Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И҆ бѣ̀ мꙋ́жъ ѿ сынѡ́въ венїамі́новыхъ, є҆мꙋ́же и҆́мѧ кі́съ, сы́нъ а҆вїи́ловъ, сы́на і҆а́редова, сы́на вахі́рова, сы́на а҆фе́кова, сы́на мꙋ́жа і҆емїне́ова, мꙋ́жъ си́ленъ крѣ́постїю.
1
Був чоловік із синів Веніаміна, ім’я його Кис, син Авиїла, сина Церона, сина Бехорафа, сина Афія, сина якогось веніамитянина, чоловік поважний.
2
И҆ семꙋ̀ бѣ̀ сы́нъ, и҆́мѧ є҆мꙋ̀ саꙋ́лъ, добровели́ченъ, мꙋ́жъ бла́гъ: и҆ не бѣ̀ въ сынѣ́хъ і҆и҃левыхъ бла́гъ па́че є҆гѡ̀, ѿ ра́менъ и҆ вы́ше высо́къ па́че всѣ́хъ люді́й.
2
У нього був син, ім’я його Саул, молодий і красивий; і не було нікого з ізраїльтян красивішого за нього; він від плечей своїх був вищим за весь народ.
3
И҆ заблꙋди́ша ѻ҆слѧ́та кі́са ѻ҆тца̀ саꙋ́лова. И҆ речѐ кі́съ къ саꙋ́лꙋ сы́нꙋ своемꙋ̀: возмѝ съ собо́ю є҆ди́наго ѿ ѻ҆́трѡкъ, и҆ воста́вше и҆ди́те и҆ поищи́те ѻ҆слѧ́тъ.
3
І пропали ослиці у Киса, батька Саулового, і сказав Кис Саулу, синові своєму: візьми із собою одного зі слуг і встань, піди, пошукай ослиць.
4
И҆ проидо́ша го́рꙋ є҆фре́млю, и҆ проидо́ша зе́млю селха̀, и҆ не ѡ҆брѣто́ша: и҆ проидо́ша зе́млю сегалі́млю, и҆ не бѣ̀: и҆ проидо́ша зе́млю і҆амі́ню, и҆ не ѡ҆брѣто́ша.
4
І пройшов він гору Єфремову і пройшов землю Шалиша, але не знайшли; і пройшли землю Шаалим, і там їх нема; і пройшов він землю Веніамінову, і не знайшов.
5
И҆ прише́дшымъ и҆̀мъ въ зе́млю сі́фовꙋ, и҆ речѐ саꙋ́лъ ко ѻ҆́трокꙋ своемꙋ̀ и҆́же съ ни́мъ: грѧдѝ и҆ возврати́мсѧ, да не ка́кѡ ѻ҆те́цъ мо́й ѡ҆ста́вѧ ѻ҆слѧ́та, пече́тсѧ ѡ҆ на́съ.
5
Коли вони прийшли у землю Цуф, Саул сказав слузі своєму, який був з ним: підемо назад, щоб батько мій, облишивши ослиць, не став хвилюватися за нас.
6
И҆ речѐ є҆мꙋ̀ ѻ҆́трокъ: сѐ, здѣ̀ человѣ́къ бж҃їй во гра́дѣ се́мъ, и҆ человѣ́къ сла́венъ: всѐ є҆́же а҆́ще рече́тъ приходѧ́щымъ къ немꙋ̀, бꙋ́детъ и҆̀мъ: и҆ нн҃ѣ по́йдемъ та́мѡ, да возвѣсти́тъ на́мъ пꙋ́ть на́шъ, и҆́мже по́йдемъ.
6
Але слуга сказав йому: ось у цьому місті є людина Божа, людина шанована; все, що він скаже, збувається; сходимо тепер туди; можливо, він укаже нам дорогу нашу, якою нам іти.
