Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Ѿло́жше оу҆̀бо всѧ́кꙋ ѕло́бꙋ и҆ всѧ́кꙋ ле́сть и҆ лицемѣ́рїе и҆ за́висть и҆ всѧ̑ клевєты̑,
1
Отже, відклавши всяку злобу, і всяке лукавство, і лицемірство, і заздрість, і всяке лихослів’я,
2
ꙗ҆́кѡ новорожде́ни младе́нцы, слове́сное и҆ неле́стное мле́ко возлюби́те, ꙗ҆́кѡ да ѡ҆ не́мъ возрасте́те во сп҃се́нїе:
2
як новонароджені немовлята, полюбіть чисте словесне молоко, щоб від нього вирости вам на спасіння;
3
поне́же вкꙋси́сте, ꙗ҆́кѡ бл҃гъ гдⷭ҇ь.
3
бо ви пізнали, що благий Господь.
4
Къ немꙋ́же приходѧ́ще, ка́мени жи́вꙋ, ѿ человѣ̑къ оу҆́бѡ оу҆ничиже́нꙋ, ѿ бг҃а же и҆збра́нꙋ, чтⷭ҇нꙋ,
4
Приступаючи до Hього, каменя живого, людьми відкинутого, а Богом обраного, коштовного,
5
и҆ са́ми ꙗ҆́кѡ ка́менїе жи́во зижди́тесѧ во хра́мъ дх҃о́венъ, ст҃и́телство ст҃о, возноси́ти жє́ртвы дх҃ѡ́вны, бл҃гопрїѧ̑тны бг҃ови і҆и҃съ хрⷭ҇то́мъ.
5
і самі, мов живе каміння, будуйте з себе дім духовний, святе священство, щоб приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа.
6
Занѐ пи́сано є҆́сть въ писа́нїи: сѐ полага́ю въ сїѡ́нѣ ка́мень краеꙋго́ленъ, и҆збра́нъ, чтⷭ҇енъ: и҆ вѣ́рꙋѧй во́нь не постыди́тсѧ.
6
Бо сказано в Писанні: «Ось Я кладу в Сионі камінь наріжний, обраний, дорогоцінний; і віруючий у Hього не осоромиться».
7
Ва́мъ оу҆̀бо че́сть вѣ́рꙋющымъ, а҆ проти́вѧщымсѧ ка́мень, є҆гѡ́же небрего́ша зи́ждꙋщїи, се́й бы́сть во главꙋ̀ оу҆́гла, и҆ ка́мень претыка́нїѧ и҆ ка́мень собла́зна:
7
Отже, Він для вас, віруючих, коштовність, а для невіруючих камінь, який відкинули будівничі, але який став наріжним каменем, каменем спотикання і каменем спокуси,
8
ѡ҆ не́мже и҆ претыка́ютсѧ сло́вꙋ противлѧ́ющїисѧ, на не́же и҆ положе́ни бы́ша.
8
об який вони спотикаються, не підкоряючись слову, на що вони й призначені були.
9
Вы́ же ро́дъ и҆збра́нъ, ца́рское свѧще́нїе, ꙗ҆зы́къ ст҃ъ, лю́дїе ѡ҆бновле́нїѧ, ꙗ҆́кѡ да добродѣ́тєли возвѣститѐ и҆з̾ тмы̀ ва́съ призва́вшагѡ въ чꙋ́дный сво́й свѣ́тъ:
9
А ви — рід обраний, царствене священство, народ святий, люди відновлення, поставлені для того, щоб сповіщати чесноти Того, Хто покликав вас із темряви у чудове Своє світло;
10
и҆̀же и҆ногда̀ не лю́дїе, нн҃ѣ же лю́дїе бж҃їи: и҆̀же не поми́ловани, нн҃ѣ же поми́ловани бы́сте.
10
колись не народ, а нині народ Божий; колись непомилувані, а нині помилувані.
11
(Заⷱ҇.) Возлю́бленнїи, молю̀ ꙗ҆́кѡ прише́лцєвъ и҆ стра́нникѡвъ, ѡ҆греба́тисѧ ѿ плотски́хъ похоте́й, ꙗ҆̀же вою́ютъ на дꙋ́шꙋ,
11
Улюблені! Прошу вас, як пришельців і подорожніх, сторонитися тілесних похотей, які повстають проти душі,
12
житїѐ ва́ше и҆мꙋ́ще добро̀ во ꙗ҆зы́цѣхъ, да ѡ҆ не́мже клеве́щꙋтъ ва́съ а҆́ки ѕлодѣ́євъ, ѿ до́брыхъ дѣ́лъ ви́дѣвше, просла́вѧтъ бг҃а въ де́нь посѣще́нїѧ.
12
і провадити доброчесне життя ваше між язичниками, щоб вони за те, що лихословлять на вас, як злочинців, побачивши добрі діла ваші, прославили Бога в день відвідання.
