¹

И҆ є҆гда̀ совершѝ соломѡ́нъ молѧ́сѧ, и҆ ѻ҆́гнь сни́де съ небесѐ и҆ поѧдѐ всесожжє́нїѧ и҆ жє́ртвы и҆ сла́ва гдⷭ҇нѧ и҆спо́лни до́мъ:

¹

Коли закінчив Соломон молитву, зійшов вогонь з неба і поглинув всепалення і жертви, і слава Господня наповнила дім.

²

и҆ не можа́хꙋ свѧще́нницы вни́ти въ хра́мъ гдⷭ҇нь во вре́мѧ ѻ҆́но, ꙗ҆́кѡ и҆спо́лни сла́ва гдⷭ҇нѧ до́мъ гдⷭ҇ень.

²

І не могли священики ввійти в дім Господній, тому що слава Господня наповнила дім Господній.

³

И҆ всѝ сы́нове і҆и҃лєвы ви́дѧхꙋ сходѧ́щь ѻ҆́гнь и҆ сла́вꙋ гдⷭ҇ню на до́мъ, и҆ падо́ша ни́цъ на зе́млю на помо́стъ по́стланъ ка́менїемъ, и҆ поклони́шасѧ, и҆ восхвали́ша гдⷭ҇а, ꙗ҆́кѡ бл҃гъ, ꙗ҆́кѡ во вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀.

³

І всі сини Ізраїлеві, бачачи, як зійшов вогонь і слава Господня на дім, упали лицем на землю, на поміст, і поклонилися, і славословили Господа, тому що Він благий, бо повік милість Його.

⁴

Ца́рь же и҆ всѝ лю́дїе пожро́ша жє́ртвы пред̾ гдⷭ҇емъ.

⁴

Цар же і весь народ стали приносити жертви перед лицем Господа.

⁵

И҆ пожрѐ ца́рь соломѡ́нъ же́ртвꙋ волѡ́въ два́десѧть и҆ двѣ̀ ты́сѧщы, ѻ҆ве́цъ сто̀ и҆ два́десѧть ты́сѧщъ, и҆ ѡ҆свѧтѝ до́мъ бж҃їй ца́рь и҆ всѝ лю́дїе.

⁵

І приніс цар Соломон у жертву двадцять дві тисячі волів і сто двадцять тисяч овець: так освятили дім Божий цар і весь народ.

⁶

Свѧще́нницы же стоѧ́хꙋ на стра́жахъ свои́хъ, и҆ леѵі́ти во ѻ҆рга́ны поѧ́хꙋ пѣ̑сни гдⷭ҇ни, ꙗ҆̀же сотворѝ даві́дъ ца́рь къ похвале́нїю гдⷭ҇а: (ꙗ҆́кѡ бл҃гъ,) ꙗ҆́кѡ во вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀, пѣ̑сни даві́дѡвы (пою́ще) рꙋка́ми свои́ми: и҆ свѧще́нницы поѧ́хꙋ трꙋба́ми пред̾ ни́ми, и҆ ве́сь і҆и҃ль стоѧ́ше.

⁶

Священики стояли на служінні своєму, і левити з музичними інструментами Господа, які зробив цар Давид для прославлення Господа, бо вічна милість Його, тому що Давид славословив через них; священики ж сурмили перед ним, і весь Ізраїль стояв.

⁷

Ѡ҆свѧти́ же соломѡ́нъ сре́днее двора̀, и҆́же пред̾ це́рковїю гдⷭ҇нею, принесе́ бо тꙋ̀ всесожжє́нїѧ и҆ тꙋ́ки ми́рныхъ, ꙗ҆́кѡ ѻ҆лта́рь мѣ́дѧнъ, є҆го́же сотворѝ соломѡ́нъ, не можа́ше вмѣсти́ти всесожже́нїй и҆ же́ртвъ и҆ тꙋ́кѡвъ.

⁷

Освятив Соломон і внутрішню частину двору, що перед домом Господнім: бо приніс там всепалення і жир мирних жертв, тому що жертовник мідний, зроблений Соломоном, не міг вміщувати всепалення і хлібного приношення, і жиру.

