¹

И҆ по словесѣ́хъ си́хъ и҆ по и҆́стинѣ се́й, прїи́де сеннахирі́мъ ца́рь а҆ссѷрі́йскїй, и҆ прїи́де на і҆ꙋде́ю, и҆ ѡ҆полчи́сѧ на гра́ды крѣ̑пкїѧ хотѧ̀ взѧ́ти и҆̀хъ.

¹

Після таких діл і вірности, прийшов Сеннахирим, цар Ассирійський, і вступив у Юдею, і обложив укріплені міста, і думав відторгнути їх собі.

²

И҆ ви́дѣ є҆зекі́а, ꙗ҆́кѡ прїи́де сеннахирі́мъ, и҆ лицѐ є҆гѡ̀ воева́ти на і҆ерⷭ҇ли́мъ:

²

Коли Єзекія побачив, що прийшов Сеннахирим з наміром воювати проти Єрусалима,

³

и҆ совѣ́това со старѣ̑йшины свои́ми и҆ съ си́льными, да заключа́тъ во́ды и҆сто́чникѡвъ, и҆̀же бѣ́ша внѣ̀ гра́да: и҆ соизво́лиша є҆мꙋ̀.

³

тоді вирішив із князями своїми і з військовими людьми своїми засипати джерела води, що поза містом, і ті допомогли йому.

⁴

И҆ собра̀ мно́гѡ люді́й, и҆ заключѝ во́ды и҆сто́чникѡвъ и҆ пото́къ текꙋ́щь посредѣ̀ гра́да, глаго́лѧ: да не прїи́детъ ца́рь а҆ссѷрі́йскїй, и҆ ѡ҆брѧ́щетъ во́дъ мно́гѡ, и҆ оу҆крѣпи́тсѧ.

⁴

І зібралося багато народу, і засипали всі джерела і потік, що протікав по країні, говорячи: нехай не знайдуть царі ассирійські, прийшовши сюди, багато води [і нехай не укріпляться].

⁵

И҆ оу҆крѣпи́сѧ є҆зекі́а, и҆ созда̀ всѧ̑ стѣ́ны, ꙗ҆̀же бы́ша разсы̑паны, и҆ столпы̀, и҆ ѿвнѣ̀ предстѣ́нїе и҆́но, и҆ оу҆крѣпѝ разрꙋшє́ннаѧ гра́да даві́дова, и҆ оу҆гото́ва ѻ҆рꙋ̑жїѧ мнѡ́га:

⁵

І підбадьорився він, і відновив усю стіну, що обвалилася, і підняв її до вежі, і ззовні побудував іншу стіну, і укріпив Милло в місті Давидовому, і приготував багато зброї і щитів.

⁶

и҆ поста́ви нача́лники бра́немъ над̾ людьмѝ, и҆ собра́шасѧ къ немꙋ̀ на пло́щадь вра́тъ де́бри, и҆ глаго́ла въ сердца̀ и҆́хъ глаго́лѧ:

⁶

І поставив воєначальників над народом, і зібрав їх до себе на площу біля міських воріт, і говорив до серця їх, і сказав:

⁷

оу҆крѣпи́тесѧ и҆ мꙋжа́йтесѧ и҆ не оу҆страша́йтесѧ, нижѐ оу҆жаса́йтесѧ ѿ лица̀ царѧ̀ а҆ссѷрі́йска и҆ ѿ лица̀ всегѡ̀ мно́жества, є҆́же съ ни́мъ: ꙗ҆́кѡ мно́жайшїи съ на́ми сꙋ́ть не́же съ ни́мъ:

⁷

будьте твердими і мужніми, не бійтеся і не страшіться царя Ассирійського і всієї безлічі, яка з ним, тому що з нами більше, ніж з ним;

⁸

съ ни́мъ мы́шца плотска́ѧ, съ на́ми же гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ, є҆́же сп҃са́ти и҆ побора́ти на бра́ни на́шей. И҆ оу҆крѣпи́шасѧ лю́дїе словесы̀ є҆зекі́и царѧ̀ і҆ꙋ́дина.

⁸

з ним м’язи плотські, а з нами Господь Бог наш, щоб допомагати нам і боротися у битвах наших. І укріпився народ словами Єзекії, царя Юдейського.

