Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И҆ глаго́ла саꙋ́лъ къ і҆ѡнаѳа́нꙋ сы́нꙋ своемꙋ̀ и҆ ко всѣ̑мъ ѻ҆трокѡ́мъ свои̑мъ, да оу҆мертвѧ́тъ даві́да. І҆ѡнаѳа́нъ же сы́нъ саꙋ́ловъ любѧ́ше даві́да ѕѣлѡ̀.
1
І говорив Саул Іонафану, синові своєму, і всім слугам своїм, щоб умертвити Давида; але Іонафан, син Саула, дуже любив Давида.
2
И҆ возвѣстѝ і҆ѡнаѳа́нъ даві́дꙋ, глаго́лѧ: ѻ҆те́цъ мо́й саꙋ́лъ и҆́щетъ тѧ̀ оу҆би́ти: сохрани́сѧ оу҆̀бо заꙋ́тра ра́нѡ, и҆ скры́йсѧ, и҆ сѧ́ди вта́йнѣ:
2
І сповістив Іонафан Давида, говорячи: батько мій Саул шукає, як умертвити тебе; отже, бережися завтра; сховайся і будь у потайному місці;
3
и҆ а҆́зъ и҆зы́дꙋ, и҆ ста́нꙋ при ѻ҆тцѣ̀ мое́мъ на селѣ̀, и҆дѣ́же є҆сѝ ты̀: и҆ а҆́зъ возглаго́лю ѻ҆тцꙋ̀ моемꙋ̀ ѡ҆ тебѣ̀, и҆ оу҆зрю̀, что̀ бꙋ́детъ, и҆ возвѣщꙋ̀ тебѣ̀.
3
а я вийду і стану поруч з батьком моїм на полі, де ти будеш, і поговорю про тебе з батьком моїм, і що побачу, розповім тобі.
4
И҆ глаго́ла і҆ѡнаѳа́нъ ѡ҆ даві́дѣ блага̑ѧ къ саꙋ́лꙋ ѻ҆тцꙋ̀ своемꙋ̀, и҆ речѐ къ немꙋ̀: да не согрѣша́етъ ца́рь на раба̀ своего̀ даві́да, ꙗ҆́кѡ не согрѣшѝ пред̾ тобо́ю, и҆ дѣла̀ є҆гѡ̀ бла̑га сꙋ́ть ѕѣлѡ̀:
4
І говорив Іонафан добре про Давида Саулу, батькові своєму, і сказав йому: нехай не грішить цар проти раба свого Давида, тому що він нічим не згрішив проти тебе, і справи його дуже корисні для тебе;
5
и҆ положѝ дꙋ́шꙋ свою̀ въ рꙋцѣ̀ свое́й и҆ побѣдѝ и҆ноплеме́нника, и҆ сотворѝ гдⷭ҇ь спⷭ҇нїе вели́ко всемꙋ̀ і҆и҃лю, и҆ всѝ ви́дѣша и҆ возра́довашасѧ: и҆ почто̀ согрѣша́еши въ кро́вь непови́ннꙋ, є҆́же оу҆би́ти даві́да тꙋ́не;
5
він наражав на небезпеку душу свою, щоб уразити филистимлянина, і Господь учинив велике спасіння всьому Ізраїлю; ти бачив це і радів; для чого ж ти хочеш згрішити проти невинної крові й умертвити Давида без причини?
6
И҆ послꙋ́ша саꙋ́лъ гла́са і҆ѡнаѳа́нѧ: и҆ клѧ́тсѧ саꙋ́лъ, глаго́лѧ: жи́въ гдⷭ҇ь, ꙗ҆́кѡ не оу҆́мретъ (даві́дъ).
6
І послухав Саул голосу Іонафана і присягнув Саул: живий Господь, Давид не помре.
7
И҆ призва̀ і҆ѡнаѳа́нъ даві́да и҆ возвѣстѝ є҆мꙋ̀ всѧ̑ глаго́лы сїѧ̑, и҆ введѐ і҆ѡнаѳа́нъ даві́да къ саꙋ́лꙋ, и҆ бѣ̀ пред̾ ни́мъ ꙗ҆́кѡ вчера̀ и҆ тре́тїѧгѡ днѐ.
7
І покликав Іонафан Давида, і переказав йому Іонафан усі слова ці, і привів Іонафан Давида до Саула, і він був при ньому, як вчора і третього дня.
