъ, да побїе́тъ і҆ерⷭ҇ли́мъ.
28
І на наступний рік Лісій зібрав шістдесят тисяч добірних мужів і п’ять тисяч вершників, щоб перемогти їх.
29
И҆ прїидо́ша во і҆дꙋме́ю и҆ ѡ҆полчи́шасѧ во веѳсꙋ́рѣхъ, и҆ срѣ́те и҆̀хъ і҆ꙋ́да съ десѧтїю̀ ты́сѧщьми мꙋже́й.
29
І прийшли вони в Ідумею і розташувалися станом у Вефсурах; а Іуда зустрів їх з десятьма тисячами мужів.
30
И҆ ви́дѣ по́лкъ крѣ́покъ, и҆ помоли́сѧ, и҆ речѐ: блгⷭ҇ве́нъ є҆сѝ, спⷭ҇се і҆и҃левъ, сокрꙋши́вый стремле́нїе си́льнагѡ рꙋко́ю раба̀ твоегѡ̀ даві́да, и҆ пре́далъ є҆сѝ по́лкъ и҆ноплеме́нныхъ въ рꙋ́ки і҆ѡнаѳа́на сы́на саꙋ́лѧ и҆ носѧ́щагѡ ѻ҆рꙋ́жїе є҆гѡ̀:
30
Побачивши сильне ополчення, він молився і говорив: благословенний Ти, Спасителю Ізраїля, що скрушив напад сильного рукою раба Твого Давида і віддав поЛк. іноплемінників у руки Іонафана, сина Саулового, і зброєносця його.
31
заключѝ по́лкъ се́й рꙋко́ю люді́й твои́хъ і҆и҃лѧ, и҆ да постыдѧ́тсѧ ѡ҆ си́лѣ и҆ ко́нницѣ свое́й:
31
Віддай військо це у руки народу Твого — Ізраїля, і нехай будуть вони посоромлені у силі і кінноті їх;
32
да́ждь и҆̀мъ боѧ́знь и҆ раста́й де́рзость си́лы и҆́хъ, и҆ да поколе́блютсѧ сотре́нїемъ свои́мъ:
32
наведи на них страх і знищи зухвалість сили їх; нехай будуть вони приголомшені поразкою своєю;
33
низложѝ и҆̀хъ мече́мъ лю́бѧщихъ тѧ̀, и҆ да восхва́лѧтъ тебѐ всѝ вѣ́дꙋщїи и҆́мѧ твоѐ въ пѣ́снехъ.
33
подолай їх мечем тих, що люблять Тебе, і нехай прославлять Тебе у піснях усі, хто знає ім’я Твоє.
34
И҆ соста́виша бра́нь, и҆ падо́ша ѿ полка̀ лѷсі́и до пѧтѝ ты́сѧщъ мꙋже́й, и҆ падо́ша пред̾ ни́ми.
34
І билися вони, й упало з війська Лісія до п’яти тисяч мужів, упали перед ними.
35
Ви́дѧ же лѷсі́а своегѡ̀ ѡ҆полче́нїѧ бы́вшее бѣжа́нїе, а҆ і҆ꙋ́динꙋ бы́вшꙋю де́рзость, и҆ ꙗ҆́кѡ гото́ви сꙋ́ть и҆лѝ жи́ти, и҆лѝ оу҆мре́ти хра́брѡ, ѿи́де во а҆нтїохі́ю и҆ собира́ше чꙋжди́хъ во́євъ: и҆ оу҆мно́живъ бы́вшее во́инство, оу҆мы́сли па́ки прїитѝ на і҆ꙋде́ю.
35
Лісій, побачивши втечу війська свого і хоробрість воїнів Іуди, і що вони готові або жити, або померти відважно, вирушив до Антиохії, набрав чужоземців і, збільшивши попереднє військо, думав знову йти в Юдею.
36
Рече́ же і҆ꙋ́да и҆ бра́тїѧ є҆гѡ̀: сѐ, сотре́ни сꙋ́ть вразѝ на́ши, взы́демъ нн҃ѣ ѡ҆чи́стити ст҃а̑ѧ и҆ ѡ҆бнови́ти.
36
Іуда ж і брати його сказали: ось, вороги наші знищені, зійдімо, щоб очистити й оновити святилище.
37
И҆ собра́сѧ ве́сь по́лкъ и҆ взыдо́ша на го́рꙋ сїѡ́нъ:
37
І зібралося все ополчення і зійшли на гору Сион.