⁹

И҆ по си́хъ посла̀ сеннахирі́мъ ца́рь а҆ссѷрі́йскїй рабы̑ своѧ̑ во і҆ерⷭ҇ли́мъ, са́мъ же со всѣ́ми вѡ́и свои́ми ѡ҆бстоѧ́ше лахі́съ, и҆ посла̀ ко є҆зекі́и царю̀ і҆ꙋ́динꙋ и҆ ко всемꙋ̀ і҆ꙋ́дѣ, и҆́же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, глаго́лѧ:

⁹

Після цього послав Сеннахирим, цар Ассирійський, рабів своїх в Єрусалим, — сам він стояв навпроти Лахиса, і вся сила його з ним, — до Єзекії, царя Юдейського, і до всіх юдеїв, які в Єрусалимі, сказати:

¹⁰

сїѧ̑ глаго́летъ сеннахирі́мъ ца́рь а҆ссѷрі́йскїй: на что̀ вы̀ оу҆пова́ете и҆ сѣди́те во ѡ҆бстоѧ́нїи во і҆ерⷭ҇ли́мѣ;

¹⁰

так говорить Сеннахирим, цар Ассирійський: на що ви сподіваєтеся і сидите в фортеці в Єрусалимі?

¹¹

ни ли є҆зекі́а прельща́етъ ва́съ, да преда́стъ вы̀ въ сме́рть и҆ въ гла́дъ и҆ жа́ждꙋ, глаго́лѧ: гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ сп҃се́тъ на́съ ѿ рꙋкѝ царѧ̀ а҆ссѷрі́йска;

¹¹

Чи не зваблює вас Єзекія, щоб віддати вас на смерть від голоду і спраги, говорячи: Господь Бог наш врятує нас від руки царя Ассирійського?

¹²

не се́й ли є҆́сть є҆зекі́а, и҆́же разорѝ ѻ҆лтари̑ є҆гѡ̀ и҆ вы̑шнѧѧ є҆гѡ̀, и҆ повелѣ̀ і҆ꙋ́дѣ и҆ живꙋ́щымъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, глаго́лѧ: ѻ҆лтаре́мъ пред̾ ѻ҆лтаре́мъ си́мъ покланѧ́йтесѧ и҆ въ не́мъ кади́те ѳѷмїа́мъ;

¹²

чи не цей Єзекія зруйнував висоти Його і жертовники Його, і сказав Юдеї та Єрусалиму: перед жертовником єдиним поклоняйтеся і на ньому звершуйте куріння?

¹³

и҆лѝ не вѣ́сте сегѡ̀, что̀ а҆́зъ сотвори́хъ и҆ ѻ҆тцы̀ моѝ всѣ̑мъ лю́демъ землѝ; є҆да̀ могꙋ́ще возмого́ша бо́зи ꙗ҆зы́кѡвъ всеѧ̀ землѝ и҆зба́вити лю́ди своѧ̑ ѿ рꙋкѝ моеѧ̀;

¹³

Хіба ви не знаєте, що зробив я і батьки мої з усіма народами земель? Чи могли боги народів земних урятувати землю свою від руки моєї?

¹⁴

кто̀ во всѣ́хъ бозѣ́хъ ꙗ҆зы́кѡвъ си́хъ, и҆̀хже и҆скорени́ша ѻ҆тцы̀ моѝ; є҆да̀ возмого́ша и҆зба́вити лю́ди своѧ̑ ѿ рꙋкѝ моеѧ̀, и҆ ка́кѡ мо́жетъ бг҃ъ ва́шъ и҆зба́вити ва́съ ѿ рꙋкѝ моеѧ̀;

¹⁴

Хто з усіх богів народів, знищених батьками моїми, міг врятувати народ свій від руки моєї? Як же зможе ваш Бог врятувати вас від руки моєї?

¹⁵

нн҃ѣ оу҆̀бо да не прельща́етъ ва́съ є҆зекі́а и҆ да не твори́тъ ва́съ оу҆пова́ти по семꙋ̀, и҆ не вѣ́рꙋйте є҆мꙋ̀: а҆́ще бо ни є҆ди́нъ бо́гъ всѧ́кагѡ ꙗ҆зы́ка и҆ ца́рства возмо́же и҆зба́вити лю́ди своѧ̑ ѿ рꙋкѝ моеѧ̀ и҆ ѿ рꙋкꙋ̀ ѻ҆тє́цъ мои́хъ, то̀ нижѐ бг҃ъ ва́шъ возмо́жетъ и҆зба́вити ва́съ ѿ рꙋкѝ моеѧ̀.

¹⁵

І нині нехай не зваблює вас Єзекія і не відхиляє вас у такий спосіб; не вірте йому: якщо не в силах був жоден бог жодного народу і царства врятувати народ свій від руки моєї і від руки батьків моїх, то і ваш Бог не врятує вас від руки моєї.

¹⁶

И҆ и҆́на (мнѡ́га) глаго́лаша рабѝ є҆гѡ̀ проти́вꙋ гдⷭ҇а бг҃а и҆ проти́вꙋ є҆зекі́и раба̀ є҆гѡ̀.

¹⁶

І ще багато чого говорили раби його проти Господа Бога і проти Єзекії, раба Його.

