Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Сицєва̀ оу҆̀бо и҆мꙋ́ще ѡ҆бѣтѡва́нїѧ, ѽ, возлю́бленнїи, (Заⷱ҇ р҃п҃г҃.) ѡ҆чи́стимъ себѐ ѿ всѧ́кїѧ скве́рны пло́ти и҆ дꙋ́ха, творѧ́ще ст҃ы́ню въ стра́сѣ бж҃їи.
1
Отже, улюблені, маючи такі обітниці, очистьмо себе від усякої скверни плоті і духу, творячи святиню в страхові Божому.
2
Вмѣсти́те ны̀: ни є҆ди́наго ѡ҆би́дѣхомъ, ни є҆ди́наго и҆стли́хомъ, ни є҆ди́наго лихои́мствовахомъ.
2
Дайте нам місце. Ми нікого не скривдили, нікому не зашкодили, ні від кого не шукали користи.
3
Не на ѡ҆сꙋжде́нїе глаго́лю: пре́жде бо рѣ́хъ, ꙗ҆́кѡ въ сердца́хъ на́шихъ є҆стѐ, во є҆́же оу҆мре́ти съ ва́ми и҆ сожи́ти.
3
Hе на осуд кажу: бо я раніше казав, що ви в серцях наших, так щоб разом і вмерти, і жити.
4
Мно́го мѝ дерзнове́нїе къ ва́мъ, мно́га мѝ похвала̀ ѡ҆ ва́съ: и҆спо́лнихсѧ оу҆тѣ́хи, преизбы́точествꙋю ра́достїю ѡ҆ всѧ́цѣй печа́ли на́шей.
4
Я дуже надіюся на вас, багато хвалюся вами; я повен утіхи, маю радість велику, при всій скорботі нашій.
5
И҆́бо прише́дшымъ на́мъ въ македо́нїю, ни є҆ди́нагѡ и҆мѣ̀ поко́ѧ пло́ть на́ша, но во все́мъ скорбѧ́ще: внѣꙋ́дꙋ бра̑ни, внꙋтрьꙋ́дꙋ боѧ̑зни.
5
Бо, коли прийшли ми до Македонії, тіло наше не мало ніякого спокою, але ми пригнічені були звідусіль: назовні — боротьба, всередині — страхи.
6
Но оу҆тѣша́ѧй смирє́нныѧ, оу҆тѣ́ши на́съ бг҃ъ прише́ствїемъ ті́товымъ,
6
Але Бог, Який утішає смиренних, утішив нас прибуттям Тита,
7
не то́кмѡ же прише́ствїемъ є҆гѡ̀, но и҆ оу҆тѣше́нїемъ, и҆́мже оу҆тѣ́шисѧ ѡ҆ ва́съ, повѣ́даѧ на́мъ ва́ше жела́нїе, ва́ше рыда́нїе, ва́шꙋ ре́вность по мнѣ̀, ꙗ҆́кѡ мѝ па́че возра́доватисѧ.
7
і не тільки прибуттям його, але й утіхою, якою він утішався за вас, розповідаючи нам про вашу старанність, про ваш плач, про вашу прихильність до мене, так що я зрадів ще більше.
8
Ꙗ҆́кѡ а҆́ще и҆ ѡ҆скорби́хъ ва́съ посла́нїемъ, не раска́юсѧ, а҆́ще и҆ раска́ѧлъ бы́хъ сѧ̀: ви́ждꙋ бо̀, ꙗ҆́кѡ посла́нїе ѻ҆́но, а҆́ще и҆ къ часꙋ̀, ѡ҆скорбѝ ва́съ.
8
Отже, якщо я засмутив вас посланням, не каюся, хоч і каявся був, бо бачу, що послання те засмутило вас, але на деякий час.
