¹

Въ лѣ́то второена́десѧть а҆ха́за царѧ̀ і҆ꙋ́дина, ца́рствова ѡ҆сі́а сы́нъ и҆лы̀ въ самарі́и над̾ і҆и҃лемъ де́вѧть лѣ́тъ,

¹

У дванадцятий рік Ахаза, царя Юдейського, став царем Осія, син Или, у Самарії над Ізраїлем і царював дев’ять років.

²

и҆ сотворѝ лꙋка́вое пред̾ ѻ҆чи́ма гдⷭ҇нима, ѻ҆ба́че не ꙗ҆́коже ца́рїе і҆и҃лєвы, и҆̀же бѣ́ша пре́жде є҆гѡ̀.

²

І робив він неугодне в очах Господніх, але не так, як царі ізраїльські, які були раніше нього.

³

И҆ взы́де на́нь саламанасса́ръ ца́рь а҆ссѷрі́йскъ . И҆ бы́сть є҆мꙋ̀ ѡ҆сі́а ра́бъ и҆ дава́ше є҆мꙋ̀ да́нь.

³

Проти нього виступив Салманассар, цар Ассирійський, і зробився Осія підвладним йому і давав йому данину.

⁴

И҆ ѡ҆брѣ́те ца́рь а҆ссѷрі́йскъ во ѡ҆сі́и непра́вдꙋ, зане́же посла̀ послы̀ къ сигѡ́рꙋ царю̀ є҆гѵ́петскꙋ и҆ не принесѐ да́ни царю̀ а҆ссѷрі́йскꙋ лѣ́та тогѡ̀. И҆ ѡ҆садѝ є҆го̀ ца́рь а҆ссѷрі́йскїй и҆ свѧза̀ є҆го̀ въ хра́минѣ темни́чнѣй.

⁴

І помітив цар Ассирійський в Осії зраду, тому що він посилав послів до Сигора, царя Єгипетського, і не доставляв данину цареві Ассирійському щороку; і взяв його цар Ассирійський під варту, і закрив його у в’язниці.

⁵

И҆ прїи́де ца́рь а҆ссѷрі́йскъ во всю̀ зе́млю (є҆гѡ̀), и҆ взы́де въ самарі́ю, и҆ воева̀ ю҆̀ трѝ лѣ̑та.

⁵

І пішов цар Ассирійський на всю землю, і підійшов до Самарії, і тримав її в облозі три роки.

⁶

Въ лѣ́то девѧ́тое ѡ҆сі́и взѧ̀ ца́рь а҆ссѷрі́йскїй самарі́ю, и҆ заведѐ і҆и҃лтѧнъ во а҆ссѷрі́ю, и҆ поселѝ и҆́хъ на а҆ла́и и҆ на а҆вѡ́рѣ, рѣка́хъ гѡза́нскихъ, и҆ въ предѣ́лѣхъ ми́дскихъ.

⁶

В дев’ятий рік Осії взяв цар Ассирійський Самарію, і переселив ізраїльтян в Ассирію, і оселив їх у Халаху й у Хаворі, біля річки Гозан, і в містах мідійських.

⁷

И҆ (сїѐ) бы́сть, ꙗ҆́кѡ согрѣши́ша сы́нове і҆и҃лєвы гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ своемꙋ̀ и҆зве́дшемꙋ и҆̀хъ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, и҆з̾ под̾ рꙋкѝ фараѡ́на царѧ̀ є҆гѵ́петска, и҆ оу҆боѧ́шасѧ богѡ́въ и҆нѣ́хъ,

⁷

Коли стали грішити сини Ізраїлеві перед Господом Богом своїм, Який вивів їх із землі Єгипетської, з-під руки фараона, царя Єгипетського, і стали шанувати богів інших,

⁸

и҆ ходи́ша по преда́нїємъ ꙗ҆зы́кѡвъ, и҆̀хже и҆стребѝ гдⷭ҇ь ѿ лица̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ ца́рїе і҆и҃лєвы є҆ли́цы сотвори́ша,