⁸

И҆ сотворѝ соломѡ́нъ пра́здникъ во вре́мѧ ѻ҆́но се́дмь дні́й, и҆ ве́сь і҆и҃ль съ ни́мъ, собра́нїе вели́ко ѕѣлѡ̀ ѿ вхо́да во є҆ма́ѳъ да́же до пото́ка є҆гѵ́петска:

⁸

І зробив Соломон у той час семиденне свято, і весь Ізраїль з ним — зібрання дуже велике, що зійшлося від входу в Емаф до ріки єгипетської;

⁹

сотвори́ же въ де́нь ѻ҆смы́й торжество̀, поне́же ѡ҆свѧще́нїю ѻ҆лтарѧ̀ сотворѝ се́дмь дні́й пра́здникъ.

⁹

а в день восьмий зробили післясвято, тому що освячення жертовника звершували сім днів і свято сім днів.

¹⁰

И҆ въ де́нь два́десѧть тре́тїй мцⷭ҇а седма́гѡ ѿпꙋстѝ люді́й въ жили́ще и҆́хъ веселѧ́щихсѧ и҆ ра́дꙋющихсѧ ѡ҆ бл҃ги́хъ, ꙗ҆̀же сотворѝ гдⷭ҇ь даві́дꙋ и҆ соломѡ́нꙋ и҆ і҆и҃лю лю́демъ свои̑мъ.

¹⁰

І в двадцять третій день сьомого місяця цар відпустив у намети їхні народ, який радів і веселився в серці за благо, яке зробив Господь Давиду і Соломону й Ізраїлю, народові Своєму.

¹¹

И҆ совершѝ соломѡ́нъ до́мъ гдⷭ҇ень и҆ до́мъ царе́въ: и҆ всѧ̑, є҆ли̑ка восхотѣ̀ въ се́рдцы свое́мъ соломѡ́нъ твори́ти въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни и҆ въ домꙋ̀ свое́мъ, благопоспѣши́сѧ.

¹¹

І закінчив Соломон дім Господній і дім царський; і все, що задумав Соломон у серці своєму зробити в домі Господньому й у домі своєму, зробив він успішно.

¹²

И҆ ꙗ҆ви́сѧ гдⷭ҇ь соломѡ́нꙋ но́щїю и҆ речѐ є҆мꙋ̀: оу҆слы́шахъ моле́нїе твоѐ и҆ и҆збра́хъ мѣ́сто сїѐ мнѣ̀ въ до́мъ же́ртвы:

¹²

І явився Господь Соломону вночі і сказав йому: Я почув молитву твою й обрав Собі місце це в дім жертвоприношення.

¹³

а҆́ще заключꙋ̀ не́бо, и҆ до́ждь не и҆злїе́тсѧ, и҆ а҆́ще повелю̀ прꙋгѡ́мъ поѧ́сти дре́во, и҆ а҆́ще послю̀ гꙋби́телство на лю́ди моѧ̑,

¹³

Якщо Я закрию небо і не буде дощу, і якщо повелю сарані поїдати землю, або пошлю моровицю на народ Мій,

¹⁴

и҆ а҆́ще посра́млени бꙋ́дꙋтъ лю́дїе моѝ, на ни́хже при́звано є҆́сть и҆́мѧ моѐ, и҆ помо́лѧтсѧ, и҆ взы́щꙋтъ лица̀ моегѡ̀, и҆ ѿвратѧ́тсѧ ѿ пꙋті́й свои́хъ ѕлы́хъ: и҆ а҆́зъ оу҆слы́шꙋ съ нб҃сѐ и҆ млⷭ҇тивъ бꙋ́дꙋ грѣхѡ́мъ и҆́хъ, и҆ и҆зцѣлю̀ зе́млю и҆́хъ:

¹⁴

і смириться народ Мій, який називається ім’ям Моїм, і будуть молитися, і шукатимуть лиця Мого, і навернуться від злих шляхів своїх, то Я почую з неба і прощу гріхи їхні і зцілю землю їхню.

¹⁵

и҆ нн҃ѣ ѻ҆́чи моѝ бꙋ́дꙋтъ ѿвє́рстѣ, и҆ оу҆́ши моѝ послꙋ̑шнѣ къ моле́нїю мѣ́ста сегѡ̀:

¹⁵

Нині очі Мої будуть відкриті і вуха Мої уважні до молитви на місці цьому.