¹⁷

И҆ посла̑нїѧ написа̀ поноша́ѧ гдⷭ҇а бг҃а і҆и҃лева, и҆ речѐ на́нь, глаго́лѧ: ꙗ҆́коже бо́зи ꙗ҆зы̑къ землѝ не мого́ша и҆зба́вити люді́й свои́хъ ѿ рꙋкѝ моеѧ̀, та́кѡ нижѐ бг҃ъ є҆зекі́инъ и҆зба́витъ лю́ди своѧ̑ ѿ рꙋкѝ моеѧ̀.

¹⁷

І листи писав він, у яких ганьбив Господа Бога Ізраїлевого і говорив проти Нього такі слова: як боги народів земних не врятували народів своїх від руки моєї, так Бог Єзекії не врятує народу Свого від руки моєї.

¹⁸

И҆ возопѝ во́племъ вели́кимъ ѧ҆зы́комъ і҆ꙋде́йскимъ къ лю́демъ, и҆̀же сѣдѧ́хꙋ на стѣна́хъ і҆ерⷭ҇ли́млихъ, да оу҆́страши́тъ и҆̀хъ и҆ оу҆жаси́тъ, и҆ во́зметъ гра́дъ:

¹⁸

І кричали гучним голосом юдейською мовою до народу єрусалимського, який був на стіні, щоб устрашити його і налякати його, і взяти місто.

¹⁹

и҆ глаго́ла на бг҃а і҆ерⷭ҇ли́млѧ, ꙗ҆́коже и҆ на богѡ́въ люді́й землѝ, дѣла̀ рꙋ́къ человѣ́ческихъ.

¹⁹

І говорили про Бога Єрусалима, як про богів народів землі, — вироби рук людських.

²⁰

И҆ помоли́сѧ є҆зекі́а ца́рь и҆ и҆са́їа сы́нъ а҆мѡ́совъ прⷪ҇ро́къ ѡ҆ си́хъ, и҆ возопи́ша на нб҃о.

²⁰

І помолився цар Єзекія й Ісая, син Амосів, пророк, і воззвали до неба.

²¹

И҆ посла̀ гдⷭ҇ь а҆́гг҃ла, и҆ поразѝ всѣ́хъ мꙋже́й хра́брыхъ и҆ бра́нникѡвъ, и҆ нача́лникѡвъ и҆ воево́дъ въ полцѣ́хъ царѧ̀ а҆ссѷрі́йска: и҆ возвратѝ лицѐ є҆гѡ̀ со стыдо́мъ на зе́млю є҆гѡ̀, и҆ прїи́де въ до́мъ бо́га своегѡ̀, и҆ сы́нове є҆гѡ̀ и҆зше́дшїи и҆з̾ чре́ва є҆гѡ̀ погꙋби́ша є҆го̀ мече́мъ.

²¹

І послав Господь ангела, і він знищив усіх хоробрих і головнокомандувача і начальників у війську царя Ассирійського. І повернувся він зі соромом у землю свою; і коли прийшов у дім бога свого, — ті, що вийшли зі стегон його, вразили його там мечем.

²²

И҆ сп҃сѐ гдⷭ҇ь є҆зекі́ю и҆ ѡ҆бита́ющихъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ ѿ рꙋкѝ сеннахирі́ма царѧ̀ а҆ссѷрі́йска и҆ ѿ рꙋкꙋ̀ всѣ́хъ, и҆ подадѐ и҆̀мъ поко́й ѡ҆́крестъ.

²²

Так врятував Господь Єзекію і жителів Єрусалима від руки Сеннахирима, царя Ассирійського, і від руки всіх і оберігав їх звідусюди.

²³

И҆ мно́зи приноша́хꙋ да́ры гдⷭ҇ꙋ во і҆ерⷭ҇ли́мъ и҆ даѧ̑нїѧ є҆зекі́и царю̀ і҆ꙋ́динꙋ, и҆ возвы́шенъ бы́сть пред̾ ѻ҆чесы̀ всѣ́хъ ꙗ҆зы́кѡвъ по си́хъ.

²³

Тоді багато хто приносив дари Господу в Єрусалим і коштовні речі Єзекії, царю Юдейському. І він звеличився після цього в очах усіх народів.

²⁴

Во дне́хъ ѻ҆́ныхъ разболѣ́сѧ є҆зекі́а да́же до сме́рти и҆ помоли́сѧ ко гдⷭ҇ꙋ: и҆ оу҆слы́ша є҆го̀ и҆ дадѐ є҆мꙋ̀ зна́менїе.

²⁴

У ті дні занедужав Єзекія смертельно. І помолився Господу, і Він почув його і дав йому знамення.

²⁵

И҆ не по воздаѧ́нїю, є҆́же дадѐ є҆мꙋ̀, воздадѐ є҆зекі́а, но вознесе́сѧ се́рдце є҆гѡ̀, и҆ бы́сть на него̀ гнѣ́въ и҆ на і҆ꙋ́дꙋ и҆ на і҆ерⷭ҇ли́мъ.