⁸

і стали чинити за звичаями народів, яких прогнав Господь від лиця синів Ізраїлевих, і за звичаями царів ізраїльських, як чинили вони;

⁹

и҆ є҆ли́цы сокры́ша сы́нове і҆и҃лєвы словеса̀, не та́кѡ на гдⷭ҇а бг҃а своего̀: и҆ созда́ша себѣ̀ высѡ́каѧ во всѣ́хъ градѣ́хъ свои́хъ, ѿ столпа̀ стрегꙋ́щихъ да́же до гра́да тве́рда,

⁹

і стали робити сини Ізраїлеві діла неугодні Господу Богу своєму, і спорудили собі висоти в усіх містах своїх, починаючи від сторожової вежі до укріпленого міста,

¹⁰

и҆ поста́виша себѣ̀ кꙋмі́ры и҆ дꙋбра́вы на всѧ́цѣмъ холмѣ̀ высо́цѣ и҆ под̾ всѧ́кимъ дре́вомъ ча́щнымъ,

¹⁰

і поставили у себе статуї і зображення Астарт на усякому високому пагорбі й під усяким тінистим деревом,

¹¹

и҆ кадѧ́хꙋ та́мѡ на всѣ́хъ высо́кихъ, ꙗ҆́коже ꙗ҆зы́цы, ꙗ҆̀же оу҆далѝ гдⷭ҇ь ѿ лица̀ и҆̀хъ, и҆ сотвори́ша ѻ҆́бщники, и҆ нача́ша ꙗ҆́вѣ прогнѣвлѧ́ти гдⷭ҇а,

¹¹

і стали там звершувати куріння на усіх висотах, подібно до народів, яких вигнав від них Господь, і робили лихі справи, які прогнівляли Господа,

¹²

и҆ послꙋжи́ша і҆́дѡлѡмъ, ѡ҆ ни́хже речѐ и҆̀мъ гдⷭ҇ь: не сотвори́те глаго́ла сегѡ̀ гдⷭ҇еви.

¹²

і служили ідолам, про яких говорив їм Господь: «не робіть цього»;

¹³

И҆ засвидѣ́телствова гдⷭ҇ь во і҆и҃ли и҆ во і҆ꙋ́дѣ, и҆ рꙋка́ми всѣ́хъ прⷪ҇рѡ́къ свои́хъ всѧ́кагѡ прозорли́вагѡ, гл҃ѧ: ѡ҆брати́тесѧ ѿ пꙋті́й ва́шихъ лꙋка́выхъ, и҆ сохрани́те за́повѣди моѧ̑ и҆ ѡ҆правда̑нїѧ моѧ̑, и҆ ве́сь зако́нъ, є҆го́же заповѣ́дахъ ѻ҆тцє́мъ ва́шымъ, є҆ли̑ка посла́хъ и҆̀мъ рꙋка́ми ра́бъ мои́хъ прⷪ҇ро́кѡвъ.

¹³

тоді Господь через усіх пророків Своїх, через усякого прозорливця застерігав Ізраїля й Іуду, говорячи: поверніться з ваших злих доріг і додержуйтеся заповідей Моїх, уставів Моїх, згідно з усім вченням, яке Я заповів батькам вашим і яке Я дав вам через рабів Моїх, пророків.

¹⁴

И҆ не послꙋ́шаша, и҆ ѡ҆жесточи́ша вы́ю свою̀ па́че вы́и ѻ҆тє́цъ свои́хъ, и҆̀же не вѣ́роваша гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ своемꙋ̀:

¹⁴

Але вони не слухали і зробили жорсткою шию свою, як була шия батьків їхніх, які не вірували в Господа, Бога свого;

