¹

(Заⷱ҇ р҃п҃а҃.) Споспѣ́шествꙋюще же и҆ мо́лимъ, не вотщѐ блгⷣть бж҃їю прїѧ́ти ва́мъ.

¹

Ми ж, як співпрацівники, благаємо вас, щоб благодать Божу ви прийняли не марно.

²

Гл҃етъ бо: во вре́мѧ прїѧ́тно послꙋ́шахъ тебє̀, и҆ въ де́нь спⷭ҇нїѧ помого́хъ тѝ. Сѐ нн҃ѣ вре́мѧ бл҃гопрїѧ́тно, сѐ нн҃ѣ де́нь спⷭ҇нїѧ.

²

Бо сказано: «У сприятливий час Я почув тебе і в день спасіння допоміг тобi». Ось тепер час сприятливий, ось тепер день спасіння.

³

Ни є҆ди́но ни въ че́мже даю́ще претыка́нїе, да слꙋже́нїе безпоро́чно бꙋ́детъ,

³

Ми нікому ні в чому не чинимо перешкоди, щоб служіння було бездоганним,

⁴

но во все́мъ представлѧ́юще себѐ ꙗ҆́коже бж҃їѧ слꙋги̑, въ терпѣ́нїи мно́зѣ, въ ско́рбехъ, въ бѣда́хъ, въ тѣснота́хъ,

⁴

але в усьому показуємо себе як служителі Божі, у великому терпінні, в бідах і нестатках, у тіснотах,

⁵

въ ра́нахъ, въ темни́цахъ, въ нестрое́нїихъ, въ трꙋдѣ́хъ, во бдѣ́нїихъ, въ поще́нїихъ,

⁵

у ранах, у в’язницях, у вигнаннях, у трудах, у неспанні, в постах,

⁶

во ѡ҆чище́нїи, въ ра́зꙋмѣ, въ долготерпѣ́нїи, въ бл҃гости, въ д©ѣ ст҃ѣ, въ любвѝ нелицемѣ́рнѣ,

⁶

у очищенні, у розумі, у довготерпінні, в доброті, в Дусі Святому, в нелицемірній любові,

⁷

въ словесѝ и҆́стины, въ си́лѣ бж҃їей, ѻ҆рꙋ̑жїи пра́вды десны́ми и҆ шꙋ́ими,

⁷

у слові істини, у силі Божій зі зброєю правди в правій і в лівій руці,

⁸

сла́вою и҆ безче́стїемъ, гажде́нїемъ и҆ благохвале́нїемъ: ꙗ҆́кѡ лестцы̀, и҆ и҆́стинни:

⁸

у славі і безчесті, у ганьбі і похвалах: як обманщики, але ми правдивi;

⁹

ꙗ҆́кѡ незна́еми, и҆ познава́еми: ꙗ҆́кѡ оу҆мира́юще, и҆ сѐ жи́ви є҆смы̀: ꙗ҆́кѡ наказꙋ́еми, а҆ не оу҆мерщвлѧ́еми:

⁹

як незнані, але пізнані; як ті‚ що помирають, але ось ми живi; як карані, та не вбиті;

¹⁰

ꙗ҆́кѡ скорбѧ́ще, прⷭ҇нѡ же ра́дꙋющесѧ: ꙗ҆́кѡ ни̑щи, а҆ мнѡ́ги богатѧ́ще: ꙗ҆́кѡ ничто́же и҆мꙋ́ще, а҆ всѧ̑ содержа́ще.

¹⁰

як сумні, але завжди радіємо; як бідні, але багатьох збагачуємо; як ті‚ що нічого не мають, але всім володіємо.

¹¹

(Заⷱ҇ р҃п҃в҃.) Оу҆ста̀ на̑ша ѿверзо́шасѧ къ ва́мъ, корі́нѳѧне, се́рдце на́ше распространи́сѧ.

¹¹

Уста наші відкрилися до вас, коринф’яни, серце наше розширене.

¹²

Не тѣ́снѡ вмѣща́етесѧ въ на́съ, оу҆тѣснѧ́етесѧ же во оу҆тро́бахъ ва́шихъ.

¹²

Вам не тісно в нас, але в серцях ваших тісно.

¹³

То́жде же возме́здїе, ꙗ҆́коже ча́дѡмъ глаго́лю, распространи́тесѧ и҆ вы̀.

¹³

Такою ж відплатою‚ — кажу як дітям, — будьте розширені і ви.

¹⁴

Не быва́йте (оу҆до́бь) прело́жни ко и҆но́мꙋ ꙗ҆рмꙋ̀, ꙗ҆́коже невѣ́рнїи [не быва́йте прело́жни ко и҆но́мꙋ ꙗ҆рмꙋ̀ невѣ́рныхъ]. Ко́е бо прича́стїе пра́вдѣ къ беззако́нїю; И҆лѝ ко́е ѻ҆бще́нїе свѣ́тꙋ ко тмѣ̀;

¹⁴

Hе схиляйтеся під чуже ярмо з невірними, бо яке спілкування праведности з беззаконням? Що спільного у світла з темрявою?

¹⁵

Ко́е же согла́сїе хрⷭ҇то́ви съ велїа́ромъ; И҆лѝ ка́ѧ ча́сть вѣ́рнꙋ съ невѣ́рнымъ;

¹⁵

Яка згода між Христом і Веліаром? Або яка співучасть вірного з невірним?

¹⁶

И҆лѝ ко́е сложе́нїе цр҃кви бж҃їей со і҆́дѡлы; (Заⷱ҇.) Вы́ бо є҆стѐ цр҃кви бг҃а жи́ва, ꙗ҆́коже речѐ бг҃ъ: ꙗ҆́кѡ вселю́сѧ въ ни́хъ и҆ похождꙋ̀, и҆ бꙋ́дꙋ и҆̀мъ бг҃ъ, и҆ ті́и бꙋ́дꙋтъ мнѣ̀ лю́дїе.

¹⁶

Яка сумісність храму Божого з ідолами? Бо ви — храм Бога Живого, як сказав Бог: «Оселюся в них‚ і ходитиму в них‚ і буду їхнім Богом, і вони будуть Моїм народом.

¹⁷

Тѣ́мже и҆зыди́те ѿ среды̀ и҆́хъ и҆ ѿлꙋчи́тесѧ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, и҆ нечистотѣ̀ не прикаса́йтесѧ, и҆ а҆́зъ прїимꙋ̀ вы̀:

¹⁷

І тому вийдіть із середовища їхнього і відлучіться, — говорить Господь, — і не доторкайтесь до нечистого, і Я прийму вас.

¹⁸

и҆ бꙋ́дꙋ ва́мъ во ѻ҆ц҃а̀, и҆ вы̀ бꙋ́дете мнѣ̀ въ сы́ны и҆ дщє́ри, гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель.

¹⁸

І буду вам Отцем, і ви будете Моїми синами і дочками,» — говорить Господь Вседержитель.