²⁵

Але не воздав Єзекія за зроблені йому благодіяння, тому що загордилося серце його. І був на нього гнів Божий і на Юдею, і на Єрусалим.

²⁶

И҆ смири́сѧ є҆зекі́а ѿ высоты̀ се́рдца своегѡ̀ са́мъ и҆ живꙋ́щїи во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆ не прїи́де на ни́хъ гнѣ́въ гдⷭ҇ень во дни̑ є҆зекі̑ины.

²⁶

Але оскільки смирився Єзекія в гордості серця свого, — сам і жителі Єрусалима, то не прийшов на них гнів Господній у дні Єзекії.

²⁷

И҆ бы́сть є҆зекі́еви бога́тство и҆ сла́ва мно́га ѕѣлѡ̀: и҆ сокрѡ́вища себѣ̀ собра̀ сребра̀ и҆ зла́та и҆ ка́менїѧ честна́гѡ, и҆ а҆рѡма́ты, и҆ ѻ҆рꙋ́жїѧ храни̑лницы, и҆ сосꙋ́ды драгоцѣ̑нны,

²⁷

І було в Єзекії багатства і слави дуже багато, і сховище він зробив у себе для срібла і золота, і каменів коштовних, і для пахощів і щитів, і для всяких коштовних сосудів;

²⁸

и҆ жи̑тницы жи̑тъ, пшени́цы и҆ вїна̀ и҆ є҆ле́а, и҆ се́ла, и҆ ꙗ҆́сли всѧ́комꙋ скотꙋ̀, и҆ ѡ҆гра̑ды стадѡ́мъ,

²⁸

і комори для плодів землі, для хліба, вина й олії, і стійла для всякого роду худоби, і двори для стад.

²⁹

и҆ гра́ды, ꙗ҆̀же созда̀ себѣ̀, и҆ строє́нїѧ ѻ҆вца́мъ и҆ волѡ́мъ мно́жество: занѐ дадѐ є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь собра̑нїѧ мнѡ́га ѕѣлѡ̀.

²⁹

І міста побудував собі. І стад дрібної і великої худоби було в нього безліч, тому що дав йому Бог дуже велике майно.

³⁰

То́й є҆зекі́а заградѝ и҆схо́дъ воды̀ геѡ́на вы́шнѧгѡ и҆ проведѐ ю҆̀ въ ни́зъ къ полꙋ́дню гра́да даві́дова. И҆ преꙋспѣ̀ є҆зекі́а во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ свои́хъ.

³⁰

Він же, Єзекія, замкнув верхню протоку вод Геона і провів їх униз до західної сторони міста Давидового. І діяв успішно Єзекія в усякій справі своїй.

³¹

И҆ та́кѡ послѡ́мъ кнѧзе́й ѿ вавѷлѡ́на, и҆̀же по́слани бѧ́хꙋ къ немꙋ̀, да вопро́сѧтъ є҆го̀ ѡ҆ чꙋдесѝ, є҆́же слꙋчи́сѧ на землѝ, ѡ҆ста́ви є҆го̀ гдⷭ҇ь, да и҆скꙋ́ситъ є҆го̀ оу҆вѣ́дати, ꙗ҆̀же въ се́рдцы є҆гѡ̀.

³¹

Тільки при послах царів вавилонських, які надсилали до нього запитати про знамення, що було на землі, залишив його Бог, щоб випробувати його і відкрити все, що у нього на серці.

³²

Прѡ́чаѧ же слове́съ є҆зекі́иныхъ, и҆ щедрѡ́ты є҆гѡ̀, сѐ, пи̑сана сꙋ́ть въ прⷪ҇ро́чествѣ и҆са́їи прⷪ҇ро́ка сы́на а҆мѡ́сова и҆ въ кни́зѣ царе́й і҆ꙋ́диныхъ и҆ і҆и҃левыхъ.

³²

Інші діяння Єзекії і чесноти його описані у видінні Ісаї, сина Амосового, пророка, і в книзі царів юдейських та ізраїльських.

³³

И҆ оу҆́спе є҆зекі́а со ѻ҆тцы̑ свои́ми, и҆ погребо́ша є҆го̀ на восхо́дѣхъ гробѡ́въ сынѡ́въ даві́довыхъ: и҆ сла́вꙋ и҆ че́сть да́ша є҆мꙋ̀ въ сме́рти є҆гѡ̀ ве́сь і҆ꙋ́да и҆ живꙋ́щїи во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. И҆ воцари́сѧ манассі́а сы́нъ є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀.

³³

І спочив Єзекія з батьками своїми, і поховали його над гробницями синів Давидових, і почесті віддали йому після смерти його всі юдеї і жителі Єрусалима. І став царем Манассія, син його, замість нього.