¹⁶

и҆ нн҃ѣ и҆збра́хъ и҆ ѡ҆ст҃и́хъ до́мъ се́й, да бꙋ́детъ на моѐ тꙋ̀ да́же до вѣ́ка, и҆ бꙋ́дꙋтъ ѻ҆́чи моѝ и҆ се́рдце моѐ тꙋ̀ всѧ̑ дни̑:

¹⁶

І нині Я обрав і освятив дім цей, щоб ім’я Моє було там повіки; і очі Мої і серце Моє будуть там в усі дні.

¹⁷

ты́ же а҆́ще ходи́ти бꙋ́деши предо мно́ю, ꙗ҆́коже ходи́лъ даві́дъ ѻ҆те́цъ тво́й, и҆ сотвори́ши по всѣ̑мъ, ꙗ҆̀же повелѣ́хъ тебѣ̀, и҆ повелѣ̑нїѧ моѧ̑ и҆ сꙋдбы̑ моѧ̑ сохрани́ши:

¹⁷

І якщо ти будеш ходити перед лицем Моїм, як ходив Давид, батько твій, і будеш робити усе, що Я повелів тобі, і будеш зберігати устави Мої і закони Мої,

¹⁸

и҆ воздви́гнꙋ престо́лъ ца́рства твоегѡ̀, ꙗ҆́коже завѣща́хъ даві́дꙋ ѻ҆тцꙋ̀ твоемꙋ̀ гл҃ѧ: не ѿи́метсѧ ѿ тебє̀ мꙋ́жъ во́ждь во і҆и҃ли:

¹⁸

то утверджу престіл царства твого, як Я обіцяв Давиду, батькові твоєму, говорячи: не припиниться в тебе [муж,] що володіє Ізраїлем.

¹⁹

а҆́ще же ѿвратите́сѧ вы̀ и҆ ѡ҆ста́вите повелѣ̑нїѧ моѧ̑ и҆ за́пѡвѣди моѧ̑, ꙗ҆̀же преда́хъ ва́мъ, и҆ по́йдете и҆ послꙋ́жите богѡ́мъ и҆ны̑мъ и҆ покло́нитесѧ и҆̀мъ,

¹⁹

Якщо ж ви відступите і залишите устави Мої і заповіді Мої, які Я дав вам, і підете і станете служити богам іншим і поклонятися їм,

²⁰

и҆сто́ргнꙋ ва́съ ѿ землѝ, ю҆́же да́хъ ва́мъ: и҆ до́мъ се́й, є҆го́же ѡ҆ст҃и́хъ и҆́мени моемꙋ̀, ѿве́ргꙋ ѿ лица̀ моегѡ̀ и҆ преда́мъ є҆го̀ въ при́тчꙋ и҆ въ по́вѣсть всѣ̑мъ ꙗ҆зы́кѡмъ:

²⁰

то Я знищу Ізраїля з лиця землі Моєї, яку Я дав їм, і храм цей, який Я освятив імені Моєму, відкину від імені Мого і зроблю його притчею і посміховиськом у всіх народів.

²¹

и҆ до́мъ се́й высо́кїй (въ при́тчꙋ), всѧ́къ мимоходѧ́й є҆гѡ̀ оу҆жа́снетсѧ и҆ рече́тъ: почто̀ сотворѝ гдⷭ҇ь та́кѡ землѝ се́й и҆ до́мꙋ семꙋ̀;

²¹

І щодо храму цього високого усякий, хто проходить мимо нього, жахнеться і скаже: за що зробив так Господь із землею цією і з храмом цим?

²²

и҆ ѿвѣща́ютъ: ꙗ҆́кѡ ѡ҆ста́виша гдⷭ҇а бг҃а ѻ҆тє́цъ свои́хъ, и҆́же и҆зведѐ и҆̀хъ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, и҆ прїѧ́ша бо́ги чꙋжды̑ѧ, и҆ поклони́шасѧ и҆̀мъ, и҆ порабо́таша и҆̀мъ, и҆ сегѡ̀ ра́ди наведѐ на ни́хъ всѧ̑ сїѧ̑ ѕла̑ѧ.

²²

І скажуть: за те, що вони залишили Господа, Бога батьків своїх, Який вивів їх із землі Єгипетської, і приліпилися до богів інших, і поклонялися їм, і служили їм, — за те Він навів на них усю цю біду.