7
И҆ речѐ саꙋ́лъ ѻ҆́трокꙋ своемꙋ̀ и҆́же съ ни́мъ: сѐ, по́йдемъ, и҆ что̀ принесе́мъ къ человѣ́кꙋ бж҃їю; ꙗ҆́кѡ хлѣ́бы ѡ҆скꙋдѣ́ша ѿ вре́тищъ на́шихъ, и҆ ктомꙋ̀ нѣ́сть оу҆ на́съ, є҆́же внестѝ къ человѣ́кꙋ бж҃їю ѿ и҆мѣ́нїѧ на́шегѡ.
7
І сказав Саул слузі своєму: ось ми підемо, а що ми принесемо тій людині? тому що хліба не стало в торбах наших, і подарунка нема, щоб піднести чоловіку Божому; що у нас?
8
И҆ приложѝ ѻ҆́трокъ ѿвѣща́ти саꙋ́лꙋ и҆ речѐ: сѐ, ѡ҆брѣта́етсѧ въ рꙋцѣ̀ мое́й четве́ртаѧ ча́сть сі́клѧ сребра̀, и҆ да́си человѣ́кꙋ бж҃їю, и҆ возвѣсти́тъ на́мъ пꙋ́ть на́шъ.
8
І знову відповів слуга Саулу і сказав: ось у руці моїй чверть сикля срібла; я віддам чоловіку Божому, і він укаже нам дорогу нашу.
9
Пре́жде бо во і҆и҃ли си́це глаго́лаше кі́йждо, є҆гда̀ кто̀ и҆дѧ́ше вопроша́ти бг҃а: грѧдѝ, да и҆́демъ къ прозорли́вцꙋ: ꙗ҆́кѡ проро́ка нарица́хꙋ лю́дїе пре́жде прозорли́вцемъ.
9
Раніше в Ізраїля, коли хто-небудь ішов запитувати Бога, говорили так: «підемо до провидця»; бо той, кого називають нині пророком, колись називався провидцем.
10
И҆ речѐ саꙋ́лъ ѻ҆́трокꙋ своемꙋ̀: до́бръ глаго́лъ тво́й: грѧдѝ, да и҆́демъ. И҆ и҆до́ша во гра́дъ, и҆дѣ́же бѣ̀ человѣ́къ бж҃їй.
10
І сказав Саул слузі своєму: добре ти говориш; ходімо. І пішли в місто, де чоловік Божий.
11
Восходѧ́щымъ же и҆̀мъ на восхо́дъ гра́да, и҆ сѐ, ѡ҆брѣто́ша дѣви́цъ и҆зше́дшихъ почерпстѝ воды̀, и҆ рѣ́ша и҆̀мъ: є҆́сть ли здѣ̀ прозорли́вецъ;
11
Коли вони піднімалися на гору в місто, то зустріли дівчат, які вийшли черпати воду, і сказали їм: чи є тут провидець?
12
И҆ ѿвѣща́ша и҆̀мъ дѣви̑цы, глаго́лющѧ: є҆́сть, сѐ пред̾ лице́мъ ва́шимъ: нн҃ѣ же потщи́тесѧ, ꙗ҆́кѡ днѐ ра́ди грѧде́тъ во гра́дъ, ꙗ҆́кѡ же́ртва дне́сь лю́демъ въ ва́мѣ:
12
Ті відповіли їм і сказали: є; ось, він попереду тебе; тільки поспішай, бо він сьогодні прийшов у місто, тому що сьогодні у народу жертвоприношення на висоті;
13
и҆ є҆гда̀ вни́дете во гра́дъ, та́кѡ ѡ҆брѧ́щете є҆го̀ во гра́дѣ, пре́жде не́же взы́ти є҆мꙋ̀ въ ва́мꙋ ꙗ҆́сти: ꙗ҆́кѡ не и҆́мꙋтъ ꙗ҆́сти лю́дїе, до́ндеже вни́детъ се́й, ꙗ҆́кѡ то́й благослови́тъ же́ртвꙋ, и҆ по си́хъ ꙗ҆дѧ́тъ стра́ннїи: и҆ нн҃ѣ взы́дите, ꙗ҆́кѡ днѐ ра́ди ѡ҆брѧ́щете є҆го̀.
13
коли прийдете в місто, застанете його, поки він ще не пішов на ту висоту, на обід; бо народ не почне їсти, доки він не прийде; тому що він благословить жертву, і після того стануть їсти звані; отже, йдіть, тепер ще застанете його.