¹⁵

и҆ ѿверго́ша завѣ́тъ є҆гѡ̀ и҆ ѡ҆правда̑нїѧ, ꙗ҆̀же завѣща̀ ѻ҆тцє́мъ и҆̀хъ и҆ свидѣ́нїй є҆гѡ̀, є҆ли̑ка засвидѣ́телствова и҆̀мъ, не сохрани́ша, и҆ и҆до́ша вслѣ́дъ сꙋ́етныхъ и҆ ѡ҆сꙋети́шасѧ, и҆ в̾слѣ́дъ ꙗ҆зы́кѡвъ сꙋ́щихъ ѡ҆́крестъ и҆̀хъ, ѡ҆ ни́хже заповѣ́да гдⷭ҇ь и҆̀хъ, є҆́же не сотвори́ти по семꙋ̀:

¹⁵

і нехтували устави Його, і завіт Його, який Він уклав з батьками їхніми, і одкровення Його, якими Він застерігав їх, і пішли вслід марнотам й змарнотились, і вслід народам навколишнім, про які Господь заповів їм, щоб не робили так, як вони,

¹⁶

и҆ ѡ҆ста́виша за́пѡвѣди гдⷭ҇а бг҃а своегѡ̀ и҆ сотвори́ша себѣ̀ двѣ̀ ю҆́ницы сли̑ты, и҆ сотвори́ша дꙋбра́вы, и҆ поклони́шасѧ все́й си́лѣ небе́снѣй и҆ послꙋжи́ша ваа́лꙋ:

¹⁶

і залишили всі заповіді Господа Бога свого, і зробили собі відлиті зображення двох тельців, і влаштували діброву, і поклонялися усьому воїнству небесному, і служили Ваалу,

¹⁷

и҆ превожда́хꙋ сы́ны своѧ̑ и҆ дщє́ри своѧ̑ чрез̾ ѻ҆́гнь, и҆ волхвова́хꙋ волхвова́нїемъ и҆ вража́хꙋ: и҆ прода́шасѧ, є҆́же твори́ти лꙋка́вое пред̾ ѻ҆чи́ма гдⷭ҇нима, є҆́же прогнѣ́вати є҆го̀.

¹⁷

і проводили синів своїх і дочок своїх через вогонь, і ворожили, і чародіяли, і віддалися тому, щоб робити неугодне в очах Господа і прогнівляти Його.

¹⁸

И҆ разгнѣ́васѧ гдⷭ҇ь на і҆и҃лѧ ѕѣлѡ̀ и҆ ѿри́нꙋ и҆́хъ ѿ лица̀ своегѡ̀, и҆ не ѡ҆ста́сѧ, то́кмѡ є҆ди́но колѣ́но і҆ꙋ́дино.

¹⁸

І прогнівався Господь сильно на ізраїльтян, і відкинув їх від лиця Свого. Не залишилося нікого, крім одного коліна Іудиного.

¹⁹

И҆ і҆ꙋ́да та́кожде не сохранѝ за́повѣдїй гдⷭ҇а бг҃а своегѡ̀: и҆ хожда́хꙋ по ѡ҆правда́нїємъ і҆и҃лєвымъ, ꙗ҆̀же сотвори́ша, и҆ ѿверго́шасѧ гдⷭ҇а.

¹⁹

І Іуда також не дотримувався заповідей Господа Бога свого, і чинив за звичаями ізраїльтян, як чинили вони.

²⁰

И҆ разгнѣ́васѧ гдⷭ҇ь на всѐ сѣ́мѧ і҆и҃лево и҆ поколеба̀ ѧ҆̀, и҆ дадѐ ѧ҆̀ въ рꙋ́ки расхища́ющымъ ѧ҆̀ до́ндеже ѿве́рже ѧ҆̀ ѿ лица̀ своегѡ̀.

²⁰

І відвернувся Господь від усіх нащадків Ізраїля, й упокорив їх, і віддавав їх у руки грабіжників, і нарешті відкинув їх від лиця Свого.