8
И҆ приложи́сѧ бра́нь бы́ти на саꙋ́ла, и҆ оу҆крѣпи́сѧ даві́дъ, и҆ побѣдѝ и҆ноплеме́нники, и҆ и҆збѝ ꙗ҆́звою вели́кою ѕѣлѡ̀, и҆ бѣжа́ша ѿ лица̀ є҆гѡ̀.
8
Знову почалася війна, і вийшов Давид, і воював з филистимлянами, і наніс їм велику поразку, і вони побігли від нього.
9
И҆ бы́сть ѿ бг҃а дꙋ́хъ лꙋка́вый на саꙋ́лѣ, и҆ то́й въ домꙋ̀ свое́мъ сѣдѧ́ше, и҆ копїѐ въ рꙋцѣ̀ є҆гѡ̀, даві́дъ же и҆гра́ше рꙋка́ми свои́ми:
9
І злий дух від Бога напав на Саула, і він сидів у домі своєму, і спис його був у руці його, а Давид грав рукою своєю на струнах.
10
и҆ и҆ска́ше саꙋ́лъ копїе́мъ порази́ти даві́да, и҆ ѿстꙋпѝ даві́дъ ѿ лица̀ саꙋ́лѧ, и҆ оу҆да́ри саꙋ́лъ копїе́мъ въ стѣ́нꙋ: даві́дъ же ѿше́дъ спасе́сѧ въ но́щь тꙋ̀.
10
І хотів Саул прибити Давида списом до стіни, але Давид відскочив від Саула, і спис встромився в стіну; Давид же втік і врятувався в ту ніч.
11
И҆ посла̀ саꙋ́лъ вѣ́стники въ до́мъ даві́довъ стрещѝ є҆го̀, є҆́же оу҆би́ти є҆го̀ ра́нѡ. И҆ возвѣстѝ даві́дꙋ мелхо́ла жена̀ є҆гѡ̀, глаго́лющи: а҆́ще ты̀ не спасе́ши дꙋшѝ твоеѧ̀ въ но́щь сїю̀, заꙋ́тра оу҆́мреши.
11
І послав Саул слуг у дім до Давида, щоб стерегти його й убити його до ранку. І сказала Давиду Мелхола, дружина його: якщо ти не врятуєш душі твоєї в цю ніч, то завтра будеш убитий.
12
И҆ свѣ́си мелхо́ла даві́да ѻ҆ко́нцемъ, и҆ ѿи́де, и҆ оу҆бѣжа̀, и҆ спасе́сѧ:
12
І спустила Мелхола Давида з вікна, і він пішов, і втік і врятувався.
13
и҆ прїѧ́тъ мелхо́ла тщепогреба̑лнаѧ, и҆ положѝ на ѻ҆дрѣ̀, и҆ пе́чень ко́зїю положѝ на возгла́вїи є҆гѡ̀, и҆ покры̀ ѧ҆̀ ри́зами.
13
Мелхола ж узяла статую і поклала на постіль, а в узголів’я її поклала козячу шкуру, і покрила одягом.
14
И҆ посла̀ саꙋ́лъ вѣ́стники, да и҆́мꙋтъ даві́да, и҆ реко́ша, ꙗ҆́кѡ бо́ленъ є҆́сть.
14
І послав Саул слуг, щоб узяти Давида; але Мелхола сказала: він хворий.
15
И҆ посла̀ саꙋ́лъ, да ѡ҆глѧ́даютъ даві́да, глаго́лѧ: принеси́те є҆го̀ на ѻ҆дрѣ̀ ко мнѣ̀, є҆́же оу҆мертви́ти є҆го̀.
15
І послав Саул слуг, щоб оглянути Давида, говорячи: принесіть його до мене на постелі, щоб убити його.
16
И҆ прїидо́ша слꙋги̑, и҆ сѐ, тщепогреба̑лнаѧ на ѻ҆дрѣ̀ и҆ ко́зїѧ пе́чень при возгла́вїи є҆гѡ̀.
16
І прийшли слуги, і ось, на постелі статуя, а в її узголів’ї козяча шкура.
17
И҆ речѐ саꙋ́лъ къ мелхо́лѣ: почто̀ та́кѡ ѡ҆бманꙋ́ла мѧ̀ є҆сѝ, и҆ ѿпꙋсти́ла є҆сѝ врага̀ моего̀, и҆ гонзѐ менѐ; И҆ речѐ мелхо́ла саꙋ́лꙋ: са́мъ мѝ речѐ: ѿпꙋсти́ мѧ: а҆́ще же нѝ, погꙋблю́ тѧ.