14
И҆ взыдо́ша во гра́дъ. И҆́мже входѧ́щымъ средѝ гра́да, и҆ сѐ, самꙋи́лъ и҆зы́де во срѣ́тенїе и҆̀мъ, є҆́же взы́ти въ ва́мꙋ.
14
І пішли вони в місто. Коли ж увійшли всередину міста, то ось і Самуїл виходить назустріч їм, щоб іти на висоту.
15
И҆ гдⷭ҇ь ѿкры̀ во оу҆́хо самꙋи́лꙋ дне́мъ є҆ди́нымъ пре́жде прише́ствїѧ къ немꙋ̀ саꙋ́лѧ, гл҃ѧ:
15
А Господь відкрив Самуїлу за день до приходу Саула і сказав:
16
ꙗ҆́коже вре́мѧ сїѐ, оу҆́трѡ послю̀ къ тебѣ̀ мꙋ́жа ѿ пле́мене венїамі́нова, и҆ да пома́жеши є҆го̀ царѧ̀ над̾ людьмѝ мои́ми і҆и҃лемъ, и҆ спасе́тъ лю́ди моѧ̑ ѿ рꙋкѝ и҆ноплеме́нничи: ꙗ҆́кѡ призрѣ́хъ на смире́нїе люді́й мои́хъ, ꙗ҆́кѡ взы́де во́пль и҆́хъ ко мнѣ̀.
16
завтра в цей час Я пришлю до тебе людину із землі Веніамінової, і ти помаж його на правителя народу Моєму — Ізраїлю, і він врятує народ Мій від руки филистимлян; бо Я зглянувся на народ Мій, тому що волання його дійшло до Мене.
17
И҆ ви́дѣ самꙋи́лъ саꙋ́ла, и҆ гдⷭ҇ь речѐ къ немꙋ̀: сѐ, человѣ́къ, ѡ҆ не́мже реко́хъ тѝ: се́й бꙋ́детъ въ лю́дехъ мои́хъ ца́рствовати.
17
Коли Самуїл побачив Саула, то Господь сказав йому: ось чоловік, про якого Я говорив тобі; він буде управляти народом Моїм.
18
И҆ прибли́жисѧ саꙋ́лъ къ самꙋи́лꙋ посредѣ̀ гра́да и҆ речѐ: возвѣсти́ ми, кото́рый до́мъ прозорли́вца.
18
І підійшов Саул до Самуїла біля воріт і спитав його: скажи мені, де дім провидця?
19
И҆ ѿвѣща̀ самꙋи́лъ саꙋ́лꙋ и҆ речѐ: а҆́зъ са́мъ є҆́смь: взы́ди предо мно́ю въ ва́мꙋ, и҆ ꙗ҆́ждь со мно́ю дне́сь, и҆ ѿпꙋщꙋ́ тѧ заꙋ́тра, и҆ всѧ̑ ꙗ҆̀же въ се́рдцы твое́мъ возвѣщꙋ́ ти:
19
І відповів Самуїл Саулу, і сказав: я провидець, іди за мною на висоту; і ви будете обідати зі мною сьогодні, і відпущу тебе вранці, і все, що в тебе на серці, скажу тобі;
20
и҆ ѡ҆ ѻ҆слѧ́тѣхъ твои́хъ заблꙋди́вшихъ дне́сь тре́тїй де́нь, не помышлѧ́й въ се́рдцы свое́мъ ѡ҆ ни́хъ, и҆́бо ѡ҆брѣто́шасѧ: и҆ комꙋ̀ кра̑снаѧ і҆и҃лєва; не тебѣ̀ ли и҆ до́мꙋ ѻ҆тца̀ твоегѡ̀;
20
а про ослиць, які у тебе пропали вже три дні, не турбуйся; вони знайшлися. І кому все жадане в Ізраїлі? Чи не тобі і всьому дому батька твого?