²¹

Ꙗ҆́кѡ ѿто́ржесѧ і҆и҃ль ѿ до́мꙋ даві́дова, и҆ поста́виша себѣ̀ царѧ̀ і҆еровоа́ма сы́на нава́това: и҆ ѿри́нꙋ і҆еровоа́мъ і҆и҃лѧ ѿ гдⷭ҇а и҆ введѐ и҆̀хъ во грѣ́хъ вели́кїй.

²¹

Ізраїльтяни відокремилися від дому Давида і поставили царем Ієровоама, сина Наватового; і відвернув Ієровоам ізраїльтян від Господа, і втягнув їх у великий гріх.

²²

И҆ хожда́хꙋ сы́нове і҆и҃лєвы по всемꙋ̀ грѣхꙋ̀ і҆еровоа́млю, є҆го́же сотворѝ: не ѿстꙋпи́ша ѿ негѡ̀,

²²

І чинили сини Ізраїлеві за всіма гріхами Ієровоама, які він робив, не відступали від них,

²³

до́ндеже ѿве́рже гдⷭ҇ь і҆и҃лѧ ѿ лица̀ своегѡ̀, ꙗ҆́коже гл҃а гдⷭ҇ь рꙋко́ю всѣ́хъ ра̑бъ свои́хъ прⷪ҇ро́кѡвъ. И҆ преселе́нъ бы́сть і҆и҃ль ѿ землѝ своеѧ̀ во а҆ссѷрі́аны, да́же до днѐ сегѡ̀.

²³

доки Господь не відкинув Ізраїля від лиця Свого, як говорив через усіх рабів Своїх, пророків. І переселений Ізраїль із землі своєї в Ассирію, де він і до цього дня.

²⁴

И҆ приведѐ ца́рь а҆ссѷрі́йскїй и҆з̾ вавѷлѡ́на и҆́же ѿ хꙋ́ѳы и҆ ѿ а҆і́а, и҆ ѿ є҆ма́ѳа и҆ сепфарꙋі́ма, и҆ вселе́ни бы́ша во градѣ́хъ самарі́йскихъ вмѣ́стѡ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ наслѣ́диша самарі́ю и҆ всели́шасѧ во градѣ́хъ є҆ѧ̀.

²⁴

І переселив цар Ассирійський людей з Вавилона, і з Кути, і з Авви, і з Емафа, і з Сепарваїма, і оселив їх у містах самарійських замість синів Ізраїлевих. І вони оволоділи Самарією, і стали жити в містах її.

²⁵

И҆ бы́сть въ нача́лѣ сѣдѣ́нїѧ и҆̀хъ, не оу҆боѧ́шасѧ гдⷭ҇а, и҆ пꙋстѝ на нѧ̀ гдⷭ҇ь львы̀, и҆ бѧ́хꙋ оу҆бива́юще ѧ҆̀.

²⁵

І оскільки на початку проживання свого там вони не шанували Господа, то Господь посилав на них левів, які умертвляли їх.

²⁶

И҆ рѣ́ша царю̀ а҆ссѷрі́йскꙋ, глаго́люще: ꙗ҆зы́ки, и҆̀хже преве́лъ и҆ пресади́лъ є҆сѝ во градѣ́хъ самарі́йскихъ, не разꙋмѣ́ша сꙋда̀ бг҃а землѝ, и҆ посла̀ гдⷭ҇ь на ни́хъ львы̀, и҆ сѐ, сꙋ́ть оу҆бива́юще и҆̀хъ, ꙗ҆́кѡ не разꙋмѣ́ша сꙋда̀ бг҃а землѝ.

²⁶

І донесли цареві Ассирійському, і сказали: народи, яких ти переселив і оселив у містах самарійських, не знають закону Бога тієї землі, і за те Він посилає на них львів, і ось вони умертвляють їх, тому що вони не знають закону Бога тієї землі.

²⁷

И҆ заповѣ́да ца́рь а҆ссѷрі́йскїй глаго́лѧ: ѿведи́те та́мѡ є҆ди́нагѡ жерца̀ ѿ плѣне́ныхъ, да и҆́дꙋтъ и҆ да вселѧ́тсѧ та́мѡ, и҆ да просвѣти́тъ и҆̀хъ сꙋдо́мъ бг҃а землѝ.