17
Тоді Саул сказав Мелхолі: для чого ти так обдурила мене і відпустила ворога мого, щоб він утік? І сказала Мелхола Саулу: він сказав мені: відпусти мене, інакше я уб’ю тебе.
18
И҆ даві́дъ оу҆бѣжа̀ и҆ спасе́сѧ, и҆ и҆́де къ самꙋи́лꙋ во а҆рмаѳе́мъ и҆ повѣ́да є҆мꙋ̀ всѧ̑, є҆ли̑ка сотворѝ є҆мꙋ̀ саꙋ́лъ. И҆ и҆до́ста даві́дъ и҆ самꙋи́лъ и҆ сѣдо́ста въ наѵа́ѳѣ въ ра́мѣ.
18
І втік Давид і врятувався, і прийшов до Самуїла в Раму і розповів йому все, що робив з ним Саул. І пішов він із Самуїлом, і зупинилися вони в Навафі [біля Рами].
19
И҆ возвѣсти́ша саꙋ́лꙋ, глаго́люще: сѐ, даві́дъ въ наѵа́ѳѣ въ ра́мѣ.
19
І донесли Саулу, говорячи: ось, Давид у Навафі, біля Рами.
20
И҆ посла̀ слꙋги̑ саꙋ́лъ ꙗ҆́ти даві́да, и҆ ви́дѣша собо́ръ прⷪ҇ро́кѡвъ, и҆ самꙋи́лъ стоѧ́ше настоѧ́тель над̾ ни́ми: и҆ бы́сть дх҃ъ бж҃їй на слꙋга́хъ саꙋ́лихъ, и҆ нача́ша прорица́ти.
20
І послав Саул слуг узяти Давида, і коли побачили вони сонм пророків, що пророкували, і Самуїла, який начальствував над ними, то Дух Божий зійшов на слуг Саула, і вони стали пророкувати.
21
И҆ возвѣсти́ша саꙋ́лꙋ, и҆ посла̀ дрꙋгі̑ѧ слꙋги̑, и҆ прорица́ти нача́ша и҆ ті́и. И҆ приложѝ саꙋ́лъ посла́ти слꙋги̑ трє́тїѧ, и҆ нача́ша и҆ ті́и прорица́ти.
21
Донесли про це Саулу, і він послав інших слуг, але і ці стали пророкувати. Потім послав Саул третіх слуг, і ці стали пророкувати.
22
И҆ разгнѣ́васѧ гнѣ́вомъ саꙋ́лъ, и҆ и҆́де и҆ са́мъ во а҆рмаѳе́мъ, и҆ прїи́де да́же до кла́дѧзѧ гꙋмна̀, є҆́же є҆́сть въ се́фѣ, и҆ вопросѝ и҆ речѐ: гдѣ̀ є҆́сть самꙋи́лъ и҆ даві́дъ; И҆ рѣ́ша: сѐ, въ наѵа́ѳѣ въ ра́мѣ.
22
[Розгнівавшись,] Саул сам пішов у Раму, і дійшов до великого джерела, що в Сефі, і запитав, говорячи: де Самуїл і Давид? І сказали: ось, у Навафі, біля Рами.
23
И҆ и҆́де ѿтꙋ́дꙋ въ наѵа́ѳъ (и҆́же) въ ра́мѣ: и҆ бы́сть и҆ на не́мъ дх҃ъ бж҃їй, и҆ и҆дѧ́ше и҆ды́й и҆ прорица́ѧ, до́ндеже прїитѝ є҆мꙋ̀ въ наѵа́ѳъ и҆́же въ ра́мѣ.
23
І пішов він туди в Наваф біля Рами, і на нього зійшов Дух Божий, і він ішов і пророкував, доки не прийшов у Наваф біля Рами.
24
И҆ совлечѐ ри̑зы своѧ̑ и҆ прорица́ше пред̾ ни́ми: и҆ падѐ на́гъ ве́сь де́нь то́й и҆ всю̀ но́щь. Тогѡ̀ ра́ди глаго́лахꙋ: є҆да̀ и҆ саꙋ́лъ во проро́цѣхъ;
24
І зняв і він одяг свій, і пророкував перед Самуїлом, і весь день той і всю ту ніч лежав неодягненим; тому говорять: «невже і Саул у пророках?»