9
Нн҃ѣ ра́дꙋюсѧ, не ꙗ҆́кѡ ско́рбни бы́сте, но ꙗ҆́кѡ ѡ҆скорби́стесѧ въ покаѧ́нїе: ѡ҆скорбѣ́сте бо̀ по бз҃ѣ, да̀ ни въ че́мже ѡ҆тщетите́сѧ ѿ на́съ.
9
Тепер я радію не тому, що ви засумували, але що ви засумували до покаяння; бо сумували заради Бога, так що ніскільки не зазнали від нас шкоди.
10
(Заⷱ҇ р҃п҃д҃.) Печа́ль бо̀, ꙗ҆́же по бз҃ѣ, покаѧ́нїе нераска́ѧнно во спⷭ҇нїе содѣ́ловаетъ, а҆ (сегѡ̀) мі́ра печа́ль сме́рть содѣ́ловаетъ.
10
Бо печаль заради Бога породжує незмінне покаяння на спасіння, а печаль мирська викликає смерть.
11
Се́ бо сїѐ са́мое, є҆́же по бз҃ѣ ѡ҆скорби́тисѧ ва́мъ, коли́ко содѣ́ла въ ва́съ тща́нїе; но ѿвѣ́тъ; но негодова́нїе, но стра́хъ, но вожделѣ́нїе, но ре́вность, но ѿмще́нїе; Во все́мъ предста́висте себѐ чи̑сты бы́ти въ ве́щи.
11
Бо те саме, що ви засмутилися заради Бога, глядіть, яку спричинило у вас старанність, яке виправдання, яке обурення на винного, який страх, яке бажання, яку ревність, яку відплату! У всьому ви показали себе чистими у цій справі.
12
А҆́ще бо и҆ писа́хъ ва́мъ, не ѡ҆би́дѣвшагѡ ра́ди, нижѐ ѡ҆би́димагѡ ра́ди, но за є҆́же ꙗ҆ви́тисѧ въ ва́съ тща́нїю на́шемꙋ, є҆́же ѡ҆ ва́съ пред̾ бг҃омъ.
12
Отже, якщо я писав до вас, то не заради того‚ хто образив‚ і не заради ображеного, але щоб вам відкрилося піклування наше про вас перед Богом.
13
Сегѡ̀ ра́ди оу҆тѣ́шихомсѧ ѡ҆ оу҆тѣше́нїи ва́шемъ: ли́шше же па́че возра́довахомсѧ ѡ҆ ра́дости ті́товѣ, ꙗ҆́кѡ поко́исѧ дꙋ́хъ є҆гѡ̀ ѿ всѣ́хъ ва́съ:
13
Тому ми втішились утіхою вашою, і ще більше зраділи радістю Тита, що ви всі заспокоїли дух його.
14
ꙗ҆́кѡ а҆́ще что̀ є҆мꙋ̀ ѡ҆ ва́съ похвали́хсѧ, не посрами́хсѧ: но ꙗ҆́кѡ всѧ̑ вои́стиннꙋ глаго́лахомъ ва́мъ, та́кѡ и҆ похвале́нїе на́ше, є҆́же къ ті́тꙋ, и҆́стинно бы́сть:
14
Отже, я не осоромився, коли чим-небудь про вас похвалився перед ним, але як вам ми говорили всю істину, так і перед Титом похвала наша виявилася правдивою.
15
и҆ оу҆тро́ба є҆гѡ̀ и҆́злиха къ ва́мъ є҆́сть, воспомина́ющагѡ всѣ́хъ ва́съ послꙋша́нїе, ꙗ҆́кѡ со стра́хомъ и҆ тре́петомъ прїѧ́сте є҆го̀.
15
І серце його дуже прихильне до вас, при спомині про послух усіх вас, як ви прийняли його зі страхом і трепетом.
16
Ра́дꙋюсѧ оу҆̀бо, ꙗ҆́кѡ во все́мъ дерза́ю въ ва́съ.
16
Отже, радію, що в усьому можу покластися на вас.