²⁷

І повелів цар Ассирійський, і сказав: відправте туди одного зі священиків, яких ви виселили звідти; нехай піде і живе там, і він навчить їх закону Бога тієї землі.

²⁸

И҆ ѿведо́ша є҆ди́наго ѿ жерцє́въ и҆̀хже взѧ́ша ѿ самарі́и, и҆ сѣ́де въ веѳи́ли, и҆ бѣ̀ просвѣща́ѧ жре́цъ и҆̀хъ, ꙗ҆́кѡ да оу҆боѧ́тсѧ гдⷭ҇а.

²⁸

І прийшов один зі священиків, яких виселили із Самарії, і жив у Вефилі, й учив їх, як шанувати Господа.

²⁹

И҆ бѣ́ша творѧ́ще кі́йждо ꙗ҆зы́къ бо́ги своѧ̑: и҆ поста́виша ѧ҆̀ во хра́мѣхъ на высо́кихъ, и҆̀хже сотвори́ша самарѧ́не, кі́йждо ꙗ҆зы́къ во градѣ́хъ свои́хъ, въ ни́хже живѧ́хꙋ.

²⁹

Притому зробив кожен народ і своїх богів і поставив у капищах висот, які спорудили самаряни, — кожен народ у своїх містах, де живуть вони.

³⁰

И҆ мꙋ́жїе вавѷлѡ́нстїи сотвори́ша сокхѡ́ѳъ вені́ѳъ, и҆ мꙋ́жїе хꙋ́ѳѡвы сотвори́ша гїге́ль, и҆ мꙋ́жїе є҆ма́ѳѡвы сотвори́ша а҆сїма́ѳъ,

³⁰

Вавилоняни зробили Суккот-Беноф, кутийці зробили Нергала, емафяни зробили Ашиму,

³¹

и҆ є҆ѵе́є сотвори́ша а҆влазе́ръ и҆ ѳарѳа́къ и҆ сепфарꙋі́мъ, є҆гда̀ сожига́хꙋ сы́ны своѧ̑ ѻ҆гне́мъ а҆ндрамеле́хꙋ и҆ а҆немеле́хꙋ, богѡ́мъ сепфарꙋі̑мскимъ.

³¹

аввийці зробили Нивхаза і Тартака, а сепарваїмці спалювали синів своїх у вогні Адрамелеху й Анамелеху, богам сепарваїмським.

³²

И҆ бѧ́хꙋ боѧ́щесѧ гдⷭ҇а: и҆ всели́ша ме́рзѡсти своѧ̑ во хра́мѣхъ на высо́кихъ, и҆̀хже сотвори́ша въ самарі́и, кі́йждо ꙗ҆зы́къ во гра́дѣ, въ не́мже живѧ́хꙋ.

³²

Тим часом шанували і Господа, і зробили у себе священиків висот зі свого середовища, і вони служили у них у капищах висот.

³³

И҆ бѣ́ша боѧ́щесѧ гдⷭ҇а и҆ сотвори́ша себѣ̀ жерцы̀ въ высо́кихъ, и҆ сотвори́ша себѣ̀ въ хра́минѣ высо́кихъ и҆ гдⷭ҇а боѧ́хꙋсѧ, и҆ і҆́дѡлѡмъ свои́мъ слꙋжа́хꙋ по ѡ҆бы́чаю ꙗ҆зы́кѡвъ ѿѻнꙋ́дꙋже пресели́ша и҆̀хъ.

³³

Господа вони шанували, і богам своїм вони служили за звичаєм народів, з яких виселили їх.