13
Повини́тесѧ оу҆̀бо всѧ́комꙋ человѣ́чꙋ созда́нїю [нача́лствꙋ] гдⷭ҇а ра́ди: а҆́ще царю̀, ꙗ҆́кѡ преѡблада́ющꙋ:
13
Отже, будьте покірні всякому людському начальству заради Господа: чи царевi‚ як верховній владі,
14
а҆́ще ли же кнѧзє́мъ, ꙗ҆́кѡ ѿ негѡ̀ пѡ́сланнымъ, во ѿмще́нїе оу҆́бѡ ѕлодѣ́ємъ, въ похвалꙋ́ же бл҃готво́рцємъ.
14
чи правителям‚ як від Hього посланим для покарання злочинців і для похвали тим, хто робить добро, —
15
Ꙗ҆́кѡ та́кѡ є҆́сть во́лѧ бж҃їѧ, благотворѧ́щымъ ѡ҆бꙋздова́ти безꙋ́мныхъ человѣ̑къ невѣ́жство:
15
бо така є воля Божа, щоб ми, роблячи добро, закривали вуста неуцтву нерозумних людей, —
16
ꙗ҆́кѡ свобо́дни, а҆ не ꙗ҆́кѡ прикрове́нїе и҆мꙋ́ще ѕло́бы свобо́дꙋ, но ꙗ҆́кѡ рабѝ бж҃їи.
16
як вільні, не як ті, хто використовує свободу для прикриття зла, але як раби Божі.
17
Всѣ́хъ почита́йте, бра́тство возлюби́те, бг҃а бо́йтесѧ, царѧ̀ чти́те.
17
Усіх шануйте, братство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте.
18
Рабѝ, повинꙋ́йтесѧ во всѧ́цѣмъ стра́сѣ влады́камъ, не то́кмѡ благи̑мъ и҆ крѡ́ткимъ, но и҆ стропти̑вымъ.
18
Слуги, коріться з усяким страхом господарям, не тільки добрим і лагідним, але й суворим,
19
Се́ бо є҆́сть оу҆го́дно пред̾ бг҃омъ, а҆́ще со́вѣсти ра́ди бж҃їѧ терпи́тъ кто̀ скѡ́рби, стражда̀ без̾ пра́вды.
19
бо те угодне Богові, коли хто, думаючи про Бога, терпить скорботи, страждаючи несправедливо.
20
Ка́ѧ бо похвала̀, а҆́ще согрѣша́юще мꙋ́чими терпитѐ; Но а҆́ще добро̀ творѧ́ще и҆ стра́ждꙋще терпитѐ, сїѐ оу҆го́дно пред̾ бг҃омъ,
20
Бо яка похвала, якщо ви терпите, коли вас б’ють за провини? А якщо, роблячи добро і страждаючи, ви терпите, це угодно Богові.
21
на сїе́ бо и҆ зва́ни бы́сте: (Заⷱ҇ н҃ѳ҃.) занѐ и҆ хрⷭ҇то́съ пострада̀ по на́съ, на́мъ ѡ҆ста́вль ѡ҆́бразъ, да послѣ́дꙋемъ стопа́мъ є҆гѡ̀:
21
Бо ви до цього покликані: тому що і Христос постраждав за нас, залишивши нам приклад, щоб ми йшли по слідах Його.
22
и҆́же грѣха̀ не сотворѝ, ни ѡ҆брѣ́тесѧ ле́сть во оу҆стѣ́хъ є҆гѡ̀:
22
Він не вчинив ніякого гріха, і не було лукавства в устах Його.
23
и҆́же оу҆карѧ́емь проти́вꙋ не оу҆карѧ́ше, стражда̀ не преща́ше, предаѧ́ше же сꙋдѧ́щемꙋ првⷣнѡ:
23
Коли Його лихословили, Він не лихословив взаємно; страждаючи, не погрожував, а передавав те Судді Праведному.
24
и҆́же грѣхѝ нашѧ̀ са́мъ вознесѐ на тѣ́лѣ свое́мъ на дре́во, да ѿ грѣ̑хъ и҆збы́вше, пра́вдою поживе́мъ: є҆гѡ́же ꙗ҆́звою и҆сцѣлѣ́сте.
24
Він гріхи наші Сам возніс тілом Своїм на дерево, щоб ми, звільнившись від гріхів, жили для правди: ранами Його ви зцілилися.
25
Бѣ́сте бо ꙗ҆́кѡ ѻ҆́вцы заблꙋ́ждшыѧ (не и҆мꙋ́щѧ па́стырѧ): но возврати́стесѧ нн҃ѣ къ па́стырю и҆ посѣти́телю дꙋ́шъ ва́шихъ.
25
Бо ви були, як вівці заблукалі, що не мають пастиря, але нині повернулись до Пастиря і Охоронця душ ваших.