38
и҆ ви́дѣша ст҃ы́ню ѡ҆пꙋстоше́нꙋ, и҆ же́ртвенникъ ѡ҆скверне́нъ, и҆ врата̀ сожжє́на, и҆ въ притво́рѣхъ возрасто́ша дре́вїе а҆́ки въ дꙋбра́вѣ, и҆лѝ а҆́ки во є҆ди́нѣй ѿ го́ръ, и҆ пастофѡ́рїа разбїє́на.
38
І побачили, що святилище спустошене, жертовник осквернений, ворота спалені, і в притворах, як у лісі або на якій-небудь горі, повиростали рослини, і сховища зруйновані,
39
И҆ растерза́ша ри̑зы своѧ̑ и҆ пла́каша пла́чемъ ве́лїимъ, и҆ возложи́ша пе́пелъ на главы̑ своѧ̑,
39
і роздерли вони одяг свій, плакали гірким плачем і сипали попіл на свої голови,
40
и҆ падо́ша лице́мъ на зе́млю, и҆ вострꙋби́ша трꙋ́бнымъ зна́менїемъ, и҆ возопи́ша на нб҃о.
40
і падали лицем на землю і сурмили вістовими трубами, і волали до неба.
41
Тогда̀ повелѣ̀ і҆ꙋ́да мꙋжє́мъ ра́товати сꙋ́щихъ въ краегра́дїи, до́ндеже ѡ҆чи́ститъ ст҃а̑ѧ.
41
Тоді відрядив Іуда мужів воювати проти тих, що знаходились у фортеці, доки він очистить святилище.
42
И҆ и҆збра̀ свѧще́нники непорѡ́чны воли́тєли зако́на бж҃їѧ:
42
І обрав священиків безвадних, ревнителів закону.
43
и҆ ѡ҆чи́стиша ст҃а̑ѧ и҆ ѿверго́ша ка́менїе ѡ҆скверне́нїѧ въ мѣ́сто нечи́сто:
43
Вони очистили святилище й осквернені камені винесли у нечисте місце.
44
и҆ совѣ́товаша ѡ҆ же́ртвенницѣ всесожже́нїѧ ѡ҆скверне́нѣмъ, что̀ є҆мꙋ̀ сотворѧ́тъ:
44
Потім вони розмірковували над оскверненим жертовником всепалення, як учинити з ним.
45
и҆ нападѐ и҆̀мъ совѣ́тъ бла́гъ разори́ти є҆го̀, да не когда̀ бꙋ́детъ и҆̀мъ въ поноше́нїе, ꙗ҆́кѡ ѡ҆скверни́ша є҆го̀ ꙗ҆зы́цы. и҆ разори́ша же́ртвенникъ,
45
І прийшла їм добра думка зруйнувати його, щоб він коли-небудь не послужив їм на ганьбу, оскільки язичники осквернили його; і зруйнували вони жертовник,
46
и҆ положи́ша ка́менїе на горѣ̀ хра́ма на мѣ́стѣ прили́чнѣмъ, до́ндеже прїи́детъ прⷪ҇ро́къ ѿвѣща́ти ѡ҆ ни́хъ:
46
і камені склали на горі храму у пристойному місці, поки прийде пророк і дасть відповідь про них.
47
и҆ взѧ́ша ка́менїе цѣ́ло по зако́нꙋ и҆ созда́ша же́ртвенникъ но́въ по пре́жнемꙋ.
47
Узяли камені цілі, за законом, і побудували новий жертовник, як і раніше;
48
И҆ созда́ша ст҃а̑ѧ и҆ всѧ̑ ꙗ҆̀же внꙋ́трь хра́ма, и҆ притво́ры ѡ҆свѧти́ша,
48
потім побудували святині і внутрішні частини храму й освятили притвори;
49
и҆ сотвори́ша сосꙋ́ды ст҃ы̑ѧ нѡ́вы, и҆ внесо́ша свѣти́лникъ и҆ же́ртвенникъ всесожже́нїй и҆ ѳѷмїа́мѡвъ и҆ трапе́зꙋ во хра́мъ,
49
влаштували нове священне начиння і внесли у храм свічник і вівтар всепалень і фіміам і трапезу;
50
и҆ кади́ша на же́ртвенницѣ, и҆ возжго́ша свѣти́лники, ꙗ҆̀же на подсвѣ́щницѣ, и҆ свѣтѧ́хꙋ во хра́мѣ,
50
і закурили на вівтарі фіміам і запалили світильники на свічнику, й освітили храм;
51
и҆ положи́ша на трапе́зѣ хлѣ́бы и҆ простро́ша катапета̑смы, и҆ сконча́ша всѧ̑ дѣла̀, ꙗ҆̀же творѧ́хꙋ.