³⁴

Да́же до днѐ сегѡ̀ ті́и творѧ́хꙋ по ѡ҆бы́чаю и҆́хъ: не боѧ́хꙋсѧ гдⷭ҇а, и҆ не творѧ́хꙋ по ѡ҆правда́нїємъ и҆́хъ, и҆ по сꙋдꙋ̀ и҆́хъ, и҆ по зако́нꙋ, и҆ по за́пѡвѣди, ю҆́же заповѣ́да гдⷭ҇ь сынѡ́мъ і҆а̑кѡвлимъ, и҆дѣ́же и҆ наречѐ и҆́мѧ є҆мꙋ̀ і҆и҃ль.

³⁴

До сьогодні чинять вони за попередніми своїми звичаями: не бояться Господа і не роблять за уставами і за обрядами, і за законом і за заповідями, які заповів Господь синам Якова, якому дав Він ім’я Ізраїля.

³⁵

И҆ положѝ гдⷭ҇ь съ ни́ми завѣ́тъ и҆ заповѣ́да и҆̀мъ, гл҃ѧ: не оу҆бо́йтесѧ богѡ́въ и҆ны́хъ и҆ не поклони́тесѧ и҆̀мъ, и҆ не послꙋжи́те и҆̀мъ и҆ не пожри́те и҆̀мъ:

³⁵

Уклав Господь з ними завіт і заповів їм, говорячи: не шануйте богів інших, і не поклоняйтеся їм, і не служіть їм, і не приносьте жертв їм,

³⁶

но то́кмѡ гдⷭ҇еви, и҆́же и҆зведѐ вы̀ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́пта крѣ́постїю вели́кою и҆ мы́шцею высо́кою: тогѡ̀ оу҆бо́йтесѧ, и҆ томꙋ̀ покло́нитесѧ, и҆ томꙋ̀ пожри́те:

³⁶

але Господа, Який вивів вас із землі Єгипетської силою великою і м’язами простертими, — Його шануйте і Йому поклоняйтеся, і Йому приносьте жертви,

³⁷

И҆ ѡ҆правда̑нїѧ є҆гѡ̀, и҆ сꙋды̀ є҆гѡ̀, и҆ зако́нъ є҆гѡ̀, и҆ за́пѡвѣди, ꙗ҆̀же написа̀ ва́мъ твори́ти, храни́те во всѧ̑ дни̑, и҆ не оу҆бо́йтесѧ богѡ́въ и҆ны́хъ:

³⁷

і устави, й повеління, і закон, і заповіді, які Він написав вам, намагайтеся виконувати в усі дні, і не шануйте богів інших;

³⁸

и҆ завѣ́та, є҆го́же завѣща̀ съ ва́ми, не забыва́йте: и҆ не оу҆бо́йтесѧ богѡ́въ и҆ны́хъ,

³⁸

і завіту, який Я уклав з вами, не забувайте, і не шануйте богів інших,

³⁹

но то́кмѡ гдⷭ҇а и҆ ва́шегѡ оу҆бо́йтесѧ, и҆ то́й и҆́зметъ вы̀ ѿ всѣ́хъ вра̑гъ ва́шихъ.

³⁹

тільки Господа Бога вашого шануйте, і Він визволить вас від руки усіх ворогів ваших.

⁴⁰

И҆ не послꙋ́шаша сегѡ̀, но по ѡ҆бы́чаємъ свои̑мъ прє́жднимъ твори́ша.

⁴⁰

Але вони не послухали, а чинили за попередніми своїми звичаями.

⁴¹

И҆ бѧ́хꙋ ꙗ҆зы́цы сі́и боѧ́щесѧ гдⷭ҇а, и҆ и҆зва̑ѧннымъ свои̑мъ слꙋжа́ще: та́кожде и҆ сы́нове и҆́хъ и҆ сы́нове сынѡ́въ и҆́хъ, ꙗ҆́коже сотвори́ша ѻ҆тцы̀ и҆̀хъ, та́кѡ творѧ́тъ и҆ до сегѡ̀ днѐ.

⁴¹

Народи ці шанували Господа, але й ідолам своїм служили. Та й діти їхні і діти дітей їхніх до цього дня чинять так само, як робили батьки їхні.