21
И҆ ѿвѣща̀ саꙋ́лъ и҆ речѐ: не сы́нъ ли є҆́смь а҆́зъ мꙋ́жа і҆емїне́а, ме́ншагѡ ски́птра пле́мене і҆и҃лева; и҆ пле́мене малѣ́йшагѡ ѿ всегѡ̀ ски́птра венїамі́нова; и҆ ѻ҆те́чество моѐ ме́ншее па́че всѣ́хъ ѻ҆те́чествъ венїамі́новыхъ; и҆ вскꙋ́ю глаго́лалъ є҆сѝ ко мнѣ̀ по глаго́лꙋ семꙋ̀;
21
І відповів Саул і сказав: чи не син я Веніаміна, одного з менших колін Ізраїлевих? І плем’я моє чи не найменше між усіма племенами коліна Веніаміна? До чого ж ти говориш мені це?
22
И҆ поѧ́тъ самꙋи́лъ саꙋ́ла и҆ ѻ҆́трока є҆гѡ̀, и҆ введѐ ѧ҆̀ во ѡ҆бита́лище, и҆ дадѐ и҆̀мъ та́мѡ мѣ́сто въ пе́рвыхъ зва́ныхъ, ꙗ҆́кѡ въ седми́десѧти мꙋже́хъ.
22
І взяв Самуїл Саула і слугу його, і ввів їх у кімнату, і дав їм перше місце між покликаними, яких було близько тридцяти чоловік.
23
И҆ речѐ самꙋи́лъ по́варꙋ: да́ждь мѝ ча́сть, ю҆́же да́хъ тѝ, и҆ ѡ҆ не́йже рѣ́хъ тѝ положи́ти ю҆̀ оу҆ себє̀.
23
І сказав Самуїл кухареві: подай ту частину, яку я дав тобі і про яку я сказав тобі: «відклади її у себе».
24
И҆ взѧ̀ по́варъ плечѐ, и҆ предложѝ є҆̀ саꙋ́лови. И҆ речѐ самꙋи́лъ саꙋ́лꙋ: сѐ, и҆збы́токъ, предложѝ пред̾ сѧ̀ и҆ ꙗ҆́ждь, ꙗ҆́кѡ во свидѣ́телство предложи́сѧ тебѣ̀ па́че и҆ны́хъ, прикосни́сѧ. И҆ ꙗ҆дѐ саꙋ́лъ съ самꙋи́ломъ въ то́й де́нь.
24
І взяв кухар плече і що було при ньому і поклав перед Саулом. І сказав [Самуїл]: ось це залишене, поклади перед собою і їж, бо до цього часу збережене це для тебе, коли я скликав народ. І обідав Саул із Самуїлом у той день.
25
И҆ сни́де ѿ ва́мы во гра́дъ, и҆ постла́ша саꙋ́лови на го́рницѣ, и҆ спа̀.
25
І зійшли вони з висоти в місто, і Самуїл розмовляв із Саулом на покрівлі, [і постелили Саулу на покрівлі, і він спав].
26
И҆ бы́сть є҆гда̀ приближа́шесѧ оу҆́тро, и҆ воззва̀ самꙋи́лъ саꙋ́ла на го́рницѣ, и҆ речѐ: воста́ни, и҆ ѿпꙋщꙋ́ тѧ. И҆ воста̀ саꙋ́лъ, и҆ и҆зы́де са́мъ и҆ самꙋи́лъ во́нъ.
26
Вранці встали вони так: коли зійшла зоря, Самуїл звернувся до Саула на покрівлі і сказав: встань, я проводжу тебе. І встав Саул, і вийшли обоє вони з дому, він і Самуїл.
27
И҆́мже и҆сходѧ́щымъ въ ча́сть гра́да, и҆ речѐ самꙋи́лъ къ саꙋ́лꙋ: рцы̀ ю҆́ноши, да пред̾и́детъ пред̾ на́ми: а҆ ты̀ ста́ни ꙗ҆́коже дне́сь, и҆ слы́шанъ сотворю̀ тебѣ̀ гл҃го́лъ бж҃їй.
27
Коли підходили вони до краю міста, Самуїл сказав Саулу: скажи слузі, щоб він пішов попереду нас, — і він пішов уперед; — а ти зупинися тепер, і я відкрию тобі, що сказав Бог.