51
і поклали на трапезу хліби, і розвісили завіси, і закінчили всі діла, які почали.
52
И҆ ѕѣлѡ̀ ра́нѡ воста́ша въ пѧ́тый и҆ двадесѧ́тый де́нь мцⷭ҇а девѧ́тагѡ: се́й мцⷭ҇ъ хасле́ѵъ, сто̀ четы́редесѧть ѻ҆сма́гѡ лѣ́та.
52
У двадцять п’ятий день дев’ятого місяця — це місяць Хаслев — сто сорок восьмого року, встали дуже рано
53
И҆ принесо́ша же́ртвꙋ по зако́нꙋ на ѻ҆лта́рь всесожже́нїй но́вый, є҆го́же сотвори́ша:
53
і принесли жертву за законом на новозбудованому жертовнику всепалень.
54
по вре́мени и҆ по днѝ, въ ѻ҆́ньже ѡ҆скверни́ша є҆го̀ ꙗ҆зы́цы, во ѡ҆́нъ ѡ҆бнови́сѧ въ пѣ́снехъ и҆ гꙋ́слехъ и҆ кїнѵ́рѣхъ и҆ въ кѷмва́лѣхъ.
54
У той час, у той самий день, в який язичники осквернили жертовник, оновлений він з піснями, з цитрами, гуслями і кимвалами.
55
И҆ падо́ша всѝ лю́дїе на лицѐ своѐ и҆ поклони́шасѧ, и҆ благослови́ша на нб҃о бл҃гопоспѣши́вшаго и҆̀мъ:
55
І весь народ падав на лице своє, і молилися і возносили подяки до неба Благопоспішнику своєму.
56
и҆ сотвори́ша ѡ҆бновле́нїе ѻ҆лтарѧ̀ дні́й ѻ҆́смь, и҆ принесо́ша всесожжє́нїѧ съ весе́лїемъ, и҆ пожро́ша же́ртвꙋ спасе́нїѧ и҆ хвале́нїѧ,
56
Так звершували відновлення жертовника вісім днів з веселощами, приносячи всепалення і підносячи жертву спасіння і хвали.
57
и҆ оу҆краси́ша сꙋ́щее пред̾ лице́мъ хра́ма вѣнцы̑ златы́ми и҆ щита́ми, и҆ ѡ҆бнови́ша врата̀ и҆ пастофѡ́рїа, и҆ поста́виша двє́ри.
57
І прикрасили передню сторону храму золотими вінцями і щитами і відновили ворота і сховища, і зробили для них двері.
58
И҆ бы́сть весе́лїе въ лю́дехъ вели́ко ѕѣлѡ̀, и҆ ѿвраще́но бы́сть поноше́нїе ꙗ҆зы́кѡвъ.
58
І була дуже велика радість у народі, і відвернули ганьбу язичників.
59
И҆ оу҆ста́ви і҆ꙋ́да и҆ бра́тїѧ є҆гѡ̀ и҆ ве́сь собо́ръ і҆и҃левъ, да пра́зднꙋютсѧ дні́е ѡ҆бновле́нїѧ ѻ҆лтарѧ̀ во времена̀ своѧ̑ на всѧ́ко лѣ́то дні́й ѻ҆́смь, ѿ два́десѧть пѧ́тагѡ днѐ мцⷭ҇а хасле́ѵъ съ весе́лїемъ и҆ ра́достїю.
59
І встановили Іуда і брати його і все зібрання Ізраїля, щоб дні відновлення жертовника святкувалися з веселощами і радістю у свій час, щороку вісім днів, від двадцятого дня місяця Хаслева.
60
И҆ созда́ша во вре́мѧ ѻ҆́но го́рꙋ сїѡ́нъ, ѡ҆́крестъ стѣ́ны высѡ́кїѧ и҆ пѵ́рги крѣ̑пки, да не когда̀ прише́дше ꙗ҆зы́цы поперꙋ́тъ ѧ҆̀, ꙗ҆́коже пре́жде сотвори́ша.
60
У той же час оббудували гору Сион навколо високими стінами і міцними вежами, щоб язичники, прийшовши коли-небудь, не потоптали їх, як зробили це раніше.
61
И҆ посадѝ тꙋ̀ во́євъ храни́ти ю҆̀, и҆ оу҆тверди́ша ю҆̀ храни́ти веѳсꙋ́рꙋ, є҆́же и҆мѣ́ти лю́демъ въ тверды́ню проти́вꙋ лица̀ і҆дꙋме́и.
61
І розташував там Іуда військо стерегти гору, і зміцнили для охорони її Вефсуру, щоб народ мав укріплення проти Ідумеї.